«Британські вчені винайшли кухоль для лівшів» – це типовий анекдот про англійських науковців. Але насправді бути вченим у Британії – це поважно. Як проходить робочий день британського вченого, скільки він працює, що читає та чим цікавиться? Ці питання я поставив фізику Леоніду Пономаренку. Українець за походженням, він є співробітником Ланкастерського університету та громадянином Британії.
Довідка: Леонід Пономаренко народився у містечку Буськ на Львівщині. Навчався на фізичному факультеті Московського державного університету, з 2000 по 2005 рік проходив аспірантуру в Амстердамі. З 2005-го року приєднався до групи науковців, які вивчають графен – найміцніший та найтонший матеріал у світі.
Як проходить робочий день британського вченого
У мене немає стандартного графіку, і моє життя сильно відрізняється в ті періоди, коли я навчаю і коли я роблю дослідження. Окрім наукової роботи вчені, які працюють в університеті, мають навчати студентів. Якщо відпрацьовувати всі обов’язкові години поспіль, то набереться близько 4 місяців навчальної роботи на рік.
Дружина вважає, що я дуже багато часу проводжу на роботі, а я б хотів проводити трохи більше. Здебільшого мій робочий день починається о 9.00 і закінчується о 19.00. Коли не було дитини, то я собі дозволяв ще й у вихідні часто працювати, зараз я це роблю, тільки якщо якісь дедлайни.
Загалом день учених ненормований. Якщо бути чесним, то вчений працює і вдень, і вночі, і навіть коли спить.
Ви напевне знаєте історію про Менделєєва, якому нібито наснилась табличка елементів. Але це не було так, що він пішов увечері спати і вранці прокинувся з готовою табличкою. Відомо, що він був дуже-дуже близький до розуміння періодичного закону та був настільки збуджений, що два тижні фактично не міг спати. В якийсь момент сили його покинули, і він заснув. І тоді всі його ідеї викристалізувалися, а прокинувшись, він побачив свою таблицю.
Я цілком уявляю собі цю ситуацію, і в мене було декілька випадків у житті, коли я не міг спати вночі, бо працював над чимось цікавим.
Якщо в мене немає лекцій, то я приходжу вранці до своєї лабораторії, і мій день починається з перевірки результатів експериментів (які проходили вночі в автоматичному режимі). Отримані дані є сирими та потребують обробки й аналізу. Є такий вислів – «нитка Аріадни». Це коли ти знаєш, куди треба йти, але треба знайти оту малесеньку ниточку, за неї потягнути, і ти вийдеш до кінця. Найцікавіший момент дослідження – це коли ти вхопився за цю ниточку і по ній ідеш. Це справжній науковий кайф.
Дещо про досліди
Моє обладнання в основному складається з кріостату з надпровідним магнітом. У ньому я створюю низькі температури. Найнижча, яку я можу створити, – це приблизно 1 градус Кельвіна (-272,15 градуса за Цельсієм. Нагадаємо, що температура абсолютного нуля – це 0 градусів за шкалою Кельвіна або -273,15 за Цельсієм – ред.), а найвища – 400 за Кельвіном, це вище, ніж температура кипіння води. Також я використовую досить великі магнітні поля – 15 Тесла (для порівняння: сувенірний магніт для холодильника створює поле близько 5 мТл, відхильні дипольні магніти Великого адронного колайдера – від 0,54 до 8,3 Тл – ред.).
Я в основному вивчаю електронні властивості графену. Я міряю опір зразків як функцію інших параметрів – температура, магнітне поле, – часто властивості моїх зразків нелінійні. Якщо це все скласти разом, то вийде багатовимірний простір параметрів. Цей простір дуже великий, і якщо міряти все поспіль, то це займе дуже багато часу. Частково я це вирішую тим, що мої експерименти продовжуються і вночі. Але треба чітко складати план експериментів, бо поміряти все неможливо.
Керівництво для науковця
Формально в мене немає керівника, у мене є начальник департаменту, по-нашому це буде, напевно, декан фізичного факультету. Але він є адміністративним начальником, ніхто не може дати мені рекомендацію, що я маю досліджувати та скільки часу на це витрачати.
Більш того, у мене є особливий статус. Я є Royal Society University Research Fellow, найближчий переклад – це «Стипендіат Королівського товариства». Це дуже престижна стипендія. Вона, власне, була придумана Королівським товариством, щоб дати можливість науковцям, які довели, що вони дуже активні в дослідженнях, сконцентруватись саме на дослідженнях. Щоб їм давали менше педагогічного та адміністративного навантаження.
Фактично Королівське товариство платить мені зарплату. І хоча я перебуваю в штаті Ланкастерського університету, основна частина моєї зарплати йде від них. Цю стипендію я отримав на 5 років. Наступного року вона закінчується, і я буду намагатися її подовжити – є можливість зробити це ще на 3 роки.
Як оцінюється робота вченого
Є мінімальні вимоги від університету, згідно з якими я маю вдосконалюватися та проходити певні курси. Зрозуміло, що я також навчаю студентів. До речі, в Англії дуже важливо отримати добрий feedback від студентів. Тобто не тільки викладачі виставляють оцінки студентам, а й навпаки. У нас у департаменті до цього ставляться досить серйозно, і якщо твої оцінки від студентів погані, то починаються різні труднощі. Поки що студенти мною задоволені.
Щодо Королівського університету, то він вимагає 1 раз на рік електронний звіт. Суть його в тому, що я йду на сайт та заповнюю форму – скільки статей написав, чи отримав якісь премії, скільки у мене є студентів, чи давав я інтерв’ю журналістам. В Англії, до речі, дуже важлива взаємодія журналістів з ученими. Один з показників успішності вченого – це кількість публікацій.
Як оцінити науковий внесок ученого
Це дуже суб’єктивна річ, і кожен може мати власну оцінку. Один з об’єктивних параметрів оцінки – наскільки твоя робота цитується. Ще один параметр, за яким оцінюється успішність вченого, – скільки грошей він приносить департаменту у вигляді грантів. З одного боку, особливих санкцій, якщо не приносиш гранти, не передбачено. Але якщо ти приносиш багато грошей, то це привід піднятися на наступну сходинку кар’єрної драбини.
Загалом, якщо говорити про кар’єру, то є 4 параметри, які ти маєш задовольняти, щоб піднятись наступною сходинкою: публікації, гранти, педагогічна та адміністративна робота. Якщо одного з них немає, то в нашому університеті просунутись практично неможливо. Звісно, я стараюсь брати мінімальне адміністративне навантаження, щоб не відволікатись від наукової праці.
Кар’єрні сходинки в Англії
Найвищий рівень – це професор (або повний професор), сходинкою нижче – senior lecturer або senior lecturer reader. Як правило, «reader» – це той самий рівень, але більш сконцентрований на науці, власне, я таким і є. Далі йде «лектор» – це найнижча сходинка для людей, у яких є постійний контракт. Далі йдуть «постдок» і «аспірант». У них контракти тимчасові, і вони мають сильно думати, де знайти наступний контракт, куди поїхати, в яке місце, в який університет.
Як починається кар’єра науковця
Щодо початку моєї кар’єри, то як аспірант я жив в Амстердамі майже 5 років – із 2000-го по 2005 рік. Я знімав кімнату, зарплата була не дуже велика, але, з моєї точки зору, після Москви цілком комфортно. Коли я переїхав в Манчестер, то зарплата моя стала трохи вищою.
«Постдоком» я був 8 років. Мій перший контракт був на рік. Загалом контракти не видаються на довгий термін часу. Другий мій контракт був теж на рік, потім два на півроку, потім ще на рік. Коли повний термін моїх контрактів досяг 4 років, то за англійськими законами тимчасовий контракт перетворюється на постійний. Але тут є свої нюанси, тому що, незважаючи на постійний контакт, зарплата прив’язана до конкретного гранту, і як тільки закінчується грант, то закінчується і робота.
Звісно, кожен науковець прагне зайняти постійне місце в університеті чи іншому науковому закладі. Тоді, наприклад, можна взяти кредит в банку і купити будинок, а виплачувати проценти за кредитом – це суттєво дешевше, ніж орендувати житло.
Зарплата науковця
Вона трохи більша, ніж середня зарплата по країні. Загалом науковці в Англії вважаються людьми цілком забезпеченими, але зрозуміло, що не багатими. Вони собі можуть дозволити те саме, що і середній клас: купити будинок та машину, послати дітей в приватну школу. Життя досить зручне, я б казав.
Особисте життя та інтереси
Між аспірантурою і першим контрактом я встиг одружитися, і вже в Англії у нас з дружиною народилася перша дитина. Моя жінка теж із Буська, за фахом лікар. Але в Англії вона не працює, тому що екзамени, які треба скласти, щоб підтвердити свою кваліфікацію, є дуже складними.
Зараз весь мій вільний час я бавлюсь зі своїм сином, якому 1,5 року. Як тільки я приходжу з роботи, моя дружина може спокійно зітхнути і сказати: ну все, зараз твій час.
Я мало часу проводжу в соцмережах. За натурою я інтроверт, якомога менше пощу, і ви не знайдете мене у ФБ під реальним ім’ям. По телевізору дивлюсь тільки художні фільми. Новини мені тяжко дивитись, тому що диктори дуже повільно говорять, як на мене.
Час від часу читаю українські новини. В основному «Українську правду» і деякі посилання, які мені друзі у фейсбуці перекидають. Британською політикою я цікавлюсь ще менше, ніж українською. Щоправда, я можу на неї впливати – у мене є британський паспорт, і я чемно ходжу на вибори весь час.
Щодо книжок, то окрім спеціалізованої літератури читаю в основному класику. Час від часу читаю українську літературу: Андруховича, Забужко, Сергія Жадана.
Погляди на світ
Я бачу світ через фізичні явища. Якщо я дивлюсь на світло лампи, то бачу струм, який тече через лампочку і нагріває спіраль, коли вона починає випромінювати електромагнітні хвилі. Я собі це чітко уявляю і нікуди від цього дітись не можу.
Загалом я намагаюсь не думати багато про цей світ, тому що можна збожеволіти, якщо занадто серйозно до цього ставитись. Я старюсь отримувати задоволення від того, що я роблю, і за можливості не брати тяжкого в руки, а дурного в голову.
