Стандартні параметри системи BIOS / UEFI не завжди забезпечують оптимальну продуктивність. Значна частина цих параметрів визначається прошивкою BIOS, яка відповідає за ініціалізацію апаратного забезпечення та контроль режимів роботи центрального процесора, оперативної пам’яті й накопичувачів. Початкові налаштування встановлюються виробником материнської плати і можуть істотно відрізнятися залежно від бренду та моделі, тому різні системи навіть зі схожими компонентами можуть демонструвати різний рівень продуктивності.
BIOS також може задавати консервативні енергетичні обмеження, які впливають на тривалість і максимальний рівень boost-частот процесора. Такі параметри зазвичай визначаються профілями виробника материнської плати разом із специфікаціями процесорних виробників, зокрема Intel та AMD. Основна мета полягає у зменшенні ризику нестабільності або перегріву системи, особливо у випадку стандартних або менш продуктивних систем охолодження. Для процесорів Intel навіть за активованої технології Turbo Boost BIOS може обмежувати заводські енергетичні ліміти з певною тривалістю дії та запасом, унаслідок чого процесор здатний підвищувати частоти лише в межах визначених енергетичних порогів.
Ключовими параметрами обмеження енергоспоживання є PL1 та PL2 у процесорах Intel, а також PPT, TDC і EDC у процесорах AMD. PL1 визначає середній сталий рівень потужності, який процесор може споживати протягом тривалого часу, фактично відповідаючи тепловому пакету TDP. PL2 встановлює короткочасне обмеження, що дозволяє процесору досягати вищих boost-частот у короткі періоди. У випадку AMD параметр PPT означає максимальну потужність, яку дозволено подавати до процесорного роз’єму, тоді як TDC і EDC регулюють струмові характеристики підсистеми живлення VRM. За замовчуванням BIOS часто використовує режим Auto, який передбачає застосування рекомендованих безпечних значень замість потенційно вищих лімітів. У такій ситуації процесор починає знижувати частоту одразу після досягнення PL1, навіть якщо система охолодження здатна ефективно відводити більше тепла. Оскільки PL1 пов’язаний із середнім енергоспоживанням, тривалі навантаження швидко повертають процесор до базових частот, що фактично обмежує довготривалу boost-продуктивність і максимальний рівень продуктивності процесора навіть за достатнього температурного запасу.
Для процесорів Intel коригування може передбачати встановлення значення PL2 відповідно до офіційних специфікацій конкретної моделі процесора. Для прикладу, процесор Core i7-14700K має рекомендований рівень PL2 близько 253 Вт. Для процесорів AMD доцільною є перевірка відповідності параметрів PPT, TDC і EDC офіційно визначеним значенням.
Консервативні налаштування BIOS особливо часто застосовуються на материнських платах початкового рівня через менш продуктивні підсистеми живлення VRM. Перед зміною енергетичних обмежень необхідно переконатися, що конкретна материнська плата та система охолодження здатні стабільно працювати з підвищеними базовими параметрами.
Ще одним фактором є стандартні профілі роботи вентиляторів. Якщо материнська плата підтримує тихі або безшумні профілі, система охолодження процесора може функціонувати на знижених швидкостях вентиляторів або помпи навіть у ситуаціях, коли доцільним було б більш інтенсивне охолодження. Це може призводити до теплового тротлінгу, оскільки підвищення швидкості вентиляторів відбувається із затримкою. Перехід до іншого профілю охолодження або створення власної кривої керування вентиляторами дозволяє точніше визначити залежність швидкості вентиляторів від температури процесора, хоча це може супроводжуватися підвищенням рівня шуму під час навантаження.
Окремим аспектом є стани енергозбереження процесора, відомі як C-states. Процесор може переходити у режими зниженого енергоспоживання залежно від навантаження, відключаючи окремі функціональні блоки для економії електроенергії. Такі стани зазвичай позначаються від C0, що відповідає повністю активному режиму, до C7 або подібних рівнів із вищим ступенем енергозбереження. У більшості систем BIOS встановлює автоматичне керування цими станами, передаючи контроль прошивці та операційній системі. У деяких конфігураціях автоматичні налаштування можуть бути надмірно консервативними. Вихід процесора зі станів енергозбереження супроводжується певною затримкою, що іноді впливає на продуктивність у задачах із критичною затримкою, наприклад у професійній аудіообробці або кіберспортивних ігрових сценаріях, де вимкнення C-states може зменшити мікропідгальмовування та стабілізувати мінімальні показники частоти кадрів. Водночас відключення цих режимів збільшує енергоспоживання та температуру процесора в стані простою.
Швидкість оперативної пам’яті також часто працює нижче потенційно доступного рівня через стандартні налаштування. Більшість сучасних модулів оперативної пам’яті підтримують профілі розгону, оптимізовані під процесори AMD або Intel, зокрема EXPO та XMP, що дозволяє працювати на частотах, зазначених виробником. За замовчуванням такі профілі зазвичай не активовані, і пам’ять функціонує відповідно до базових специфікацій JEDEC, які орієнтовані на максимальну сумісність між різними конфігураціями ПК. У більшості випадків модулі пам’яті здатні стабільно працювати на вищих частотах. Нижча швидкість пам’яті збільшує час очікування процесора на дані під час промахів кешу, навіть якщо обчислювальні ядра здатні виконувати більший обсяг роботи. Активація профілів із заявленими частотами оперативної пам’яті сприяє підвищенню загальної продуктивності системи та ефективнішому використанню ресурсів процесора.
