Коли Allbirds у квітні оголосила про перехід до штучного інтелекту, це виглядало як жарт із серіалу «Silicon Valley», що вирвався з екрана: бренд взуття direct-to-consumer, чиї кволі кеди допомогли сформувати те, що можна умовно назвати «силіконовеллівським стилем», раптом відкрив для себе новий тренд.

Хід був ніби за підручником із мем-акцій, написаним GameStop: взяти проблемну публічну компанію, причепитися до найгарячішого хайпу й отримати вигоду від зростання котирувань, коли роздрібні інвестори масово скуповують акції.
Це спрацювало. Компанія продала взуттєвий бізнес за $43 млн, залучила ще $100 млн на фондовому ринку й тепер називається Smartbird.
Тепер Надії Карлстен треба зробити так, щоб це запрацювало по-справжньому. Колишня керівниця в AWS із PhD з інженерії, Карлстен останнім часом очолювала європейську компанію в галузі обчислень DCAI, перш ніж учора офіційно стати CEO Smartbird.
«Ми будемо набирати абсолютно нову команду для AI-бізнесу й шукати офіс», — розповіла Карлстен TechCrunch з Амстердама. — «Взуттєвий бізнес офіційно закрито станом на вчора, з цим покінчено… Перше завдання, за яке я берусь зараз, — це сформувати керівну команду, наприклад, знайти людину, яка очолить інфраструктурні операції».
Назвіть це стартапом з одним засновником і дуже великим seed-раундом. Що буде далі — значно менш очевидно.
Smartbird прагне стати постачальником інфраструктури для AI, спираючись на, здавалося б, бездонний попит на обчислювальні потужності для навчання та запуску моделей глибокого навчання. Але на відміну від «неохмарних» провайдерів, які безжально грають на різниці між ціною чипів і вартістю GPU-часу чи токенів для інференсу, Карлстен орієнтується на більш керовані розгортання. Ідеальний клієнт Smartbird потребує прямого контролю над серверами, на яких працюють його моделі, — зазвичай через політичні причини або особливості бізнес-моделі — і ставить суверенітет даних вище за масштабованість публічної хмари.
Карлстен поки не взялася оцінювати обсяг цього ринку, стверджуючи, що він ще доволі зародковий, оскільки багато компаній лише пілотують AI-інструменти. У DCAI вона працювала з Novo Nordisk та іншими європейськими компаніями, які мають особливий інтерес до суверенітету даних або використовують кастомні моделі: «Це однозначно фармацевтика, енергетика, фінансовий сектор, держсектор», — каже вона.
З точки зору Карлстен, це означає, що Smartbird конкурує не з гіпермасштабними хмарами чи «неохмарами», а з внутрішніми проєктами самих компаній. Водночас на цьому ринку вже є помітні гравці — Hewlett Packard пропонує керований сервіс AI-обчислень у режимі single-tenant, аналогічні послуги має й дата-центровий гігант Equinix.
Це реальна бізнес-модель, але незрозуміло, чи має вона такий самий потенціал зростання, як хмарні сервіси, де експансія — абсолютний пріоритет. Карлстен очікує, що до кінця року Smartbird розгорне кластери для кількох клієнтів. Інші стартапи, як-от інференс-хмара General Compute, демонструють значно більші амбіції — компанія минулого місяця, вийшовши з режиму stealth, оголосила про замовлення чипів на $300 млрд.
За словами Карлстен, їй не потрібні величезні контракти на постачання чипів, щоб реалізувати бачення Smartbird, адже потреби її потенційних клієнтів — у діапазоні від сотень до тисяч чипів. Йдеться «не про гігантські масштаби й астрономічні кількості GPU; це радше про гнучкість цих кластерів і про контроль над усім інфраструктурним стеком».
Малоймовірно, що Smartbird зможе конкурувати з великими хмарами за ціною, оскільки ті максимально оптимізують завантаження чипів 24/7, щоб пропонувати найдешевші обчислення. Водночас Карлстен вважає, що компанії зі спеціалізованими робочими навантаженнями зможуть ефективніше працювати на власних серверах.
Попит на AI-інфраструктуру нині є потужною силою на ринку: він штовхає вгору акції виробників чипів, хмарних провайдерів та енергетичних компаній і навіть переконує інвесторів, що орбітальні дата-центри — реалістична ідея. Але Карлстен наполягає, що перехід Allbirds був ретельно продуманий.
«Це не було: “Давайте просто займатися AI, бо це AI і це гаряча тема”», — каже Карлстен, яка отримуватиме річну зарплату $700 000 і пакет акцій орієнтовно на $9 млн. — «Йшлося справді про те, чи маємо ми шанс з часом побудувати бізнес, який знайде свою нішу на ринку й зможе стабільно зростати».
Коли Allbirds розвернулася в бік AI, одним із рішень стало відмовитися від статусу public benefit corporation (PBC), який мав закріпити зобов’язання зі сталого розвитку, що були частиною позиціонування взуттєвого бренду. Статути PBC часто використовують, щоб підсвітити нефінансові обіцянки компаній. Наприклад, OpenAI є PBC із фокусом на безпеку AI. Однак зміна курсу Allbirds показує, що PBC далеко не завжди є непорушними.
Карлстен каже, що рада директорів Smartbird дала довгострокове зобов’язання реалізувати її AI-стратегію.
«Є компанії, які просто женуться за AI, — сказала вона TechCrunch. — Але врешті-решт важливо те, чи стоїть за цією гонитвою реальна вага».

















