Традиційне уявлення про давньоєгипетських воїнів часто формує образ сильного чоловіка, проте нове дослідження від археологів Університету Бені-Суеф пропонує переглянути цю усталену концепцію. За результатами їхньої роботи, виявилося, що серед найвправніших воїнів та мисливців Стародавнього Єгипту були представниці царської родини. Це відкриття значно розширює розуміння соціальних ролей та фізичних можливостей жінок у ті часи.
Дослідники провели детальний аналіз шести королівських мумій, виявлених у Дахшурі, що є великим поховальним комплексом з пірамідами та шахтними гробницями. Згідно з отриманими даними, п’ять із цих мумій належали принцесам, похованим разом із луками, стрілами та кинджалами. Ці предмети, як правило, традиційно асоціювалися з чоловіками, і їхня присутність у жіночих похованнях вказує на суттєво іншу картину бойових мистецтв та фізичної активності у Давньому Єгипті.
Доктор Зейнаб Хашеш, яка очолювала дослідження, зазначила, що члени царської родини, особливо жінки, брали активну участь у складних, фізично вимогливих заняттях, таких як стрільба з лука та полювання. Цей висновок підтверджується тим, як розвивалися їхні кістки, адаптуючись до інтенсивного використання м’язів, що безпосередньо корелює зі зброєю, знайденою у їхніх гробницях. Це свідчить про повсякденну практику та важливість цих навичок.
Серед досліджених мумій чотири принцеси були доньками фараона Аменемхета: принцеса Хенмет, принцеса Ітаверет, принцеса Іта та принцеса Сатхатхормеріт. Інші дві гробниці також належали особам королівської крові – принцесі Нуб-Хотеп та царю Хору. У всіх цих похованнях було виявлено подібні артефакти та ознаки, що вказують на високу фізичну активність.
Хоча м’які тканини мумій давно перетворилися на порох, збереглися деякі кістки, що дозволило археологам визначити вік осіб на момент смерті, зріст, стать, а також виявити можливі хвороби чи травми. Наприклад, принцеса Іта була молодою жінкою віком від 28 до 34 років, яка мала міцні місця кріплення м’язів у верхній частині тіла, що вказує на регулярне використання такої зброї, як булави або кинджали.
Принцеса Хенмет, жінка віком від 30 до 40 років, мала ознаки стоншення кісток, однак її зв’язки були дуже міцними. Принцеса Ітаверет, молода жінка віком від 20 до 34 років, пережила переломи ребер та стопи, а її скелет свідчить, що вона була вправною лучницею. Ці дані підкреслюють не лише фізичну силу, але й витривалість та здатність відновлюватися після значних пошкоджень, що неминуче при активному способі життя.
Доктор Хашеш зазначила, що дослідники виявили виражений розвиток верхніх кінцівок у цих осіб, що корелює з повторюваними діями високої інтенсивності, такими як натягування тятиви лука або стабілізація зброї. Це свідчить, що такі заняття були звичними протягом усього їхнього життя. Цей факт безпосередньо пояснює наявність луків, стріл та булав у жіночих гробницях, які були не просто символічними дарунками, а інструментами, які вони активно використовували.
Крім того, у кількох мумій були виявлені ознаки травм. Доктор Хашеш пояснила, що ці ушкодження, найімовірніше, були спричинені нещасними випадками, падіннями, сильними ударами або іншими наслідками активного способу життя, пов’язаного з полюванням, військовою підготовкою або іншими вимогливими видами діяльності. Важливо відзначити, що травми добре зажили, що вказує на доступ до розвиненої медичної допомоги для того часу.
На жаль, черепи принцес були втрачені на початку 1900-х років, що дещо обмежує можливості для повного аналізу. Проте, доктор Хашеш висловила сподівання, що подальші дослідження дозволять розповісти повні життєві історії дахшурських монархів, їхні сімейні зв’язки, стан здоров’я і навіть політичні ролі з максимальною деталізацією. Це передбачає збереження останків, створення 3D-моделей для навчання та віртуальних виставок, а також їхнє експонування разом із прикрасами, зброєю та поховальними об’єктами, що дозволить шанобливо та етично представити їх публіці.
