Мені вдалося, здавалося б, неможливе: я навчилася спати всю ніч без телефона біля ліжка. Якби не будильник Dreamie, не впевнена, що цей подвиг взагалі був би реальним.
Якщо вам здається, що я зараз вихваляюся тим, що вранці почистила зуби, то ви просто не в цільовій аудиторії Dreamie. Але я – цілком, і я не одна людина, яка настільки прив’язана до свого смартфона, що майже відчуває себе кіборгом.
Я знаю, що користування телефоном у ліжку псує мій сон, а поганий сон впливає практично на всі аспекти психічного та фізичного здоров’я. Але до появи Dreamie я понад десять років лягала спати з телефоном на тумбочці – це десятки тисяч ночей, настільки тісно пов’язаних із сяючим прямокутником, що я навіть не могла уявити жах пробудження посеред ночі без нього.
Я не зовсім безпорадна. Останні кілька років я виробила звичку читати перед сном, і це помітно розслабляє, коли нарешті приходить час заплющити очі. Але я ніколи не була гарним «сплячим» (просто спитайте моїх батьків, які досі страждають від того, що колись відвели мене на виставку про «Титанік», після чого я була впевнена, що помру саме на «Титаніку»). Іноді, коли не можу заглушити галас у голові, заснути мені допомагає лише те, що я заплющую очі й слухаю подкасти або аудіокниги (тільки не про «Титанік»).
Схоже, той, хто проєктував Dreamie, поділяє мою проблему, бо головна його «фішка» смішно проста: він уміє відтворювати подкасти.
Перш ніж перейти до подкастів, варто розібратися загалом, як працює Dreamie.
У режимі «ambience» це просто звичайний годинник – але є ще кілька режимів, із яких складається ваш ритуал сну.
Режим «wind down» запускає вечірню рутину, сигналізуючи, що вже майже час лягати. У мене він налаштований на звук потріскування каміна з м’яким помаранчевим світлом, яке тьмяніє та розгорається, імітуючи справжній вогонь. Каміна мені вистачає приблизно на 25 хвилин, зазвичай у цей час я читаю. Потім Dreamie переходить у режим «noise mask», який я налаштувала як грозу. Але якщо я починаю хотіти спати раніше, можу ввімкнути його одразу. Обраний звук програватиметься до моменту, коли запуститься ваш ранковий сценарій пробудження: світло «світанку» поступово стає яскравішим, поки не спрацює будильник. (Можна обрати й повну тишу, якщо так комфортніше.)
Найкраща функція Dreamie – режим «back to sleep». Якщо ви прокидаєтеся посеред ночі, можна увімкнути «back to sleep», і пристрій відтворюватиме обраний вами медіаконтент: вбудовану дихальну вправу, інший звуковий ландшафт або будь-який подкаст. Ви можете заздалегідь обрати випуск чи шоу, щоб не блукати по інтерфейсу серед ночі й не розбудити себе ще більше. Dreamie можна використовувати з Bluetooth-навушниками, тож якщо ви ділите ліжко з кимось, не заважатимете їй/йому… але тоді доведеться спати в навушниках.
Dreamie підтримує Wi-Fi, тож може завантажувати будь-які подкасти з інтернету. За це можна подякувати архітектурі подкастів: вони поширюються через RSS-стрічки, а це означає, що будь-який розробник може створити власний RSS-клієнт – так Dreamie й отримує доступ до подкастів. (Можна на хвилину оцінити велич RSS – однієї з останніх реліквій відкритого інтернету, яку Spotify активно намагається витіснити на користь свого закритого «садка».)
Мені ніяково, що ця функція виявилася настільки корисною. Зазвичай, якщо я прокидаюся й не можу заснути, мені доводиться брати до рук справжній телефон, щоб увімкнути подкаст. Але я – міленіалка, а це означає, що якщо за час мого сну прийшло хоч якесь сповіщення, я рефлекторно відкрию його, перш ніж увімкну подкаст чи аудіокнигу. Далі починається каскад поганих рішень, які призводять до двох безсонних нічних годин.
У цьому, звісно, винні лише мої дії, але я знаю, що мої шкідливі звички не унікальні. Одне опитування 2000 дорослих американців показало, що 87% із нас сплять із телефонами в спальні. Мені не потрібні наукові дослідження, щоб зрозуміти: я сплю гірше, коли зависаю в телефоні перед сном, але дані це підтверджують. Завдяки Dreamie я можу просто свайпнути вниз, увімкнути режим «back to sleep» і слухати, як нёрди обговорюють бейсбольну статистику.
Мої шкідливі «телефон у ліжку» звички поширюються і на ранок. Коли я прокидаюся, зазвичай проводжу близько пів години, бездумно гортуючи стрічки на смартфоні, перш ніж нарешті підвестися. Але якщо телефон не відволікає, я можу встати значно швидше й почати день, відчуваючи себе людиною, а не голодним, позбавленим кофеїну зомбі, якому ще й до туалету треба.
Dreamie коштує $250 – доволі дорого для будильника. Принаймні тут немає підписок і не потрібно окремого застосунка. Попри велику кількість можливостей, інтерфейс досить простий і нагадує застосунок «Годинник» на iPhone.
Іноді, тестуючи Dreamie, я «шахраювала» й усе одно користувалася телефоном у ліжку, щоб слухати аудіокниги (інколи просто дуже хочеться щось конкретне, чого немає в подкастах). Спочатку я намагалася зберегти «дух Dreamie» і не використовувати телефон для нічого іншого. Але це виявилося нереалістичним. У підсумку я все одно брала телефон посеред ночі.
Я не знаю, чи зможе Dreamie коли-небудь реально підтримувати застосунки на кшталт Libby або Libro.fm – тут є технічні обмеження. Можливо, у майбутньому Dreamie дозволить завантажувати власні медіафайли, включно з аудіокнигами.