Компанія Orbital Matter успішно продемонструвала технологію тривимірного друку у вакуумі за допомогою власного апарата Replicator 2, який було виведено на орбіту під час місії SpaceX цього літа. Супутник самостійно виготовив жорстку циліндричну балку довжиною 0,5 метра, використовуючи спеціальну полімерну смолу. Процес створення конструкції базується на видавлюванні матеріалу з подальшим його затвердінням під дією ультрафіолетового випромінювання, що за принципом дії нагадує процес змішування цементу та води у земних умовах будівництва.
Цей експеримент є критично важливим для подальшого розвитку космічної інфраструктури, оскільки сучасні апарати обмежені розмірами вантажного відсіку ракети-носія. Здатність супутників самостійно зводити габаритні конструкції безпосередньо на орбіті дозволить створювати масивні сонячні панелі або потужні системи охолодження для орбітальних центрів обробки даних. Традиційні методи розгортання, що нагадують орігамі, вимагають складних механізмів трансформації, тоді як технологія друку дозволяє гнучко адаптувати розмір об’єкта під конкретні технічні завдання місії.
Під час поточної місії на борту супутника працювали чотири принтери, проте один із них вийшов з ладу через аномалію під час спроби розгортання гнучкої сонячної панелі. Попри цю несправність, іншим принтерам вдалося успішно створити опорну балку, що підтвердило концепцію працездатності обладнання в умовах мікрогравітації та космічного вакууму. Розробники зазначають, що такий підхід із використанням кількох пристроїв дозволяє швидше накопичувати дані та адаптувати програмне забезпечення без тривалих наземних випробувань усіх можливих сценаріїв.
Технічні параметри системи дозволяють проєктувати опорні конструкції значно більших розмірів, ніж існуючі аналоги, при умові достатнього запасу вихідного матеріалу на борту. Інженери компанії розрахували, що теоретична довжина виготовлених у космосі балок може сягати 100 метрів. Це суттєво перевищує габарити сонячних панелей на серійних супутниках Starlink V2, довжина яких складає лише 20 метрів. Наступним етапом розвитку стане місія 2028 року, де випробують потужніший принтер.
Запланована на 2028 рік демонстрація має на меті підтвердити можливість генерації 5 кВт електричної енергії за допомогою надрукованої системи. Це стане проміжним етапом перед створенням масштабних сонячних крил, спроможних виробляти понад 100 кВт енергії до 2030 року. Наразі компанія активно співпрацює з виробниками космічної техніки щодо впровадження системи PADS, яка дозволить автоматизувати розгортання антен, сонячних батарей та інших критично важливих компонентів за допомогою вбудованих пристроїв тривимірного друку на борту космічних апаратів.
