Технологічний прогрес, який нам намагаються продати як квиток у світ майбутнього, має доволі брудну виворітну сторону, що стає все більш помітною на фоні кліматичної кризи. Спільне розслідування вказує на те, що одинадцять нових дата-центрів, які обслуговують потреби OpenAI, Meta, Microsoft та xAI, будуть живитися від власних газових електростанцій, оскільки звичайна енергомережа США не здатна забезпечити такі апетити. Ці об’єкти здатні генерувати до 129 мільйонів тонн парникових газів щорічно, що сумарно перевищує річний обсяг викидів цілої держави Марокко. Поки корпорації змагаються у швидкості впровадження штучного інтелекту, вони фактично обходять наявні обмеження енергосистем, створюючи приватні джерела забруднення атмосфери.
Хоча апологети прогресу продовжують наполягати, що штучний інтелект здатен пришвидшити наукові відкриття та стати каталізатором екологічних змін, реальні кроки компаній свідчать про прямо протилежне. Наприклад, лише один енергетичний проєкт, енергію якого планує закуповувати Microsoft, потенційно викидатиме понад 11,5 мільйона тонн парникових газів на рік, що дорівнює річним показникам всієї Ямайки. Аналогічні плани xAI щодо встановлення газових турбін у Теннессі та Міссісіпі лише додають до загальної картини по 6,4 мільйона тонн викидів СО2 від кожного об’єкта. Це змушує будь-якого розсудливого користувача замислитися, чи є черговий чат-бот або генератор зображень достатньо вагомим виправданням для такої масштабної руйнації екологічного балансу.
Звісно, представники технологічного сектору можуть апелювати до того, що розрахунки базуються на моделях безперервної роботи електростанцій на повну потужність, тоді як реальна експлуатація може бути менш інтенсивною. Навіть якщо припустити, що фактичні викиди будуть на дві третини меншими за прогнозовані, загальна шкода все одно залишається критично високою. Наразі жодних гарантій, що всі ці проєкти будуть реалізовані в повному обсязі, не існує, проте постійне зростання попиту на обчислювальні потужності не залишає сумнівів у прагненні корпорацій ігнорувати кліматичні ризики. Шлях до екологічно чистого штучного інтелекту виглядає лише красивою обіцянкою, яка поки що не має нічого спільного з реальністю розбудови інфраструктури для великих мовних моделей.
