Коли улюблена сорочка або сукня зменшується в розмірі після прання, це часто викликає роздратування, особливо якщо всі рекомендації з догляду були дотримані. Фахівці з текстильних матеріалів пояснюють, що деякі тканини є значно більш схильними до усадки, ніж інші, а причини цього явища приховані на рівні структури самих волокон.
Поширені волокна рослинного походження, зокрема бавовна та льон, від природи мають нерівномірну та хвилясту структуру. На мікроскопічному рівні вони складаються з довгих ланцюгів молекул целюлози, які перебувають у згорнутому, закрученому стані. Під час виробництва ці волокна розтягують, скручують і вирівнюють, щоб сформувати гладкі нитки. Хімічні зв’язки, відомі як водневі, утримують молекулярні ланцюги разом, забезпечуючи міцність і цілісність тканини. Після ткацтва або в’язання волокна фіксуються у напруженому стані.
Водночас волокна мають властивість, яку науковці називають «пам’яттю». Під впливом тепла, вологи або механічного руху вони прагнуть розслабитися та повернутися до свого первинного, більш згорнутого стану. Саме цим пояснюється схильність деяких тканин до зминання, а також поява усадки після прання.
Гаряча вода відіграє у цьому процесі ключову роль. Вона підвищує енергію волокон, змушуючи їх активніше рухатися та руйнувати водневі зв’язки. Тканини з пухким плетінням або в’язанням є більш уразливими, оскільки їхні відкриті петлі дозволяють волокнам вільніше зміщуватися. Натомість щільно ткані матеріали краще протистоять усадці, адже обмежують рух волокон. Целюлоза також є гідрофільною, тобто легко притягує воду. Коли молекули води проникають усередину волокон, вони набухають і стають більш гнучкими. У поєднанні з обертанням барабана пральної машини це спричиняє повернення волокон до їх природного стану, що і призводить до зменшення розмірів виробу.
Усадка не обмежується лише пранням у гарячій воді. Як добре відомо з побутового досвіду, навіть холодна вода може викликати набухання волокон, наприклад у віскози. У таких випадках ефект зазвичай менш виражений, однак механічна дія під час прання все одно сприяє деформації тканини. Для зниження ризику фахівці рекомендують використовувати холодну воду, низькі оберти віджиму та делікатні режими. Етикетки з догляду не завжди повністю відображають вплив механічного навантаження, тому вибір режиму «делікатне прання» часто є найбезпечнішим рішенням.
Різні типи волокон реагують на прання по-різному. Вовна, яка є волокном тваринного походження і складається з білків кератину, має поверхню, вкриту перекривними лусочками, відомими як кутикулярні клітини. Під час прання ці лусочки відкриваються і зчіплюються між собою, що призводить до сплутування волокон, або так званого звалювання. У результаті тканина стає щільнішою та меншою за розміром. Синтетичні волокна, зокрема поліестер і нейлон, поводяться інакше. Виготовлені з полімерів на основі нафти, вони містять кристалічні ділянки, які виконують роль внутрішнього каркаса. Це запобігає зминанню та робить такі матеріали значно стійкішими до усадки.
Науковці також працюють над новими матеріалами, які могли б зменшити проблему усадки. Одним із підходів є використання змішаних пряж, що поєднують натуральні та синтетичні волокна. Інший напрямок досліджень пов’язаний із полімерними матеріалами з ефектом пам’яті форми, які здатні змінювати або відновлювати попередню форму під впливом тепла чи води. Ці матеріали відрізняються від еластичних волокон у стрейч-тканинах, які просто повертаються до вихідної довжини після розтягування.
Для одягу, який уже зазнав усадки, інколи можна застосувати простий відновлювальний метод. Замочування виробу в ледь теплій воді з додаванням кондиціонера для волосся або дитячого шампуню в пропорції приблизно одна столова ложка на літр води може тимчасово пом’якшити волокна. Після цього тканину обережно розтягують до початкової форми та сушать у розкладеному вигляді або під легким натягом. Як пояснюють фахівці, кондиціонери містять хімічні сполуки, відомі як катіонні поверхнево-активні речовини, які тимчасово змащують волокна, роблячи їх більш гнучкими та дозволяючи обережно повернути матеріал до бажаного стану. Хоча цей спосіб не гарантує повного відновлення початкових розмірів, він часто допомагає зробити одяг знову придатним для носіння.
