Remedy Entertainment йде на доволі сміливий крок у сиквелі Control 2019 року. Control Resonant зосереджується на новому протагоністі, який виходить у дивну, спотворену версію Нью-Йорка, і перетворюється на більш відкритий екшен-RPG з акцентом на динамічному рукопашному бою. Хоча Джессі Фейден більше не головна героїня, історія її брата стартує дуже інтригуюче.
Напередодні чергового показу на Summer Game Fest 2026 ми відвідали офіс Annapurna Pictures (їхній ігровий підрозділ спільно фінансує сиквел з Remedy Entertainment), щоб зіграти у стартові години Control Resonant. Як наступна частина Remedy Connected Universe, Control Resonant поступово перетворюється на наймасштабнішу гру студії, а її потужний пролог чітко задає тон і ступінь дивності цього напруженого сиквелу.
Події розгортаються через сім років після фіналу Control. Виявляється, що Гул (The Hiss) вирвався з-під контролю в Найдавнішому Домі (The Oldest House) і вторгся до Мангеттена. Джессі Фейден зникла, а агенти Федералбюро Контролю розсіяні, тож її брат і водночас потужна надприродна істота Ділан Фейден вперше залишає Найдавніший Дім, крокуючи у ворожий та викривлений світ, роздертий Гулом. Об’єднавшись із залишками агентів та загадковою силою на ім’я Рада (The Board), Ділан вирішує знайти сестру, розкриваючи свій надприродний потенціал на повну, щоб стримати навалу Гулу й не допустити її прориву у зовнішній світ.
Control Resonant помітно відходить від камерних просторів оригіналу і сюжетної лінії Джессі. Відчувається певне розчарування від того, що Джессі вже не головна героїня — вона була яскравим, «людським» персонажем для тієї дивної подорожі. Водночас перспектива Ділана, якого викинули в набагато агресивніший світ і який вчиться відновлювати власну людяність, формує цікаву сюжетну основу сиквелу. Під час сесії, коли я заглибився в історію Ділана і його вихід у зовнішній світ, сетап продовження затягнув мене значно сильніше, ніж я очікував.
Порівняно з оригіналом, Control Resonant робить ставку на більш динамічний, «високий» геймплей у боях та дослідженні світу. Оскільки дія відбувається вже поза межами Найдавнішого Дому, на переважно відкритих вулицях Мангеттена, Ділан отримує значно більше простору для стрибків і ривків містом — і це справді цікаво. Артдиректор Елмері Райтанен пояснив, що перетворення Мангеттена на спотворений ландшафт, заражений Гулом, було спробою дати Remedy-візію знайомого міста.
Дослідження Мангеттена в грі виявилося водночас моторошним та захопливим. Воно нагадує мікс «Початку» (Inception) й «Все завжди і водночас» (Everything Everywhere All at Once): місто наповнене ворогами й дивними аномаліями для дослідження. Знайомі вулиці й символіка Нью-Йорка при цьому викручуються у щось химерне. Розбитий на кілька великих зон для вивчення, із міським ландшафтом, спотвореним майже до невпізнанності, Мангеттен відчувається як жива, інопланетна субстанція, що лише приблизно нагадує Нью-Йорк. Це дуже чіткий відхід від бруталістської архітектури та буденної «офісної» естетики Control, і мене це перетворення щиро захопило.
На відміну від більш «шутерного» оригіналу, Resonant робить ставку на рукопашний бій і масштабніші, хаотичні сутички. За духом бойова система більше нагадує Devil May Cry або Nier Automata, що є серйозною зміною для серії. Основна зброя Ділана — Аберрант (The Aberrant), Об’єкт Сили (Object of Power), що виглядає як будівельний інструмент, але може трансформуватися у парні клинки, рукавиці, косу та величезний молот.
Це дивна, але дуже цікава концепція зброї, яка чудово вписується у «новий дивний» тон Control. Прокачуючи навички Ділана, можна перемикати форми зброї під час бою в ролі основних, додаткових та завершальних ударів у комбо. Найцікавіше те, що гравець може повністю налаштувати, які саме форми зброї будуть у його «потоці» атак — мені вдавалося проводити справді видовищні комбінації проти Гулу. Коли все працює на повну, Ділан перетворюється на надзвичайно швидкого та рухливого бійця, який миттєво розбирає ворогів, і мені дуже сподобалося розривати супротивників цим дивакуватим «все-в-одному» інструментом.
Control Resonant також глибше занурюється в RPG-складову, ніж попередня частина. Окрім посилення рухів, можна накладати на ворогів різні статус-ефекти, щоб ефективніше розбиратися з натовпами. Відверто кажучи, спершу було нелегко розібратися в системі — тут чимало дерева навичок і перків для покращення здібностей Ділана. Але в пізніших епізодах прев’ю, коли відкрилася більша частина вмінь героя, усе «склалося».
У розділі під назвою The Sinkhole («Воронка») мені довелося досліджувати заражені підземелля Мангеттена, які вели до зони, заповненої Гулом та елітними монстрами. Саме в цій бойовій секції рукопашна система повністю розкрилася. У мене виникали проблеми з виживанням: Гул став значно агресивнішим, а здоров’я Ділана тане відносно швидко. Але ситуацію вдалося переламати, коли я почав активно використовувати добивальні удари та додаткові здібності, що підпалюють ворогів і завдають періодичної шкоди від вогню. Коли бойова система працює на повну, сутички виходять лютими й дуже напруженими, і мені було цікаво тестувати межі можливостей Ділана.
Попри акцент прев’ю на боях, найбільше мені сподобалися сюжетні епізоди з Діланом. Звикаючи до свого існування поза Найдавнішим Домом, він занурюється у знайомий для Control сюрреалізм, де гравця перекидає в абсолютно дивні простори — і вони досі вражають. Прев’ю завершилося втечею Ділана з химерного підземного житлового комплексу, який швидко перетворюється на гігантський лабіринт, дуже схожий на «бекруми» з інтернет-мемів. За відчуттями це нагадало легендарний Ashtray Maze з Control, і я дуже радий, що гра зберігає ці візуально вражаючі, «спектаклеві» моменти.