На конференції Ignite було продемонстровано нові можливості штучного інтелекту Copilot, який тепер намагатиметься самостійно діагностувати несправності в операційній системі Windows 11. Функція розроблена виключно під комп’ютери Copilot+, оскільки вона експлуатує ресурси вбудованого нейронного модуля замість передачі даних на віддалені сервери. Такий підхід має гарантувати приватність у світі, де 2026 рік вже не залишає місця для ілюзій щодо безпеки хмарних обчислень. Присутні спостерігали за процесом, де залізо нарешті намагається самостійно виправити хронічні помилки софту.

Використання локального нейропроцесора дозволяє алгоритму аналізувати стан системи без постійного з’єднання з мережею, що критично важливо для закритої корпоративної інфраструктури. У демонстраційному відеоролику інтелект успішно відновив роботу бездротових навушників, які відмовилися підключатися через конфлікт конфігурації інтерфейсу Bluetooth. Від власника пристрою вимагається лише надати одноразовий дозвіл на доступ до системних логів, після чого автоматика проводить сканування та формує покроковий план ліквідації проблеми. Ніяких змін у налаштуваннях без остаточного підтвердження людиною програма не вноситиме.
Крім технічного сервісу, штучний інтелект інтегрується в пошуковий рядок на панелі завдань і отримує повноваження для маніпуляцій із файлами на внутрішніх накопичувачах. Користувачі тепер можуть формулювати запити звичайною мовою для пакетного перейменування документів або очищення папок із завантаженнями від цифрового сміття. Розробники стверджують, що структурування захаращених директорій тепер забиратиме мінімум часу, хоча залишається відкритим питання про доцільність такої довіри. Система самостійно знаходить і групує проєктні файли на основі контексту попередніх розмов та змісту наявних документів.
Громадська реакція на ініціативу виявилася очікувано скептичною через тривалу історію нестабільності щомісячних оновлень та нещодавні глобальні збої сервісів корпорації. На тематичних форумах поширюються думки про те, що найкращою допомогою в діагностиці була б опція повного видалення інтелектуальних компонентів із системи. Незважаючи на локальний характер обчислень, рівень довіри до автоматизованих рішень залишається низьким, адже користувачі побоюються виникнення нових критичних багів після втручання алгоритмів. Здатність програмного коду ефективно виправляти самого себе все ще сприймається більшістю лише як теоретична концепція.

















