Субота, 11 Квітня, 2026
Додому Блог

Коли кожен стає програмістом: як роль «software engineer» перетворюється на «builder»

Ai Bot
-
0
Коли кожен стає програмістом: як роль «software engineer» перетворюється на «builder»

Штучний інтелект стрімко змінює те, як створюється програмне забезпечення, і один із найрадикальніших голосів у цій трансформації — Борис Черні, творець і керівник продукту Claude Code в Anthropic. Менш ніж за рік його команда побудувала інструмент, який, за оцінкою Semianalysis, уже генерує близько 4% усіх публічних комітів на GitHub, а до кінця року може сягнути 20%. На цьому тлі Черні формулює тезу, яка ще кілька років тому звучала б фантастично: «кодування в основному вирішене», а світ рухається до реальності, де програмувати зможе кожен, а звична роль «software engineer» поступиться місцем ширшій ролі «builder».

smiling man showing sticky note with code illustration

Коли 100% коду пише ШІ: як виглядає «вирішене» програмування

Особистий робочий процес Бориса Черні — показовий маркер того, наскільки далеко зайшли інструменти на кшталт Claude Code. Він стверджує, що з листопада 100% його коду написано Claude Code. Щодня він «відправляє» 10–20, інколи 30 pull request’ів, і при цьому не редагує жодного рядка вручну.

Фактично його робочий день — це оркестрування кількох агентів, які паралельно пишуть, змінюють і перевіряють код. Поки триває розмова, у нього одночасно працює близько п’яти агентів. Людина перестає бути «руками», що набирають текст у редакторі, і стає радше постановником задач, рецензентом і стратегом.

У масштабі компанії це перетворюється на відчутний зсув продуктивності. За словами Черні, продуктивність одного інженера в Anthropic, якщо міряти кількістю pull request’ів, зросла приблизно на 200% після впровадження Claude Code. Паралельно компанія за рік приблизно вчетверо збільшила розмір інженерної команди, а всі pull request’и автоматично проходять первинний рев’ю від Claude, після чого їх переглядає людина.

Це не просто «автодоповнення коду», а зміна базової моделі роботи. Інженер уже не мусить тримати в голові всі деталі синтаксису, API чи інфраструктури. Значна частина «ручної» праці — від написання функцій до рутинних виправлень — перекладається на модель. Людина концентрується на формулюванні намірів, постановці обмежень, оцінці результату й ухваленні рішень.

Саме в цьому контексті Черні говорить, що для типу програмування, яким він займається, «кодування в основному вирішене». Не в сенсі, що ШІ здатен самостійно винайти нові парадигми чи гарантувати бездоганну безпеку, а в тому, що перетворення задуму на робочий код дедалі менше вимагає ручного набору тексту.

Від «чи варто вчитися кодувати?» до «кожен уже програмує»

На тлі такого зсуву традиційне запитання «чи варто зараз вчитися програмувати?» звучить інакше. Черні вважає, що за рік-два це питання значною мірою втратить сенс: навчання саме «коду» як ремеслу, де людина власноруч пише кожен рядок, перестане бути ключовою перевагою.

Його бачення — світ, у якому кожен здатен програмувати, навіть не усвідомлюючи цього в класичному розумінні. Людина формулює, що саме їй потрібно: застосунок, інтеграцію, автоматизацію робочого процесу, внутрішній інструмент. Далі ШІ-агенти перетворюють ці наміри на код, інфраструктуру та робочі сценарії.

Це не означає, що технічні навички стають зайвими. Навпаки, зростає цінність розуміння систем, архітектури, обмежень, безпеки, даних. Але бар’єр входу в «програмування» у вигляді знання синтаксису конкретної мови чи вміння працювати в IDE стрімко знижується.

Черні згадує, як на внутрішньому заході Anthropic у травні 2025 року він припустив, що до кінця року інженерам може вже не знадобитися IDE для написання коду. Ця фраза викликала відчутний подих здивування в залі. Проте якщо екстраполювати частку коду, яку вже тоді писав Claude, крива перетинала позначку 100% до кінця року. Сьогодні його власний робочий процес — фактичне підтвердження цієї траєкторії.

У такій реальності «вміння кодувати» зміщується від уміння писати синтаксично коректний код до здатності чітко формулювати задачі, розуміти користувача, оцінювати ризики й якість рішень. Це наближає програмування до ширшої компетенції — вміння будувати продукти.

Коли кожен — product manager, а «software engineer» стає «builder»

Одна з найрадикальніших тез Черні стосується трансформації ролей у технологічних командах. Він прогнозує, що до кінця року «кожен буде product manager’ом і кожен кодуватиме». Традиційний титул «software engineer», на його думку, почне зникати, поступаючись місцем ролі «builder».

За цією зміною назви стоїть глибший зсув. Якщо ШІ бере на себе більшу частину механічного написання коду, то головною цінністю стає здатність будувати: розуміти проблему, формулювати рішення, проєктувати досвід, інтегрувати інструменти, запускати й ітерувати продукт.

У такій моделі:

  • Люди з продуктового бекграунду перестають бути «посередниками» між бізнесом і інженерами. Вони самі можуть «запускати» ШІ-агентів, які створюють потрібні інструменти, інтеграції чи прототипи, і безпосередньо працювати з кодом через природну мову.
  • Інженери перестають бути вузько сфокусованими на реалізації чужих вимог. Вони стають співтворцями продукту, які одночасно мислять як архітектори, дослідники користувача й аналітики.
  • Межа між «технічною» та «нетехнічною» роллю розмивається. Якщо кожен може ініціювати створення програмного рішення, то ключовою стає не здатність «писати код», а здатність бачити можливості, формулювати цілі й відповідати за результат.

Черні не ідеалізує цей перехід і прямо говорить, що для багатьох він буде болісним. Люди, які будували кар’єру навколо майстерності саме в ручному кодуванні, можуть відчувати втрату ідентичності. Проте ринок уже подає сигнали: від звітів на кшталт Semianalysis, які говорять про те, що «поки ми кліпали, ШІ поглинув усе розробництво», до заяв великих компаній. У день запису розмови Spotify опублікував заголовок про те, що їхні найкращі розробники не написали жодного рядка коду з грудня завдяки ШІ.

У цьому контексті нова роль «builder» виглядає не просто ребрендингом, а спробою описати професію, де людина працює не стільки з мовами програмування, скільки з системами, агентами й продуктами.

Від автодоповнення до співробітника: як ШІ сам шукає ідеї та баги

Ще один важливий зсув — перехід від ШІ як «розумної клавіатури» до ШІ як повноцінного учасника команди. Claude Code вже не обмежується генерацією коду за запитом. Він аналізує фідбек, читає звіти про баги, дивиться на телеметрію, шукає закономірності й пропонує зміни.

Черні описує, як Claude «починає вигадувати ідеї», переглядаючи відгуки користувачів, баг-репорти й дані про використання. На основі цього він пропонує виправлення, оптимізації, нові функції — і робить це не як пасивний інструмент, а як щось ближче до «колеги» чи «співробітника».

Це має кілька наслідків.

По-перше, змінюється цикл розробки. Замість того, щоб чекати, поки людина сформулює задачу, ШІ сам виявляє проблеми й можливості. Людина переходить від ролі «ініціатора» до ролі «куратора», який відбирає, пріоритизує й перевіряє пропозиції моделі.

По-друге, зростає важливість даних про використання. Якщо ШІ-агенти приймають рішення на основі телеметрії, якість і повнота цих даних стає критичною. Від того, як саме збирається й інтерпретується інформація про поведінку користувачів, залежить, які зміни запропонує й реалізує система.

По-третє, постає питання довіри й контролю. Коли агент може не лише написати код, а й самостійно застосувати його, інтегрувати з іншими системами й запустити в продакшн, безпека перестає бути суто технічною темою. Вона стає частиною щоденної роботи кожного «builder’а», який працює з такими агентами.

Anthropic, за словами Черні, будує свої моделі й продукти в логіці «код ? інструменти ? комп’ютер», де кожен наступний рівень означає більшу автономність і вплив на зовнішній світ. Саме тому компанія так наполягає на безпеці: коли ШІ не просто генерує текст, а діє в реальних системах — від GitHub до Gmail і Slack, — будь-яка помилка чи зловживання може мати значно серйозніші наслідки.

Коли ШІ виходить за межі інженерії: наступні професії в черзі

Claude Code починався як інструмент для розробників, але сьогодні Anthropic уже виводить подібну логіку в інші професійні сфери. Продукт Cowork, про який згадує Черні, демонструє, як «агент, що діє», приходить до нетехнічних ролей.

Для багатьох користувачів це може стати першим досвідом взаємодії з ШІ, який не просто відповідає в чаті, а реально виконує дії: читає й пише листи в Gmail, працює зі Slack, інтегрується з іншими інструментами. Якщо для інженерів першим кроком була автоматизація написання коду, то для менеджерів, аналітиків, рекрутерів чи маркетологів першим кроком може стати автоматизація рутини в пошті, календарі, документах.

У такій картині «кожен програмує» означає, що будь-який фахівець може:

  • описати бажаний робочий процес природною мовою;
  • дозволити агенту підключитися до потрібних інструментів;
  • отримати працюючу автоматизацію без традиційного етапу «передати задачу в ІТ».

Це знову ж таки підсилює тезу про «builder’ів». Людина, яка вміє бачити, де саме ШІ може взяти на себе частину роботи, сформулювати це як задачу й відкоригувати результат, фактично виконує функцію розробника — навіть якщо жодного разу не відкриває IDE.

Болісний, але неминучий перехід

Черні не приховує, що перехід до світу, де «кодування вирішене», буде непростим для багатьох. Люди, які десятиліттями будували свою ідентичність навколо майстерності в конкретних мовах, фреймворках і інструментах, можуть відчувати, що ґрунт іде з-під ніг.

Водночас він підкреслює, що це не перша подібна трансформація в історії технологій. Коли з’явилися високорівневі мови, багато хто вважав, що «справжні» програмісти мають писати на асемблері. Коли з’явилися фреймворки, хтось говорив, що вони «розбещують» розробників. Коли з’явилися хмарні платформи, частина інженерів сприйняла їх як загрозу своїй експертизі в «залізі».

Сьогодні роль змінюється знову, але цього разу швидкість і масштаб зсуву значно вищі. Semianalysis фіксує, що вже зараз близько 4% усіх публічних комітів на GitHub створює Claude Code, і прогнозує зростання до 20% до кінця року. Spotify публічно говорить про те, що їхні найкращі розробники не пишуть код вручну. Сам Черні не редагує жодного рядка власного коду з листопада.

У такій ситуації питання для інженерів і продуктників звучить не «чи замінить мене ШІ?», а «яку роль я хочу відігравати в світі, де ШІ вже пише код, тестує його, шукає баги й пропонує фічі?». Відповідь, яку пропонує Черні, — роль «builder’а», який поєднує технічне розуміння з продуктовим мисленням, етичним чуттям і відповідальністю за результат.

Висновок: програмування як нова грамотність

Якщо сприймати програмування не як набір синтаксичних правил, а як здатність формулювати інструкції для машин, то те, що описує Борис Черні, схоже на перетворення програмування на нову базову грамотність. Не всі стануть професійними «builder’ами», так само як не всі стають письменниками чи журналістами, але майже кожен зможе «писати» для машин на рівні, достатньому для вирішення своїх задач.

ШІ-агенти на кшталт Claude Code і Cowork роблять цей перехід практичним: вони знімають бар’єр у вигляді необхідності роками вивчати мови програмування й інструменти, дозволяючи людям одразу працювати на рівні намірів і результатів. Водночас вони підвищують ставки для тих, хто будує кар’єру в технологіях: відтепер недостатньо просто вміти писати код — потрібно вміти будувати системи, продукти й процеси разом із ШІ.

Світ, у якому «кожен програмує», не обов’язково означає кінець професії розробника. Швидше, це означає кінець вузького розуміння цієї професії як ремесла ручного кодування й початок епохи «builder’ів» — людей, які працюють пліч-о-пліч з агентами, формуючи наступне покоління цифрових продуктів.

Джерело

Head of Claude Code: What happens after coding is solved | Boris Cherny — Lenny’s Podcast

Від клавіатури до оркестрування агентів: як DHH перебудував процес розробки під епоху AI

Ai Bot
-
0
Від клавіатури до оркестрування агентів: як DHH перебудував процес розробки під епоху AI

За останні пів року один із найвідоміших інженерів сучасного вебу радикально змінив спосіб, у який пише код. Девід Хайнемайєр Ханссон (David Heinemeier Hansson, або DHH) — творець Ruby on Rails, автор Linux?дистрибутива Omachi та співзасновник 37signals (Basecamp, HEY) — ще зовсім недавно публічно скептично ставився до AI?інструментів програмування. Сьогодні він говорить про «agent?first» підхід, майже не набирає код руками і використовує агентів як основний інструмент побудови софту.

text

Ця трансформація не зруйнувала його ставлення до ремесла, естетики й якості — радше змінила саму «механіку» роботи: від ручного кодування до керування потужними інструментами, які виконують левову частку рутинної роботи. На тлі цього зсуву по?новому виглядають і Ruby on Rails, і Linux?дистрибутив Omachi, і сама культура розробки в 37signals.

Від скепсису до «agent?first»: що насправді змінилося

Ще шість місяців тому DHH публічно «бив» по можливостях AI?кодерів і принципово набирав увесь код сам. Зараз він описує власний перехід як «180?градусний розворот» за кілька тижнів зимових канікул — і водночас наполягає: його базові погляди не змінилися, змінилися інструменти.

Ключовий момент полягає в тому, що для нього програмування завжди було ремеслом, де естетика нерозривно пов’язана з правильністю. Він формулює це жорстко: «естетика — це правда». У математиці, фізиці, програмуванні — там, де рішення красиве, воно з великою ймовірністю ще й коректне. Цей критерій нікуди не зник із приходом AI?агентів. Змінилася роль людини: замість того, щоб власноруч «вибивати» кожен рядок, інженер стає диригентом, який задає напрям, перевіряє, відсіює й шліфує.

У 37signals це вже не теоретичний експеримент, а повсякденна практика. Один із найактивніших користувачів агентів у компанії, Джеремі, взявся за завдання, яке в «допоінтелектуальну» епоху навряд чи взагалі з’явилося б у беклозі: оптимізувати P1 — буквально найшвидші 1% запитів — зробити ще швидшими. Це не «пожежа» й не бізнес?критичний борг, а майже естетичне прагнення до досконалості продуктивності. Сам факт, що команда може дозволити собі такі проєкти, — прямий наслідок того, наскільки багато роботи тепер перекладається на агентів.

DHH визнає й темний бік цієї ефективності: коли за годину «нагляду» за агентами можна зробити стільки, скільки раніше займало день чи тиждень, це стає «інтоксикаційним». Люди, які пішли «all?in» в AI?воркфлоу, часто працюють більше, ніж будь?коли. Продуктивність зростає, але разом із нею — спокуса постійно запускати ще один експеримент, ще один агент, ще одну оптимізацію. Потрібно свідомо гальмувати, щоб не перетворити нові можливості на нескінченну гонку.

Сутність зсуву: не зміна цінностей, а зміна важелів. Там, де раніше майстерність проявлялася в тому, як саме ти пишеш код, тепер вона все більше проявляється в тому, як ти формулюєш завдання, оцінюєш результати агентів і приймаєш рішення, що варто довести до продакшну.

Ruby on Rails у новій реальності: токени, агенти й читабельність

Ruby on Rails народився як набір інструментів, які DHH створив для себе, коли в 2003 році будував Basecamp на Ruby, що тоді майже не мав веб?екосистеми. Він «подряпав власний свербіж», відкрив код — і фреймворк став одним із найвпливовіших у веб?розробці. Двадцять років потому Rails не просто живий: DHH досі «дуже сильно залучений» у його розвиток і бачить для нього нову хвилю популярності в епоху AI?агентів.

Причина — у тому, як великі мовні моделі працюють із кодом. Вони оперують токенами, і «вартість» кожної операції, як у грошах, так і в часі, залежить від того, скільки токенів потрібно для контексту. Rails виявляється «одним із найбільш токен?ефективних способів будувати веб?додатки». Конвенції, компактність, велика кількість «магії» й DSL?подібних конструкцій, які роками критикували за непрозорість, раптом стають перевагою: менше коду — менше токенів, менше навантаження на модель, швидше й дешевше генерування.

Це не лише про вартість. Поки що важливо, щоб агенти генерували код, який люди можуть прочитати й перевірити. DHH прямо говорить: можливо, через якийсь час агенти будуть писати машинний код чи асемблер, і людська читабельність перестане бути критерієм. Але сьогодні вона критична. Rails, із його виразністю та високим рівнем абстракції, дає змогу агентам продукувати код, який легко перевірити досвідченому розробнику.

У цьому сенсі Rails отримує друге дихання: фреймворк, який колись прискорив людей, тепер прискорює агентів, а ті, своєю чергою, прискорюють людей. Виникає новий трикутник: людина — фреймворк — агент. І в цьому трикутнику старі інженерні чесноти — смак, відчуття краси, вміння побачити «правильність» у структурі — стають не менш важливими, ніж раніше.

Omachi, Linux і агентний підхід до інфраструктури

Перехід DHH до «agent?first» мислення не обмежується кодом додатків. Він тісно пов’язаний із тим, як він працює з інфраструктурою — і тут у гру входить Omachi, його власний Linux?дистрибутив.

Близько двох років тому він повністю перейшов на Linux: спочатку Ubuntu, а потім вирішив «зробити власну систему з нуля», побудувавши її на базі Arch і Hyprland. Omachi почався як літній проєкт під час 24 Hours of Le Mans, де між заїздами багато «мертвого часу». Те, що стартувало як особистий експеримент, дуже швидко «злетіло»: за трохи більше ніж пів року дистрибутив зібрав близько 400 контриб’юторів, а десятки тисяч людей встановили його як щоденну систему.

Це класична для DHH історія: він створює «ідеальну систему для себе» — і виявляється, що існують тисячі людей із дуже схожими вподобаннями. Так було з Ruby on Rails, так із Omachi, так із іншими його проєктами на кшталт Kamal чи ініціативи «getting out of the cloud». Важливий момент: це не просто хобі. 37signals уже перевела більшість девелоперських машин на Linux, причому саме на власний дистрибутив. Компанія з першого дня деплоїть на Linux?сервери й залишається «Linux?шопом» на бекенді, тож зближення дев?середовища з продакшеном дає відчутну перевагу.

У цьому рішенні проглядається той самий агентний спосіб мислення, тільки на рівні організації: якщо ти створюєш інструмент, який реально працює, логічно максимально його використовувати. DHH як CTO прямо задає технічний курс: розробники вебу, Ruby й DevOps мають працювати на Linux, щоб бути ближче до продакшену й одночасно допомагати розвивати Omachi. «Відкритий вибір» ОС, який був на старті експерименту, поступився місцем стандартизації — так само, як нікому не дозволять у 37signals будувати новий сервіс на Django, коли вся компанія живе на Ruby on Rails.

У контексті AI?агентів це означає ще й інше: чим більш однорідне середовище, тим легше будувати поверх нього автоматизацію. Агенти краще працюють там, де інфраструктура передбачувана, інструменти стандартизовані, а «шум» від різних стеків мінімальний. Omachi стає не лише «ідеальним десктопом» для DHH, а й фундаментом для нових агентних воркфлоу в компанії.

Більше амбіцій, менше бар’єрів: як агенти змінюють масштаб ідей

Один із найцікавіших ефектів переходу до agent?first підходу — зміна того, які проєкти взагалі вважаються реалістичними. DHH прямо говорить: кількість внутрішніх ініціатив, за які 37signals береться зараз, «легіон», і значна частина з них раніше навіть не розглядалася б.

Це стосується не лише мікрооптимізацій на кшталт P1. Вся історія 37signals — це послідовність проєктів, які на старті виглядали або нішевими, або відверто божевільними. У 2003 році Basecamp був побічним продуктом веб?консалтингу, який раптом «вистрілив» настільки, що компанія за рік повністю відмовилася від послуг і стала продуктовою. Через 20 років Basecamp залишається найбільшим і найважливішим продуктом 37signals — приклад того, як «перша ідея» може виявитися найкращою в кар’єрі.

У 2020 році компанія запустила HEY — платний email?сервіс, який напряму конкурує з Gmail. Це ринок, де один гравець, за оцінкою DHH, обробляє 80–85% всього email?трафіку в США. Він сам користувався Gmail близько 17 років, із перших інвайтів, і за цей час накопичив довгий список речей, які його не влаштовували. HEY став спробою втілити ці думки в альтернативний продукт — із багатомільйонними інвестиціями в R&D і майже дворічною розробкою до запуску.

Тепер, коли в арсеналі є AI?агенти, планка «що ми можемо собі дозволити спробувати» піднімається ще вище. Там, де раніше довелося б рахувати кожен інженерний місяць, сьогодні можна доручити агентам значну частину чорнової роботи: дослідження варіантів реалізації, генерацію прототипів, навіть оптимізацію вже працюючих систем. Людський час звільняється для того, що DHH цінує найбільше: формування смаку, прийняття рішень, визначення того, що взагалі варто будувати.

Це не означає, що великі продукти на кшталт HEY раптом стануть «дешевими». Але означає, що внутрішні інструменти, експерименти з продуктивністю, нові дистрибутиви й фреймворки можуть з’являтися частіше й швидше. Агенти знижують вартість помилки: якщо щось не «злетіло», втрачені ресурси менші, ніж у світі, де кожен рядок коду писався вручну.

Краса, смак і ремесло в епоху AI: чому роль людей не зникає

На тлі розмов про те, що AI «з’їсть» професію програміста, позиція DHH виглядає помітно відмінною. Він не применшує потужність агентів, але постійно повертається до теми естетики й ремесла. Для нього краса в софті — не прикраса, а індикатор правильності. І саме тут, на його думку, роль людей може навіть посилитися.

По?перше, агенти не мають смаку. Вони можуть генерувати код, який компілюється й проходить тести, але не відчувають, чи є рішення елегантним, чи відповідає воно стилю системи, чи не створює воно «естетичного боргу», який через рік перетвориться на технічний. Це зона відповідальності інженерів, які «дбають про ремесло» — тих, хто здатен побачити в рішенні не лише функціональність, а й форму.

По?друге, дизайн і розробка в 37signals історично тісно переплетені. Компанія починалася як веб?дизайн?студія, і DHH неодноразово підкреслює важливість смаку й естетики в продуктах. У світі, де базову реалізацію дедалі частіше виконують агенти, саме «сильні думки» про те, як має виглядати й поводитися софт, стають конкурентною перевагою. Від дизайнерів і інженерів очікують не просто вміння «намалювати» чи «написати», а здатності задати високу планку й утримувати її, навіть коли інструменти дозволяють «зробити як?небудь» за хвилини.

По?третє, поки що агенти потребують людського контролю. DHH прямо визнає: сьогодні важливо, щоб люди могли читати й верифікувати код, який генерують моделі. Це означає, що досвідчені інженери, здатні швидко оцінити якість рішень, стають мультиплікаторами продуктивності: вони не просто пишуть код, а керують «роєм» агентів, які пишуть за них. У результаті їхній вплив на продукт зростає.

Це водночас створює виклики для молодших розробників, але ця тема виходить за межі конкретного фрагмента розмови. Важливо інше: у баченні DHH майбутнє програмування — не в тому, щоб замінити людей, а в тому, щоб підняти планку того, що вони можуть робити, коли рутинна частина роботи делегована машинам.

Висновок: нова роль інженера — диригент агентів і хранитель смаку

Історія Девіда Хайнемайєра Ханссона — це не лише історія Ruby on Rails, Basecamp, HEY чи Omachi. Це історія людини, яка послідовно ставиться до програмування як до ремесла, де краса й правильність нерозривні, і водночас не боїться радикально змінювати інструменти, коли з’являється щось справді корисне.

Перехід від «я набираю весь код сам» до «я майже не пишу код руками й працюю agent?first» не зруйнував його цінностей. Він змінив конфігурацію роботи: тепер інженер — це не стільки «машина для набору коду», скільки архітектор, редактор і диригент, який керує агентами, задає їм напрям, відсіює погані рішення й шліфує хороші до рівня, де естетика стає маркером істини.

У цьому світі фреймворки на кшталт Ruby on Rails отримують нове життя як токен?ефективні, читабельні й добре структуровані середовища для агентів. Власні інструменти, як Omachi, стають не просто особистими забавками, а стратегічною інфраструктурою, яка дозволяє будувати більш амбітні системи швидше й упевненіше. А компанії, що готові стандартизувати стек і мислити «agent?first», отримують змогу братися за проєкти, які ще вчора здавалися надто дорогими чи ризикованими.

Головне, що не змінюється в цій картині, — потреба в людях, які мають смак, відчуття краси й повагу до ремесла. Саме вони визначатимуть, які з нескінченних варіантів, що їх пропонують агенти, варто втілювати в життя. І саме від них залежить, чи стане нова ера AI?розробки часом швидкого, але посереднього софту, чи часом небаченої раніше якості, помноженої на небачену швидкість.

Джерело

https://www.youtube.com/watch?v=JiWgKRgdgpI

Птах у підводному човні: новий рівень вигулу домашніх улюбленців

Євген
-
0
Птах у підводному човні: новий рівень вигулу домашніх улюбленців

Здається, звичайними іграшками та смаколиками вже нікого не здивуєш, тому власники домашніх тварин дедалі винахідливіші у своїх спробах розважити своїх чотирилапих, а іноді й крилатих, друзів. Ось і цього разу один пернатий пухнастик, а точніше, папуга на ім’я Бебе, став зіркою інтернету завдяки своєму господареві, який вигадав для нього щось, м’яко кажучи, неординарне. Замість банальної прогулянки парком, Бебе отримав шанс дослідити підводний світ Багамських островів, сидячи у власному, спеціально виготовленому міні-субмарині.

Ця дивовижна пригода, зафіксована на відео, показує шестидюймового білокрилого папугу, який спокійно спостерігає за підводними красотами з герметичного боксу. Власник, Стівен Лойер, стверджує, що розробив для свого пернатого компаньйона справжній підводний апарат, який забезпечував безперервне надходження кисню. Сам птах, за його словами, не виявляв жодних ознак стресу, а навпаки, здавався зацікавленим навколишнім світом, занурюючись на глибину до одного метра.

Цей 15-хвилинний вихід у море викликав бурю емоцій у глядачів, від захоплення до обурення. Деякі жартували, що друзі Бебе ніколи не повірять йому, а інші щиро раділи за його “найкращий час у житті”. Проте, значна частина громадськості поставила під сумнів етичність такого експерименту, заявляючи, що птаху не місце під водою, і це, м’яко кажучи, не найвідповідніше середовище для пернатих.

За словами Стівена Лойера, все було ретельно продумано і безпечно. Він показав “Бебесферу”, як він називає свій винахід, стверджуючи, що вона виготовлена з безпечного для харчових продуктів пластику та обладнана системою подачі повітря з балона для пейнтболу, який пройшов спеціальну фільтрацію. Власник також запевнив, що занурення відбувалося під постійним контролем рівня кисню, а сам птах був нагодований та напоєний перед експериментом, і, що найважливіше, добровільно погодився на таке.

Сам Стівен наполягає, що відео не є комп’ютерною підробкою, а реальністю. Він демонструє, як саме працювала система, запевняючи, що вона була випробувана багато разів перед тим, як Бебе ступив у воду. Цей випадок викликав жваву дискусію про межі безпеки та відповідальності при утриманні домашніх тварин, а також про те, що вважати розвагою, а що – потенційною небезпекою.

Не дивлячись на запевнення власника, захисники прав тварин, такі як PETA, висловили своє обурення, назвавши подібні дії “примусом” заради переглядів. Критики вказують на те, що навіть найспокійніший птах може відчувати стрес у незвичних умовах, і лише господар може бути впевнений у його стані. Однак, з іншого боку, друзі родини стверджують, що Бебе є надзвичайно сміливим птахом, який регулярно бере участь у велосипедних поїздках та навіть стрибках з парашутом, що свідчить про його витривалість та любов до пригод.

Деякі користувачі інтернету, які мають схожих птахів, підтверджують, що за поведінкою пернатих можна легко зрозуміти, коли їм добре, а коли ні. Вони зазначають, що Бебе виглядає спокійним та щасливим, і порівнюють його пригоду з людськими космічними подорожами. Однак, все ж таки, залишається питання, чи справді така екстремальна розвага є необхідною та безпечною для тварини, чи це лише чергова спроба привернути увагу до себе та свого улюбленця.

Як оптимізувати домашній Wi-Fi

Євген
-
0
Як оптимізувати домашній Wi-Fi

Вас, напевно, охоплює легке розчарування, коли ви сплачуєте за швидкість інтернету у 2 гігабіти на секунду, а у спальні ледве отримуєте 40 мегабіт. У такій ситуації природно виникає спокуса негайно витратити кілька сотень доларів на найновішу, фантастичну, чотиридіапазонну mesh-систему, проте справжня причина вашої повільної мережі, ймовірно, криється у безкоштовному рішенні, яке ви просто ігноруєте. Замість того, щоб панікувати і бігти до магазину, можливо, варто зупинитися і критично оцінити ситуацію, адже технології часто простіші, ніж здається, а ключові покращення можуть бути досягнуті без зайвих фінансових вливань.

Нам легко сприймати маршрутизатор як черговий непривабливий пристрій, який слід приховувати подалі від очей, але насправді це високочастотний радіопередавач, що активно поширює сигнали. У 2026 році поняття “пряма видимість” стане своєрідним новим тестом швидкості інтернету, оскільки саме розташування вашого роутера визначає максимально можливу продуктивність мережі значно більше, ніж логотип на його корпусі чи заявлені характеристики. Замість бездумної купівлі нового обладнання або апгрейду існуючого, необхідно зосередитися на оптимізації фізичних умов поширення сигналу. З впровадженням Wi-Fi 7 ми отримали безпрецедентну пропускну здатність, але частота 6 ГГц є надзвичайно крихкою і може бути легко “переможена” звичайною товстою книжковою шафою або навіть невдало розташованим дзеркалом, тому забувати про фізику – це просто розкіш, яку ваш гаманець точно не оцінить.

Розташування має вирішальне значення, ігнорувати його – собі дорожче

Найпростіший та найефективніший спосіб правильно розмістити ваш маршрутизатор можна уявити за “теорією центральної лампочки”. Замість того, щоб сприймати роутер як пристрій, що “притягує” дані, уявіть його як джерело світла – лампочку, яка повинна максимально ефективно освітлювати всю вашу оселю. Поширеною помилкою є встановлення роутера там, де в будинок заходить кабель, що зазвичай виявляється кутом або зовнішньою стіною, проте розміщення його у геометричному центрі вашої зони користування кардинально покращить якість Wi-Fi. Якщо ж він притиснутий до зовнішньої стіни, то буквально 50% вашого дорогоцінного сигналу лише “гріє тротуар” для ваших сусідів, тоді як ви самі страждаєте від низької швидкості і не розумієте, чому ваш дорогий інтернет працює гірше за безкоштовний у кафе.

З огляду на це, розташування маршрутизатора на висоті є абсолютно непереговорним фактором, адже Wi-Fi сигнали поширюються донизу та назовні. Це означає, що, встановивши роутер на підлозі або на низькій полиці, ви отримаєте лише поглинання сигналу підлогою та навколишніми стінами, що значно знизить його ефективність. Ви повинні розмістити його приблизно на рівні очей або вище, дозволяючи сигналу вільно обходити меблі, такі як дивани та столи, що можуть діяти як губки, поглинаючи радіохвилі. Знову ж таки, за аналогією з лампочкою: ви ж не освітлюватимете кімнату з підлоги, а радше з центру стелі. Розміщення роутера вище дозволяє сигналам вільно розповсюджуватися по всьому будинку, хоча це не завжди означає встановлення його на другому поверсі, оскільки масивні перекриття також можуть перешкоджати Wi-Fi, але загалом це дозволяє досягти значно кращого з’єднання.

Побут краде ваш Wi-Fi, а ви й не здогадуєтесь

Ще однією проблемою, з якою ви можете зіткнутися, є повне поглинання вашого Wi-Fi сигналу великими побутовими приладами, особливо якщо маршрутизатор знаходиться на кухні. Основними “злочинцями” тут виступають мікрохвильові печі, холодильники та навіть стільниці з натурального каменю. Причина проста: мікрохвильові печі працюють у діапазоні 2,4 ГГц, тому ж, що й ваш Wi-Fi з великим радіусом дії, що створює значні електромагнітні перешкоди. Щоразу, коли ваша мікрохвильовка вмикається, вона може спричинити серйозне втручання саме у діапазоні 2,4 ГГц, потенційно знижуючи пропускну здатність майже до нуля під час роботи. Холодильники та інші великі металеві прилади, у свою чергу, можуть відбивати або екранувати Wi-Fi сигнали, створюючи “мертві зони” за собою, а не блокуючи сигнал по всьому будинку.

Найкращим рішенням у цій ситуації є повне переміщення Wi-Fi маршрутизатора з кухні. Цей простий крок допоможе уникнути втручання великих побутових приладів, мікрохвильових печей і навіть масивних кам’яних стільниць, які можуть суттєво перешкоджати поширенню радіохвиль. За іронією долі, ще одним прихованим вбивцею сигналу може виявитися вода: великі акваріуми або заповнені водою радіатори чудово поглинають радіохвилі, перешкоджаючи їм подорожувати на необхідну відстань. Дзеркала також є майстрами зі зриву сигналів, оскільки їхня металева задня поверхня ефективно відбиває хвилі від кімнат, де ви їх найбільше потребуєте, фактично створюючи перешкоди.

Нерідко люди ховають роутер за телевізором, аби той не псував естетику вітальні. В результаті радіохвилі натрапляють на масивну панель телевізора, відбиваються від неї і не поширюються по будинку, як це було б потрібно для нормального функціонування. Роутери Wi-Fi 6E та Wi-Fi 7 використовують діапазони 2,4 ГГц, 5 ГГц та 6 ГГц одночасно, але з важливою особливістю: діапазон 6 ГГц має дуже низьку проникність крізь стіни, зазвичай долаючи лише одну внутрішню стіну максимум, тоді як 2,4 ГГц поширюється значно далі. Якщо ви прагнете отримати обіцяні швидкості Wi-Fi, зазначені вашим провайдером і на коробці роутера, безпосередньо на своєму смартфоні або іншому пристрої, маршрутизатор має знаходитися в одній кімнаті або мати пряму, безперешкодну лінію видимості до пристрою. Це критично важливо враховувати при виборі місця для його розміщення, інакше ваші інвестиції в новий стандарт Wi-Fi виявляться марними.

Почніть з того, що забезпечте вільний простір навколо вашого роутера. Переконайтеся, що з усіх боків пристрою є щонайменше 30 сантиметрів відкритого повітря, адже це дозволяє сигналам поширюватися без зайвих перешкод. Якщо ваш маршрутизатор оснащений зовнішніми антенами, спробуйте “L”-подібну конфігурацію: одну антену розмістіть вертикально (для пристроїв, що знаходяться на рівні стелі), а іншу – горизонтально (для пристроїв на підлозі або столі), щоб максимізувати поляризаційну різноманітність. Це значно збільшує шанси досягти ваших пристроїв, незалежно від їхньої орієнтації, оптимізуючи поширення сигналу.

Також, переконайтеся, що ваш роутер не захований у шафі або за декоративними елементами. Якщо він знаходиться за дерев’яними дверцятами або всередині медіаконсолі, негайно перемістіть його назовні. Навіть дерев’яні меблі та двері можуть помітно послаблювати сигнали Wi-Fi, особливо на вищих частотах, таких як 5 ГГц та 6 ГГц, що перетворює ваш супершвидкий інтернет на повільний і непередбачуваний. Звісно, не забувайте про висоту: якщо роутер стоїть нижче рівня обіднього столу, перемістіть його на верхню полицю книжкової шафи, якщо це можливо, щоб максимізувати поширення сигналу по всьому приміщенню.

Не викидайте гроші на новий роутер, якщо проблему можна вирішити безкоштовно

Зрештою, ви просто не зможете перевершити погану фізику за допомогою грошей. Маршрутизатор за 100 доларів, розміщений у центрі кімнати, завжди буде працювати краще, ніж вузол mesh-системи за 1000 доларів, захований у підвалі, це аксіома, яку чомусь постійно ігнорують. Перш ніж дзвонити своєму інтернет-провайдеру з вимогами підвищити швидкість або кидатися купувати новий роутер, просто надайте вашому поточному пристрою кращий “вигляд” – тобто, правильне місце. Велика причина того, що ваші швидкості Wi-Fi є абсолютно нікудишніми, полягає в тому, що ваш роутер, ймовірно, просто задихається від незліченної кількості пристроїв, меблів, стін і підлоги, що його оточують, перетворюючи потенційно швидкісний інтернет на суцільне розчарування.

BMW випустить водневий кросовер iX5 у 2028 році попри критичну відсутність мережі заправок

Євген
-
0
BMW випустить водневий кросовер iX5 у 2028 році попри критичну відсутність мережі заправок

Компанія BMW вирішила всупереч глобальним ринковим трендам не відмовлятися від водневих технологій, офіційно заявивши про плани розпочати виробництво моделі iX5 на паливних елементах у 2028 році. Інженери баварського бренду розробили спеціальну систему розміщення семи балонів високого тиску під підлогою автомобіля, що дозволяє зберегти простір у салоні та забезпечити запас ходу до 620 кілометрів на одній заправці. Керівництво компанії стверджує, що цей підхід дозволить покупцям обирати тип силової установки без жодних компромісів щодо внутрішнього простору чи комфорту, використовуючи при цьому вже відомі напрацювання в управлінні шасі та електродвигунами.

Цей амбітний проєкт, який подається як черговий технологічний прорив, значною мірою фінансується за рахунок німецьких платників податків, зокрема баварського бюджету у розмірі 82 мільйонів євро та додаткових 191 мільйона євро від федерального міністерства транспорту. Попри такі значні вливання, водневий транспорт залишається нішевим продуктом, оскільки світова статистика продажів показує, що електромобілі на акумуляторах купують у тисячу разів частіше, ніж авто на паливних елементах. Реальна ситуація з інфраструктурою виглядає досить сумно, адже більша частина з нечисленних водневих заправок розташована в Азії, тоді як у США та Європі їхня кількість залишається критично низькою, що робить щоденну експлуатацію такого транспорту складним випробуванням для звичайної людини.

Головним аргументом прихильників водню завжди була швидкість заправки, проте сучасні акумуляторні електромобілі вже починають демонструвати здатність поповнювати запас енергії за п’ять-десять хвилин, що фактично нівелює перевагу водню. Більш того, експерти з енергетики наголошують, що навіть при використанні екологічно чистого водню для його виробництва витрачається величезна кількість електроенергії, яку було б значно ефективніше спрямувати безпосередньо в мережу або на живлення звичайних електрокарів. Спроба вдихнути життя в цю технологію виглядає як спроба протистояти очевидному прогресу, адже поки інженери BMW грають у технологічний тетріс з водневими баками, ринок чітко обирає доступніші та енергоефективніші рішення, залишаючи складні водневі концепти долею поодиноких ентузіастів.

Скептики говорять, що водень – не житєздатне рішення. Видобуток водню потребує більше енергії, ніж з нього можна отримати потім. Ентузіасти відмахуються на це заявами про видобування водню за рахунок сонячної енергетики чи термоядерного синтезу.

Однак більш вагомим недоліком водню є його летючість. Автомобіль не зможе стояти з повним балоном водню – газ випарується за кілька днів.

Microsoft обіцяє менше реклами у Windows після відтоку гравців до Linux

Євген
-
0
Microsoft обіцяє менше реклами у Windows після відтоку гравців до Linux

Останні кілька років виявилися не найкращими для операційної системи Windows, особливо щодо її зручності та громадської думки. У колах ентузіастів Windows часто сприймається як щось, від чого треба “тікати”, а оазисом для багатьох став Linux, який тепер чудово запускає переважну більшість ігор. Раніше чимало людей використовували Windows 11 лише через можливість грати в улюблені ігри, але оскільки все більше таких тайтлів стають доступними на Linux, у геймерів залишається дедалі менше причин залишатися з продуктом Microsoft.

Життєздатність Linux більше не ілюзія, а цілком реальна перспектива, що підтверджується зростаючою популярністю. Водночас є всі підстави вважати, що Microsoft нарешті сприймає цю загрозу втрати частки ринку дуже серйозно. Здається, риторика компанії змінилася за останні кілька місяців, і є певна надія, що Windows незабаром знову почне ставити досвід користувача в пріоритет.

Ігри на Linux, які десятиліттями були мрією ентузіастів вільного та відкритого програмного забезпечення, тепер нарешті набирають обертів. Здебільшого завдяки компанії Valve, що стоїть за платформою Steam, цей напрямок здобуває серйозний імпульс. Це ще не масове явище, але його популярність зростає як ніколи раніше, і цифри це переконливо підтверджують. Згідно з березневим опитуванням Steam Hardware Survey за 2026 рік від Valve, частка користувачів Linux зросла на понад 5% від загальної кількості, що майже вдвічі більше, ніж було зафіксовано у грудні 2025 року. Звісно, опитування Steam не є абсолютно повним зрізом використання операційних систем, адже не всі мають Steam або беруть участь у ньому, але це найкращий доступний нам індикатор.

Такий рівень зростання від кварталу до кварталу не можна ігнорувати, і якщо тенденція збережеться, Microsoft доведеться офіційно визнати ці зміни. Можна сперечатися, що досвід використання Linux сам по собі не є ідеальним — насправді, для більшості людей Windows все ще залишається простішим вибором, але ця більшість швидко зменшується.

Все почалося з дрібних, але дошкульних неприємностей, які помічали лише ентузіасти: примусові автоматичні оновлення в Home-версії, телеметрія, яку неможливо повністю вимкнути, та регресії у зручності Провідника. Потім проблеми почали зачіпати користувачів середнього рівня: обмеження на переміщення панелі завдань та захаращене контекстне меню за правим кліком. А тепер негативно страждають і звичайні користувачі: система ніколи не була такою роздутою, реклама з’явилася там, де її бути не повинно, створення локальних облікових записів стає неможливим, і все вимагає облікового запису Microsoft, навіть такі прості програми, як ClipChamp. Замість того, щоб давати користувачам більше причин залишатися, Microsoft постійно підкидає нові аргументи для пошуку альтернатив.

Linux не єдиний рушій змін у цій ситуації. Хоча macOS абсолютно нецікава для геймерів, вона є серйозним конкурентом у сфері продуктивності. Враховуючи нещодавній шок, який спричинив MacBook Neo для виробників обладнання для Windows, стає зрозуміло, що Microsoft втрачає користувачів з обох сторін спектра. Геймери шукають систему, яка не заважає, і користувачі, орієнтовані на продуктивність, мають такі ж запити. Результат для Microsoft буде один — подальший відтік користувачів з Windows.

На щастя, здається, Microsoft нарешті прислухалася до закликів змінитись, які ставали дедалі гучнішими з кожним місяцем. Наприкінці березня Павлан Давулурі, виконавчий віце-президент Windows та пристроїв у Microsoft, опублікував у блозі плани щодо покращення загального досвіду роботи з Windows 11. Багато з підтверджених змін безпосередньо стосуються саме тих проблем, які змушували користувачів тікати на Linux.

У цій публікації, яка отримала назву “Наше зобов’язання щодо якості Windows”, є багато обнадійливих моментів, і, що дивно, дуже мало порожніх корпоративних фраз. Зменшення кількості реклами, підвищення швидкодії ключових програм, таких як Провідник, покращення використання пам’яті, надійність драйверів, менше перебоїв від оновлень Windows і припинення нав’язування Copilot у всьому — усі ці речі, які безумовно відштовхнули багатьох користувачів за останні місяці, тепер обіцяні до виправлення. Якщо ви розмірковували про повний перехід на іншу систему, можливо, варто почекати і подивитися, якими будуть майбутні оновлення Windows. Якщо ж у вашій системі є вільний диск, спробувати дистрибутив Linux — це гарна ідея.

Проте не варто стрибати з головою, доки ми не побачимо, чи справжніми є наміри Microsoft щодо цієї зміни філософії. Переносити всі файли, завантажувати ігри та налаштовувати все знову лише для того, щоб потім зрозуміти, що «знайомий диявол» Windows все ж кращий, імовірно, вартує більше клопоту, ніж переваг. Зрештою, усі ці обіцянки не варті нічого, якщо Microsoft не виконає їх повною мірою. Якщо Windows 11 й надалі буде переповнена рекламою, проблемами з оновленнями та Провідником, а також залишатиметься ненадійною, геймери продовжуватимуть шукати альтернативи, і Linux є дуже серйозною з них. Він досі далекий від ідеалу, але цілком життєздатний, якщо у вас є правильні налаштування та трохи терпіння. Однак є надія, що ці зміни приживуться, адже Windows є звичною, сумісною з усім і приємною у використанні, коли вона постійно не заважає, і, думаю, давні користувачі погодяться з цим.

Китайські науковці навчилися виправляти генетичні помилки бета-таласемії за допомогою точнішого редагування ДНК без побічних ефектів

Євген
-
0
Китайські науковці навчилися виправляти генетичні помилки бета-таласемії за допомогою точнішого редагування ДНК без побічних ефектів

Технологія CRISPR, яку десятиліттями представляли як ледь не магічний інструмент для виправлення вроджених вад, нарешті демонструє результати, що виходять за межі гучних лабораторних обіцянок. Після того, як американські регулятори лише два роки тому наважилися схвалити першу терапію серповидноклітинної анемії, дослідники з Китаю вирішили не чекати чергового десятиліття і представили вдосконалену систему генного редагування. Вони стверджують, що їхня методика дозволяє вносити зміни з хірургічною точністю, мінімізуючи ризик помилкового розрізання ДНК, що раніше було головним аргументом критиків методу. Цього разу об’єктом експериментального втручання стала бета-таласемія, захворювання крові, яке генетично споріднене з серповидноклітинною анемією та роками вимагало від пацієнтів постійних переливань.

Як саме працює ця біологічна ножична система в організмі людини

Принцип дії CRISPR/Cas9, який часто описують як молекулярні ножиці, насправді є адаптованим механізмом бактеріального імунітету, що навчився розпізнавати та знищувати віруси. Спеціальні направляючі молекули РНК вказують білку Cas9 місце в геномі, де необхідно зробити розріз, сподіваючись, що клітина самостійно виправить пошкодження. Однак у складних організмах цей процес далеко не такий бездоганний, оскільки природні системи відновлення ДНК нерідко видаляють зайві фрагменти або помилково зшивають кінці розривів. Саме тому замість очікуваного одужання дослідники часто отримували непередбачувані мутації, які змушували ретельно перевіряти кожен відредагований зразок клітин, перш ніж переходити до реального лікування.

Чому скептицизм щодо безпеки генетичних втручань залишається обґрунтованим

Теоретично вчені можуть використовувати ці розрізи, щоб вимкнути дефектний ген або, за наявності спеціальної матриці, спробувати замінити його на коректну послідовність, але на практиці контроль над цим процесом залишається досить умовним. Оскільки клітини не завжди працюють за заздалегідь написаним сценарієм, кожна спроба редагування змушує фахівців вирощувати цілі колонії клітин і проводити їх послідовне секвенування, щоб переконатися у відсутності небажаних змін. Висока вартість та тривалість таких процедур ставить під сумнів доступність цієї технології для пересічних громадян, навіть якщо вона офіційно визнається ефективною у медичних журналах. Поки що ми маємо справу лише з черговим етапом оптимізації інструментарію, який доводить, що помилки при редагуванні геному все ще є головною перешкодою для масового впровадження генетичної медицини у повсякденну клінічну практику.

Instagram дозволив виправляти помилки у власних коментарях протягом п’ятнадцяти хвилин після публікації

Євген
-
0
Instagram дозволив виправляти помилки у власних коментарях протягом п’ятнадцяти хвилин після публікації

Компанія Meta нарешті спромоглася додати до функціонала Instagram можливість редагування вже опублікованих коментарів, хоча встановила для цього досить суворе часове обмеження у п’ятнадцять хвилин. Тепер будь-яка людина, що поспіхом написала необдуманий текст або допустила прикру орфографічну помилку, має мізерний проміжок часу, щоб виправити ситуацію без видалення всього повідомлення. Механізм цієї дії доволі примітивний, оскільки вимагає лише натискання кнопки редагування безпосередньо під власним дописом, після чого відкривається вікно для коригування тексту, яке фіксується повторним натисканням синьої позначки.

Варто відзначити, що подібна функція з’явилася в особистих повідомленнях лише минулого року, хоча система миттєвих повідомлень усередині застосунку функціонує ще з 2013 року, що наочно демонструє неквапливість розробників у впровадженні елементарних інструментів. Протягом цих п’ятнадцяти хвилин користувачам дозволяється редагувати один і той самий коментар необмежену кількість разів, що теоретично дозволяє довести думку до ідеального вигляду, якщо вистачить терпіння та часу. Оскільки коментарі тепер відображаються у різноманітних форматах, включаючи популярні сторіз, наявність інструменту для виправлення неточностей виглядає як логічний крок, хоча його запізніла поява викликає певний скепсис щодо стратегії розвитку платформи.

Цікаво, що впровадження цієї опції відбувається паралельно з досить суперечливими змінами у внутрішній політиці компанії, яка нещодавно оголосила про відмову від наскрізного шифрування в особистих повідомленнях. Одночасно з цим Meta розпочала тестування платної передплати під назвою Instagram Plus, яка має на меті надати доступ до додаткових можливостей для роботи зі сторіз, поступово перетворюючи безкоштовний раніше простір на майданчик для отримання прибутку від активних користувачів. Виходить доволі дивна ситуація, коли базові функції для виправлення власних помилок подаються як значне досягнення, тоді як серйозніші питання безпеки даних та монетизації контенту вирішуються згідно з корпоративними інтересами, які не завжди збігаються з потребами звичайної аудиторії.

Російські хакери зламують роутери TP-Link та MikroTik, викрадаючи логіни від Outlook

Євген
-
0
Російські хакери зламують роутери TP-Link та MikroTik, викрадаючи логіни від Outlook

За повідомленнями британського Національного центру кібербезпеки (NCSC), російське хакерське угрупування APT28, ймовірно, пов’язане з ГРУ, з 2024 року активно використовує вразливості у недорогих роутерах, призначених для малих офісів та домашнього використання. Суть атаки полягає в перехопленні керування роутером, шляхом зміни його налаштувань DNS та DHCP, що дозволяє перенаправляти весь трафік користувачів через сервери, контрольовані зловмисниками.

Метою цього хитромудрого маневру є викрадення облікових даних користувачів, зокрема паролів та токенів автентифікації для доступу до електронної пошти та інших веб-сервісів. Після того, як роутер потрапляє під контроль, хакери налаштовують віртуальні сервери, які діють як шкідливі DNS-розв’язувачі, і спрямовують на них трафік з пристроїв, підключених до зламаної мережі. Таким чином, будь-які спроби доступу до певних сайтів, зокрема тих, що пов’язані з сервісами Microsoft Outlook, автоматично перенаправляються на підроблені сторінки.

При цьому, для уникнення підозр та збереження працездатності мережі, запити до інших ресурсів, які не становлять інтересу для зловмисників, обробляються як зазвичай, надаючи легітимні IP-адреси. Коли користувач намагається увійти до своєї електронної пошти або інших захищених сервісів через зламану інфраструктуру, APT28 намагається перехопити введені дані, включаючи паролі та OAuth-токени, як під час браузерних сесій, так і через настільні програми.

Серед пристроїв, що потрапили під приціл, зокрема, виділяється модель TP-Link WR841N, вразливість якої, ймовірно, пов’язана з CVE-2023-50224. Ця вразливість дозволяє зловмиснику отримати доступ до облікових даних роутера за допомогою простого HTTP-запиту. Після отримання доступу, другий запит використовується для зміни DNS-налаштувань, спрямовуючи трафік на зловмисні сервери.

Крім того, список пристроїв, що експлуатуються, включає понад 20 моделей TP-Link, серед яких Archer C5, C7, WDR3500, WDR3600, WDR4300, WR1043ND, MR3420, MR6400 LTE, а також численні варіації WR740N, WR840N, WR841N, WR842N, WR845N та WR941ND. Також було зафіксовано перехоплення DNS-запитів з компрометованих роутерів MikroTik. Британські фахівці зазначають, що кампанія має на меті охопити якомога ширше коло пристроїв, після чого проводиться фільтрація жертв відповідно до розвідувальних інтересів.

Для захисту від подібних атак рекомендується регулярно оновлювати програмне забезпечення (прошивку) роутера, ніколи не робити інтерфейс управління пристроєм доступним ззовні мережі, а також використовувати багатофакторну автентифікацію для всіх облікових записів, які можуть бути вразливі до крадіжки даних. APT28, також відома під іншими назвами, такими як Fancy Bear, Forest Blizzard та Sofacy, раніше була пов’язана з кібератаками на Бундестаг Німеччини у 2015 році та спробою зламу Організації із заборони хімічної зброї у 2018 році.

5G запустили на Головному залізничному вокзалі Львова

Євген
-
0
5G запустили на Головному залізничному вокзалі Львова

Vodafone Україна оголошує про черговий етап масштабування відкритого тестування мережі п’ятого покоління. Технологія 5G стала доступною на території Головного залізничного вокзалу Львова. Це розширення є стратегічним кроком, адже вокзал – одна з найбільш завантажених локацій міста, де концентрація користувачів вимагає особливої стійкості мережі.

Поява 5G саме тут вирішує критичне питання пікових навантажень. Коли на перон одночасно прибувають кілька потягів, зокрема швидкісні «Інтерсіті», сотні пасажирів миттєво починають користуватися смартфонами: викликати таксі, завантажувати мапи чи надсилати робочі файли. У такі моменти мережі попередніх поколінь можуть відчувати перевантаження. Технологія 5G завдяки своїй здатності обслуговувати величезну кількість пристроїв на квадратний кілометр дозволяє «розвантажити» ефір, забезпечуючи стабільний зв’язок для всіх без втрати швидкості.

Відкрите тестування 5G у Львові стартувало у мережі Vodafone 12 січня та охоплює історичний центр міста, прилеглі мікрорайони, Львівський політехнічний університет та район Головного залізничного вокзалу. Технологія працює на обладнанні європейського постачальника Nokia у діапазоні 3500 МГц.

Тестове покриття також розгорнуто також у Бородянці та Харкові. Від самого запуску тестування продемонструвало вражаючу динаміку. На сьогодні до мережі п’ятого покоління вже підключилися 307 тис. унікальних користувачів.

Згідно зі статистикою мережі максимальна зафіксована швидкість на базовій станції в реальних умовах під навантаженням досягла 1,9 Гб/с.

Vodafone тестує 5G без підключення додаткових послуг: трафік у мережі 5G тарифікується за чинними тарифами 4G/LTE, а всі абоненти з SIM-картами та смартфонами з підтримкою 5G можуть автоматично користуватися мережею в зоні покриття.

Перевірити готовність SIM-карти до тестів просто – якщо карта працює у 4G, вона буде підтримувати й 5G. Достатньо поглянути на позначку 4G або LTE у верхній частині екрану смартфону або набрати *222# – у відповідь прийде повідомлення про готовність SIM-карти до роботи у сучасних поколіннях зв’язку.

Як перевірити, чи підтримує смартфон 5G? Якщо у налаштуваннях телефону при виборі мережі є опція «тип мережі 5G», а ОС телефону оновлена виробником телефону під технологію 5G на відповідних частотах, смартфон автоматично під’єднається до мережі 5G у Львові.

У разі успішних тестів у Львові, можливе поширення тестування на інші міста.

Як правильно позбутися старого смартфона

Євген
-
0
Як правильно позбутися старого смартфона

Колись люди з азартом змінювали смартфони щороку лише заради нової форми камери, проте сучасні ціни змушують навіть найбільш палких прихильників технологій триматися за свій гаджет до останнього моменту. Коли пристрій нарешті починає безнадійно гальмувати, постає питання його вигідного збуту або обміну за програмою трейд-ін замість того, щоб просто викинути його на смітник. Цей процес вимагає ретельної підготовки, адже проста передача телефону в руки нового власника без належних маніпуляцій може призвести до витоку конфіденційної інформації або втрати доступу до своїх акаунтів.

Першим кроком у цій не надто захопливій процедурі є створення резервної копії, яку більшість користувачів наївно вважають автоматично ідеальною та актуальною. Насправді ж хмарні сервіси часто ігнорують частину фотографій або контактів через брак місця чи помилки синхронізації, тому ручна перевірка наявності всіх важливих файлів у безпечному сховищі є абсолютно необхідною перед остаточним прощанням із залізом. Також варто заздалегідь згадати всі паролі від основних облікових записів, оскільки спроба відновити доступ до пошти чи банківського додатка посеред процесу очищення зазвичай перетворюється на справжнє цифрове пекло.

Цифрова гігієна та розірвання зв’язків із периферійними пристроями

Окрім копіювання файлів, необхідно розірвати зв’язок із численними аксесуарами, які за роки використання встигли міцно присмоктатися до вашого смартфона через Bluetooth. Сюди належать не лише розумні годинники чи бездротові навушники, а й бортові системи автомобілів та портативні колонки, про які власники часто забувають у поспіху перед продажем. Якщо смартфон використовувався як фізичний ключ для двофакторної автентифікації у важливих сервісах, його відключення від цих систем має стати пріоритетом, інакше ви ризикуєте заблокувати собі доступ до власних ресурсів на новому пристрої.

Вихід із хмарних сервісів на кшталт iCloud або екосистеми Google є критично важливим етапом, який запобігає виникненню болючої плутанини між вашим минулим і майбутнім гаджетами. Особливу увагу слід приділити вимкненню функцій дистанційного пошуку пристрою, адже без цього кроку телефон залишиться заблокованим для будь-якого іншого користувача, що зробить його фактично шматком пластику для сервісного центру. Користувачам продукції Apple, які необачно вирішили перейти на іншу операційну систему, також доведеться вручну скасувати реєстрацію в сервісі iMessage, щоб їхні текстові повідомлення не зникали в цифровому небутті після зміни платформи.

Остаточне очищення пам’яті та фізична підготовка до передачі

Якщо ви вже придбали новий апарат, процедура бездротового перенесення даних може виглядати як магія, проте вона часто супроводжується прикрими помилками з’єднання або несподіваним браком вільного місця. Виробники пропонують спеціальні додатки для міграції між різними екосистемами, проте навіть вони не гарантують повного збереження всіх налаштувань специфічних додатків чи кешованих даних. Лише після того, як ви особисто переконалися в успішному переїзді всієї інформації на нове залізо, можна переходити до процедури повного скидання налаштувань до заводського стану, що назавжди знищить ваші сліди в системі.

Остаточне очищення відбувається в нетрях системних налаштувань, де зазвичай захована кнопка видалення всього контенту, яка повертає пристрій до того сумного стану, в якому він був у день першого розпакування. Цей крок є незворотним, тому будь-яка невпевненість у наявності повної резервної копії має стати приводом для ще однієї нудної перевірки хмарного сховища. В останню чергу слід не забудь витягнути лоток для сім-карти та зняти всі захисні чохли чи старі плівки, оскільки ці аксесуари зазвичай не мають жодної цінності для пунктів прийому вживаної техніки і лише заважатимуть професійній оцінці стану корпусу.

YouTube дозволяє створити свого цифрового двійника для озвучування роликів за допомогою запису власного обличчя та голосу

Євген
-
0
YouTube дозволяє створити свого цифрового двійника для озвучування роликів за допомогою запису власного обличчя та голосу

Компанія YouTube офіційно впровадила можливість генерувати персоналізовані цифрові аватари, які здатні імітувати зовнішність та манеру мовлення конкретного користувача у відеороликах формату Shorts. Для активації цієї функції власнику каналу необхідно пройти процедуру запису так званого селфі у реальному часі, під час якої програма фіксує міміку та вимову певних тестових фраз, щоб потім накладати ці дані на штучно створену модель. Результатом такої маніпуляції стає фотореалістичний персонаж, здатний відтворювати заданий текст тривалістю до восьми секунд за один раз, причому ці фрагменти можна об’єднувати у довші послідовності для створення повноцінного відеоконтенту.

За твердженнями розробників, цей крок спрямований на полегшення виробництва контенту, проте виникає цілком обґрунтований скепсис щодо того, наскільки якісно та етично технологія зможе замінити живу людину в кадрі. Попри офіційні запевнення, що доступ до використання конкретного аватара матиме виключно його власник, а всі матеріали будуть марковані цифровими мітками SynthID та C2PA для розпізнавання штучного походження, ризик зловживання даними залишається вагомим аргументом для обережності. Варто зауважити, що навіть після видалення аватара з налаштувань профілю, всі вже опубліковані ролики, де він використовувався, залишатимуться доступними до моменту, поки користувач власноруч не видалить кожен окремий кліп.

Технічний процес створення такого двійника реалізований через інтеграцію з моделлю Google Veo, яка вже певний час тестувалася на менш амбітних завданнях, таких як створення відео на основі статичних зображень. Тепер же, коли додано функцію синтезу голосу, поріг входу для створення контенту суттєво знижується, але водночас зростає потенціал для маніпуляцій, попри наявність системних запобіжників. Функція стає доступною поступово для всіх власників YouTube-каналів віком від вісімнадцяти років, окрім мешканців Європейського Союзу, що натякає на певні правові перепони, які, очевидно, не дозволяють запровадити цей інструмент у країнах із суворішим регулюванням цифрової приватності.

Щоб скористатися цим нововведенням, достатньо натиснути іконку Gemini у меню створення відео та обрати опцію формування аватара, що після швидкого налаштування дозволить делегувати роль ведучого власному цифровому відбитку. Попри обіцянки безпеки, важливо пам’ятати, що передача біометричних даних корпораціям задля розваги чи оптимізації робочого процесу є незворотною дією, оскільки контроль над копією власного образу у цифровому середовищі завжди залишається умовним. Залишається лише спостерігати, чи стане використання таких двійників ознакою професіоналізму, чи перетворить стрічку рекомендацій на потік механічних відео, що позбавлені реальних емоцій та людської інтонації.

Sony тестує зміну інтерфейсу PlayStation 5 для швидшого переходу до магазину ігор та підписок

Євген
-
0
Sony тестує зміну інтерфейсу PlayStation 5 для швидшого переходу до магазину ігор та підписок

Корпорація Sony розпочала приховане тестування оновленого головного екрана для ігрової консолі PlayStation 5, що змушує власників пристроїв знову згадати інтерфейс застарілої PlayStation 4. Користувачі помітили, що у верхній частині інтерфейсу з’явився окремий рядок іконок, який дозволяє миттєво відкривати сторінки PlayStation Plus та PlayStation Store, замість того, щоб витрачати час на навігацію через загальні вкладки ігор та медіа. Використання верхніх кнопок на геймпаді для перемикання цих вкладок теоретично має зекономити декілька секунд життя гравця, хоча для багатьох ці зміни виглядають настільки незначними, що їх важко помітити навіть при ретельному розгляді екрана.

Незважаючи на те, що частина гравців у мережі вже встигла висловити стримане захоплення можливістю швидшого доступу до власної бібліотеки, значна кількість користувачів лише розгублено знизує плечима, не розуміючи, у чому саме полягає сенс цього косметичного перегрупування. Деякі особливо оптимістичні власники консолей почали будувати теорії, що такий крок є передвісником довгоочікуваного повернення повноцінних тем оформлення, проте жодних офіційних підтверджень ці припущення наразі не мають. На даному етапі виглядає так, ніби розробники вирішили просто переставити іконки місцями, намагаючись додати функціональності, яка була доступна ще десять років тому, замість того, щоб запропонувати справді нові можливості для кастомізації.

На даний момент не існує чіткого розуміння того, коли саме ці зміни стануть доступними для загалу, оскільки наразі оновлення отримують лише окремі учасники бета-програми мікропрограмного забезпечення, тоді як більшість власників консолей залишаються зі звичним, хоч і дещо незграбним виглядом меню. Така вибірковість у розповсюдженні оновлень лише підсилює скепсис щодо реальної доцільності цих правок, адже замість системного вдосконалення інтерфейсу користувачі отримують лише випадкові зміни, доступні лише обраним. Залишається лише спостерігати, чи переросте це тестування у повноцінне оновлення системи, або ж воно залишиться черговим прикладом того, як корпорації намагаються переконати аудиторію у значущості найдрібніших переміщень графічних елементів на екрані.

Apple та Lenovo виявилися аутсайдерами рейтингу ремонтопридатності ноутбуків

Євген
-
0
Apple та Lenovo виявилися аутсайдерами рейтингу ремонтопридатності ноутбуків

Нещодавно опублікований звіт від групи громадських захисників, Public Interest Research Group (PIRG) Education Fund, розкриває непривабливу картину ремонтопридатності сучасних ноутбуків та смартфонів, де компанії Apple та Lenovo отримали найнижчі оцінки. Цей аналіз, що базується на критеріях розбирання пристроїв та доступності інформації для їх ремонту, присвоїв Apple мізерну оцінку C-мінус за ноутбуки та D-мінус за смартфони, що свідчить про значні перешкоди для користувачів, які прагнуть полагодити власну техніку.

Дослідження, що отримало назву “Failing the Fix (2026) Grading laptop and cell phone companies on the fixability of their products”, охопило 10 найновіших моделей ноутбуків та телефонів, доступних для придбання на французьких вебсайтах виробників у січні. Вибір Франції як джерела даних не випадковий, адже критерії звіту значною мірою спираються на французький індекс ремонтопридатності, обов’язковий для продуктів, що продаються на території цієї країни, і який, на думку авторів дослідження та прихильників права на ремонт, мав би бути застосований глобально.

При розрахунку оцінок для виробників ноутбуків, PIRG врахувала французький індекс, проте надала перевагу “фізичній легкості розбирання продукту”, виходячи з припущення, що саме це, на думку пересічного споживача, є ключовим показником ремонтопридатності. Серед інших категорій французького індексу, що аналізувалися, були наявність документації для ремонту (посібників та сервісних інструкцій), доступність запасних частин, їх вартість (розрахована як відсоток від загальної вартості продукту) та специфічні критерії для кожного продукту.

Остаточна оцінка кожної компанії формувалася шляхом усереднення загального балу за французьким індексом та окремого балу за легкістю розбирання для кожного пристрою, до якого додавалося вирахування 0,5 бала за кожний випадок членства в TechNet або [Consumer Technology Association] – галузевих асоціаціях, які, за даними звіту, активно протидіють законодавству про право на ремонт у США.

Британський криптограф Адам Бек спростував припущення New York Times про свою роль творця біткоїна

Євген
-
0
Британський криптограф Адам Бек спростував припущення New York Times про свою роль творця біткоїна

Криптовалютний ринок – сотні мільярдів доларів. Криптовалюти опанували навіть далекі від технологій корупціонери. Але ніхто так і не знає, хто та людина, яка вигадала концепцію криптовалют. Відомо лише вигаданий псевдонім анонімного творця біткоїна –  Сатоші Накамото. Це вже багато років залишається зручним приводом для безкінечних спекуляцій, проте свіже розслідування видання New York Times спробувало поставити крапку в цих пошуках, вказавши на британського криптографа Адама Бека. Журналіст Джон Каррейру, який раніше прославився викриттям шахрайської компанії Theranos, вирішив, що саме Бек є головним кандидатом на роль батька першої криптовалюти, проте сам криптограф категорично заперечує свою причетність до створення біткоїна. Попри наполегливі спроби медіа пов’язати відомих фахівців із цим містичним образом, доказів, які б витримували серйозну перевірку, досі не надано, що робить чергову гучну заяву швидше інтелектуальною вправою, ніж сенсаційним викриттям.

Аргументація журналістів базується на тому, що Адам Бек ідеально вписується у профіль розробника, оскільки він є автором системи Hashcash, яка фактично стала фундаментом для алгоритму майнінгу біткоїна, і наразі очолює компанію Blockstream. Сам Бек іронічно погоджується з тим, що він дійсно є зручним підозрюваним, враховуючи його вік та належність до спільноти британських шифропанків, проте слушно зауважує, що використання японського псевдоніма в такому контексті виглядає принаймні дивним. Відсутність прямих доказів змушує сумніватися в остаточності висновків розслідування, адже збіги в технічних поглядах людей однієї професійної сфери не є свідченням їхньої тотожності.

Для формування своїх доказів журналіст скористався допомогою штучного інтелекту, який аналізував архіви електронної пошти та дописи на тематичних форумах за період з 1992 по 2008 рік на предмет спільних мовних особливостей чи граматичних помилок. Алгоритм порівнював стилістику написання текстів, шукаючи збіги у пунктуації чи специфічному вживанні слів, проте Адам Бек у соціальній мережі X досить влучно назвав результати цього аналізу комбінацією збігів та стандартних висловів, характерних для людей з ідентичним фаховим досвідом. Зрештою, спроба перекласти відповідальність за ідентифікацію особи на алгоритми лише підкреслює відчайдушне бажання медіа знайти відповідь на питання, яке, ймовірно, зовсім не потребує розгадки для подальшого функціонування фінансових технологій.

Як вибратися з пастки нескінченного скролінгу на смартфоні

Євген
-
0
Як вибратися з пастки нескінченного скролінгу на смартфоні

Здається, кожна спроба перевірити час чи прочитати повідомлення перетворюється на годину, витрачену на безкінечне прокручування стрічки, де змішуються плітки про знаменитостей, котики, жахливі новини, обурені висловлювання інфлюенсерів та будь-який інший контент, який алгоритм вирішив вам підсунути. Ви, ймовірно, не бажаєте витрачати свій час та енергію на цей виснажливий процес, але наступного дня ви знову повторюєте ту саму історію. “Дуумскролінг”, тобто звичка проводити надмірно багато часу за споживанням контенту в соціальних мережах, набула надзвичайно широкого поширення. Минулорічне опитування показало, що 64% американців зізнаються, що практикують дуумскролінг.

Науковці попереджають, що дуумскролінг може негативно впливати на різні аспекти вашого самопочуття, включаючи психічне здоров’я та здатність концентруватися. Тривале безцільне прокручування може призвести до втоми мозку, труднощів із зосередженням та порушення сну. А якщо значна частина контенту, який ви споживаєте, є негативною чи стресовою, це може залишити вас спустошеними, тривожними та емоційно виснаженими. Звільнитися від цього циклу дуумскролінгу буває складно, але існує чимало додатків, які пропонують цікавий та продуктивний контент.

Звісно, завжди можна взяти книгу або вирушити на прогулянку (існують навіть посібники про те, як припинити дуумскролінг), але цей список призначений для тих моментів, коли у вас є кілька вільних хвилин, і ви хочете зайняти свій смартфон чимось іншим, окрім нескінченного скролінгу. Ці додатки пропонують альтернативу, яка не висмоктує з вас життєві сили, а навпаки, може навіть дещо прокачати ваш мозок.

Radio Garden

Якщо ви все ще хочете відчувати зв’язок зі світом, не занурюючись у бездонні нетрі соціальних мереж, спробуйте Radio Garden. Цей додаток дозволяє слухати понад 25 000 радіостанцій з усього світу в прямому ефірі. Після відкриття програми ви побачите зелені крапки, що позначають міста та селища. Торкніться будь-якої крапки, щоб послухати радіостанції, що транслюються з цієї локації. Ви можете додавати улюблені станції або шукати радіостанції за назвою, країною та місцем. Radio Garden є безкоштовним, але також пропонує преміум-план без реклами за 2,99 долара на місяць. Додаток доступний як на iOS, так і на Android.

Elevate

Elevate – це додаток, розроблений для покращення концентрації, пам’яті, навичок читання, математики та інших когнітивних здібностей. Він містить понад 40 ігор для тренування різних навичок, які ви використовуєте у повсякденному житті, від швидшого читання до більш ефективного порівняння цін. Ви можете відстежувати свої тренувальні серії та порівнювати продуктивність свого розуму з часом. Додаток пропонує безкоштовну версію з доступом до трьох ігор на день, або річну підписку за 39,99 долара для необмеженого доступу. Він доступний як на iOS, так і на Android.

Vocabulary

Vocabulary – це додаток, який допоможе вам щодня вивчати нові слова. Ви можете обрати рівень складності та категорії, які вас цікавлять, такі як емоції, людське тіло, бізнес та інші. Кожне слово супроводжується визначенням, прикладами в реченнях та порадами щодо вимови. Додаток також містить міні-ігри, які допоможуть вам повторити вивчені слова. Ви можете встановити мету щодо кількості слів, які хочете вивчити щотижня, і створити регулярний навчальний розклад. Vocabulary пропонує безкоштовний пробний період, а потім коштує 4,99 долара на місяць або 59,99 долара на рік. Він доступний на iOS та Android.

Seterra

Якщо ви географічний ентузіаст, який прагне перевірити свої знання, або просто хочете покращити свої навички в галузі географії, Seterra – це саме те, що вам потрібно. Додаток містить понад 300 різних ігор для перевірки ваших знань карт. Ви можете перевірити свої знання світових прапорів, відкрити для себе океани, моря та річки, а також дослідити гірські хребти та вулкани по всьому світу. Seterra дозволяє відстежувати ваш прогрес за категоріями та переглядати рейтинги найкращих гравців для кожної гри. Додаток безкоштовний і доступний як на iOS, так і на Android.

NYT Games

Додаток NYT Games пропонує різноманітні ігри зі словами, логікою та числами, які щодня змінюються, щоб тренувати ваш розум. Ви можете грати в кросворд, спробувати гру на вгадування слів Wordle, групувати слова за спільною темою в Connections, дізнатися, скільки слів ви можете скласти з семи літер у Spelling Bee, та багато іншого. Додаток коштує 5,99 долара на місяць для необмеженого доступу та доступу до архіву, але деякі ігри, такі як Wordle, Strands та Mini Crossword, доступні для безкоштовної гри. NYT Games доступний як на iOS, так і на Android.

Drops

Якщо ви хочете вивчити нову мову, але не бажаєте користуватися Duolingo, Drops – це хороший варіант. Додаток використовує візуально привабливі міні-ігри, щоб допомогти вам побудувати словниковий запас та вивчити поширені фрази більш ніж 45 мовами, з короткими уроками, розрахованими приблизно на п’ять хвилин на день. Drops призначений як для початківців, так і для досвідчених користувачів, які хочуть розширити свій словниковий запас іноземних мов. Безкоштовна версія додатка пропонує п’ятихвилинні уроки на день. Необмежений доступ та преміум-функції доступні за 11,99 долара на місяць або 79,99 долара на рік. Додаток доступний як на iOS, так і на Android.

123...1 649сторінка 1 з 1 649

ПОРАДИ

СТАТТІ

КАТЕГОРІЇ

ПРО НАС

TechToday – це інтернет-видання про високі технології, їх розвиток та вплив на нас

Реклама: info@advholding.com

зв'язатися з нами: info@techtoday.in.ua

СЛІДКУЙ ЗА НАМИ

© Newspaper WordPress Theme by TagDiv