Ринок штучного інтелекту продовжує перегрівати зарплатні очікування розробників. За даними каналу Tech With Tim, сеньйорні інженери з AI у США сьогодні виходять на рівень компенсацій, який ще кілька років тому здавався фантастичним навіть для Big Tech.
База: від $200 000 до $312 000 на рік
Йдеться про фахівців із досвідом від семи років і більше. Для такого рівня інженерів типова базова зарплата в США коливається приблизно між $200 000 і $312 000 на рік.
Це саме «base salary» — гарантована частина, без урахування бонусів, акцій чи інших змінних компонентів. Уже на цьому рівні мова йде про компенсації, які значно перевищують середні показники навіть у технологічній галузі.
Загальна компенсація: $400 000+ як нова норма
Ключова відмінність ринку AI — структура виплат. До базової ставки додаються:
річні бонуси;
акції компанії (stock grants);
інші форми довгострокової мотивації.
У підсумку загальна компенсація (total compensation) для багатьох сеньйорних AI‑інженерів легко перевищує $400 000 на рік. Саме цей показник дедалі частіше стає орієнтиром для досвідчених спеціалістів, які працюють у провідних компаніях США.
Елітний рівень: майже $1 млн на рік
Окремий сегмент ринку — топові AI‑лабораторії та компанії на кшталт OpenAI. Там компенсації для інженерів можуть сягати понад $900 000 на рік.
Такі пропозиції, як правило, адресовані дуже вузькому колу фахівців, які поєднують кілька факторів:
наявність PhD;
наукові публікації;
досвід роботи в провідних технологічних компаніях;
багаторічна практика у складних AI‑проєктах.
Фактично йдеться про «еліту» інженерної спільноти, де конкуренція за кадри особливо жорстка.
Що робить сеньйорного AI‑інженера таким дорогим
На цьому рівні роль інженера виходить далеко за межі «просто будувати моделі». До зони відповідальності входить:
Проєктування систем: розробка архітектури рішень, які впливають на цілі продуктові лінійки, а іноді й на стратегію компанії.
Менторство: навчання та підтримка молодших розробників, формування інженерної культури в команді.
Управління командами: координація роботи групи інженерів, участь у плануванні та пріоритизації завдань.
Хайринг: участь у відборі нових співробітників, оцінка технічного рівня кандидатів.
Ключові технічні рішення: ухвалення архітектурних рішень, від яких залежить масштабованість, надійність і ефективність продуктів.
Саме поєднання глибокої технічної експертизи з лідерськими та продуктовими навичками й формує той рівень цінності, за який компанії готові платити сотні тисяч доларів на рік.
Python залишається однією з найзатребуваніших мов у світі розробки — від вебу й автоматизації до data science та AI. Канал Tech With Tim пропонує чіткий, практичний маршрут для тих, хто стартує з нуля й хоче вийти на робочий рівень без місяців хаотичного навчання.
Чому «все й одразу» не працює
Типовий шлях новачка в Python виглядає так: сьогодні Flask, завтра Pygame, післязавтра аналіз даних, потім вебскрейпінг. Результат — десятки напівзроблених проєктів і відсутність упевненості, що ви здатні довести до кінця бодай один повноцінний застосунок.
Ключова проблема — надто широкий фокус на старті. Спроба паралельно охопити веб, ігри, data science, скрипти й автоматизацію дає «кілометр у ширину й сантиметр у глибину». Натомість ефективніша стратегія — спочатку глибоко опанувати базу, а потім свідомо обрати один напрям і зануритися в нього на кілька місяців.
Крок 1. Фундаментальні основи Python
Перший етап — безальтернативний. Жодних фреймворків і «магічних» бібліотек, поки не з’явиться впевненість у базовому синтаксисі.
Що має увійти в фундамент:
Змінні та типи даних: рядки, числа, булеві значення
Керування потоком: if/else, цикли for і while
Функції: оголошення, параметри, аргументи, значення, що повертаються
Структури даних: списки, словники, кортежі, множини — чим відрізняються й коли яку використовувати
List comprehensions — характерна для Python конструкція, яку варто зрозуміти рано
Робота з файлами: читання та запис
Обробка помилок: блоки try/except/finally
Ціль на цьому етапі — вміти написати невелику програму (приблизно 100–200 рядків) без постійного звернення до документації: просту гру «обери свій шлях», програму для вгадування числа, нескладний скрипт обробки списку. За умови щоденного кодування й структурованого курсу це реалістично зробити за 2–4 тижні.
Крок 2. Об’єктно-орієнтоване програмування — прогалина більшості самоуків
Багато початківців роками обходяться без ООП, але рано чи пізно впираються в стелю. Для Python розуміння об’єктної моделі — критично важливе.
Що потрібно засвоїти:
Класи й об’єкти: ініціалізація, методи, атрибути
Спадкування: коли воно доречне, а коли зайве
Dunder-методи (__str__, __repr__, __len__ тощо) — як Python «під капотом» реалізує додавання, індексацію, обчислення довжини
Коли ООП, а коли — функції: не все має бути класом, важливо вміти обирати підхід
Грамотне використання ООП не лише впорядковує код, а й дає глибше розуміння того, як працює сама мова.
Крок 3. Модулі, пакети й віртуальні середовища
Наступний шар — організація коду й залежностей, без чого не обходиться жоден реальний проєкт.
Ключові елементи:
Модулі та пакети: імпорт, розбиття великого скрипта на кілька файлів
Спеціальні змінні на кшталт __name__ == "__main__" — як Python визначає точку входу
Менеджмент залежностей: pip, віртуальні середовища, інструменти на кшталт uv
Робота з вбудованими модулями: random, os, json тощо
Читання документації: як розібратися з бібліотекою, якої ви ніколи не бачили
На цьому етапі формується навичка мислити не окремими файлами, а проєктами: з залежностями, змінними середовища, структурою директорій.
Крок 4. Обрати один напрям і тримати курс 3–6 місяців
Найважливіший стратегічний крок — свідомо звузити фокус. Після бази й ООП варто обрати одну сферу й триматися її щонайменше від трьох до шести місяців.
Найпоширеніші траєкторії:
Веброзробка: Django, Flask, FastAPI, бекенд-API
Data science та машинне навчання: NumPy, pandas, scikit-learn, PyTorch
Автоматизація й скрипти: робота з файлами, API, вебскрейпінг
Розробка ігор (радше для навчання, ніж кар’єри): Pygame та подібні інструменти
Бекенд-розробка: побудова REST/JSON API, робота з базами даних
«Йти вглиб» означає:
у вебі — створити 3–4 повноцінні застосунки, а не один «клон блогу» за туторіалом
у data science — виконати 5–6 повних аналізів реальних датасетів від завантаження до висновків
Саме така концентрація дає рівень, з яким можна впевнено проходити співбесіди й претендувати на перші позиції, а не залишатися «вічним початківцем, який пробував усе».
Крок 5. Проєкти трохи вище вашого рівня
Найшвидший спосіб рости — постійно будувати речі, які трохи складніші за те, що ви вже вмієте.
Практичний підхід:
використовувати туторіали для знайомства з концептом
одразу після цього створювати схожий, але інший проєкт без підглядання
завжди доводити проєкти до завершення, навіть якщо вони невеликі
Один завершений застосунок дає більше, ніж п’ять закинутих на середині. Під час роботи над реальними задачами ви неминуче стикаєтеся з багами, нестандартними випадками, необхідністю шукати рішення в документації та на форумах — саме це й формує справжню навичку.
Універсальна порада — обрати 5 популярних ідей проєктів у вашому напрямі (веб, data science тощо) і реалізувати їх, зберігаючи все на GitHub. Це одночасно й резервна копія, і майбутнє портфоліо.
Крок 6. Непоказні навички, які відрізняють професіонала
Є кілька технік, про які рідко говорять на початку, але саме вони відділяють хобі-програміста від розробника, готового до командної роботи.
Варто інвестувати час у таке:
Читання чужого коду
Перегляд open source-проєктів на GitHub, вивчення вихідного коду бібліотек, якими ви користуєтеся. Це дає відчуття стилю й архітектури, характерних для досвідчених розробників.
Повноцінний дебагер, а не лише print
Уміння крокувати по коду, дивитися значення змінних у процесі виконання й ставити брейкпоінти економить години.
Тестування
Навіть базові тести радикально знижують кількість регресій. У Python екосистема на кшталт pytest дозволяє увійти в тему за лічені десятки хвилин.
Git «по-дорослому»
Не лише add/commit/push, а й:
розв’язання merge-конфліктів
відкат до попередніх комітів
робота з гілками в команді
аналіз історії змін
Командний рядок
Базові операції — перехід між директоріями, створення й видалення папок, запуск скриптів — стають дедалі важливішими в епоху CLI-інструментів і AI-утиліт.
Ці навички не виглядають «круто» в рекламних банерах курсів, але саме вони формують продуктивність у реальних проєктах.
Довга дистанція з високою віддачею
Python поєднує низький поріг входу з величезною потужністю — особливо в AI та data science, де попит на розробників зараз особливо високий. Але легкий старт не означає легкий шлях до професійного рівня: фундамент вимагає тижнів системної роботи, а впевненість приходить лише після місяців практики.
Робоча стратегія виглядає так:
Фундаментальні основи
ООП і розуміння внутрішньої моделі мови
Модулі, пакети, віртуальні середовища й залежності
Вибір одного напряму й глибоке занурення на 3–6 місяців
Серія завершених проєктів, трохи складніших за поточний рівень
Головний принцип — не розпорошуватися. Глибока експертиза в одній ніші відкриває двері до першої роботи чи фрилансу, а вже потім природно додаються інші технології й мови.
У свіжому випуску новин на каналі «Канал Лучкова» зібралися одразу кілька трендів, які можуть визначити вигляд споживчих технологій на найближчі рокі: від експериментів Apple з рідким металом і неінвазивним глюкометром до радикальної AI‑стратегії Google та постквантової криптографії Western Digital.
iPhone Ultra та рідкий метал: найдовша інтрига Apple
Apple повернулася до алюмінію в iPhone 17 Pro, що багато хто сприйняв як крок назад після титану. Виявляється, це радше тимчасовий компроміс: за інсайдерськими даними Instant Digital, компанія вже тестує рідкий метал для майбутніх пристроїв, а першим кандидатом називають складаний iPhone Ultra з цінником близько $2000.
Що таке рідкий метал і чому він важливий
Рідкий метал — це аморфний металевий сплав із поєднанням пружності, міцності та дуже гладкої поверхні. Apple ще у 2010 році купила ексклюзивну ліцензію на цю технологію, але за 15 років вона дісталася лише до одного масового елемента: інструмента для виймання SIM‑карти в iPhone.
Причина інтересу зрозуміла:
він легший за титан;
міцніший за алюміній;
має кращу теплопровідність.
Apple шукає матеріал, який одночасно:
– добре відводить тепло від компонентів;
– не додає ваги;
– виглядає преміально.
Титан виявився важким і сильно гріється, алюміній — легкий і «холодний», але візуально програє титану та хірургічній сталі. Рідкий метал теоретично закриває обидві проблеми, але впирається у вартість виробництва: масштабувати його на сотні мільйонів iPhone поки що надто дорого.
Складаний iPhone Ultra з високою ціною дає змогу «обкатати» дорогий матеріал на нішевому, але маржинальному продукті — так само, як колись OLED‑дисплеї вперше з’явилися в iPhone X, а вже потім спустилися в дешевші моделі. Сценарій може повторитися: спочатку Ultra, а через кілька років — звичайні Pro‑лінійки.
Паралельно, за тими ж витоками, Apple працює над «покращеним титаном». Для умовного iPhone 18 Pro вимальовуються два варіанти — оновлений титан або рідкий метал, якщо вдасться вирішити виробничі обмеження. Але очікувати радикально нового матеріалу вже через кілька місяців у масовій Pro‑лінійці виглядає малоймовірно; більш реалістичним виглядає старт саме з дорогого складаного Ultra.
Apple прискорює розробку неінвазивного глюкометра
Усередині Apple відбувається серйозна перебудова інженерних команд. Новий технічний директор Джонні Сруджі — архітектор переходу Mac на чипи Apple Silicon — почав переформатовувати роботу інженерів і дизайнерів, щоб прискорити проєкти, які роками «застрягли» в лабораторіях.
Глюкометр для Apple Watch як стратегічний проєкт
Перший проєкт, який отримав особливий пріоритет, — неінвазивний глюкометр для Apple Watch. Apple працює над ним понад 10 років, але досі це залишалося «перспективною технологією», далекою від масового продукту.
Ключові кадрові зміни:
куратором глюкометра став віцепрезидент Цюндзянь Чен — керівник команди, яка створила власні модеми Apple, один із найскладніших інженерних проєктів компанії останніх років;
за якість і надійність усієї продуктової лінійки тепер відповідає Кейт Берджрон, колишня керівниця продакт‑дизайну й права рука нового CEO Джона Тернуса.
Чому неінвазивний глюкометр — це революція і водночас проблема
Неінвазивний глюкометр вимірює рівень цукру без проколювання пальця. Для 537 млн людей із діабетом у світі це означає відмову від болючих щоденних процедур на користь простого носіння годинника. Для сотень мільйонів людей із переддіабетом — шанс на ранню діагностику, яка може врятувати життя.
Але технічні виклики колосальні:
оптичні датчики дають неточні показники;
калібрування має бути індивідуальним для кожної людини;
температура та зволоження шкіри сильно впливають на результат.
Apple придбала стартап, що працював над цією проблемою, і понад десятиліття тримає розробку в секретній лабораторії — без готового продукту на виході. Тепер, з новим управлінням, проєкт отримав чіткий сигнал: від нескінченних досліджень до реального результату.
Під ті ж кадрові зміни потрапляють й інші довгограючі ініціативи: домашній робот, розумні окуляри Apple та ювілейний iPhone з Liquid Glass Display. Фактично Сруджі перебудовує інженерну машину під нового CEO Тернуса і під хвилю продуктів, яку очікують у найближчі два роки. 2026‑й у цьому контексті виглядає як потенційний злам ринку.
Google I/O: AI‑агенти, що не сплять, і розумні окуляри без дисплея
На конференції Google I/O 2026 компанія продемонструвала бачення, в якому класичний пошуковий рядок, вкладки браузера й ручне перемикання між застосунками відходять у минуле. На їхнє місце приходять AI‑агенти, які працюють автономно й постійно, але вимагають віддати їм майже все цифрове життя користувача.
Нові моделі Gemini та AI‑агенти
Ключові анонси:
Gemini 3.5 Flash — нова модель, яка перевершує попередню 3.1 Pro в більшості бенчмарків, працює швидше й оптимізована під написання коду. Це відповідь Google на інструменти на кшталт Claude Code для розробників.
Gemini Omni — мультимодальний флагман, що вміє створювати й редагувати відео, фото й текст за текстовими запитами. На YouTube він уже працює як Shorts Remix, перетворюючи існуючі ролики на нові формати.
Gemini Spark — персональний асистент, який працює на серверах Google Cloud цілодобово, навіть коли ноутбук вимкнений. Spark планує багатокрокові задачі у фоновому режимі, збирає інформацію з календаря, пошти, інших сервісів і перед покупками чи платежами має запитувати дозвіл користувача.
Google Docs тепер може перетворювати надиктовані думки на структуровані документи, а за наданих дозволів Gemini сам підтягне потрібні дані з Gmail, Google Chat, Drive та інтернету. Навіть Google Keep отримав увагу: сервіс формує списки задач із голосових нотаток, що може перетворити його на реальну нативну альтернативу Apple Notes.
Журналісти звернули увагу, що для демонстрації багатьох функцій на презентації використовували iPhone 17 Pro — прозорий натяк на можливу тісну інтеграцію Gemini з екосистемою Apple в майбутньому.
Розумні окуляри Google і Samsung
Окремий блок — розумні окуляри, створені спільно з Samsung у колаборації з брендами Gentle Monster і Warby Parker. Вони мають вийти восени й працюватимуть на базі Android XR.
Особливості першої версії:
без вбудованого дисплея;
взаємодія з Gemini голосом через мікрофони й динаміки;
функції: переклад у реальному часі, озвучування повідомлень, навігація, фото «з рівня очей».
Фактично це пряма конкуренція лінійці Meta Ray‑Ban. Водночас демонстрація голосових сценаріїв на сцені виглядала не надто переконливо: довгі, штучні промпти, які простіше було б набрати руками, викликали скепсис. Оглядачі також наголошують: щоб агент на кшталт Gemini Spark міг цілодобово планувати вихідні та бронювати столики, йому потрібен дуже широкий набір дозволів — і далеко не всі користувачі наразі готові до такого рівня доступу.
Western Digital готує диски до епохи квантових атак
Western Digital почала вбудовувати захист від квантових комп’ютерів у звичайні жорсткі диски для корпоративного сегмента. На перший погляд це виглядає як захист від загрози, якої ще немає в масовому доступі, але компанія обирає стратегію «краще бути параноїком на 10 років раніше, ніж жертвою на один день пізніше».
Постквантова криптографія в прошивці
Нові накопичувачі Ultrastar отримали підтримку постквантової криптографії на базі алгоритму MLDSA87. Йдеться не про шифрування файлів користувача, а про захист прошивки самого диска цифровим підписом.
Сценарій загрози:
якщо зловмисник підміняє мікрокод накопичувача, він отримує повний контроль над даними ще до того, як вони потрапляють в операційну систему;
постквантовий алгоритм гарантує, що код, який завантажується на диск, справді випущений виробником і не був змінений по дорозі.
Квантові комп’ютери потенційно здатні зламувати сучасні криптографічні схеми за лічені хвилини. Поки таких машин немає в широкому доступі, але ключове слово — «поки».
«Вкради зараз, розшифруй потім»
Western Digital звертає увагу на вже існуючу практику: різні організації накопичують великі масиви зашифрованих даних, які зараз не можуть прочитати, але зберігають «про запас» до появи квантових потужностей. Ця стратегія має назву Harvest now, decrypt later («вкради зараз, розшифруй потім»).
Схема виглядає так:
дані крадуть і зберігають на дешевих дисках;
чекають 5–15 років, поки квантові комп’ютери стануть достатньо потужними;
потім розшифровують архіви: листування, фінансові дані, державні секрети, медичні записи тощо.
Поки що постквантовий захист Western Digital орієнтований на корпоративні дата‑центри та хмарних гігантів. Але історично такі технології через кілька років спускаються в масовий сегмент — спочатку в смартфони, потім у споживчі накопичувачі. Ланцюжок «спочатку для корпорацій, потім для всіх» у цій галузі працює стабільно.
Компанія Google представила масштабне оновлення пошукової системи, яке може суттєво змінити принцип роботи інтернету, цифрового маркетингу та веб-пошуку загалом. Новий формат пошуку, анонсований під час конференції Google I/O, базується на інтеграції генеративного штучного інтелекту та поступовій відмові від традиційної моделі з переліком сайтів у результатах видачі.
Упродовж десятиліть пошук Google асоціювався зі списком вебсторінок, ранжованих за релевантністю. Саме ця модель стала фундаментом сучасного інтернету, включаючи SEO, цифрової реклами, онлайн-медіа та малого бізнесу. Тепер компанія переходить до інтерактивного формату, у якому користувач отримуватиме не перелік джерел, а готову AI-відповідь, сформовану на основі інформації з різних ресурсів.
Пошук перетворюється на AI-асистента
Нова система передбачає використання розмовного інтерфейсу замість класичного введення коротких пошукових запитів. Користувачі зможуть ставити складні тематичні питання природною мовою, уточнювати відповіді та продовжувати діалог із системою подібно до роботи з чат-ботами на кшталт ChatGPT.
Google заявляє, що це найбільша трансформація пошуку з моменту запуску пошукового рядка понад 25 років тому. Система також отримає AI-інструменти для автоматичного збору інформації, формування персоналізованих міні-застосунків та генерації складніших пошукових сценаріїв.
Фактично йдеться про поступову заміну класичної моделі «10 синіх посилань» генеративним інтерфейсом, де відповідь створюється алгоритмом ще до переходу користувача на сторонній сайт.
Що зміниться для сайтів та SEO
Поточна структура інтернету значною мірою побудована навколо пошукової оптимізації. Бізнеси інвестують значні ресурси у SEO для підвищення позицій у результатах пошуку. Алгоритми Google оцінюють сторінки за ключовими словами, поведінкою користувачів, часом перебування на сайті, кількістю переходів, локальністю та іншими сигналами.
Саме завдяки цьому механізму користувачі отримують доступ до новинних сайтів, блогів, локальних сервісів, форумів та тематичних ресурсів. Для багатьох компаній пошуковий трафік є ключовим джерелом клієнтів.
Особливо це стосується малого та локального бізнесу: перукарень, сервісних майстерень, салонів, клінінгових компаній, електриків чи сантехніків. Система локальної видачі Google враховує географію, рейтинги, відгуки та популярність компаній у конкретному регіоні.
У разі переходу до AI-відповідей частина цієї екосистеми може втратити видимість. Користувач більше не переходить безпосередньо на сайт, а отримує коротке зведення від алгоритму. Це створює ризик зменшення відвідуваності ресурсів, падіння рекламних доходів та ослаблення ролі незалежних вебсайтів.
Проблема джерел та перевірки інформації
Однією з головних претензій до генеративного пошуку залишається проблема достовірності. У традиційній пошуковій системі користувач самостійно відкриває джерело та оцінює його надійність. AI-відповідь, навпаки, подає вже “пережовану” інформацію.
Отримати готову відповідь на питання – це мрія кожного. Але сучасні ШІ не здатні казати правду. Їхній базовий спосіб роботи – вигадувати інформацію. Іноді це вигадування дуже близьке до правдивого. В інших випадках користувач отримує переконливі, але помилкові твердження, особливо у випадках вузькоспеціалізованих або недостатньо задокументованих тем. Відомі численні приклади, коли AI-системи вигадували факти, посилання або підтвердження, яких не існує.
Критики нового формату побоюються, що пошукова система може поступово перетворитися з інструмента доступу до інформації на систему автоматичної інтерпретації інформації. У такій моделі користувач рідше взаємодіє безпосередньо з першоджерелами.
Окрема проблема стосується локального бізнесу та відгуків. У класичній видачі користувач може швидко перевірити рейтинг компанії, переглянути оцінки та виявити підозрілі рецензії. Генеративна AI-відповідь не завжди дозволяє оцінити контекст або якість джерела.
Google намагається конкурувати з ChatGPT
Аналітики також розглядають нову стратегію як спробу Google відповісти на зростання популярності AI-чатботів. Після стрімкого успіху ChatGPT ринок пошуку вперше за багато років отримав серйозного конкурента.
Однак частина користувачів продовжує використовувати Google саме через передбачуваність класичного пошуку. Традиційна модель дозволяє самостійно обирати джерела інформації, порівнювати різні позиції та працювати з оригінальними матеріалами без посередництва AI.
У нинішньому форматі Google вже використовує AI Overview – короткі автоматично згенеровані підсумки над результатами пошуку. Проте під ними все ще залишається звична видача сайтів. Саме цей гібридний підхід багато користувачів вважають компромісним варіантом між швидкістю та контролем над джерелами.
Можливі наслідки для інтернету
Масовий перехід до AI-пошуку потенційно змінює економіку вебу. Якщо користувачі перестануть переходити на сайти, видавці контенту можуть втратити мотивацію створювати відкриті матеріали. Це стосується медіа, освітніх ресурсів, форумів, технічних блогів та незалежних авторів.
Критики також звертають увагу на ризик посилення централізації інтернету, коли доступ до інформації дедалі більше залежить від інтерпретації великих AI-платформ, а не від прямої взаємодії з вебресурсами.
Попри активний розвиток генеративного AI, класичний пошук залишається основним інструментом для роботи з документами, новинами, технічною інформацією та перевіркою фактів. Саме тому зміна базової моделі пошуку викликає серйозну дискусію серед користувачів, SEO-фахівців, медіа та власників бізнесу.
Google поки що не відмовляється від традиційної видачі повністю, однак напрямок розвитку платформи вже свідчить про поступовий перехід до AI-центричної моделі взаємодії з інформацією. Людство, як завжди, спочатку будує глобальну систему доступу до знань, а потім вирішує сховати її за чат-інтерфейсом, який інколи впевнено вигадує факти. Технологічна галузь стабільно зберігає вірність своїм дивним традиціям.
Родні Горхем нещодавно досяг знаменної віхи, доступної наразі небагатьом людям: він прожив із імплантованим інтерфейсом мозок-комп’ютер протягом п’яти років. Цей експериментальний імплантат, розроблений стартапом Synchron, дозволяє йому керувати комп’ютером та іншими цифровими пристроями у власному домі, використовуючи лише силу думки. Для 65-річного пана Горхема, що страждає на бічний аміотрофічний склероз (БАС), через який він більше не може ходити, розмовляти або рухати руками, цей пристрій став справжнім порятунком.
Synchron є однією з кількох компаній, серед яких і Neuralink Ілона Маска, які прагнуть комерціалізувати мозково-комп’ютерні інтерфейси для допомоги людям із паралічем. Протягом останніх п’яти років програмне та апаратне забезпечення Synchron пройшло численні модифікації, і пан Горхем відігравав ключову роль у формуванні еволюції цієї технології. З-поміж десяти добровольців, які отримали імплантат Synchron на сьогоднішній день, він прожив із ним найдовше, адже пристрій був встановлений йому у грудні 2020 року в рамках клінічних випробувань в Австралії. До слова, найдовше в історії користується імплантованим мозково-комп’ютерним інтерфейсом Нейтан Коупленд, у якого встановлено чотири дослідницькі масиви компанії Blackrock Neurotech вже понад десять років.
Механізм дії та розвиток технології
Перший продукт компанії Synchron, що отримав назву Stentrode, являє собою крихітну сітчасту трубочку, яка розміщується у кровоносній судині біля мозку та збирає нейронні сигнали. Цей пристрій вводять через яремну вену в основі шиї та проводять крізь судину, доки він не досягне моторної кори – ділянки мозку, відповідальної за довільні рухи. Після цього, хірургічно встановлений блок у грудній клітці приймає ці сигнали мозку, а потім передає їх із тіла на зовнішній приймач.
Як пояснює Том Окслі, засновник і генеральний директор Synchron, ефективність мозково-комп’ютерних інтерфейсів залежить від алгоритмів декодування, що перетворюють мозкову активність на дії, які користувач має намір виконати. Наприклад, людина може подумати про стискання кулака або постукування ногою, щоб здійснити клік миші на екрані комп’ютера, адже, незважаючи на параліч, нейрони в мозку все одно спрацьовують за унікальною схемою, коли людина намагається це зробити. Завдання декодера полягає в тому, щоб послідовно розпізнавати цей вихідний нейронний сигнал для забезпечення корисності інтерфейсу.
Пан Горхем розпочав свій шлях із використання мозково-комп’ютерного інтерфейсу для виконання поодиноких кліків, поступово перейшовши до множинних кліків, а потім і до ковзного керування, що можна порівняти з регулюванням гучності. Тепер він здатен переміщати курсор комп’ютера, що є прикладом двовимірного керування, яке включає горизонтальні та вертикальні рухи в межах двовимірної площини. Протягом років пан Горхем мав нагоду випробовувати різні пристрої за допомогою свого імплантату, а також безпосередньо сприяв розробці Switch Control – нової функції доступності, анонсованої Apple минулого року, яка дозволяє користувачам мозково-комп’ютерних інтерфейсів керувати iPhone, iPad та Vision Pro за допомогою думок.
Роль користувача у розвитку інновацій
Зафар Фараз, польовий клінічний інженер Synchron, відвідує пана Горхема двічі на тиждень, аби проводити сесії з використання його мозково-комп’ютерного інтерфейсу. Завдання пана Фараза полягає у моніторингу продуктивності пристрою, усуненні проблем та вивченні діапазону можливостей, які пан Горхем може та не може виконувати за його допомогою. Компанія Synchron покладається на ці дані для покращення надійності та зручності своєї системи. У відеодемонстрації, показаній минулого року на конференції Nvidia в Сан-Хосе, Каліфорнія, пан Горхем продемонстрував використання свого імплантату для відтворення музики зі смарт-колонки, вмикання вентилятора, регулювання освітлення, активації автоматичної годівниці для домашніх тварин та керування роботизованим пилососом у своєму домі в Мельбурні, Австралія.
Протягом багатьох років роботи з паном Горхемом, вони з інженером Фаразом провели безліч експериментів, щоб дослідити можливості імплантату. Одного разу, за словами пана Фараза, пан Горхем використовував два iPad поруч, перемикаючись між грою на одному та прослуховуванням музики на іншому. Іншим разом пан Горхем грав у комп’ютерну гру, де йому потрібно було брати блоки з полиці, причому ця гра була пов’язана зі справжньою роботизованою рукою в Університеті Мельбурна, що за десять кілометрів від дому пана Горхема, яка віддалено переміщала реальні блоки у лабораторії.
До діагностики БАС у 2016 році пан Горхем був продавцем програмного забезпечення в IBM, і, як розповідає його дружина Керолайн, він із великим задоволенням бере участь у розробці цієї технології. Вона зазначає, що це відповідає життєвим навичкам Родні, який провів 30 років у сфері інформаційних технологій, спілкуючись із клієнтами та розробниками, а тепер його роль ніби змінилася на протилежну. Після сесії з паном Фаразом пан Горхем часто щиро усміхається, що свідчить про його задоволення від процесу та важливість його вкладу в прогрес.
Майбутні виклики та питання доступності
Через польові візити команда Synchron усвідомила необхідність зміни конфігурації своєї системи. Наразі дротовий кабель з контактною площадкою на одному кінці повинен розташовуватися на грудній клітці користувача, збираючи мозкові сигнали та передаючи їх до зовнішнього блоку. У своїй системі другого покоління Synchron планує усунути цей дріт, оскільки, як зазначив генеральний директор Окслі, залежність від сторонньої допомоги для налаштування такого компонента є суттєвою проблемою для паралізованих людей, адже мозково-комп’ютерні інтерфейси повинні бути легкими для налаштування опікунами в домашніх умовах, якщо пацієнти мають намір використовувати їх регулярно. Протягом років, поки пан Горхем брав участь у випробуваннях Synchron, його стан повільно прогресував, і тепер використання імплантату вимагає від нього значної концентрації, а сам він легко втомлюється, що ілюструє складнощі, пов’язані з нейродегенеративними захворюваннями.
Ця ситуація піднімає важливі питання для Synchron та інших компаній щодо довгострокової корисності цих пристроїв для пацієнтів із нейродегенеративними захворюваннями: чи зможуть люди продовжувати використовувати їх у міру погіршення стану, і чи покриватиме страхування дорогий пристрій, що вимагає хірургічного втручання та має потенційно обмежений термін служби? Хоча середня тривалість життя після діагностики БАС становить три-п’ять років, багато людей живуть довше, і з моменту першої операції Synchron у 2019 році деякі учасники вже померли через природний прогрес хвороби. З іншого боку, люди зі стабільнішими формами паралічу, наприклад, внаслідок травми спинного мозку, можуть потенційно використовувати мозково-комп’ютерний інтерфейс до кінця життя, хоча й вони можуть відчувати розумову втому від керування пристроєм годинами на день. Дружина пана Горхема, Керолайн, справедливо наголошує, що компанії повинні більше враховувати індивідуальні особливості та людський фактор, оскільки потреби кожної людини є унікальними.
Фінський виробник телефонів HMD представив свій перший смартфон під власним брендом під назвою Vibe 2 5G, який постачається з попередньо встановленим чатботом Indus від індійської AI‑компанії Sarvam. Про партнерство компанії вперше оголосили під час саміту India AI в Нью-Делі в лютому.
Додаток Indus працює на локально навчальній моделі Sarvam із 105 мільярдами параметрів — це показник масштабу та складності ШІ — і був запущений саме на цьому саміті. Додаток підтримує 22 індійські мови та змішування мов усередині речення (mid-sentence code-switching — коли користувач вільно перемикається, наприклад, між гінді та англійською під час розмови). Це допомагає асистенту краще розуміти контекст запитів. Наразі застосунок не підтримує офлайн-режим і не має глибинної інтеграції з пристроєм — викликати асистента через окремий ярлик поки що неможливо.
Партнерство може стати тестовим майданчиком для обох компаній, щоб оцінити попит на чатбот, орієнтований саме на індійський ринок.
«Перше, що ми хочемо зробити в рамках цього партнерства, — це донести додаток Indus до споживачів», — сказав Раві Кунвар, CEO та віцепрезидент HMD в Індії та регіоні APAC, в інтервʼю TechCrunch. «Коли користувачі почнуть ним користуватися, ми перейдемо до другої фази — зосередимося на зростанні залученості та утриманні. Зараз, попередньо встановлюючи застосунок, ми хочемо бути більш доступними для користувачів», — додав він.
HMD Vibe 2 5G — це середньобюджетний Android-смартфон з акумулятором на 6000 мА·год і ціною ₹10 999 (близько $114). Кунвар додав, що й інші моделі серії Vibe також отримають вбудований чатбот, а найближчими місяцями компанія планує випустити кнопковий телефон з інтеграцією Sarvam AI.
Саме інтеграція у кнопкові телефони може виявитися більш значущою для обох компаній. У 2025 році HMD мала 4% ринку кнопкових телефонів в Індії, тоді як частка на ринку смартфонів була незначною — компанія навіть не входить до топ-15, за даними аналітичної компанії IDC.
Поки що для Indus це лише початок, і це видно з кількості завантажень. Майже через три місяці після запуску додаток завантажили трохи більше ніж 293 000 разів в Індії на всіх платформах, за даними Appfigures. Для порівняння, ChatGPT в країні завантажили 43,9 млн разів.
Розрив величезний, але стратегія, що стоїть за угодою з HMD, може виявитися важливішою за стартові цифри. Пакетування регіонального AI‑асистента з доступним «залізом» — особливо з кнопковими телефонами — є одним із найпряміших каналів дистрибуції на такому великому та мовно різноманітному ринку, як Індія, де англомовні AI‑інструменти мають обмежене охоплення. Для інвесторів і гравців ринку, які стежать за тим, як ШІ приживається на ринках, що розвиваються, за цим партнерством варто спостерігати.
Google I/O 2026 стартувала цього тижня і, як і очікувалося, майже повністю була присвячена ШІ.
Почнемо з того, що Google глобально розгортає свій «інтелектуальний, керований ШІ пошуковий рядок». Замість простого автодоповнення тексту він використовує ШІ, щоб передбачати ваш намір і допомагати формулювати запити. Ви зможете використовувати зображення, відеофайли та цілі вкладки Chrome як прямі вхідні дані для пошуку. Режим AI, який тепер працює на базі нового Gemini 3.5 Flash, і надалі буде доступний паралельно — для уточнювальних запитань та правок.
Google також представила Gemini Spark. Цей хмарний цифровий асистент може автономно стежити за виписками з кредитних карток, шукаючи приховані підписки, відстежувати важливі оновлення з листів від школи вашої дитини або збирати нотатки в єдиний документ Google Docs. Він навіть може взаємодіяти зі сторонніми сервісами на кшталт OpenTable та Instacart, щоб виконувати завдання — хоча обіцяє щоразу запитувати ваше підтвердження перед остаточними покупками або відправкою листів. Можливо, Google знайшла спосіб забрати розвагу зі шопінгу.
Були й натяки на майбутнє «заліза»: Google і Samsung анонсували співпрацю з Gentle Monster та Warby Parker і вперше показали два прототипи смартокулярів Android XR. Окуляри дозволять спілкуватися з Gemini, отримувати синхронний переклад мовлення голосом співрозмовника, перекладати текст у реальному світі прямо у полі зору та робити фото на ходу.
Природно, з усіма цими новими функціями Google оновила й підписки на свої сервіси ШІ, додавши новий «середній» тариф вартістю $100 на місяць. План AI Ultra пропонує в п’ять разів вищі ліміти використання, ніж стандартний Pro за $20, а також пріоритетний доступ до інструмента програмування Antigravity і 20 ТБ хмарного сховища.
Тим часом оновлений топовий тариф Ultra, який раніше коштував $250, тепер включає у 20 разів вищі ліміти використання та ексклюзивний доступ до Project Genie — експериментального сервісу Google, що дозволяє створювати інтерактивні 3D-світи на основі зображень з Google Street View.
— Мет Сміт
Замість стриманих, майже звичайних окулярів із «розумними» функціями, смартокуляри Xreal орієнтовані на занурювальний AR-досвід з акцентом на розваги. Підхід дуже схожий на Android XR-проєкт компанії під назвою Project Aura, але, судячи з вражень Карісси Белл від нової моделі, це може бути щось більше, ніж просто ще один переносний екран.
Порівняно з «тихими» (і, ймовірно, менш потужними) аудіоокулярами від Warby Parker та Gentle Monster, Project Aura від Xreal оснащений трьома камерами, забезпечує кут огляду 70 градусів і підтримує керування жестами. Основний жест — щипок пальцями, добре знайомий усім, хто користувався іншими AR-системами, такими як Apple Vision Pro.
Як і у випадку з Vision Pro, Project Aura використовує підключений «пакет» — зовнішній модуль. Він має сенсорну панель і сканер відбитків пальців, хоча на демозразку, який тестувала редакція, ці елементи ще не працювали. Компанія поки не розкриває вартість пристрою (очікується разом із повноцінним запуском пізніше цього року), але ціна, ймовірно, буде вищою за $650, які коштують нинішні окуляри Xreal One Pro.
SpaceX планує відкрити сьогодні, 22 травня, стартове вікно о 18:30 за східним часом США для дебютного польоту Starship V3. Компанія була змушена скасувати запланований на 21 травня перший політ V3, який мав стати вже 12-м тестовим запуском Starship загалом, через технічні проблеми. Вечірній відлік запуску з бази Starbase в Техасі вже тривав, коли SpaceX довелося відкласти старт. Як розповів Ілон Маск у X, не спрацював гідравлічний штир, який утримує вежевий маніпулятор космічного корабля й мав від’єднатися перед стартом.
Версія Starship V3 приблизно на півтора метра вища за попередню модифікацію й отримала кілька важливих оновлень. Як ступінь Super Heavy, так і сам корабель Ship оснащені потужнішими двигунами Raptor 3 з «підвищеною тягою». 33 двигуни Raptor 3 на Super Heavy забезпечують сумарну тягу понад 18 мільйонів фунтів, що дозволяє виводити важчі корисні навантаження. Це критично для дальших польотів у глибокий космос. «Starship і Super Heavy V3 дебютують із розширеними можливостями авіоніки, розробленої для частих польотів, повної багаторазовості та підвищеної надійності», — зазначили в SpaceX.
У цьому випробувальному польоті SpaceX прагне насамперед продемонструвати нове «залізо». Мета місії — успішні запуск, набір висоти, розділення ступенів і посадка. SpaceX не намагатиметься «зловити» ракету механічними «руками» стартової вежі, як це тестували з попередніми версіями бустера. У компанії пояснили, що, оскільки це «перший льотний тест суттєво переробленого апарата», Super Heavy приземлять у віддаленому районі в Мексиканській затоці.
Щодо верхнього ступеня Ship, компанія спробує розгорнути 20 макетів супутників Starlink і два модифіковані супутники Starlink, які він несе на борту. Два оновлені апарати оснащені тестовим обладнанням, підготовленим для Starlink V3, і скануватимуть теплозахисний екран Ship. Отримані зображення допоможуть SpaceX проаналізувати ефективність теплозахисту, аби майбутні місії могли повертатися на місце старту. Верхній ступінь також виконає маневри для навмисного навантаження задніх закрилків, а також відпрацює траєкторію, яку в майбутньому використовуватимуть місії для повернення до бази Starbase.
Сьогоднішню спробу запуску можна буде подивитися в акаунті SpaceX у соцмережі X або у відеотрансляції, вбудованій нижче.
Для деяких компаній еволюція камер у смартфонах рухається замало швидко. Останніми роками і Vivo, і Oppo експериментують із телеконвертерами — зовнішніми «барильними» об’єктивами, які розширюють можливості зуму флагманів до вражаючих значень. Цього року одночасно вийшли два ультрафлагмани з подібною обіцянкою — стати повноцінною заміною окремої фотокамери.
Vivo X300 Ultra та Oppo Find X9 Ultra мають багато спільного. Обидва підтримують телеконвертери, а ще виробники об’єдналися зі знаменитими фотобрендами: Vivo працювала з Zeiss над оптикою та кольоропередачею, тоді як Oppo продовжує партнерство з Hasselblad через програмне забезпечення камери, деякі елементи апаратного дизайну та 10x-телеоб’єктив.
Смартфони справді схожі, але найцікавіше — різні підходи Vivo й Oppo до головної фішки цих моделей: камер.
На Find X9 Ultra основна камера побудована на 200-мегапіксельному сенсорі формату 1/1,28″. Завдяки діафрагмі до f/1,5 це надзвичайно універсальний модуль, здатний знімати з великою кількістю світла й упевнено працювати у складних умовах. До нього додається пара телеоб’єктивів. Перший має 200 МП і забезпечує 3x зум (еквівалент 70 мм) для портретів і загальних сцен, а головний «вау-ефект» створює надтелеоб’єктив із 10-кратним оптичним зумом і роздільною здатністю 50 МП.
10-кратний зум у смартфонах зустрічається рідко, хоча ми вже бачили його, наприклад, у Samsung Galaxy S23 Ultra. Але там його не поєднували з такими високороздільними сенсорами. У результаті Find X9 Ultra дає більше деталізації, а також можливість ще сильніше кадрувати знімок цифрово — хоча робити це потрібно значно рідше. Також смартфон має 50-МП надширококутну камеру та 3,2-МП мультиспектральний сенсор для покращення балансу білого й точності кольору.
Найяскравіша частина камерної системи Find X9 Ultra — інноваційний 10x-телеоб’єктив у складі пентакамери. 10-кратний оптичний зум відкриває можливість 20x «безвтратного» зуму ще до підключення зовнішнього телеконвертера Oppo. Додатково є стабілізація зі зсувом сенсора для підвищення чіткості й зменшення змазування. (У Vivo — власне рішення, до нього ще дійдемо.)
3x-телеоб’єктив у Oppo виступає зручною проміжною ланкою між основною камерою з великим сенсором і потужним 10x-телеоб’єктивом. Водночас Oppo іноді занадто захоплюється обчислювальною фотографією: на знімках людей часто з’являються «примарні» контури, а надмірна цифрова різкість робить фото неприродними.
У застосунку камери (де, можливо, навіть забагато режимів зйомки) співпраця Oppo з Hasselblad дає режим Master Mode, який вимикає більшість AI-обробки та «догримування». Це означає, що ви не отримаєте AI-підтяжку на телекадрах, але й не побачите моторошних «розмазань» облич або зіпсованих написів. Загалом цей режим виглядає приємніше, хоча іноді справді не вистачає кращої роботи в темряві, яку дає базовий режим із AI.
Vivo X300 Ultra отримав той самий 200-МП сенсор 1/1,12″ для головної камери, але з коротшим фокусом — 35 мм, який можна назвати більш «кінематографічним». Мінімальна діафрагма тут f/1,85 — дещо гірше за конкурента від Oppo.
Зате надширококутна камера X300 Ultra помітно краща за аналог у Find X9 Ultra. На відміну від більшості ширококутних модулів у смартфонах, які часто виглядають як формальне «додавання ще однієї камери», Vivo підійшла до неї серйозно. По‑перше, тут є оптична стабілізація (OIS), що рідкість для такого фокусного. У поєднанні з 50-МП сенсором це дає більш різкі й деталізовані знімки, ніж у конкурентів, де часто ставлять сенсори з нижчою роздільною здатністю.
На користь Oppo варто сказати, що її «ультраширик» не є слабким. Find X9 Ultra теж має 50-МП сенсор і світліший об’єктив f/2,0. Проте сам сенсор менший (у X300 Ultra — 1/1,28″, майже вдвічі більший за 1/1,95″ у Find X9 Ultra) і без оптичної стабілізації. До того ж у Vivo помітно менше засвічень і відблисків від джерел світла — ймовірно завдяки антибліковому покриттю лінз Zeiss.
Телеоб’єктив X300 Ultra (ще один 200-МП сенсор) забезпечує 3,7x зум без телеконвертера. Далі можна збільшувати цифрово, але при цьому швидко втрачається деталізація й з’являються артефакти. На щастя, для тих, кому потрібен ще більший зум, Vivo пропонує власне рішення з телеконвертерами.
Попри те, що обидві компанії пропонують зовнішні телеконвертери, підходи в них різні. Якщо потрібен максимальний дальній оптичний зум, перемагає Vivo: X300 Ultra з телеконвертером дає еквівалент 400 мм (приблизно 17x). Крім того, у меню камери є зручна кнопка для швидкого переходу в режим телеконвертера. З огляду на кількість модулів і режимів зйомки, гортати до потрібного об’єктива на обох смартфонах може бути доволі стомливо.
X300 Ultra пропонує й більшу гнучкість завдяки двом зовнішнім лінзам. Об’єктив на 200 мм дає проміжний варіант — 8,7x оптичний зум. І так, це менше за вбудований 10x-телеоб’єктив Find X9 Ultra, хоча X300 Ultra й використовує більший і потенційно кращий сенсор.
Однак це не робить Vivo однозначним переможцем. 300-мм Explorer-телеконвертер Find X9 Ultra забезпечує 13x оптичний зум, працюючи з 200-МП 3x-телеоб’єктивом смартфона. На папері це може виглядати як невелика надбавка до вбудованого 10x, але фактично знімки робляться на значно більший сенсор із діафрагмою f/2,2, що дає більше деталей і кращу роботу при слабкому освітленні. Підключення телеконвертера підвищує ефективну діафрагму, але навіть тоді система збирає більше світла, ніж штатний 10x-телеоб’єктив Find X9 Ultra з f/4,3.
Попри громіздкий розмір телеконвертера Oppo, конфігурація камер Find X9 Ultra виглядає вдалішою. Телеконвертер Vivo відчутно гірше працює в умовах низького освітлення, а додаткова лінза ускладнює роботу «джимбл-подібної» стабілізації на великих фокусних — картинка помітно тремтить сильніше, ніж у Find X9 Ultra.
Попри це, як і у випадку попередніх камерофонів, обидві системи з телеконвертерами дарують багато задоволення від зйомки. Зовнішні телефотооб’єктиви забезпечують суттєво кращу світлочутливість і деталізацію, ніж будь-який вбудований телеоб’єктив, і роблять це без «обманного» кадрування. Це означає, що можна впевнено знімати дикі тварини, стежити за рухомими об’єктами й отримувати дуже різкі кадри — особливо якщо не лінуватися й ставити смартфон з оптикою на штатив. На щастя, обидва комплекти телеконвертерів комплектуються адаптерами для кріплення до штатива.
Vivo позиціонує свої Ultra-смартфони як професійні відеокамери. Автор огляду не є професійним оператором, але за характеристиками й під час тестів X300 Ultra справді виглядає як цілком боєздатна друга камера для невеликих зйомок.
Одразу з коробки X300 Ultra підтримує запис відео 4K/120 fps 10-bit log на всі три камери, що дає змогу повністю використовувати потенціал пристрою і під час зйомки, і на етапі постобробки.
Ми вже встановили, що X300 Ultra має чудові сенсори, але особливо виділяються можливості постпродакшену та «про»-інтерфейс камери. Смартфон підтримує кодек APV 422. Більшість телефонів записують у форматі 4:2:0, де половина кольорової інформації відкидається заради економії місця. APV 422 працює з хромасемплінгом 4:2:2, що дає ширший колірний діапазон і меншу ступінь стиснення порівняно з типовими мобільними форматами. Також підтримується система колірного кодування ACES (Academy Color Encoding System), тож відзняте на смартфон відео можна легко поєднувати з картинкою з професійних кінокамер.
Найпомітніша й найкорисніша функція для відео — це попередній перегляд із кастомними 3D LUT під час запису. Зазвичай при зйомці в RAW ви бачите на екрані «сірий», тьмяний лог-кадр, але X300 Ultra дає змогу одразу бачити наближений до фінального варіант. Для коротких вертикальних роликів або «історій» у месенджерах це навряд чи критично, але для більш амбітних або навіть професійних проєктів — велика перевага.
Відео також найкраще демонструє роботу фірмової стабілізації Vivo «gimbal-grade». Усередині X300 Ultra крихітні електромагнітні моторчики рухають цілий модуль об’єктива з сенсором, і за словами компанії, система компенсує до семи ступенів тремтіння. Це означає менше розмиття й відсутність стрибків, характерних для суто цифрової стабілізації, яку використовують більшість смартфонів. Окремий режим горизонтальної стабілізації утримує горизонт ідеально рівним незалежно від того, як ви повертаєте пристрій — це функція, яка частіше зустрічається в екшн-камерах.
Find X9 Ultra хоч і підтримує ACES, але більшості згаданих вище можливостей не має. Натомість є фільтри з брендингом Hasselblad, які пропонують радше візуальний стиль, ніж технічну гнучкість. У темряві або під час зйомки в русі часто помітні пікселізація й «пульсація» кадру — смартфону складно утримати стабільність. У більшості тестових сценаріїв X300 Ultra суттєво випереджав Find X9 Ultra саме у відео.
Oppo Find X9 Ultra в багатьох аспектах є апгрейдом порівняно з Find X9 Pro. Окрім п’яти (а не чотирьох) камер, він отримав справжній флагманський процесор Snapdragon 8 Elite Gen 5 — суттєвий крок уперед порівняно з MediaTek Dimensity 9500 у X9 Pro. Попри більшу товщину й вагу, X9 Ultra оснащено меншим акумулятором на 7050 мА·год, але під час тестів різниці в автономності з Pro-версією практично не було. Смартфон важчий на 10 г.
Vivo X300 Ultra та Oppo Find X9 Ultra обидва підтримують фірмові «камерні руків’я» та кріплення для телеконвертерів. Набір Oppo Earth Explorer включає нове руків’я/чохол з двоступеневою кнопкою спуску, повзунком зуму та 300-мм телеконвертером. Працює він тільки з Find X9 Ultra: з попередніми телеконвертерами Oppo він несумісний, і новий 300-мм об’єктив не працює з Find X9 Pro. Для власників попередніх моделей, які планували апгрейд екосистеми, це може бути неприємним сюрпризом.
Смартфон Oppo Ultra справді «ультра»-великий: екран LTPO AMOLED на 6,8″ з роздільною здатністю 3168 × 1440 пікселів підтримує адаптивну частоту оновлення від 1 до 120 Гц. Для деяких ігор, включно з Genshin Impact та Zenless Zone Zero, частота може підвищуватися до 144 Гц.
Яскравість дисплея Find X9 Ultra сягає 3600 ніт у HDR‑контенті, тоді як Vivo X300 Ultra має дуже схожий екран, але з піковою яскравістю до 4500 ніт. Під час порівняння поруч різниця виявилася не такою вже й разючою — вищі значення яскравості Vivo проявляються переважно в сумісному HDR‑відео.
З погляду дизайну обидва смартфони мають великі круглі блоки камер, які домінують у зовнішньому вигляді. У Vivo модуль виступає на кілька міліметрів більше, хоча загальна товщина корпусів майже однакова. Find X9 Ultra отримав ємнісну кнопку камери, подібну до серії iPhone 17, розташовану посередині правої грані. У Vivo X300 взагалі немає окремої кнопки затвора — дивне рішення для фотоорієнтованого флагмана.
Є й інші апаратні відмінності. Vivo X300 Ultra використовує той самий процесор Snapdragon 8 Elite Gen 5, що й Find X9 Ultra, але має акумулятор на 6600 мА·год. Обидва смартфони застосовують кремнієво-вуглецеві батареї, які займають менше місця при великій ємності. Також обидві моделі підтримують заряджання до 100 Вт, що дуже доречно, якщо ви максимально навантажуєте їх відеозйомкою й серійними фото.
У тесті безперервного відтворення відео Vivo X300 Ultra протримався 36 годин, а Find X9 Ultra — 39 годин. Це не радикальна різниця, але на тлі S26 Ultra з його 30 годинами це помітний стрибок уперед.
Huxe, застосунок, створений колишніми розробниками NotebookLM, який дозволяв користувачам вводити запит і генерувати подкаст або подкаст‑серію на певну тему, припиняє роботу. Оголошення з’явилося наступного дня після того, як Spotify запустив схожу функцію персональних подкастів.
Компанія повідомила, що видаляє застосунок з App Store і Play Store, а якщо в користувачів він уже встановлений, він працюватиме ще сім днів. Після цього всі пов’язані з користувачами дані буде видалено. Стартап не уточнив причину закриття.
«Ми ухвалили рішення згорнути Huxe. Команда переходить до нових проєктів, і ми не продовжуватимемо розробку продукту», — йдеться в електронному листі, який отримали користувачі.
Ринок споживчих AI‑рішень є надзвичайно конкурентним, оскільки ключові продукти стартапів часто перетворюються на стандартизовані функції великих компаній. Створення подкастів для навчання й роботи з знаннями рухається тим самим шляхом. Після того як NotebookLM популяризував таку можливість, інші великі гравці — Adobe, Amazon, ElevenLabs, Meta, а тепер і Spotify — у різний спосіб відтворили подібний функціонал. Google також запустив окрему функцію для створення подкастів на основі вашої стрічки Discover.
Huxe був заснований наприкінці 2024 року колишніми співробітниками Google: Раїзою Мартін разом із Джейсоном Шпілманом і Стівеном Г’юзом. Стартап залучив 4,6 млн доларів інвестицій від Conviction, Genius Ventures, CEO Figma Ділана Філда та головного науковця Google Research Джеффа Діна.
Інші стартапи — Oboe (застосунок співзасновників Anchor і колишніх топменеджерів Spotify) та Sun, який входить до прискорювальної програми a16z Speedrun, — також намагаються побудувати аудиторію навколо навчання в аудіоформаті.
Із покращенням AI‑моделей вони дедалі краще перетворюють один формат у інший — від тексту до аудіо та від аудіо до відео. Компаніям, які зосереджуються лише на одному типі конверсії контенту для споживачів, може бути складно досягти довгострокового залучення користувачів і стабільної виручки.
Через стрімкий розвиток AI компанії дуже швидко випускають нові функції та вирівнюють функціональність продуктів, що може боляче вдарити по стартапах. У випадку Huxe генерація подкасту на певну тему стала стандартизованою можливістю в багатьох застосунках і сервісах. Це, ймовірно, ускладнило масштабування сервісу до мільйонів користувачів і переконання їх платити за застосунок.
«Мандалорець і Грогу» буквально з’явився як запізніла ідея — і це помітно. Фільм запропонували вже після того, як голлівудський страйк сценаристів 2023 року затримав виробництво четвертого сезону «Мандалорця», хоча режисер і сценарист Джон Фавро вже закінчив сценарії для цього сезону. Тож Фавро довелося фактично повернутися до креслярської дошки й вигадати для своїх двох героїв абсолютно нову пригоду — таку, що не надто спирається на попередні знання про серіал і водночас розповідає самодостатню історію за кілька годин.
Результатом стала космічна пригода, що здається напрочуд «низькостанковою» для фільму у всесвіті Star Wars. Після подій третього сезону «Мандалорця» броньований Дін Джарін (Педро Паскаль) і його маленький зелений вихованець тепер працюють на Нову Республіку, вистежуючи колишніх імперських командирів і зрештою приводячи їх до правосуддя. В майже відеоігровому сюжетному підході Джаріну доручають полювати на загадкового імперця, але для цього йому також потрібно знайти викраденого сина Джабби Гатта. Це сприймається майже як «фетч-квест» із гри.
Така конструкція ще працює, якщо ви плануєте кілька епізодів серіалу, який можна ввімкнути фоном, складаючи білизну. Але вона особливо розчаровує, коли ви сидите в залі IMAX і чекаєте відчуття найкращих моментів Star Wars. Так, є кілька по-справжньому вражаючих сцен, де Дін Джарін самотужки знищує імперців та їхні AT-AT. Але, на жаль, ми вже бачили, як він робить це по телевізору. «Мандалорець і Грогу» просто не пропонує нічого по-справжньому нового.
Хоча Фавро та співсценарист Дейв Філоні (який нині очолює Lucasfilm і відповідає за все, що стосується Star Wars) подають цей фільм як окрему пригоду, стрічка виявляється доволі непривітною до глядачів, які не дивилися «Мандалорця». Ми не отримуємо жодного пояснення, ким саме є Дін Джарін і чому він відчуває обов’язок постійно возити із собою зелене інопланетне немовля. Ми знаємо, що вони напарники, але значення Грогу так і не розкривається. Є й персонажі, які відіграють помітну роль у фільмі, наприклад другий пілот Джаріна Зеб, якого навіть не називають на ім’я до самого фіналу. (Анімешники звернуть увагу: Зеба озвучує культовий актор Стів Блум, тож є свій кайф у тому, щоб знову почути голос Спайка Спіґела в образі космічного мисливця за головами.)
Фільм також очікує, що аудиторія вже закохана в Грогу — маленьку йодоподібну істоту з Сили, яка досі белькоче як немовля і їсть усе, що трапиться в полі зору. Якщо ви не в захваті від його витівок, які місцями межують із мультяшністю, ця стрічка може особливо дратувати. Але якщо вам подобається Грогу, тут є чималий шмат фільму, де йому доводиться давати собі раду самому, і це показує, що принаймні порівняно з серіалом він трохи подорослішав.
SpaceX могла й перетягнути увагу на себе своїм проспектом до IPO, але аерокосмічно-AI-датасентрова компанія Ілона Маска була не єдиним помітним бізнесом, який цього тижня подав документи на вихід на біржу. У четвер фінська компанія Oura, відома своїми розумними кільцями, повідомила, що конфіденційно подала форму S-1 до Комісії з цінних паперів та бірж США (SEC) у рамках підготовки до IPO.
Заснована у 2015 році, Oura стала одним із найпопулярніших носимих трекерів здоров’я, відрізняючись від продуктів Fitbit, Garmin та Apple Watch своїм стильним і непомітним кільцем.
Кільце Oura відстежує активність, сон і щоденний показник «готовності», а також інші параметри здоров’я, і сьогодні має клієнтів по всьому світу. Під час раунду Series E у вересні минулого року Oura повідомляла, що загалом продала 5,5 млн кілець — різкий стрибок порівняно з 2,5 млн, про які компанія звітувала роком раніше.
У раунді Series E Oura залучила 875 млн доларів за оцінки в 11 млрд доларів — більш ніж удвічі більше за 5 млрд доларів, у які компанію оцінювали під час попереднього раунду у 2024 році.
Meta тихо випустила новий окремий застосунок для груп Facebook під назвою Forum. Компанія позиціонує Forum як платформу, що працює подібно до Reddit, описуючи її як «окремий простір для глибших обговорень, справжніх відповідей і спільнот, які вам небайдужі».
Застосунок, схоже, вперше помітив консультант із соціальних мереж Метт Навара.
Після входу за допомогою вашого облікового запису Facebook Forum підтягує ваші групи, профіль та активність і дозволяє робити пости з використанням нікнейму, як і в стандартному застосунку Facebook. Meta зазначає, що ваші групи й надалі існують у Facebook, а все, чим ви ділитеся у Forum, буде видно у ваших групах на Facebook.
За словами Meta, стрічки Forum сфокусовані на розмовах усередині груп, що дозволяє користувачам бачити «що говорять реальні люди, а не лише те, що в тренді» і легко продовжувати обговорення з того місця, де вони зупинилися.
У застосунку є вкладка «Ask», що працює на базі ШІ та дозволяє користувачам ставити запитання й отримувати відповіді, зібрані з дискусій у різних групах. Також є асистент-адміністратор на основі ШІ, який допомагає адміністраторам керувати групами та модерацією контенту.
Це не перша спроба Meta запустити окремий застосунок для груп. Ще у 2014 році компанія представила спеціальний застосунок Groups, який мав спростити обмін контентом між групами, але цей проєкт закрили у 2017 році.
Forum є одним із двох нових застосунків Meta за останні тижні. Минулого місяця соцмережевий гігант запустив новий застосунок Instants, який дозволяє ділитися зникними фото з друзями в Instagram.
Instants і Forum з’являються на тлі ширших зусиль Meta з випуску більшої кількості застосунків. Кілька тижнів тому The Wall Street Journal повідомила, що генеральний директор Марк Цукерберг сказав співробітникам: завдяки підвищенню ефективності за рахунок ШІ компанія може створювати більше продуктів, і тепер Meta планує випускати значно більше застосунків, ніж раніше.
За даними видання, посилаючись на головного продуктового директора Meta Кріса Кокса, Цукерберг сказав: «Отже, ми з Крісом говорили: „гаразд, а чи можемо ми зробити 50 нових застосунків?“ Ну, так, ймовірно. Але, мабуть, варто почати з кількох, перш ніж одразу намагатися зробити всі 50».
Meta може вважати, що користувачам потрібні нові застосунки, але це навряд чи так, особливо з огляду на те, що її нові продукти здебільшого копіюють інші популярні сервіси. Наприклад, Instants запозичує ідеї BeReal і Snapchat, тоді як Meta Edits, запущений торік, значною мірою копіює CapCut від ByteDance.
Meta не одразу відповіла на запит із проханням про коментар.
Оператор мобільного зв’язку Trump Mobile підтвердив, що відкрито розкривав в інтернеті імена клієнтів, їхні електронні адреси, поштові адреси, номери мобільних телефонів і ідентифікатори замовлень.
Представник брендуваного ім’ям Трампа виробника телефонів Кріс Вокер повідомив TechCrunch, що компанія розслідує інцидент і наразі не знайшла доказів витоку контенту чи фінансової інформації. У компанії заявили, що зламу мережі, систем чи інфраструктури Trump Mobile не було.
За словами Вокера, витік пов’язаний із стороннім постачальником платформи, який підтримує «певні операції Trump Mobile». Назву цього постачальника він не розголосив.
Підтвердження компанії пролунало після повідомлень цього тижня про те, що дані клієнтів Trump Mobile були у вільному доступі в мережі.
У середу двоє ютуберів, які замовили телефон Trump Mobile, заявили, що дослідник попередив їх про публічний доступ до їхніх персональних даних. Блогери Coffeezilla та penguinz0 розповіли, що намагалися повідомити Trump Mobile про інцидент після того, як це безуспішно зробив сам дослідник.
Вокер додав, що Trump Mobile зараз оцінює, чи потрібно офіційно повідомляти клієнтів про розкриття їхніх персональних даних.
На конференції розробників Google I/O цього тижня ми отримали змогу коротко протестувати нові окуляри Google з підтримкою ШІ. Йдеться не про аудіоокуляри, які компанія обіцяє почати продавати восени, а про модель, що поєднує аудіо та візуальний досвід.
Вперше анонсовані на минулорічному заході, ці Android XR-окуляри мають вбудований у лінзу дисплей, який виводить корисну інформацію поверх реального світу. Це можуть бути віджети з прогнозом погоди, пішохідною навігацією, даними про приїзд Uber, живим перекладом тощо — навіть віджети, які ви самі створите за допомогою ШІ.
Як зазначила компанія, окуляри зможуть працювати в парі як з Android, так і з iOS — як у суто аудіоформаті, так і в майбутній версії з дисплеєм.
Окуляри з дисплеєм мають стати наступним кроком після першого покоління аудіоокулярів, які вийдуть пізніше цього року. Модель розробляється у партнерстві з Warby Parker, Gentle Monster та Samsung, поєднуючи технології Google з дизайнерською естетикою цих брендів.
Прототип, який ми тестували, все ще був саме прототипом, хоча вже досить «відполірованим» для зовнішніх випробувань. Представники Google пояснили, що така версія дозволяє не надто перейматися косметичними деталями — різними стилями та формами — і зосередитися на експериментах із самою дисплейною технологією та її впливом на час автономної роботи. Тобто ці окуляри суттєво відрізнятимуться від майбутньої серійної моделі за посадкою, формою, розмірами та увагою до дрібниць. Швидше, це спосіб випробувати «нутрощі» пристрою в базовій, але зручній оправі.
Комерційна версія зможе визначати момент, коли окуляри надягають і знімають. Прототип, який був у нас, цієї функції не мав.
Щоб активувати Gemini, потрібно затиснути праву частину дужки окулярів на дві секунди. Лунає звук запуску, який сигналізує, що Gemini увімкнено та слухає. У демоверсії старт Gemini одночасно запускає камеру, але в серійному продукті користувач зможе сам вирішувати, вмикати камеру разом із Gemini чи ні.
У першому тесті ми ввімкнули музику через окуляри, попросивши Gemini відтворити улюбленого виконавця. Оцінити якість звуку було складно через дуже гучний майданчик: гучність була викручена на максимум, але музику все одно було важко чути чітко й детально. Попереднє враження з цього обмеженого досвіду таке: окуляри навряд чи стануть повноцінною заміною якісним навушникам, але підійдуть, якщо просто хочеться фонової музики під час прогулянки, хайкінгу або хатніх справ. Перевага відсутності вухарів у тому, що ви краще чуєте людей навколо, ніж у «режимі прозорості» на кшталт того, що є в Apple AirPods.
Щоб вимкнути музику, достатньо один раз торкнутися дужки приблизно посередині, ніби торкаєтесь до скроні.
У другому тесті ми натиснули кнопку затвора, щоб сфотографувати людину. Дисплей був вимкнений, тому знімок автоматично переслався на наш телефон і годинник. (У майбутньому довге натискання дозволить знімати відео, але в прототипі цієї опції ще не було. У разі відео ви бачитимете у вікні не фото, а відео-прев’ю.)
Також можна просто попросити Gemini зробити фото без натискання кнопки й одразу застосувати до нього якийсь AI-ефект. Наприклад: «Зроби фото і перетвори людину на аніме-персонажа». Фото надсилається на телефон, потім — на сервери Gemini і Nano Banana, а потім повертається у відредагованому вигляді.
На переповненому Wi-Fi майданчику Google I/O цей цикл займав близько 45 секунд.
З увімкненим дисплеєм у полі зору з’являється простий домашній екран. У демо були попередньо додані віджети з погодою та таймером до початку Google I/O. Також можна створити швидкі ярлики до окремих застосунків, наприклад Google Maps чи Translate, якщо це ваші основні сценарії використання окулярів.
Прототип мав лише один дисплей — над правим оком, але платформа підтримує як одно-, так і дво-дисплейні конфігурації, а також аудіоокуляри без дисплея. Саме зображення виглядало дещо розмитим, але ми списали це на наші контактні лінзи з різними діоптріями: одне око — для дали, інше — для близької відстані. Якщо заплющити одне око, картинка ставала різкішою, але вже за мить над правим оком з’являлася втома, і не факт, що винні лише лінзи.
Одним із найцікавіших демо був мовний переклад в окулярах, який працює на базі застосунку Google Translate у телефоні. Демонстратор швидко говорив іспанською, окуляри автоматично визначали мову й виводили текст англійською на дисплей, а Gemini паралельно озвучував переклад вухом. Мандрівники цілком можуть купувати ці окуляри вже заради такого досвіду.
Варто зазначити, що Translate працюватиме й на аудіоокулярах — просто без тексту на лінзах. За потреби транскрипцію можна буде подивитись на телефоні, паралельно слухаючи аудіопереклад у режимі реального часу.
Ще одне демо демонструвало навігацію. Вийти з павільйону й прогулятися для перевірки точності ми не могли, але загальне враження отримали. Достатньо попросити Gemini прокласти маршрут до певного місця — навіть настільки нечіткого, як «найближча кав’ярня».
Gemini запускає Google Maps на телефоні, і після короткої затримки окуляри починають показувати покрокові підказки. Коли ви дивитеся вперед, бачите на дисплеї інформацію про наступний поворот. Якщо потрібно зорієнтуватися в просторі, достатньо глянути вниз — на «підлозі» з’являється карта з вашою синьою крапкою. Повертаючись ліворуч чи праворуч, ви так само «крутіть карту», як це робите на телефоні, намагаючись зорієнтувати синю точку в потрібний бік.
Коли знову підводите погляд, можна спокійно йти далі — карта не закриває вам видиму дорогу.
Оскільки досвід прив’язаний до Google Maps на телефоні, збережені місця на кшталт «дім» чи «робота» будуть доступні автоматично.
Ми також коротко протестували можливість розпізнавання об’єктів у полі зору й постановку запитань про них. Спершу окулярам було важко ідентифікувати репродукцію картини Моне на полиці перед нами — прототип не запускав камеру автоматично, її довелося знову вмикати з застосунку. Ба більше, знадобилося кілька запитів, перш ніж Gemini припустив, що це схоже на Моне, навіть коли ми підійшли ближче й сфокусувалися на підписі художника внизу зліва.
Інші тести минули гладше: окуляри одразу впізнали рослину на полиці та змогли відповісти на запитання про рецепти з книги. Втім, усе це вже сьогодні можна зробити за допомогою Google Lens (або інших AI-моделей у чат-ботах), тож головна «фішка» тут у тому, що для цього не треба діставати смартфон.
Google каже, що розповість більше про свої Android XR-окуляри з дисплеєм пізніше цього року, коли розширить програму тестування з обраними користувачами.
Поки що в компанії вважають, що для частини користувачів достатньо буде й аудіофункцій — це водночас і пояснення того, чому окуляри з дисплеєм ще не готові, попри конкуренцію з боку Meta та Snap.
Як і дисплейна версія, аудіоокуляри надають доступ до ШІ-асистента Gemini, голос якого ви чуєте через динаміки в дужках. З їх допомогою можна слухати музику, робити фото натисканням кнопки, телефонувати чи керувати застосунками на смартфоні — так само, як це буде в майбутніх окулярах із дисплеєм.
Інтеграцію зі сторонніми застосунками нам не показували, але окуляри мають дозволяти давати Gemini команди на кшталт: «Візьми інгредієнти з цього рецепта й додай їх до мого списку покупок».
Ще один сценарій, який Google демонструвала під час основної доповіді: окуляри «бачать» страву, яку ви готуєте на плиті, й дають поради — наприклад, чи достатньо просмажене м’ясо.
Раніше цього тижня Google запустив повністю оновлений інтерфейс пошуку, в якому на перший план винесені AI-резюме, а традиційні «10 синіх посилань» опиняються далеко внизу сторінки. Але через масштаб Google Search з’являється безліч крайніх випадків, які компанія, схоже, не продумала.
Наприклад, ось що тепер бачить користувач, якщо ввести в пошуку Google слово “disregard”.
Google вже отримує чимало критики в соцмережах за таку поведінку, і легко зрозуміти чому. Як можна помітити, посилання на словник Merriam-Webster все ще присутнє, але до нього треба прогортати повз величезний блок порожнього простору. Для більшості користувачів єдиною видимою відповіддю стане саме цей блок. І що найважливіше, AI-відповідь не має жодної очевидної користі для людини, яка шукає значення слова “disregard”. Це просто зламаний інструмент.
Для контексту: ось як виглядає той самий запит у Bing, який менш агресивно просуває свої AI-резюме. Це теж неідеальний варіант, але там принаймні є корисна інформація.
Я працюю професійним техножурналістом майже 15 років і до сьогодні не можу пригадати жодного випадку, коли результат пошуку в Bing був би ціннішим за аналогічний у Google. Уперше трапляється все!
