У часи Холодної війни Центральне розвідувальне управління США розглядало проект безпілотного дрона у вигляді птаха. Машина під назвою Aquiline повинна була отримувати живлення від ядерної установки. Це мало б дати їй небачену автономність для шпигування за територією СРСР та Китаю.
Під час Холодної війни США прикладало максимальні зусилля для отримання інформації з країн комуністичного блоку. Це породило технічні шедеври, такі як надзвуковий розвідувальник SR-71 Blackbird та надвисотний розвідувальник U-2 Dragon Lady. Ці літаки ставили рекорди швидкості та висотності і досі вважаються технологічним досягненням.
Однак літак був добре помітний на ворожих радарах і в ЦРУ вирішили створити незвичну літальну машину – вона мала виглядати дуже схожою на звичайного птаха. Проєктом Aquiline передбачалося створення флотилії із 12 дронів.
Кожен із цих апаратів повинен був отримувати живлення від атомного реактора, що забезпечило б автономність польоту до одного місяця. Увесь цей час дрон кружляв би над ворожою територією та робив фотографії.
Розробку дрона доручили компанії McDonnell Douglas, яка мала інший досвід – вона створювала винищувачі. Апарат мав бути менше двох метрів у довжину, розмах крил мав трохи перевищувати два метри, вага з усім обладнанням не повинна була бути більше 45 кг.
Чотирьохтактний двигун потужністю 3,5 кінські сили повинен був забезпечувати швидкість 47-80 вузлів та автономність до 50 годин польоту. Максимальна висота польоту складала до 7 км.
Згодом у ЦРУ запропонували замінити силову установку Aquiline на атомну. Планувалося використати радіоізотопну реактивну систему. Вона конвертувала тепло від розпаду плутонію в електрику. З нею автономність збільшувалася до 30 днів.
Корисне навантаження Aquiline складало фотоапарати та інструменти розвідки. Завдяки значно нижчій висоті польоту, ніж у U-2, дрон міг фіксувати радіосигнали, сигнали радарів та інші радіосигнали для подальшого аналізу. Також дрон міг скидати записуючі сенсори в найбільш цікавих для ЦРУ точках.
Планувалося, що запуск Aquiline здійснюватимуть наземні команди із прикордонних з СРСР та Китаєм країн. Наприклад, Тайваню, Турції, Норвегії.
Зібрані дані дрон передавав на спеціальний супроводжувальний літак DC-6 (згодом змінили на U-2R). Так вдалося заощадити місце та вагу на відмові від накопичувальних пристроїв на борту.
Програма дрону була настільки секретною, що інженерів для роботи над нею набирали за два роки до початку розробки. Увесь цей час майбутній персонал перевіряли на відповідність.
Однак програму Aquiline відмінили і точних причин невідомо. Вважається, що на заваді стали технологічні причини – умістити в невеликому корпусі стелс-технології, передачу даних, ядерну установку з можливостями 60-х років було неможливо. Також дрон був дуже залежний від витоків інформації. Якби СРСР та Китай дізнався про існування такого дрону, їхні перехоплювальні літаки могли б легко збити повільний та низько летючий Aquiline.
За матеріалами: Popular Mechanics
