Федеральне управління цивільної авіації США (FAA) зобов’язало SpaceX розслідувати причини відмови бустера ракети Starship під час тестового запуску 22 травня. Про це йдеться в заяві, надісланій TechCrunch у середу.

Це означає, що SpaceX має призупинити подальші тестові запуски Starship до завершення розслідування та подання його результатів на затвердження FAA. Імовірність ще одного запуску до очікуваного IPO компанії в середині червня зменшується.

SpaceX не надала коментар у відповідь на запит видання.

«Після ретельної оцінки операції FAA визначило, що запуск Starship Flight 12 компанії SpaceX 22 травня завершився інцидентом. Інцидент був пов’язаний із бустером Super Heavy під час його повернення до Мексиканської затоки після відділення ступенів. Повідомлень про поранення людей чи пошкодження майна немає», – заявили в FAA. «FAA контролюватиме розслідування, яке проводить SpaceX, братиме участь на кожному етапі процесу та затверджуватиме фінальний звіт SpaceX, включно з усіма коригувальними заходами».

Проблема з бустером Starship виникла через кілька хвилин після старту – це був перший запуск оновленої версії надважкої ракетної системи компанії. Першій ракеті Starship версії V3 вдалося пройти точку максимального динамічного тиску та вийти в космос, де бустер мав відділитися від корабля і повернутися до затоки для імітації приводнення.

Бустер дійсно від’єднався від корабля. Але одразу зіткнувся з очевидною відмовою двигуна – або навіть серією відмов – коли спробував виконати тривалий маневр гальмування, який мав скерувати його назад до майданчика запуску SpaceX у Південному Техасі. У результаті бустер почав неконтрольовано обертатися та падати в напрямку затоки, де, найімовірніше, вибухнув під час удару об воду.

У третій версії Starship SpaceX внесла велику кількість змін, щоб зробити ракету значно надійнішою порівняно з попередніми 11 тестовими польотами. Йдеться, зокрема, про доопрацювання конструкції бустера, встановлення абсолютно нових двигунів Raptor третього покоління, а також оновлення самого космічного корабля Starship.

Після відокремлення бустера власну відмову пережив і корабель Starship – він втратив один із шести двигунів Raptor. Це змусило SpaceX відмовитися від однієї з ключових цілей місії: виконати ще один тривалий маневр двигунів на орбіті.

У SpaceX очікують, що ракети на етапі розробки виходитимуть з ладу різними способами, але кінцева мета – створити апарат, подібний до Falcon 9, який буде не лише надійним, а й багаторазовим. Багаторазовість ракет є критично важливою для зниження вартості запусків важких вантажів у космос. Як зазначено в документах для IPO, SpaceX значною мірою покладається на те, що Starship стане надійною та багаторазовою системою, адже саме від цього залежить подальше масштабування супутникового сервісу Starlink – найбільшого джерела доходів компанії та наразі її єдиного прибуткового бізнесу.

FAA вже неодноразово зобов’язувало SpaceX проводити розслідування інцидентів у процесі розробки Starship. Федеральне агентство також висувало аналогічні вимоги до конкурента SpaceX – компанії Blue Origin – під час випробувань її власної надважкої ракети New Glenn.

Лише минулого тижня FAA знову дозволило здійснювати запуски New Glenn. Очікується, що четверта спроба запуску цієї ракети відбудеться протягом найближчого місяця.

Джерело

TechCrunch

Wi‑Fi став частиною повсякденного життя. Завдяки смартфонам і ноутбукам ми очікуємо мати підключення до мережі будь-де, навіть удома. Це потужний інструмент, але не ідеальний.

Інколи швидкість урізають у пікові години, а поруч працює багато сусідських мереж, які створюють завади. Навіть у моїй невеликій квартирі є «мертві зони», де сигнал слабшає. Я орендую житло, тож не можу просто штробити стіни й встановлювати Ethernet‑розетки там, де мені зручно, а в цьому столітньому будинку є лише одна точка, де можна поставити роутер. Для власників житла, своєю чергою, пріоритети бюджету можуть бути іншими, ніж платити за подібну модернізацію, навіть якщо відстань і фізичні перешкоди послаблюють сигнал Wi‑Fi. Mesh‑системи та репітери частково вирішують ці проблеми, але інколи найкраще рішення — піти «прямо до джерела».

Продуктивність при дротовому підключенні через Ethernet майже завжди краща, ніж у мережі Wi‑Fi. Пристрій напряму під’єднаний до роутера кабелем, тож маємо меншу затримку і менше перешкод від інших сигналів. Це значно кращий варіант, якщо ви часто виконуєте вимогливі задачі — граєте в онлайн‑ігри чи багато спілкуєтесь у відеодзвінках. Але навіть якщо ви просто дивитесь серіали, досвід буде кращим, коли картинка стабільно йде у чіткому 4K без буферизації.

Очевидне рішення — розкинути по оселі павутину мережевих кабелів до всіх точок, де може знадобитися інтернет. Але це має серйозні мінуси. Це реально лише для невеликих приміщень, де немає надто допитливих дітей чи тварин. Є різні кліпси й короби, щоб кабелі менше кидалися у вічі, але повністю їх замаскувати важко.

Практичніший варіант — спеціальні адаптери, які використовують уже наявні у стінах комунікації. Ще кілька років тому такі рішення сприймалися як жарт, але з часом вони перетворилися на надійний спосіб розширити доступ до Ethernet. Є три основні варіанти, кожен зі своїми плюсами й мінусами — вибір залежить від ваших потреб, типу житла та бюджету.

MoCA: інтернет по телевізійному коаксіалу

Одна з технологій, що може частково замінити Ethernet, — це MoCA (Multimedia over Coax Alliance). Такі адаптери використовують коаксіальні кабелі, якими зазвичай під’єднують кабельне телебачення, для передавання широкосмугового інтернету. Залежно від віку будинку, у вас може бути більше коаксіальних розеток уздовж плінтусів, ніж Ethernet‑портів. Оскільки коаксіал як домашня інфраструктура з’явився порівняно недавно, його стандартизація досить висока, тож можна очікувати стабільну якість для мережі.

Якщо вирішите використовувати MoCA і ваш модем уже підключений до коаксіалу, уточніть у свого інтернет‑провайдера, чи підтримує поточна модель цю технологію. Якщо так — вам знадобиться лише один адаптер для іншої коаксіальної розетки в оселі. Якщо ні — плануйте придбати два адаптери. У такому випадку, швидше за все, знадобиться спліттер, щоб модем і адаптер могли ділити один коаксіальний вихід.

Актуальні стандарти MoCA обіцяють теоретичну швидкість до 2,5 Гбіт/с, але в реальному житті все залежить від віку та якості кабелів і самих адаптерів: можете отримати від приблизно 400 Мбіт/с до верхньої межі.

Powerline: інтернет через електромережу

Інший, можливо навіть простіший варіант — powerline‑адаптери, які роблять те саме, що й MoCA, але використовують електропроводку. Для допитливих: і MoCA, і powerline працюють завдяки ортогональному частотному мультиплексуванню (OFDM). Дуже спрощено, ця технологія дозволяє провайдеру змінювати частоту передавання сигналу, розкладаючи дані на багато піднесучих.

Щоб стартувати з powerline, потрібні щонайменше два адаптери. Один під’єднуєте до роутера Ethernet‑кабелем, а сам адаптер вмикаєте безпосередньо в стінну розетку. Другий адаптер підключаєте в розетку біля пристрою, де потрібен інтернет, і з’єднуєте його з цим пристроєм ще одним Ethernet‑кабелем. Більшість стартових комплектів містять два адаптери й два кабелі Ethernet, тож побудувати базове «точка‑точка» з’єднання дуже просто. Є також моделі, які створюють власну Wi‑Fi‑мережу, але, як ми вже з’ясували, дротове підключення надійніше.

Що зі швидкістю? На коробках powerline‑наборів можна побачити сотні чи навіть тисячі Мбіт/с. До цих максимумів майже ніколи не вдасться дотягнутися. Незалежно від того, чи обіцяє пристрій 400 чи 1200 Мбіт/с, реальні показники все одно обмежить якість проводки у вашому домі.

Щоб отримати максимум, усі розетки, куди ви вмикаєте powerline‑адаптери, повинні сидіти на одному автоматі (брейкері), і на цій же лінії не повинно бути інших потужних приладів. У такій «ідеальній» конфігурації з топовими адаптерами можна розраховувати на стабільні 600 Мбіт/с. Що складніший маршрут сигналу, то гірші результати. Якщо адаптери на різних автоматах, але на одному боці електрощита, швидкість може впасти до приблизно 300 Мбіт/с, а якщо вони на протилежних сторонах панелі — і до 100 Мбіт/с.

Важливо пам’ятати: будь‑які інші пристрої в розетках створюють шум та завади у проводці, які псують сигнал. Якщо powerline‑адаптер увімкнений у тій самій «подвійній» розетці, що й, скажімо, блендер, сигнал може щоразу обриватися, коли ви вмикаєте кухонний прилад. Запуск потужних споживачів на кшталт кондиціонерів, сушарок чи бойлерів теж помітно погіршує роботу, особливо якщо адаптери на різних лініях. Чим далі має пройти сигнал, тим більше шансів, що його «вб’є» погана проводка або перешкоди від техніки. Для старих будинків із, м’яко кажучи, «креативною» електромережею це рішення може взагалі не підійти.

Водночас новіші моделі powerline досить непогано фільтрують «шум» проводки, а саме рішення має великий плюс: воно використовує стандартні електророзетки, тож підходить більшій кількості домогосподарств, ніж MoCA. У будь‑якому разі пам’ятайте: складність — ворог powerline. Уникайте подовжувачів і фільтрів, а також не вмикайте великі прилади в той самий «дуплекс», куди під’єднаний адаптер.

Ethernet по оптоволокну без штроблення стін

Останній варіант — Ethernet поверх оптоволокна. Як і MoCA та powerline, він переносить широкосмуговий сигнал, але вже не існуючими проводами, а прокладеним поверх стін тонким оптичним кабелем туди, де вам потрібен інтернет.

Головна перевага — продуктивність. Оптоволокно не страждає від такого ж згасання сигналу, як інші типи проводки, тож якщо комплект обіцяє 1 Гбіт/с — саме такі швидкості ви й отримаєте. Немає лотереї з якістю старих дротів, впливом інших приладів чи примхами архітектури. Кабелі дуже тонкі, тож не так помітні уздовж плінтусів, як звичайний Ethernet. Їх можна прокладати так, щоб не створювати ризику перечепитися й не доводилося руйнувати стіни.

Оскільки всередині — крихке скло, потрібно обережно ставитися до перегинів. Деякі DIY‑набори постачаються з дуже тонким, гнучким волокном, яке легко огинає гострі кути або проходить під дверима; інші — з товстішим, менш гнучким кабелем. Варто звертати увагу на мінімальний радіус вигину — це характеристика, яка показує, наскільки крутий поворот витримає кабель. Для стандартного «bend‑insensitive» волокна він може становити близько 10 мм, тоді як спеціальні варіанти можуть робити поворот на 90° уже на 2,5 мм.

Зворотній бік — вартість. Такі комплекти відчутно дорожчі: один набір може коштувати кількасот доларів, тоді як MoCA чи powerline частіше орієнтовані на бюджетний сегмент. Монтаж теж потребує більше зусиль: вам доведеться самостійно прокладати й акуратно фіксувати делікатні кабелі. Якщо ви не впевнені у своїх «ювелірних» навичках із клеєм чи скобами, це може стати викликом. Але для тих, хто готовий платити за максимальну продуктивність, така альтернатива традиційному Ethernet може виявитися виправданою інвестицією.

Джерело

Engadget

Cognition, розробник автономного AI-інженера-програміста на ім’я Devin, залучив понад $1 млрд інвестицій за попередньої оцінки $25 млрд ($26 млрд після раунду), повідомила компанія в середу.

Це суттєвий стрибок порівняно з оцінкою $10,2 млрд після раунду, коли в вересні, всього вісім місяців тому, компанія залучила $400 млн.

Раунд очолили фонди Lux Capital, General Catalyst та 8VC, до нього також доєдналася низка наявних інвесторів, зокрема Elad Gil, Soma Capital, Omri Casspi, Founders Fund та чимало інших. Серед нових інвесторів – Ribbit Capital, Atreides та Layer Global.

Це потужний вотум довіри від топових венчурних фондів до того, що на ринку знайдеться місце для незалежних AI‑стартапів у сфері розробки ПЗ. Торік здавалося, що цей гарячий сегмент повністю заберуть собі розробники великих моделей. Значну частку вже встигли зайняти Claude Code від Anthropic, Codex від OpenAI, а також, можливо, агент для програмування Jules від Google (після acqui-hire-угоди з Windsurf минулого року).

Втім Cognition, яка минулого року викупила решту активів Windsurf, заявляє, що серед її клієнтів – великі корпорації на кшталт Mercedes‑Benz, NASA, Goldman Sachs і Santander. Компанія також стверджує, що досягла рівня річного прогнозного доходу (annualized revenue run-rate) у $492 млн, а корпоративне використання Devin зростало на 50% щомісяця протягом останніх шести місяців.

Примітка: матеріал оновлено, щоб уточнити, що 8VC був серед лід-інвесторів, додати кількох інших основних інвесторів і назвати пост‑money оцінку.

Джерело

TechCrunch

CrowdStrike спільно з Google та Shadowserver, неприбутковою організацією, що сканує та моніторить інтернет на предмет кібератак, ліквідували ботнет, який кіберзлочинці використовували для розповсюдження шкідливого ПЗ та викрадення паролів у розробників відкритого програмного забезпечення.

Метою операції було порушити діяльність кіберзлочинців, що стоять за так званим ботнетом Glassworm, які, за даними CrowdStrike, протягом двох років атакували ширший ланцюг постачання відкритого ПЗ.

Останніми місяцями кілька хакерських угруповань почали цілеспрямовано атакувати розробників та open source-проєкти, щоб «протиснути» шкідливе ПЗ до компаній і організацій, які використовують цей код. Такі атаки ефективні, тому що експлуатують довіру до коду, розміщеного на платформах на кшталт GitHub, і до людей, які цей код створюють.

«Зловмисники більше не націлюються лише на продукти, вони атакують розробників, які їх створюють», — пише CrowdStrike у своєму звіті про цю операцію. «Розробники — це унікально цінні цілі: компрометація робочої станції одного розробника може перерости у компрометацію ланцюга постачання, що вплине на тисячі організацій і користувачів далі за ланцюжком».

Хакери Glassworm використовували кілька підходів для поширення свого шкідливого коду. Серед них — публікація шкідливих розширень на маркетплейсі для розробників; malvertising (коли зловмисники оплачують спонсоровані результати пошуку, що вводять жертв в оману і змушують завантажувати шкідливе ПЗ); а також використання облікових даних, вкрадених у попередніх зламах, що дозволяло захоплювати облікові записи розробників і впроваджувати шкідливий код у їхні репозиторії.

У підсумку хакерам вдалося «отруїти», як висловлюється CrowdStrike, понад 300 репозиторіїв коду на GitHub.

CrowdStrike повідомила, що їй вдалося вивести з ладу чотири канали командування і контролю, які використовували хакери Glassworm. Це відрізало зловмисників від заражених комп’ютерів і зупинило подальшу доставку шкідливого ПЗ.

За даними CrowdStrike, сервери командування і контролю спиралися на блокчейн Solana, однорангову мережу BitTorrent, Google Calendar та віртуальні приватні сервери.

Незрозуміло, на які саме юридичні чи технічні повноваження спиралися CrowdStrike та інші учасники операції під час ліквідації ботнету. На запит TechCrunch представниця CrowdStrike Кірстен Спіас відмовилася коментувати щось понад опублікований компанією блог-пост.

Минулого тижня хакери зламали кілька open source-проєктів і поширили шкідливі оновлення в межах іншої кампанії, яку назвали «Mini Shai-Hulud». Щонайменше двоє розробників OpenAI стали жертвами цієї групи. В іншій атаці на ланцюг постачання в березні підозрюваний північнокорейський хакер захопив популярний інструмент для розробки відкритого ПЗ Axios, яким користуються мільйони розробників.

У статті оновлено дані щодо кількості скомпрометованих розробників OpenAI та додано коментар CrowdStrike.

Джерело

TechCrunch

Стартап Thea Energy, що виріс із Принстонського університету, залучив перевищений попитом раунд Series B обсягом $100 млн під проводом U.S. Innovative Technology Fund. Така сума виводить компанію в число найкраще профінансованих розробників технологій керованого термоядерного синтезу та підвищує її шанси дійти до комерційного реактора.

Нові інвестиції допоможуть Thea розширити виробництво своїх унікальних менших магнітів і вже наступного року розпочати будівництво Eos — демонстраційної установки, «релевантної електростанції». Раніше, на початку 2024 року, компанія закрила раунд Series A на $20 млн. За даними Thea, загальний обсяг приватних інвестицій тепер становить $130 млн.

Магніти є ключовим елементом у більшості проєктів термоядерних електростанцій: саме вони утримують перегріту плазму стиснутою й достатньо гарячою для злиття атомів, під час якого виділяється тепло та енергія. Але магніти Thea відрізняються: кожен прямокутний магніт можна «налаштовувати», формуючи загальну магнітну конфігурацію реактора. У компанії порівнюють їх із пікселями на комп’ютерному моніторі, які спільно виконують «вказівки» програмного забезпечення, створюючи текст та зображення на екрані.

Для Thea ця гнучкість критична. Тип реактора, який вона розробляє, називається стеларатором. Стеларатори здатні утримувати плазму в дуже стабільному стані, але для цього мають складно викривлятися та вигинатися, підлаштовуючись під форму плазми. Це контрастує з токамаками — іншим провідним типом магнітних конфайнмент-реакторів, — які радше «беруть силою», утримуючи плазму за рахунок потужних магнітних полів більш простої геометрії.

Однак нерегулярна форма стеларатора значно ускладнює та здорожчує виробництво магнітів. Thea робить ставку на те, що, «обгорнувши» ядро реактора десятками стандартних магнітів, вона зможе програмно керувати невеликими, поворотними модулями й створювати всередині простішої фізичної конструкції магнітне поле форми стеларатора.

Програмне забезпечення також має полегшити складання реактора. У Thea навмисно монтували тестові магніти зі зміщенням, але ПЗ змогло це компенсувати.

Thea планує завершити будівництво демонстраційного реактора Eos у 2030 році, а комерційну установку під назвою Helios ввести в експлуатацію у 2034-му. Таким чином, компанія виходить на приблизно той самий горизонт, що й конкуренти на кшталт Commonwealth Fusion Systems, яка заявляла про намір запустити свій реактор Arc у Вірджинії на початку 2030-х.

Якщо магніти, натхненні концепцією «пікселів», спрацюють, Thea може отримати виробничу перевагу. Стартап уже виготовив у своїй лабораторії в Джерсі-Сіті десятки ітерацій магнітів у повному масштабі. Тим часом іншим компаніям у сфері магнітного термоядерного синтезу доводиться будувати гігантські цехи для складання магнітів розміру реактора.

Втім, дрібні магніти не виконують усю роботу. Зовні від площинних котушок Thea використовує 12 магнітів чотирьох різних форм, які забезпечують основну частину утримання плазми. Понад 300 менших модулів служать для її тонкого налаштування. Залежність від більших магнітів частково нівелює виробничу перевагу компанії.

Попри це, будь-яке спрощення термоядерних реакторів — а це одні з найскладніших пристроїв, які коли-небудь створювало людство, — полегшує шлях до комерційної енергії синтезу. Додаткові $100 млн тут також не зайві.

У раунді взяли участь інші інвестори, серед яких General Innovation Capital Partners, Linse Capital, Calm Ventures, Climate Capital, Divergent Capital, Emerald Technology Ventures, Gaingels, Idemitsu Kosan, Overlay Capital, Timescale Ventures та What If Ventures.

Джерело

TechCrunch

Meta посилює ставку на підписки. У середу компанія оголосила про глобальний запуск споживчих платних планів для своїх ключових застосунків Instagram, Facebook та WhatsApp, а також про старт тестування нових підписок для бізнесу, креаторів і користувачів Meta AI.

За кілька доларів на місяць користувачі, які оформлять підписку на Instagram Plus (3,99 дол./міс), Facebook Plus (3,99 дол./міс) або WhatsApp Plus (2,99 дол./міс), отримають доступ до додаткових функцій — як-от розширене налаштування профілю, «суперреакції» та аналітика сторіс тощо.

Керівниця продукту Meta Наомі Ґлайт в анонсі зазначила, що з часом у підписках з’являтимуться «ще більш розважальні функції».

Паралельно Meta починає тестувати інші платні пропозиції, включно з професійними планами для креаторів і бізнесу, а також AI-орієнтованими планами для всіх користувачів. Ці нові підписки об’єднуватимуться під брендом Meta One, який стане «домом» для всіх платних сервісів компанії надалі.

Plus не замінює Meta Verified

Про плани запуску нових підписок Meta вперше згадувала на початку року, а перші тести стартували навесні. Логіка споживчих планів — дати більше можливостей «паверюзерам», які хочуть витиснути з соцмереж максимум. Водночас це спосіб диверсифікувати доходи поза рекламою та заробляти більше на вже наявній аудиторії у мільярди користувачів, коли зростання самих платформ майже вичерпано.

Нові плани Plus налаштовані під кожен застосунок окремо. Facebook Plus та Instagram Plus зосереджені на соціальній самовиразності, тоді як WhatsApp Plus — на персоналізації й розширених можливостях обміну повідомленнями.

Компанія наголошує, що нові підписки не замінюють чинний сервіс Meta Verified, який орієнтований на верифікацію, захист від підробок та розширену підтримку. (У майбутньому це може змінитися, але наразі згортати Meta Verified не планують.)

На старті передплатники Instagram Plus отримають низку нових функцій. Зокрема, можливість бачити загальну кількість повторних переглядів сторіс, створювати необмежену кількість списків аудиторій для сторіс — понад стандартний список «Близькі друзі». Також можна буде раз на тиждень виділяти сторіс для додаткових переглядів, продовжувати її життя понад 24 години, попередньо переглядати сторіс, не з’являючись у списку глядачів, шукати в переліку переглядів, щоб побачити, хто стежить за контентом, та інше. Користувачі також зможуть публікувати контент напряму в профіль та виділяти його, не показуючи в стрічці підписників.

Серед інших функцій — анімовані суперреакції Super Heart для сторіс, кастомні іконки застосунка, настроювані шрифти для біо в профілі та додаткові піновані елементи.

Ці можливості насамперед розраховані на креаторів і тих, хто хоче зростати за кількістю підписників і краще розуміти свою аудиторію, але можуть бути цікавими й для найактивніших користувачів.

Facebook Plus пропонує набір функцій, подібний до Instagram Plus. WhatsApp Plus натомість зосереджений на інших можливостях: теми оформлення, власні рингтони, додаткові закріплені чати, розширена кастомізація списків чатів, преміум-стікери та інше.

AI-плани та пропозиції для бізнесу й креаторів

Разом із запуском Plus-підписок Meta повідомила, що починає тестування ще більшої кількості планів — і саме тут усе стає складнішим.

Для користувачів Meta AI компанія протестує два плани — Meta One Plus (7,99 дол./міс) та Meta One Premium (19,99 дол./міс). Вони матимуть однаковий набір функцій, але Premium надаватиме більший ліміт «важких» запитів із підвищеним використанням обчислювальних ресурсів. Це означає глибше опрацювання складних завдань (більше «режиму мислення» в застосунку Meta AI чи у веб-версії), а також розширені можливості генерації відео та зображень у всіх застосунках Meta.

Meta AI залишиться безплатним для більш нечастих, «легких» користувачів, але платні плани повторюють підхід інших розробників AI-моделей, які беруть гроші за додаткові ресурси та інтенсивне використання. У найближчі тижні Meta обіцяє розширити ці плани додатковими перевагами для власників AI-окулярів.

Тестування AI-підписок стартує наступного місяця у Сінгапурі, Гватемалі та Болівії.

Два інші плани для креаторів і бізнесу почнуть тестуватися вже цього тижня на ринках, зокрема в Саудівській Аравії, Марокко, Таїланді та Бангладеші.

План Meta One Essential (14,99 дол./міс) пропонуватиме значок верифікації, захист від підробок, а також розширену «посилальну сторінку», де користувачі зможуть зібрати посилання на свою онлайн-присутність у соцмережах і на сайтах — подібно до Meta Verified.

Дорожчий план Meta One Advanced (49,99 дол./міс) включатиме всі переваги Essential, а також можливість частіше з’являтися у стрічці Facebook, вище ранжуватися в пошуку Facebook та Instagram, привертати увагу помітнішою кнопкою «Підписатися» в Reels та автоматично надсилати запрошення підписатися тим, хто взаємодіє з вашим контентом.

План також допоможе креаторам і бізнесу приводити людей на свій сайт або в онлайн-магазин через посилання в публікаціях і Reels в Instagram, а також завдяки розширеним профілям у Facebook та Instagram з оновленими посилальними сторінками. Ці підписки, що не дивно, передбачають доступ до розширеної аналітики, включно з глибшими конкурентними інсайтами в Instagram і кастомними аудиторними інсайтами у Facebook.

Передплатники Advanced отримають доступ до оптимізованих інструментів планування публікацій, засобів для надання доступу модераторам без передавання пароля, а також до сповіщень, коли хтось у Facebook чи Instagram повторно використовує ваш контент — із можливістю запросити позначку з кредитионуванням оригінального авторства Reels.

Наомі Ґлайт наголосила, що Meta поки що експериментує з AI-планами та професійними підписками, але в перспективі всі вони будуть об’єднані під брендом Meta One, де й надалі розвиватимуться й доповнюватимуться новими можливостями.

Джерело

TechCrunch

Сайт під назвою UK Visa Portal публічно відкрив доступ до тисяч фотографій паспортів і селфі людей, які заплатили сервісу за оформлення імміграційної візи до Великої Британії, з’ясував TechCrunch.

Анонімне джерело повідомило TechCrunch про проблему безпеки, заявивши, що сайт відкривав щонайменше 100 000 документів людей, які завантажували свої паспорти та селфі в рамках процесу подання заявки.

Сайт не пов’язаний із урядом Великої Британії, і деякі користувачі вже скаржилися, що помилково заплатили збір цій компанії замість того, щоб скористатися офіційним сайтом GOV.UK.

Витік були закрито в ніч на середу, за кілька годин після того, як TechCrunch опублікував перший матеріал про інцидент. З огляду на особливо чутливий характер оприлюднених даних, TechCrunch повідомив лише про наявність триваючої проблеми безпеки, утримавшись від конкретних технічних деталей, щоб мінімізувати додаткові ризики для конфіденційної інформації людей.

TechCrunch досі не отримав відповіді від керівництва UK Visa Portal. Замість того, щоб виправити проблему після звернення журналістів, компанія надіслала до редакції своїх юристів та представників PR-агентства.

Цей інцидент — черговий приклад того, як компанії публічно розкривають чутливі документи, що посвідчують особу, за останні тижні. Часто йдеться не про зовнішню кібератаку, а про неправильну конфігурацію сервісів. Витік паспортних даних особливо небезпечний у час, коли онлайн-перевірки особи швидко поширюються у світі через запровадження урядами законів про верифікацію віку.

Відсутність відповіді з боку компанії також породжує питання, чи повідомлять постраждалих клієнтів про те, що їхні паспорти були у відкритому доступі, та чи сповістять регуляторів, як цього вимагають закони США про повідомлення про витоки даних і європейське законодавство.

Витік паспортів, селфі та даних про місцезнаходження

Причиною витоку став публічний сервер зберігання даних Amazon (так зване bucket-сховище), який UK Visa Portal використовує для розміщення завантажених користувачами паспортів та селфі.

Хоча bucket не публікував список своїх вмістів, окремі файли всередині були доступні й переглядалися будь-ким, хто знав вебадресу конкретного файлу. Людина, яка повідомила про витік, заявила, що через помилку в бекенді сайту UK Visa Portal вона змогла переглянути список файлів у цьому сховищі.

TechCrunch підтвердив, що UK Visa Portal (також відомий як UK Visit та ETA-Pass) є джерелом витоку та перевірив автентичність даних, зв’язавшись із постраждалими особами й уточнивши, чи коректна розміщена про них інформація.

Багато завантажених користувачами фотографій містили точні геодані, що показували місце зйомки; у деяких випадках ці дані дозволяли встановити навіть домашню адресу людини, яка зробила знімок.

Сайт UK Visa Portal не має окремого каналу для повідомлень про проблеми безпеки, а також не містить імен або контактів керівництва компанії. TechCrunch надіслав листа на електронну адресу, вказану на сайті UK Visa Portal, попередивши, що в компанії триває інцидент із безпекою, і попросив контакти представника менеджменту, з яким можна було б поділитися деталями для розв’язання проблеми. TechCrunch пояснив, що не може передавати технічні подробиці на загальну адресу служби підтримки, оскільки немає гарантій, що витік даних не буде використано зловмисно.

Співробітник служби підтримки надав TechCrunch ім’я та адресу електронної пошти Майкла Тейлора, якого назвали менеджером UK Visa Portal. На лист до нього відповіді не надійшло.

Невдовзі після цього до TechCrunch звернулися юристи американської фірми BakerHostetler та представники PR-агентства FTI Consulting із запитом надати інформацію про інцидент в UK Visa Portal. На запит TechCrunch юристи відмовилися надати докази того, що вони уповноважені діяти від імені компанії, наприклад, публічні записи з підтвердженням імен і посад осіб, яких вони представляють. Редакція ще раз наголосила, що не може ділитися інформацією про вразливість з кимось, окрім офіційного керівництва компанії.

TechCrunch додав, що якщо Тейлор або інший менеджер готові прийняти інформацію про проблему безпеки, вони можуть самі вийти на контакт — або юристи можуть додати їх у копію листування. Відповіді не було.

Після публікації матеріалу і закриття доступу до bucket TechCrunch надіслав юристам перелік запитань щодо інциденту. Зокрема партнеру BakerHostetler Райану Крістіану поставили питання, як довго bucket Amazon був у відкритому доступі, чому це сталося та чи є в компанії журнали подій, які дозволяють встановити, чи хтось ще мав доступ або завантажував витіклі дані. Також журналісти поцікавилися, хто в UK Visa Portal відповідає за кібербезпеку, якщо така людина взагалі є. Крістіан не відповів.

Передбачається, що UK Visa Portal керує компанія Active Leadgen LLC, яка нібито базується в Об’єднаних Арабських Еміратах. TechCrunch не зміг самостійно це підтвердити.

Для оформлення електронного дозволу на подорож до Великої Британії (ETA) немає необхідності користуватися послугами сторонніх сервісів, якщо лише ви не залучаєте імміграційного адвоката. Заявники мають подавати документи через офіційний сайт уряду Великої Британії.

Матеріал уперше опубліковано 26 травня та оновлено додатковою інформацією про інцидент із безпекою.

Джерело

TechCrunch

Семирічний амстердамський сервіс з управління зарплатами Remote заявляє, що нещодавно перевищив позначку у $300 млн річної регулярної виручки (ARR) та вийшов на позитивний грошовий потік. Але головна історія, наполягають у компанії, у тому, що відбулося «за лаштунками»: 50% зростання виручки на одного працівника після впровадження ШІ на всіх рівнях організації.

«Поки ми говоримо, на другому екрані мого ноутбука запущені пʼять різних інстансів Claude, які будують різні речі — частина з них для мене, але багато з них для Remote», — розповідає CEO компанії Джоб ван дер Воорт в коментарі TechCrunch. Серед іншого, це Slack-агент, який підсумовує обговорення, а також експерименти з агентним ШІ. Але в ширшому сенсі це означає, що Remote генерує більше виручки, не збільшуючи штат.

За словами ван дер Воорта, секрет таких показників ефективності — у впровадженні ШІ далеко за межами кабінету CEO чи інженерного відділу. Співробітники з різних функцій запускають власні застосунки в Remote Labs — внутрішньому маркетплейсі, побудованому на технологіях самої компанії. За своїм підходом він схожий на можливості ШІ, які Remote тепер відкриває й для своїх клієнтів.

Аналогічно до того, як Remote оптимізує власні процеси, компанія тепер допомагає клієнтам створювати кастомні робочі процеси. «Ми знаємо, що в цьому сенсі ми попереду більшості компаній, — каже ван дер Воорт. — Тому ми запустили Remote Build — по суті те, що інвестори люблять називати forward-deployed engineers: людей, які працюють безпосередньо з нашими клієнтами та лідами, щоб робити подібні речі всередині їхніх організацій».

Ван дер Воорт стверджує, що ці виграші ефективності можуть і далі накопичуватися. За його словами, ключовий бізнес Remote у сфері нарахування зарплат зріс більш ніж на 300% у річному вимірі — зростання, яке він значною мірою приписує саме впровадженню ШІ, хоча компанія не наводить незалежних підтверджень цієї цифри. За власними даними Remote, компанія нині обслуговує десятки тисяч клієнтів, які працюють із глобальними вимогами до працевлаштування.

Хоча головна експертиза Remote — саме у складності глобального комплаєнсу, її співробітники теж відчули полегшення завдяки зняттю частини повторюваної бюрократичної роботи, повʼязаної з виплатами працівникам майже в кожній країні. «Звісно, ми давно автоматизуємо багато з цього — це те, чим ми займаємося, — каже ван дер Воорт. — Але з ШІ це стало простіше і, можливо, навіть цікавіше, ніж будь-коли раніше».

Попри те, що сама по собі тема зарплат навряд чи асоціюється з розвагами, ван дер Воорт також бачить у ній серйозну ринкову можливість для Remote. Попри назву, яка нібито натякає на фокус на розподілених чи віддалених командах, він наголошує, що компанія орієнтується на всі типи бізнесів, і переважна більшість її клієнтів мають працівників в офісах. «Ми робимо payroll для всіх, крапка».

Багато конкурентів Remote обрали інший шлях, розвиваючи «all-in-one» платформи для HR. Remote натомість вважає теперішню хвилю ШІ та подальшу «комодитизацію» ПЗ підтвердженням правильності свого рішення сфокусуватися на одній складній проблемі.

Це також означає, що у Remote є партнери, і компанія готова відійти в тінь, дозволяючи їм самостійно використовувати ШІ. Нещодавно запущений Remote MCP — інтерфейс на базі Model Context Protocol, стандарту, який дозволяє ШІ-агентам безпечно взаємодіяти із зовнішнім ПЗ — надає агентам та зовнішнім платформам прямий доступ до даних про зарплати й комплаєнс. Це дає змогу таким системам, як BambooHR та Workday, використовувати Remote як «двигун» у бекенді.

Такий підхід безпосередньо повʼязаний із зростанням агентного ШІ, який може призвести до того, що багато платформ фактично «зникнуть» з поля зору користувача — в хорошому сенсі. «Якщо ви використовуєте ChatGPT чи Claude, ви можете керувати всім Remote. Якщо дійсно захочете, вам більше не треба взаємодіяти з нашим інтерфейсом взагалі», — каже ван дер Воорт. «Я думаю, що саме туди рухається майбутнє».

За його словами, наступний крок — це повноцінна взаємодія ШІ-агентів безпосередньо з Remote з урахуванням усіх вимог безпеки для організації, яка працює з чутливими фінансовими та персональними даними, такими як інформація про зарплати. Власний асистент ван дер Воорта OpenClaw — персональний ШІ-агент з відкритим кодом, якого він назвав Джимом, — уже став своєрідним «дослідником майбутнього». «Джим може взаємодіяти з Remote, і ми побудували це так, щоб це було безпечно. Мені не потрібно хвилюватися, що мій агент наробить дурниць і все зіпсує. Він має доступ до того, що йому потрібно, але не може робити деструктивні речі. І саме такі речі нас дуже захоплюють — це дає невеликий «смак» майбутнього».

Те, що відбувається всередині Remote, також може бути натяком на прийдешні зміни в індустрії. Як і інші технологічні компанії, на кшталт Spotify, вона активно використовує інструменти ШІ для програмування. Обсяг внесків її інженерів у кодову базу за останній рік зріс більш ніж на 60%. «І це прискорюється: якщо подивитися лише на останній місяць, понад 85% всього нашого коду написано ШІ».

За словами ван дер Воорта, це скоригувало плани Remote щодо найму, але не призвело до скорочень. Він також зазначає, що компанія й не планувала масштабну хвилю рекрутингу. «Але, безумовно, в окремих відділах ми спершу планували найняти більше людей, ніж у результаті найняли. […] Зараз ми дуже активно оцінюємо: чи нам справді потрібні нові люди, чи краще витратити більше часу на підвищення кваліфікації наявних співробітників у роботі з інструментами ШІ та безпосередньо інвестувати більше в ШІ».

Роль ван дер Воорта, за його словами, — «стежити, щоб компанія не залишилася без грошей і зростала якнайшвидше», але зростання витрат на ШІ його не лякає. «Наші витрати на ШІ збільшуються, але ми їх ретельно відстежуємо, і поточний рівень нас влаштовує. Оскільки ми стаємо більш ефективними як компанія, у нас зʼявляється простір, щоб спрямувати частину цього ресурсу саме на ШІ та відповідні ініціативи».

Траєкторія Remote дає один із найвиразніших на сьогодні прикладів реального бізнес-впливу ШІ. Компанія використовує його не лише для прискорення процесів — вона змінює саму модель масштабування. Більше виручки на одного працівника, відкладений найм та розширення продуктового портфеля без пропорційного зростання штату — це операційна модель, до якої нині прагнуть багато компаній.

Ще одна причина, з якої ван дер Воорт задоволений ШІ, — це покращення його власної роботи. «Це додає їй абсолютно новий, цікавий вимір», — підсумовує він.

Джерело

TechCrunch

Хмарний гігант зі зберігання даних Snowflake підписав нову п’ятирічну угоду з Amazon Web Services на $6 млрд, про що компанії повідомили у середу.

Snowflake від самого початку працював на AWS, хоча нині сервіс також доступний у Microsoft Azure та Google Cloud. Для порівняння масштабів: за даними AWS, з моменту заснування Snowflake у 2012 році через AWS Marketplace він продав своїх послуг на $7 млрд загалом. Тож новий контракт майже дорівнює всім грошам, які компанія коли-небудь заробила на цій хмарній платформі.

Зробити це можливо завдяки тому, що клієнти Snowflake останнім часом пришвидшують свої витрати в AWS: за словами Snowflake, у 2025 році вони подвояться до $2 млрд лише за один календарний рік.

Зростання, передусім, підживлює штучний інтелект. Вже кілька років Snowflake пропонує інструмент для розробки рішень на базі ШІ — Cortex AI. Це логічний продукт: саме у Snowflake зберігається значна частина корпоративних даних. Cortex AI надає можливості на кшталт текстового інтерфейсу для запитів до бази даних (можна запитувати звичайною мовою), створення підсумкових звітів тощо.

Особливо показово, що в рамках цієї угоди Snowflake отримує розширений доступ до власного ARM‑процесора AWS — чіпа Graviton.

У міру того, як ШІ переходить від етапу навчання до щоденного використання і подальшої автоматизації через агентів, навантаження на CPU різко зростає. Поки GPU відповідають за навчання та логічні обчислення моделей, саме CPU виконує більшість інших завдань, пов’язаних із ШІ, особливо роботу агентів.

Генеральний директор Amazon Енді Джессі минулого місяця заявив, що власні чіпи компанії для ШІ забезпечують «краще співвідношення ціна/продуктивність», ніж рішення Nvidia, хоча AWS й надалі використовує графічні процесори Nvidia у своїй хмарі. Попит на обчислення для ШІ настільки високий, що хмарні провайдери на кшталт AWS розгортають чіпи настільки швидко, наскільки встигають. До того ж більшість розробників великих моделей ШІ (і багато інших сервісів ШІ) спроєктували свої застосунки саме під чіпи Nvidia.

Водночас власні чіпи Amazon є вигіднішим варіантом для самої компанії. Amazon, яка традиційно жорстко контролює витрати, стверджує, що передає зекономлені кошти клієнтам.

У результаті ці чіпи приносять нові багатомільярдні контракти. Так, минулого місяця AWS підписала угоду на постачання мільйонів чіпів Graviton для Meta, щоб задовольнити її зростаючі потреби в обчисленнях для ШІ. Це була велика перемога для AWS, адже за кілька місяців до цього Meta уклала з Google Cloud контракт на $10 млрд.

Крім того, такі угоди є сигналом для Nvidia: конкуруючі CPU від хмарних гігантів намагаються відібрати частку її бізнесу. Google уже багато років розробляє власні чіпи для ШІ, а Microsoft у січні представила свій чіп Maia для ШІ.

Не дивно, що гендиректор Nvidia Дженсен Хуанг минулого тижня заявив, що більш ніж готовий захищати — і навіть розширювати — свою територію. Новий спеціалізований CPU для ШІ, який компанія запустила під назвою Vera, відкриває для Nvidia «принципово новий» ринок обсягом $200 млрд, заявив він після чергового рекордного кварталу. За його словами, вже продано чипів Vera на $20 млрд.

Хоча Nvidia навряд чи легко поступиться часткою ринку Amazon чи будь-якому іншому хмарному провайдеру, багатомільярдні хмарні контракти AWS показують, як хвиля ШІ підіймає і її «човен». Хто б зрештою не отримав найбільші вигоди від поширення ШІ в роботі та повсякденному житті, хмарні провайдери вже забезпечили собі свою частку.

Джерело

TechCrunch

Коли другий сезон Marathon стартує 2 червня, Bungie дасть новим гравцям змогу спробувати гру безплатно впродовж цілого тижня. У блозі студія повідомила, що прев’ю триватиме до 9 червня і буде доступне в Steam, на PlayStation 5 та Xbox Series X/S. Увесь прогрес, здобутий за цей час, збережеться, якщо користувач вирішить придбати повну версію.

Як уже анонсувалося раніше, в кінці поточного сезону існуючим гравцям обнулять сховище предметів та арсенал. Це робить момент старту другого сезону зручним часом для знайомства з грою, адже всі опиняться в рівних умовах щодо зброї та поліпшень.

У середу Bungie також поділилася новими подробицями про головні нововведення другого сезону: клас Sentinel, нічну мапу Dire Marsh і систему кастомізації Cradle. Оновлена зона посилює акцент Marathon на космічному горорі.

“Ця нова зона вводить нові механіки, нових супротивників і локації для дослідження в Dire Marsh”, — пояснює Bungie. — “Вона створена повільнішою за Day Marsh і більше нагадує survival horror з дещо меншою кількістю гравців і додатковими викликами довкілля — від навігації в темряві до загроз усередині неї”.

Щодо оболонки Sentinel, у Bungie описують її як спеціаліста із захисту, з набором умінь, побудованим навколо контролю простору. Її головна здатність Defender System дозволяє розгорнути дрон точкової оборони, який на короткий час захищає загін від гранат і ракет. Очікується, що цей клас стане популярним на високих рівнях гри, де гранати всіх типів летять звідусіль. У відсиланні до серії Halo одна з інших здібностей Sentinel дає змогу активувати короткодіючий датчик руху на малу дистанцію. “Використовуйте його, щоб зібрати трохи додаткової інформації про те, хто чи що рухається довкола, і налаштувати оборону відповідно”, — радять у Bungie.

Окремо студія розповіла про Cradle — систему, яка дозволить перетворювати зайву зброю та інше спорядження на досвід для прокачування характеристик та перків. За словами Bungie, Cradle створена як окремий від фракцій спосіб прогресу персонажа. Це має зменшити рутину, коли для придбання одного поліпшення потрібно шукати й вивозити з матчу специфічний високорівневий трофей. Розробники також зазначають, що гравці можуть у будь-який момент змінити свою збірку в Cradle, заохочуючи експерименти.

Джерело

Engadget

Halide, один з найпопулярніших альтернативних застосунків камери для iPhone, отримує чергове оновлення. Розробник Lux Optics випускає Halide Mark III — платне оновлення, яке додає фоторедактор і фільтри, що імітують плівкові матеріали. Нові можливості розширюють підхід Halide до мобільної фотографії після того, як Lux Optics у 2024 році в Halide Mark II додала спосіб обійти стандартний конвеєр обробки зображень Apple.

Looks, нова система фільтрів у Halide, є частиною ширшого «двигуна симуляції плівки», який з’являється в Mark III. Усі функції обробки фото можна налаштовувати або вимикати, але тепер Halide автоматично додаватиме, наприклад, зернистість та галацію (світловий ореол) до знімків залежно від обраного вигляду. Halide Mark III пропонує п’ять нових стилів на додачу до Process Zero (режим без обробки) та стандартної обробки зображень від Apple. Серед них:

• Valencia: стиль для пейзажів і міських сцен із «щільним контрастом, глибокою насиченістю та чітким поділом кольорів».
• Rembrandt: портретний режим із «щільним контрастом у середніх тонах» і «багатими кольорами в темних ділянках» для підкреслення кісткової структури та рівного тону шкіри.
• Nova: ще один стиль для пейзажів, «надзвичайно барвистий, із щільним контрастом і м’якими персиковими світлими ділянками».
• Zephyr: «найстриманіший і найделікатніший» вигляд із «кінематографічним контрастом» і «характером традиційного фотодруку».
• Chroma Noir: чорно-білий стиль із «середнім контрастом» і «легким додатковим зерном».

Усі ці нові стилі підтримують HDR, якщо користувачеві потрібно більше деталей у світлах і тінях. Їх також можна редагувати й тонко налаштовувати у новому редакторі Photo Lab. Вбудований редактор створено так, щоб він залишався зрозумілим і доступним. Є вкладка Quick Edit для швидкого перемикання симуляцій плівки чи активації HDR, а також окремі розділи для детального коригування, зокрема балансу білого та експозиції. Інтерфейс налаштований так, щоб показувати стільки елементів, скільки потрібно користувачу, але найбільш зручно редагувати на iPad завдяки двопанельному інтерфейсу.

Нові можливості доповнюються оновленням дизайну Halide та розташуванням віртуальних кнопок. Інтерфейс частково переймає принципи Apple Liquid Glass, при цьому найважливіші елементи керування — фокус, співвідношення сторін, вибір об’єктива — виносяться на перший план, щоб не доводилося шукати їх у глибоких меню.

Як і раніше, Halide Mark III доступний за підпискою: $10 на місяць, $20 на рік або за одноразовою покупкою за $60. Наявні передплатники та всі, хто раніше придбав Halide Mark II, отримають оновлення безкоштовно.

Джерело

Engadget

Triomics, стартап, що створює платформу на основі штучного інтелекту для допомоги онкологам та адміністративному персоналу в автоматизації трудомістких задач на кшталт підбору клінічних досліджень і підготовки до прийомів, залучив $22 млн інвестицій у раунді Series B.

Раунд очолив фонд Battery Ventures, до нього також приєдналися чинні інвестори Nexus Venture Partners, Lightspeed, Y Combinator та інші.

Позитив у тому, що прориви в онкології дозволяють пацієнтам жити довше. Однак ця сприятлива тенденція призводить до появи обʼємних, багаторічних медичних карт, на аналіз яких у медперсоналу йде дуже багато часу.

Типова медична карта включає записи лікарів про перебіг лікування, звіти з візуальної діагностики та патогістології, а також навіть скани факсів. «Ми бачили медичні записи обсягом у тисячі сторінок», — розповів TechCrunch співзасновник Triomics Сарім Хан.

Стартап заснований у 2021 році та в середині 2024 року залучив $15 млн у раунді Series A. Спочатку компанія зосереджувалась на допомозі лікарям у пошуку найбільш відповідних клінічних досліджень для їхніх пацієнтів. З розвитком можливостей великих мовних моделей (LLM) Triomics розширила платформу. За останні кілька років компанія додала до неї верифіковані зведені описи пацієнтів, які виводять ключову інформацію безпосередньо в інструментах, якими вже користуються клініцисти, без потреби перемикатися між застосунками.

Скорочуючи час підготовки до прийому, такі зведення дають онкологам більше часу на спілкування з пацієнтами. Ефект від підвищення ефективності виходить за рамки окремих консультацій: в онкології, де історії хвороби особливо складні, а вигорання персоналу є хронічною проблемою, інструменти, що зменшують адміністративне навантаження, мають непропорційно великий вплив.

Triomics також використовується для автоматизації рутинної задачі подання даних про пухлини до державних реєстрів, що є юридичною вимогою для онкологічних центрів.

Хан пояснює, що, хоча загальні ШІ-агенти добре справляються з базовим резюмуванням, такі провідні інституції, як Memorial Sloan Kettering (MSK) та онкоцентр Єльського університету, користуються Triomics, оскільки її моделі навчено саме на онкологічних даних.

Найбільш прямими конкурентами Triomics є сервіси ШІ-«медичних писарів» на кшталт Abridge та Nuance від Microsoft — інструменти, що за допомогою ШІ прослуховують та документують розмови між лікарем і пацієнтом — коли йдеться про підсумкові описи медичних карт.

Попри жорстку конкуренцію, Triomics швидко зростає. За словами Хана, за останній рік стартап у чотири рази збільшив кількість корпоративних клієнтів, що призвело до десятикратного зростання показника щорічного повторюваного доходу (ARR).

На фото зліва направо: Сарім Хан, співзасновник і CEO Triomics, та Хрітураг Сінгх, співзасновник і CTO Triomics.

Джерело

TechCrunch

Ні для кого не секрет, що користувачі продовжують зловживати ринками прогнозів, аби швидко заробити. Або, згідно з новими звинуваченнями проти співробітника Google, — заробити мільйон. Інженера-програміста Мікеле Спаньйоло звинуватили в тому, що він використовував інсайдерську інформацію зі свого місця роботи для ставок на Polymarket щодо популярних тем пошуку в Google. Федеральний кримінальний позов інкримінує Спаньйоло шахрайство з товарами (commodities fraud), шахрайство з використанням електронних засобів звʼязку (wire fraud) та відмивання грошей. За даними слідства, він заробив 1,2 млн доларів, зробивши ставку на те, що найчастіше запитуваною в Google людиною у 2025 році стане співак d4vd, а потім намагався приховати джерело раптового прибутку.

Представник Google у коментарі ABC News заявив: «Ми співпрацюємо з правоохоронними органами в межах їхнього розслідування. Працівник отримав доступ до наших маркетингових матеріалів за допомогою інструмента, доступного всім співробітникам, але використання такої конфіденційної інформації для ставок є серйозним порушенням наших політик. Ми відсторонили працівника від роботи й вживемо необхідних заходів».

Джерело

Engadget

Скільки літер «p» у слові Google? За версією Google — дві.

«Також є рівно одна літера ‘r’ у слові ‘poop’», — стверджує AI Overview від Google. Водночас система вважає, що у слові journalism дві літери ‘d’, але пише його так: j-o-u-r-n-a-d-i-s-m. Щодо прізвища президента США Google AI правильно визначає наявність однієї літери P, але видає написання t-r-p-u-m.

Не потрібно було бути пророком, щоб передбачити: масштабна перебудова пошуку Google з фокусом на ШІ буде сприйнята неоднозначно. Ми це вже проходили. Коли Google вперше додав AI Overviews до Пошуку, функція посилалася на сатиричні пости з The Onion та Reddit, радячи людям їсти каміння та мазати піцу клеєм.

Тепер, коли Google подвоює свої зусилля, роблячи генеративний ШІ центральним елементом свого 29-річного флагманського продукту, не дивно, що компанія знову спотикається.

«Підрахунок літер усередині слів давно відомий як проблема для LLM, і ми працюємо над виправленням саме цього недоліку», — повідомили в Google у коментарі для TechCrunch.

Такі базові орфографічні помилки можуть здаватися знайомими. LLM — великі мовні моделі, що лежать в основі чат-ботів та інших генераторів тексту, — з самого початку не створювалися для розуміння правопису. Вже кілька років жартують: коли компанія показує нову ШІ-модель, запитайте її, скільки літер ‘r’ у слові strawberry. Ці моделі, здатні за секунди написати застосунок чи розв’язати задачі, які десятиліттями не піддавалися математикам, у питаннях орфографії часто не кращі за дошкільнят.

Проблеми AI Overview Google не обмежуються лише кумедними помилками правопису. Компанія вже виправила недолік минулого тижня, коли пошук за словом “disregard” видавав щось на кшталт словникового визначення, але замість нього показував фразу: «Understood. Let me know whenever you have a new prompt or question!» («Зрозуміло. Дайте знати, коли у вас буде новий запит чи запитання!»). Водночас орфографічні збої залишаються й досі — і частково тому, що їх дуже важко викорінити.

Як неодноразово пояснювали дослідники, коли їх запитували про ці орфографічні парадокси, ШІ не сприймає речення як мовні одиниці, що складаються зі слів і літер. Багато LLM побудовані на архітектурі трансформерів, які розбивають текст на токени — це можуть бути цілі слова, склади або навіть окремі літери, залежно від моделі. Замість того щоб «читати» як людина, ШІ перетворює текст у числові представлення, які потім контекстуалізуються, допомагаючи моделі згенерувати логічну відповідь.

«LLM базуються на архітектурі трансформерів, яка, що важливо, насправді не “читає” текст. Коли ви вводите запит, він перекладається в кодування, — пояснює Меттью Гуздіал, дослідник ШІ та доцент Університету Альберти, в коментарі TechCrunch. — Коли модель бачить слово ‘the’, у неї є одне конкретне кодування того, що означає ‘the’, але вона нічого не знає про окремі літери ‘T’, ‘H’, ‘E’.»

Токен-орієнтована архітектура, на якій працюють LLM на кшталт Google AI Overview, має вбудовані обмеження, і дослідники не надто оптимістичні щодо повного вирішення проблеми орфографії.

«Важко обійти питання, що саме має вважатися “словом” для мовної моделі, — каже Шерідан Фойхт, аспірантка Північно-Східного університету, яка вивчає інтерпретованість великих мовних моделей. — І навіть якби ми змусили експертів-людей погодитися на ідеальний словник токенів, моделям, ймовірно, все одно було б корисно “дробити” все ще дрібніше. Моя здогадка — ідеального токенізатора просто не існує через таку нечіткість».

Це не те питання, яке дослідники вважають першочерговим, адже корисність LLM не в умінні писати без помилок. Але такі очевидні збої нагадують, що ШІ далеко не досконалий, навіть якщо іноді здається всезнаючою силою поза нашим розумінням. Ми не можемо сліпо довіряти відповідям ШІ, не перевіривши їхню точність.

Джерело

TechCrunch

Естонський бренд REAL-EL оголосив про початок продажів в Україні нової акустичної системи REAL-EL S-2005. Модель належить до класу великих підлогових Bluetooth-колонок і підтримує декілька режимів підключення, включно з Bluetooth, AUX, USB, а також окремими входами для мікрофона та електрогітари.

REAL-EL S-2005 отримала сумарну вихідну потужність 500 Вт (2 × 250 Вт RMS). Усередині встановлено два 6,5-дюймових низькочастотних динаміки та два 2-дюймових високочастотних випромінювачі. Заявлений частотний діапазон системи становить від 40 Гц до 20 кГц.

Колонка підтримує бездротову передачу звуку через Bluetooth із радіусом дії до 10 метрів, а також функцію TWS (True Wireless Stereo), яка дозволяє об’єднати дві системи в одну стереопару без використання кабелів.

Серед додаткових можливостей — FM-радіо, USB-плеєр із підтримкою форматів MP3, WAV, WMA та FLAC, RGB-підсвічування, вбудований еквалайзер та режим караоке з регулюванням ехо для мікрофона. Також передбачений окремий вхід для підключення гітари.

Корпус виготовлений із MDF, а сама система важить близько 13 кг. Для транспортування передбачені вбудовані колеса. Габарити акустики становлять 953 × 326 × 340 мм.