Ринок продакт-менеджменту входить у найстресовіший, але водночас найцікавіший період за всю свою історію. Про це говорить Нікхіл Сінгал — колишній продукт-лідер Meta, Google та Credit Karma, серійний засновник і засновник спільноти The Skip для senior-продактів. Спираючись на десятки років досвіду та постійний діалог із керівниками продукту по всьому світу, він описує різкий розлом усередині професії: між тими, хто «рухає інформацію», і тими, хто реально будує продукти.
За його оцінкою, приблизно половина нинішніх продакт-менеджерів — це насамперед «information movers», і саме вони опиняються під найбільшою загрозою в новій реальності, де цінність визначається здатністю будувати, експериментувати й працювати з AI-інструментами.
Як продакт-менеджери перетворилися на «перекладачів» між рівнями оргструктури
Щоб зрозуміти, чому половина ролей опинилася під питанням, варто повернутися на кілька років назад — у кінець епохи нульових ставок і «безкоштовних» грошей, коли великі технологічні компанії агресивно нарощували штати.
Тоді, за спостереженнями Сінгала, день багатьох продакт-лідерів і продакт-менеджерів середньої ланки виглядав приблизно однаково: безкінечні синки, статуси, презентації, узгодження. Їхня основна функція полягала в тому, щоб «перекладати» інформацію знизу вгору й згори вниз по оргструктурі.
Команди готували дані, аналітику, слайди; продакт-менеджер «фреймив» це для свого керівника; той — для свого VP; далі — для C-level. Усе це часто відбувалося без реальної влади ухвалювати рішення. На продактів покладали «відповідальність без повноважень» — класичний рецепт професійного вигорання.
Функція продукту в багатьох компаніях стала центром координації, але не центром створення. Люди з продакт-титулами витрачали більшість часу не на те, щоб щось будувати, а на те, щоб пояснювати, узгоджувати, синхронізувати. Саме цю групу Сінгал називає «information movers» — тими, хто рухає інформацію, а не продукт.
Сьогодні він прямо говорить: такий тип продакт-менеджера стає «динозавром». Не тому, що ці навички зовсім не потрібні, а тому, що вони більше не можуть бути ядром ролі.
Ренесанс для білдерів: чому будувати знову стало цікаво
Парадоксально, але на тлі стресу й масових скорочень Сінгал описує те, що відбувається з продакт-менеджментом, як «повний ренесанс». Ключова причина — повернення до будівництва продукту в прямому сенсі.
Кілька факторів змінили гру.
По-перше, AI та нові білдер-інструменти різко знизили поріг для експериментів. Продакт-менеджер більше не настільки залежить від великих команд, довгих циклів планування й складних процесів, щоб перевірити гіпотезу. З’явився набагато пряміший зв’язок між ідеєю, її реалізацією та реакцією користувача.
По-друге, це повернуло в професію елемент «фану», який багато хто втратив у роки, коли роль зводилася до координації. Люди, які прийшли в продукт, бо люблять будувати, сьогодні отримали шанс знову це робити — швидко, самостійно, з відчутним впливом на результат.
По-третє, ринок це винагороджує. Сінгал говорить, що для найсильніших білдерів у продакт-менеджменті компенсації зараз на історичних максимумах. Вони бачать більше оферів, ніж будь-коли, і розглядають наступні кроки кар’єри не лише в межах продукту, а й на рівні CEO, засновників чи інших C-level-ролей.
Це створює різкий контраст: з одного боку — втомлена, виснажена частина професії, яка продовжує жити в парадигмі «інформаційного посередництва», з іншого — енергійне ядро білдерів, для яких нинішній момент виглядає як найкращий час у кар’єрі.
«Information movers» як зникаючий вид
Попри те, що ринок продакт-менеджменту зараз формально «гарячий — як ніколи», це не означає, що всім продактам добре. Ведучий подкасту Ленні Рачіцький зазначає: на початок 2026 року глобально відкрито більше продакт-ролей, ніж будь-коли за останні три з гаком роки. Але Сінгал одразу додає важливе «але».
За його оцінкою, приблизно половина нинішніх продакт-менеджерів — це саме ті самі «information movers». Люди, чия щоденна робота історично полягала в тому, щоб:
перекладати цілі керівництва в задачі для команд,
збирати статуси й ризики знизу й пакувати їх у зручний формат для вищого керівництва,
бути «клеєм» між інженерами, дизайнерами, маркетингом, аналітикою, але без реальної здатності самостійно щось побудувати чи змінити.
У середовищі, де AI та інструменти автоматизації дедалі краще справляються з механічним збиранням, агрегацією та трансляцією інформації, така роль втрачає сенс. Саме тому Сінгал говорить про «information mover» як про «динозавра» — тип професіонала, який швидко втрачає актуальність.
Він не стверджує, що комунікація, узгодження та управління очікуваннями більше не потрібні. Але якщо це — основа вашої цінності як продакт-менеджера, а не допоміжна функція до реального білдингу, ризики для кар’єри різко зростають.
«Білдери wanted»: кого насправді шукають компанії
На тлі масових скорочень і загальної тривоги звучить ще одна теза Сінгала, яка на перший погляд виглядає парадоксально: «Будівельники матимуть час свого життя в найближчі кілька років».
Він описує майбутні 12–24 місяці як період «масового скидання» й одночасного «масового найму». За його прогнозом, окремі компанії можуть скоротити, умовно, 30 тисяч людей і при цьому найняти 8 тисяч нових. Ключова відмінність цих 8 тисяч — вони всі будуть «AI-first» і, по суті, білдерами.
У продакт-менеджменті це означає дуже чіткий фільтр: у нові ролі наймають тих, хто любить будувати. Не тих, хто вміє красиво писати PRD, фасилітувати мітинги й збирати стейкхолдерів, а тих, хто відчуває справжнє захоплення від процесу створення продукту й готовий занурюватися в інструменти, прототипи, експерименти.
Сінгал підкреслює, що «білдери» — це не лише продакт-менеджери. Багато інженерів, дизайнерів, маркетологів теж є білдерами за духом. Вони мислять категоріями «що ми можемо створити», а не «як ми це узгодимо». Саме тому, на його думку, одним із ключових меседжів на ринку праці найближчих років стане негласне гасло: «Builders wanted».
Для продакт-менеджерів це означає просту, але жорстку реальність: якщо ви не з тих, хто любить будувати, якщо вас не захоплює можливість працювати з технологіями, AI, новими інструментами, ви, за словами Сінгала, «у біді» в новому середовищі.
«Якщо ви не любите будувати — ви в біді»: новий відбір у професії
Сінгал формулює це без евфемізмів: «Будівельники матимуть час свого життя, але якщо ви не любите будувати речі, ви в біді». Ця фраза добре підсумовує новий відбір усередині професії.
Йдеться не про те, щоб кожен продакт-менеджер умів писати код чи самостійно розгортати інфраструктуру. Питання в базовій мотивації: що приносить вам задоволення в роботі?
Якщо ваші «моменти радості» — це живі експерименти, швидкі прототипи, безпосередній контакт із користувачем, гра з новими AI-інструментами, то нинішня епоха відкриває для вас величезні можливості. Саме таких людей компанії зараз активно шукають, їм пропонують рекордні компенсації, вони отримують кілька паралельних оферів і можуть дозволити собі обирати.
Якщо ж ваші «моменти радості» — це ідеально вирівняні слайди, бездоганно структуровані статус-апдейти, відчуття контролю над інформаційним потоком між командами, але не сам процес створення продукту, — сигнал для вас значно тривожніший. У новому середовищі, де механічні аспекти координації дедалі більше автоматизуються, така мотивація стає слабкою основою для довгострокової кар’єри.
Сінгал прямо попереджає: продакт-менеджери, які не є білдерами й не відчувають захоплення від роботи з технологіями, швидше за все, зіткнуться з серйозними труднощами. І це не питання «таланту до коду», а питання внутрішнього драйву — того самого «вогню в животі», про який він говорить, описуючи вимоги до наступних двох років.
Два роки «вогню в животі»: чому темп стає критичним
Окремо Сінгал наголошує на ще одному факторі, який посилює розрив між білдерами та «information movers»: темп. На його думку, щоб не просто вижити, а й процвітати в новій реальності, продакт-менеджерам доведеться суттєво підвищити швидкість — як навчання, так і дій.
Він говорить про необхідність «знайти резерв» і прийняти, що наступні два роки вимагатимуть «багато вогню в животі». Це звучить майже як попередження: звичний ритм, коли одного разу опановані практики могли приносити дивіденди десятиліттями, більше не працює.
Раніше продакт-менеджер міг роками спиратися на один і той самий набір інструментів і процесів: PRD, знайомі фреймворки пріоритизації, стандартні ритуали з командами. Сьогодні, за словами Сінгала, ситуація інша: те, що ви робили три місяці тому, вже може вважатися застарілим. Люди, які продовжують працювати «по-старому», ризикують почути: «Ми так більше не робимо».
Цей постійний стан «бойової готовності» додається до вже високого рівня стресу в індустрії. Особливо це відчутно для продакт-менеджерів середнього віку: саме тоді, коли кар’єра входить у «силові роки» — є досвід, розуміння контексту, впевненість у своїх рішеннях — на особисте життя тиснуть сім’я, діти, старіючі батьки, здоров’я. І саме в цей момент професія вимагає ще більшого темпу, ще більшої гнучкості, ще більшого занурення в нові інструменти.
Для білдерів це часто сприймається як складний, але захопливий виклик. Для «information movers» — як додатковий шар тривоги поверх уже хиткої професійної ідентичності.
Чому попри хаос білдери «мають час свого життя»
На тлі всієї цієї втоми, тривоги й постійних змін Сінгал усе ж говорить про нинішній момент із помітним оптимізмом — але цей оптимізм адресований дуже конкретній групі людей.
Для білдерів у продакт-менеджменті зараз складається унікальна комбінація факторів.
По-перше, ринок. Як зазначає Ленні Рачіцький, відкритих продакт-ролей у світі зараз більше, ніж будь-коли за останні роки. Це не означає, що кожен продакт легко знайде роботу, але означає, що для тих, хто відповідає новим вимогам, вибір справді широкий.
По-друге, компенсації. Сінгал прямо говорить: для топових білдерів у продукті компенсації на історичному максимумі. Компанії готові платити більше за людей, які можуть не просто координувати, а створювати — особливо в AI-first середовищі.
По-третє, вплив. Завдяки інструментам, які знижують вартість експерименту, білдери отримують безпрецедентний рівень контролю над тим, як їхні ідеї втілюються в продукті. Вони менше залежать від інерції великих організацій і можуть швидше бачити результат своєї роботи.
По-четверте, перспективи. Багато з тих, із ким спілкується Сінгал, дивляться на наступний крок кар’єри не як на «ще одну продакт-роль», а як на можливість стати засновником, CEO чи перейти в інші C-level-функції. Досвід білдингу в епоху AI стає капіталом, який цінується далеко за межами вузько продуктових посад.
Усе це разом і створює відчуття, що для білдерів «настає час їхнього життя». Але водночас це підкреслює й інший бік: для тих, хто залишається в парадигмі «information mover», вікно можливостей стрімко звужується.
Висновок: професія роздвоюється — і вибір доведеться зробити кожному
Продакт-менеджмент завжди був гібридною дисципліною — на перетині бізнесу, технологій, дизайну та комунікації. Але сьогодні, судячи з опису Сінгала, усередині професії відбувається чітке роздвоєння.
З одного боку — продакт-менеджери, чия цінність базується на вмінні рухати інформацію, узгоджувати, фасилітувати, «тримати всіх на одній сторінці». У світі, де AI та інструменти автоматизації дедалі краще справляються з механічними аспектами цієї роботи, така роль стрімко втрачає ґрунт під ногами.
З іншого — білдери: люди, які люблять будувати, готові працювати з новими технологіями, експериментувати, швидко вчитися й приймати хаос як невід’ємну частину професії. Саме вони сьогодні отримують рекордні компенсації, мають найбільший вибір можливостей і, за словами Сінгала, «матимуть час свого життя» в найближчі роки.
У цьому сенсі питання для кожного продакт-менеджера звучить не стільки як «чи залишиться моя професія», скільки як «до якої з цих двох груп я належу — і чи готовий я змінитися». Відповідь на нього, схоже, й визначить, хто опиниться серед тих 8 тисяч AI-first білдерів, яких компанії будуть активно наймати, а хто — у числі десятків тисяч, чиї ролі виявляться зайвими в новій архітектурі ринку.
Джерело
Why half of product managers are in trouble | Nikhyl Singhal (Meta, Google)