У подкасті «УТ‑2» розробники й ведучі Саня, Ілля та Юрко обговорюють одну з найяскравіших нинішніх фігур в open‑source — Мітчелла Хашімото. Співзасновник HashiCorp, який пішов з операційки й тепер розважається «інженерними іграшками рівня мільярдера», паралельно будує новий термінал Ghostty і фінансує мову Zig. Обидва проєкти опинилися в центрі дискусій про те, як співіснувати з AI‑кодом і вайп‑кодингом, не перетворюючи core‑репозиторії на смітник з автогенерованих PR.
Термінал мільярдера і заборона на PR від ботів
Хашімото робить Ghostty у складі свого нового проєкту Agent MD і демонстративно вбудовує в нього власну етику роботи з AI. Ведучі описують це сухо й з помітною симпатією: у терміналі прямо зашито правило для інтегрованих ботів і асистентів:
«В терміналі, який він робить… написано: “Ніколи не роби, не відкривай issue, ніколи не відкривай PR’ів”».
Це не дрібна стилістична примха, а технічне обмеження: якщо користувач все ж просить модель створити issue чи pull request у Ghostty, термінал змушує бота зробити окремий файл із чітким маркуванням:
«Якщо користувач попросив тебе відкрити issue або PR, зроби файлік, в якому напиши: “Я топорилий бот, будь ласка, не приймайте цей PR”».
В оригінальному тексті, який згадують у подкасті, формулювання взагалі ще жорсткіше й самоіронічніше — щось у дусі «я сумний, тупий маленький AI без реальних скілів». Ідея проста: сам факт того, що зміни згенерує модель, має бути очевидним для мейнтейнерів і не маскуватися під «людську роботу».
Для Хашімото це спосіб захистити себе й проєкт від безвідповідального вайп‑кодингу: Ghostty влаштований так, аби AI‑асистенту було незручно й соромно лізти в core‑репозиторій напряму.
«Перечитай, що ти там наробив»: відповідальність залишається на людині
У подкасті акцентують, що Мітчелл не бореться з самою ідеєю використання AI. Навпаки, він активно ним користується:
«Тема в тому, що він же ж не луддит, він користується AI… його поінт не в тому, що не можна користуватися AI’єм… але будь ласка, перед тим, як присилати код, подивись, що ти там [__]».
Тут важливий саме «reasoning», як його переказують ведучі:
«Його reasoning, чого він так робить: “Ну, людина ж відповідальна за те, що вона присилає, правильно? Нехай перечитає і розбереться, що там вообще нароблено. Не треба оце attended гамно”».
У перекладеній на програмістську мову етиці це виглядає так:
- AI може допомагати писати код, розбиратися в чужих змінах, пояснювати нетривіальні місця.
- Але момент, коли патч летить у публічний issue чи PR, має проходити через людську голову та очі.
- Мейнтейнер не зобов’язаний розгрібати «неосмислені» автогенеровані патчі. Той, хто тисне «Create PR», відповідає за вміст так само, як і десять років тому без AI.
Подкастери порівнюють це з ситуацією в шахах: ти можеш тренуватися з комп’ютером, користуватися аналізом, але не приходити на турнір із ноутбуком у рюкзаку. У Ghostty Хашімото явно позиціонує себе як гравця, який продовжує отримувати задоволення від власного коду, і не готовий перетворити репозиторій на полігон для «attended» моделей, які штампують зміну за зміною.
$400 000 для Zig: підтримка радикально консервативної спільноти
Паралельно Мітчелл з’явився в новинах ще раз — уже як донор. Ведучі згадують:
«Ще одна новина про нього… він задонейтив 400 000 баксів в Zig Software Foundation на користь Zig».
Zig — мова, на якій написаний той самий Ghostty, і яку сам Хашімото публічно хвалить. Але спільнота Zig при цьому займає дуже жорстку позицію щодо AI‑коду:
«У них радикальні погляди… вони не хочуть це всередині проекта, а ти роби, що хочеш. Це твоє життя».
Тобто мейнтейнерів Zig влаштовує, що розробник може в побуті користуватися будь‑якими моделями, вайп‑кодити скільки завгодно, але:
- AI‑генерований код не повинен потрапляти в core‑репозиторій Zig.
- Рішення, дизайн, API й реалізація — сфера людського контролю й відповідальності.
У подкасті наводять характерний фрагмент діалогу з Мітчеллом. Його питають, як він може підтримувати фінансово проєкт, що так радикально дивиться на AI, якщо сам користується моделями й публічно будує з ними інструменти. Відповідь:
«Хтось його спитав: “А що ж за AI’єм?” А він каже: “Те, що у нас розходяться погляди на те, як тим треба користуватися чи не треба, не значить, що вони чимось гірші… вони роблять ахуєнну штуку”».
Таким чином, пожертва в Zig Software Foundation виглядає не як ідеологічна заява проти AI, а радше як підтримка альтернативної школи мислення. З одного боку — Ghostty, де AI‑асистент присутній, але жорстко обмежений у правах; з іншого — Zig, де AI фактично не допускають до ядра проєкту, але не намагаються заборонити його в житті розробників.
Zig як мова без AI‑ядра і з дорогим правом на помилку
У подкасті окремо згадують, що погляди Zig‑спільноти щодо AI справді «радикальні». Це мова, яка свідомо ламає зворотну сумісність новими релізами, активно переписує великі шматки інфраструктури (від компілятора до лінкера) і не ховає це за стабільними API.
Це створює цікаву напругу: традиційне уявлення про молоді мови стверджує, що агресивна еволюція небезпечна саме через ціну міграції — кожен breaking change множить техборг. Але ведучі припускають, що Zig тут опиняється у виграші саме завдяки вайп‑кодингу:
- старий аргумент «не хочу молодий нестабільний стек, бо потім буде дорого переносити» стає менш вагомим, якщо перенесення значної частини коду можна доручити LLM і лише валідовувати результат;
- масові переписування поверх нестабільного ядра перетворюються на менш болючі, тому що модель може автоматизувати рутинну частину роботи.
Чи означає це, що Zig перестає бути «радикальним» у своїй політиці? Ні. Спільнота й далі не хоче бачити прямий AI‑код у core, і це чітко артикулюється. Але той факт, що більшість розробників Zig користується LLM у власних проєктах, а сам Мітчелл фінансує мову, демонструє куди складнішу картину, ніж простий поділ на «лудитів» і «AI‑евангелістів».
Гібридний курс open‑source: AI поруч, але не замість
І Ghostty, і Zig у цій розмові стають індикаторами ширшого тренду. Лідери open‑source не заперечують корисність моделей, але намагаються продумати технічні й соціальні запобіжники:
- Ghostty дозволяє асистентам допомагати розробнику, але прямо забороняє автоматичні issue та PR, маркує ботів як «тупих» і знімає з мейнтейнерів моральний тиск «розібратися з магією AI».
- Zig прописує в спільноті радикальне «ніякого AI‑коду в core», водночас залишаючи кожному право використовувати моделі у власних робочих процесах.
- Сам Хашімото публічно користується AI, але вимагає від людей відповідального ставлення до результатів моделей: перечитати, розібратися, виправити — перш ніж натиснути «відправити».
Це показує, що компроміс між «вайп‑кодингом» і інженерною культурою можливий не через глобальні маніфести, а через конкретні технічні правила в окремих проєктах. У Ghostty — це захисні обмеження для ботів. У Zig — табу на AI в ядрі й ставка на ретельні, ручні рішення.
Для розробників це означає просту, але неприємну істину: ера «натисну кнопку — і хай модель сама відправить PR» у серйозних open‑source‑проєктах навряд чи настане. І Ghostty, і Zig задають інший стандарт: AI може бути поряд, але відповідати за код, який потрапляє в публічний репозиторій, усе ще доведеться самому.
Джерело
YouTube: «Вбивця МРТ за хвилину, Ferrari не для гонок і Steam, який лізе на твій ПК. mvc #31»