Дослідники з Лабораторії реактивного руху NASA проаналізували механізм радіолізу, який відбувається глибоко в надрах Марса. Цей фізико-хімічний процес виникає, коли радіоактивні елементи в гірських породах розщеплюють молекули води, вивільняючи водень та сульфати. Отримані сполуки здатні слугувати джерелом метаболічної енергії для мікроорганізмів, подібно до того, як це відбувається в ізольованих підземних середовищах на Землі протягом мільярдів років. Робота, опублікована у виданні Astrobiology, детально описує математичне моделювання цих енергетичних процесів у марсіанській корі.

Для оцінки потенційної населеності планети вчені використали дані про мінеральний склад, розміри зерен та вміст радіоактивних ізотопів у марсіанських метеоритах, що потрапили на Землю. Параметри пористості марсіанської кори, отримані за допомогою супутників та марсоходів, були інтегровані в комп’ютерну модель. Розрахунки вказують на те, що за умови наявності підземної води, радіоліз міг підтримувати існування мікробних спільнот протягом мільярдів років, а сам процес може продовжуватися навіть у 2026 році.
Наукова група оцінила можливу щільність мікробного життя, припустивши, що в кожному кілограмі скельної породи може мешкати до 1 000 000 мікроорганізмів. Ці показники співставні з результатами досліджень земних геобіологів, які вивчають підземні екосистеми нашої планети. Найбільш сприятливими для такої активності виявилися зразки реголітової брекчії, що, ймовірно, походять із південних високогірних районів Марса, які є одними з найстаріших геологічних утворень на поверхні всієї планети.
Попри отримані дані, вчені залишаються обережними у висновках щодо сучасної біологічної активності на Марсі. Ключовим невідомим чинником залишається реальна наявність підземних вод, без яких радіоліз не зможе генерувати достатню кількість хімічних речовин для підтримки життя. Подальші дослідження спрямовані на пошук доказів існування марсіанських водоносних горизонтів. Фахівці зазначають, що підтвердження присутності води в корі планети стане вирішальним кроком у розумінні того, чи є Марс досі населеним світом.
Варто зазначити, що це дослідження є першою спробою кількісно оцінити населеність марсіанських надр на основі прямого аналізу метеоритного матеріалу, а не теоретичних припущень. Втім, оскільки зразки метеоритів зазнали значних термічних та механічних навантажень під час виходу з марсіанської атмосфери та падіння, їхня структура може дещо відрізнятися від цілісних пластів кори, що знаходяться на глибині. Поточна модель залишається найбільш обґрунтованою спробою пояснити можливість виживання мікробів у суворих умовах Марса.

















