Тридцять років тому завершилася місія апарату Magellan, який вперше детально картографував поверхню Венери за допомогою радара. Відтоді планета залишалася поза увагою космічних агенцій, поступаючись місцем дослідженням Марса. Однак у 2026 році ситуація змінилася, оскільки NASA обрала для реалізації дві незалежні місії, DAVINCI+ та VERITAS, що мають на меті вивчення геологічної історії, складу атмосфери та умов, які перетворили Венеру на вороже середовище із температурою поверхні понад 482 градуси Цельсія.
Місія VERITAS зосередиться на створенні високоточних тривимірних топографічних карт планети та аналізі складу порід через інфрачервоне випромінювання. Апарат вимірюватиме гравітаційне поле, щоб зрозуміти внутрішню структуру Венери та визначити, чи триває на ній вулканічна активність. Ці дані дозволять вченим порівняти еволюцію Венери та Землі, з’ясувавши, чому при схожих розмірах та складі планети набули кардинально різних кліматичних характеристик, що призвело до створення поточних екстремальних умов на поверхні планети.
Друга місія, DAVINCI+, включає спускний апарат, який проникне крізь щільні хмари сірчаної кислоти. Під час занурення пристрій аналізуватиме хімічний склад атмосфери, зокрема концентрацію інертних газів, таких як аргон, ксенон та гелій, що слугують своєрідними маркерами історії формування планети. Спускний апарат також зробить серію детальних зображень гірського регіону Alpha Regio перед тим, як припинити роботу через тиск, що у 90 разів перевищує земний на рівні моря.
На додаток до зусиль NASA, Європейська космічна агенція приєдналася до досліджень із проєктом EnVision. Цей орбітальний апарат доповнить отримані дані, фокусуючись на швидкому моніторингу конкретних ділянок поверхні та аналізі складу атмосфери. Завдяки спільній роботі трьох місій наукова спільнота планує перевірити гіпотези про існування на Венері давніх океанів та масштабних вулканічних вивержень, які могли спричинити незворотні зміни клімату, перетворивши потенційно населений світ на суху, гарячу пустелю.
Основною загадкою залишається наявність важкої води в атмосфері Венери, що вказує на ймовірну втрату планетою значних обсягів рідкої води в минулому. Вчені моделюють сценарії, де тривалі виверження вулканів або інтенсивне випромінювання молодого Сонця могли спровокувати парниковий ефект. Отримані дані допоможуть краще зрозуміти механізми стабільності клімату на земних планетах, що є критично важливим для оцінки перспектив виявлення придатних для життя світів під час спостережень за іншими зірковими системами у космосі.
