Федеральне бюро розслідувань, чий кіберпідрозділ тривалий час спостерігає за цифровими просторами, нарешті вирішило сповістити широку громадськість про дещо, що вже давно не є секретом для фахівців. Йдеться про загрозу, яка підстерігає власників будь-яких «розумних» пристроїв і тихо, але впевнено спустошує гаманці, одночасно приховуючи злочинну діяльність. За даними Центру скарг на інтернет-злочини (IC3) бюро, існують цілком конкретні ознаки того, що ваші нібито корисні гаджети були перетворені на ланки у чужому злочинному ланцюгу.

Якщо ж спростити складні терміни, то це означає лише одне: поки ви насолоджуєтеся зручностями свого «розумного» телевізора, камери безпеки чи навіть дитячої іграшки, яка вміє щось там «сказати», хакери активно шукають і, звісно, знаходять слабкі місця у цих пристроях. Вони захоплюють їх, перетворюючи на своєрідних цифрових рабів, які потім за їхніми вказівками надсилають шкідливий трафік або здійснюють кібератаки, при цьому все виглядає так, ніби атака йде саме з вашого дому. Ця добре відома тактика перетворює ваші гаджети на частину «ботнету» – таємної мережі заражених машин, що контролюються дистанційно, звідкись дуже далеко.

Тож не дивно, що першою і найбільш очевидною ознакою такої «цифрової окупації» є раптовий і нічим не виправданий стрибок у споживанні інтернет-трафіку вашими пристроями, про що, власне, і попереджає ФБР. Зловмисне програмне забезпечення, що оселилося у вашому пристрої, змушує його безупинно надсилати або отримувати величезні обсяги даних – чи то спамові листи, чи атаки на інші веб-сайти, чи просто спілкування з командними серверами хакерів. Вся ця прихована «бурхлива» діяльність, звісно, проходить через ваше інтернет-з’єднання та IP-адресу, забезпечуючи кіберзлочинцям дорогоцінну анонімність, а вам – чималенькі проблеми з трафіком.

І якщо перший сигнал можна спробувати списати на щось незрозуміле, то другий уже б’є по кишені – зростання рахунків за інтернет. Цей наслідок прямо випливає зі збільшення обсягу даних, який невідомо куди йде через ваші пристрої. Якщо ви раптом помітили несподівано великий рахунок за інтернет, особливо якщо ваш провайдер справно стягує додаткову плату за високе використання даних, то ФБР радить негайно відключити підозрілий пристрій і повідомити про це на їхній веб-сайт IC3.

Третя ключова ознака, яку нерідко відхиляють як звичайне погіршення зв’язку, насправді може бути тривожним сигналом присутності кіберзлочинців у програмному забезпеченні вашого гаджета – загальне уповільнення роботи пристрою. Шкідливе програмне забезпечення, впроваджене в пристрій, постійно використовує обчислювальну потужність, пам’ять і пропускну здатність вашого гаджета. По суті, ваш «розумний» помічник у фоновому режимі біжить марафон, прикидаючись, що все добре, і це змушує сам пристрій, а іноді й все домашнє Wi-Fi з’єднання, працювати повільно або взагалі не реагувати.

Цікаво, що хакерам зовсім не потрібно, щоб власники «розумних» пристроїв необачно клікали на фішингові електронні листи або завантажували підозрілі посилання, щоб проникнути в певні гаджети. Багато пристроїв, підключених до вашого інтернету, постачаються з елементарним стандартним паролем на кшталт «admin» або «1234», який, як показує практика, власники «забувають» змінити, залишаючи відкриті двері для будь-кого. Для інших пристроїв, включаючи смартфони, програмне забезпечення, відоме як прошивка, з часом може застарівати, створюючи цілі дірки в безпеці, які хакери потім без зайвих зусиль експлуатують для отримання доступу.

Інші, ще цікавіші, випадки трапляються, коли деякі телефони або операційні системи для смартфонів взагалі залишають фабрику з прихованими недоліками безпеки, які навіть їхні розробники, як-от Apple чи Samsung, не виявили – це так звані вразливості нульового дня. Ці несподівані «чорні входи» у цифрову техніку дають кіберзлочинцям доступ навіть до найновіших пристроїв на ринку, поки їхні дизайнери, нарешті, не створять оновлення безпеки, щоб залатати ці приховані дірки в програмному забезпеченні. Отже, навіть якщо ви намагаєтеся бути обережними, ваша довіра до виробника може бути надто оптимістичною.

На щастя, існують і досить прості способи захисту від цих цифрових вторгнень, хоча й дещо запізнілі, враховуючи давню поінформованість ФБР про проблему. Найшвидші з них – це регулярно перезавантажувати ваші пристрої та маршрутизатори, щоразу змінювати всі стандартні паролі при активації нового пристрою, а також постійно оновлювати програмне забезпечення, щоб отримувати найновіші виправлення безпеки. Не менш важливо стежити за тим, скільки даних ви використовуєте щомісяця, адже це може стати першим дзвіночком, що щось не так.

«Перезавантажуйте пристрої регулярно, оскільки більшість шкідливих програм зберігається в оперативній пам’яті та видаляється при перезавантаженні пристрою. Це важливо робити регулярно, адже багато «акторів» конкурують за той самий пул пристроїв і використовують автоматизовані скрипти для виявлення вразливостей та зараження пристроїв», – зазначає ФБР, нібито відкриваючи нам секрет Полішинеля. Зрештою, ваша цифрова безпека виявляється не лише справою вашої обережності, але й постійною боротьбою з тими, хто зацікавлений у вашій цифровій недбалості.

Після тривалого періоду незручностей та необхідності використання сторонніх програм, компанія Samsung нарешті підтвердила те, чого багато хто чекав, але не отримав одразу: флагманська серія Galaxy S26 “незабаром” зможе обмінюватися файлами з пристроями Apple, включаючи iPhone, iPad та Mac, використовуючи власний сервіс Quick Share у поєднанні з відомим AirDrop. Ця звістка, безумовно, полегшить життя тим, хто вже давно намагається перекидати світлини чи документи між різними екосистемами без зайвих танців з бубном.

На диво, ця, здавалося б, базова функція не була доступна власникам Galaxy S26 з моменту запуску флагманської лінійки минулого місяця, хоча очікування були високими, адже Google вже реалізував подібну можливість для своєї серії Pixel 10, а згодом і для Pixel 9. Відсутність інтеграції на старті викликала чимало питань серед користувачів, які справедливо розраховували на повний спектр можливостей від преміального пристрою. Тепер же Samsung обіцяє “поступове” впровадження цієї опції через майбутні оновлення програмного забезпечення.

Заява про швидке впровадження надійшла від Чой Вон-джуна, головного операційного директора мобільного бізнесу Samsung (MX Business), під час прес-конференції в Японії, але, як це часто буває з подібними обіцянками, конкретних термінів ніхто, звісно, не назвав. Хоча, враховуючи, що найновіші пристрої Google Pixel вже успішно підтримують цю функцію, було б логічно припустити, що Samsung не затягуватиме надто довго. Не виключено, що після Galaxy S26 підтримку отримають і інші моделі Galaxy.

Після активації цієї можливості, користувачам Galaxy S26 більше не доведеться вдаватися до сторонніх сервісів для передачі файлів між своїм Android-смартфоном та екосистемою Apple. Єдиною вимогою залишатиметься встановлення видимості на “Усі” на обох пристроях, щоб обмін даними відбувався безперешкодно. Чи справді це означає кінець довготривалої проблеми з кросплатформним обміном файлів, чи це лише черговий етап еволюції, що лише “наближає” нас до ідеалу – покаже практика.

Здається, останнім часом виробники смартфонів вирішили, що нам усім потрібен виключно стриманий дизайн. Чорний, сірий, сріблястий – ось типова палітра, яка навіює нудьгу. Але компанія Nothing, схоже, має власне бачення, і цього року вони пропонують свій новий Phone 4A Pro в зухвалому рожевому кольорі. Якщо ви, як і автор, вважаєте, що гаджети мають виражати якусь індивідуальність, а не бути черговою безликою цеглиною, то це вже маленький плюс.

Приваблива ціна в 499 доларів у США та 499 фунтів у Великій Британії, без сумніву, є одним із ключових аргументів на користь Nothing Phone 4A Pro. Особливо, коли зважаєш на характеристики, які він пропонує. Його головний конкурент, Google Pixel 10A, коштує стільки ж і нещодавно справив приємне враження своєю збалансованою продуктивністю, залишивши позаду навіть дорожчий iPhone 17E. Хоча остаточні висновки робити ще зарано, Phone 4A Pro точно заслуговує на увагу.

Дизайн Nothing Phone 4A Pro вражає своєю сміливістю, особливо в рожевому виконанні. Це не надто яскравий, але помітний колір, який вносить трохи веселощів у світ смартфонів. На відміну від багатьох конкурентів, які надають перевагу спокійним тонам, Nothing додає характеру. Однак, компанія дещо відійшла від свого фірмового стилю прозорих задніх панелей, що демонтували внутрішні компоненти. Тепер більша частина корпусу – це алюміній, а елементи, що нагадують про технологічний вигляд, зосереджені навколо блоку камер.

Цей блок камер, попри свою стриманість, виглядає цікаво, зберігаючи індустріальний стиль завдяки видимим гвинтам. Тут розташовані три камери та нова “Glyph Matrix” – свого роду матричний дисплей, який вперше з’явився на дорожчому Nothing Phone 3. Цей дисплей може відображати час, рівень заряду батареї або сповіщення, а також дозволяє користувачам створювати власні інструменти, наприклад, таймер для відстеження прибуття таксі. На відміну від сенсорної версії на Phone 3, цей дисплей просто відображає інформацію, що, на думку автора, робить його дещо менш “іграшковим”, але чи стане він справді корисним – покаже час.

Ще одне нововведення – відсутність яскравих світлодіодних індикаторів, якими славилися попередні моделі Nothing. Навіть бюджетніший Phone 4A має невеликий кластер таких лампочок. Водонепроникність за стандартом IP65 захищає телефон від бризок і дощу, але навряд чи врятує від повного занурення. Компанія також наголошує на використанні перероблених матеріалів, що робить його найекологічнішим смартфоном від Nothing.

Серцем Nothing Phone 4A Pro є процесор Qualcomm Snapdragon 7 Gen 4, який працює в парі з 8 або 12 ГБ оперативної пам’яті. Тестована модель з 12 ГБ демонструвала плавну роботу в повсякденних завданнях, швидке відкриття програм і навіть безпроблемно справлялася з ресурсомісткою грою Genshin Impact на високих налаштуваннях. Операційна система Android 16 з фірмовою оболонкою Nothing має своєрідний монохромний інтерфейс, який, на думку автора, може ускладнювати розрізнення іконок, але його можна змінити на більш звичний.

Серед цікавих функцій – “Private Space”, що дозволяє приховати конфіденційні програми та фотографії за паролем, а також “Essential Space” – зручний інструмент для збереження скріншотів та голосових нотаток, доступ до якого здійснюється за допомогою окремої фізичної кнопки. Це особливо корисно для тих, хто часто має раптові ідеї, але забуває про них згодом. Хоча це і не головна причина вибору цього телефону, але це приємний бонус.

Компанія обіцяє три роки оновлень Android та шість років оновлень безпеки, що робить телефон придатним для використання до 2032 року. Хоча оновлення операційної системи дещо поступаються тим, що пропонує Google Pixel 10A (сім років), пріоритетом тут є саме безпека, яка впливає на загальний термін служби пристрою.

Камера Nothing Phone 4A Pro складається з трьох модулів: 50-мегапіксельної основної камери, 50-мегапіксельного телеоб’єктива з 3,5-кратним оптичним зумом та 8-мегапіксельної надширококутної камери. Попередні тести показали, що камери забезпечують гідну якість для своєї ціни, але для остаточних висновків потрібні глибші дослідження та порівняння з конкурентами. Зазвичай, камери Nothing не задовольняють професійних фотографів, але для повсякденних знімків, наприклад, дитячих фотографій, вони цілком підійдуть.

Акумулятор ємністю 5080 мАг, за заявами виробника, має забезпечувати до 17 годин роботи в змішаному режимі. Однак, реальний досвід показав дещо інше – майже 10% втрати заряду за годину стрімінгу і 73% після трьох годин. Звісно, це сильно залежить від інтенсивності використання, але при помірному навантаженні телефон, ймовірно, витримає день. Для швидкого заряджання передбачено 50-ватний провідний зарядний пристрій, але його доведеться придбати окремо.

Загалом, Nothing Phone 4A Pro має багато привабливих рис: достатню потужність для повсякденних завдань, пристойні камери та цікавий дизайн, який виділяється на тлі сірості інших смартфонів. Його головною перевагою, однак, залишається доступна ціна – 499 доларів. Звичайно, якщо ви шукаєте передові технології, варто звернути увагу на дорожчі моделі. Але постає питання: чи варті краща камера та вища продуктивність того, щоб витратити втричі більше? Остаточний вердикт буде винесено після повного тестування та порівняння з конкурентами, зокрема з Google Pixel 10A.

Нещодавно корпорація Microsoft з розмахом анонсувала амбітні плани щодо майбутніх оновлень Windows 11, обіцяючи користувачам давно очікувані “покращення”. Серед переліку нововведень фігурували такі “революційні” функції, як вертикальне розташування панелі завдань, прискорення роботи Провідника файлів та загальне підвищення продуктивності системи. Звісно, це має бути чудово, адже хто ж не мріяв про те, щоб його операційна система працювала швидше, ніж раніше, чи не так?

Однак, як це часто буває з великими технологічними гігантами, у пишних анонсах несподівано бракувало згадки про одну важливу “дрібницю”, яка викликає значний дискомфорт у частини користувачів. Мова йде про неприємну обов’язковість реєстрації або входу через обліковий запис Microsoft під час першого налаштування Windows 11. Ця вимога, запроваджена з легкої руки розробників, змушує багатьох із нас замислюватися, чи справді ми купуємо комп’ютер, чи просто орендуємо частину екосистеми корпорації.

І ось, попри офіційну тишу, з’явився промінь надії, що походить не від прес-релізу, а від особистої думки одного з високопоставлених керівників Microsoft. Скотт Гансельман, віце-президент корпорації, який безпосередньо працює над планами вдосконалення Windows 11, неофіційно натякнув на можливі зміни у цьому напрямку. У відповідь на запитання користувача у соціальній мережі X, щодо усунення обов’язкового входу, Гансельман відверто зізнався, що “ненавидить” цю функцію і “працює над цим”.

Звісно, не варто надто захоплюватися цим повідомленням, адже слова окремого віце-президента – це ще не офіційна політика компанії. Але, враховуючи зміну риторики в Microsoft щодо “більш уважного прислухання” до своїх відданих користувачів, такий вислів можна вважати позитивним знаком. Цікаво, що ще зовсім недавно, у жовтні 2023 року, Microsoft активно “латала” всі відомі обхідні шляхи, які дозволяли користувачам налаштовувати Windows 11 з локальними профілями, ухиляючись від нав’язливої вимоги входу.

Тож, поки ми чекаємо, чи перетворяться ці натяки на реальні дії, залишається спостерігати. Можливо, корпорація, яка так старанно закривала “лазівки” для свободи вибору, все ж таки вирішить “повернути” користувачам їхні комп’ютери, дозволивши налаштовувати систему так, як їм зручно. Або ж це черговий маневр, щоб створити ілюзію того, що “нас чують”, поки ми й далі будемо реєструватися всюди, де тільки можна.

Поки світ спостерігає, Китай вирішив не чекати на дозвіл і зробив “історичний” крок, ставши першою країною, що офіційно схвалила комерційний продаж мозкового імплантату. Йдеться про чіп NEO, розроблений компанією Neuracle Medical Technology, який нібито здатен перетворювати думки паралізованої людини на рухи допоміжної роботизованої руки. Це, безумовно, амбітний старт, що викликає більше запитань, ніж дає відповідей про справжні наміри та ризики цього технологічного стрибка.

Після лише вісімнадцяти місяців тестування, яке, як стверджується, підтвердило його безпечність, Національна медична продуктова адміністрація Китаю надала дозвіл на використання імплантату для осіб віком від 19 до 60 років. Сфера застосування обмежена паралічем, спричиненим травмами шиї чи спинного мозку, що перешкоджають рухам кінцівок. Сам імплантат, за даними Nature, має розмір з монету і вбудовується в череп, а вісім електродів розміщуються безпосередньо на ділянці мозку, що відповідає за рухи тіла, щоб “зчитувати” сигнали.

Уявіть собі: користувач просто уявляє рух руки, а чіп посилає електричний сигнал до комп’ютера, який потім трансформує його у дії протеза. На практиці NEO дозволяє активувати механічну рукавичку, здатну виконувати найпростіші завдання, як-от піднімати предмети, маніпулювати посудом чи пересувати засоби гігієни. Заявлено, що 32 людини вже успішно випробували пристрій, не повідомляючи про будь-які побічні ефекти – що, звісно, є дуже скромною статистикою для таких сміливих заяв та комерційного дозволу.

Цікаво, що попри численні компанії по всьому світу, які активно розробляють мозкові імплантати та інтерфейси “мозок-комп’ютер” (BCI), жодна з них досі не отримала дозволу на комерційне використання своїх інновацій як медичного лікування. Навіть такі відомі та широко розрекламовані проєкти, як Neuralink Ілона Маска, стикалися з серйозними побічними ефектами, які значно гальмували будь-яке регуляторне схвалення. На цьому тлі китайська “прудкість” виглядає або вражаючою ефективністю, або, щонайменше, підозріло поспішною.

Дозвіл на продаж чіпа NEO з’явився лише через кілька місяців після того, як Китай оприлюднив офіційний політичний документ, де детально викладено стратегію країни щодо створення глобально конкурентоспроможної індустрії BCI протягом найближчих п’яти років. Цей план містить аж сімнадцять конкретних кроків, спрямованих на те, щоб Китай очолив дослідження, розробку та застосування цих проривних технологій у світовому масштабі. Очевидно, що мова йде не тільки про покращення життя пацієнтів, а й про значний геополітичний вплив та домінування на ринку майбутнього.

“Китайський уряд завжди підтримував “підривні технології”, – зазначив Фенікс Пен, співзасновник компаній NeuroXess та Gestala, що також займаються BCI, у розмові з WIRED на початку цього року. – Я думаю, з точки зору уряду, ця політика означає, що технологія BCI вже перейшла від концептуального рівня до рівня готового продукту”. Цей документ також просуває масове виробництво неінвазивних, неімплантованих пристроїв у різних формах, таких як налобні пов’язки, головні гарнітури та завушні пристрої, схожі на слухові апарати або окуляри.

Ба більше, влада Китаю пропонує тестувати ці технології у високоризикованих секторах, включно з поводженням з небезпечними матеріалами, ядерною енергетикою, гірничодобувною промисловістю та виробництвом електроенергії, що викликає закономірні запитання про етичність та безпеку. Наразі офіційна мета мозкових імплантатів є благородною – відновлення автономності людям з інвалідністю. Існують експериментальні пристрої, що дозволяють спілкуватися “думками”, керувати комп’ютерами без руху м’язів і навіть технології, що починають відновлювати зір. Однак з комерційним схваленням NEO, індустрія, безсумнівно, вступає в нову, значно амбітнішу фазу, де медичні цілі можуть переплітатися з далекосяжними стратегічними планами глобального технологічного контролю.

Нещодавнє оновлення для смартгодинника Pixel Watch, схоже, спричинило несподівані “покращення”, адже тепер деякі користувачі повідомляють про дивну поведінку у своїх фітнес-статистиках Fitbit. Проблеми, які почалися після березневого оновлення 2026 року, поширилися від зниклих показників температури шкіри та SpO2 до значно більш фундаментальних даних, що ставить під сумнів саму суть пристрою, покликаного відстежувати активність. Звіти власників годинників нарікають на те, що базові функції моніторингу тепер працюють з дивовижною “креативністю”.

Кілька власників Pixel Watch, які вже стикнулися з цими “інноваціями”, поділилися своїми спостереженнями, що їхні годинники тепер, з незрозумілих причин, завищують кількість пройдених кроків, інколи навіть подвоюючи їх. Ця математична магія не оминає й інші показники, такі як пройдена відстань та спалені калорії, які також виявляються значно завищеними, навіть якщо фактична активність користувача була мінімальною. Звісно, приємно бачити на екрані показники, що свідчать про вражаючий прогрес, але чи відповідає це реальності, коли ви лише пройшлися до холодильника?

Причина такої розщедрості на цифри залишається незрозумілою, проте для тих, хто покладається на свій Pixel Watch для відстеження фізичної активності, це становить доволі серйозну проблему. Хоча смартгодинники ніколи й не претендували на роль медичних приладів з абсолютно точною діагностикою, їхня головна цінність полягала у здатності відстежувати тенденції та допомагати контролювати прогрес на шляху до підвищення активності. Коли ж базові дані проходять через арифметичні маніпуляції, цінні тенденції перетворюються на химерні аномалії, які мало що розповідають про реальний стан справ.

Цікаво, що первісні підозри щодо провини останнього оновлення самого годинника, виявились не зовсім точними. За оновленою інформацією, схоже, що коренем зла є не стільки програмне забезпечення годинника, скільки серверна частина або ж сам додаток Fitbit, який інтегрується з ним. Це підтверджується тим, що подібні “покращення” помічені навіть на пристроях Pixel Watch старіших версій, які ще не отримували березневого оновлення. Ситуація свідчить про системну проблему, яка, ймовірно, зачіпає ширшу екосистему Fitbit, а не лише останню модель годинника.

Попри зростаючу кількість скарг від розчарованих користувачів, які сподівалися на надійний інструмент для моніторингу здоров’я, компанія Google досі не визнала існування цієї проблеми. Залишається лише сподіватися, що майбутні оновлення програмного забезпечення, будь то на стороні годинника чи додатка, нарешті виправлять ці надмірно “оптимістичні” показники. Наразі ж власникам Pixel Watch доведеться бути особливо скептичними щодо цифр, які демонструє їхній надійний помічник, і, можливо, навіть перевіряти кроки старомодним способом, рахуючи їх у думках.

Пошуковий гігант Google постійно прагне інтегрувати штучний інтелект у практично кожен свій продукт, і це вже не секрет для тих, хто хоч трохи стежить за технологічним світом. Минулого року компанія вже “експериментувала” з автоматично згенерованими короткими описами до історій у своєму сервісі Discover, а згодом, у грудні, розпочала схожі “експерименти” із заголовками, відмовившись називати це експериментом вже за місяць. Це показує, як швидко подібні ініціативи можуть переходити з тестової фази у повсякденну реальність, залишаючи за собою чимало запитань та занепокоєнь.

Тепер же, як детально розповів авторитетний портал The Verge, подібна, але, можливо, ще більш тривожна розробка, з’явилася у звичайному пошуку Google, тобто серед традиційних “10 синіх посилань”, до яких ми всі звикли роками. Цей новий “експеримент” полягає у заміщенні оригінальних заголовків новин, створених людьми-редакторами, на їхні версії, згенеровані штучним інтелектом. Такий крок, безумовно, викликає серйозне занепокоєння щодо достовірності інформації, яка зрештою потрапляє до кінцевого користувача.

Найбільш яскравим і показовим прикладом цього є випадок, коли стаття одного з видань The Verge з’явилася у пошуку із заголовком “Інструмент ШІ ‘Шахраюй у всьому'”. Без попереднього ознайомлення зі змістом статті у пересічного читача могло скластися враження, що це пряма рекомендація або схвалення такого інструменту, що може ввести в оману мільйони користувачів, які покладаються на пошукові системи як на джерело правди. Оригінальний же заголовок матеріалу звучав так “Я використав інструмент ШІ ‘Шахраюй у всьому’, і він мені зовсім не допоміг шахраювати”, що, по суті, є абсолютно протилежним закладеному автором посилу, як справедливо зазначає 9to5Google.

Очевидно, що така практика може швидко стати джерелом серйозних проблем, особливо враховуючи, наскільки сильно користувачі покладаються на пошукові системи для отримання точної та актуальної інформації про події у світі. Представники Google, коментуючи ці зміни для The Verge, описали масштаби експерименту як “вузькі”, запевняючи, що ширший запуск ще не був схвалений, хоча це мало кого заспокоює. Залишається відкритим питання, чи є це лише черговим тестом, чи ж передвісником фундаментальних змін у подачі новин та інформації загалом.

Крім того, були зафіксовані випадки, коли результати пошуку ігнорували частини тексту до або після довгого тире в заголовку, що демонструють скріншоти, надані джерелами. Наприклад, оригінальні заголовки на кшталт “Ви не можете замінити батарею в ‘розумних цеглинках’ Lego — і багато їхніх сенсорів ще неактивні” або “Я зустрів Олафа — робота з ‘Крижаного серця’, який може стати майбутнім парків Disney” були обрізані, втрачаючи важливі деталі або навіть змінюючи основну думку. Це свідчить про недосконалість алгоритмів та їх нездатність повноцінно інтерпретувати людську мову, що є критично важливим для новинних матеріалів.

Намагаючись хоч якось розвіяти занепокоєння, представник Google повідомив The Verge, що навіть у разі подальшого впровадження цього експерименту, “він не буде використовувати генеративну модель, і ми не створюватимемо заголовки за допомогою генеративного ШІ”. Проте, жодних роз’яснень щодо того, які саме засоби будуть використані натомість, надано не було, що лише посилює скептицизм та нерозуміння справжніх намірів компанії. Інший представник лише загально зазначив, що цей тест розроблений для “виявлення змісту на сторінці, який був би корисним і релевантним заголовком для запиту користувача”, але це знову ж таки не пояснює механізмів.

Варто зазначити, що цей експеримент не обмежуватиметься лише новинними статтями, індексованими у пошуку, а також поширюватиметься на звичайні вебсайти, за словами Google. Однак, безумовно, використання штучного інтелекту для новинних заголовків викликає найбільше занепокоєння, адже такі заголовки можуть бути прочитані мільйонами людей протягом кількох годин після їхньої появи у пошуку Google. Це величезна відповідальність за правдивість і неспотвореність інформації, яка, схоже, лягає на не завжди досконалі алгоритми.

Для прикладу, автор оригінальної публікації стверджує, що не помічав випадків заміни заголовків видання Android Police на згенеровані штучним інтелектом у своєму регіоні. Проте це зовсім не означає, що подібне не відбувається в інших місцях. Цілком можливо, що цей тест обмежений певними регіонами, і Google незабаром може розширити його на інші частини світу, поступово впроваджуючи нову реальність, до якої користувачі, можливо, будуть не готові.

Сучасні смарт-телевізори, ці вікна у світ розваг, виявляється, не такі вже й безневинні, як здається на перший погляд. Невже ви гадали, що вони лише демонструють вам фільми та серіали? Насправді, ці пристрої потайки пильно відстежують кожен ваш крок у цифровому просторі, фіксуючи, що саме ви дивитесь, о котрій годині, як довго, і навіть те, що ви пропустили, перш ніж зупинитися на певній програмі. Щоб додати перцю до цієї ситуації, ваш розумний телевізор ще й активно знімає скріншоти з екрану під час вашого перегляду та надсилає їх прямо виробнику.

Уже давно зрозуміло, що приватність у нашому перенасиченому технологіями світі — це радше розкіш, аніж норма. Наші смартфони знають про нас майже все, відвідавши кожен куточок нашого життя, але мало хто усвідомлює, що таку ж інформаційну “жагу” демонструють і наші телевізори разом із потоковими сервісами. За цим стеженням ховається технологія під назвою ACR (Automatic Content Recognition), або Автоматичне Розпізнавання Контенту, і, на щастя, її можна вимкнути.

Ця далеко не нова технологія, яка з’явилася ще на початку 2010-х років завдяки таким гігантам як LG та Vizio, нині вбудована майже в кожен сучасний смарт-телевізор. Програмне забезпечення ACR працює у фоновому режимі, непомітно роблячи знімки та скріншоти даних, що відображаються на екрані вашого телевізора. Потім ці дані порівнюються з величезною базою, аби ідентифікувати, що саме ви дивитесь. Аналогічний процес відбувається і з аудіо: подібно до того, як додаток Shazam розпізнає пісню, ACR виконує подібне, але вже на зовсім іншому, набагато масштабнішому рівні.

ACR-програмне забезпечення у вашому телевізорі не просто дивиться та фіксує те, що на екрані, воно також слухає звуки та відстежує активність у потокових програмах і навіть перемикання між різними входами. Тобто, його “цікавить” не лише телевізійний ефір, а й те, коли ви переглядаєте DVD-диск або граєте в улюблену гру на Xbox. Фактично, незалежно від того, що відображається на екрані або лунає з динаміків, ACR може це зафіксувати та залогувати.

Виробники, звісно ж, запевняють, що це задля вашого ж блага. Бренди на кшталт Vizio, LG та TCL наполягають, що ця технологія слугує безлічі благородних цілей, зокрема: покращенню якості зображення, точнішим рекомендаціям щодо фільмів та шоу, вимірюванню аудиторії та аналітиці, і багато чому іншому. Проте за лаштунками цієї “турботи” ховається зовсім інша, значно прагматичніша мета – монетизація користувацьких даних та покращення цільової реклами.

І саме в цьому й криється вся суть. Вся зібрана інформація про ваші звички перегляду надсилається до центральної бази даних, потім перехресно перевіряється з даними інших ваших пристроїв (наприклад, вашого смартфона в тій же мережі Wi-Fi), а далі використовується для створення детальних рекламних профілів. Головна проблема полягає в тому, що ми не знаємо, скільки саме телевізорів мають вбудований ACR, хто конкретно його використовує і для чого саме. Деякі виробники демонструють більшу прозорість, ніж інші, але це не змінює загальної картини. Наприклад, станом на жовтень 2022 року, одна лише компанія Vizio мала на ринку понад 18 мільйонів телевізорів з підтримкою ACR.

Якщо ви коли-небудь замислювалися, чому Walmart купив Vizio наприкінці 2024 року, то відповідь очевидна: саме заради цього масивного рекламного бізнесу, а зовсім не для того, щоб пропонувати бюджетні телевізори у своїх магазинах. Варто визнати, що програмне забезпечення ACR не є абсолютно поганим і дійсно може допомагати виробникам та вбудованим системам з пропозиціями шоу, рекомендаціями та іншими функціями “що подивитися”. Тобто, певна користь від нього є, але вона йде в комплекті з високою ціною – ціною вашої приватності.

Думка про те, що ваш смарт-телевізор робить скріншоти всього, що ви дивитеся і робите, а потім відправляє їх виробнику, викликає щонайменше збентеження. І це ми ще не торкалися теми вбудованих камер та мікрофонів у смарт-телевізорах для голосового керування та інших функцій – це вже зовсім інша скринька Пандори. На щастя, ви все ж можете відновити певний контроль над своєю інформацією та приватністю, вимкнувши ACR та відмовившись від багатьох із цих практик збору даних.

Якщо знати, де шукати, все це можна вимкнути. Проте, на жаль, кожен виробник телевізорів використовує власну термінологію, розміщує ці налаштування в неочікуваних місцях і робить їх максимально складними для розуміння. Ви не знайдете цих опцій у звичайних налаштуваннях телевізора або керуванні потоковими сервісами. Замість цього, вам доведеться зануритися в меню “Налаштування” та пошукати розділ “Приватність”. Там звертайте увагу на такі терміни як “Smart TV Experience”, “Viewing Information Services”, “Live Plus” або “Samba TV”. Це лише кілька поширених назв, але вони далеко не єдині.

Для багатьох популярних брендів, включаючи Fire TV, LG, Roku, Sony, Samsung, TCL, Hisense та інші, існують докладні посібники з вимкнення стеження. Це чудовий відправний пункт для тих, хто прагне захистити свою приватність. Ще одним варіантом, хоч і дещо радикальним, є повне відключення вашого смарт-телевізора від інтернету. У такому випадку ви можете використовувати фізичні носії, такі як DVD та Blu-ray диски, для перегляду контенту.

Ви також можете скинути налаштування свого телевізора, ніколи не підключати його до інтернету, а натомість використовувати окрему потокову приставку або донгл, наприклад, Roku stick або Apple TV 4K. Звісно, ці пристрої також мають власні механізми відстеження, але вони будуть обмежені лише самим донглом, не поширюючись на інші пристрої, як-от DVD-плеєр або ігрова консоль PlayStation, що відображаються на вашому телевізорі.

Настала ера, коли ваші смартфони починають думати за вас, і не завжди в кращому сенсі. Samsung, схоже, вирішив, що користувачам Galaxy S26 бракує інформації, тому він напхав свій новий флагман штучним інтелектом, який має полегшити життя. Окрім гучних обіцянок про нові камери та елегантний дизайн, компанія приховала дві функції сповіщень, які, за їхніми словами, “дійсно корисні”. Звісно, коли виробник гаджетів називає щось “дійсно корисним”, варто придивитися уважніше, чи не ховається за цим чергове нововведення, яке лише ускладнить життя.

Перша “інновація” називається “Підсумок сповіщень”. Якщо ви коли-небудь тонули в морі повідомлень з групових чатів або довгих електронних листів, ця функція має вам допомогти. Штучний інтелект обіцяє стиснути цю лавину тексту в коротку, зрозумілу вижимку. На перший погляд, звучить чудово, але чи справді машина розуміє, що для вас важливо, а що ні? І чи не буде цей “підсумок” настільки ж недолугим, як і деякі попередні спроби технологічних гігантів “допомогти” своїм клієнтам.

Samsung стверджує, що підтримує безліч мов, і функція працює з найпопулярнішими месенджерами. Звісно, вони змушені визнати, що підсумки можуть бути неточними, але, як завжди, запевняють, що “на їх досвіді” все працює надійно. Цікаво, чи включили вони до списку мов ті, якими користуються ті, хто справді потребує такого “розумного” телефону, чи це просто формальність для чергового рекламного буклету.

Цікавим моментом є те, що ця функція, як виявилося, не працює одразу. Можливо, штучний інтелект бере собі час, щоб “навчитися” вашим звичкам, або ж просто чекає, поки ви забудете про її існування, а потім зненацька видасть вам “корисний” результат. Також, за запевненнями компанії, функція може не працювати при низькому заряді батареї або увімкненому режимі енергозбереження. Здається, навіть штучний інтелект не хоче працювати собі на шкоду.

Друга “перлина” – це “Пріоритезація сповіщень”. Ця функція, знову ж таки, спирається на ваш “поведінковий аналіз”, тобто на те, як ви взаємодієте зі своїм телефоном. Вона намагається вгадати, які сповіщення для вас найважливіші, і виводить їх наверх. Уявіть собі: ви прокидаєтеся, а ваш телефон, ніби турботлива няня, показує вам спочатку найважливіші повідомлення, а решту ховає десь внизу. Звучить як непоганий фільтр від інформаційного шуму, але хто гарантує, що “інтелект” не переплутає термінове повідомлення від важливої людини з черговою рекламою.

Samsung наголошує, що вся обробка сповіщень відбувається локально, на вашому пристрої, тобто дані не надсилаються в хмару. Це, звісно, приємна новина для тих, хто параноїдально ставиться до конфіденційності. Але чи означає це, що телефон просто став ще одним “розумним” пристроєм, який постійно збирає інформацію про вас, але робить це “етично”?

Для активації цих “чудодійних” функцій потрібно зайти в налаштування, знайти розділ “Сповіщення” і потім “Примітні сповіщення”. Там ви знайдете обидва перемикачі. Варто пам’ятати, що для їх роботи потрібні ввімкнені функції Galaxy AI, і, як вже згадувалося, може знадобитися деякий час, перш ніж вони почнуть працювати належним чином. Не дивуйтеся, якщо ваш телефон ще кілька днів буде “привчатися” до вас.

Коли підсумовування сповіщень активовано, біля повідомлення з’явиться спеціальний значок. Ви все ще можете переглянути повний текст, розгорнувши сповіщення. Це, безумовно, плюс, що функція не повністю ховає інформацію. Сподіватися, що Samsung з часом вдосконалить ці функції, додавши можливість ручного налаштування для окремих програм, залишається єдиним варіантом. Але поки що це виглядає як чергова спроба зробити телефон “розумнішим”, але не обов’язково кращим.