Дослідники з Ланкастерського університету оприлюднили результати наукової роботи, яка вивчає здатність людини відрізняти реальні портрети від зображень, створених алгоритмами штучного інтелекту. У межах експерименту 169 учасників оцінювали 96 різних фотографій, намагаючись визначити походження кожного обличчя. Виявилося, що точність відповідей добровольців становила лише 58,4 відсотка, що фактично дорівнює випадковому вгадуванню. Ці дані вказують на те, що сучасні цифрові технології досягли рівня, коли візуальні відмінності між людиною та машиною стають майже непомітними для пересічного користувача мережі.
Автори дослідження, результати якого опубліковані в журналі Journal of Vision, звернули особливу увагу на неочікуваний психологічний ефект сприйняття довіри. Учасникам пропонували оцінити рівень довіри до зображених осіб за шкалою від одного до семи балів. Фотографії реальних людей отримали найнижчий показник, що становить 4,04 бала, тоді як зображення, створені моделлю типу GAN, набрали 4,36 бала. Найвищий рівень довіри, а саме 4,7 бала, отримали обличчя, сформовані за допомогою новітніх дифузійних моделей штучного інтелекту.
Науковці припускають, що причиною такої довіри є прагнення алгоритмів до створення так званого усередненого образу людського обличчя. Оскільки штучний інтелект навчається на масивах даних, що містять мільйони зображень, він синтезує риси, які люди підсвідомо сприймають як знайомі та типові. Окрім того, згенеровані обличчя часто виглядають ідеалізованими та привабливими, а психологічні механізми сприйняття традиційно пов’язують фізичну привабливість із вищим рівнем надійності та безпеки, що полегшує завдання зловмисникам.
Це явище створює серйозні ризики для безпеки в інтернеті, оскільки шахраї можуть використовувати такі портрети для створення переконливих легенд у соціальних мережах або месенджерах. Раніше вважалося, що наявність візуальних дефектів, таких як непропорційні пальці або викривлені вуха, дозволить людям легко ідентифікувати підробки. Проте нове дослідження спростовує ефективність такого підходу, оскільки технології постійно вдосконалюються, а сучасні цифрові моделі генерують зображення без помітних артефактів, які раніше видавали штучне походження файлів.
Дослідники наголошують, що відсутність постійного оновлення знань про нові методи генерації контенту створює хибне відчуття захищеності в користувачів. Здатність штучного інтелекту створювати образи, які інтуїтивно здаються надійнішими за справжні, перетворює такі технології на інструмент для поширення дезінформації або реалізації шахрайських схем. Наразі вчені продовжують збір даних через онлайн-опитування, щоб детальніше вивчити, які саме характеристики обличчя змушують людей помилково приписувати довіру до штучно створених цифрових моделей, а не до реальних представників людського виду.
