Повномасштабна війна перетворила Україну на полігон для найагресивнішого у світі розвитку військових безпілотних систем. На цьому тлі виросли цілі miltech-екосистеми. Одна з найпомітніших — пов’язані між собою компанії The Fourth Law та Odd Systems, які працюють на стику автономних дронів, оптики та систем протидії іранським Shahed. Співзасновник The Fourth Law Ярослав Ажнюк в ефірі каналу УТ-2 пояснює, як ці компанії структуровані, чому обрали модульну B2B-модель і як їхні технології вже впливають на повітряну війну.
Три стовпи бізнесу: камери, автономність, дрони
Екосистема The Fourth Law та Odd Systems сьогодні фактично тримається на трьох великих бізнес-юнітах. Перший — це камери, другий — модулі автономності, третій — власні дрони. Формально це дві окремі компанії, але всередині вони дедалі більше працюють як «сестринські» структури з розведеними фокусами.
Odd Systems зараз концентрується насамперед на камерах. Це не просто «очі» для безпілотників, а високоспеціалізовані системи візуалізації, які працюють у складі перехоплювачів, розвідників та ударних платформ. Камери Odd Systems стоять на значній частині українських дронів-перехоплювачів і вже допомогли збити тисячі Shahed. Один із найуспішніших комплексів, де вони використовуються, — «Дикі Шершні», який став одним із символів української протидії баражуючим боєприпасам.
The Fourth Law, своєю чергою, більше фокусується на дронах і автономності. Саме тут розробляють «мозок» безпілотних систем — модулі, які дозволяють дрону діяти з мінімальною участю оператора, працювати в умовах радіоелектронної боротьби, приймати рішення на основі сенсорних даних. Ці модулі встановлюються як на власні платформи The Fourth Law, так і на дрони партнерів.
Кожен із трьох напрямів — камери, автономність, дрони — працює як самодостатній бізнес, що швидко зростає і активно добирає людей. Водночас між ними є тісна технологічна синергія: оптика Odd Systems, автономні модулі The Fourth Law і власні платформи разом формують повний стек для сучасної війни дронів.
B2B як стратегія масштабу: чому не робити «все самостійно»
Ключова відмінність цієї екосистеми від багатьох miltech-стартапів у світі — ставка на B2B-модель. І камери Odd Systems, і модулі автономності The Fourth Law продаються іншим виробникам дронів. Це означає, що компанії не намагаються монополізувати весь ланцюжок створення безпілотників, а навпаки — вбудовуються в нього як постачальники критичних підсистем.
Для камер це виглядає інтуїтивно: виробники перехоплювачів або ударних дронів можуть обрати готові перевірені оптичні модулі, замість того щоб роками будувати власну компетенцію в сенсорах, стабілізації, обробці зображення. Але те саме стосується й автономності. The Fourth Law пропонує партнерам не тільки «залізні» модулі, а й ліцензії на програмну частину, яку можна інтегрувати у власні вироби.
Це глибока інтеграція: виробник може зібрати дрон зі своїх компонентів, але «серце» автономності — від The Fourth Law. Такий підхід дозволяє масштабувати вплив технологій значно швидше, ніж якби компанія обмежувалася лише власними виробничими потужностями. На масштабах нинішньої війни це критично: попит на дрони та системи протидії настільки великий, що жодна окрема компанія фізично не здатна закрити його самостійно.
B2B-модель також знижує бар’єр входу для інших гравців. Нові або менші виробники можуть зосередитися на корпусах, силових установках, зв’язку, логістиці, спираючись на готові «мозки» та «очі» від The Fourth Law та Odd Systems. У результаті зростає не лише самі ці компанії, а й увесь український miltech-сектор.
Android проти Apple: модульна автономність як філософія
У сегменті автономних систем для дронів The Fourth Law працює в одному полі з компанією Еріка Шмітта (Prescient, Preda та пов’язані структури), яку в Україні розглядають як одного з головних міжнародних «peer»-гравців. Але підходи до ринку в них принципово різні.
Модель Шмітта нагадує Apple. Компанія створює повністю інтегровані продукти — умовні Bumblebee, Merops, Hornet — де все, від корпусу до софту, контролюється одним виробником. Користувач отримує «закриту коробку»: не може змінити батарею на іншу, переробити боєкомплект, замінити систему зв’язку чи наземну станцію. Перевага — у цілісності, контрольованій якості, відсутності розфокусування на інтеграції з чужими платформами. Недолік — у масштабуванні: армія може купити лише стільки систем, скільки компанія здатна виготовити, а адаптація під специфічні потреби обмежена.
The Fourth Law, навпаки, свідомо розвиває «андроїдну» модель. Модулі автономності створюються як відносно незалежні компоненти, які можна вбудувати в різні платформи. Партнери можуть змінювати корпуси, батареї, зв’язок, наземні станції, але при цьому використовувати один і той самий «двигун» автономності. Власні дрони The Fourth Law у цій логіці — радше референсні платформи, щось на кшталт Google Pixel у світі Android, а не спроба замкнути екосистему на собі.
Це не просто бізнес-вибір, а відповідь на конкретну воєнну задачу: максимізувати вплив на фронт за мінімальний час. В умовах, коли потреби фронту «гігантські», як описує Ажнюк, і коли кожен місяць затримки коштує життів, модульність дозволяє не чекати, поки одна компанія наростить заводи, а розподілити виробництво між десятками гравців.
При цьому The Fourth Law не соромиться амбіцій: внутрішні й зовнішні тести показують, що їхні системи автономності — серед найкращих не лише в Україні, а й у світі. У деяких сценаріях вони демонструють рівень, співставний із провідними міжнародними рішеннями. Це важливо не лише для іміджу, а й для переговорної позиції: коли український продукт може конкурувати з розробками під егідою колишнього CEO Google, це змінює баланс сил на глобальному miltech-ринку.
Власні дрони як «запобіжник» і драйвер ринку
Наявність у The Fourth Law власної лінійки дронів на перший погляд створює потенційний конфлікт інтересів. Компанія одночасно постачає критичні компоненти іншим виробникам і конкурує з ними за увагу військових своїми платформами. У класичній бізнес-логіці це може виглядати як ризик: партнери можуть ревнувати до «внутрішнього конкурента» і уникати співпраці.
Однак у реальності українського фронту ця конструкція працює інакше. Власні дрони The Fourth Law виконують одразу кілька функцій.
По-перше, це референсний продукт. Компанія краще розуміє потреби своїх B2B-клієнтів, тому що сама проходить через усі болі інтеграції автономності, камер, зв’язку, живлення, логістики. Цей досвід повертається в дизайн модулів, роблячи їх більш придатними для широкого кола платформ.
По-друге, це «запобіжник» для ринку. Якщо інші виробники не готові достатньо швидко впроваджувати нові рівні автономності, військові все одно отримають ці технології — але вже у складі дронів The Fourth Law. У результаті конкуренція відбувається не стільки між компаніями, скільки між підходами: або ти інтегруєш сучасну автономність у свої вироби, або поступаєшся місцем тим, хто це зробив.
По-третє, власні платформи дозволяють швидше доводити до фронту радикальні інновації, які ще не встигли стати «ринковим стандартом». Поки B2B-партнери оцінюють ризики й планують дорожні карти, The Fourth Law може вже тестувати нові режими автономності на своїх дронах у реальних бойових умовах, збираючи дані й фідбек.
Цікаво, що ринок у цілому сприйняв розведення бізнесів на дві компанії — Odd Systems і The Fourth Law — як правильне рішення. Камери й дрони — різні за природою бізнеси, з іншими циклами розробки, витратами, клієнтськими ланцюжками. Відокремлення дозволяє кожному напряму мати власний фокус, не розмиваючи увагу менеджменту.
Камери, які збивають Shahed: роль Odd Systems і «Диких Шершнів»
Якщо автономність — це «мозок» дрона, то камери Odd Systems — його «очі». І саме ці «очі» сьогодні стоять на значній частині українських перехоплювачів, які полюють на Shahed у нічному небі. Йдеться не про поодинокі кейси, а про системний внесок: завдяки цим камерам було збито вже тисячі іранських баражуючих боєприпасів.
Один із найяскравіших прикладів — комплекс «Дикі Шершні». Це один із найуспішніших українських перехоплювачів, про який уже є публічна інформація. Саме на ньому стоять камери Odd Systems, що дозволяють виявляти, супроводжувати й наводити дрони-перехоплювачі на цілі типу Shahed. Зафіксовані випадки використання «Диких Шершнів» навіть на Близькому Сході, що свідчить про експортний потенціал українських рішень.
Тут важливо розуміти, що мова не лише про «гарну картинку». У перехоплювачах проти Shahed камера — це сенсор у складі складної системи наведення, яка працює в умовах обмеженого часу, поганої видимості, активної РЕБ і високої ціни помилки. Від якості оптики, стабілізації, чутливості матриці, алгоритмів обробки зображення залежить, чи встигне дрон-перехоплювач вийти на курс зіткнення.
Той факт, що камери Odd Systems стали де-факто стандартом для значної частини українських перехоплювачів, означає, що компанія змогла поєднати інженерну якість із виробничою масштабованістю. У поєднанні з B2B-моделлю це створює ефект мультиплікатора: кожен новий виробник перехоплювачів, який обирає ці камери, додає ще один шар до загальної «протиповітряної сітки» з безпілотників.
Zero проти Shahed: як народжуються продукти швидкого циклу
Окремий напрямок роботи The Fourth Law — спеціалізовані продукти протидії Shahed. Один із них — система під назвою Zero. Вона була анонсована приблизно в грудні і вже в тому ж місяці продемонструвала перші успішні збиття.
Zero — це не абстрактна «концепція», а конкретний інструмент, який пройшов шлях від анонсу до бойового застосування за лічені тижні. Така швидкість циклу розробки й впровадження показує, як змінилася логіка miltech у війні високої інтенсивності. Якщо в мирний час між презентацією продукту й першими реальними кейсами можуть минути роки, то сьогодні рахунок іде на місяці, а іноді й на тижні.
У цьому сенсі Zero добре ілюструє переваги модульного підходу. Базові компоненти — камери, автономні модулі, комунікаційні системи — уже існують і відпрацьовані на інших платформах. Щоб створити новий продукт протидії, не потрібно починати з нуля: достатньо по-новому скомпонувати наявні «цеглинки», адаптувати софт під конкретний сценарій і швидко прогнати все через цикл тестів.
Той факт, що перші збиття відбулися вже в місяць анонсу, свідчить не лише про технічну готовність, а й про налагоджені канали взаємодії з військовими. Без швидкого доступу до фронту, зворотного зв’язку від підрозділів і готовності командирів тестувати нові рішення жодна, навіть найкраща технологія, не перетворилася б так швидко на реальний бойовий інструмент.
Закриті демо як нова норма для оборонного ринку
Ще один елемент стратегії The Fourth Law та Odd Systems — формат закритих подій для демонстрації оборонних спроможностей. Одна з таких подій, присвячена автономності та суверенітету дронів, відбулася наприкінці лютого, ще одна — у Львові. Це не публічні виставки, а закриті сесії для обмеженого кола військових, представників держави й партнерських компаній.
Логіка тут проста: більшість справді важливих характеристик сучасних miltech-продуктів не можна виносити в публічний простір. Але водночас військовим і чиновникам потрібне глибоке розуміння можливостей систем, які вони закуповують або інтегрують у свої процеси. Короткі презентації на 5–10 хвилин цього не дають.
Закриті події дозволяють витратити годину-дві на детальний розбір: як працює автономність у різних режимах, які є обмеження, як поводяться камери в складних умовах, як інтегрується Zero в існуючу систему ППО. У такому форматі виникає жива дискусія, з’являються ідеї нових застосувань, формується реалістичний фідбек.
Крім того, коли в одному місці збираються розробники, військові, державні менеджери й інші виробники, це прискорює горизонтальні зв’язки. Хтось бачить, як автономні модулі The Fourth Law можуть доповнити його власні платформи. Хтось із чиновників краще розуміє, чому потрібні зміни в процедурах закупівель. Хтось із військових формулює нові тактичні задачі, які потім лягають в основу наступних продуктів.
Для самих The Fourth Law та Odd Systems це ще й спосіб поступово зближуватися як «сестринські» компанії. Хоча юридично вони залишаються окремими структурами, спільні демо, інтегровані лінійки продуктів і спільні клієнти фактично формують єдину екосистему.
Чи буде злиття: шлях до єдиної компанії
На горизонті — можливе об’єднання The Fourth Law та Odd Systems в одну компанію. Це не оформлене рішення, а скоріше стратегічний вектор, який обговорюється. З одного боку, розділення на дві структури дозволило розвести фокуси: Odd Systems — камери, The Fourth Law — автономність і дрони. З іншого — дедалі тісніша інтеграція продуктів і спільні закриті події підштовхують до більш формального об’єднання.
Потенційне злиття могло б спростити управління, зробити бренд більш впізнаваним на міжнародному ринку й полегшити залучення великих партнерів, для яких важлива робота з «єдиним вікном». Водночас зберігається ризик втрати гнучкості: різні бізнеси мають різні цикли, і надмірна централізація може нашкодити швидкості прийняття рішень.
Поки що компанії обирають проміжний шлях: юридично окремі, операційно — все ближчі. Спільні демо, взаємна інтеграція продуктів, B2B-модель, орієнтована на максимальний вплив на фронт, — усе це вже працює як єдина система, навіть без формального M&A.
Висновок: українська відповідь на війну дронів
Історія The Fourth Law та Odd Systems показує, як за два роки повномасштабної війни в Україні сформувався новий тип оборонної компанії. Це не класичний оборонний гігант із вертикально інтегрованими заводами, а радше технологічна платформа, яка поєднує власні продукти з модульною B2B-моделлю.
Камери Odd Systems стали «очима» значної частини українських перехоплювачів і допомогли збити тисячі Shahed, зокрема в складі комплексу «Дикі Шершні». Модулі автономності The Fourth Law претендують на місце серед найкращих у світі й розповсюджуються як у вигляді готових модулів, так і за ліцензією для інтеграції в чужі платформи. Продукт Zero проти Shahed пройшов шлях від анонсу до перших збиттів за один місяць. Закриті події для військових і держави стали новою нормою комунікації на оборонному ринку.
Усе це разом формує український «Android» для війни дронів — відкритішу, модульну екосистему, яка намагається перемогти не стільки за рахунок монополії, скільки за рахунок масштабу, швидкості й співпраці. На тлі глобальної гонки автономних систем це, можливо, одна з найцікавіших відповідей, які сьогодні дає світовий miltech.
Джерело
Чи готові США і Європа до конвенційної війни? AI-істерія в Каліфорнії. IPO Space X. mvp #10, 2 сезон