За прогнозами аналітичної компанії TrendForce, які вже спричинили неабиякий ажіотаж у галузі, договори на поставку пам’яті DRAM — тієї, що працює в комп’ютерах і серверах, — у другому кварталі 2026 року зростуть на 58-63%. Водночас контрактні ціни на флеш-пам’ять NAND, що використовується у смартфонах, SSD-накопичувачах та інших пристроях, мають підскочити на приголомшливі 70-75%.
Ці цифри є продовженням вже усталеної, хоча й дещо сповільненої тенденції: перший квартал цього року вже відзначився рекордним зростанням цін на DRAM на 90-95%. Хоча темпи подорожчання DRAM нібито трохи вщухають, це навряд чи втішить споживачів, адже ціни на NAND-пам’ять, навпаки, значно прискорилися, обігнавши зростання попереднього кварталу, що становило близько 60%.
Першопричина такого стрибка цін, за офіційною версією, криється у “перерозподілі” потужностей виробників. Компанії свідомо спрямовують більше ресурсів на виробництво DRAM для застосунків, пов’язаних зі штучним інтелектом, та на NAND-пам’ять для корпоративних SSD-накопичувачів. Окрім того, великі хмарні провайдери, які оперують величезними дата-центрами, завчасно резервують левову частку доступної продукції через довгострокові угоди, що, звісно, не сприяє наявності достатньої пропозиції для інших сегментів ринку.
Розширення виробничих потужностей, яке могло б полегшити ситуацію, очікується не раніше кінця 2027 року. Тим часом саме сервери, що обслуговують інфраструктуру штучного інтелекту, є основним двигуном попиту. Північноамериканські хмарні гіганти активно скуповують великі обсяги високоємнісних модулів пам’яті RDIMM, призначених для цих цілей, адже їхні власні амбіції у сфері ШІ вимагають все більше ресурсів.
Виробники пам’яті, звісно, не збираються втрачати свою вигоду. Приваблені значно вищою маржею на серверних продуктах, вони із задоволенням укладають багаторічні контракти зі своїми найбільшими клієнтами. Це дозволяє їм не лише забезпечити собі стабільний дохід, а й нібито фінансувати майбутнє розширення виробництва, хоча доки воно відбудеться, ціни вже встигнуть багаторазово переписати свої рекорди.
Особливо цинічною виглядає ситуація з пам’яттю DRAM для персональних комп’ютерів. Попри те, що попит на неї, за тими ж прогнозами, знизився, виробники одночасно скоротили поставки до виробників ПК та модулів. Це означає, що компанії, які збирають наші комп’ютери, змушені закуповувати пам’ять за вищими цінами у постачальників, що, по суті, штучно підтримує високі ціни на комп’ютери, незважаючи на падіння системного попиту.
Зростання цін на NAND-флешпам’ять на 75% у цьому кварталі вперше перевершує показники DRAM за поточний цикл, демонструючи, як ажіотаж навколо великих генеративних розгортань штучного інтелекту поглинає левову частку виробничих потужностей. TrendForce застерігає про виражений дефіцит протягом усього 2026 року, при цьому значні обсяги нових заводських потужностей навряд чи з’являться раніше кінця 2027 або 2028 року. В таких умовах хмарні провайдери готові платити більше і укладати багатоквартальні угоди купівлі, щоб гарантувати собі необхідні обсяги.
Навіть покупці звичайних SSD-накопичувачів для домашніх комп’ютерів завчасно поповнюють запаси, побоюючись, що серверний попит може поглинути всі доступні потужності. Виробники, у свою чергу, підтримують високі ціни, продовжуючи обмежувати поставки для клієнтських SSD. Сегмент eMMC/UFS, що використовується в смартфонах та інших портативних гаджетах, стикається з найгострішим дефіцитом серед усіх категорій NAND-продукції, адже виробництво цих чипів перетинається з виробництвом корпоративних SSD, але пропонує значно меншу прибутковість, перетворюючи їх на найнижчий пріоритет для постачальників.
Тим часом, збільшення обсягів випуску NAND-флешпам’яті залишається обмеженим, незважаючи на вдосконалення технологій та ширше впровадження так званої QLC-пам’яті, яка дозволяє зберігати більше даних в одній комірці. Як наслідок, виробники комп’ютерів та смартфонів змушені зменшувати обсяги сховищ у своїх продуктах, щоб хоч якось контролювати собівартість. Самі ж NAND-флеш чипи стали найменш пріоритетною категорією для постачальників через тонкі маржі та постійні коригування запасів, що лише посилює дефіцит і тиск на кінцевого споживача.
