Марсохід NASA Perseverance зробив уже шосте селфі на Червоній планеті під час недавньої вилазки на захід від кратера Єзеро. А дослідники, які вивчають забруднення від запусків супутникових мегасузір’їв, з’ясували, що сажа від цих стартів може мати тривожний вплив на клімат. Далі — більше про ці історії та інші наукові новини тижня.
Perseverance досліджує «Дикий Захід» Марса
Останні п’ять років марсохід NASA Perseverance досліджує район на Марсі, відомий як кратер Єзеро, який вважається перспективним місцем для пошуку слідів давнього мікробного життя. Нещодавно він вирушив за край кратера — це, за словами команди, найвіддаленіша на захід ділянка, куди марсохід діставався дотепер, — і зробив селфі, щоб зафіксувати момент (а також добре показати навколишній рельєф).
Селфі, опубліковане цього тижня NASA, показує Perseverance серед кам’янистого пасма, яке отримало назву «Аратуса» в регіоні «Lac de Charmes». Ця місцевість, як написала NASA у блозі, «є однією з науково найцікавіших, які відвідував марсохід».
Анімована версія селфі, змонтована з 61 знімка, зробленого 11 березня камерою на роботизованій руці марсохода, навіть дозволяє побачити, як Perseverance повертає «голову» камери, озираючись навколо. Відтоді Perseverance перемістився в іншу ділянку регіону — «Арбот». NASA опублікувало панораму цієї точки, зроблену 5 квітня за допомогою камери Mastcam-Z: 46 окремих зображень зшили в один широкий огляд кам’янистого простору. Нехай для непідготовленого ока тут небагато помітного, NASA наголошує, що об’єктів, вартих уваги, дуже багато. Деякі брили завбільшки з хмарочоси — ймовірно, вони опинилися тут після метеоритного удару майже 3,9 мільярда років тому.
Зображення демонструє «ймовірно, найстаріші породи, які ми будемо досліджувати під час цієї місії», сказав заступник головного науковця Perseverance Кен Фарлі з Каліфорнійського технологічного інституту. Тут також може бути «вулканічна дайка — вертикальне проникнення магми, що застигла на місці, а м’якші навколишні породи за мільярди років було розмито ерозією».
Окрім зйомки навколишнього ландшафту, Perseverance відбирає керни гірських порід і може сточувати поверхню каменів, аби команда на Землі могла проаналізувати їхній склад. Поки що він продовжує вивчати скельні виходи в районі Арбот, після чого має рушити до ділянки під назвою «Гардеваррі», що лежить на південь.
Забруднення від запусків «мегасузір’їв» супутників
Кількість щорічних запусків супутників за останнє десятиріччя зросла експоненційно, головно завдяки комерційній активності компаній на кшталт SpaceX. Із 2019 року SpaceX запустила майже 12 000 супутників для розгортання мегасузір’я Starlink, і понад 10 300 із них зараз працюють на орбіті, за даними астронома Джонатана Макдауелла. Інші компанії, зокрема Amazon, також нарощують зусилля зі створення власних супутникових флотів для конкуренції.
Не дивно, що дослідники попереджають: зростання кількості запусків супутників веде до посиленого забруднення атмосфери Землі. Дослідження, опубліковане цього тижня в журналі Earth’s Future, показало, що забруднення від запусків мегасузір’їв призведе до накопичення близько 870 метричних тонн сажі в атмосфері щороку до 2029 року.
Автори зазначають, що забрудники можуть залишатися у верхніх шарах атмосфери роками, що може мати набагато потужніший вплив на клімат, ніж викиди в нижніх шарах. Така кількість сажі може зменшити кількість сонячного випромінювання, яке досягає поверхні, настільки, що це матиме легкий охолоджувальний ефект на клімат Землі.
«Охолоджувальний ефект від зменшення сонячного світла, який ми отримали в наших моделях, може звучати привабливо на тлі глобального потепління, але нам слід бути вкрай обережними», — сказала керівниця проєкту Елоїз Маре з Університетського коледжу Лондона (UCL Geography) у заяві.
«Забруднення від космічної індустрії нагадує невеликий, нерегульований експеримент із геоінженерії, який може мати багато небажаних і серйозних екологічних наслідків, — додала Маре. — Наразі вплив на атмосферу невеликий, тож ми ще маємо шанс діяти завчасно, перш ніж це перетвориться на серйознішу проблему, яку буде важче зупинити чи виправити».
За оцінками дослідників, на мегасузір’я супутників у 2020 році припадало близько 35 відсотків кліматичного впливу космічного сектору, а до 2029 року ця частка може зрости до 42 відсотків.