Фінський виробник телефонів HMD представив свій перший смартфон під власним брендом під назвою Vibe 2 5G, який постачається з попередньо встановленим чатботом Indus від індійської AI‑компанії Sarvam. Про партнерство компанії вперше оголосили під час саміту India AI в Нью-Делі в лютому.
Додаток Indus працює на локально навчальній моделі Sarvam із 105 мільярдами параметрів — це показник масштабу та складності ШІ — і був запущений саме на цьому саміті. Додаток підтримує 22 індійські мови та змішування мов усередині речення (mid-sentence code-switching — коли користувач вільно перемикається, наприклад, між гінді та англійською під час розмови). Це допомагає асистенту краще розуміти контекст запитів. Наразі застосунок не підтримує офлайн-режим і не має глибинної інтеграції з пристроєм — викликати асистента через окремий ярлик поки що неможливо.
Партнерство може стати тестовим майданчиком для обох компаній, щоб оцінити попит на чатбот, орієнтований саме на індійський ринок.
«Перше, що ми хочемо зробити в рамках цього партнерства, — це донести додаток Indus до споживачів», — сказав Раві Кунвар, CEO та віцепрезидент HMD в Індії та регіоні APAC, в інтервʼю TechCrunch. «Коли користувачі почнуть ним користуватися, ми перейдемо до другої фази — зосередимося на зростанні залученості та утриманні. Зараз, попередньо встановлюючи застосунок, ми хочемо бути більш доступними для користувачів», — додав він.
HMD Vibe 2 5G — це середньобюджетний Android-смартфон з акумулятором на 6000 мА·год і ціною ₹10 999 (близько $114). Кунвар додав, що й інші моделі серії Vibe також отримають вбудований чатбот, а найближчими місяцями компанія планує випустити кнопковий телефон з інтеграцією Sarvam AI.
Саме інтеграція у кнопкові телефони може виявитися більш значущою для обох компаній. У 2025 році HMD мала 4% ринку кнопкових телефонів в Індії, тоді як частка на ринку смартфонів була незначною — компанія навіть не входить до топ-15, за даними аналітичної компанії IDC.
Поки що для Indus це лише початок, і це видно з кількості завантажень. Майже через три місяці після запуску додаток завантажили трохи більше ніж 293 000 разів в Індії на всіх платформах, за даними Appfigures. Для порівняння, ChatGPT в країні завантажили 43,9 млн разів.
Розрив величезний, але стратегія, що стоїть за угодою з HMD, може виявитися важливішою за стартові цифри. Пакетування регіонального AI‑асистента з доступним «залізом» — особливо з кнопковими телефонами — є одним із найпряміших каналів дистрибуції на такому великому та мовно різноманітному ринку, як Індія, де англомовні AI‑інструменти мають обмежене охоплення. Для інвесторів і гравців ринку, які стежать за тим, як ШІ приживається на ринках, що розвиваються, за цим партнерством варто спостерігати.
Google I/O 2026 стартувала цього тижня і, як і очікувалося, майже повністю була присвячена ШІ.
Почнемо з того, що Google глобально розгортає свій «інтелектуальний, керований ШІ пошуковий рядок». Замість простого автодоповнення тексту він використовує ШІ, щоб передбачати ваш намір і допомагати формулювати запити. Ви зможете використовувати зображення, відеофайли та цілі вкладки Chrome як прямі вхідні дані для пошуку. Режим AI, який тепер працює на базі нового Gemini 3.5 Flash, і надалі буде доступний паралельно — для уточнювальних запитань та правок.
Google також представила Gemini Spark. Цей хмарний цифровий асистент може автономно стежити за виписками з кредитних карток, шукаючи приховані підписки, відстежувати важливі оновлення з листів від школи вашої дитини або збирати нотатки в єдиний документ Google Docs. Він навіть може взаємодіяти зі сторонніми сервісами на кшталт OpenTable та Instacart, щоб виконувати завдання — хоча обіцяє щоразу запитувати ваше підтвердження перед остаточними покупками або відправкою листів. Можливо, Google знайшла спосіб забрати розвагу зі шопінгу.
Були й натяки на майбутнє «заліза»: Google і Samsung анонсували співпрацю з Gentle Monster та Warby Parker і вперше показали два прототипи смартокулярів Android XR. Окуляри дозволять спілкуватися з Gemini, отримувати синхронний переклад мовлення голосом співрозмовника, перекладати текст у реальному світі прямо у полі зору та робити фото на ходу.
Природно, з усіма цими новими функціями Google оновила й підписки на свої сервіси ШІ, додавши новий «середній» тариф вартістю $100 на місяць. План AI Ultra пропонує в п’ять разів вищі ліміти використання, ніж стандартний Pro за $20, а також пріоритетний доступ до інструмента програмування Antigravity і 20 ТБ хмарного сховища.
Тим часом оновлений топовий тариф Ultra, який раніше коштував $250, тепер включає у 20 разів вищі ліміти використання та ексклюзивний доступ до Project Genie — експериментального сервісу Google, що дозволяє створювати інтерактивні 3D-світи на основі зображень з Google Street View.
— Мет Сміт
Замість стриманих, майже звичайних окулярів із «розумними» функціями, смартокуляри Xreal орієнтовані на занурювальний AR-досвід з акцентом на розваги. Підхід дуже схожий на Android XR-проєкт компанії під назвою Project Aura, але, судячи з вражень Карісси Белл від нової моделі, це може бути щось більше, ніж просто ще один переносний екран.
Порівняно з «тихими» (і, ймовірно, менш потужними) аудіоокулярами від Warby Parker та Gentle Monster, Project Aura від Xreal оснащений трьома камерами, забезпечує кут огляду 70 градусів і підтримує керування жестами. Основний жест — щипок пальцями, добре знайомий усім, хто користувався іншими AR-системами, такими як Apple Vision Pro.
Як і у випадку з Vision Pro, Project Aura використовує підключений «пакет» — зовнішній модуль. Він має сенсорну панель і сканер відбитків пальців, хоча на демозразку, який тестувала редакція, ці елементи ще не працювали. Компанія поки не розкриває вартість пристрою (очікується разом із повноцінним запуском пізніше цього року), але ціна, ймовірно, буде вищою за $650, які коштують нинішні окуляри Xreal One Pro.
SpaceX планує відкрити сьогодні, 22 травня, стартове вікно о 18:30 за східним часом США для дебютного польоту Starship V3. Компанія була змушена скасувати запланований на 21 травня перший політ V3, який мав стати вже 12-м тестовим запуском Starship загалом, через технічні проблеми. Вечірній відлік запуску з бази Starbase в Техасі вже тривав, коли SpaceX довелося відкласти старт. Як розповів Ілон Маск у X, не спрацював гідравлічний штир, який утримує вежевий маніпулятор космічного корабля й мав від’єднатися перед стартом.
Версія Starship V3 приблизно на півтора метра вища за попередню модифікацію й отримала кілька важливих оновлень. Як ступінь Super Heavy, так і сам корабель Ship оснащені потужнішими двигунами Raptor 3 з «підвищеною тягою». 33 двигуни Raptor 3 на Super Heavy забезпечують сумарну тягу понад 18 мільйонів фунтів, що дозволяє виводити важчі корисні навантаження. Це критично для дальших польотів у глибокий космос. «Starship і Super Heavy V3 дебютують із розширеними можливостями авіоніки, розробленої для частих польотів, повної багаторазовості та підвищеної надійності», — зазначили в SpaceX.
У цьому випробувальному польоті SpaceX прагне насамперед продемонструвати нове «залізо». Мета місії — успішні запуск, набір висоти, розділення ступенів і посадка. SpaceX не намагатиметься «зловити» ракету механічними «руками» стартової вежі, як це тестували з попередніми версіями бустера. У компанії пояснили, що, оскільки це «перший льотний тест суттєво переробленого апарата», Super Heavy приземлять у віддаленому районі в Мексиканській затоці.
Щодо верхнього ступеня Ship, компанія спробує розгорнути 20 макетів супутників Starlink і два модифіковані супутники Starlink, які він несе на борту. Два оновлені апарати оснащені тестовим обладнанням, підготовленим для Starlink V3, і скануватимуть теплозахисний екран Ship. Отримані зображення допоможуть SpaceX проаналізувати ефективність теплозахисту, аби майбутні місії могли повертатися на місце старту. Верхній ступінь також виконає маневри для навмисного навантаження задніх закрилків, а також відпрацює траєкторію, яку в майбутньому використовуватимуть місії для повернення до бази Starbase.
Сьогоднішню спробу запуску можна буде подивитися в акаунті SpaceX у соцмережі X або у відеотрансляції, вбудованій нижче.
Для деяких компаній еволюція камер у смартфонах рухається замало швидко. Останніми роками і Vivo, і Oppo експериментують із телеконвертерами — зовнішніми «барильними» об’єктивами, які розширюють можливості зуму флагманів до вражаючих значень. Цього року одночасно вийшли два ультрафлагмани з подібною обіцянкою — стати повноцінною заміною окремої фотокамери.
Vivo X300 Ultra та Oppo Find X9 Ultra мають багато спільного. Обидва підтримують телеконвертери, а ще виробники об’єдналися зі знаменитими фотобрендами: Vivo працювала з Zeiss над оптикою та кольоропередачею, тоді як Oppo продовжує партнерство з Hasselblad через програмне забезпечення камери, деякі елементи апаратного дизайну та 10x-телеоб’єктив.
Смартфони справді схожі, але найцікавіше — різні підходи Vivo й Oppo до головної фішки цих моделей: камер.
На Find X9 Ultra основна камера побудована на 200-мегапіксельному сенсорі формату 1/1,28″. Завдяки діафрагмі до f/1,5 це надзвичайно універсальний модуль, здатний знімати з великою кількістю світла й упевнено працювати у складних умовах. До нього додається пара телеоб’єктивів. Перший має 200 МП і забезпечує 3x зум (еквівалент 70 мм) для портретів і загальних сцен, а головний «вау-ефект» створює надтелеоб’єктив із 10-кратним оптичним зумом і роздільною здатністю 50 МП.
10-кратний зум у смартфонах зустрічається рідко, хоча ми вже бачили його, наприклад, у Samsung Galaxy S23 Ultra. Але там його не поєднували з такими високороздільними сенсорами. У результаті Find X9 Ultra дає більше деталізації, а також можливість ще сильніше кадрувати знімок цифрово — хоча робити це потрібно значно рідше. Також смартфон має 50-МП надширококутну камеру та 3,2-МП мультиспектральний сенсор для покращення балансу білого й точності кольору.
Найяскравіша частина камерної системи Find X9 Ultra — інноваційний 10x-телеоб’єктив у складі пентакамери. 10-кратний оптичний зум відкриває можливість 20x «безвтратного» зуму ще до підключення зовнішнього телеконвертера Oppo. Додатково є стабілізація зі зсувом сенсора для підвищення чіткості й зменшення змазування. (У Vivo — власне рішення, до нього ще дійдемо.)
3x-телеоб’єктив у Oppo виступає зручною проміжною ланкою між основною камерою з великим сенсором і потужним 10x-телеоб’єктивом. Водночас Oppo іноді занадто захоплюється обчислювальною фотографією: на знімках людей часто з’являються «примарні» контури, а надмірна цифрова різкість робить фото неприродними.
У застосунку камери (де, можливо, навіть забагато режимів зйомки) співпраця Oppo з Hasselblad дає режим Master Mode, який вимикає більшість AI-обробки та «догримування». Це означає, що ви не отримаєте AI-підтяжку на телекадрах, але й не побачите моторошних «розмазань» облич або зіпсованих написів. Загалом цей режим виглядає приємніше, хоча іноді справді не вистачає кращої роботи в темряві, яку дає базовий режим із AI.
Vivo X300 Ultra отримав той самий 200-МП сенсор 1/1,12″ для головної камери, але з коротшим фокусом — 35 мм, який можна назвати більш «кінематографічним». Мінімальна діафрагма тут f/1,85 — дещо гірше за конкурента від Oppo.
Зате надширококутна камера X300 Ultra помітно краща за аналог у Find X9 Ultra. На відміну від більшості ширококутних модулів у смартфонах, які часто виглядають як формальне «додавання ще однієї камери», Vivo підійшла до неї серйозно. По‑перше, тут є оптична стабілізація (OIS), що рідкість для такого фокусного. У поєднанні з 50-МП сенсором це дає більш різкі й деталізовані знімки, ніж у конкурентів, де часто ставлять сенсори з нижчою роздільною здатністю.
На користь Oppo варто сказати, що її «ультраширик» не є слабким. Find X9 Ultra теж має 50-МП сенсор і світліший об’єктив f/2,0. Проте сам сенсор менший (у X300 Ultra — 1/1,28″, майже вдвічі більший за 1/1,95″ у Find X9 Ultra) і без оптичної стабілізації. До того ж у Vivo помітно менше засвічень і відблисків від джерел світла — ймовірно завдяки антибліковому покриттю лінз Zeiss.
Телеоб’єктив X300 Ultra (ще один 200-МП сенсор) забезпечує 3,7x зум без телеконвертера. Далі можна збільшувати цифрово, але при цьому швидко втрачається деталізація й з’являються артефакти. На щастя, для тих, кому потрібен ще більший зум, Vivo пропонує власне рішення з телеконвертерами.
Попри те, що обидві компанії пропонують зовнішні телеконвертери, підходи в них різні. Якщо потрібен максимальний дальній оптичний зум, перемагає Vivo: X300 Ultra з телеконвертером дає еквівалент 400 мм (приблизно 17x). Крім того, у меню камери є зручна кнопка для швидкого переходу в режим телеконвертера. З огляду на кількість модулів і режимів зйомки, гортати до потрібного об’єктива на обох смартфонах може бути доволі стомливо.
X300 Ultra пропонує й більшу гнучкість завдяки двом зовнішнім лінзам. Об’єктив на 200 мм дає проміжний варіант — 8,7x оптичний зум. І так, це менше за вбудований 10x-телеоб’єктив Find X9 Ultra, хоча X300 Ultra й використовує більший і потенційно кращий сенсор.
Однак це не робить Vivo однозначним переможцем. 300-мм Explorer-телеконвертер Find X9 Ultra забезпечує 13x оптичний зум, працюючи з 200-МП 3x-телеоб’єктивом смартфона. На папері це може виглядати як невелика надбавка до вбудованого 10x, але фактично знімки робляться на значно більший сенсор із діафрагмою f/2,2, що дає більше деталей і кращу роботу при слабкому освітленні. Підключення телеконвертера підвищує ефективну діафрагму, але навіть тоді система збирає більше світла, ніж штатний 10x-телеоб’єктив Find X9 Ultra з f/4,3.
Попри громіздкий розмір телеконвертера Oppo, конфігурація камер Find X9 Ultra виглядає вдалішою. Телеконвертер Vivo відчутно гірше працює в умовах низького освітлення, а додаткова лінза ускладнює роботу «джимбл-подібної» стабілізації на великих фокусних — картинка помітно тремтить сильніше, ніж у Find X9 Ultra.
Попри це, як і у випадку попередніх камерофонів, обидві системи з телеконвертерами дарують багато задоволення від зйомки. Зовнішні телефотооб’єктиви забезпечують суттєво кращу світлочутливість і деталізацію, ніж будь-який вбудований телеоб’єктив, і роблять це без «обманного» кадрування. Це означає, що можна впевнено знімати дикі тварини, стежити за рухомими об’єктами й отримувати дуже різкі кадри — особливо якщо не лінуватися й ставити смартфон з оптикою на штатив. На щастя, обидва комплекти телеконвертерів комплектуються адаптерами для кріплення до штатива.
Vivo позиціонує свої Ultra-смартфони як професійні відеокамери. Автор огляду не є професійним оператором, але за характеристиками й під час тестів X300 Ultra справді виглядає як цілком боєздатна друга камера для невеликих зйомок.
Одразу з коробки X300 Ultra підтримує запис відео 4K/120 fps 10-bit log на всі три камери, що дає змогу повністю використовувати потенціал пристрою і під час зйомки, і на етапі постобробки.
Ми вже встановили, що X300 Ultra має чудові сенсори, але особливо виділяються можливості постпродакшену та «про»-інтерфейс камери. Смартфон підтримує кодек APV 422. Більшість телефонів записують у форматі 4:2:0, де половина кольорової інформації відкидається заради економії місця. APV 422 працює з хромасемплінгом 4:2:2, що дає ширший колірний діапазон і меншу ступінь стиснення порівняно з типовими мобільними форматами. Також підтримується система колірного кодування ACES (Academy Color Encoding System), тож відзняте на смартфон відео можна легко поєднувати з картинкою з професійних кінокамер.
Найпомітніша й найкорисніша функція для відео — це попередній перегляд із кастомними 3D LUT під час запису. Зазвичай при зйомці в RAW ви бачите на екрані «сірий», тьмяний лог-кадр, але X300 Ultra дає змогу одразу бачити наближений до фінального варіант. Для коротких вертикальних роликів або «історій» у месенджерах це навряд чи критично, але для більш амбітних або навіть професійних проєктів — велика перевага.
Відео також найкраще демонструє роботу фірмової стабілізації Vivo «gimbal-grade». Усередині X300 Ultra крихітні електромагнітні моторчики рухають цілий модуль об’єктива з сенсором, і за словами компанії, система компенсує до семи ступенів тремтіння. Це означає менше розмиття й відсутність стрибків, характерних для суто цифрової стабілізації, яку використовують більшість смартфонів. Окремий режим горизонтальної стабілізації утримує горизонт ідеально рівним незалежно від того, як ви повертаєте пристрій — це функція, яка частіше зустрічається в екшн-камерах.
Find X9 Ultra хоч і підтримує ACES, але більшості згаданих вище можливостей не має. Натомість є фільтри з брендингом Hasselblad, які пропонують радше візуальний стиль, ніж технічну гнучкість. У темряві або під час зйомки в русі часто помітні пікселізація й «пульсація» кадру — смартфону складно утримати стабільність. У більшості тестових сценаріїв X300 Ultra суттєво випереджав Find X9 Ultra саме у відео.
Oppo Find X9 Ultra в багатьох аспектах є апгрейдом порівняно з Find X9 Pro. Окрім п’яти (а не чотирьох) камер, він отримав справжній флагманський процесор Snapdragon 8 Elite Gen 5 — суттєвий крок уперед порівняно з MediaTek Dimensity 9500 у X9 Pro. Попри більшу товщину й вагу, X9 Ultra оснащено меншим акумулятором на 7050 мА·год, але під час тестів різниці в автономності з Pro-версією практично не було. Смартфон важчий на 10 г.
Vivo X300 Ultra та Oppo Find X9 Ultra обидва підтримують фірмові «камерні руків’я» та кріплення для телеконвертерів. Набір Oppo Earth Explorer включає нове руків’я/чохол з двоступеневою кнопкою спуску, повзунком зуму та 300-мм телеконвертером. Працює він тільки з Find X9 Ultra: з попередніми телеконвертерами Oppo він несумісний, і новий 300-мм об’єктив не працює з Find X9 Pro. Для власників попередніх моделей, які планували апгрейд екосистеми, це може бути неприємним сюрпризом.
Смартфон Oppo Ultra справді «ультра»-великий: екран LTPO AMOLED на 6,8″ з роздільною здатністю 3168 × 1440 пікселів підтримує адаптивну частоту оновлення від 1 до 120 Гц. Для деяких ігор, включно з Genshin Impact та Zenless Zone Zero, частота може підвищуватися до 144 Гц.
Яскравість дисплея Find X9 Ultra сягає 3600 ніт у HDR‑контенті, тоді як Vivo X300 Ultra має дуже схожий екран, але з піковою яскравістю до 4500 ніт. Під час порівняння поруч різниця виявилася не такою вже й разючою — вищі значення яскравості Vivo проявляються переважно в сумісному HDR‑відео.
З погляду дизайну обидва смартфони мають великі круглі блоки камер, які домінують у зовнішньому вигляді. У Vivo модуль виступає на кілька міліметрів більше, хоча загальна товщина корпусів майже однакова. Find X9 Ultra отримав ємнісну кнопку камери, подібну до серії iPhone 17, розташовану посередині правої грані. У Vivo X300 взагалі немає окремої кнопки затвора — дивне рішення для фотоорієнтованого флагмана.
Є й інші апаратні відмінності. Vivo X300 Ultra використовує той самий процесор Snapdragon 8 Elite Gen 5, що й Find X9 Ultra, але має акумулятор на 6600 мА·год. Обидва смартфони застосовують кремнієво-вуглецеві батареї, які займають менше місця при великій ємності. Також обидві моделі підтримують заряджання до 100 Вт, що дуже доречно, якщо ви максимально навантажуєте їх відеозйомкою й серійними фото.
У тесті безперервного відтворення відео Vivo X300 Ultra протримався 36 годин, а Find X9 Ultra — 39 годин. Це не радикальна різниця, але на тлі S26 Ultra з його 30 годинами це помітний стрибок уперед.
Huxe, застосунок, створений колишніми розробниками NotebookLM, який дозволяв користувачам вводити запит і генерувати подкаст або подкаст‑серію на певну тему, припиняє роботу. Оголошення з’явилося наступного дня після того, як Spotify запустив схожу функцію персональних подкастів.
Компанія повідомила, що видаляє застосунок з App Store і Play Store, а якщо в користувачів він уже встановлений, він працюватиме ще сім днів. Після цього всі пов’язані з користувачами дані буде видалено. Стартап не уточнив причину закриття.
«Ми ухвалили рішення згорнути Huxe. Команда переходить до нових проєктів, і ми не продовжуватимемо розробку продукту», — йдеться в електронному листі, який отримали користувачі.
Ринок споживчих AI‑рішень є надзвичайно конкурентним, оскільки ключові продукти стартапів часто перетворюються на стандартизовані функції великих компаній. Створення подкастів для навчання й роботи з знаннями рухається тим самим шляхом. Після того як NotebookLM популяризував таку можливість, інші великі гравці — Adobe, Amazon, ElevenLabs, Meta, а тепер і Spotify — у різний спосіб відтворили подібний функціонал. Google також запустив окрему функцію для створення подкастів на основі вашої стрічки Discover.
Huxe був заснований наприкінці 2024 року колишніми співробітниками Google: Раїзою Мартін разом із Джейсоном Шпілманом і Стівеном Г’юзом. Стартап залучив 4,6 млн доларів інвестицій від Conviction, Genius Ventures, CEO Figma Ділана Філда та головного науковця Google Research Джеффа Діна.
Інші стартапи — Oboe (застосунок співзасновників Anchor і колишніх топменеджерів Spotify) та Sun, який входить до прискорювальної програми a16z Speedrun, — також намагаються побудувати аудиторію навколо навчання в аудіоформаті.
Із покращенням AI‑моделей вони дедалі краще перетворюють один формат у інший — від тексту до аудіо та від аудіо до відео. Компаніям, які зосереджуються лише на одному типі конверсії контенту для споживачів, може бути складно досягти довгострокового залучення користувачів і стабільної виручки.
Через стрімкий розвиток AI компанії дуже швидко випускають нові функції та вирівнюють функціональність продуктів, що може боляче вдарити по стартапах. У випадку Huxe генерація подкасту на певну тему стала стандартизованою можливістю в багатьох застосунках і сервісах. Це, ймовірно, ускладнило масштабування сервісу до мільйонів користувачів і переконання їх платити за застосунок.
«Мандалорець і Грогу» буквально з’явився як запізніла ідея — і це помітно. Фільм запропонували вже після того, як голлівудський страйк сценаристів 2023 року затримав виробництво четвертого сезону «Мандалорця», хоча режисер і сценарист Джон Фавро вже закінчив сценарії для цього сезону. Тож Фавро довелося фактично повернутися до креслярської дошки й вигадати для своїх двох героїв абсолютно нову пригоду — таку, що не надто спирається на попередні знання про серіал і водночас розповідає самодостатню історію за кілька годин.
Результатом стала космічна пригода, що здається напрочуд «низькостанковою» для фільму у всесвіті Star Wars. Після подій третього сезону «Мандалорця» броньований Дін Джарін (Педро Паскаль) і його маленький зелений вихованець тепер працюють на Нову Республіку, вистежуючи колишніх імперських командирів і зрештою приводячи їх до правосуддя. В майже відеоігровому сюжетному підході Джаріну доручають полювати на загадкового імперця, але для цього йому також потрібно знайти викраденого сина Джабби Гатта. Це сприймається майже як «фетч-квест» із гри.
Така конструкція ще працює, якщо ви плануєте кілька епізодів серіалу, який можна ввімкнути фоном, складаючи білизну. Але вона особливо розчаровує, коли ви сидите в залі IMAX і чекаєте відчуття найкращих моментів Star Wars. Так, є кілька по-справжньому вражаючих сцен, де Дін Джарін самотужки знищує імперців та їхні AT-AT. Але, на жаль, ми вже бачили, як він робить це по телевізору. «Мандалорець і Грогу» просто не пропонує нічого по-справжньому нового.
Хоча Фавро та співсценарист Дейв Філоні (який нині очолює Lucasfilm і відповідає за все, що стосується Star Wars) подають цей фільм як окрему пригоду, стрічка виявляється доволі непривітною до глядачів, які не дивилися «Мандалорця». Ми не отримуємо жодного пояснення, ким саме є Дін Джарін і чому він відчуває обов’язок постійно возити із собою зелене інопланетне немовля. Ми знаємо, що вони напарники, але значення Грогу так і не розкривається. Є й персонажі, які відіграють помітну роль у фільмі, наприклад другий пілот Джаріна Зеб, якого навіть не називають на ім’я до самого фіналу. (Анімешники звернуть увагу: Зеба озвучує культовий актор Стів Блум, тож є свій кайф у тому, щоб знову почути голос Спайка Спіґела в образі космічного мисливця за головами.)
Фільм також очікує, що аудиторія вже закохана в Грогу — маленьку йодоподібну істоту з Сили, яка досі белькоче як немовля і їсть усе, що трапиться в полі зору. Якщо ви не в захваті від його витівок, які місцями межують із мультяшністю, ця стрічка може особливо дратувати. Але якщо вам подобається Грогу, тут є чималий шмат фільму, де йому доводиться давати собі раду самому, і це показує, що принаймні порівняно з серіалом він трохи подорослішав.
SpaceX могла й перетягнути увагу на себе своїм проспектом до IPO, але аерокосмічно-AI-датасентрова компанія Ілона Маска була не єдиним помітним бізнесом, який цього тижня подав документи на вихід на біржу. У четвер фінська компанія Oura, відома своїми розумними кільцями, повідомила, що конфіденційно подала форму S-1 до Комісії з цінних паперів та бірж США (SEC) у рамках підготовки до IPO.
Заснована у 2015 році, Oura стала одним із найпопулярніших носимих трекерів здоров’я, відрізняючись від продуктів Fitbit, Garmin та Apple Watch своїм стильним і непомітним кільцем.
Кільце Oura відстежує активність, сон і щоденний показник «готовності», а також інші параметри здоров’я, і сьогодні має клієнтів по всьому світу. Під час раунду Series E у вересні минулого року Oura повідомляла, що загалом продала 5,5 млн кілець — різкий стрибок порівняно з 2,5 млн, про які компанія звітувала роком раніше.
У раунді Series E Oura залучила 875 млн доларів за оцінки в 11 млрд доларів — більш ніж удвічі більше за 5 млрд доларів, у які компанію оцінювали під час попереднього раунду у 2024 році.
Meta тихо випустила новий окремий застосунок для груп Facebook під назвою Forum. Компанія позиціонує Forum як платформу, що працює подібно до Reddit, описуючи її як «окремий простір для глибших обговорень, справжніх відповідей і спільнот, які вам небайдужі».
Застосунок, схоже, вперше помітив консультант із соціальних мереж Метт Навара.
Після входу за допомогою вашого облікового запису Facebook Forum підтягує ваші групи, профіль та активність і дозволяє робити пости з використанням нікнейму, як і в стандартному застосунку Facebook. Meta зазначає, що ваші групи й надалі існують у Facebook, а все, чим ви ділитеся у Forum, буде видно у ваших групах на Facebook.
За словами Meta, стрічки Forum сфокусовані на розмовах усередині груп, що дозволяє користувачам бачити «що говорять реальні люди, а не лише те, що в тренді» і легко продовжувати обговорення з того місця, де вони зупинилися.
У застосунку є вкладка «Ask», що працює на базі ШІ та дозволяє користувачам ставити запитання й отримувати відповіді, зібрані з дискусій у різних групах. Також є асистент-адміністратор на основі ШІ, який допомагає адміністраторам керувати групами та модерацією контенту.
Це не перша спроба Meta запустити окремий застосунок для груп. Ще у 2014 році компанія представила спеціальний застосунок Groups, який мав спростити обмін контентом між групами, але цей проєкт закрили у 2017 році.
Forum є одним із двох нових застосунків Meta за останні тижні. Минулого місяця соцмережевий гігант запустив новий застосунок Instants, який дозволяє ділитися зникними фото з друзями в Instagram.
Instants і Forum з’являються на тлі ширших зусиль Meta з випуску більшої кількості застосунків. Кілька тижнів тому The Wall Street Journal повідомила, що генеральний директор Марк Цукерберг сказав співробітникам: завдяки підвищенню ефективності за рахунок ШІ компанія може створювати більше продуктів, і тепер Meta планує випускати значно більше застосунків, ніж раніше.
За даними видання, посилаючись на головного продуктового директора Meta Кріса Кокса, Цукерберг сказав: «Отже, ми з Крісом говорили: „гаразд, а чи можемо ми зробити 50 нових застосунків?“ Ну, так, ймовірно. Але, мабуть, варто почати з кількох, перш ніж одразу намагатися зробити всі 50».
Meta може вважати, що користувачам потрібні нові застосунки, але це навряд чи так, особливо з огляду на те, що її нові продукти здебільшого копіюють інші популярні сервіси. Наприклад, Instants запозичує ідеї BeReal і Snapchat, тоді як Meta Edits, запущений торік, значною мірою копіює CapCut від ByteDance.
Meta не одразу відповіла на запит із проханням про коментар.
Оператор мобільного зв’язку Trump Mobile підтвердив, що відкрито розкривав в інтернеті імена клієнтів, їхні електронні адреси, поштові адреси, номери мобільних телефонів і ідентифікатори замовлень.
Представник брендуваного ім’ям Трампа виробника телефонів Кріс Вокер повідомив TechCrunch, що компанія розслідує інцидент і наразі не знайшла доказів витоку контенту чи фінансової інформації. У компанії заявили, що зламу мережі, систем чи інфраструктури Trump Mobile не було.
За словами Вокера, витік пов’язаний із стороннім постачальником платформи, який підтримує «певні операції Trump Mobile». Назву цього постачальника він не розголосив.
Підтвердження компанії пролунало після повідомлень цього тижня про те, що дані клієнтів Trump Mobile були у вільному доступі в мережі.
У середу двоє ютуберів, які замовили телефон Trump Mobile, заявили, що дослідник попередив їх про публічний доступ до їхніх персональних даних. Блогери Coffeezilla та penguinz0 розповіли, що намагалися повідомити Trump Mobile про інцидент після того, як це безуспішно зробив сам дослідник.
Вокер додав, що Trump Mobile зараз оцінює, чи потрібно офіційно повідомляти клієнтів про розкриття їхніх персональних даних.
На конференції розробників Google I/O цього тижня ми отримали змогу коротко протестувати нові окуляри Google з підтримкою ШІ. Йдеться не про аудіоокуляри, які компанія обіцяє почати продавати восени, а про модель, що поєднує аудіо та візуальний досвід.
Вперше анонсовані на минулорічному заході, ці Android XR-окуляри мають вбудований у лінзу дисплей, який виводить корисну інформацію поверх реального світу. Це можуть бути віджети з прогнозом погоди, пішохідною навігацією, даними про приїзд Uber, живим перекладом тощо — навіть віджети, які ви самі створите за допомогою ШІ.
Як зазначила компанія, окуляри зможуть працювати в парі як з Android, так і з iOS — як у суто аудіоформаті, так і в майбутній версії з дисплеєм.
Окуляри з дисплеєм мають стати наступним кроком після першого покоління аудіоокулярів, які вийдуть пізніше цього року. Модель розробляється у партнерстві з Warby Parker, Gentle Monster та Samsung, поєднуючи технології Google з дизайнерською естетикою цих брендів.
Прототип, який ми тестували, все ще був саме прототипом, хоча вже досить «відполірованим» для зовнішніх випробувань. Представники Google пояснили, що така версія дозволяє не надто перейматися косметичними деталями — різними стилями та формами — і зосередитися на експериментах із самою дисплейною технологією та її впливом на час автономної роботи. Тобто ці окуляри суттєво відрізнятимуться від майбутньої серійної моделі за посадкою, формою, розмірами та увагою до дрібниць. Швидше, це спосіб випробувати «нутрощі» пристрою в базовій, але зручній оправі.
Комерційна версія зможе визначати момент, коли окуляри надягають і знімають. Прототип, який був у нас, цієї функції не мав.
Щоб активувати Gemini, потрібно затиснути праву частину дужки окулярів на дві секунди. Лунає звук запуску, який сигналізує, що Gemini увімкнено та слухає. У демоверсії старт Gemini одночасно запускає камеру, але в серійному продукті користувач зможе сам вирішувати, вмикати камеру разом із Gemini чи ні.
У першому тесті ми ввімкнули музику через окуляри, попросивши Gemini відтворити улюбленого виконавця. Оцінити якість звуку було складно через дуже гучний майданчик: гучність була викручена на максимум, але музику все одно було важко чути чітко й детально. Попереднє враження з цього обмеженого досвіду таке: окуляри навряд чи стануть повноцінною заміною якісним навушникам, але підійдуть, якщо просто хочеться фонової музики під час прогулянки, хайкінгу або хатніх справ. Перевага відсутності вухарів у тому, що ви краще чуєте людей навколо, ніж у «режимі прозорості» на кшталт того, що є в Apple AirPods.
Щоб вимкнути музику, достатньо один раз торкнутися дужки приблизно посередині, ніби торкаєтесь до скроні.
У другому тесті ми натиснули кнопку затвора, щоб сфотографувати людину. Дисплей був вимкнений, тому знімок автоматично переслався на наш телефон і годинник. (У майбутньому довге натискання дозволить знімати відео, але в прототипі цієї опції ще не було. У разі відео ви бачитимете у вікні не фото, а відео-прев’ю.)
Також можна просто попросити Gemini зробити фото без натискання кнопки й одразу застосувати до нього якийсь AI-ефект. Наприклад: «Зроби фото і перетвори людину на аніме-персонажа». Фото надсилається на телефон, потім — на сервери Gemini і Nano Banana, а потім повертається у відредагованому вигляді.
На переповненому Wi-Fi майданчику Google I/O цей цикл займав близько 45 секунд.
З увімкненим дисплеєм у полі зору з’являється простий домашній екран. У демо були попередньо додані віджети з погодою та таймером до початку Google I/O. Також можна створити швидкі ярлики до окремих застосунків, наприклад Google Maps чи Translate, якщо це ваші основні сценарії використання окулярів.
Прототип мав лише один дисплей — над правим оком, але платформа підтримує як одно-, так і дво-дисплейні конфігурації, а також аудіоокуляри без дисплея. Саме зображення виглядало дещо розмитим, але ми списали це на наші контактні лінзи з різними діоптріями: одне око — для дали, інше — для близької відстані. Якщо заплющити одне око, картинка ставала різкішою, але вже за мить над правим оком з’являлася втома, і не факт, що винні лише лінзи.
Одним із найцікавіших демо був мовний переклад в окулярах, який працює на базі застосунку Google Translate у телефоні. Демонстратор швидко говорив іспанською, окуляри автоматично визначали мову й виводили текст англійською на дисплей, а Gemini паралельно озвучував переклад вухом. Мандрівники цілком можуть купувати ці окуляри вже заради такого досвіду.
Варто зазначити, що Translate працюватиме й на аудіоокулярах — просто без тексту на лінзах. За потреби транскрипцію можна буде подивитись на телефоні, паралельно слухаючи аудіопереклад у режимі реального часу.
Ще одне демо демонструвало навігацію. Вийти з павільйону й прогулятися для перевірки точності ми не могли, але загальне враження отримали. Достатньо попросити Gemini прокласти маршрут до певного місця — навіть настільки нечіткого, як «найближча кав’ярня».
Gemini запускає Google Maps на телефоні, і після короткої затримки окуляри починають показувати покрокові підказки. Коли ви дивитеся вперед, бачите на дисплеї інформацію про наступний поворот. Якщо потрібно зорієнтуватися в просторі, достатньо глянути вниз — на «підлозі» з’являється карта з вашою синьою крапкою. Повертаючись ліворуч чи праворуч, ви так само «крутіть карту», як це робите на телефоні, намагаючись зорієнтувати синю точку в потрібний бік.
Коли знову підводите погляд, можна спокійно йти далі — карта не закриває вам видиму дорогу.
Оскільки досвід прив’язаний до Google Maps на телефоні, збережені місця на кшталт «дім» чи «робота» будуть доступні автоматично.
Ми також коротко протестували можливість розпізнавання об’єктів у полі зору й постановку запитань про них. Спершу окулярам було важко ідентифікувати репродукцію картини Моне на полиці перед нами — прототип не запускав камеру автоматично, її довелося знову вмикати з застосунку. Ба більше, знадобилося кілька запитів, перш ніж Gemini припустив, що це схоже на Моне, навіть коли ми підійшли ближче й сфокусувалися на підписі художника внизу зліва.
Інші тести минули гладше: окуляри одразу впізнали рослину на полиці та змогли відповісти на запитання про рецепти з книги. Втім, усе це вже сьогодні можна зробити за допомогою Google Lens (або інших AI-моделей у чат-ботах), тож головна «фішка» тут у тому, що для цього не треба діставати смартфон.
Google каже, що розповість більше про свої Android XR-окуляри з дисплеєм пізніше цього року, коли розширить програму тестування з обраними користувачами.
Поки що в компанії вважають, що для частини користувачів достатньо буде й аудіофункцій — це водночас і пояснення того, чому окуляри з дисплеєм ще не готові, попри конкуренцію з боку Meta та Snap.
Як і дисплейна версія, аудіоокуляри надають доступ до ШІ-асистента Gemini, голос якого ви чуєте через динаміки в дужках. З їх допомогою можна слухати музику, робити фото натисканням кнопки, телефонувати чи керувати застосунками на смартфоні — так само, як це буде в майбутніх окулярах із дисплеєм.
Інтеграцію зі сторонніми застосунками нам не показували, але окуляри мають дозволяти давати Gemini команди на кшталт: «Візьми інгредієнти з цього рецепта й додай їх до мого списку покупок».
Ще один сценарій, який Google демонструвала під час основної доповіді: окуляри «бачать» страву, яку ви готуєте на плиті, й дають поради — наприклад, чи достатньо просмажене м’ясо.
Раніше цього тижня Google запустив повністю оновлений інтерфейс пошуку, в якому на перший план винесені AI-резюме, а традиційні «10 синіх посилань» опиняються далеко внизу сторінки. Але через масштаб Google Search з’являється безліч крайніх випадків, які компанія, схоже, не продумала.
Наприклад, ось що тепер бачить користувач, якщо ввести в пошуку Google слово “disregard”.
Google вже отримує чимало критики в соцмережах за таку поведінку, і легко зрозуміти чому. Як можна помітити, посилання на словник Merriam-Webster все ще присутнє, але до нього треба прогортати повз величезний блок порожнього простору. Для більшості користувачів єдиною видимою відповіддю стане саме цей блок. І що найважливіше, AI-відповідь не має жодної очевидної користі для людини, яка шукає значення слова “disregard”. Це просто зламаний інструмент.
Для контексту: ось як виглядає той самий запит у Bing, який менш агресивно просуває свої AI-резюме. Це теж неідеальний варіант, але там принаймні є корисна інформація.
Я працюю професійним техножурналістом майже 15 років і до сьогодні не можу пригадати жодного випадку, коли результат пошуку в Bing був би ціннішим за аналогічний у Google. Уперше трапляється все!
Spotify колись була виключно музичним застосунком. Потім додала подкасти. Потім аудіокниги. Тепер компанія з шаленою швидкістю нашаровує в застосунок функції на базі штучного інтелекту. Остання хвиля анонсів, зроблена на Дні інвестора, переважно стосується генерації контенту за допомогою ШІ, а не використання його для того, щоб допомогти користувачам знайти саме те, що їм потрібно.
Досі Spotify переважно була платформою для контенту, створеного людьми — музики, подкастів та аудіокниг. Із додаванням інструментів ШІ для генерації всіх цих форматів застосунок готується виглядати зовсім інакше. Цей зсув створює й нове тертя: ШІ сьогодні може продукувати музику швидше, ніж Spotify встигає нею керувати.
Торік компанію критикували за те, що вона належно не маркувала музику, створену за допомогою ШІ. Після цього Spotify змінила свою політику й впровадила галузевий стандарт DDEX — поширену систему маркування для ідентифікації ШІ-згенерованих треків у каталозі. Тепер Spotify підписала угоду з Universal Music Group (UMG), яка дозволяє фанатам створювати ШІ-кавери та ремікси вже існуючих пісень. Хоча ця домовленість забезпечує винагороду авторам, вона принесе на платформу ще більше ШІ-музики і може ускладнити слухачам відкриття нових виконавців-людей.
Spotify також співпрацює з компанією ElevenLabs, що спеціалізується на ШІ-голосах, щоб запустити інструмент, який дозволяє авторам озвучувати аудіокниги за допомогою голосів ШІ. Це пришвидшує виробництво аудіокниг, але озвучка штучним голосом досі може звучати неприродно.
Ще дивнішим виглядає рух компанії в бік продуктивності. Функція персональних подкастів дозволяє користувачам генерувати ШІ-подкасти на будь-яку тему, включно з підсумками їхніх календарів та електронної пошти. Раніше цього місяця компанія представила інструмент для розробників, які користуються ШІ-помічниками програмування на кшталт Codex і Claude Code: він дозволяє створювати подкасти й зберігати їх у бібліотеці Spotify. З останнім оновленням усі користувачі зможуть будувати персональні подкасти за допомогою текстових підказок прямо в застосунку.
Компанія також випускає експериментальний десктопний застосунок, який під’єднується до електронної пошти, нотаток і календаря користувача, витягує звідти релевантну інформацію й генерує персоналізований аудіобрифінг. Це саме той тип функцій, який міг би жити всередині вже існуючого застосунку Spotify — тож рішення винести його в окремий продукт варто уважно відстежувати.
«За вашого дозволу він може діяти від вашого імені: досліджувати теми, користуватися веб-браузером, організовувати інформацію та допомагати виконувати завдання», — йдеться в описі застосунку. Формулювання видає намір: Spotify рухається до так званого агентного ШІ — програмного забезпечення, яке не просто відповідає на запитання, а й автономно виконує завдання замість користувача. Компанія не розкрила деталей, але з огляду на її прагнення охопити «все аудіо» неважко уявити, що інструменти на кшталт ШІ-конспектування зустрічей у стилі Granola з часом також можуть з’явитися в Spotify.
Усе це в підсумку означає ще більше контенту на платформі, а відповіддю Spotify на питання, як допомогти в ньому орієнтуватися, знову стає ШІ. Компанія додає функцію пошуку аудіокниг і подкастів природною мовою — подібно до того, як Google просуває розмовний пошук. База для цього вже є: у Spotify є ШІ-DJ, з яким можна «спілкуватися», слухаючи музику.
Тепер користувачі зможуть ставити запитання, щоб отримувати відповіді щодо конкретного епізоду подкасту або його ширших тем. Хтось уже робить це в чат-ботах на кшталт ChatGPT чи Gemini, але Spotify не хоче, щоб люди виходили з її застосунку.
Spotify старанно перетворюється на застосунок «усе-в-одному» для аудіо, але в цій гонитві вона наповнює себе функціями, про які користувачі не просили, і робить сервіс заплутанішим та складнішим для навігації.
Смартфон Trump Mobile T1 дав ще один привід не витрачати на нього гроші. Компанія визнала, що відкрила доступ до персональних даних своїх клієнтів у відкритому інтернеті, повідомляє TechCrunch. Під загрозою опинилися номери телефонів, домашні адреси, email-адреси та інша інформація.
Представник Trump Mobile заявив, що витік не зачепив фінансові дані, що певною мірою заспокоює. Водночас компанія зробила це визнання лише після того, як реальні покупці почали знаходити свою особисту інформацію онлайн. Тож, можливо, не завадить змінити паролі до банківських акаунтів про всяк випадок.
Важливий нюанс: Trump Mobile визнала факт витоку, але напряму клієнтів так і не поінформувала. Компанія досі розмірковує, чи заслуговують її покупці, які заплатили щонайменше $500, хоча б на простий email-повідомлення.
Речник Кріс Волкер поклав відповідальність за витік на сторонню платформу-провайдера, яка нібито підтримує «певні операції Trump Mobile». Назву провайдера не розкрили, тож невідомо, чи взагалі йдеться про реальну компанію. Тим більше, що Trump Mobile важко назвати зразком надійності.
Окрема історія — самі телефони. Їх мали випустити ще в серпні 2025 року, але реліз спершу перенесли на жовтень, а потім знову відклали. Зараз гаджети начебто мають почати надсилати клієнтам цього тижня — але це не точно.
Спочатку Trump Mobile обіцяла, що смартфони будуть вироблені у США. Насправді це виявилося обманом. Тепер у рекламних матеріалах сказано лише, що апарати «спроєктовані з урахуванням американських цінностей».
Підтримувати ці «американські цінності» має золотий корпус смартфона з американським прапором на задній панелі. Проблема в тому, що на цьому прапорі всього 11 смуг замість 13, як на справжньому. Схоже, «цінності» не передбачали додаткової перевірки дизайну.
Початкова реклама також створювала враження, що Trump T1 — це абсолютно новий смартфон, розроблений і виготовлений з нуля. Однак це теж виглядає як введення в оману. Численні повідомлення вказують, що Trump T1 насправді є перефарбованою версією або HTC U-24 Pro, що виробляється на Тайвані, або Revvl 7 Pro 5G, який робить у Китаї компанія Wingtech. Revvl 7 Pro можна купити приблизно за $125.
Іншими словами, Trump T1, найімовірно, — це кількарічний середньобюджетний Android-смартфон, покритий дешевою «золотою» фарбою і оздоблений некоректно намальованим американським прапором. І коштує він при цьому щонайменше $500. Зате постачається з попередньо встановленою соцмережею Truth Social, що, очевидно, має компенсувати різницю в ціні.
У, схоже, нескінченній судовій тяганині Apple з розробником Fortnite, компанією Epic Games, щодо комісій в App Store виробник iPhone знову оскаржує рішення суду. Її нова тактика полягає в тому, щоб довести: претензії Epic Games до розміру комісій не повинні призводити до судової заборони, яка поширюється на всіх розробників в американському App Store, включно з іншими техгігантами на кшталт Microsoft і Spotify, які не були учасниками цього конкретного процесу.
«Epic ніколи не подавала колективний позов і ніколи не намагалася довести, що заборона на дії Apple щодо всіх інших розробників — таких як Microsoft чи Spotify, які не мають жодного стосунку до Epic — якимось чином є необхідною для надання компенсації саме Epic», — йдеться в новій петиції Apple, яка просить Верховний суд США переглянути рішення суду нижчої інстанції.
У тому ж документі Apple також заперечує проти ухвали Дев’ятого апеляційного округу про цивільну неповагу до суду через нібито невиконання компанією вимог ін’єкції. Суд постановив, що Apple має надати розробникам право додавати в додатки посилання — які можуть перенаправляти користувачів на альтернативні способи оплати поза платіжною системою Apple — якщо розробники вирішать це зробити. Формально Apple це дозволила, але запровадила комісію на такі зовнішні покупки, що й стало підставою для рішення про неповагу до суду.
Дев’ятий округ заявив, що комісія 27% на зовнішні платежі нівелює саму мету їх дозволу — що, фактично, так і є. Однак Apple оскаржує рішення з суто юридичних підстав. Її новий аргумент зосереджений на тому, чи може федеральний суд визнати сторону винною в цивільній неповазі за порушення «духу» судової ін’єкції, якщо сама ін’єкція була сформульована так, що залишала простір для тлумачень і нічого не говорила про комісії (тобто прямо не забороняла збори з зовнішніх покупок, тож, з точки зору Apple, компанія формально нічого не порушила).
Apple, схоже, має майже безмежні ресурси для фінансування своїх юридичних баталій. Компанія вже понад п’ять років, з 2020 року, оскаржує початковий позов Epic і кінця цьому процесу поки не видно.
Epic Games розкритикувала останній крок Apple як «останній відчайдушний маневр, щоб відкласти завершення цієї справи й уникнути відкриття воріт для конкуренції платіжних сервісів на користь споживачів».
На початку цього місяця Верховний суд США відхилив прохання Apple призупинити подальші слухання, доки суд не визначить, чи були санкції обґрунтованими.
NASA відкриває конкурсні торги на право керувати Лабораторією реактивного руху (Jet Propulsion Laboratory, JPL) після того, як у 2028 році завершиться чинний контракт із Каліфорнійським технологічним інститутом (Caltech). Це доволі важлива подія, адже Caltech управляє лабораторією з моменту її заснування у 1936 році. JPL фактично з’явилася більш ніж за два десятиліття до створення самої NASA.
Це не означає, що Caltech обов’язково втратить свою роль. NASA лише розглядає інші варіанти. Агентство опублікувало повідомлення із закликом до зацікавлених сторін подавати пропозиції, оскільки «швидке зростання космічної економіки США свідчить про появу життєздатного конкурентного ринку».
За словами NASA, «проведення конкурсу на цей контракт» дозволить агентству «оцінити потенційні переваги альтернативних підходів до управління». Йдеться, зокрема, про «можливості підвищення ефективності виконання місій, рівня інновацій, а також загальної вартості та операційної ефективності».
У NASA також зазначають, що цей крок є частиною «ширших зусиль на рівні всього уряду та агентства з пошуку шляхів підвищення ефективності». Адміністрація Дональда Трампа останніми місяцями зосередила увагу на NASA, пропонуючи Конгресу скоротити бюджет агентства на 23 відсотки.
Такі скорочення безпосередньо вплинули б і на JPL. Не виключено, що NASA шукає нового партнера з управління, який матиме достатні фінансові ресурси. Фінансування космічного агентства становить близько 0,35 відсотка з федерального бюджету у 7 трильйонів доларів, і, зрештою, ми живемо в часи, коли рахується кожен цент.
Хто може очолити JPL, якщо це буде не Caltech? Вартість контракту становитиме щонайменше 30 мільярдів доларів, а потенційними претендентами можуть бути як інші університети з потужними школами аерокосмічної інженерії, так і підрядники на кшталт Lockheed Martin та Boeing.
Проєкт формально класифікується як Федеральний дослідницький та дослідно-конструкторський центр (Federally Funded Research and Development Center, FFRDC). Такі центри зазвичай управляються некомерційними структурами — університетами або благодійними підрозділами корпорацій. Однак зараз 2026 рік, правила змінюються, тож передбачити результат цього процесу складно.
У NASA наголошують, що починають пошук нового партнера задовго до завершення чинного контракту у 2028 році, щоб гарантувати безперервність роботи проєктів. Операційна діяльність лабораторії не повинна постраждати, незалежно від того, хто керуватиме JPL після 2028 року.
Google стикається з новими збоями після початку розгортання оновленого, ще більш орієнтованого на ШІ пошуку, анонсованого на I/O 2026. Наразі за запитами на кшталт “disregard”, “stop” або “ignore” сервіс більше не показує стандартний словниковий сніпет із визначенням, а натомість відображає AI Overview і багато порожнього місця. Оскільки користувачі вже поскаржилися на це в соцмережах, а видання на кшталт TechCrunch та MacRumors написали про проблему, навіть якщо ви не отримаєте визначення, ви можете побачити добірку посилань на матеріали про цей збій ще до традиційного списку результатів.
Кільком співробітникам Engadget вдалося відтворити дивні відповіді AI Overview у власних пошукових сесіях Google. В режимі Incognito сервіс один раз відповів коректно, показавши звичний сніпет із визначенням, а вдруге знову видав AI Overview. Посилання на онлайн-словники як і раніше з’являються під некоректними результатами, але до них потрібно спершу прокрутити повз AI Overview або сітку статей.
Engadget звернувся до Google по коментар. У компанії визнали проблему й пообіцяли виправлення: «Ми знаємо, що AI Overviews неправильно інтерпретують деякі запити, пов’язані з діями, і працюємо над виправленням, яке невдовзі буде розгорнуте», — сказав речник Google.
Якщо дивитися ширше, те, що Google не показує визначення автоматично, не настільки критично, як порада додавати клей до піци — один із курйозів, з яким компанія зіткнулася під час першого запуску AI Overviews. Це навіть може піти на користь трафіку сайтів на кшталт Merriam-Webster. Проте проблема добре ілюструє незручний перехідний етап, який зараз переживає Google, коли з «найбільшого реферала» для інших сайтів компанія поступово перетворюється на універсального ШІ-асистента, що намагається дати відповідь безпосередньо в інтерфейсі пошуку.
