У 2014 році венчурний капіталіст з кремнієвої долини Пітер Тіль сказав, що конкуренція – для невдах. За його словами, написаними в його книзі Zero to One, якщо треба створити та захопити довготривалу частку, треба будувати монополію. На його думку, монополії сприяють інновації та розвитку суспільства. Наскільки він правий, можна переконатися самостійно, вивчивши роботу таких гігантів, як Google, Facebook та Amazon.
Слова Тіля одразу привернули до себе увагу, оскільки вони суперечать звичній думці, що конкуренція є позитивним явищем. Висловлювання капіталіста також стало відомим, бо саме таку стратегію використовують сучасні технологічні гіганти, такі як Google, Facebook та Amazon. Сам Тіль свого часу був першим зовнішнім інвестором Facebook.
Частка ринку та прибуток найбільших цифрових компаній планети показують, що Google та Facebook фактично стали монополістами. Google, наприклад, є найбільшою медіакомпанією світу та тримає 88% ринку пошукової реклами. Facebook, разом з її дочірніми сервісами Instagram, Messenger та WhatsApp, контролює більше 70% світових соціальних медіа на мобільних девайсах. Разом Google та Facebook забирають собі 85 центів з кожного долара, який рекламодавці витратили у 2016 році на мобільну рекламу.
Amazon тримає понад 70% світового ринку торгівлі електронними книгами. Додавши до цієї трійки Apple та Microsoft, ви отримаєте список найдорожчих компаній планети.
Популяризація цифрових платформ мала суттєвий вплив на політику, економіку та суспільство. Але якщо більшість користувачів інтернету вважатиме онлайнові сервіси благом, які дозволяють зручно споживати контент, так званий креативний клас може мати іншу думку.
Під креативним класом маються на увазі творці контенту – автори, журналісти, відеоблогери, художники, музиканти, режисери фільмів та інші. Адже цифрова економіка їх сильно спустошує, про що пише медійний дослідник Джонатан Таплін у своїй книзі «Рухайся швидко та ламай речі: як Facebook, Google та Amazon загнали культуру в кут та знищили демократію».
Таплін у своїй праці досліджує, як інтернет, який задумувався як середовище вільного обміну інформацією, став місцем, де домінують кілька монопольних платформ. Він також розмірковує, як регулятори постійно притискають онлайн, щоб нинішня монополія цих платформ залишалася нездоланною у судах.
Сам Таплін також постраждав від наявних монополій. Він у 1996 році заснував компанію Intertainer. Це був цифровий сервіс, який дозволяв людям замовляти в інтернеті відео та дивитися його онлайн. Але Intertainer змусили закритися, коли один з інвесторів – Sony – об’єднався з трьома іншими великими компаніями, щоб втілити таку ж саму ідею. Юристи Intertainer подали до суду, де сторони досягли певної угоди з компенсації.
Експерт каже, що нинішня цифрова економіка має багато протиріч. Наприклад, YouTube заробляє близько $9 мільярдів на рік. Але при цьому артисти досі отримують більше прибутку від продажу вінілових платівок, ніж від продажу своїх робіт онлайн. Адже музиканти з успішною піснею, продавши її на iTunes, зароблять $900 000. А ось за мільйон переглядів цієї ж пісні на YouTube вони отримають $900.
«Чим глибше ви зануритеся в причини, чому митцям дуже складно в цифрову епоху, тим швидше ви побачите, що причиною є інтернет-монополії, – пише Таплін. – Більш того, ця проблема вже стосується не лише митців. Монополії контролюють наші дані та мають корпоративне лобі».
