Питання «ти де» сьогодні є не просто метафізичним філософським висловом, а фактором, від якого залежать життя людей та функціонування цивілізації. Системи супутникової навігації стали одним з основних опорних елементів майже усіх індустрій. Від них залежить громадський та персональний транспорт, авіація, морські перевезення, зв’язок, видобування корисних копалин та багато іншого. Історично склалося, що вирішувати проблеми навігації світові допомагала GPS, але в нинішню еру націоналізації та ізоляції країн вони хочуть бути незалежними в цій технології. Почалися GPS-війни.
Роботи над системами супутникової навігації ведуть такі країни як Китай, Японія, Індія, США, Європейський союз, Росія. Володіння власною навігаційною системою звільняє від монополії американської GPS. Її контролює влада США, яка може вимкнути цю систему, понизити точність тощо.
Сьогодні вважати робочою альтернативою американській Global Navigation Satellite System (GNSS) GPS можна лише російську ГЛОНАСС. Вона досягла глобального покриття кілька років тому завдяки політичній волі російської влади. До цього ця система, яку почали розробляти ще в часи СРСР, десятиліттями занепадала.
Свою систему навігації також розробляє Китай, який зробив проект Beidou національним пріоритетом. Країна розбудовує її з початку 2000-х років і головною задачею є покриття Азії. Але держава прийняла рішення пришвидшити розгортання супутникового угрупування, щоб забезпечити глобальне покриття. Лише у 2018 році Китай запустив 11 супутників Beidou – майже половину її тогочасного сузір’я. В планах запуски ще кількох десятків супутників. Коли розгортання завершиться, вона стане однією з найбільших світових систем навігації.
Японія також зробила свою систему навігації національним пріоритетом. Система Quasi-Zenith Satellite System коштує близько $1,08 млрд і призначена доповнити GPS, щоб мати краще покриття Японії. Очікується, що вона принесе $21,58 від економічного зростання. Використання японської системи також дороге, оскільки через невеликий масштаб виробництва сумісні з нею чіпи мають високий цінник.
Індія розробляє систему IRNSS і вже запущено сім супутників для покриття цього субконтиненту. Європейська Galileo вже має повністю працювати і, до речі, очікується, що Великобританія, яка вийшла з Євросоюзу, втратить до неї доступ.
Окрім супутників у космосі навігаційна система потребує сумісних приладів на землі. Китай вимагає від місцевих виробників включати підтримку Beidou у свої девайси. Huawei та Xiaomi пропонують користувачам підтримку GPS, ГЛОНАСС, Beidou.
Для розробників смартфонів із західних країн, таких як Apple чи Google, руйнування монополії GPS є проблемою. Адже щоб пропонувати підтримку Beidou необхідно вбудувати у гаджет відповідний навігаційний чіп. Якщо робити це лише для пристроїв китайського ринку – це підвищує їхню собівартість. Якщо вбудовувати їх глобально для всіх девайсів – можна отримати проблеми зі спецслужбами західних країн.
Існуючі тенденції показують, що, окрім фрагментації глобального інтернету на відокремлені національні сегменти, може відбутися і фрагментація навігаційних систем для задоволення вимог локальних ринків. Це означає збільшення вартості гаджетів та ускладнення виробництва.
За матеріалами: TechCrunch
