Місія BepiColombo пройшла ключовий етап восьмирічної космічної подорожі до Меркурія, який є найближчою до Сонця планетою з екстремальними температурами та високим вмістом заліза. Проєкт вартістю майже 2 мільярди доларів реалізується Європейським космічним агентством за участю фахівців з Японії та Сполучених Штатів. З моменту запуску у 2018 році апарат поступово наближався до Сонця, використовуючи плазмові двигуни та серію гравітаційних маневрів навколо Землі, Венери та самого Меркурія для коригування власної швидкості та траєкторії польоту.
Наступне зближення з Меркурієм дозволить апарату досягти швидкості, необхідної для захоплення гравітаційним полем планети та виходу на стабільну орбіту. Вихід на орбіту Меркурія вимагає значно більших енергетичних витрат, ніж переліт до віддалених об’єктів на кшталт Плутона, через складність гальмування поблизу масивного Сонця. Саме тому фахівці розрахували траєкторію з дев’ятьма гравітаційними асистами, що є безпрецедентним показником для подібних дослідницьких місій в історії вивчення глибокого космічного простору.
Для забезпечення корекції орбіти апарат оснастили найбільш потужною електричною рушійною системою серед усіх зондів, що коли-небудь вирушали у глибокий космос. Чотири іонні двигуни виконували основну роботу зі зміни орбітальної швидкості протягом тривалого перельоту між планетарними зближеннями. Оскільки до завершення подорожі залишилося лише кілька місяців, подальше використання цієї системи стало недоцільним, тому конструктори передбачили механізм від’єднання відповідного модуля від основної наукової станції для продовження роботи на фінальному етапі.
У четвер інженери офіційно від’єднали Mercury Transfer Module, який містив блок іонних двигунів, що відповідав за енергозабезпечення та рух протягом восьми років місії. Це технічне рішення дозволяє зменшити масу апарата та підготувати його до безпосереднього дослідження планети за допомогою основних наукових інструментів. Після виконання процедури розділення зонд продовжить рух за інерцією, щоб наприкінці поточного року опинитися в зоні тяжіння Меркурія, де розпочнеться безпосередня наукова фаза вивчення поверхні та складу планети.
