У розмові з Axios співзасновник Anthropic Джек Кларк окреслює сценарій, який ще кілька років тому виглядав би радше науковою фантастикою, ніж предметом публічної політики. До кінця 2028 року, вважає він, більш імовірно, ніж ні, що з’явиться система штучного інтелекту, якій можна буде просто сказати: «Зроби кращу версію себе» — і вона автономно це виконає.
Ця оцінка лягає в основу дослідницької програми Anthropic та новоствореного Anthropic Institute, які готуються до можливого «вибуху інтелекту» — моменту, коли ШІ почне дуже швидко покращувати сам себе, радикально прискорюючи науку, медицину й економічні зміни.
Від коду до самопокращення: чому 2028 рік стає рубежем
Кларк виходить не з абстрактних міркувань, а з динаміки вже видимого прогресу. За кілька років галузь пройшла шлях від моделей, що вміють писати базовий код, до систем, які беруть участь у створенні самої науки та виконують «негламурну, але фундаментальну» інженерію великих R&D-проєктів.
На цьому тлі його прогноз звучить конкретно: до кінця 2028 року стає більш імовірним, ніж ні, що з’явиться система, якій можна буде поставити завдання «зроби кращу версію себе», і вона:
- самостійно спланує, як саме покращити власну архітектуру чи навчання;
- реалізує ці зміни без безпосереднього людського втручання в кожен крок;
- видасть нову, ефективнішу версію себе як результат.
Ключовий злам тут не лише в автоматизації рутинних завдань, а в тому, хто генерує ідеї. Дотепер люди були «зовнішнім мозком» для технологій: саме дослідники й інженери придумували нові архітектури, алгоритми, оптимізації, а моделі лише допомагали реалізувати ці ідеї.
Кларк описує якісно іншу фазу: технологію, яка здатна «генерувати ідеї в собі самій про те, як покращити себе». Це не просто швидший інструмент, а система, що частково бере на себе роль дослідника.
Щоб пояснити масштаб змін, він використовує метафору 3D-принтера. Сьогоднішні компанії, умовно, — це виробники 3D-принтерів, які постійно винаходять нові, точніші друкуючі головки. Для цього потрібні роки досліджень. Але що станеться, якщо сам принтер зможе надрукувати кращу версію власної головки й почати будувати дедалі досконаліші версії себе?
Людство ще не мало справи з технологією, яка настільки глибоко бере участь у власному розвитку. Саме це, на думку Кларка, і є новим концептом, до якого суспільству варто готуватися заздалегідь.
«Розумний колега» для раку: як самопокращувальний ШІ змінить науку
Попри очевидну тривогу щодо темпів змін, Кларк бачить у самопокращувальному ШІ насамперед інструмент для проривів у найскладніших галузях науки.
Він пропонує дивитися на таку систему як на «неймовірно розумного людського колегу», якого можна спрямувати в домени, де сьогодні критично бракує талановитих дослідників. Класичний приклад — онкологія.
Уявлення Кларка про роботу такого ШІ в ракових дослідженнях включає кілька рівнів:
по-перше, система здатна «орієнтуватися» в надскладній предметній області, розуміти структуру проблеми, сучасний стан знань, прогалини в даних і методах;
по-друге, вона може аналізувати, що саме їй потрібно, аби стати кращою саме в цій задачі: які додаткові дані, які модифікації архітектури, які нові підзадачі чи симуляції;
по-третє, вона здатна реалізувати частину цих покращень самостійно, підвищуючи власну ефективність у конкретному науковому напрямі.
Результат — не просто швидше опрацювання статей чи автоматизований аналіз даних, а системний прискорювач наукового прогресу. Якщо сьогодні проривні ідеї у складних галузях часто залежать від невеликої кількості видатних учених, то самопокращувальний ШІ потенційно може масштабувати «рівень геніальності» на ширші масиви задач.
Кларк не заперечує, що людям у цій картині роботи менше не стане. Навпаки, зросте потреба у валідації результатів, перевірці гіпотез, етичному й регуляторному супроводі. Але сам характер наукової роботи зміниться: замість повільного, поетапного руху від ідеї до експерименту й публікації з’явиться можливість працювати в режимі постійного, високошвидкісного діалогу з «колегою», який сам удосконалюється, щоб краще вирішувати поставлену задачу.
Інтелектуальний вибух і вузькі «труби» інституцій
У дослідницькій програмі Anthropic термін «intelligence explosion» — «вибух інтелекту» — винесено на перший план. Те, що довго залишалося теоретичним поняттям у колах безпеки ШІ, тут розглядається як сценарій, до якого потрібно готуватися практично.
Під «вибухом інтелекту» Кларк розуміє момент, коли системи починають покращуватися «дуже, дуже швидко». Це не обов’язково означає миттєвий стрибок до надлюдського розуму, але передбачає різке прискорення прогресу в багатьох наукових галузях одночасно.
Такий сценарій створює не лише ризики, а й проблему «надлишку добра»: що робити з величезним обсягом нових знань, відкриттів, кандидатів у ліки, технологічних рішень, які раптом стають доступними?
Кларк звертає увагу на те, що сучасні інституції — від регуляторів до фармкомпаній — працюють через «дуже вузькі труби». Нові молекули, методи лікування, наукові ідеї проходять довгі, багаторівневі шляхи перевірки, клінічних випробувань, погоджень. Ці процеси створювалися для світу, де радикальні інновації з’являються відносно рідко.
Якщо ж ШІ почне генерувати потенційно корисні відкриття в масовому масштабі, виникне структурний конфлікт: вузькі інституційні «труби» проти широкого потоку інновацій.
Кларк формулює завдання прямо: потрібно «заздалегідь масово розширити розмір цих труб». Інакше суспільство ризикує опинитися в ситуації, коли:
- з одного боку, є можливість радикально покращити охорону здоров’я, здешевити виробництво здорової їжі, підвищити якість послуг;
- з іншого — інституційна інфраструктура просто не здатна пропустити через себе таку кількість нових рішень, не втрачаючи безпеку й довіру.
Паралельно з «планом для достатку» Кларк говорить і про «план для ризиків». Швидке зростання можливостей ШІ вимагає роботи над кібербезпекою, біоризиками та іншими сферами, де ті самі інтелектуальні потужності можуть бути використані зі шкідливою метою.
Anthropic, за його словами, свідомо намагається зробити світ «defense dominant» — таким, де захист має структурну перевагу над нападом. Це включає, зокрема, кіберексперименти на кшталт Mythos та ініціативу Glass Wing, але детальніше ці теми розкриваються в інших частинах інтерв’ю.
Економіка, яка не витримає статус-кво
Окремий блок у баченні Кларка — економічні наслідки. Він прямо говорить, що не може «примирити» очікувані можливості ШІ в найближчі два-три роки з економікою, яка залишається структурно такою самою, як сьогодні.
Це не просто загальна фраза про «зміни на ринку праці». Йдеться про фундаментальне питання: як будувати економіку навколо «нової форми достатку», яка може настати швидше, ніж очікується?
Anthropic Institute, за його задумом, має виконувати кілька ролей.
По-перше, це система раннього попередження. Інститут планує шукати «ранні сигнали значних змін і деструкції» — як позитивних, так і негативних — і ділитися цими даними не лише всередині лабораторії, а й із зовнішніми експертами та урядами. Ідея полягає в тому, щоб суспільство бачило економічні зрушення приблизно так само рано, як і дослідники, які працюють із передовими моделями.
По-друге, це майданчик для «незручних запитань», які потрібно перетворювати на практичні відповіді. Серед них:
як організувати економіку, де продуктивність у багатьох сферах різко зростає завдяки ШІ, а вартість створення певних видів інтелектуальної праці падає;
як адаптувати податкову, соціальну, освітню політику до світу, де частина професій змінюється або зникає, а інші — зокрема «людиноцентричні» — можуть, навпаки, масштабуватися.
Кларк окремо наголошує на потенціалі «масово помножити кількість робочих місць» у сферах, де люди віддають перевагу взаємодії саме з людьми: освіта, догляд, інші види турботи. ШІ в такій картині стає не заміною, а підсилювачем — інструментом, що дозволяє вчителям, медсестрам, соціальним працівникам бути ефективнішими, охоплювати більше людей, надавати якісніші послуги.
Водночас є й інша група професій, які «можуть бути більш безпосередньо зачеплені ШІ». Для них Інститут планує вивчати:
як має працювати перенавчання й перекваліфікація в умовах швидких технологічних змін;
які соціальні програми потрібні, щоб допомогти людям перейти в «нову економіку», якщо їхні поточні робочі місця будуть трансформовані або зникнуть.
Кларк підкреслює: йдеться не про пасивне спостереження за змінами, а про свідоме «планування успіху». Тобто сценарію, в якому технологія справді стає настільки потужною, як очікується, при цьому вдається впоратися з ризиками зловживання чи невідповідності цінностям, і тоді постає питання: що далі?
На його думку, саме це «потім» сьогодні «недоописане й недодумане». Anthropic хоче винести цю розмову в публічний простір раніше, ніж зміни стануть незворотними.
Планування успіху: як інтегрувати потужний ШІ в суспільство
Важлива деталь у позиції Кларка — відмова від фаталізму. Anthropic не виходить із припущення, що потужний ШІ неминуче призведе до катастрофи. Навпаки, дослідницька програма побудована навколо ідеї, що технологія може стати настільки сильною, як прогнозують інженери, і водночас бути зробленою достатньо безпечною, щоб її можна було інтегрувати в суспільство.
«Ми плануємо для успіху», — так він формулює це.
Це означає кілька речей.
По-перше, потрібно заздалегідь думати не лише про те, як запобігти найгіршим сценаріям, а й про те, як виглядатиме світ, де ШІ справді приносить «надлишок» у науці, медицині, економіці. Які інституції потрібні для управління цим надлишком? Як розподіляти вигоди? Як уникнути ситуації, коли технологія створює величезну цінність, але вона концентрується в надто вузькому колі гравців?
По-друге, потрібна інфраструктура довіри. Кларк говорить про необхідність «робастних запобіжників і інтервенцій», які дозволять «з упевненістю поширювати» потужні технології ширше, до «ширшого кола людей», не перетворюючи кожну нову модель на «технологію, з якою треба поводитися надобережно».
Інакше суспільство ризикує опинитися в режимі, де майже всі передові системи ШІ — це «handle with care», надчутливі інструменти, доступ до яких суворо обмежений. Такий світ, на думку Кларка, погано сумісний із завданням «максимально поширити вигоди» від ШІ.
По-третє, потрібна нова модель взаємодії між лабораторіями, урядами, бізнесом і громадянським суспільством. Однією з причин створення Anthropic Institute стало бажання вивести «лабораторну» інформацію — наприклад, про кіберможливості систем на кшталт Mythos — у ширший обіг, щоб «оснастити світ для прийняття кращих рішень».
Це передбачає відмову від повної централізації знань і потужностей у кількох компаніях. Натомість Кларк говорить про пошук спільноти з політиків, корпорацій та інших організацій, яким можна «передавати нові технології», щоб вони разом працювали над проблемами й рішеннями.
Усе це — елементи одного й того самого підходу: якщо вірити, що ШІ може стати надзвичайно потужним і водночас безпечним, то головне питання зміщується з «чи виживемо ми?» до «як організувати світ, де ми вижили й маємо новий тип інтелектуального достатку?».
Висновок: вікно до 2028 року
Прогноз Кларка про самопокращувальний ШІ до 2028 року не є гарантією, але задає часовий горизонт, у межах якого суспільству доведеться визначитися з власною стратегією.
Якщо системи, здатні автономно створювати кращі версії себе, справді з’являться, це означатиме:
- прискорення наукових проривів, зокрема в медицині, де ШІ може діяти як надзвичайно розумний колега-дослідник;
- необхідність радикально розширити інституційні «труби», через які нові ідеї та ліки потрапляють до людей;
- глибоку економічну трансформацію, де поряд із ризиками втрати роботи з’являється шанс масштабувати «людиноцентричні» професії;
- потребу в нових механізмах безпеки й довіри, які дозволять поширювати потужні технології без перетворення їх на вічно закриті «чорні скриньки».
Anthropic, за словами Кларка, намагається не лише попередити про ці сценарії, а й спроєктувати інституції, які зможуть із ними впоратися. У центрі цього підходу — ідея планування успіху: готуватися до світу, де ШІ справді стає настільки сильним, як очікують дослідники, і де головним викликом стає не лише уникнення катастрофи, а й відповідальна інтеграція нового інтелектуального ресурсу в тканину суспільства.