На тлі хвилі «іграшкових» AI‑інструментів для соло‑розробників з’являються платформи, орієнтовані на великі команди та довгоживучі продукти. Один із таких прикладів — платформа WaveMaker, яку в огляді розбирає канал Tech With Tim. Її підхід до генерації коду та інтеграції в існуючу інфраструктуру помітно відрізняється від більшості популярних AI‑асистентів.

Двопрохідна генерація: AI + детермінований компілятор

Ключова ідея WaveMaker — розділити «креатив» і «виробництво» коду на два окремі етапи:

1. Перший прохід — AI‑шар наміру
2. Розробник задає намір: макети з Figma, опис логіки, структуру даних, інтеграції.

3. AI перетворює це не одразу в JavaScript чи TypeScript, а в проміжну власну мовою розмітки.

4. Другий прохід — компілятор без LLM

5. Далі в гру вступає детермінований компілятор, який не використовує LLM.
6. Він трансформує цю розмітку в продакшн‑код на React, Angular або React Native.

Такий підхід дає кілька важливих наслідків для команд:

• Передбачуваність: вихідний код детермінований — однаковий в однакових умовах, без «рандомної творчості» моделей.
• Гардірейли за замовчуванням: компілятор спирається на роки ентерпрайз‑архітектури, тож у код вбудовані перевірені патерни.
• Швидкість + надійність: AI прискорює проєктування, а компілятор гарантує структурованість і стабільність.

На відміну від інструментів, які просто «викидають» сирий LLM‑код у редактор, тут AI — це лише перший шар, а не єдине джерело істини.

Повноцінний стек: від UI до бекенду та безпеки

WaveMaker позиціонується не як генератор інтерфейсів, а як платформа для повноцінних full‑stack застосунків:

• Фронтенд
• Генерація застосунків на React, Angular або React Native.

• Вихід — реальний вихідний код, який можна редагувати, рев’ювати, тестувати.

• Бекенд та інтеграції

• Імпорт існуючих REST API.
• Підключення до баз даних.

• Генерація бекенд‑сервісів поверх цих ресурсів.

• Ентерпрайз‑функції «з коробки»

• Безпека та контроль доступу.
• Локалізація.
• Role‑based access control (RBAC) та інші типові для великих організацій вимоги.

Окремий акцент робиться на тому, що платформа використовується для створення фінансових застосунків із понад 10 млн щоденних активних користувачів, що підкреслює орієнтацію на високі навантаження та суворі вимоги до якості.

Інтеграція в існуючі процеси без «перелому» DevOps

Одна з головних причин скепсису до нових AI‑інструментів у великих компаніях — ризик зламати вже налагоджені процеси. WaveMaker намагається зняти цю напругу:

• CI/CD: платформа не вимагає відмовлятися від існуючих пайплайнів — її можна вбудувати в поточну систему збірки та деплою.
• Docker: підтримується робота з наявною контейнерною інфраструктурою.
• Системи контролю версій: код, що генерується, інтегрується в стандартні Git‑репозиторії та звичні процеси рев’ю.

Важливий момент — відсутність vendor lock‑in. Код повністю експортується, залишається у власності команди, і його можна розвивати без прив’язки до платформи. Це критично для ентерпрайзу, де довгострокова підтримка продукту часто важливіша за швидкий старт.

Партнерство з Accenture і питання майбутнього «агентного» девелопменту

WaveMaker вже привернув увагу великих гравців: оголошено партнерство з Accenture, що сигналізує про інтерес консалтингового гіганта до такого формату AI‑розробки.

На цьому тлі постає ширше питання: як виглядатиме майбутнє агентного (agentic) софтверного девелопменту? Поточний підхід WaveMaker — це проміжна стадія між «ручним» програмуванням і повністю автономними агентами, які самі проєктують, пишуть і підтримують код. Двопрохідна модель із чітким розділенням наміру та компіляції може виявитися одним із базових патернів для таких систем.

Джерело

https://www.youtube.com/watch?v=cdiUynK248o

Поняття «AI-інженер» часто плутають із дослідниками штучного інтелекту чи фахівцями з машинного навчання. Канал Tech With Tim пропонує інше, більш прикладне бачення цієї професії — і воно суттєво відрізняється від стереотипів про людей, які «тренують гігантські моделі з нуля».

Не дослідник і не «математичний гуру»

Коли йдеться про штучний інтелект, багато хто уявляє людину, яка:

• розробляє нові архітектури нейромереж;
• тренує величезні моделі з нуля;
• пише наукові статті;
• займається складною математикою та експериментами з даними.

Це радше зона відповідальності:

• machine learning engineer (інженера з машинного навчання),
• AI/ML-дослідника,
• іноді data scientist.

Ці ролі мають інший фокус і вимагають іншого набору навичок, ніж AI-інженер у сучасному розумінні.

AI-інженер працює з готовими моделями

Ключова відмінність: AI-інженер не тренує фундаментальні моделі з нуля, а будує продукти поверх уже натренованих моделей.

Йдеться про так звані pre-trained foundation models — великі мовні моделі та інші системи, які вже вміють працювати з текстом, кодом, зображеннями тощо. Завдання AI-інженера — взяти ці моделі як «двигун» і вбудувати їх у реальні сервіси.

Це може включати:

• підключення моделей через API;
• налаштування промптів і поведінки системи;
• інтеграцію з бекендом, базами даних, зовнішніми сервісами;
• побудову логіки застосунку навколо моделі.

Які продукти створює AI-інженер

Фокус — на реальних рішеннях, з якими взаємодіють користувачі та бізнес. Типові приклади:

• Чат-боти
  Розумні помічники для підтримки клієнтів, внутрішніх сервісів компанії, навчання персоналу чи роботи з документацією.

• Пошукові системи з AI
  Пошук, який не просто знаходить документи за ключовими словами, а розуміє запит і повертає релевантні відповіді, використовуючи можливості моделей.

• AI-агенти
  Системи, які можуть виконувати послідовність дій: аналізувати запит, звертатися до інструментів чи API, приймати проміжні рішення та повертати результат.

• Інструменти автоматизації
  Автоматичне опрацювання запитів, генерація звітів, обробка текстів, коду чи інших даних з мінімальною участю людини.

• RAG-пайплайни (Retrieval-Augmented Generation)
  Архітектури, де модель не «вигадує» відповіді з пам’яті, а спершу шукає інформацію в базі знань (документах, БД, вмісті сайту), а потім формує відповідь на основі знайдених даних.

Усі ці системи — не абстрактні дослідницькі проєкти, а продукти, які мають працювати стабільно, масштабуватися і приносити користь.

Прикладний, а не академічний фокус

Роль AI-інженера — максимально практична:

• орієнтація на продакшн, а не на публікації;
• робота з інфраструктурою, API, сервісами;
• побудова UX навколо AI-функцій;
• відповідальність за те, щоб продукт був корисним і зрозумілим кінцевому користувачу.

Це робота на стику розробки та інтеграції штучного інтелекту, де головне — перетворити потужність моделей на реальні сервіси, якими люди дійсно користуються.

Джерело

https://www.youtube.com/watch?v=fzZ3YVsyYns

Український техноблогер Іван Лучков, якому нещодавно виповнилося 40, за останній рік системно тестував гаджети для здоров’я — від браслетів до «розумних» годинників. Більшість із них, за його досвідом, виявилися радше маркетинговими іграшками, ніж реальними інструментами турботи про себе. Втім, один пристрій зайняв у його повсякденному житті особливе місце — фінське кільце Oura Ring 4, яке він називає найточнішим гаджетом для аналізу сну та відновлення серед усіх протестованих, включно з Apple Watch і Garmin.

Це не огляд у стилі «розпаковка й меню налаштувань». Йдеться про те, як один невеликий девайс на пальці змінює ставлення до сну, харчування і навантажень — і чому саме сон, а не тренування чи добавки, стає фундаментом будь-яких змін у фізичній формі та самопочутті.

Сон як фундамент: чому без нього «розвалюється» все інше

У дискусіях про здоров’я зазвичай сперечаються про тренування, дієти, добавки, «правильні» протоколи кардіо чи силових. Oura Ring 4 фактично розвертає фокус: якщо сон не в порядку, усе інше стає грою на «хардкорному рівні» з активованими чітами проти вас.

Лучков посилається на дослідження 2021 року, яке дуже конкретно показує ціну навіть однієї безсонної ночі. Синтез м’язового білка падає на 18%, рівень кортизолу — гормону стресу — зростає на 21%, а тестостерон знижується майже на 25%. Організм переходить у катаболічний режим: замість будувати — починає розбирати власні ресурси, щоб просто вижити.

У такому стані тренування втрачають ефективність, прогрес у залі гальмує, мотивація тане, а тяга до «сміттєвої» їжі лише посилюється. Паралельно страждає імунітет, стосунки, здатність концентруватися на роботі. Звідси й теза: якщо хочете схуднути, наростити м’язи, підняти імунітет чи просто відчувати себе краще — починати потрібно не з залу і не з тарілки, а зі сну.

На цьому тлі 400 євро за «розумне» кільце виглядають не як чергова забаганка, а як інструмент діагностики фундаменту, на якому тримається все інше. Саме тут Oura Ring 4 і проявляє себе як девайс іншого класу, ніж більшість масових фітнес-браслетів.

Чому кільце, а не годинник: точність, палець і алгоритми

Oura Ring 4 розроблена фінською компанією Oura Health і принципово відрізняється від годинників тим, що сидить не на зап’ястку, а на пальці. Це не дизайнерська примха, а інженерне рішення: саме на пальці, завдяки розташуванню судин і сенсорів, кільце точніше зчитує показники організму.

Лучков наголошує, що саме через це Oura демонструє найкращу точність аналізу сну та відновлення з усього, що він тестував — від Apple Watch до Garmin. Зап’ясток у цьому плані програє: сигнал слабший, артефактів більше, а алгоритмам складніше відрізнити, наприклад, легке пробудження від глибокої фази сну.

Важливий нюанс — вибір пальця. Інтуїтивно багато хто тягнеться до безіменного: так звичніше для прикрас і «красивіше виглядає». Але в повсякденності це виявляється не найкращим варіантом. Кільце товстіше за звичайну обручку, і на безіменному пальці воно постійно впирається в сусідні пальці, заважає при рукостисканні, роботі з вагою, підйомі важких предметів.

Оптимальним Лучков називає вказівний палець. Там кільце менше заважає, комфортніше сидить і водночас зберігає точність вимірювань. Власне, сам факт, що Oura носять саме на пальці, і є ключем до її точності: сенсори отримують стабільний, чистий сигнал, що дозволяє алгоритмам будувати детальну картину сну, стресу та відновлення.

Ще один практичний момент — розмір. Купити Oura — не те саме, що обрати прикрасу «на око». Офіційне замовлення передбачає окремий примірочний набір: користувач спочатку отримує панельку з кільцями різних розмірів, приміряє їх на потрібні пальці, визначає оптимальний варіант — і лише потім оформлює фінальне замовлення. Для гаджета, який має працювати 24/7 і не заважати, це критично.

Раннє виявлення хвороб: 1440 вимірів температури на добу

Якщо функції аналізу сну вже стали стандартом для багатьох гаджетів, то можливість передбачати хворобу за кілька днів до появи симптомів досі звучить майже фантастично. У випадку Oura Ring 4 це не маркетинговий слоган, а результат великого дослідження.

У 2020 році в межах проєкту Predict було проаналізовано дані 65 000 користувачів Oura. Мета — з’ясувати, чи можна за показниками кільця виявити початок хвороби раніше, ніж людина щось відчує. Результат: у 76% випадків Oura фіксувала відхилення температури за 2–3 доби до появи перших симптомів.

Технічно це виглядає так. Кільце вимірює температуру шкіри 1440 разів на добу — фактично щохвилини. Жоден побутовий термометр не дає такої щільності даних. Паралельно Oura відстежує варіабельність серцевого ритму (HRV), пульс у спокої та частоту дихання. Коли всі ці показники починають одночасно «плисти» від вашої звичної норми, алгоритми фіксують це як потенційний початок захворювання.

Важливий момент — якість метрики HRV. Для Oura вона не просто «ще один графік у застосунку». Показник варіабельності серцевого ритму в кільці валідований дослідженнями як співставний з медичним ЕКГ. Тобто йдеться не про умовні «здогадки за пульсом», а про дані, які корелюють із клінічними вимірюваннями.

На основі цих параметрів працює функція «радар симптомів». Щоранку користувач отримує оцінку: все в нормі, з’явилися легкі ознаки респіраторного захворювання чи вже є серйозні сигнали, що організм бореться з інфекцією. Для людини, яка живе в щільному графіку, це може стати тригером вчасно знизити темп, перенести тренування, додати сну — і не загнати себе в повноцінну хворобу.

Лучков описує ситуації, коли кільце попереджало його про проблеми ще до того, як він сам починав щось відчувати. У практичному вимірі це означає не лише комфорт, а й економію: профілактика часто дешевша за лікування, а 60 доларів на рік за підписку виглядають скромно на тлі вартості ліків і втраченої продуктивності.

Розумний трекінг харчування: не калорії, а усвідомленість

Ще одна функція Oura Ring 4, про яку рідко говорять у класичних оглядах, — трекінг харчування. На відміну від численних застосунків, що змушують вручну забивати кожен грам їжі й рахувати калорії та БЖВ, Oura робить ставку на інший підхід.

Користувач фотографує їжу, а застосунок оцінює не стільки калорійність, скільки баланс якості та насиченості страви. На виході — рейтинг того, наскільки ця їжа допомагає організму нормально відновлюватися. Це зміщує акцент із «скільки калорій я з’їв» на «наскільки те, що я з’їв, підтримує мій сон, відновлення і загальний стан».

Однак ключовий ефект, на який звертає увагу Лучков, — психологічний. Сам факт, що перед їжею потрібно дістати телефон і сфотографувати тарілку, різко підвищує усвідомленість. У голові автоматично з’являються запитання: чи я справді хочу це з’їсти, чи це механічна звичка? Чи відповідає ця їжа тому, як я хочу почуватися завтра вранці? Чи не намагаюся я просто «закинути щось у рот» на автоматі?

Ця невелика пауза між імпульсом і дією змінює поведінку не через заборони чи підрахунок кожної калорії, а через просте усвідомлення. У результаті людина частіше обирає більш якісні продукти, менше «доїдає» за інерцією і краще відчуває зв’язок між вечірньою тарілкою й ранковим самопочуттям.

З технічного погляду Oura не намагається конкурувати з професійними нутриційними сервісами. Її завдання — не дати ідеально точну цифру калорій, а сформувати звичку дивитися на їжу як на інструмент відновлення, а не лише як на джерело миттєвого задоволення.

Підписка, калібрування і хвиля повернень у Європі

Модель монетизації Oura Ring 4 може відлякати частину потенційних користувачів. Саме кільце коштує дорого, а поверх цього накладається щомісячна підписка приблизно 5 доларів. Без неї сервіс практично не працює: доступ до детальних метрик, аналітики й рекомендацій суттєво обмежений.

Лучков відверто зізнається, що зазвичай не любить підписки — їх забагато, і кожен сервіс хоче «ще п’ятірку» з карти. Але Oura для нього стала винятком: ефект від використання кільця він оцінює як значно вищий за 60 доларів на рік. На тлі вартості медикаментів, консультацій і втраченої продуктивності це виглядає як відносно невелика інвестиція.

Водночас саме модель підписки і спосіб роботи кільця призводять до цікавого побічного ефекту на ринку. В Європі, за його словами, дуже високий відсоток повернень Oura Ring у перші тижні після покупки. Люди носять кільце тиждень, не бачать «вау-ефекту» і повертають його в магазин.

Причина в тому, що Oura потребує часу на калібрування. Кільце починає повноцінно працювати лише приблизно через 30 днів використання. За цей час алгоритми вивчають індивідуальні патерни сну, пульсу, температури, дихання, формують базову «карту» вашого організму. Лише після цього рекомендації щодо часу відходу до сну, оцінки відновлення та попередження про можливі хвороби стають по-справжньому точними.

Саме тому перший місяць підписки Oura надає безкоштовно — це час, коли система вчиться на ваших даних. Але частина користувачів просто не встигає дочекатися цього моменту: очікування миттєвого результату вступає в конфлікт із природою довгострокового трекінгу.

Це показовий контраст із багатьма «фітнес-гаджетами», які обіцяють швидкий ефект і миттєву мотивацію. Oura, навпаки, працює в довгу: її цінність розкривається не в перший тиждень, а через місяці щоденного використання, коли накопичуються дані й формуються стійкі звички.

Мінуси, про які варто знати: залізо, турніки і подряпини

Попри сильні сторони, Oura Ring 4 не є універсальним рішенням «на всі випадки життя». Є кілька практичних обмежень, які важливо враховувати ще до покупки.

Перше — силові тренування і турніки. Будь-яка робота з залізом, хват за перекладину чи штангу створює значний тиск металу на кільце. Теоретично існують силіконові накладки, які мають захищати кільце, але при серйозних навантаженнях це радше тимчасове рішення. Лучков для себе обрав просту стратегію: у залі він знімає Oura і користується Garmin, а кільце залишається девайсом для повсякденності, сну й легких активностей.

Друге — подряпини. Oura має хромоване покриття, яке дуже швидко збирає сліди використання. Через рік кільце виглядає так, ніби «пройшло війну»: на поверхні з’являється багато дрібних подряпин. Для когось це може стати естетичною проблемою, для когось — навпаки, ознакою того, що девайс справді живе разом із власником. З технічного боку це не впливає на роботу сенсорів, але до такого вигляду варто бути готовим.

Третє — це не гаджет для «ультраспортсменів», які хочуть детально аналізувати кожен інтервал на треку чи кожен підхід у залі. Oura краще підходить звичайній людині, яка працює за комп’ютером по 8–10 годин на день, не завжди має час на спортзал, але хоче розібратися зі сном, стресом, харчуванням і базовою активністю.

При цьому кільце досить добре розпізнає легкі активності: стретчинг, йогу, розтяжки. Після таких сесій застосунок може запитати, чи підтверджуєте ви цю активність — і, отримавши відповідь, враховує її в загальній картині дня. Для багатьох користувачів, далеких від «залізної» романтики, цього більш ніж достатньо.

Як Oura змінює повсякденність: від часу відходу до сну до ранкового стану

Окремий пласт — те, як Oura Ring 4 працює з режимом сну в реальному житті. Ідеальний сценарій, коли людина лягає і прокидається в один і той самий час щодня, для більшості недосяжний. Рівень стресу, навантаження, події, поїздки — усе це постійно зміщує графік.

Oura враховує цю реальність. Кільце не просто фіксує, скільки годин ви спали, а постійно аналізує ваш стан і пропонує оптимальний час відходу до сну саме сьогодні. Це може бути не «класичні» 22:00, а, скажімо, 21:38 чи 22:45 — залежно від того, як виглядав ваш день, наскільки ви втомлені, як змінювалися пульс, HRV і температура.

Лучков відзначає, що дотримання цих рекомендацій відчутно змінює ранковий стан: прокидання стає легшим, відчуття відновлення — вищим, концентрація — кращою. Фактично кільце допомагає підлаштувати режим не під абстрактні «правильні години сну», а під конкретний стан організму в конкретний день.

У поєднанні з раннім виявленням хвороб і трекінгом харчування це створює ефект «тихого коректора» повсякденності. Oura не перетворює власника на ультрамарафонця і не нав’язує жорсткі челенджі. Вона радше знімає невидимі подразники, які повільно розвалюють сон, нервову систему і загальне самопочуття, — і дає людині дані, на основі яких можна приймати більш усвідомлені рішення.

Висновок: гаджет не про мотивацію, а про реальність вашого тіла

На тлі індустрії health‑гаджетів, де близько 90% продуктів, за оцінкою Лучкова, є переважно маркетингом, Oura Ring 4 виглядає нетиповим гравцем. Це не пристрій, який «наганяє депресію» рейтингами й челенджами, не грає на короткочасній мотивації й не обіцяє миттєвих трансформацій.

Його сила — у точності вимірювань, глибині аналізу сну, здатності виявляти хворобу за кілька днів до симптомів і в тому, як він непомітно змінює ставлення до харчування та режиму. Oura не мотивує — вона показує реальність вашого тіла в цифрах і трендах. А далі питання лише в тому, чи готові ви цю реальність бачити й щось із нею робити.

Для когось це буде занадто дорогий і вимогливий девайс із підпискою, калібруванням і необхідністю знімати його в залі. Для інших — найпростіший спосіб нарешті розібратися з фундаментом, на якому тримаються тренування, робота, стосунки й, зрештою, «кукуха».

Джерело

YouTube: 7 Ґаджетів, Які Реально Рятують Кукуху

Apple входить у найагресивнішу апаратну перебудову за останнє десятиліття. До 2027 року компанія готує радикальний редизайн iPhone Pro, перший складаний iPhone Ultra, а також хвилю нових категорій пристроїв — від розумних окулярів до настільного робота. Про ці плани відомо з аналітичних записок, інсайдів Bloomberg та публічних заяв майбутнього CEO Apple Джона Тернуса, які обговорювалися в ефірі каналу «Канал Лучкова».

На тлі рекордних фінансових показників Apple фактично перезапускає власну стратегію: менше грошей акціонерам через викуп акцій, більше — інженерам і новим продуктам. І центральним символом цієї зміни стає проєкт Glasswing — iPhone, який виглядає як суцільний шматок скла.

Glasswing: iPhone як суцільне скло з невидимою камерою

Редизайн iPhone Pro і Pro Max 2027 року всередині Apple має кодову назву Glasswing — «скляне крило» або прозорий метелик. І це не просто косметичне оновлення, а спроба знову задати візуальний стандарт для всього ринку, як це свого часу зробив iPhone X.

Ключовий елемент — новий тип екрана Liquid Glass Display. Це дисплей, скруглений по всіх чотирьох сторонах, який створює ілюзію, що скло огортає телефон з усіх боків. На відміну від агресивно вигнутих панелей перших Android-флагманів, де кривизна була помітною і часто заважала, тут ефект досягається поєднанням ледь відчутного заокруглення, оптичного заломлення та спеціальних структур у шарі дисплея.

Фізична рамка навколо екрана залишається, але людське око її майже не сприймає — мозок «домальовує» суцільну поверхню скла. Візуально смартфон має виглядати як монолітний скляний брусок з «начинкою» всередині.

Другий принциповий елемент Glasswing — фронтальна камера, захована під екраном. Жодних «чубчиків», Dynamic Island чи отворів: лицьова панель перетворюється на чистий аркуш скла без видимих вирізів. Для Apple, яка роками обігравала виріз як частину айдентики, це символічний крок — компанія відмовляється від одного з найпомітніших візуальних маркерів iPhone заради максимально «чистого» дизайну.

Технологічно це надзвичайно складний продукт. Liquid Glass Display з COE‑технологією (circularly polarized optics on encapsulation) постачатиме Samsung, яка й зараз є головним виробником дисплеїв для Apple. Інсайдери вже підкреслюють, що це не повторення старих експериментів з «водоспадними» екранами, а інший підхід: мінімальна фізична кривизна, максимальний оптичний ефект.

Питання, яке неминуче постає для ринку: чи зможуть конкуренти швидко відтворити подібний дизайн? Якщо iPhone X у 2017 році задали тон на роки вперед, Glasswing може стати ще складнішим для копіювання — не лише через інженерні виклики, а й через інтеграцію підекранної камери без компромісів у якості зображення.

Трирічний план: від поточного дизайну до складаного Ultra і Glasswing

Glasswing не з’явиться у вакуумі. Apple вибудовує трирічний цикл оновлення iPhone, який має завершитися саме цим радикальним редизайном Pro‑лінійки у 2027 році.

Поточний етап — дизайн, який користувачі бачать у серії iPhone 17. Це оновлене компонування камер і загальна еволюція корпусу, що закладає базу для наступних кроків. У 2026 році Apple планує вивести на ринок складаний iPhone Ultra — окрему модель, яка має стати новою «надпреміальною» категорією.

Складаний iPhone Ultra — логічна відповідь на багаторічний тиск з боку Samsung та інших виробників, які вже кілька поколінь розвивають foldable‑сегмент. Для Apple це не просто ще один форм‑фактор, а спосіб протестувати нову цінову нішу та сценарії використання, не чіпаючи основну масову лінійку.

У 2027 році цикл завершується: Pro і Pro Max переходять на Glasswing‑дизайн з Liquid Glass Display і підекранною фронтальною камерою. Таким чином, Apple розтягує радикальні зміни на три роки, поступово готуючи користувачів і екосистему до нового покоління iPhone.

Цікаво, що в цій схемі компанія свідомо відмовляється від традиційного щорічного «великого номера». У 2027 році замість умовного iPhone 18 на ринку залишиться iPhone 17 — і це не технічна затримка, а стратегічне рішення.

iPhone 17 без наступника: коли «номер один» важливіший за цифру в назві

Станом на 2026 рік iPhone 17 — смартфон номер один у світі за продажами з великим відривом від конкурентів. На цьому тлі Apple ухвалює нетипове для себе рішення: у 2027 році компанія продовжить продавати саме iPhone 17, не випускаючи iPhone 18.

Фактично це визнання того, що модель настільки домінує на ринку, що потреби в обов’язковому щорічному «перейменуванні» немає. Замість того, щоб розмивати увагу користувачів ще одним номером, Apple робить ставку на стабільність масового сегмента і виводить усю радикальність у Pro‑лінійку та складаний Ultra.

Для споживача це означає зміну логіки оновлення. Якщо раніше «оновити iPhone» часто означало перейти на новий номер у назві, то тепер акцент зміщується на форм‑фактор і клас пристрою. Умовно:

• 2026 рік — сенс дивитися на складаний iPhone Ultra як на «новий досвід», якщо потрібен експериментальний форм‑фактор.
• 2027 рік — сенс оновлюватися до Pro/Pro Max з Glasswing, якщо важливі дизайн, дисплей і «флагманський» статус.
• iPhone 17 при цьому залишається масовим хітом, який продовжує закривати основний попит.

Такий підхід дозволяє Apple розвести аудиторії: консервативна більшість отримує перевірену модель, а ранні адоптери та професійні користувачі — радикальні новинки. Для ринку смартфонів, де темпи зростання сповільнюються, а користувачі рідше оновлюють пристрої, це спосіб зберегти маржу без необхідності щороку вигадувати «революцію» для всіх одразу.

Від байбеку до інженерів: як Тернус змінює фінансову ДНК Apple

Радикальні апаратні плани Apple не з’явилися на порожньому місці. Вони прямо пов’язані зі зміною управлінської філософії на вершині компанії.

Новий CEO Джон Тернус, який офіційно вступає в роль після ери Тіма Кука, вже окреслив свій курс на квартальному дзвінку з інвесторами. Формально він пообіцяв зберегти фінансову дисципліну й віддав належне Куку як одному з найуспішніших бізнес‑лідерів сучасності. Але за лаштунками готується розворот на 180 градусів.

Apple закрила останній квартал з рекордною виручкою 111,2 млрд доларів — це плюс 17% рік до року, причому в кризовий період. Прибуток на акцію зріс на 22% і досяг 2 доларів. Тернус отримує компанію на піку фінансової форми — кращого старту для нового CEO годі й шукати.

За 15 років Тім Кук витратив понад 700 млрд доларів на зворотний викуп акцій Apple. Це найбільша програма байбеку в історії корпоративної Америки. Щокварталу компанія викуповувала власні акції з ринку, підтримуючи їхню ціну й перетворюючи Apple на «машину з виробництва багатства» для Wall Street.

Паралельно за цей час з’явилися лише три принципово нові категорії пристроїв: Apple Watch, AirPods і Vision Pro. Перші дві стали масовими хітами, третя поки що залишається нішевою — її сьогодні переважно використовують у медицині та бізнесі, зокрема для операцій на очах та інших спеціалізованих сценаріїв.

Тернус пропонує іншу модель: менше грошей на байбек, більше — на R&D і нові продукти. Витрати на дослідження та розробку вже стрибнули з 8 до 11 млрд доларів за один квартал — зростання на 33%. Bloomberg повідомляє, що новий CEO планує скоротити програму викупу акцій і спрямувати вивільнені мільярди в інженерні команди.

Його ставка проста й водночас ризикована: замість того, щоб і далі «годувати» акціонерів через байбек, запропонувати їм близько 10 нових категорій продуктів у перші роки на посаді. Якщо ці продукти «злетять», акції виростуть самі по собі, без штучної підтримки. Якщо ні — інвестори згадають кожен долар, забраний з програми викупу й вкладений у, скажімо, домашнього робота.

Але в логіці Тернуса є чіткий розрахунок: у світі, де конкуренти витрачають на AI десятки мільярдів щороку, Apple не може дозволити собі залишатися лише «машиною байбеку». Компанія має або радикально наростити інвестиції в інтелектуальні сервіси, або зробити ставку на те, що вміє найкраще — на пристрої та платформи.

Десять нових категорій: від AI‑кулона до настільного робота

Якщо за Кука Apple обережно запускала по одній великій категорії раз на кілька років, то Тернус говорить про приблизно десять нових напрямів у найближчі роки. Серед потенційних продуктів, які вже фігурують у витоках і аналітичних записках, називають:

розумні окуляри, які можуть стати більш «соціально прийнятною» версією доповненої реальності порівняно з громіздким Vision Pro;

AI‑кулон — носимий пристрій, який постійно слухає, аналізує контекст і допомагає користувачу через голос чи мікродисплей, фактично персональний асистент у форматі аксесуара;

нові AirPods з камерами — навушники, які перетворюються на інтерфейс для зйомки й AR‑функцій, доповнюючи окуляри чи інші пристрої;

домашній хаб — центральний пристрій для керування розумним домом, сервісами Apple і, ймовірно, AI‑функціями;

настільний робот — компактний домашній робот, який може поєднувати в собі функції асистента, камери, хаба й елемента розумного дому;

камера безпеки — власне рішення Apple для домашнього відеоспостереження, інтегроване з iCloud, HomeKit та іншими сервісами;

MacBook з тачскріном — те, чого Apple роками уникає, але що може стати логічним кроком у світі, де межа між планшетами й ноутбуками розмивається.

До цього переліку додається й складаний iPhone, який сам по собі є новою категорією всередині iPhone‑сімейства. Разом із Glasswing‑редизайном це формує картину Apple, яка знову намагається не лише вдосконалювати існуючі лінійки, а й відкривати нові ринки.

Важливо, що всі ці пристрої мисляться не як ізольовані гаджети, а як частини великої стратегії: Apple не прагне створити найпотужнішу AI‑модель у світі, натомість хоче контролювати пристрої й платформи, через які працюватимуть моделі інших компаній. У цьому контексті Glasswing‑iPhone, складаний Ultra, окуляри, кулон, робот і хаб — це різні «вікна» в один і той самий інтелектуальний шар.

Vision Pro як пролог: як нішевий продукт готує ґрунт для масових AR‑пристроїв

Vision Pro, попри скромні продажі, відіграє важливу роль у цій історії. Це перший за довгий час продукт Apple, який не намагається одразу стати масовим хітом. Натомість він тестує технології, інтерфейси й сценарії використання, які згодом можуть перекочувати в інші, доступніші пристрої.

Сьогодні Vision Pro найбільше використовують у медицині та бізнесі. Один із показових прикладів — операції на очах, де лікарі отримують додаткову візуалізацію й дані в реальному часі. Це демонструє, що навіть наддорогий і громіздкий пристрій може бути виправданим у вузьких професійних нішах.

Для Apple це лабораторія майбутнього: компанія вчиться працювати з просторовими інтерфейсами, трекінгом очей, жестами, високою щільністю пікселів і складними оптичними системами. Усе це може стати фундаментом для розумних окулярів, які будуть легшими, дешевшими й орієнтованими вже не лише на хірургів чи інженерів, а на широку аудиторію.

У цьому сенсі Vision Pro — це не стільки продукт, скільки платформа для експериментів. І якщо Тернус справді планує запустити близько десяти нових категорій, досвід Vision Pro допоможе уникнути багатьох помилок на шляху до масових AR‑і AI‑пристроїв.

Чому Apple робить ставку на залізо, а не на «найрозумніший» AI

На тлі гонки за найпотужнішу мовну модель Apple виглядає стримано. За оцінками, у 2026 році компанія планує витратити на AI близько 14 млрд доларів. Це великі гроші, але в контексті індустрії — помірні: Microsoft витрачає близько 80 млрд на рік, Meta — 65 млрд, Google — 75 млрд, Amazon — 100 млрд.

Фактично Apple інвестує в AI у 5–7 разів менше, ніж кожен із її ключових конкурентів. Це пояснює, чому компанія не змогла нав’язати боротьбу ChatGPT чи Claude за якістю моделей. Але замість того, щоб намагатися наздогнати лідерів у їхній грі, Apple змінює саму гру.

Ставка Тернуса — не будувати «найрозумнішу» модель, а створювати «найрозумніші» пристрої й платформи. Нехай моделі розробляють інші, Apple забезпечить їм доступ до користувачів через свої гаджети, операційні системи й магазини застосунків. У цьому сценарії Glasswing‑iPhone, складаний Ultra, окуляри, кулон, робот і MacBook з тачскріном стають фізичними «воротами» до AI‑сервісів.

Ця логіка особливо помітна в планах щодо системи Extensions для iOS 27, iPadOS 27 і macOS 27, яка дозволить користувачам на системному рівні обирати сторонні AI‑моделі для тексту, зображень і відповідей Siri. Але навіть без заглиблення в софт видно загальний вектор: Apple хоче контролювати платформу, а не обов’язково сам інтелект.

У цій грі компанія почувається впевнено: вона контролює App Store, апаратну екосистему, операційні системи й мільярд активних пристроїв. Якою б не була модель — OpenAI, Google, Anthropic чи будь‑яка інша — шлях до користувача на iPhone, Mac чи майбутніх окулярах проходитиме через Apple. І компанія отримає свою частку.

Висновок: ера скляного метелика та апаратного реваншу

До 2027 року Apple готується одночасно змінити вигляд свого ключового продукту й перезапустити власну інноваційну машину. Glasswing‑iPhone з Liquid Glass Display і підекранною камерою, складаний iPhone Ultra, відмова від iPhone 18 на користь продовження продажів iPhone 17, хвиля нових категорій — усе це елементи однієї стратегії.

Тім Кук залишає після себе компанію‑гіганта з рекордними фінансовими показниками, трьома новими категоріями пристроїв і безпрецедентною програмою байбеку. Джон Тернус отримує цю машину на піку й намагається розвернути її в бік інженерів, а не акціонерів: менше викупу акцій, більше R&D, більше ризику й більше нових продуктів.

Чи вдасться Apple повторити ефект iPhone X і знову задати стандарт для всього ринку — покаже саме покоління Glasswing. Але вже зараз зрозуміло, що компанія перестає грати в обережну еволюцію й готується до найбільшого апаратного стрибка за останні роки. І якщо ця ставка спрацює, через кілька років «звичайний» прямокутний смартфон справді може виглядати як антикваріат.

Джерело

YouTube: «”Тепер МИ ТУТ БОГИ!” Apple виграла війну, ВІДКРИВШИ iPhone»

Під час спеки у Флориді цей репортер TechCrunch, охолоджуючись напоями в паддоку, спостерігав, як фаундери та інвестори — заможні й ще заможніші — перемішуються в пошуках угод. Розмови майже не стихали, лише зрідка перериваючись поглядом на трасу, де пілоти в багатомільйонних болідах гналися за картатим прапором.

Гоночний вікенд F1 триває три дні, а сама гонка — лише фінал. Між стартом і фінішем — відкриття, прийоми, коктейльні вечірки, вечері та захоплені клуби — простори, де бізнес і розваги зливаються. Історично подібні події, де концентрується багатство, були місцями, де укладалися угоди. Але популярність паддоку F1 останніми роками особливо зросла серед стартапів і венчурних інвесторів.

«Це гаряче місце для всіх, хто має доступ і намагається закрити угоду», — згадує один із засновників, якого венчурний фонд привіз у паддок два роки тому.

Цього року фаундер Чендлер Малоун каже, що взагалі не ходив на саму гонку — лише на сайд-івенти. За його словами, їх проводили стільки венчурних фірм і на набагато більшому масштабі, ніж раніше.

«Назвіть будь-який фонд — хтось із нього там приймав клієнтів», — розповів TechCrunch інвестор Марелл Еванс. — «Багато хто пропустив конференцію Milken заради F1 у Маямі».

Команди F1, які раніше спонсорувалися великими нафтогазовими, тютюновими, банківськими та алкогольними брендами, сьогодні зробили ставку на нових «залізничних магнатів» — технологічних гігантів. Лівреї команд цього сезону, вкриті логотипами компаній зі штучного інтелекту, хмарних обчислень та enterprise-рішень, буквально показують, звідки йдуть гроші.

Останні пʼять років добре відображають зсув. За цей час Oracle став титульним спонсором Red Bull Racing, команда Mercedes-AMG PETRONAS F1 уклала багаторічне партнерство з Microsoft, CoreWeave став офіційним AI-хмарним партнером Aston Martin Aramco, Anthropic почав працювати з Williams Racing, Palantir та IBM обʼєдналися з Ferrari, AWS почав надавати F1 аналітику даних, а аудіосервіс ElevenLabs і фінтех Revolut уклали угоду з Audi.

Деякі фонди венчурного та прямих інвестицій також володіють частками в командах F1, зокрема придбання Williams Racing фондом Dorilton Capital у 2020 році та інвестиція 200 млн євро в Alpine від Otro Capital, RedBird Capital Partners і Maximum Effort Investments.

Засновник кліматичного стартапу Exowatt Ханнан Хаппі вважає каталізатором зростання інтересу аудиторії до F1 документальний серіал Netflix «Drive to Survive» 2020 року. Однак масова поява в паддоку технологічних компаній — явище новіше, каже він: «фактично останні три-чотири роки». Серед причин він називає прихід у спорт великих технологічних гравців, включно з крипто- та AI-брендами. «Куди йдуть спонсори, туди слідом ідуть і топменеджери», — додає він.

Концентрація enterprise-клієнтів

Не дивно, що TechCrunch у паддоку зустрів директора з маркетингу Lightspeed Ventures Джоша Мачіза, який розповів, що фаундери та керівники багатьох стартапів із їхнього портфеля також гуляли паддоком. Їхня мета, каже він, — укласти enterprise-угоди з іншими стартапами та техногігантами.

Хоча ми застали Мачіза в паддоку IBM, він пояснив, що фонд має формалізовану програму з компанією, якій належить Formula 1, для трьох гонок у США — в Остіні, Лас-Вегасі та Маямі. У рамках цієї програми він працював із Aston Martin Aramco та іншими командами F1, щоб знайомити фаундерів Lightspeed із цими організаціями та їхніми корпоративними клієнтами. У паддоку CIO та CISO стоять поруч із CEO, а кімнати настільки малі, що люди справді можуть поспілкуватися, каже Мачіз. Aston Martin, як і всі команди F1, активно шукає способи використати найновіші технології, а також познайомитися з фаундерами, які їх створюють.

Технології завжди були в центрі F1, стимулюючи розвиток споживчих технологій і безпеки авто. Дивитися вперед — це спосіб команд залишатися попереду, і сьогодні, якщо стартап на кшталт Anthropic достатньо виросте, команда може отримати собі ще й майбутнього спонсора.

Мачіз називає Lightspeed першим фондом, який формалізував подібне партнерство, і каже, що на гонку в Маямі вони привезли десять портфельних компаній. І це дало результат, запевняє він. Одна з blockchain-компаній фонду домовилася про угоду «на чесному слові» просто під час вікенду, а один із стартапів AI-інфраструктури закрив ще дві. Дві угоди прийшли завдяки знайомствам, організованим Aston, третя — випадково, розповів він.

«Техкоманда Aston Martin теж відкрила двері для наших засновників і прямо говорила, що їм потрібно від розробників», — додає Мачіз.

Мачіз, який раніше працював у Redpoint, приєднався до Lightspeed лише кілька місяців тому. Одним із перших його завдань стало поставити під сумнів концепцію «традиційних фаундерських ретритів», коли стартапи та їхні інвестори проводять час у віддалених локаціях, спілкуються, наздоганяють новини й, чесно кажучи, іноді нудьгують.

«Запит від фаундерів завжди був однаковий: “допоможіть мені зустріти більше покупців”», — згадує Мачіз про час, коли він допомагав планувати такі ретрити. — «Ще один вікенд у Сономі цього не дасть. Відгуки завжди були такі, що, так, приємно провести час разом і послухати тех-лідерів чи VIP-спікерів, але краще б вони у цей час будували продукт чи зустрічалися з клієнтами».

Замість чергового ретриту він привіз портфель Lightspeed Ventures на F1. Це, за його словами, «одна з найщільніших концентрацій enterprise-покупців будь-де».

«Можливість була очевидною, — продовжує Мачіз. — Ми хотіли побудувати навколо цього структуру, а не просто приїхати».

Фаундер стартапу Rain з портфелю Lightspeed Фарук Малик каже, що йому вдалося закрити угоду, познайомитися з іще одним потенційним клієнтом і зустрітися з засновником іншої компанії, продукт якої він хоче використати в ERP-системі Rain. «Ця модель була набагато інтерактивнішою, із більш органічними знайомствами», — вважає Малик.

І це стосується не лише фаундерів. Інвестор Еванс зазначає, що бекери втомилися від вечерь та конференцій. «Вони хочуть реальних вражень. І чому б не отримати їх у, мабуть, найшвидше зростаючій компанії світу зараз — F1?» — міркує він.

За його словами, топові інвестори люблять бачити, як їхній бізнес переплітається з технологіями, які використовують команди.

«Ми бачили, як різні бренди демонстрували, як вони застосовують AI для пілотів та для технологій усередині болідів», — додає він.

«Там усі мають капітал»

Інвесторка Іммпана Сррі каже, що цього року приїхала до Маямі саме шукати угоди й помітила, що за останні пʼять років гонка стала місцем зустрічі тех-спільноти.

«Спонсори прийшли, за ними інвестори, потім фаундери. Тепер це просто місце, де всі є», — каже Сррі.

Сама гонка, зазначає вона, минає дуже швидко, і найбільше значення протягом триденного вікенду мають події до та після старту. Сррі прилетіла сама, випадково зустріла друзів, отримала запрошення в паддок McLaren та на інші бренд-активації — мікроконференцію, як вона це називає, — де познайомилася з операційними керівниками, аллокаторами капіталу та фаундерами.

«Ціни квитків працюють як фільтр», — каже вона про дорожнечу участі. — «До моменту, коли ти всередині, кімната вже зробила відбір. Усі там або мають капітал, або потік угод, або трек-рекорд, який виправдовує витратити шість цифр за вікенд».

Як і Мачіз, вона звертає увагу на крихітний розмір просторів — «скороварку» з людьми, які тихо намагаються перевершити одне одного в розмовах.

«Угоди демонструються, імена сиплються, щось тизерять. За вікенд я почула пітчі в оборонці, FMCG та інших сферах», — розповідає вона.

Хаппі з Exowatt каже, що чемпіон F1, а нині інвестор Ніко Росберг, заїхав до штаб-квартири стартапу під час гоночного вікенду в Маямі, щоб подивитися, над чим працює команда.

За словами Хаппі, F1 уособлює те, із чим ідентифікує себе й тех-індустрія: «інженерна досконалість, швидкі ітерації, готовність витрачати великі гроші, щоб перемогти».

Естетика всього виду спорту, продовжує він, добре пасує світу стартапів. F1 за своєю природою інтернаціональна, а багатоденний формат події дає людям час, щоб, за бажання, довести угоду до підпису.

«F1 — це люксовий вид спорту, а це приваблює певний тип людей», — каже Хаппі, додаючи, що чув про угоди, які закривалися «в гелікоптері по маршруту готель — траса».

«І не завадило, що Маямі та Лас-Вегас, які раптом стали двома найгучнішими етапами сезону, — це дуже розважальні міста», — додає він.

Маямі став стартом програми Lightspeed–Aston Martin, і Мачіз розраховує продовжити її щонайменше на етапах у США, останній із яких відбудеться в Лас-Вегасі в листопаді. Далі він хоче розширити програму на міжнародний рівень і планує привезти невелику групу європейських фаундерів на британський етап у Сільверстоуні пізніше цього року.

«В AI швидкість = дистрибуція», — каже він. — «Переможуть ті фонди, які зможуть швидше за інших привести фаундерів до покупців і вкласти їх в угоди».

Оновлення: статтю доповнено інформацією про те, що Lightspeed має формальну програму співпраці з Formula 1 для трьох етапів у США.

Джерело

TechCrunch

Anthropic і xAI цього тижня оголосили про велику партнерську угоду: Anthropic викупить усі обчислювальні потужності дата-центру xAI Colossus 1 у Теннессі.

У новому епізоді подкасту Equity від TechCrunch Кірстен Коросек, Шон О’Кейн і я обговорили, що ця угода може означати для материнської компанії xAI — SpaceX, яка готується до виходу на біржу й, схоже, планує ліквідувати xAI як окрему організацію.

Кірстен намагалася запропонувати «позитивний погляд» на партнерство — зрештою, це новий спосіб для xAI заробляти гроші. Але вона також зазначила, що така схема натякає: xAI не надто активно займається тренуванням власних передових AI‑моделей, і компанії важче позиціонувати себе як «інноваційний бізнес, зорієнтований на майбутнє», коли це так.

Потім Шон запитав: «Навіщо бути позитивним, якщо можна бути цинічним?» На його думку, це виглядає як «велика перевірка ринку перед IPO». Так, перетворення на так званий neocloud може бути «більш переконливою бізнес‑моделлю в короткостроковій перспективі», але навряд чи сильно зацікавить зовнішніх інвесторів у довгостроковій. (А ще є екологічний позов проти xAI, пов’язаний із Colossus 1.)

Нижче — скорочений та відредагований заради ясності фрагмент нашої розмови.

Шон О’Кейн: Мені завжди подобаються сюрпризи, особливо коли всі стежать за іншим «м’ячем» — великим судовим процесом, який триває. Майже нізвідки цього тижня SpaceX, а отже й її дочірня AI‑компанія xAI — яка, схоже, вже не існує як окрема структура або от‑от перестане існувати, до цього ми ще дійдемо — уклали угоду з Anthropic.

По суті, суть угоди в тому, що Anthropic фактично забирає собі всю обчислювальну інфраструктуру дата‑центру Colossus 1 у Мемфісі, штат Теннессі, щоб зосередитися на своїх більш орієнтованих на корпоративних клієнтів AI‑продуктах. Було багато матеріалів про те, що Anthropic шукає додаткові обчислювальні ресурси, і ця угода виглядає як «клапан скидання тиску», який дозволяє їм отримати доступ до всього цього комп’ютингу.

У короткостроковій перспективі для xAI і SpaceX так, тепер це neocloud — у тому сенсі, що їм потрібно було щось робити з усіма цими потужностями, які вони будували, бо виглядає так, що для Grok вони їм не особливо потрібні. Grok поза X (колишній Twitter) не став новим гарячим споживчим чат‑ботом, який «підпалює світ».

Кірстен Коросек: І варто пояснити, що таке neocloud для тих, хто не знайомий із цим терміном. Ідея в тому, що компанія купує GPU у Nvidia та інших виробників і здає їх в оренду замість того, щоб використовувати для тренування власних AI‑моделей.

Це інший тип бізнесу, і наш AI‑редактор Рассел Брендом звертає увагу: багато компаній розбудовують дата‑центри, але коли вони мають вибір — здавати ресурси орендарям або використовувати їх для тренування власних моделей — більшість усе ж віддає пріоритет внутрішньому тренуванню. Це важливий момент, який натякає, що xAI, можливо, не надто активно працює саме над тренуванням своїх моделей.

Ентоні Ха: Так, і, як натякав Шон, більшість людей навряд чи назвали б Grok чимось справді проривним — окрім того, що він відомий доволі неприємним, якщо не відверто незаконним контентом, він ще й не вважається особливо передовим. Особливо, якщо говорити про корпоративний AI — до цього ми ще повернемося в цьому епізоді — ви не часто чуєте, щоб Grok використовували для критично важливих робочих завдань.

Тож постає питання: як xAI може реально заробляти гроші? І, очевидно, продаж (оренда) інфраструктури може стати одним із основних способів.

Кірстен: І на це можна подивитися позитивно, правда? Вони знайшли спосіб монетизації. Але коли ти позиціонуєш свою компанію — у цьому разі SpaceX та xAI — як інноваційну, спрямовану в майбутнє, то це важче продати інвесторам, якщо вся твоя роль — просто здавати GPU в оренду, а не використовувати їх для новаторських розробок.

Шон: Але навіщо бути позитивним, якщо можна бути цинічним? З цієї точки зору це виглядає як велика «перевірка температури» перед IPO SpaceX, яке, схоже, збираються дуже агресивно вивести на ринок.

Ентоні, ти згадав, що Grok не використовують для великих корпоративних завдань. Є матеріали, що й співробітники xAI користувалися іншими моделями, навіть не використовували Grok усередині компанії. Це, мовляв, і спровокувало великий перетрус у xAI після придбання SpaceX: фактично всі співзасновники пішли, крім Ілона Маска, а він заявив, що «починає xAI з нуля», попри те, що SpaceX, за повідомленнями, заплатила за компанію $250 мільярдів у підготовці до мега‑IPO.

Тепер він каже, що xAI як окрему структуру в SpaceX взагалі буде розпущено. Він починає називати все це SpaceXAI, бо цій людині, здається, подобається руйнувати бренди, які мають хоч якусь цінність — див. Twitter.

Можливо, це й справді більш переконлива бізнес‑модель у короткій перспективі, і на якомусь рівні я можу уявити, як це виглядає привабливіше для інвесторів під час IPO: виглядає трохи надійніше й, безумовно, реальніше, ніж спроби бути передовою лабораторією з розробки frontier‑моделей. Але це й не той тип бізнесу, який — принаймні в нормальному середовищі — притягує такий же обсяг зовнішніх інвестицій, як справжні frontier‑лаби.

І це, мабуть, одна з найбільших точок напруги, яку ми спостерігаємо в процесі підготовки до цього IPO.

Джерело

TechCrunch

Після років натяків і підготовки стартап із прокату електровелосипедів та самокатів Lime, який підтримує Uber, подав заявку на первинне публічне розміщення акцій (IPO). Компанія з мікромобільності виходить на біржу? У 2026-му? Здається, не найкращий момент.

Генеральний директор Lime Вейн Тінг говорить про IPO вже багато років. TechCrunch спілкувався з ним про це у 2020, 2021 і 2023 роках. Усе ніяк не матеріалізувалося, і про це вже почали забувати, доки — бац — у п’ятницю вранці в публічному доступі не з’явився документ S‑1, реєстраційна заява, подана до Комісії з цінних паперів і бірж США (SEC).

У S‑1 є кілька цікавих ризиків, хоча умови розміщення Lime поки що не розкриває.

Виручка компанії зростає, вільний грошовий потік додатний, чисті збитки після 2023 року скоротилися, хоча між 2024 і 2025 роками був невеликий їхній приріст. Uber, який інвестував у Lime кілька років тому, досі відіграє важливу роль для компанії. Lime зазначає, що близько 14,3% її виручки надходить через партнерство з Uber, яке дозволяє користувачам знаходити та орендувати самокати й електровелосипеди через застосунок Uber.

Усе це свідчить, що Lime — компанія зростання, яка рухається до прибутковості. Але є один суттєвий зустрічний вітер. На балансі Lime — близько $1 млрд поточних зобов’язань, і приблизно $675,8 млн із цієї суми необхідно погасити до кінця 2026 року. Загалом близько $846 млн мають бути сплачені протягом 12 місяців. За власним визнанням Lime у заявці, поточної ліквідності недостатньо, щоб покрити ці виплати. У S‑1 це сформульовано максимально прямо: якщо компанія не зможе вийти на біржу й залучити потрібний капітал або змінити умови боргових угод, вона може не мати змоги продовжувати діяльність як бізнес.

Старший репортер Шон О’Кейн, який так само любить заглиблюватися в S‑1, як і авторка рубрики, знайшов у переліку ризиків іще кілька цікавих деталей. Серед ризиків Lime називає інвестиції міст у дорожню інфраструктуру. Окремим пунктом там ідуть вибоїни, що спочатку викликає посмішку, але потім — згоду: ями на дорогах явно не дружать із сервісами спільних самокатів.

Lime також попереджає, що значна частина поїздок зосереджена в відносно невеликій кількості ринків, де вона працює. Один із таких ринків, який забезпечив 22,2% виручки у 2025 році, — це Велика Британія.

Пташка на шепотіла

Минулого літа Uber оголосив про плани запустити преміальний сервіс роботаксі на базі електрокросоверів Lucid Gravity, оснащених автономною технологією Nuro. Це більше, ніж просто співпраця. Uber заявив, що інвестує $300 млн у Lucid і окремо придбає «щонайменше» 20 000 нових електроSUV Gravity протягом шести років. Нещодавно Uber збільшив інвестицію в Lucid до $500 млн і підняв замовлення до 35 000 авто.

Подробиць про інвестицію Uber у Nuro, приватний стартап із Кремнієвої долини, донині було небагато. На той момент було відомо лише, що Uber вклав у Nuro «кількасот мільйонів» доларів із точно не розкритою сумою. Тепер одна «маленька пташка» поділилася додатковими деталями.

Загальний фінансовий обсяг зобов’язань Uber перед Nuro, включно з участю в раунді Series E стартапу минулого року та майбутніми інвестиціями, прив’язаними до досягнення певних віх, становить майже $500 млн, стверджує джерело, знайоме з угодою.

Імовірно, Nuro щойно відкрив доступ до однієї з таких віх. Компанія тестує автомобілі Lucid в автономному режимі за участю страхового водія за кермом. Минулого місяця вона розширила тестування: тепер співробітники Uber можуть замовити автономну поїздку в роботаксі Lucid, у якому досі присутній страхувальний оператор. Але нещодавно компанія отримала два критично важливі дозволи — на безпілотне тестування від Департаменту автотранспорту Каліфорнії (DMV) та дозвіл від Каліфорнійської комісії з комунальних послуг (CPUC).

Якщо маєте для нас інформацію — пишіть Кірстен Коросек на kirsten.korosec@techcrunch.com або в Signal на kkorosec.07, чи Шону О’Кейну на sean.okane@techcrunch.com.

Угоди

Фінансові результати Kodiak AI за перший квартал показові з погляду того, наскільки складно комерціалізувати проривні технології. Компанія оголосила низку угод, які демонструють прогрес. Вона уклала комерційний контракт із Roehl; запустила пілотний проєкт із тестування автономних вантажівок Kodiak у лісозаготівельних операціях West Fraser Timber Co. в Альберті (Канада); а також повідомила про співпрацю з виробником військової техніки General Dynamics Land Systems, щоб створювати автономні наземні машини для оборонних застосувань.

Втім, інвестори залишилися незадоволені умовами залучення $100 млн капіталу. Компанія продала акції по $6,50 за штуку — з великим дисконтом до ціни закриття в $9,10. Фінансування також включало варранти — інструменти, що дають інвесторам право купити додаткові акції пізніше за заздалегідь визначеною ціною, у цьому випадку — від $6.

Фінансування надали наявний інвестор Ares Management і кілька неназваних інституційних інвесторів.

Ціна акцій Kodiak упала на 37% у позабіржових торгах одразу після оприлюднення результатів фінансування та звіту за перший квартал. Згодом котирування трохи відіграли падіння — можливо, коли акціонери переварили новину й подивилися на ситуацію з більш «оптимістичної» позиції.

Ймовірно, Kodiak знадобиться ще більше капіталу, оскільки компанія продовжує спалювати готівку, рухаючись до своєї великої цілі: безпілотних вантажних перевезень автострадами загального користування.

Інші угоди, які привернули увагу цього тижня…

Moment Energy, стартап, який розробив новий підхід до повторного використання батарей із електромобілів, залучив $40 млн у раунді Series B під проводом канадського венчурного фонду Evok Innovations. Додаткове фінансування надали фонд роздрібної мережі W23, а також наявні інвестори, зокрема Climate Pledge Fund від Amazon та In‑Q‑Tel, венчурний фонд, пов’язаний із ЦРУ.

Rocsys, стартап, що розробив безконтактні депо-рішення для автономних електромобілів, залучив $13 млн в додатковому раунді Series A під проводом Capricorn Partners, за участю Scania Invest, Forward.One, SEB Greentech Venture Capital та Graduate Venture.

Варті уваги новини та інші деталі

Aurora почала перевозити вантажі безпілотними вантажівками в Техасі для дистриб’юторського гіганта McLane. Комерційний контракт демонструє певний прогрес компанії з розробки самокерованих вантажівок. Важливе застереження: в цих «безпілотних» вантажівках усе ще перебувають людські спостерігачі, і, за словами компанії, вони не можуть керувати транспортним засобом.

Фінзвіт за перший квартал Lucid показав, що компанія досі відчуває наслідки проблеми з постачальником на початку року, через яку довелося відкликати кросовер Gravity і призупинити його постачання. Компанія, яка також переживає зміну керівництва, оновила прогноз і тепер не впевнена, скільки електромобілів зможе випустити й продати цього року.

У 2024 році Національна адміністрація безпеки дорожнього руху США (NHTSA) оновила програму оцінювання нових авто (New Car Assessment Program) і додала чотири нові тести «залік/незалік» для оцінювання систем допомоги водієві, починаючи з 2026 року. І ми нарешті бачимо перші результати: пізніша версія Tesla Model Y 2026 модельного року стала першим авто, яке відповідає новому стандарту відомства.

Ouster запускає нову лінійку кольорових лідарів, які, на думку генерального директора Ангуса Пакала, з часом замінять камери.

Стартап електромобілів Slate втратив помітного члена ради директорів: керівник сімейного офісу Джеффа Безоса вийшов із ради, про що свідчать численні документи, подані до регуляторів штатів і проаналізовані TechCrunch.

Volkswagen тепер є найбільшим акціонером Rivian, посунувши Amazon з першого місця.

І ще дещо

Старша репортерка Ребекка Беллан нещодавно записала інтерв’ю з засновником і гендиректором Aurora Крісом Урмсоном для подкасту Equity. Епізод можна послухати онлайн.

І, нарешті, результати нашого опитування минулого тижня. Запитання читачам звучало так: «Департамент автотранспорту Каліфорнії (DMV) ухвалив нові правила для безпілотних авто. Самокеровані вантажівки тепер можуть тестуватися й виходити на ринок у штаті. Вимоги до звітності, збору даних й операцій були розширені, а правоохоронці можуть виписувати штрафи за порушення ПДР. Ці правила: ідуть надто далеко, є збалансованими чи недостатньо суворі?»

Близько 41% респондентів відповіли, що правила «потрапляють у ціль», 27,6% вважають, що вони надто суворі, а 31% — що навпаки, недостатньо обмежувальні.

Джерело

TechCrunch

До виходу Subnautica 2 в ранньому доступі залишилися лічені дні після тривалої паузи, і команда розробників активно ділиться фрагментами ігрового процесу, підігріваючи інтерес геймерів. Цими вихідними студія Unknown Worlds провела двогодинний стрім, під час якого показала перше занурення в гру для всіх, хто хоче зазирнути глибше в ігровий процес. Окрім цього, команда опублікувала короткий геймплейний трейлер. Subnautica 2 стане доступною в ранньому доступі 14 травня в Steam, на Xbox та в Epic Games Store.

Subnautica 2 розгортається на новому світі. Опис гри звучить так: «Вигнані з дому через тривалий конфлікт, ви отримуєте від Alterra шанс на нове життя. Але коли колоніальний корабель CICADA везе вас і ваших товарищів-Першопрохідців до нового дому, щось іде не так. ШІ корабля наполягає, що ваша місія має тривати. Опинившись у безвихідному становищі й перед, здавалося б, непереборними труднощами, ви повинні зробити все можливе, щоб вижити. Майбутнє людства на цій планеті у ваших руках».

Джерело

Engadget

Користувачам, яким не сподобався Liquid Glass, доведеться змиритися: у майбутній macOS 27 Apple не відмовиться від свого нового дизайн-лангвіджу. Натомість виробник MacBook планує «невеликий редизайн» Liquid Glass у наступній версії macOS, повідомляє Марк Гурман з Bloomberg.

На тлі скарг користувачів на погану читабельність тексту та неоднорідний вигляд між різними застосунками, Гурман пояснює, що Liquid Glass також важко масштабувався на більші дисплеї стаціонарних комп’ютерів і ноутбуків. За його даними, частково це пов’язано з тим, що Liquid Glass створювали з прицілом на OLED-технологію, тоді як більшість Mac досі використовують LCD-панелі.

Щоб виправити ситуацію, за словами Гурмана, Apple планує усунути «дивні тіні та проблеми з прозорістю» Liquid Glass у macOS 27. З боку заліза інтерфейс Liquid Glass може виглядати значно краще на очікуваному OLED-ноутбуці MacBook із сенсорним екраном, який може вийти вже цього року.

Джерело

Engadget

Для тих, хто тримає відкритими сотні вкладок у Safari, Apple, за повідомленнями, тестує нову функцію, яка зможе автоматично навести в них лад. За даними Марка Гурмана з Bloomberg, Apple працює над можливістю Safari під назвою “Organize Tabs”, яку планують представити в iOS 27, iPadOS 27 та macOS 27.

Як випливає з назви, нова функція автоматично впорядковуватиме вкладки Safari. Водночас, за словами Гурмана, вона не отримує бренд “Apple Intelligence”, хоча, ймовірно, використовує певну форму штучного інтелекту. Після запуску функції користувачі Safari зможуть обирати, чи хочуть вони автоматичне групування вкладок, чи ні.

Organize Tabs розширює можливості вже наявної функції Tab Groups, яку додали до Safari 15 ще у 2021 році. Водночас Google запустила подібну можливість у Chrome ще в січні 2024 року — Organize Similar Tabs, позиціонуючи її як одну з нових генеративних AI-функцій.

Apple загалом відома тим, що відстає від конкурентів у впровадженні можливостей на базі штучного інтелекту. За інформацією Гурмана, вперше побачити Organize Tabs ми зможемо на WWDC26, відкриття якої заплановано на 8 червня.

Джерело

Engadget

Uber роками говорить про перетворення на «супердодаток». Коли Waymo почала підбирати пасажирів у Сан-Франциско, це питання стало ще гострішим. Компанія намагається вбудуватися в індустрію автономних авто — як постачальник даних, інвестор і платформа дистрибуції, але ставка на сервіси для кінцевих користувачів може виявитися не менш важливою.

Два тижні тому Uber провела щорічний продуктовый захід GO-GET у Нью-Йорку та оголосила про те, до чого керівництво компанії підводило вже давно: користувачі в США тепер можуть бронювати готелі прямо в додатку Uber завдяки партнерству з Expedia Group. Доступно понад 700 000 об’єктів розміщення по всьому світу. Передплатники Uber One — це платний рівень за $9,99 на місяць — отримують знижку 20% на ротаційний список із 10 000 готелів і 10% у вигляді кредитів. Пізніше цього року додадуться й варіанти оренди житла через Vrbo, а також бронювання ресторанів через OpenTable. Тим часом функція «Shop for Me» дозволяє замовляти в магазинах, які взагалі не представлені на платформі.

У сукупності ці анонси стали найконкретнішим на сьогодні втіленням задуму, який Uber намагається реалізувати щонайменше з 2019 року: додаток із 199 млн активних користувачів на місяць має стати тим, яким вони користуються майже для всього.

Технічний директор Uber Правін Неппаллі Нага найчіткіше пояснив бачення компанії наприкінці минулого місяця на заході TechCrunch StrictlyVC у Сан-Франциско. Концепція супердодатку вже роками успішно працює в Індії та Південно-Східній Азії, зазначив він, але американські версії переважно провалювалися, оскільки до існуючого трафіку просто «прикручували» додаткові сервіси, а не будували цілісну причину залишатися в додатку.

Відповідь Нага на питання, що саме має об’єднувати всі ці сервіси, — підписка. Кожна нова категорія — їжа, продукти, тепер готелі — дає ще одну причину платити за Uber One. «Я беру Uber, їду в аеропорт, лечу, беру ще один Uber, приїжджаю в готель, йду в ресторан, — описує він. — З усього цього можна вибудувати єдиний потік».

Поки що бронювання авіаквитків у додатку немає, але Нага не відкидає й таку можливість. Свого часу Uber вже пробував запускати бронювання перельотів у Європі, але без успіху. «Спочатку давайте нормально запустимо готелі», — каже він. Фінансові сервіси теж виглядають імовірним напрямком — Uber уже пропонує дебетову картку для водіїв у Мексиці, — але наскільки глибоко компанія піде в цей сегмент і коли саме, незрозуміло. Як сформулював Нага: «Ніколи не кажи „ніколи“».

Uber не єдина компанія в цій гонці. Airbnb, мабуть, найбільш прямо загрожена «готельним» наступом Uber, наприкінці березня оголосила про власні транспортні амбіції — партнерство з Welcome Pickups для організації трансферів з аеропортів у 125 містах Азії, Європи та Латинської Америки. Модель побудована так, щоб утримати користувача всередині програми Airbnb, а не відправляти його в Uber. Тим часом Ілон Маск уже три роки обіцяє перетворити X на «додаток для всього» за зразком WeChat і, за його словами, наближається до ще однієї давньої цілі: X Money, банківська та платіжна платформа всередині соцмережі, має невдовзі стати публічно доступною. X заявляє про 500 млн активних користувачів на місяць.

Головне питання — скільки супердодатків взагалі здатен «потягнути» американський ринок. WeChat працює в Китаї, зокрема, тому, що альтернативою був набір розрізнених і гірших за якістю опцій. У США ж у людей уже є улюблені додатки майже для всього, що хоче робити Uber. Щоб змусити їх перейти в єдину платформу, потрібна або дуже переконлива причина — наприклад, знижки Uber One, — або настільки безшовний досвід, щоб перехід справді відчувався виправданим.

Ставка Uber — на власну встановлену базу користувачів як на «рів». Люди вже ввели в додатку дані своєї банківської карти. Переконати їх забронювати готель або замовити в магазині, якого вони й не шукали б в Uber Eats, значно легше, ніж змусити завантажити новий додаток. Остання квартальна звітність, оприлюднена кілька днів тому, натякає, що саме Uber Eats може бути найсильнішим аргументом на користь цієї стратегії: дохід від доставки в першому кварталі виріс на 34% рік до року — до $5,07 млрд, ставши найдинамічнішою частиною бізнесу й майже зрівнявшись із мобільністю за обсягом брутто-бронювань.

Джерело

TechCrunch

Попзірка Дуа Ліпа подала до суду на Samsung, звинувативши електронного гіганта в тому, що той використовував її обличчя для продажу телевізорів без дозволу та компенсації. Як першим повідомив Variety, у позові також йдеться про порушення авторських прав і торговельної марки, а також про «несанкціоновану комерційну експлуатацію».

Позов пов’язаний із використанням Samsung зображення обличчя Ліпи на картонній упаковці для своїх телевізорів минулого року. Британська виконавиця дізналася про це приблизно в червні 2025 року й неодноразово вимагала від Samsung припинити використання її зображення на коробках. Однак, за твердженням у позові, реакція Samsung була «зневажливою та бездушною», а відповідні товари і досі продаються.

У скарзі юристи Ліпи заявили, що Samsung отримав прибуток завдяки використанню її образу, створивши враження, що співачка схвалює цей продукт, хоча це не так. У позові також наводяться пости в X, де деякі покупці писали, що готові придбати телевізор після того, як побачили Ліпу на упаковці.

Джерело

Engadget

Після врегулювання спору з Федеральною торговельною комісією США (FTC) на початку цього року через продаж даних водіїв брокерам, General Motors досягла мирової угоди й у Каліфорнії. Компанія погодилася сплатити $12,75 млн цивільних штрафів для врегулювання позову, поданого генпрокурором Робом Бонтою від імені жителів штату, і протягом п’яти років не матиме права продавати дані про водіння агенціям споживчої звітності. Позови з’явилися після розслідування The New York Times у 2024 році, яке показало, що GM збирала дані про водіння користувачів через програму OnStar і продавала їх брокерам Verisk Analytics та LexisNexis Risk Solutions, які своєю чергою могли пропонувати ці дані автостраховикам.

У деяких випадках ці дані могли використовуватися страховими компаніями для підвищення тарифів клієнтам. Однак у Каліфорнії споживачів, ймовірно, оминули такі наслідки, оскільки закони штату забороняють страховикам використовувати подібні дані про водіння в такий спосіб. Попри це, у скарзі стверджується, що GM порушила право споживачів на приватність, продаючи без їхньої згоди дані, що містили імена, контактну інформацію, геолокацію та відомості про стиль і поведінку під час водіння.

Згідно з умовами мирової угоди, GM зобов’язана протягом 180 днів видалити всі наявні в неї дані про водіння, «за винятком певних обмежених внутрішніх цілей», якщо компанія не має чіткої згоди клієнта на їх зберігання. Також GM повинна розробити програму з приватності для оцінки ризиків, пов’язаних зі збором даних через OnStar, і звітувати про результати до Міністерства юстиції Каліфорнії та інших відомств. У заяві в п’ятницю Бонта наголосив: «Сьогоднішня мирова угода зобов’язує General Motors відмовитися від цих незаконних практик і підкреслює важливість принципу мінімізації даних у законі про приватність Каліфорнії — компанії не можуть просто зберігати інформацію й використовувати її пізніше для іншої мети».

Джерело

Engadget