NASA бореться за життя зонду Voyager 2 після 40 років роботи

Електроживлення Voyager 2 забезпечують три радіоізотопних термоелектричних генератора, що використовують плутоній-238

Космічний зонд NASA Voyager 2 досі вивчає космос навіть 42 роки після свого запуску. Таке довге життя йому забезпечили радіоізотопні генератори, які використовують радіоактивний матеріал. Його період напіврозпаду такий, що сьогодні ці генератори видають на 40% менше енергії, ніж на початку. Енергії вже катастрофічно не вистачає, і інженери борються за життя цього космічного зонду, адже він разом зі своїм братом-близнюком єдині, хто дістався до кордонів Сонячної системи.

Фахівцям довелося вимкнути обігрівач інструменту cosmic ray subsystem instrument (CRS). Цей прилад зіграв головну роль у підтвердженні того, що Voyager 2 покинув геліосферу. Він також залишається корисним і досі, адже його задача – виявляти частки від Сонця та від інших джерел.

Інженерам було складно вимкнути обігрів такого корисного та важливого інструменту як CRS. Однак ним довелося пожертвувати, особливо зважаючи, що прилад сканує лише крихітні ділянки космосу у визначених напрямах. Утім, елементи CRS не одразу замерзнуть до межі непрацездатності. Нині прилад продовжує працювати, хоча його температура вже опустилася до -59 градусів Цельсію. Сам прилад розрахований на мінімальну температуру -45 градусів Цельсію.

Voyager 2 також запустив днями свої двигуни для корекції орієнтації. Останній раз космічний апарат це робив 30 років, і хоча двигуни не працювали на повну потужність, зонд зміг зайняти потрібну позицію, утримуючи свою антену направлену на Землю.

Voyager 2 і Voyager 1 запустили в 1977 році. Їхні сонячні батареї на такій відстані від Сонця не дають енергії, і система живиться від радіоізотопного генератора (РІТЕГ). Це джерело електроенергії, що використовує теплову енергію, що виділяється при природному розпаді радіоактивних ізотопів і перетворює її в електроенергію за допомогою термоелектрогенератора. РІТЕГ компактні та мають просту конструкцію. Вихідна потужність цього джерела досить невелика (до декількох сотень ват). Зате в них немає рухомих частин і вони не вимагають обслуговування протягом усього терміну служби, який може складати десятиліття.

Електроживлення Voyager 2 забезпечують три радіоізотопних термоелектричних генератора, що використовують плутоній-238. На момент старту загальне тепловиділення генераторів становило близько 7 кіловат, з яких вдавалося отримати лише 470 Вт електричної потужності. По мірі розпаду плутонію-238 (період напіврозпаду 87,7 року) і деградації термопар потужність термоелектричних генераторів падає. Пролітаючи повз Уран в 1986 році електрична потужність зонду впала до 400 Ватт. До 2025 року тепловиділення впаде до 69% від початкового.

Нині апарат знаходиться на відстані понад 18 млрд км від Землі на кордоні Сонячної системи. Сигнал в одну сторону йде майже 17 годин. Для порівняння: світло Сонця досягає поверхні Землі за 8 хвилин. У NASA сподіваються, що з зондами можна буде підтримувати зв’язок хоча б до 2025 року.