Штучний інтелект стрімко змінює те, як створюється програмне забезпечення, і один із найрадикальніших голосів у цій трансформації — Борис Черні, творець і керівник продукту Claude Code в Anthropic. Менш ніж за рік його команда побудувала інструмент, який, за оцінкою Semianalysis, уже генерує близько 4% усіх публічних комітів на GitHub, а до кінця року може сягнути 20%. На цьому тлі Черні формулює тезу, яка ще кілька років тому звучала б фантастично: «кодування в основному вирішене», а світ рухається до реальності, де програмувати зможе кожен, а звична роль «software engineer» поступиться місцем ширшій ролі «builder».
Коли 100% коду пише ШІ: як виглядає «вирішене» програмування
Особистий робочий процес Бориса Черні — показовий маркер того, наскільки далеко зайшли інструменти на кшталт Claude Code. Він стверджує, що з листопада 100% його коду написано Claude Code. Щодня він «відправляє» 10–20, інколи 30 pull request’ів, і при цьому не редагує жодного рядка вручну.
Фактично його робочий день — це оркестрування кількох агентів, які паралельно пишуть, змінюють і перевіряють код. Поки триває розмова, у нього одночасно працює близько п’яти агентів. Людина перестає бути «руками», що набирають текст у редакторі, і стає радше постановником задач, рецензентом і стратегом.
У масштабі компанії це перетворюється на відчутний зсув продуктивності. За словами Черні, продуктивність одного інженера в Anthropic, якщо міряти кількістю pull request’ів, зросла приблизно на 200% після впровадження Claude Code. Паралельно компанія за рік приблизно вчетверо збільшила розмір інженерної команди, а всі pull request’и автоматично проходять первинний рев’ю від Claude, після чого їх переглядає людина.
Це не просто «автодоповнення коду», а зміна базової моделі роботи. Інженер уже не мусить тримати в голові всі деталі синтаксису, API чи інфраструктури. Значна частина «ручної» праці — від написання функцій до рутинних виправлень — перекладається на модель. Людина концентрується на формулюванні намірів, постановці обмежень, оцінці результату й ухваленні рішень.
Саме в цьому контексті Черні говорить, що для типу програмування, яким він займається, «кодування в основному вирішене». Не в сенсі, що ШІ здатен самостійно винайти нові парадигми чи гарантувати бездоганну безпеку, а в тому, що перетворення задуму на робочий код дедалі менше вимагає ручного набору тексту.
Від «чи варто вчитися кодувати?» до «кожен уже програмує»
На тлі такого зсуву традиційне запитання «чи варто зараз вчитися програмувати?» звучить інакше. Черні вважає, що за рік-два це питання значною мірою втратить сенс: навчання саме «коду» як ремеслу, де людина власноруч пише кожен рядок, перестане бути ключовою перевагою.
Його бачення — світ, у якому кожен здатен програмувати, навіть не усвідомлюючи цього в класичному розумінні. Людина формулює, що саме їй потрібно: застосунок, інтеграцію, автоматизацію робочого процесу, внутрішній інструмент. Далі ШІ-агенти перетворюють ці наміри на код, інфраструктуру та робочі сценарії.
Це не означає, що технічні навички стають зайвими. Навпаки, зростає цінність розуміння систем, архітектури, обмежень, безпеки, даних. Але бар’єр входу в «програмування» у вигляді знання синтаксису конкретної мови чи вміння працювати в IDE стрімко знижується.
Черні згадує, як на внутрішньому заході Anthropic у травні 2025 року він припустив, що до кінця року інженерам може вже не знадобитися IDE для написання коду. Ця фраза викликала відчутний подих здивування в залі. Проте якщо екстраполювати частку коду, яку вже тоді писав Claude, крива перетинала позначку 100% до кінця року. Сьогодні його власний робочий процес — фактичне підтвердження цієї траєкторії.
У такій реальності «вміння кодувати» зміщується від уміння писати синтаксично коректний код до здатності чітко формулювати задачі, розуміти користувача, оцінювати ризики й якість рішень. Це наближає програмування до ширшої компетенції — вміння будувати продукти.
Коли кожен — product manager, а «software engineer» стає «builder»
Одна з найрадикальніших тез Черні стосується трансформації ролей у технологічних командах. Він прогнозує, що до кінця року «кожен буде product manager’ом і кожен кодуватиме». Традиційний титул «software engineer», на його думку, почне зникати, поступаючись місцем ролі «builder».
За цією зміною назви стоїть глибший зсув. Якщо ШІ бере на себе більшу частину механічного написання коду, то головною цінністю стає здатність будувати: розуміти проблему, формулювати рішення, проєктувати досвід, інтегрувати інструменти, запускати й ітерувати продукт.
У такій моделі:
- Люди з продуктового бекграунду перестають бути «посередниками» між бізнесом і інженерами. Вони самі можуть «запускати» ШІ-агентів, які створюють потрібні інструменти, інтеграції чи прототипи, і безпосередньо працювати з кодом через природну мову.
- Інженери перестають бути вузько сфокусованими на реалізації чужих вимог. Вони стають співтворцями продукту, які одночасно мислять як архітектори, дослідники користувача й аналітики.
- Межа між «технічною» та «нетехнічною» роллю розмивається. Якщо кожен може ініціювати створення програмного рішення, то ключовою стає не здатність «писати код», а здатність бачити можливості, формулювати цілі й відповідати за результат.
Черні не ідеалізує цей перехід і прямо говорить, що для багатьох він буде болісним. Люди, які будували кар’єру навколо майстерності саме в ручному кодуванні, можуть відчувати втрату ідентичності. Проте ринок уже подає сигнали: від звітів на кшталт Semianalysis, які говорять про те, що «поки ми кліпали, ШІ поглинув усе розробництво», до заяв великих компаній. У день запису розмови Spotify опублікував заголовок про те, що їхні найкращі розробники не написали жодного рядка коду з грудня завдяки ШІ.
У цьому контексті нова роль «builder» виглядає не просто ребрендингом, а спробою описати професію, де людина працює не стільки з мовами програмування, скільки з системами, агентами й продуктами.
Від автодоповнення до співробітника: як ШІ сам шукає ідеї та баги
Ще один важливий зсув — перехід від ШІ як «розумної клавіатури» до ШІ як повноцінного учасника команди. Claude Code вже не обмежується генерацією коду за запитом. Він аналізує фідбек, читає звіти про баги, дивиться на телеметрію, шукає закономірності й пропонує зміни.
Черні описує, як Claude «починає вигадувати ідеї», переглядаючи відгуки користувачів, баг-репорти й дані про використання. На основі цього він пропонує виправлення, оптимізації, нові функції — і робить це не як пасивний інструмент, а як щось ближче до «колеги» чи «співробітника».
Це має кілька наслідків.
По-перше, змінюється цикл розробки. Замість того, щоб чекати, поки людина сформулює задачу, ШІ сам виявляє проблеми й можливості. Людина переходить від ролі «ініціатора» до ролі «куратора», який відбирає, пріоритизує й перевіряє пропозиції моделі.
По-друге, зростає важливість даних про використання. Якщо ШІ-агенти приймають рішення на основі телеметрії, якість і повнота цих даних стає критичною. Від того, як саме збирається й інтерпретується інформація про поведінку користувачів, залежить, які зміни запропонує й реалізує система.
По-третє, постає питання довіри й контролю. Коли агент може не лише написати код, а й самостійно застосувати його, інтегрувати з іншими системами й запустити в продакшн, безпека перестає бути суто технічною темою. Вона стає частиною щоденної роботи кожного «builder’а», який працює з такими агентами.
Anthropic, за словами Черні, будує свої моделі й продукти в логіці «код ? інструменти ? комп’ютер», де кожен наступний рівень означає більшу автономність і вплив на зовнішній світ. Саме тому компанія так наполягає на безпеці: коли ШІ не просто генерує текст, а діє в реальних системах — від GitHub до Gmail і Slack, — будь-яка помилка чи зловживання може мати значно серйозніші наслідки.
Коли ШІ виходить за межі інженерії: наступні професії в черзі
Claude Code починався як інструмент для розробників, але сьогодні Anthropic уже виводить подібну логіку в інші професійні сфери. Продукт Cowork, про який згадує Черні, демонструє, як «агент, що діє», приходить до нетехнічних ролей.
Для багатьох користувачів це може стати першим досвідом взаємодії з ШІ, який не просто відповідає в чаті, а реально виконує дії: читає й пише листи в Gmail, працює зі Slack, інтегрується з іншими інструментами. Якщо для інженерів першим кроком була автоматизація написання коду, то для менеджерів, аналітиків, рекрутерів чи маркетологів першим кроком може стати автоматизація рутини в пошті, календарі, документах.
У такій картині «кожен програмує» означає, що будь-який фахівець може:
- описати бажаний робочий процес природною мовою;
- дозволити агенту підключитися до потрібних інструментів;
- отримати працюючу автоматизацію без традиційного етапу «передати задачу в ІТ».
Це знову ж таки підсилює тезу про «builder’ів». Людина, яка вміє бачити, де саме ШІ може взяти на себе частину роботи, сформулювати це як задачу й відкоригувати результат, фактично виконує функцію розробника — навіть якщо жодного разу не відкриває IDE.
Болісний, але неминучий перехід
Черні не приховує, що перехід до світу, де «кодування вирішене», буде непростим для багатьох. Люди, які десятиліттями будували свою ідентичність навколо майстерності в конкретних мовах, фреймворках і інструментах, можуть відчувати, що ґрунт іде з-під ніг.
Водночас він підкреслює, що це не перша подібна трансформація в історії технологій. Коли з’явилися високорівневі мови, багато хто вважав, що «справжні» програмісти мають писати на асемблері. Коли з’явилися фреймворки, хтось говорив, що вони «розбещують» розробників. Коли з’явилися хмарні платформи, частина інженерів сприйняла їх як загрозу своїй експертизі в «залізі».
Сьогодні роль змінюється знову, але цього разу швидкість і масштаб зсуву значно вищі. Semianalysis фіксує, що вже зараз близько 4% усіх публічних комітів на GitHub створює Claude Code, і прогнозує зростання до 20% до кінця року. Spotify публічно говорить про те, що їхні найкращі розробники не пишуть код вручну. Сам Черні не редагує жодного рядка власного коду з листопада.
У такій ситуації питання для інженерів і продуктників звучить не «чи замінить мене ШІ?», а «яку роль я хочу відігравати в світі, де ШІ вже пише код, тестує його, шукає баги й пропонує фічі?». Відповідь, яку пропонує Черні, — роль «builder’а», який поєднує технічне розуміння з продуктовим мисленням, етичним чуттям і відповідальністю за результат.
Висновок: програмування як нова грамотність
Якщо сприймати програмування не як набір синтаксичних правил, а як здатність формулювати інструкції для машин, то те, що описує Борис Черні, схоже на перетворення програмування на нову базову грамотність. Не всі стануть професійними «builder’ами», так само як не всі стають письменниками чи журналістами, але майже кожен зможе «писати» для машин на рівні, достатньому для вирішення своїх задач.
ШІ-агенти на кшталт Claude Code і Cowork роблять цей перехід практичним: вони знімають бар’єр у вигляді необхідності роками вивчати мови програмування й інструменти, дозволяючи людям одразу працювати на рівні намірів і результатів. Водночас вони підвищують ставки для тих, хто будує кар’єру в технологіях: відтепер недостатньо просто вміти писати код — потрібно вміти будувати системи, продукти й процеси разом із ШІ.
Світ, у якому «кожен програмує», не обов’язково означає кінець професії розробника. Швидше, це означає кінець вузького розуміння цієї професії як ремесла ручного кодування й початок епохи «builder’ів» — людей, які працюють пліч-о-пліч з агентами, формуючи наступне покоління цифрових продуктів.
Джерело
Head of Claude Code: What happens after coding is solved | Boris Cherny — Lenny’s Podcast