SpaceX могла й перетягнути увагу на себе своїм проспектом до IPO, але аерокосмічно-AI-датасентрова компанія Ілона Маска була не єдиним помітним бізнесом, який цього тижня подав документи на вихід на біржу. У четвер фінська компанія Oura, відома своїми розумними кільцями, повідомила, що конфіденційно подала форму S-1 до Комісії з цінних паперів та бірж США (SEC) у рамках підготовки до IPO.
Заснована у 2015 році, Oura стала одним із найпопулярніших носимих трекерів здоров’я, відрізняючись від продуктів Fitbit, Garmin та Apple Watch своїм стильним і непомітним кільцем.
Кільце Oura відстежує активність, сон і щоденний показник «готовності», а також інші параметри здоров’я, і сьогодні має клієнтів по всьому світу. Під час раунду Series E у вересні минулого року Oura повідомляла, що загалом продала 5,5 млн кілець — різкий стрибок порівняно з 2,5 млн, про які компанія звітувала роком раніше.
У раунді Series E Oura залучила 875 млн доларів за оцінки в 11 млрд доларів — більш ніж удвічі більше за 5 млрд доларів, у які компанію оцінювали під час попереднього раунду у 2024 році.
Meta тихо випустила новий окремий застосунок для груп Facebook під назвою Forum. Компанія позиціонує Forum як платформу, що працює подібно до Reddit, описуючи її як «окремий простір для глибших обговорень, справжніх відповідей і спільнот, які вам небайдужі».
Застосунок, схоже, вперше помітив консультант із соціальних мереж Метт Навара.
Після входу за допомогою вашого облікового запису Facebook Forum підтягує ваші групи, профіль та активність і дозволяє робити пости з використанням нікнейму, як і в стандартному застосунку Facebook. Meta зазначає, що ваші групи й надалі існують у Facebook, а все, чим ви ділитеся у Forum, буде видно у ваших групах на Facebook.
За словами Meta, стрічки Forum сфокусовані на розмовах усередині груп, що дозволяє користувачам бачити «що говорять реальні люди, а не лише те, що в тренді» і легко продовжувати обговорення з того місця, де вони зупинилися.
У застосунку є вкладка «Ask», що працює на базі ШІ та дозволяє користувачам ставити запитання й отримувати відповіді, зібрані з дискусій у різних групах. Також є асистент-адміністратор на основі ШІ, який допомагає адміністраторам керувати групами та модерацією контенту.
Це не перша спроба Meta запустити окремий застосунок для груп. Ще у 2014 році компанія представила спеціальний застосунок Groups, який мав спростити обмін контентом між групами, але цей проєкт закрили у 2017 році.
Forum є одним із двох нових застосунків Meta за останні тижні. Минулого місяця соцмережевий гігант запустив новий застосунок Instants, який дозволяє ділитися зникними фото з друзями в Instagram.
Instants і Forum з’являються на тлі ширших зусиль Meta з випуску більшої кількості застосунків. Кілька тижнів тому The Wall Street Journal повідомила, що генеральний директор Марк Цукерберг сказав співробітникам: завдяки підвищенню ефективності за рахунок ШІ компанія може створювати більше продуктів, і тепер Meta планує випускати значно більше застосунків, ніж раніше.
За даними видання, посилаючись на головного продуктового директора Meta Кріса Кокса, Цукерберг сказав: «Отже, ми з Крісом говорили: „гаразд, а чи можемо ми зробити 50 нових застосунків?“ Ну, так, ймовірно. Але, мабуть, варто почати з кількох, перш ніж одразу намагатися зробити всі 50».
Meta може вважати, що користувачам потрібні нові застосунки, але це навряд чи так, особливо з огляду на те, що її нові продукти здебільшого копіюють інші популярні сервіси. Наприклад, Instants запозичує ідеї BeReal і Snapchat, тоді як Meta Edits, запущений торік, значною мірою копіює CapCut від ByteDance.
Meta не одразу відповіла на запит із проханням про коментар.
Оператор мобільного зв’язку Trump Mobile підтвердив, що відкрито розкривав в інтернеті імена клієнтів, їхні електронні адреси, поштові адреси, номери мобільних телефонів і ідентифікатори замовлень.
Представник брендуваного ім’ям Трампа виробника телефонів Кріс Вокер повідомив TechCrunch, що компанія розслідує інцидент і наразі не знайшла доказів витоку контенту чи фінансової інформації. У компанії заявили, що зламу мережі, систем чи інфраструктури Trump Mobile не було.
За словами Вокера, витік пов’язаний із стороннім постачальником платформи, який підтримує «певні операції Trump Mobile». Назву цього постачальника він не розголосив.
Підтвердження компанії пролунало після повідомлень цього тижня про те, що дані клієнтів Trump Mobile були у вільному доступі в мережі.
У середу двоє ютуберів, які замовили телефон Trump Mobile, заявили, що дослідник попередив їх про публічний доступ до їхніх персональних даних. Блогери Coffeezilla та penguinz0 розповіли, що намагалися повідомити Trump Mobile про інцидент після того, як це безуспішно зробив сам дослідник.
Вокер додав, що Trump Mobile зараз оцінює, чи потрібно офіційно повідомляти клієнтів про розкриття їхніх персональних даних.
На конференції розробників Google I/O цього тижня ми отримали змогу коротко протестувати нові окуляри Google з підтримкою ШІ. Йдеться не про аудіоокуляри, які компанія обіцяє почати продавати восени, а про модель, що поєднує аудіо та візуальний досвід.
Вперше анонсовані на минулорічному заході, ці Android XR-окуляри мають вбудований у лінзу дисплей, який виводить корисну інформацію поверх реального світу. Це можуть бути віджети з прогнозом погоди, пішохідною навігацією, даними про приїзд Uber, живим перекладом тощо — навіть віджети, які ви самі створите за допомогою ШІ.
Як зазначила компанія, окуляри зможуть працювати в парі як з Android, так і з iOS — як у суто аудіоформаті, так і в майбутній версії з дисплеєм.
Окуляри з дисплеєм мають стати наступним кроком після першого покоління аудіоокулярів, які вийдуть пізніше цього року. Модель розробляється у партнерстві з Warby Parker, Gentle Monster та Samsung, поєднуючи технології Google з дизайнерською естетикою цих брендів.
Прототип, який ми тестували, все ще був саме прототипом, хоча вже досить «відполірованим» для зовнішніх випробувань. Представники Google пояснили, що така версія дозволяє не надто перейматися косметичними деталями — різними стилями та формами — і зосередитися на експериментах із самою дисплейною технологією та її впливом на час автономної роботи. Тобто ці окуляри суттєво відрізнятимуться від майбутньої серійної моделі за посадкою, формою, розмірами та увагою до дрібниць. Швидше, це спосіб випробувати «нутрощі» пристрою в базовій, але зручній оправі.
Комерційна версія зможе визначати момент, коли окуляри надягають і знімають. Прототип, який був у нас, цієї функції не мав.
Щоб активувати Gemini, потрібно затиснути праву частину дужки окулярів на дві секунди. Лунає звук запуску, який сигналізує, що Gemini увімкнено та слухає. У демоверсії старт Gemini одночасно запускає камеру, але в серійному продукті користувач зможе сам вирішувати, вмикати камеру разом із Gemini чи ні.
У першому тесті ми ввімкнули музику через окуляри, попросивши Gemini відтворити улюбленого виконавця. Оцінити якість звуку було складно через дуже гучний майданчик: гучність була викручена на максимум, але музику все одно було важко чути чітко й детально. Попереднє враження з цього обмеженого досвіду таке: окуляри навряд чи стануть повноцінною заміною якісним навушникам, але підійдуть, якщо просто хочеться фонової музики під час прогулянки, хайкінгу або хатніх справ. Перевага відсутності вухарів у тому, що ви краще чуєте людей навколо, ніж у «режимі прозорості» на кшталт того, що є в Apple AirPods.
Щоб вимкнути музику, достатньо один раз торкнутися дужки приблизно посередині, ніби торкаєтесь до скроні.
У другому тесті ми натиснули кнопку затвора, щоб сфотографувати людину. Дисплей був вимкнений, тому знімок автоматично переслався на наш телефон і годинник. (У майбутньому довге натискання дозволить знімати відео, але в прототипі цієї опції ще не було. У разі відео ви бачитимете у вікні не фото, а відео-прев’ю.)
Також можна просто попросити Gemini зробити фото без натискання кнопки й одразу застосувати до нього якийсь AI-ефект. Наприклад: «Зроби фото і перетвори людину на аніме-персонажа». Фото надсилається на телефон, потім — на сервери Gemini і Nano Banana, а потім повертається у відредагованому вигляді.
На переповненому Wi-Fi майданчику Google I/O цей цикл займав близько 45 секунд.
З увімкненим дисплеєм у полі зору з’являється простий домашній екран. У демо були попередньо додані віджети з погодою та таймером до початку Google I/O. Також можна створити швидкі ярлики до окремих застосунків, наприклад Google Maps чи Translate, якщо це ваші основні сценарії використання окулярів.
Прототип мав лише один дисплей — над правим оком, але платформа підтримує як одно-, так і дво-дисплейні конфігурації, а також аудіоокуляри без дисплея. Саме зображення виглядало дещо розмитим, але ми списали це на наші контактні лінзи з різними діоптріями: одне око — для дали, інше — для близької відстані. Якщо заплющити одне око, картинка ставала різкішою, але вже за мить над правим оком з’являлася втома, і не факт, що винні лише лінзи.
Одним із найцікавіших демо був мовний переклад в окулярах, який працює на базі застосунку Google Translate у телефоні. Демонстратор швидко говорив іспанською, окуляри автоматично визначали мову й виводили текст англійською на дисплей, а Gemini паралельно озвучував переклад вухом. Мандрівники цілком можуть купувати ці окуляри вже заради такого досвіду.
Варто зазначити, що Translate працюватиме й на аудіоокулярах — просто без тексту на лінзах. За потреби транскрипцію можна буде подивитись на телефоні, паралельно слухаючи аудіопереклад у режимі реального часу.
Ще одне демо демонструвало навігацію. Вийти з павільйону й прогулятися для перевірки точності ми не могли, але загальне враження отримали. Достатньо попросити Gemini прокласти маршрут до певного місця — навіть настільки нечіткого, як «найближча кав’ярня».
Gemini запускає Google Maps на телефоні, і після короткої затримки окуляри починають показувати покрокові підказки. Коли ви дивитеся вперед, бачите на дисплеї інформацію про наступний поворот. Якщо потрібно зорієнтуватися в просторі, достатньо глянути вниз — на «підлозі» з’являється карта з вашою синьою крапкою. Повертаючись ліворуч чи праворуч, ви так само «крутіть карту», як це робите на телефоні, намагаючись зорієнтувати синю точку в потрібний бік.
Коли знову підводите погляд, можна спокійно йти далі — карта не закриває вам видиму дорогу.
Оскільки досвід прив’язаний до Google Maps на телефоні, збережені місця на кшталт «дім» чи «робота» будуть доступні автоматично.
Ми також коротко протестували можливість розпізнавання об’єктів у полі зору й постановку запитань про них. Спершу окулярам було важко ідентифікувати репродукцію картини Моне на полиці перед нами — прототип не запускав камеру автоматично, її довелося знову вмикати з застосунку. Ба більше, знадобилося кілька запитів, перш ніж Gemini припустив, що це схоже на Моне, навіть коли ми підійшли ближче й сфокусувалися на підписі художника внизу зліва.
Інші тести минули гладше: окуляри одразу впізнали рослину на полиці та змогли відповісти на запитання про рецепти з книги. Втім, усе це вже сьогодні можна зробити за допомогою Google Lens (або інших AI-моделей у чат-ботах), тож головна «фішка» тут у тому, що для цього не треба діставати смартфон.
Google каже, що розповість більше про свої Android XR-окуляри з дисплеєм пізніше цього року, коли розширить програму тестування з обраними користувачами.
Поки що в компанії вважають, що для частини користувачів достатньо буде й аудіофункцій — це водночас і пояснення того, чому окуляри з дисплеєм ще не готові, попри конкуренцію з боку Meta та Snap.
Як і дисплейна версія, аудіоокуляри надають доступ до ШІ-асистента Gemini, голос якого ви чуєте через динаміки в дужках. З їх допомогою можна слухати музику, робити фото натисканням кнопки, телефонувати чи керувати застосунками на смартфоні — так само, як це буде в майбутніх окулярах із дисплеєм.
Інтеграцію зі сторонніми застосунками нам не показували, але окуляри мають дозволяти давати Gemini команди на кшталт: «Візьми інгредієнти з цього рецепта й додай їх до мого списку покупок».
Ще один сценарій, який Google демонструвала під час основної доповіді: окуляри «бачать» страву, яку ви готуєте на плиті, й дають поради — наприклад, чи достатньо просмажене м’ясо.
Раніше цього тижня Google запустив повністю оновлений інтерфейс пошуку, в якому на перший план винесені AI-резюме, а традиційні «10 синіх посилань» опиняються далеко внизу сторінки. Але через масштаб Google Search з’являється безліч крайніх випадків, які компанія, схоже, не продумала.
Наприклад, ось що тепер бачить користувач, якщо ввести в пошуку Google слово “disregard”.
Google вже отримує чимало критики в соцмережах за таку поведінку, і легко зрозуміти чому. Як можна помітити, посилання на словник Merriam-Webster все ще присутнє, але до нього треба прогортати повз величезний блок порожнього простору. Для більшості користувачів єдиною видимою відповіддю стане саме цей блок. І що найважливіше, AI-відповідь не має жодної очевидної користі для людини, яка шукає значення слова “disregard”. Це просто зламаний інструмент.
Для контексту: ось як виглядає той самий запит у Bing, який менш агресивно просуває свої AI-резюме. Це теж неідеальний варіант, але там принаймні є корисна інформація.
Я працюю професійним техножурналістом майже 15 років і до сьогодні не можу пригадати жодного випадку, коли результат пошуку в Bing був би ціннішим за аналогічний у Google. Уперше трапляється все!
Spotify колись була виключно музичним застосунком. Потім додала подкасти. Потім аудіокниги. Тепер компанія з шаленою швидкістю нашаровує в застосунок функції на базі штучного інтелекту. Остання хвиля анонсів, зроблена на Дні інвестора, переважно стосується генерації контенту за допомогою ШІ, а не використання його для того, щоб допомогти користувачам знайти саме те, що їм потрібно.
Досі Spotify переважно була платформою для контенту, створеного людьми — музики, подкастів та аудіокниг. Із додаванням інструментів ШІ для генерації всіх цих форматів застосунок готується виглядати зовсім інакше. Цей зсув створює й нове тертя: ШІ сьогодні може продукувати музику швидше, ніж Spotify встигає нею керувати.
Торік компанію критикували за те, що вона належно не маркувала музику, створену за допомогою ШІ. Після цього Spotify змінила свою політику й впровадила галузевий стандарт DDEX — поширену систему маркування для ідентифікації ШІ-згенерованих треків у каталозі. Тепер Spotify підписала угоду з Universal Music Group (UMG), яка дозволяє фанатам створювати ШІ-кавери та ремікси вже існуючих пісень. Хоча ця домовленість забезпечує винагороду авторам, вона принесе на платформу ще більше ШІ-музики і може ускладнити слухачам відкриття нових виконавців-людей.
Spotify також співпрацює з компанією ElevenLabs, що спеціалізується на ШІ-голосах, щоб запустити інструмент, який дозволяє авторам озвучувати аудіокниги за допомогою голосів ШІ. Це пришвидшує виробництво аудіокниг, але озвучка штучним голосом досі може звучати неприродно.
Ще дивнішим виглядає рух компанії в бік продуктивності. Функція персональних подкастів дозволяє користувачам генерувати ШІ-подкасти на будь-яку тему, включно з підсумками їхніх календарів та електронної пошти. Раніше цього місяця компанія представила інструмент для розробників, які користуються ШІ-помічниками програмування на кшталт Codex і Claude Code: він дозволяє створювати подкасти й зберігати їх у бібліотеці Spotify. З останнім оновленням усі користувачі зможуть будувати персональні подкасти за допомогою текстових підказок прямо в застосунку.
Компанія також випускає експериментальний десктопний застосунок, який під’єднується до електронної пошти, нотаток і календаря користувача, витягує звідти релевантну інформацію й генерує персоналізований аудіобрифінг. Це саме той тип функцій, який міг би жити всередині вже існуючого застосунку Spotify — тож рішення винести його в окремий продукт варто уважно відстежувати.
«За вашого дозволу він може діяти від вашого імені: досліджувати теми, користуватися веб-браузером, організовувати інформацію та допомагати виконувати завдання», — йдеться в описі застосунку. Формулювання видає намір: Spotify рухається до так званого агентного ШІ — програмного забезпечення, яке не просто відповідає на запитання, а й автономно виконує завдання замість користувача. Компанія не розкрила деталей, але з огляду на її прагнення охопити «все аудіо» неважко уявити, що інструменти на кшталт ШІ-конспектування зустрічей у стилі Granola з часом також можуть з’явитися в Spotify.
Усе це в підсумку означає ще більше контенту на платформі, а відповіддю Spotify на питання, як допомогти в ньому орієнтуватися, знову стає ШІ. Компанія додає функцію пошуку аудіокниг і подкастів природною мовою — подібно до того, як Google просуває розмовний пошук. База для цього вже є: у Spotify є ШІ-DJ, з яким можна «спілкуватися», слухаючи музику.
Тепер користувачі зможуть ставити запитання, щоб отримувати відповіді щодо конкретного епізоду подкасту або його ширших тем. Хтось уже робить це в чат-ботах на кшталт ChatGPT чи Gemini, але Spotify не хоче, щоб люди виходили з її застосунку.
Spotify старанно перетворюється на застосунок «усе-в-одному» для аудіо, але в цій гонитві вона наповнює себе функціями, про які користувачі не просили, і робить сервіс заплутанішим та складнішим для навігації.
Смартфон Trump Mobile T1 дав ще один привід не витрачати на нього гроші. Компанія визнала, що відкрила доступ до персональних даних своїх клієнтів у відкритому інтернеті, повідомляє TechCrunch. Під загрозою опинилися номери телефонів, домашні адреси, email-адреси та інша інформація.
Представник Trump Mobile заявив, що витік не зачепив фінансові дані, що певною мірою заспокоює. Водночас компанія зробила це визнання лише після того, як реальні покупці почали знаходити свою особисту інформацію онлайн. Тож, можливо, не завадить змінити паролі до банківських акаунтів про всяк випадок.
Важливий нюанс: Trump Mobile визнала факт витоку, але напряму клієнтів так і не поінформувала. Компанія досі розмірковує, чи заслуговують її покупці, які заплатили щонайменше $500, хоча б на простий email-повідомлення.
Речник Кріс Волкер поклав відповідальність за витік на сторонню платформу-провайдера, яка нібито підтримує «певні операції Trump Mobile». Назву провайдера не розкрили, тож невідомо, чи взагалі йдеться про реальну компанію. Тим більше, що Trump Mobile важко назвати зразком надійності.
Окрема історія — самі телефони. Їх мали випустити ще в серпні 2025 року, але реліз спершу перенесли на жовтень, а потім знову відклали. Зараз гаджети начебто мають почати надсилати клієнтам цього тижня — але це не точно.
Спочатку Trump Mobile обіцяла, що смартфони будуть вироблені у США. Насправді це виявилося обманом. Тепер у рекламних матеріалах сказано лише, що апарати «спроєктовані з урахуванням американських цінностей».
Підтримувати ці «американські цінності» має золотий корпус смартфона з американським прапором на задній панелі. Проблема в тому, що на цьому прапорі всього 11 смуг замість 13, як на справжньому. Схоже, «цінності» не передбачали додаткової перевірки дизайну.
Початкова реклама також створювала враження, що Trump T1 — це абсолютно новий смартфон, розроблений і виготовлений з нуля. Однак це теж виглядає як введення в оману. Численні повідомлення вказують, що Trump T1 насправді є перефарбованою версією або HTC U-24 Pro, що виробляється на Тайвані, або Revvl 7 Pro 5G, який робить у Китаї компанія Wingtech. Revvl 7 Pro можна купити приблизно за $125.
Іншими словами, Trump T1, найімовірно, — це кількарічний середньобюджетний Android-смартфон, покритий дешевою «золотою» фарбою і оздоблений некоректно намальованим американським прапором. І коштує він при цьому щонайменше $500. Зате постачається з попередньо встановленою соцмережею Truth Social, що, очевидно, має компенсувати різницю в ціні.
У, схоже, нескінченній судовій тяганині Apple з розробником Fortnite, компанією Epic Games, щодо комісій в App Store виробник iPhone знову оскаржує рішення суду. Її нова тактика полягає в тому, щоб довести: претензії Epic Games до розміру комісій не повинні призводити до судової заборони, яка поширюється на всіх розробників в американському App Store, включно з іншими техгігантами на кшталт Microsoft і Spotify, які не були учасниками цього конкретного процесу.
«Epic ніколи не подавала колективний позов і ніколи не намагалася довести, що заборона на дії Apple щодо всіх інших розробників — таких як Microsoft чи Spotify, які не мають жодного стосунку до Epic — якимось чином є необхідною для надання компенсації саме Epic», — йдеться в новій петиції Apple, яка просить Верховний суд США переглянути рішення суду нижчої інстанції.
У тому ж документі Apple також заперечує проти ухвали Дев’ятого апеляційного округу про цивільну неповагу до суду через нібито невиконання компанією вимог ін’єкції. Суд постановив, що Apple має надати розробникам право додавати в додатки посилання — які можуть перенаправляти користувачів на альтернативні способи оплати поза платіжною системою Apple — якщо розробники вирішать це зробити. Формально Apple це дозволила, але запровадила комісію на такі зовнішні покупки, що й стало підставою для рішення про неповагу до суду.
Дев’ятий округ заявив, що комісія 27% на зовнішні платежі нівелює саму мету їх дозволу — що, фактично, так і є. Однак Apple оскаржує рішення з суто юридичних підстав. Її новий аргумент зосереджений на тому, чи може федеральний суд визнати сторону винною в цивільній неповазі за порушення «духу» судової ін’єкції, якщо сама ін’єкція була сформульована так, що залишала простір для тлумачень і нічого не говорила про комісії (тобто прямо не забороняла збори з зовнішніх покупок, тож, з точки зору Apple, компанія формально нічого не порушила).
Apple, схоже, має майже безмежні ресурси для фінансування своїх юридичних баталій. Компанія вже понад п’ять років, з 2020 року, оскаржує початковий позов Epic і кінця цьому процесу поки не видно.
Epic Games розкритикувала останній крок Apple як «останній відчайдушний маневр, щоб відкласти завершення цієї справи й уникнути відкриття воріт для конкуренції платіжних сервісів на користь споживачів».
На початку цього місяця Верховний суд США відхилив прохання Apple призупинити подальші слухання, доки суд не визначить, чи були санкції обґрунтованими.
NASA відкриває конкурсні торги на право керувати Лабораторією реактивного руху (Jet Propulsion Laboratory, JPL) після того, як у 2028 році завершиться чинний контракт із Каліфорнійським технологічним інститутом (Caltech). Це доволі важлива подія, адже Caltech управляє лабораторією з моменту її заснування у 1936 році. JPL фактично з’явилася більш ніж за два десятиліття до створення самої NASA.
Це не означає, що Caltech обов’язково втратить свою роль. NASA лише розглядає інші варіанти. Агентство опублікувало повідомлення із закликом до зацікавлених сторін подавати пропозиції, оскільки «швидке зростання космічної економіки США свідчить про появу життєздатного конкурентного ринку».
За словами NASA, «проведення конкурсу на цей контракт» дозволить агентству «оцінити потенційні переваги альтернативних підходів до управління». Йдеться, зокрема, про «можливості підвищення ефективності виконання місій, рівня інновацій, а також загальної вартості та операційної ефективності».
У NASA також зазначають, що цей крок є частиною «ширших зусиль на рівні всього уряду та агентства з пошуку шляхів підвищення ефективності». Адміністрація Дональда Трампа останніми місяцями зосередила увагу на NASA, пропонуючи Конгресу скоротити бюджет агентства на 23 відсотки.
Такі скорочення безпосередньо вплинули б і на JPL. Не виключено, що NASA шукає нового партнера з управління, який матиме достатні фінансові ресурси. Фінансування космічного агентства становить близько 0,35 відсотка з федерального бюджету у 7 трильйонів доларів, і, зрештою, ми живемо в часи, коли рахується кожен цент.
Хто може очолити JPL, якщо це буде не Caltech? Вартість контракту становитиме щонайменше 30 мільярдів доларів, а потенційними претендентами можуть бути як інші університети з потужними школами аерокосмічної інженерії, так і підрядники на кшталт Lockheed Martin та Boeing.
Проєкт формально класифікується як Федеральний дослідницький та дослідно-конструкторський центр (Federally Funded Research and Development Center, FFRDC). Такі центри зазвичай управляються некомерційними структурами — університетами або благодійними підрозділами корпорацій. Однак зараз 2026 рік, правила змінюються, тож передбачити результат цього процесу складно.
У NASA наголошують, що починають пошук нового партнера задовго до завершення чинного контракту у 2028 році, щоб гарантувати безперервність роботи проєктів. Операційна діяльність лабораторії не повинна постраждати, незалежно від того, хто керуватиме JPL після 2028 року.
Google стикається з новими збоями після початку розгортання оновленого, ще більш орієнтованого на ШІ пошуку, анонсованого на I/O 2026. Наразі за запитами на кшталт “disregard”, “stop” або “ignore” сервіс більше не показує стандартний словниковий сніпет із визначенням, а натомість відображає AI Overview і багато порожнього місця. Оскільки користувачі вже поскаржилися на це в соцмережах, а видання на кшталт TechCrunch та MacRumors написали про проблему, навіть якщо ви не отримаєте визначення, ви можете побачити добірку посилань на матеріали про цей збій ще до традиційного списку результатів.
Кільком співробітникам Engadget вдалося відтворити дивні відповіді AI Overview у власних пошукових сесіях Google. В режимі Incognito сервіс один раз відповів коректно, показавши звичний сніпет із визначенням, а вдруге знову видав AI Overview. Посилання на онлайн-словники як і раніше з’являються під некоректними результатами, але до них потрібно спершу прокрутити повз AI Overview або сітку статей.
Engadget звернувся до Google по коментар. У компанії визнали проблему й пообіцяли виправлення: «Ми знаємо, що AI Overviews неправильно інтерпретують деякі запити, пов’язані з діями, і працюємо над виправленням, яке невдовзі буде розгорнуте», — сказав речник Google.
Якщо дивитися ширше, те, що Google не показує визначення автоматично, не настільки критично, як порада додавати клей до піци — один із курйозів, з яким компанія зіткнулася під час першого запуску AI Overviews. Це навіть може піти на користь трафіку сайтів на кшталт Merriam-Webster. Проте проблема добре ілюструє незручний перехідний етап, який зараз переживає Google, коли з «найбільшого реферала» для інших сайтів компанія поступово перетворюється на універсального ШІ-асистента, що намагається дати відповідь безпосередньо в інтерфейсі пошуку.
Минулого місяця співзасновник і CEO юридичного AI‑стартапу Spellbook Скотт Стівенсон написав у X, намагаючись викрити те, що він назвав «величезною аферою» серед AI‑стартапів: штучне завищення показників виручки, які компанії оголошують публічно.
«Причина, чому багато AI‑стартапів нібито б’ють рекорди доходів, у тому, що вони використовують нечесний показник. Найбільші фонди світу це підтримують і вводять журналістів в оману заради PR‑покриття», — написав він у своєму твіті.
Стівенсон — не перший, хто стверджує, що показник ARR (annual recurring revenue, річний повторюваний дохід), який історично використовували для підсумовування річної виручки активних клієнтів за контрактами, деякі AI‑компанії спотворюють до невпізнання. Окремі аспекти маніпуляцій з ARR вже ставали предметом інших журналістських матеріалів та дописів у соцмережах.
Однак пост Стівенсона, схоже, особливо зачепив спільноту AI‑стартапів: його перерепостили понад 200 разів, під ним з’явилися десятки коментарів від відомих інвесторів, багатьох засновників і навіть кілька заголовків у ЗМІ.
«Скотт зі Spellbook дуже добре підсвітив те, що можна описати як недобросовісну поведінку деяких компаній», — сказав TechCrunch співзасновник і CEO юридичного стартапу Clio Джек Ньютон, додавши, що цей допис привернув необхідну увагу до проблеми. Він послався на пояснювальний пост Гаррі Тана з Y Combinator про коректні метрики виручки.
TechCrunch поговорив із понад десятком засновників, інвесторів та фінансових фахівців зі стартапів, щоб з’ясувати, наскільки широко поширене завищення ARR, про яке говорить Стівенсон.
Багато наших співрозмовників, які просили про анонімність, підтвердили: «підмальований» ARR у публічних заявах — звичайна практика для стартапів, і часто інвестори знають про ці перебільшення.
Це ще не справжня виручка
Основний спосіб заплутати аудиторію — замінити показник «contracted ARR», який також називають «committed ARR» (CARR), і просто називати його ARR.
«Без сумніву, вони звітують CARR як ARR», — сказав один з інвесторів. — «Коли один стартап у категорії так робить, важко не почати робити те саме, щоб не відставати».
ARR — це метрика, яка з часів хмарних сервісів вважається надійним індикатором загального обсягу продажів продуктів, де використання, а отже і платежі, розподілені в часі. Бухгалтери формально не аудіюють ARR, оскільки стандарти GAAP (загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку) зосереджені на вже отриманій, історичній виручці, а не на майбутніх доходах.
ARR замислювався як показник загальної вартості підписаних і зафіксованих у контрактах продажів, зазвичай багаторічних. Сьогодні цю концепцію частіше називають «залишкові зобов’язання з виконання контракту» (remaining performance obligations). Водночас термін «виручка» традиційно зарезервований для грошей, які компанія вже отримала.
CARR — це ще один спосіб відстежувати зростання. Але це значно більш «розмитий» показник, ніж ARR, тому що він враховує виручку від підписаних клієнтів, які ще навіть не пройшли онбординг.
Один венчурний інвестор розповів TechCrunch, що бачив компанії, де CARR на 70% перевищував ARR, хоча значна частина цього «законтрактованого» доходу ніколи не матеріалізується.
CARR «надбудовується над концепцією ARR, додаючи до загального ARR значення контрактів, що вже підписані, але ще не запущені», писали в Bessemer Venture Partners (BVP) у блозі ще 2021 року. Втім, критично важливо, зазначає BVP, щоб стартап коригував CARR з урахуванням очікуваного відтоку клієнтів (churn) та «downsell» (коли клієнт купує менше).
Головна проблема CARR у тому, що він зараховує до виручки доходи до того, як продукт стартапу реально впровадили. Якщо впровадження затягується або йде шкереберть, клієнти можуть відмовитися від нього ще на етапі пілота, до того, як вся — або й будь‑яка частина — законтрактованої суми буде сплачена.
Кілька інвесторів розповіли TechCrunch, що знають щонайменше один гучний enterprise‑стартап, який заявив про подолання позначки у $100 млн ARR, хоча лише частина цієї суми надходила від клієнтів, які реально платили на той момент. Решта припадала на контракти, які ще не були розгорнуті і в деяких випадках потребували тривалого часу на впровадження технології.
Колишній співробітник стартапу, який системно подавав CARR як ARR, розповів TechCrunch, що компанія враховувала принаймні один великий, річний безкоштовний пілот як ARR. За його словами, рада директорів, включно з партнером великого венчурного фонду, знала, що потенційна виручка з платної частини контракту була включена до ARR ще під час затяжної пілотної фази. Рада також знала, що клієнт може відмовитися до того, як виплатить повну суму за контрактом.
Очевидна проблема використання CARR під виглядом ARR — у тому, що його набагато легше «награти», ніж класичний ARR. Якщо стартап нереалістично враховує відтік та зменшення обсягу закупівель клієнтів, CARR можна суттєво роздути. Наприклад, стартап може надати великі знижки на перші два роки трирічного контракту й зарахувати всі три роки як CARR (або ARR), хоча в третій рік клієнти можуть не погодитися платити повну, вищу ціну.
«Я думаю, Скотт Стівенсон має рацію. Я теж чув безліч подібних історій», — сказав TechCrunch Росс Макнейрн, співзасновник і CEO юридичного AI‑стартапу Wordsmith, коментуючи викривлення ARR. — «Я постійно спілкуюся з венчурними інвесторами. Вони кажуть: “Там дуже каламутні стандарти”».
У більшості випадків ситуації дещо менш екстремальні. Наприклад, співробітник іншого стартапу описав розрив, коли в маркетингових матеріалах заявляли про $50 млн ARR, хоча реальний показник становив $42 млн.
Втім, за словами цієї людини, інвестори мали доступ до бухгалтерії компанії, де відображався правильний, нижчий показник. Джерело стверджує, що деякі стартапи та їхні інвестори спокійно ставляться до «вільного поводження» з публічними метриками, зокрема тому, що AI‑стартапи зростають так швидко, що розрив у $8 млн сприймається як «округлення», яке дуже швидко буде «наздогнане» реальними доходами.
Інший, ще проблемніший «ARR»
Є ще одна проблема з усіма цими публічними заявами про ARR. Деякі засновники використовують інший показник з тією ж абревіатурою ARR та схожою назвою: annualized run‑rate revenue (річний дохід, екстрапольований із поточного темпу).
Цей варіант ARR також викликає суперечки, тому що екстраполює поточну виручку на наступні 12 місяців, виходячи з результатів певного періоду (наприклад, кварталу, місяця, тижня чи навіть одного дня).
Оскільки багато AI‑компаній беруть оплату за використання або за результат, такий спосіб розрахунку «run‑rate ARR» може вводити в оману: виручка більше не закріплена жорсткими, передбачуваними контрактами.
Більшість опитаних для цієї статті людей кажуть, що перебільшення ARR у різних формах — явище не нове, але на тлі хайпу довкола AI стартапи стали набагато агресивнішими.
«Оцінки компаній зросли, тому стимули так робити стали сильнішими», — сказав TechCrunch Майкл Маркс, керівний партнер‑засновник Celesta Capital.
В епоху AI від стартапів очікують значно швидшого зростання, ніж раніше.
«Рухатися з 1 до 3, потім до 9 і до 27 — це вже не цікаво», — сказав CEO та керівний директор General Catalyst Хемант Танджа у подкасті 20VC минулої осені, маючи на увазі мільйони доларів ARR, яких стартап традиційно мав би досягати щороку. — «Треба йти як 1–20–100».
Тиск показати вибухове зростання штовхає деяких венчурних інвесторів до того, щоб підтримувати або принаймні заплющувати очі на завищені показники ARR, які стартапи озвучують публічно.
«Є інвестори, які точно “в темі”, тому що вони зацікавлені створити наратив, що в них у портфелі є компанії‑“ракети”. Їм вигідно отримувати медіа‑увагу для своїх компаній», — сказав Стівенсон TechCrunch.
Ньютон, чий юридичний AI‑стартап Clio минулої осені оцінили в $5 млрд, також стверджує, що венчурні інвестори часто знають про перекручення ARR, але мовчать. «Ми бачимо, що деякі інвестори відвертаються, коли їхні портфельні компанії роздувають цифри, тому що ззовні це виглядає виграшно і для цих фондів», — сказав він TechCrunch.
Що насправді думають інвестори
Інші інвестори, з якими поспілкувався TechCrunch, кажуть, що у венчурних фондів немає причин виводити на чисту воду такі перебільшення.
Закриваючи очі на публічні заяви із завищеним ARR, інвестори фактично допомагають коронувати власні портфельні компанії як лідерів ринку. Коли стартап публічно повідомляє про високі доходи, йому простіше привабити найкращі кадри та клієнтів, які вірять, що ця компанія — беззаперечний король категорії.
«Інвестори не можуть це публічно критикувати, — сказав один із венчурних партнерів TechCrunch. — У кожного є компанія, яка монетизує CARR як ARR».
Попри це, кожному, хто добре розуміється на нюансах галузі, важко повірити, що деякі з таких стартапів справді досягли $100 млн ARR за кілька років після запуску.
«Для всіх, хто всередині, це просто виглядає фейково, — сказав Алекс Коен, співзасновник і CEO медичного AI‑стартапу Hello Patient. — Читаєш заголовки й думаєш: “Я в це не вірю”».
Втім, не всі стартапи готові подавати своє зростання через CARR замість ARR. Вони воліють бути чесними й прозорими з цифрами, зокрема тому, що розуміють: публічні ринки оцінюють софтверні компанії саме за ARR, а не за CARR. Такі засновники ставлять прозорість вище миттєвої вигоди.
Макнейрн із Wordsmith, який добре пам’ятає, як стартапам доводилося виправдовувати високі оцінки після корекції ринку у 2022 році, каже, що не хоче створювати собі ще вищу планку, перебільшуючи показники виручки.
«Я вважаю це недалекоглядним. Коли ти робиш такі речі заради короткострокової вигоди, ти ще більше роздуваєш і без того божевільні мультиплікатори, — сказав він. — Це дуже погана “гігієна”, і вона повернеться, щоб вкусити тебе згодом».
Google у п’ятницю доєдналася до хвилі «диско-куль» на домашніх екранах смартфонів. Після того як тимчасова іконка застосунку Spotify у вигляді дзеркальної кулі, випущена до 20-річчя компанії, викликала шквал критики онлайн (але й трохи похвали від фанатів кітчу), Google вирішила підхопити жарт і запустила власний набір іконок застосунків для Android у стилі диско-кулі.
У X керівник екосистеми Android Самір Самат написав: «Ваше бажання — наш наказ. Диско-іконки доступні на Pixel з сьогоднішнього дня… Ви впевнені, що досі цього хочете?»
У його дописі був скріншот смартфона Pixel, повністю забитого блискучими іконками, натхненними диско-кулями, — виглядає це настільки ж жахливо (неймовірно??), як і звучить.
Нові іконки доступні через відносно нову функцію користувацьких іконок у Pixel, яка дозволяє обирати різні стилі для іконок застосунків, згенеровані ШІ. Раніше користувачі могли змінювати лише кольори іконок, щоб ті відповідали шпалерам і темі смартфона.
Функція користувацьких іконок з’явилася в березневому Pixel Drop — так Google називає періодичні оновлення функцій для смартфонів Pixel. Тоді були додані шаблони іконок на кшталт «Scribbles» із виглядом від руки, золотистий стиль «Treasure», яскравий мальований «Easel» та інші.
Раніше цього тижня Самат жартома запитав у X: «Ми маємо зробити цей пак іконок на Android?» — додавши картинку іконки Chrome, перетвореної на диско-кулю.
Попри всю безглуздість, Google справді втілила це в життя.
Багато хто скаржився на іконку Spotify, називаючи її потворною, тож компанія нагадала, що це лише тимчасова штука. «Добре, ми знаємо, що блискітки — не для всіх», — написала стримінгова платформа.
Google, схоже, не згодна. Попри те, що диско-іконки виглядають зовсім не в стилі бренду, у перетворенні всього домашнього екрана на мерехтливий пейзаж із маленьких застосунків є певна грайливість. І, якщо ви пропустили: за даними The New York Times, зілленіали зараз дуже захоплюються «whimsy» — «ігровою відповіддю на складний світ».
Нова надважка ракета Blue Origin, New Glenn, більше не перебуває під забороною польотів. Компанія заявила в пʼятницю, що Федеральне управління авіації США (FAA) дозволило відновити запуски після того, як під час старту у квітні верхній ступінь не зміг вивести на орбіту комерційний вантаж.
Blue Origin не розкрила багато деталей, але у дописі в X повідомила, що верхній ступінь New Glenn «зіткнувся з неномінальним тепловим станом», який призвів до того, що один із трьох ракетних двигунів створював меншу, ніж очікувалося, тягу. У результаті супутник AST SpaceMobile, який Blue Origin мала вивести на орбіту, згорів в атмосфері Землі. (У AST SpaceMobile була страховка, що покривала вартість втраченого супутника.) Космічна компанія Джеффа Безоса подала звіт до FAA і вжила «коригувальних заходів», але не уточнила, яких саме.
Інцидент стався під час третього за рахунком запуску New Glenn, який в іншому пройшов без проблем. Компанія вперше успішно повторно використала прискорювач New Glenn і вдруге посадила його на безпілотне судно в океані.
Отриманий дозвіл означає, що Blue Origin може повернутися до свого напруженого графіка запусків New Glenn цього року. Компанія заявляла, що планує здійснити до 12 стартів ракети до кінця 2026 року, хоча поки незрозуміло, наскільки місячна заборона на польоти вплинула на ці плани.
SpaceX уперше запустила оновлену третю версію ракети Starship, однак випробувальний політ пройшов не ідеально для космічної компанії Ілона Маска.
Ракета висотою 407 футів (понад 120 метрів) — найпотужніша, яку будь-коли будували, — стартувала з приватного космодрому Starbase у Техасі о 17:30 за місцевим часом. За кілька хвилин верхній щабель відокремився від надважкого прискорювача Super Heavy й продовжив політ у космос.
Бустер відвернувся від Starship і вирушив назад до Землі, де мав виконати імітацію посадки в Мексиканській затоці. Проте двигуни прискорювача не запустилися належним чином для тривалого гальмівного імпульсу, який мав повернути його до району стартового майданчика. У результаті бустер пішов у некероване падіння в океан, де, ймовірно, вибухнув.
Тим часом Starship під час набору висоти втратив один із шести двигунів Raptor. Попри це, корабель успішно вивів на орбіту всі 20 макетів супутників Starlink, а також два модифіковані апарати Starlink, призначені для зйомки зовнішньої поверхні Starship. Приблизно через годину після старту Starship виконав імітацію посадки в Індійському океані, після чого перекинувся і вибухнув, як і планувалося в рамках випробувань.
Хоча політ і не пройшов повністю за планом, це був важливий тест для SpaceX. Це перше повномасштабне випробування оновленого апаратного комплексу Starship V3, який розробляли впродовж кількох місяців. Компанія також тестувала абсолютно новий стартовий майданчик на Starbase, будівництво якого тривало роками.
Запуск відбувся на тлі історичного етапу для SpaceX як компанії. Цього тижня стала публічною її заявка на IPO, і очікується, що акції SpaceX вийдуть на біржу Nasdaq у середині червня. За даними ЗМІ, розміщення має принести близько 75 млрд доларів, які SpaceX планує спрямувати на подальший розвиток, масштабні AI-проєкти, а також на погашення частини боргів, пов’язаних із xAI та соціальною мережею X, що належить Маску. Це також може бути останній тестовий запуск Starship без негайної реакції фондового ринку.
SpaceX витратила роки та мільярди доларів на розробку Starship, який компанія вважає ключовим для своєї місії зробити людство мультипланетним. У планах — використання Starship для місій NASA на Місяць, а згодом і на Марс. Але найближчим часом головне завдання ракети — доставка більш просунутих супутників Starlink на орбіту Землі, адже саме Starlink наразі є єдиною прибутковою частиною бізнесу SpaceX.
Це був перший політ Starship з жовтня 2025 року. Раніше SpaceX планувала раніше запустити версію V3, але один із перших оновлених бустерів вибухнув під час наземних випробувань у листопаді. Компанія вже робила спробу старту в четвер, але змушена була перенести її через гідравлічний штифт на стрілі стартової вежі, який відмовився втягуватися, за словами Маска.
Нова версія Starship оснащена двигунами Raptor третього покоління, які мають більшу тягу та спрощену конструкцію. Оновлений бустер спроєктовано для швидших злетів і полегшення «захоплення» його стартовою вежею під час майбутніх повторних посадок.
У черговій ознаці доби, насиченої штучним інтелектом, Національна рада з безпеки на транспорті США (NTSB) тимчасово обмежила доступ до своєї системи досьє після того, як виявила, що голоси пілотів, які загинули внаслідок торішньої аварії вантажного літака UPS, були відтворені за допомогою ШІ та поширюються в інтернеті.
Федеральний закон забороняє NTSB розміщувати записи звуку з кабіни пілотів у своїй системі досьє, яка в іншому містить масиви даних щодо розслідувань і традиційно є відкритою для публіки. Однак досьє щодо цієї аварії містило файл-спектрограму з бортового реєстратора. Спектрограма — це зображення, отримане за допомогою математичної обробки звукових сигналів, включно з низькими та високими частотами.
Популярний ютубер Скотт Менлі, відомий каналом, що поєднує фізику, астрономію та відеоігри, звернув увагу в X на те, що з мегабайтів даних, закодованих в цьому зображенні, теоретично можна відновити аудіо.
Саме це й сталося. За даними NTSB, користувачі взяли спектрограму разом із загальнодоступною розшифровкою перемовин, щоб створити наближене відтворення запису переговорів у кабіні пілотів рейсу UPS 2976 у Луїсвіллі, штат Кентуккі. Для цього використовували інструменти ШІ, зокрема Codex, про що свідчать дописи в соцмережах.
Модель володіння в Rust — одна з ключових причин, чому мова вважається безпечною та ефективною без використання збирача сміття. У розмові на каналі The Pragmatic Engineer інженерка з команди Rust for Android у Google та мейнтейнерка Tokio Аліс Рюл пояснює базовий принцип цієї моделі на простому прикладі зі змінними.
Що таке «володіння» в Rust
У Rust кожне значення має рівно одного власника — змінну, якій воно належить. Коли змінна виходить за межі області видимості (scope), Rust автоматично викликає код очищення (drop) для значення, яким вона володіє.
Приклад:
let a = String::from("hello");
let b = a;
У цьому фрагменті відбувається не копіювання, а переміщення (move). Змінна b стає новим власником рядка, а a втрачає право на використання цього значення.
Спроба звернутися до a після такого присвоєння призведе до помилки компіляції: Rust вважає, що її вміст «переміщено» і більше не належить цій змінній.
Чому це важливо без збирача сміття
У мовах зі збирачем сміття (наприклад, Java чи C#) об’єкти в пам’яті живуть доти, доки на них є посилання. Коли посилань не лишається, збирач сміття рано чи пізно звільняє пам’ять. Розробник не контролює точний момент очищення — це робить рантайм.
Rust працює інакше:
немає фонової системи, яка періодично перевіряє «мертві» об’єкти;
очищення відбувається детерміновано — в момент виходу змінної з області видимості;
за правильність цього процесу відповідає компілятор, а не окремий рантайм.
Якщо б одне й те саме значення «належало» двом змінним одночасно, то при виході обох зі scope програма намагалася б звільнити один і той самий ресурс двічі. У мовах на кшталт C або C++ це класична помилка double free, яка веде до крашів або вразливостей безпеки.
Модель володіння в Rust запобігає цьому на рівні компіляції: після переміщення значення з a до b змінна a стає неактивною, і для неї вже немає що очищати.
Переміщення проти копіювання
Ключовий момент: присвоєння в Rust за замовчуванням — це move, а не копія. Це означає:
значення передається новому власнику;
старий власник втрачає право на використання;
подвійне очищення стає неможливим, бо ресурс має лише одного відповідального.
Для типів, які реалізують трейт Copy (наприклад, цілі числа), присвоєння поводиться як копіювання — але це вже окрема категорія, яка не потребує явного керування ресурсами. У випадку з рядками, вектором чи іншими ресурсомісткими структурами Rust обирає саме переміщення, щоб уникнути неочевидних витрат пам’яті й процесора.
Як компілятор гарантує безпеку
Модель володіння працює завдяки суворим правилам, які перевіряються під час компіляції:
кожне значення має одного власника;
при переміщенні власник змінюється, попередній стає недійсним;
при виході власника зі scope викликається очищення ресурсу;
спроба використати «старого» власника після move — це помилка компіляції.
У результаті Rust досягає того, що зазвичай забезпечує збирач сміття, але без його накладних витрат і без ризику подвійного звільнення пам’яті.
