Стартап Thea Energy, що виріс із Принстонського університету, залучив перевищений попитом раунд Series B обсягом $100 млн під проводом U.S. Innovative Technology Fund. Така сума виводить компанію в число найкраще профінансованих розробників технологій керованого термоядерного синтезу та підвищує її шанси дійти до комерційного реактора.
Нові інвестиції допоможуть Thea розширити виробництво своїх унікальних менших магнітів і вже наступного року розпочати будівництво Eos — демонстраційної установки, «релевантної електростанції». Раніше, на початку 2024 року, компанія закрила раунд Series A на $20 млн. За даними Thea, загальний обсяг приватних інвестицій тепер становить $130 млн.
Магніти є ключовим елементом у більшості проєктів термоядерних електростанцій: саме вони утримують перегріту плазму стиснутою й достатньо гарячою для злиття атомів, під час якого виділяється тепло та енергія. Але магніти Thea відрізняються: кожен прямокутний магніт можна «налаштовувати», формуючи загальну магнітну конфігурацію реактора. У компанії порівнюють їх із пікселями на комп’ютерному моніторі, які спільно виконують «вказівки» програмного забезпечення, створюючи текст та зображення на екрані.
Для Thea ця гнучкість критична. Тип реактора, який вона розробляє, називається стеларатором. Стеларатори здатні утримувати плазму в дуже стабільному стані, але для цього мають складно викривлятися та вигинатися, підлаштовуючись під форму плазми. Це контрастує з токамаками — іншим провідним типом магнітних конфайнмент-реакторів, — які радше «беруть силою», утримуючи плазму за рахунок потужних магнітних полів більш простої геометрії.
Однак нерегулярна форма стеларатора значно ускладнює та здорожчує виробництво магнітів. Thea робить ставку на те, що, «обгорнувши» ядро реактора десятками стандартних магнітів, вона зможе програмно керувати невеликими, поворотними модулями й створювати всередині простішої фізичної конструкції магнітне поле форми стеларатора.
Програмне забезпечення також має полегшити складання реактора. У Thea навмисно монтували тестові магніти зі зміщенням, але ПЗ змогло це компенсувати.
Thea планує завершити будівництво демонстраційного реактора Eos у 2030 році, а комерційну установку під назвою Helios ввести в експлуатацію у 2034-му. Таким чином, компанія виходить на приблизно той самий горизонт, що й конкуренти на кшталт Commonwealth Fusion Systems, яка заявляла про намір запустити свій реактор Arc у Вірджинії на початку 2030-х.
Якщо магніти, натхненні концепцією «пікселів», спрацюють, Thea може отримати виробничу перевагу. Стартап уже виготовив у своїй лабораторії в Джерсі-Сіті десятки ітерацій магнітів у повному масштабі. Тим часом іншим компаніям у сфері магнітного термоядерного синтезу доводиться будувати гігантські цехи для складання магнітів розміру реактора.
Втім, дрібні магніти не виконують усю роботу. Зовні від площинних котушок Thea використовує 12 магнітів чотирьох різних форм, які забезпечують основну частину утримання плазми. Понад 300 менших модулів служать для її тонкого налаштування. Залежність від більших магнітів частково нівелює виробничу перевагу компанії.
Попри це, будь-яке спрощення термоядерних реакторів — а це одні з найскладніших пристроїв, які коли-небудь створювало людство, — полегшує шлях до комерційної енергії синтезу. Додаткові $100 млн тут також не зайві.
У раунді взяли участь інші інвестори, серед яких General Innovation Capital Partners, Linse Capital, Calm Ventures, Climate Capital, Divergent Capital, Emerald Technology Ventures, Gaingels, Idemitsu Kosan, Overlay Capital, Timescale Ventures та What If Ventures.