Коли досвідчена інженерна керівниця Фіона Фанг прийшла в Anthropic очолити команди Claude Code та Co‑work, вона вже мала за плечима понад 25 років в розробці, керувала інфраструктурою та продуктами в Microsoft і Meta та відповідала за організацію з сотень людей в Instagram. В Anthropic вона опинилася в іншій реальності: код пишуть з допомогою AI, темпи релізів радикально зростають, а відрив менеджерів від продукту миттєво карається якістю.
Відповідь компанії на цей виклик радикальна: всі менеджери стартують як індивідуальні контриб’ютори (IC) і продовжують писати код. Не як хобі, а як системна вимога до лідерства. Фіона пояснює, чому цей підхід став фундаментом культури Anthropic, як він змінює онбординг, довіру в команді та навіть кар’єри менеджерів, які давно не відкривали IDE.
«Спочатку — клавіатура». Як Anthropic перевертає траєкторію менеджера
Коли Фіона прийшла в Anthropic, їй формально шукали менеджерів. Але під час «слухової» сесії з командою вона почула знайоме: люди цінують високу агенцію, але хвилюються за пріоритизацію і бояться зайвих «шарів» менеджменту й рев’ю. Звідси народилася жорстка вимога: кожен новий лід спочатку має стати мейкером.
Формула проста й без прикрас: перш ніж підтримувати людей, дай собі «maker time», щоб «actually type deep into the code and learn the code base». Лід не отримує команду доти, доки не проживе життя рядового інженера на цьому ж коді та в цьому ж продукті.
Це не теоретична позиція. Ще в Meta Фіона, прийшовши менеджером, навмисно провела перший квартал як IC, щоб відчути, «що таке шипити як Meta engineer». Вона згадує, як цінними виявилися ці перші місяці — саме тоді з’явилося розуміння інструментів, процесів, реальних болів у пайплайні поставки коду.
В Anthropic ця практика стала нормою. Менеджер не «приземляється згори», а входить у команду збоку — з тим самим репозиторієм, тими ж тулінгами, тими ж обмеженнями. І лише потім поступово бере на себе людей та процеси.
Чому менеджер має шипити PR-и — навіть якщо вони дрібні
Фіона не приховує: пул-реквести, які вона робить зараз, — не про блискучі фічі. «The PRs I do are… it’s more about for me it’s important because it keeps me in the flow because we’re making so many changes to Co-work and Code».
Тобто значення має не масштаб зміни, а сам факт участі в потоці розробки. Anthropic живе в режимі постійних змін інструментів і досвіду: Claude Code, Co‑work, нові рутини, нові способи валідації. Якщо лід не в коді, він буквально випадає з реальності продукту.
Фіона прямо формулює цей ризик: «If you as a leader… you’re not living and breathing your product every day you sometimes kind of lose touch of touch and feel of the product».
Це стосується не лише інженерних нюансів, а й «тактильних» деталей: як поводиться редактор, де з’являється лаг, як виглядає помилка, що викликає фрустрацію. Ці речі погано видно на дашбордах, зате чудово відчуваються, коли ти сам шипиш і ламаєш.
Інший ефект — довіра команди. Фіона помітила повторювану реакцію в будь‑якому продукті, куди приходила: VR, AR, Instagram, тепер Claude. «One of the first comments that comes back to me is, ‘Hey, you know what? I really love how you’re actually using what we build.’»
Фраза звучить майже буденно, але за нею — важливий зсув ролей. Лід не лише оцінює роботу інших, а й стає одним з важких користувачів того самого продукту. Для команди це сигнал: людина «зверху» не живе в презентаціях, вона переживає ті ж болі.
Як AI повертає менеджерів до коду — і чому це корисно
Фіона визнає: перехід з великого менеджерського крісла назад у мейкерський режим — психологічно непростий. В Meta вона востаннє шипила продакшн‑код ще у 2017‑му. Далі — суцільні наради, стратегія, рев’ю робіт інших.
Повернутися до коду допоміг саме Claude. Перший тиждень в Anthropic вона майже автоматично пішла старою траєкторією — знайомитися з людьми, пити каву, питати, чим допомогти. Потім зупинилася й змінила маршрут: «oh wait, wait, wait, let me ask Claude». Модель стала для неї «onboarding buddy»:
- пояснювала кодову базу;
- підказувала, як написати тести в стилі test‑driven development;
- допомагала придумати сценарії ручного тестування, щоб покрити всі кейси.
Це прибрало головний бар’єр багатьох керівників: страх «щось зламати» або витратити чужий час на виправлення помилок. З Claude у ролі партнера, що допомагає з верифікацією, рівень впевненості зріс настільки, що Фіона знову почала регулярно шипити.
Виявилося, що вона не одна така. «I’ve actually had a lot of friends reach out to me that have been managers for a while that’s like, ‘Hey, I’m shipping code again thanks to Claude.’»
Для цілої когорти менеджерів, які роками були відрізані від коду, AI став «мостом назад» — в середовище, де вони колись виросли як інженери. А для організацій це означає: з’являються лідери, які одночасно розуміють стратегічні контексти й реально відчувають, що відбувається в пайплайні розробки тут і зараз.
Менеджер як головний догфудер
У кар’єрі Фіони любов до «догфудингу» — користування власним продуктом — з’явилася ще у Visual Studio. Тоді вона будувала редактор VS, використовуючи той самий редактор щодня, і дуже швидко побачила перевагу: без соцмереж і масових каналів зворотного зв’язку команда отримувала швидкі й чесні фідбеки просто через власну роботу.
Цей патерн повторювався в кожній ролі: Facebook Marketplace, VR‑ і AR‑продукти, Instagram, тепер Claude. Де б вона не опинялася, перший крок — стати важким користувачем того, що робить команда. І це не лише про інженерну якість.
В Marketplace, наприклад, саме особистий досвід продажу речей виявив новий вектор шахрайства, який не ловили метрики. У VR — її специфічне сетап‑середовище допомагало стабільно відтворювати дивні проблеми з висотою підлоги. У Claude Co‑work — регулярне використання для власних задач (зокрема, ненависних ейчар‑та витратних процесів) підсвітило сценарії, які виявилися життєво важливими для малих бізнесів.
У Anthropic це стало частиною очікувань до лідерів. Якщо ти ведеш продукт, до якого маєш доступ як користувач, — використовуйте його сам. Якщо ти керуєш командою, де складно самому бути користувачем (наприклад, складна B2B‑інфраструктура), — компенсуй це постійними зустрічами з клієнтами. «If you’re leading a team where it’s really hard for you to use the product, then meet with customers… every time I’ve done customer visits, I always learn something new.»
Цей акцент на живому досвіді допомагає не застрягти в метриках. Дані важливі, але Фіона неодноразово бачила, як одна конкретна історія користувача виявляла обмеження метрик або змінювала уявлення про те, що саме варто оптимізувати.
Культура «менеджер = IC»: що це змінює на рівні організації
Anthropic фактично відходить від класичної моделі, де менеджер — це «людина процесу», а інженери — «люди продукту». У світі, де AI знімає багато рутин і радикально прискорює поставку коду, такий поділ втрачає сенс.
Коли менеджери стартують як IC і продовжують писати код, виникає кілька ефектів:
-
Швидший і чесніший онбординг самого менеджера.
Замість миттєвого роздавання завдань іншим, лід сам «проходить трасу» й на власній шкірі відчуває, де боляче, що ламається, які інструменти незручні. -
Більше довіри знизу.
Інженери бачать, що людина, яка приймає архітектурні й процесні рішення, знає, як виглядає життя в репозиторії та в інтерфейсі. Зворотний зв’язок стає більш прямим і відкритим. -
Менше спокуси «керувати через дашборди».
Фіона прямо протиставляє особистий досвід сухим метрикам. Регулярне використання продукту й участь у коді не дають культурі зсунутися в бік управління лише через циферки. -
Міст між старою й новою інженерією.
Менеджери, що повертаються до коду з AI‑помічниками, стають природними провідниками змін: вони пам’ятають «як було» і одночасно живуть «як є зараз», показуючи колегам, що адаптуватися можливо.
При цьому Anthropic не романтизує минуле й не вимагає від лідерів героїчних одиночних «подвигів коду». Мова про системну дисципліну: постійно бути в потоці, який ти очолюєш, і не відмовлятися від ролі мейкера, навіть маючи повну завантаженість як менеджер.
Висновок: управління в епоху AI — це знову про ремесло
В епоху AI‑інженерії спокуса для керівників очевидна: делегувати ще більше, спиратися на ще складніші дашборди й ще потужніші моделі. Підхід Anthropic — протилежний. Компанія вшиває в культуру вимогу, яка здається анахронізмом: менеджер має залишатися інженером.
Фіона Фанг формулює це не як романтичну ностальгію, а як практичний інструмент. Без «maker time» на старті, без регулярних PR‑ів, без «living and breathing your product every day» лід дуже швидко втрачає зв’язок із реальністю — особливо там, де AI щодня змінює саму природу роботи.
Повернення менеджерів до коду — не крок назад у кар’єрі, а спосіб вижити й бути корисним в новому технологічному циклі. І судячи з того, скільки друзів Фіони «знову шиплять код завдяки Claude», ця модель вже починає виходити за межі Anthropic.
Джерело: Building the most AI-pilled engineering team in the world | Fiona Fung (Anthropic)