Китайський виробник смартфонів представив на внутрішньому ринку одразу дві нові моделі — OnePlus Turbo 6 та Turbo 6V, обидві з яких оснащені акумулятором ємністю 9 000 мА·год. На тлі сучасного ринку, де смартфони вартістю понад 1 000 доларів США зазвичай отримують батареї на рівні 5 000 мА·год, нові пристрої OnePlus встановлюють нові орієнтири автономності.
Для розуміння масштабів варто навести порівняння. Samsung Galaxy S25 Ultra з ціною 1 049,99 долара США має акумулятор ємністю 5 000 мА·год, і очікується, що Galaxy S26 Ultra не отримає суттєвих покращень у цьому компоненті. iPhone 17 Pro Max вартістю 1 199 доларів США у версії з eSIM оснащений батареєю на 5 088 мА·год. Навіть нещодавно представлені OnePlus 15 за 899,99 долара США та OnePlus 15R за 699,99 долара США, які вважаються одними з лідерів за автономністю, мають акумулятори на 7 300 та 7 400 мА·год відповідно. На цьому фоні OnePlus Turbo 6 і Turbo 6V фактично виходять за межі стандартів, встановлених цими моделями.
Обидва смартфони, Turbo 6 і Turbo 6V, у базових конфігураціях коштують менш як 350 доларів США у перерахунку з китайської ціни та при цьому оснащені акумулятором на 9 000 мА·год, що майже дорівнює сумарній ємності батарей Galaxy S25 Ultra та iPhone Pro Max.
За наявності настільки великої батареї смартфони серії Turbo мають без зусиль працювати понад одну добу без підзарядки, залишаючи приблизно 40–50 відсотків заряду на наступний день залежно від сценарію використання. Це можна розглядати як реальний крок у напрямку нормалізації дворічного, точніше дводенного, часу автономної роботи для смартфонів. Крім того, пристрої OnePlus підтримують дротову зарядку потужністю 80 Вт. Хоча така швидкість може здаватися помірною для акумулятора на 9 000 мА·год, очікується, що повна зарядка займатиме близько 1 години 30 хвилин. У підсумку це все одно швидше, ніж у більшості не китайських флагманів, доступних на ринку США.
Станом на зараз жоден із цих смартфонів офіційно не доступний за межами Китаю. Існує ймовірність, що Turbo 6V з’явиться на міжнародних ринках під брендом Nord, однак компанія OnePlus поки що не підтвердила цю інформацію.
Що стосується інших характеристик, OnePlus Turbo 6 і Turbo 6V оснащені 6,78-дюймовим AMOLED-дисплеєм з роздільною здатністю 1,5K та дуже високою частотою оновлення. У Turbo 6 вона становить 165 Гц, у Turbo 6V — 144 Гц. За продуктивність Turbo 6 відповідає однокристальна система Snapdragon 8s Gen 4, яка також використовується в Nothing Phone 3, тоді як Turbo 6V працює на базі Snapdragon 7s Gen 4. Обидва смартфони доступні в кількох конфігураціях пам’яті та сховища. Turbo 6 пропонується з обсягом до 16 ГБ оперативної пам’яті LPDDR5X і до 512 ГБ накопичувача UFS 4.1, тоді як Turbo 6V обмежується 12 ГБ оперативної пам’яті LPDDR4X і 512 ГБ сховища UFS 3.1. Камери в обох моделей практично ідентичні: основний модуль на 50 МП, додатковий монохромний сенсор на 2 МП та фронтальна камера на 16 МП.
Базова версія OnePlus Turbo 6 з конфігурацією 12 ГБ оперативної пам’яті та 256 ГБ сховища коштує в Китаї 2 299 юанів, що приблизно відповідає 328 доларам США. Початкова версія Turbo 6V з 8 ГБ оперативної пам’яті та 256 ГБ сховища оцінена в 1 899 юанів, або близько 271 долара США. Продажі в Китаї стартують 8 січня 2026 року.
Попри відсутність підтверджених термінів виходу цих моделей на ринок США, уже зараз можна стверджувати, що вони здатні змінити очікування споживачів у сегменті доступних смартфонів і підштовхнути інших виробників до більш рішучих кроків у розвитку акумуляторних технологій.
SPONSORED CONTENT Are you considering getting a virtual phone number for Telegram but don’t know where to start? Have you wondered whether it’s safe and legal to use these numbers? Or maybe you’re confused about the benefits compared to traditional phone numbers? Let’s dive deep into the realm of virtual phone numbers, particularly for use with Telegram, to clear up any confusion and help you make an informed decision.
Understanding Virtual Phone Numbers
First off, let’s unravel what a virtual phone number is. Unlike traditional numbers tied to a physical SIM card or a specific phone, virtual numbers exist in the cloud. They’re often used for online businesses, remote work, or for maintaining privacy. Specifically, for apps like Telegram, they provide an added layer of security and anonymity.
But why would you opt for a virtual number for Telegram? The reasons vary from safeguarding personal information to managing business communications more efficiently. Now, let’s address some common misconceptions.
Dispelling Myths and Misunderstandings
Contrary to popular belief, using a virtual phone number is not inherently deceptive or illegal. The confusion often stems from misuse by some individuals for spam or illicit activities. However, when used responsibly, virtual numbers are a legitimate and useful tool. Experts in cybersecurity and digital communication endorse them for enhancing privacy and security, especially in platforms like Telegram.
Remember, credibility is key. Opt for reputable virtual number providers to avoid scams and ensure quality service. This brings us to the next section.
Choosing the Right Provider
Choosing a provider can be daunting. Look for companies with transparent pricing, positive reviews, and robust customer support. Services like Telnum, Vonage, or Google Voice are well-regarded in the IT community. They’re known for reliability and compliance with telecommunications regulations.
When selecting a virtual number for Telegram, consider factors such as the number’s origin country, cost, and renewal options. Some services offer numbers that are specifically optimized for messaging apps, enhancing compatibility and ease of use.
Setting Up Your Virtual Number on Telegram
Setting up is generally straightforward. After obtaining your virtual number, simply register it on Telegram during the sign-up process. The app will send a confirmation code to the virtual number, which you’ll enter to complete the registration. It’s crucial to ensure the virtual number can receive texts, as this is how Telegram verifies your account.
Maintaining Privacy and Security
Once your virtual number is operational, maintain privacy and security by keeping the number private and monitoring for any unusual activity. Regularly updating your Telegram security settings, such as enabling two-step verification, can further protect your account.
In Conclusion
Using a virtual phone number for Telegram can be a smart move for enhancing privacy and managing communications. By selecting a reputable provider and following best practices, you can enjoy the benefits of Telegram without compromising your personal information.
Remember, technology is a tool. Used wisely, it can significantly improve your digital life. So, consider the advantages of a virtual phone number for Telegram and make an informed choice that suits your needs and lifestyle.
У базі сертифікації TUV було виявлено одразу три майбутні смартфони компанії Samsung, що дозволило отримати інформацію про ємність їхніх акумуляторів і параметри дротової зарядки. Йдеться про моделі Samsung Galaxy A37 5G, Galaxy A57 5G та Galaxy S26+.
Починаючи з Galaxy A37 5G, у документах сертифікації TUV зазначено одразу кілька номерів моделей, що відповідають різним регіонам і варіантам постачання. Серед них вказані SM-A376B/DS для Індії та міжнародних ринків у версії з двома SIM-картами, SM-A376B для Індії та міжнародних ринків у версії з однією SIM-карткою, SM-A376E/DS для країн Азії, Близького Сходу та Африки у варіанті Dual SIM, SM-A376U для Сполучених Штатів у версії з прив’язкою до операторів, SM-A376U1 для ринку США у заводськи розблокованому вигляді, а також SM-A3760 для Китаю. Згідно з сертифікаційними даними, смартфон оснащується акумулятором ємністю 4905 мА·год і підтримує швидку дротову зарядку потужністю 45 Вт за схемою 10 В на 4,5 А. Раніше оприлюднений запис у базі Geekbench вказував на те, що Galaxy A37 5G, ймовірно, отримає процесор Exynos 1480 у поєднанні з графічним прискорювачем Xclipse 530. Також згадувалася операційна система Android 16 і конфігурація з 6 ГБ оперативної пам’яті.
Далі йдеться про Galaxy A57 5G. У сертифікації TUV для цієї моделі фігурують номери SM-A576B/DS для Індії та міжнародних ринків у версії з двома SIM-картами, SM-A576B для Індії та міжнародних ринків у варіанті з однією SIM-карткою, SM-A576U1 для Сполучених Штатів у заводськи розблокованій версії, SM-A576W для Канади, SM-A5760 для Китаю, SM-A576Z для Південно-Східної Азії та Океанії як для операторських, так і для відкритих ринків, SM-A576S для Південної Кореї у мережі SK Telecom, а також SC-54G для Японії у мережі NTT DOCOMO. Ємність акумулятора для Galaxy A57 5G у документах TUV не зазначена, проте підтверджено підтримку швидкої дротової зарядки потужністю 45 Вт за параметрами 10 В на 4,5 А. Згідно з даними Geekbench, Galaxy A57 5G може бути оснащений однокристальною системою Exynos 1680, графікою Xclipse 550, працювати під управлінням Android 16 та пропонувати конфігурації з обсягом оперативної пам’яті до 12 ГБ.
Ситуація з Galaxy S26+ виглядає дещо складнішою. Раніше номер моделі SM-S947U вважався таким, що належить до Galaxy S26 Edge. Проте нові відомості вказують на те, що Samsung могла відмовитися від моделей Galaxy S26 Edge та Galaxy S26 Pro у лінійці Galaxy S26. Це, у свою чергу, свідчить про можливе повернення до класичної структури серії, яка включатиме три моделі: Galaxy S26, Galaxy S26+ та Galaxy S26 Ultra.
За інформацією інсайдера Anivin, номер моделі SM-S947B/DS, помічений у сертифікації BIS в Індії, з великою ймовірністю належить саме Galaxy S26+. На цій підставі припускається, що модель, зазначена в документах TUV, також відповідає Galaxy S26+. У переліку фігурують номери SM-S947B для Індії та міжнародних ринків, SM-S947B/DS для Індії та міжнародних ринків у версії Dual SIM, SM-S947N для Південної Кореї у розблокованому варіанті, SM-S947U для США з прив’язкою до операторів, SC-52G для Японії у мережі NTT DOCOMO, SCG38 для Японії у мережі au або KDDI, SM-S947Z для Південно-Східної Азії та Океанії, SM-S9470 для Китаю, SM-S947U1 для США у заводськи розблокованій версії та SM-S947W для Канади. Згідно з сертифікацією TUV, Galaxy S26+ отримає акумулятор ємністю 4755 мА·год і підтримку швидкої дротової зарядки потужністю 45 Вт.
У пов’язаних повідомленнях інсайдер Абхішек Ядав припускає, що Samsung може представити Galaxy A37 5G і Galaxy A57 5G у першому або другому тижні лютого 2026 року. Водночас очікується, що серія Galaxy S26 буде офіційно представлена наприкінці лютого того ж року.
Попередній огляд щорічного звіту компанії Chainalysis про злочинність у сфері криптовалют свідчить про те, що криптоадреси, пов’язані з кримінальною діяльністю, отримали щонайменше 154 мільярди доларів США протягом 2025 року. Цей показник суттєво перевищує всі попередні рекорди і означає зростання на 162 відсотки порівняно з переглянутим показником за 2024 рік, який становив 57,2 мільярда доларів. Основним чинником такого різкого зростання стали підсанкційні суб’єкти, обсяги надходжень до яких збільшилися на 694 відсотки у річному вимірі. Це вказує на помітне зміщення ролі криптовалют у бік геополітичного інструменту, який дедалі частіше використовується для обходу фінансових санкцій і обмежень, притаманних традиційній банківській системі.
Згідно з даними Chainalysis, ця тенденція простежується у динаміці зростання з приблизно 11 мільярдів доларів у 2020 році до поточних значень. При цьому компанія наголошує, що наведені цифри є консервативною нижньою оцінкою, оскільки розслідування, що тривають, регулярно виявляють нові підозрілі адреси. Показовим є приклад 2024 року, коли початкова оцінка обсягів незаконної активності становила 40,9 мільярда доларів, але згодом була переглянута до 57,2 мільярда після ідентифікації додаткових адрес, пов’язаних із протиправною діяльністю.
У звіті також описуються конкретні дії державних або квазідержавних акторів. Зокрема, північнокорейські хакерські угруповання, за оцінками, отримали близько 2 мільярдів доларів шляхом крадіжок, включно з рекордним зламом криптовалютної біржі Bybit у лютому, який приніс приблизно 1,5 мільярда доларів. У той самий період Росія запустила токен A7A5, прив’язаний до рубля, з метою обходу санкцій, і за перший рік його існування обсяг транзакцій із цим активом сягнув 93,3 мільярда доларів. Паралельно з цим мережі, пов’язані з Іраном, відмили понад 2 мільярди доларів, використовуючи криптовалюти для прихованих експортних операцій з нафтою, угод з озброєнням та інших подібних дій.
Окрім діяльності на державному рівні, у звіті відзначається зростання професіоналізації підпільних кримінальних мереж. Зокрема, китайські структури з відмивання коштів фактично монополізували сегмент так званого «відмивання як сервісу», обслуговуючи широкий спектр злочинної активності, від фінансових шахрайств до фінансування терористичних організацій. Масштаби таких схем можуть бути надзвичайно значними. Наприклад, одна з відомих схем типу «pig butchering», у межах якої жертв через тривале романтичне спілкування по телефону або в месенджерах схиляють до інвестиційних шахрайств, опинилася в центрі суперечки між Сполученими Штатами та Китаєм щодо біткоїнів на суму близько 13 мільярдів доларів.
У 2025 році стейблкоїни стали основним інструментом криптозлочинності, на які припало приблизно 84 відсотки всіх незаконних потоків. Це пояснюється їхньою відносною короткостроковою ціновою стабільністю, зумовленою прив’язкою до долара США. Попри наявність вбудованих механізмів відповідності регуляторним вимогам, таких як можливість заморожування коштів, злочинні актори, судячи з усього, не виявляють стриманості у використанні цих інструментів. Ця тенденція узгоджується зі змінами в політиці США в період адміністрації Дональда Трампа, коли посадовці відкрито заявляли про стейблкоїни як про засіб розширення американського економічного впливу. Закон GENIUS Act, підписаний минулого року, формалізував регуляторний нагляд за цими активами, що спричинило різке зростання їхнього впровадження та розвитку з боку банків і технологічних компаній.
Водночас залишаються відкритими питання щодо реальної інноваційної цінності стейблкоїнів, оскільки значна частина їхньої привабливості, як видається, пов’язана з можливістю обходу суворих процедур протидії відмиванню коштів. Орієнтація галузі на ці централізовані токени лише посилилася, при цьому такі емітенти, як Circle і Tether, дедалі частіше спрямовують транзакційний трафік на більш централізовані або навіть закриті блокчейни, відходячи від децентралізованих платформ на кшталт Ethereum.
На противагу цьому, частка нелегальної активності з використанням альткоїнів, зокрема приватних монет на зразок Monero та Zcash, скоротилася. У цьому контексті варто згадати матеріал CoinDesk, у якому зазначалося, що онлайн-злочинці поступово відмовляються від Monero на користь біткоїна через делістинг на біржах і посилення контролю. Попри це, загальна увага до теми конфіденційності у 2025 році зросла, що відобразилося, зокрема, у зростанні вартості Zcash. Частина цього зростання згодом була нівельована скандалом у компанії Electric Coin Company, який призвів до відходу ключових розробників на тлі звинувачень у втраті початкової місії проєкту.
Попри всі ці тенденції, Chainalysis зазначає, що ідентифікована незаконна діяльність у 2025 році все ще становила менше одного відсотка від загального обсягу криптовалютних транзакцій. Прозора архітектура біткоїна, з його псевдонімним, але відкритим реєстром і значним рівнем нагляду з боку бірж, значно полегшує відстеження транзакцій спеціалізованими компаніями та їхню співпрацю з правоохоронними органами.
Водночас, хоча децентралізовані мережі з кіберпанковим корінням, такі як Bitcoin і Monero, є стійкими до прямого закриття, стейблкоїни функціонують у централізованій моделі з чітко визначеним емітентом, що робить їх уразливими до регуляторного тиску у разі неконтрольованого зростання кримінальної активності. У перспективі законодавці та регулятори можуть дійти висновку, що посилення грошового домінування, яке забезпечують безтертєві стейблкоїни, не виправдовує компромісів, пов’язаних із масштабами злочинної діяльності, асоційованої з цими інструментами.
Винагорода виконавчого керівництва часто є найсуперечливішим пунктом порядку денного загальних зборів акціонерів. Осіб, які керують компаніями, не можна звинувачувати у падінні доходів. Водночас вони не можуть приписувати собі заслуги за державні стимулювальні заходи, які дозволили цим компаніям утриматися на плаву.
Як зазначає щорічний звіт High Pay Centre щодо винагород генеральних директорів, надмірно концентрована структура зарплат не обмежується лише позицією CEO і може виявитися нестійкою для будь-якої компанії. У звіті підкреслюється, що якщо враховувати високі доходи не лише генерального директора, а й інших топ-менеджерів, компанії мають значний потенціал для збереження робочих місць і доходів, звернувшись до високооплачуваних працівників із проханням про певні жертви.
У довшій перспективі, на тлі зобов’язань компаній щодо ширшої автоматизації багатьох ролей, доречно поставити питання, чи потрібна компанії посада генерального директора взагалі.
Це питання публічно підняла Крістін Каррільйо, керівниця американської технологічної компанії, коли опублікувала у соціальних мережах допис із демонстративно невдалим тоном, у якому висловлювала вдячність своїй виконавчій асистентці. У цьому дописі зазначалося, що робота асистентки дозволяє керівниці «писати і серфити щодня», а також «готувати вечерю і читати щовечора». В описі обов’язків асистентки відкрито перелічувалася значна частина роботи з залучення фінансування, операційна діяльність, рекрутинг, дослідження, оновлення інформації для інвесторів, виставлення рахунків та «набагато більше». При цьому висловлювалося припущення, що ця робота «економить 60 відсотків часу» керівниці.
Очікувано з’явилася хвиля коментарів із зауваженнями, що якщо хтось виконує 60 відсотків роботи генерального директора, ця людина має отримувати щонайменше на 50 відсотків більше за керівника. Однак у відповідь, було зазначено, що асистентка працює з Філіппін. Основною і часто єдиною причиною аутсорсингу є можливість платити менше.
Якщо більша частина роботи генерального директора може бути передана на аутсорсинг, це також означає, що її можна автоматизувати. Водночас компанії активно автоматизують початкові та середні посади, тоді як старші керівники та особи, що ухвалюють рішення, виявляють значно менший інтерес до автоматизації власних ролей.
Існує вагомий аргумент на користь автоматизації управління зверху, а не знизу. Відомо, що людські рішення формуються під впливом ірраціональних упереджень і припущень. Саме тому стратегія є настільки складною, а посади, пов’язані зі стратегічним ухваленням рішень, так добре оплачуються.
Водночас складність ухвалення справді раціональних стратегічних рішень і висока вартість людей, які їх ухвалюють, є додатковими аргументами на користь передачі цієї роботи програмному забезпеченню.
Автоматизація робочих місць пов’язана з ризиками, особливо у ролях, що мають безпосередній контакт із публікою. У 2020 році Microsoft звільнила велику команду журналістів, замінивши їх системами штучного інтелекту, після чого майже одразу зіткнулася з репутаційною кризою через нездатність програмного забезпечення розрізняти людей.
Amazon була змушена відмовитися від свого інструменту автоматизованого рекрутингу після того, як з’ясувалося, що він дискримінує жінок. Коли ж одна з найрозвиненіших мовних моделей того часу, GPT-3, була використана у 2020 році як медичний чат-бот, вона у відповідь на змодельоване звернення пацієнта із суїцидальними думками порадила йому позбавити себе життя.
Спільною рисою всіх цих випадків є те, що вони стосувалися автоматизації роботи, яка відбувається без постійного контролю з боку великої кількості людей у межах компанії.
Рішення стратегічного рівня є іншими. Зазвичай вони обговорюються до впровадження. Винятком є ситуації, коли працівники бояться висловлювати заперечення через ризик викликати невдоволення генерального директора, що, своєю чергою, є ще одним аргументом на користь автоматизації роботи генерального директора.
У тих випадках, де автоматизоване управління або так званий «інтелект ухвалення рішень», як це називають Google та IBM, уже було впроваджене, результати виявилися вражаючими. Система громадського транспорту Гонконгу ще у 2004 році передала програмному забезпеченню планування технічного обслуговування і з того часу має репутацію одного з найпунктуальніших і найкраще керованих метро у світі.
Технології ж рухаються у протилежному напрямку, стаючи з часом дешевшими і надійнішими.
Часто порушується питання, чи є винагорода генеральних директорів справедливою або етичною. Проте власникам компаній та інвесторам варто ставити інше запитання: чи може топменеджмент виконувати свою роботу не гірше за допомогою машини, і якщо так, то чому це коштує так дорого.
Штучний інтелект не завжди прагне оптимізувати повсякденне життя або відібрати роботу. У деяких випадках його роль зводиться до значно простішого завдання — бути компаньйоном. І хоча роботизовані домашні улюбленці не стали головними зірками виставки CES 2026, вони вже перестали бути просто фоновим шумом і все чіткіше сигналізують про те, що штучний інтелект поступово виходить за межі екранів і набуває фізичної присутності у повсякденному просторі.
Для ясності варто зазначити, що на виставці у Лас-Вегасі не бракувало машин із чітко визначеним призначенням. Серед них — холодильник Samsung з голосовим керуванням, кавоварка-бариста Bosch на базі Alexa Plus, а також удосконалені роботи-пилососи на кшталт Narwal Flow 2, який здатен знаходити загублені прикраси, або Anker Eufy S2, що паралельно виконує функцію ароматерапевтичного дифузора. Усі ці пристрої обіцяють автоматизувати рутинні побутові завдання. Значну увагу також привернули гуманоїдні роботи, зокрема LG CLOiD і SwitchBot Onero H1, які розвивають цю ідею далі, позиціонуючись як універсальні помічники для дому або, як у випадку з Atlas від Boston Dynamics, для виробничих приміщень, навіть якщо їх масове повсякденне використання залишається питанням віддаленого майбутнього.
Водночас не всі роботи на CES демонструють зацікавленість у виконанні конкретної роботи. Поза масштабними демонстраціями та гучними обіцянками автоматизації формується менш помітний, але показовий тренд — пристрої, створені майже без утилітарної мети, окрім самого факту існування. Такі машини з’являються всюди.
Для прикладу, Loona DeskMate пропонує перетворити смартфон на своєрідного настільного компаньйона з великими, стилізованими під анімаційні фільми очима, які стежать за співрозмовником під час розмови. Пристрій має і практичні функції, зокрема інтеграцію зі Slack та допомогу під час зустрічей, однак вони радше виглядають другорядними порівняно з основним досвідом взаємодії. Компанія заявляє про використання штучного інтелекту, не вдаючись до деталей щодо його реалізації.
У подібному напрямку рухається стартап Zeroth, який пропонує фізичного компаньйона, натхненного образом WALL-E. У регіонах, де відсутня ліцензія Disney, йдеться про максимально наближену, але формально іншу інтерпретацію цього образу. Робот під назвою W1 здебільшого лише слідує за власником, переносить дрібні предмети або робить кілька фотографій. Компанія стверджує, що пристрій побудований на основі «передових алгоритмів мобільності та середовищного штучного інтелекту», однак конкретні технічні пояснення відсутні.
Окрім цього, Zeroth планує вивести на ринок США гуманоїдного робота M1 розміром з ляльку. Він позиціонується як домашній компаньйон, що поєднує корисні функції — нагадування, допомогу з доглядом за дітьми, виявлення падінь — із соціальною взаємодією, використовуючи мовну модель Gemini від Google для спілкування. Подібна комбінація вже має свою аудиторію в окремих країнах Азії, зокрема в Китаї та Південній Кореї, де соціальні роботи популярні серед дітей та людей похилого віку. CES 2026 демонструє, що цей підхід тепер свідомо адаптується і просувається для західних домогосподарств.
Деякі компанії пішли ще далі у фокусі на емоційній взаємодії, фактично зробивши ставку на роботів-улюбленців. Серед них — Fuzozo, пухнастий пристрій, який муркоче у відповідь на дотик і здатен розпізнавати власника. На відміну від багатьох стаціонарних AI-пристроїв, він оснащений стільниковим зв’язком, що дозволяє брати його з собою, натякаючи на потенційно повсюдне поширення подібних продуктів у майбутньому, навіть якщо принципи використання штучного інтелекту залишаються не до кінця зрозумілими.
Компанія Ecovacs, відома насамперед роботами-пилососами, також представила пристрій у формі собаки породи бішон-фрізе. За заявами виробника, емоційний компаньйон LilMilo використовує штучний інтелект і «реалістичні біометричні характеристики» для розпізнавання голосів, формування індивідуальної поведінки та адаптації до звичок користувача. Як і у випадку з багатьма іншими подібними продуктами, опис AI-складової залишається загальним і неконкретним. Вихід такого пристрою від компанії, яка нещодавно представила роботизований очищувач басейнів, виглядає показовим і підкреслює тенденцію, за якої виробники дедалі більше очікують, що фізичні AI-компаньйони з’являтимуться в домівках не стільки заради функціональності, скільки заради самої присутності.
Ілон Маск, який нещодавно звернувся до суду, намагаючись отримати грошовий бонус у розмірі 139 мільярдів доларів США, попри те що його статки оцінюються приблизно у 700 мільярдів доларів, заявив, що людям не варто надто перейматися власними заощадженнями. Під час виступу в подкасті Moonshots with Peter Diamandis найбагатша людина світу порадила слухачам не турбуватися про накопичення коштів на пенсію протягом наступних 10 або 20 років, стверджуючи, що це не матиме значення.
Аргументація Маска ґрунтується на припущенні, що штучний інтелект у майбутньому стане настільки потужним, що радикально знизить вартість практично всіх товарів і послуг, унаслідок чого гроші як такі втратять своє значення. За його словами, суспільство прийде до стану так званого «універсального високого доходу». Пітер Діамандіс, який упродовж останніх років став відомим, зокрема, як організатор заходу з вартістю участі 30 тисяч доларів США за місце під час пандемії COVID-19, після якого більшість учасників захворіла, підтримав цю ідею. Він висловив переконання, що штучний інтелект у підсумку призведе до фактичної «демонетизації всього», оскільки вартість праці та інтелекту зведеться майже до нуля.
Водночас Діамандіс визнав, що сценарій практично необмеженої прибутковості для корпорацій можливий лише за умови, що люди збережуть купівельну спроможність. Це породжує логічне запитання про те, яким чином кошти потраплятимуть до населення, якщо значна частина людей буде усунута з ринку праці.
Ведучий подкасту прямо запитав Маска, чи означає це, що корпоративні прибутки оподатковуватимуться державою і перерозподілятимуться у вигляді універсального високого доходу або універсального базового доходу. У відповідь Маск ухилився від чіткої позиції, не бажаючи визнавати будь-яку роль держави в такій системі. Натомість він знову повернувся до тези про те, що заощадження на пенсію не мають сенсу.
Ця відповідь викликала помітну паузу в розмові, ймовірно через те, що Діамандіс був менш схильний підтримувати ідею заклику до повної відмови від заощаджень на основі обіцянок майбутнього технологічного прориву. Маск повторив, що якщо всі озвучені припущення справдяться, накопичення коштів на пенсію стане зайвим, тоді як співрозмовник намагався осмислити таку логіку.
Після цього Діамандіс припустив, що подібне бачення майбутнього може працювати, оскільки базові послуги нібито будуть гарантовані: житло, медична допомога, розваги та інші елементи повсякденного життя. Він також поцікавився, наскільки людство близьке до технологічної сингулярності, без досягнення якої така модель не зможе реалізуватися.
У відповідь Маск заявив, що сингулярність уже настала, додавши, що людство перебуває на вершині умовного атракціону, після чого розпочнеться стрімкий спуск. Він також висловив упевненість, що загальний штучний інтелект буде досягнутий уже у 2026 році, а до 2030 року штучний інтелект перевершить сукупний інтелект усього людства.
Подібні твердження Маск висловлює не вперше. Загальний штучний інтелект, під яким зазвичай розуміють гіпотетичну систему, здатну дорівнювати або перевершувати когнітивні здібності людини, залишається нечітко визначеним поняттям. У 2024 році Маск заявляв, що AGI буде досягнуто у 2025 році, ще раніше, у 2023 році, він закликав призупинити розвиток штучного інтелекту через екзистенційні ризики, які той може нести. Водночас у 2026 році він уже прогнозує прорив з боку компанії xAI. З огляду на таку змінність прогнозів, подібні заяви традиційно сприймаються з обережністю. Історично прогнози Маска часто супроводжувалися необхідністю залучення додаткового фінансування, а гучні та малоймовірні твердження стимулювали інтерес інвесторів, які не хотіли втратити можливу вигоду.
Якщо розглядати практичний бік поради не заощаджувати кошти на період, коли людина втратить працездатність, то за винятком тимчасового обмеження поточного споживання, суттєвої шкоди від накопичення коштів немає. У разі реалізації оптимістичного сценарію люди матимуть доступ до всіх необхідних благ, включно з тими, від яких раніше відмовлялися. Якщо ж ці прогнози не справдяться, наявні заощадження стануть критично важливим ресурсом. Реальна небезпека виникає саме у випадку, якщо поради про відмову від накопичень виявляться хибними.
Варто також згадати, що Маск раніше публічно критикував систему соціального забезпечення, називаючи її фінансовою пірамідою, попри те що вона допомогла уникнути бідності більш ніж двом третинам людей похилого віку. Він також виступав за скорочення цієї програми.
Таким чином, у запропонованій моделі майбутнього пересічна людина не має заощаджень і не спирається на соціальну систему підтримки, тоді як Маск зберігає статус найбагатшої людини у світі. Теоретично допускається можливість певної фінансової підтримки населення для підтримання споживання, але за умови, що це не супроводжується підвищенням податків чи перерозподілом багатства. У такій конфігурації вигода для окремих учасників системи є очевидною, тоді як наслідки для більшості суспільства залишаються вкрай невизначеними.
У watchOS з’явилися нові функції, які для частини користувачів Apple Watch можуть здаватися надто настирливими або навіть викликати роздратування. Якщо людина вже користується фітнес-трекерами або лише планує це робити, вона зазвичай звикає до періодичних сповіщень про активність і спосіб життя. Для багатьох замикання кілець активності з часом стає звичкою, що мотивує.
Для одних такі нагадування є корисним поштовхом встати, порухатися, розтягнутися та згадати, що організму потрібна активність поза екраном. Особливо це актуально для людей з сидячою роботою та типовою «офісною» поставою. Для інших же подібні сповіщення можуть нагадувати нав’язливі зауваження на кшталт докорів про відсутність тренувань або так зване «турботливе тролінг-повчання», яке замість мотивації викликає сором і роздратування.
Сприйняття таких повідомлень значною мірою залежить від особистого ставлення користувача. Останні оновлення watchOS включають функції з підтримкою штучного інтелекту, які йдуть ще далі. Зокрема, з’явилася функція Workout Buddy, яка, за описом, «надає відповідні заохочення на основі даних про тренування та історії фізичної активності».
Окремі користувачі звернули увагу на появу нового значка в застосунку, який закликає додати ще трохи фізичної активності. За неофіційними відгуками, такі сповіщення можуть здаватися недоречними в ситуаціях, коли людина хворіє або перебуває в умовах, де неможливо вийти на пробіжку чи поїхати на велосипеді. Крім того, наукові дослідження вказують, що надмірний акцент на постійному зборі даних за допомогою фітнес-трекерів іноді може мати негативний ефект, посилюючи нав’язливу поведінку або схильність до надмірного контролю за здоров’ям і харчуванням.
Очевидно, що не всі користувачі сприймають випадкові push-сповіщення або мотиваційні репліки від пристрою на зап’ясті з вдячністю. Для багатьох це може бути просто дратівливо. Саме тому в системі передбачена можливість відмовитися від таких повідомлень.
Щоб вимкнути ці функції на Apple Watch, потрібно відкрити застосунок «Налаштування» та перейти до розділу «Тренування». Там можна вимкнути нагадування про тренування відповідно до власних потреб.
Також у налаштуваннях активності можна відключити нагадування про вставання, щоденні поради або сповіщення про досягнення цілей. Це зменшить кількість повідомлень, які надходять від пристрою з цього приводу.
Якщо застосунок постійно викликає відчуття провини або тиску, можна змінити самі цілі в застосунку «Фітнес», адаптувавши їх до реалістичних і комфортних для себе рівнів рухової активності. Таке коригування не є обманом і дозволяє зробити використання трекера більш здоровим і збалансованим.
Зрештою, фітнес-трекери, як і багато інших інструментів, найкраще працюють за умови поміркованого використання. Вони здатні надавати корисну інформацію та дані, що допомагають краще розуміти стан здоров’я, але без контролю можуть сприяти надмірній зацикленості.
Тому важливо прислухатися до власного тіла, рухатися у темпі та з регулярністю, які відчуваються правильними, і встановлювати стійкі, досяжні цілі для підтримки здоров’я. Пристрій може бути помічником, але не повинен повністю визначати рішення людини.
Шкільна математична формула для розрахунку виграшу в лотереї показує стільки нулів для шансу виграти, що одразу стає зрозуміло – це даремне витрачання грошей. Однак нулі можуть бути недостатньо наочними для людей, які вірять, що можуть виграти. Можливо, сайт Lottery Every Second (розіграш лотереї щосекунди) допоможе зрозуміти, що зробити ставку в лотереї означає просто віддати свої гроші організаторам лотереї. Девіз сайту: “Навіщо чекати тиждень, щоб розчаруватися, якщо ви можете отримувати розчарування щосекунди?” (лотереї зазвичай проводять розіграші раз в тиждень, щоб мати час подражнити людей багатомільйонним джек-потом).
«Lottery Every Second» (lotteryeverysecond.lffl.me) є проєктом, який, відповідно до своєї назви, моделює гру в лотерею щосекунди. Точніше кажучи, він одночасно імітує участь одразу у двох лотереях кожної секунди: Powerball, одній з найпопулярніших лотерей у Сполучених Штатах Америки, та EuroJackpot, подібній за принципом грі, що проводиться в багатьох європейських країнах.
Обидві лотереї працюють за загалом схожою логікою. У Powerball необхідно вибрати п’ять чисел у діапазоні від 1 до 69 та шосте число в діапазоні від 1 до 26. Для виграшу джекпоту всі шість вибраних чисел мають повністю збігтися з числами, випадково визначеними під час конкретного розіграшу. У EuroJackpot правила дещо інші: гравець обирає п’ять чисел від 1 до 50 та ще два додаткові числа від 1 до 12. Як і у випадку з Powerball, для виграшу джекпоту необхідний повний збіг усіх чисел.
Імовірності виграшу нескладно обчислити самостійно. Для Powerball імовірність правильного вибору кожного з перших п’яти чисел становить одну з 69, а для шостого числа одну з 26. Щоб отримати загальну імовірність виграшу джекпоту, ці значення необхідно перемножити. У результаті виходить імовірність один до 292 201 338. У випадку EuroJackpot шанси є дещо кращими і становлять приблизно один до 139 838 160.
На перший погляд ці цифри можуть здатися не надто загрозливими. Проте, як зазначає пояснювальний текст проєкту «Lottery Every Second», такі числа настільки великі, що людський мозок фактично не здатен інтуїтивно осмислити їхній реальний масштаб. Саме цю проблему і намагається продемонструвати сайт, показуючи, що означають ці імовірності на практиці. Згідно з наведеними розрахунками, у середньому необхідно безперервно спостерігати за симуляцією, яка відбувається щосекунди, трохи більше двох років, щоб побачити один виграш джекпоту EuroJackpot, і приблизно чотири з половиною роки, щоб побачити виграш джекпоту Powerball. При цьому наголошується, що йдеться саме про один розіграш кожної секунди. Якщо ж купувати один лотерейний квиток на тиждень, то для досягнення приблизно 50-відсоткової ймовірності виграти хоча б один раз у Powerball знадобилося б грати близько 5,6 мільйона років.
Ще один аспект, який наочно демонструє цей проєкт, полягає в обсягах коштів, що їх отримують організатори таких ігор. Симуляція веде постійний підрахунок виграшів і програшів, і попри те, що EuroJackpot на перший погляд виглядає значно вигіднішим для гравця, в обох випадках загальна сума виплат становить приблизно одну восьму від суми отриманих коштів. Іншими словами, на кожні умовні 100 доларів, які оператор виплачує у вигляді виграшів, він отримує близько 800 доларів. Фактично йдеться про надзвичайно прибуткову модель з мінімальним фінансовим ризиком для організаторів.
Можна сподіватися, що наочне представлення абсурдних за своїм масштабом чисел, які характеризують лотерейні імовірності, змусить частину людей замислитися і відмовитися від регулярного придбання лотерейних квитків. Проте люди не є виключно раціональними істотами. На поведінку впливають надія, імпульсивність і відчай, а також загальна схильність погано оцінювати статистичні ймовірності. Тому навіть якщо участь у Powerball чи подібних лотереях триватиме попри всі ці факти, це залишається особистим вибором. У разі ж несподіваного виграшу варто пам’ятати, що випадкові події не зникають з життя разом із великим чеком, і статистика загалом не стає прихильнішою лише тому, що цього разу пощастило.
Чому купувати лотерейний квиток означає просто віддати свої гроші
Доцільно окремо розглянути математичний апарат, який лежить в основі розрахунку шансів виграшу джекпоту, оскільки саме тут інтуїтивні уявлення людини найчастіше радикально розходяться з реальністю.
Людина купує один лотерейний квиток на тиждень? Вам потрібно було б грати в Powerball приблизно 5,6 мільйона років, щоб мати 50%-ний шанс виграти один раз. Неандертальці вимерли всього 40 000 років тому. Вид людини, до якого належите ви, існує близько 300 000 років. Вам потрібно було б прожити всю історію сучасних людей 18 разів.
У вас більше шансів бути ураженим блискавкою (1 до 15 300), стати кінозіркою (1 до 1 505 000) або отримати флеш-рояль в покері у першій роздачі (1 до 649 740), ніж виграти джекпот у лотерею.
У лотереях типу Powerball або EuroJackpot використовується класична комбінаторна модель, у якій важливим є не порядок вибраних чисел, а лише їхній повний збіг із комбінацією цифр, визначеною під час розіграшу. Це означає, що кожна можлива комбінація чисел є рівноймовірною, а загальна кількість таких комбінацій визначається кількістю способів вибрати задану кількість чисел з певного діапазону без повторень. Для цього використовується формула числа комбінацій, яка в математиці позначається як C(n, k), де n — загальна кількість можливих чисел, а k — кількість чисел, які необхідно вибрати.
У випадку Powerball перша частина білета передбачає вибір п’яти чисел з 69 можливих. Кількість усіх можливих комбінацій для цього вибору дорівнює C(69, 5), що становить 11 238 513 різних варіантів. Друга частина полягає у виборі одного додаткового числа з 26 можливих, що дає ще 26 варіантів. Оскільки ці дві частини є незалежними одна від одної, загальна кількість можливих комбінацій дорівнює добутку цих значень, тобто 11 238 513, помножених на 26. У результаті отримується 292 201 338 унікальних комбінацій, з яких лише одна відповідає джекпоту. Саме звідси походить імовірність виграшу один до 292 201 338.
Аналогічний підхід застосовується і до EuroJackpot. Основна частина гри передбачає вибір п’яти чисел з 50 можливих, що дає C(50, 5) або 2 118 760 комбінацій. Додатково необхідно вибрати два числа з 12 можливих, а кількість таких комбінацій дорівнює C(12, 2), тобто 66. Перемноживши ці значення, отримуємо 139 838 160 можливих комбінацій. Як і у випадку з Powerball, лише одна з них відповідає виграшу джекпоту, що й визначає відповідну імовірність.
Важливо підкреслити, часто люди вважають, ніби шанси виграти накопичуються, якщо грати тривалий час. Але кожен окремий білет має абсолютно однаковий шанс виграшу незалежно від того, скільки білетів було придбано раніше і скільки розіграшів уже відбулося без виграшу. Це означає, що ймовірність не накопичується з часом і не зростає через серії програшів. Кожен розіграш є статистично незалежною подією, а поширене уявлення про те, що виграш «має ось-ось статися», не має жодного математичного підґрунтя.
Для кращого розуміння масштабів цих чисел варто звернути увагу на ще один аспект. Навіть якщо купувати не один, а, наприклад, сто білетів на кожен розіграш, імовірність виграшу джекпоту зросте лише в сто разів, але при настільки великих знаменниках це майже не змінює загальної картини. Замість одного шансу з приблизно 292 мільйонів у випадку Powerball мова йтиме про один шанс з приблизно 2,9 мільйона, що все одно залишається статистично мізерною величиною.
Саме ця непропорційність між інтуїтивним сприйняттям «багатьох спроб» і реальними комбінаторними масштабами робить лотерейні імовірності настільки оманливими для більшості людей.
Компанія Apple розглядає можливість використання технології мультиспектральної зйомки у майбутніх моделях iPhone. Мультиспектральні сенсори захоплюють більший діапазон хвиль, включаючи невидимі людині області, дозволяючи отримати більше інформації про об’єкти.
Відомий інсайдер Digital Chat Station повідомляє, що Apple виявила інтерес до мультиспектральних сенсорів і вже зверталася до потенційних постачальників таких рішень. Водночас зазначається, що етап практичного тестування на даний момент ще не розпочато. Мультиспектральна зйомка базується на фіксації світла в кількох окремих діапазонах довжин хвиль, включно з тими, які не сприймаються людським оком. Це дозволяє отримувати значно більш детальну інформацію про об’єкти зйомки порівняно з традиційними RGB-сенсорами, які реєструють лише червоний, зелений і синій канали.
Використання мультиспектральних сенсорів у майбутніх iPhone потенційно може забезпечити точніше розділення матеріалів у кадрі та покращене визначення глибини сцени. Останнє, зокрема, здатне позитивно вплинути на якість портретної зйомки за рахунок більш коректного відокремлення об’єкта від фону. Додаткові спектральні дані також можуть бути використані для вдосконалення алгоритмів обробки зображень, підвищення якості фотографій в умовах слабкого освітлення та розширення можливостей візуальної аналітики і так званої візуальної інтелектуальності пристрою.
При цьому Digital Chat Station не уточнює, які саме моделі iPhone можуть першими отримати мультиспектральні сенсори. Водночас інсайдер повторно підтверджує інформацію про те, що iPhone 18 Pro, за попередніми даними, буде оснащений основною камерою з роздільною здатністю 48 мегапікселів і змінною діафрагмою, а також більшим перископним телефото-сенсором із роздільною здатністю 48 мегапікселів. Крім того, повідомляється, що Apple дійсно проводить тестування 200-мегапіксельного сенсора виробництва Samsung для можливого використання в одному з майбутніх поколінь iPhone.
На виставці CES 2026 компанія Flint представила цікаві батарейки, які майже повністю вироблені з рослин, продемонструвавши практичне застосування технології безпосередньо на стенді. Йшлося, зокрема, про стандартні батарейки форматів AA та AAA. Вони живили іграшкові поїзди, які безперервно рухалися по експозиції Flint у виставковому центрі Лас-Вегаса, слугуючи наочним прикладом працездатності рішення.
Технологія Flint Paper Battery є акумулятором зі щільністю енергії 226 Вт/кг та можливістю роботи при температурах від -20 до +80 градусів Цельсію. Номінальна напруга складає 1,5 Вольта. Вони використовують нетоксичні матеріали, включаючи електроліт на водній основі.
Перші паперові батареї Flint, які плануються до виходу на ринок, будуть інтегровані у продукти партнерів компанії, серед яких згадуються Logitech та Amazon. Про це повідомив засновник компанії Карло Чарльз. За його словами, батареї форматів AA та AAA, які за тривалістю роботи мають бути співставними з традиційними лужними батареями, можуть з’явитися у продажу вже пізніше цього року. Окрім цього, ще один продукт компанії, надтонка батарея, вже використовується в аксесуарах Apple, які виготовляє компанія Nimble.
Формати цих батарей залишаються звичними для ринку, оскільки Flint не ставить за мету змінювати спосіб, у який електронні пристрої використовують джерела живлення. Основний акцент робиться на зміні підходу до їх виробництва. Компанія свідомо обрала стратегію сумісності з наявною інфраструктурою та існуючими стандартами, прагнучи інтегруватися в поточну екосистему без радикальних змін для виробників і споживачів.
Виробництво батарей Flint уже розпочато в Сінгапурі. При цьому компанія використовує місцеву рослинну сировину і планує дотримуватися такого ж підходу й на інших виробничих майданчиках. Ключовим матеріалом є целюлоза, яку можна отримувати з широкого спектра рослин. Це дозволяє розглядати технологію не як чергове екологічне навантаження, а як потенційно стале рішення з мінімальним негативним впливом на довкілля.
Окрему увагу у Flint приділяють можливості використання інвазивних видів рослин. У багатьох країнах такі рослини становлять серйозну екологічну проблему, і держави витрачають значні кошти на їх знищення, часто обмежуючись спалюванням біомаси. Концепція Flint полягає в тому, щоб замість цього вилучати з таких рослин целюлозу і застосовувати її у виробництві батарей, перетворюючи екологічну проблему на ресурс.
Усі основні компоненти батареї, включно з анодом, катодом, електролітом і сепаратором, виготовляються з використанням целюлози у поєднанні з мінералами, безпечними для харчових продуктів, такими як цинк і марганець. Поєднання цих елементів дозволяє створити хімічну систему, що є повністю водною за своєю основою та значно безпечнішою з точки зору екології та поводження після завершення життєвого циклу.
Компанія розраховує, що її підхід до виробництва батарей стане прикладом для інших виробників елементів живлення та електронних компонентів. Масове впровадження подібних рішень із використанням сталих матеріалів потенційно здатне істотно зменшити сукупний екологічний слід сучасних електронних пристроїв. На тлі виставкової експозиції CES, практично повністю заповненої рішеннями на основі літієвих батарей, Flint демонструє альтернативний підхід, який нарешті переходить зі стадії концепції до реального виходу на ринок.
Linux став значно дружнішим до користувача, ніж будь-коли раніше, однак досі існує велика кількість незамінних програм для Windows, які взагалі не працюють у Linux. За допомогою одного відкритого програмного рішення вдалося вирішити цю проблему приблизно для дев’яноста відсотків програм Windows, які регулярно використовуються. Нижче описано, як саме це працює.
Більшість програм для Windows не запускаються у Linux, а ті, що запускаються, зазвичай мають спеціальні версії, скомпільовані саме під Linux. На жаль, Proton, потужний шар сумісності від Steam, також підтримує далеко не все. Якщо йдеться не про гру, у більшості випадків розраховувати на нього не доводиться.
Саме тут на сцену виходить WinApps. WinApps поєднує ефективну віртуальну машину, протокол віддаленого робочого столу RDP та модифікацію інтерфейсу користувача Linux. У сукупності ці компоненти дозволяють запускати конкретні програми у віртуальній машині з Windows, а потім інтегрувати їх так, ніби це нативні застосунки Linux.
Продуктивність програм Windows у WinApps
Під час тестування було встановлено, що затримки практично не відчуваються, а продуктивність більшості програм майже не відрізняється від їх нативного запуску.
Звісно, деякі програми, наприклад Photoshop, є доволі вимогливими до ресурсів. Водночас за відсутності професійного навантаження, характерного для підготовлених графічних дизайнерів, обмеження не є критичними. Під час створення великих полотен і спроб маніпулювати ними в реальному часі застосунок може почати сповільнюватися, однак аналогічна поведінка спостерігається і на не надто новому ноутбуці з нативною Windows.
Оскільки віртуальна машина перебуває в режимі очікування у фоновому режимі, кожна протестована програма запускалася через WinApps так само швидко, як і у випадку нативного запуску в Linux.
Налаштування WinApps у Linux
Запуск Photoshop у Linux у цьому випадку фактично базується на використанні віртуальної машини. WinApps підтримує три різні варіанти віртуалізації, однак з міркувань простоти доцільно використовувати Docker або Podman. У наведеному прикладі використовується Podman, оскільки він уже був встановлений у системі. Система базується на Kubuntu, яка, своєю чергою, побудована на Debian. Для встановлення Podman та Podman Compose необхідно відкрити термінал і виконати такі команди:
Ці команди встановлюють Podman, Podman Compose, а також додаткові пакети, які знадобляться пізніше. Якщо використовується дистрибутив, не заснований на Debian, необхідно скористатися відповідними інструкціями встановлення Podman для конкретного дистрибутива.
Після цього потрібно створити дві директорії, які знадобляться надалі. Для цього виконуються такі команди:
mkdir ~/winapps mkdir ~/.config/winapps
Після створення цих директорій необхідно підготувати два файли, які визначатимуть поведінку WinApps і віртуальної машини.
Перший файл це compose.yaml, який описує конфігурацію віртуальної машини. В інструкціях WinApps доступний готовий приклад compose.yaml. Оскільки використовується Podman, а не Docker, необхідно розкоментувати рядки 48 і 49.
У цьому файлі також можна змінити обсяг оперативної пам’яті та кількість процесорних ядер, доступних віртуальній машині. У наведеному випадку ці параметри не змінювалися, оскільки система не має значного запасу ресурсів.
Весь вміст файлу було вставлено у текстовий редактор Kate для редагування, після чого файл було збережено у першу створену директорію WinApps.
Далі потрібно створити конфігураційний файл для самого WinApps. Приклад такого файлу також доступний у репозиторії WinApps на GitHub.
У більшості випадків налаштування можна залишити без змін. Єдиною зміною стало встановлення параметра WAFLAVOR=”podman” замість WAFLAVOR=”docker”, оскільки використовується Podman. У разі використання Docker цей параметр змінювати не потрібно.
Для редагування було використано редактор Vi з такою командою:
sudo vi ~/.config/winapps/winapps.conf
Після цього у файл було вставлено вміст конфігураційного прикладу, на який посилаються інструкції.
Далі було виконано команду:
podman-compose --file ~/winapps/compose.yaml up
Ця команда запускає віртуальну машину. Після її запуску необхідно підключитися через браузер до адреси 127.0.0.1:8006, завершити залишкові кроки встановлення, а потім закрити браузер і вікно термінала.
Після цього залишаються лише два кроки: перевірити з’єднання через RDP і встановити WinApps.
Оскільки для віртуальної машини використовується Podman, виконується така команда:
Ім’я користувача та пароль необхідно замінити на ті, що були вказані у файлі compose.yaml.
Після виконання команди відкриється вікно Windows, яким можна керувати так само, як і звичайною системою Windows. На цьому етапі можна встановити потрібні програми. За потреби до цього вікна завжди можна повернутися, повторно виконавши наведену команду.
Процес налаштування запропонує вибрати програми, які доступні у встановленій Windows. Після цього їх можна закріпити на панелі завдань, робочому столі або в меню запуску. Якщо згодом виникне потреба додати нові програми, достатньо повторно запустити процес налаштування.
Виставки на кшталт CES традиційно використовуються для демонстрації найновіших і найбільш амбітних технологічних продуктів, які мають вийти на ринок у найближчі роки. Проте масштаб події працює і проти неї. Коли на одному майданчику презентуються сотні або навіть тисячі новинок, далеко не кожна з них є справді вдалою, корисною або логічною з точки зору реального використання.
У деяких випадках експонати CES можна віднести до так званого «шовелверу» – продуктів, які існують радше як короткочасна мода і з великою ймовірністю завершать свій життєвий цикл у сміттєвому кошику. В інших ситуаціях ідея може виглядати привабливою на перший погляд, але чим довше її аналізувати, тим очевиднішими стають проблеми, сумнівна доцільність або відверта надмірність. CES 2026 не стала винятком.
Ceragem Balance AI Rejuvenation Shower System
Компанія Ceragem відома як виробник сертифікованих медичних пристроїв, схвалених FDA, зокрема масажних ліжок і систем очищення води. Значна частина її продукції має зрозуміле практичне призначення. Однак Balance AI Rejuvenation Shower System виглядає як приклад рішення, яке потребувало значно глибшого переосмислення ще на етапі концепції.
Balance AI Rejuvenation Shower System фактично є «розумним дзеркалом» для ванної кімнати, яке призначене для використання безпосередньо в душі. Згідно з задумом виробника, приймання душу має перетворитися на високоточну процедуру догляду за шкірою.
Система виконує безконтактне сканування обличчя користувача з метою оцінки рівня зволоження шкіри, жирності, еластичності та пігментації. Для цього застосовуються ближні інфрачервоні та спектральні сенсори. Далі вбудований штучний інтелект коригує параметри води, зокрема рівень pH, за допомогою електролізу, а також додає вітаміни та косметичні інгредієнти через змінні картриджі з NFC-мітками.
Основна проблема полягає в самому сценарії використання. Користувачеві пропонується довірити аналіз стану шкіри системі, яка виконує сканування в момент, коли людина перебуває в душі, фактично оголеною. Попри те, що в офіційному описі від Consumer Technology Association одразу наголошується на «відсутності камери», по суті це все одно система візуального або квазівізуального аналізу.
Заявлена «безпечність для приватності» не знімає ключового психологічного та етичного питання. Йдеться про використання сенсорного аналізу в одному з найбільш уразливих для людини контекстів. Попри це, система отримала статус лауреата CES Innovation Awards 2026 у категорії Beauty Tech, що лише підкреслює, наскільки розмитими іноді стають критерії інноваційності.
Lollipop Star
Зрілі індустрії нерідко вдаються до використання трюків і нестандартних рішень, аби стимулювати продажі без реального покращення основного продукту. Іноді це призводить до появи дивних форм «їстівних технологій». Саме до цієї категорії належить Lollipop Star.
Lollipop Star – це музичний льодяник, який відтворює попмузику під час його споживання. Продукт представлений у трьох смаках, кожен із яких пов’язаний із конкретним артистом, серед яких Ice Spice, Akon та Armani White.
Принцип роботи полягає в тому, що музика відтворюється через вібрацію ручки льодяника. Завдяки технології кісткової провідності ці вібрації передаються через їстівну частину, зуби та щелепу, далі резонують у кістках черепа і зрештою досягають внутрішнього вуха, де перетворюються на звук.
Очевидно, що така реалізація не забезпечує високої якості звучання, тим більше з урахуванням того, що джерело вібрацій розташоване далеко від вуха. Основний акцент робиться не на якості, а на ефекті новизни від поєднання їжі та музики.
Ціна продукту становить близько 9 доларів за одиницю, що робить його дорогим одноразовим атракціоном. При цьому подібні льодяники з функцією відтворення звуку вже доступні у продажу на масових платформах і не є технологічною новинкою.
Показовим є й те, що виробник рекомендує використовувати беруші, аби краще чути музику. За таких умов практичність рішення виглядає сумнівною, оскільки звичайні бездротові навушники на кшталт AirPods забезпечують значно кращий досвід і доступ до практично необмеженого музичного каталогу.
Throne – комп’ютер для туалету
Смарт-годинники на зразок Apple Watch уже привчили користувачів до регулярного збору даних про стан здоров’я. Водночас вони свідомо уникають надмірно глибокого аналізу фізіологічних процесів. Проте деякі компанії готові заходити значно далі.
Пристрій під назвою Throne, представлений на CES, є повноцінним «комп’ютером для туалету». Це компактний модуль, який кріпиться збоку унітаза під сидінням і призначений для моніторингу стану травної системи.
Throne One використовує оптичні та акустичні сенсори, фактично фотографуючи вміст унітаза та аналізуючи його за допомогою алгоритмів штучного інтелекту. Зібрані дані шифруються, а результати аналізу передаються на мобільний пристрій користувача. Завдяки Bluetooth-синхронізації система може розрізняти до шести користувачів.
Пристрій уже доступний для попереднього замовлення за ціною 339,99 долара, а початок постачань очікується з лютого. Окрім цього, передбачена підписка вартістю 6 доларів на місяць для доступу до аналітики. При цьому питання джерел даних для навчання алгоритмів штучного інтелекту залишається відкритим і викликає очевидні запитання.
Настільні AI-персонажі
Попри численні культурні застереження, люди дедалі частіше сприймають AI-чатботів як своєрідних компаньйонів. Ідея візуального втілення штучного інтелекту, знайома ще з фантастики та ігрових франшиз, поступово переходить у реальний світ.
Компанії Lepro та Razer представили настільні пристрої з вигнутими OLED-екранами або прозорими контейнерами, які відображають AI-персонажів. Lepro прямо позиціонує свій продукт як «AI-супутника», який постійно перебуває на робочому столі. Razer Project AVA використовує ефект псевдотривимірної голограми, створюючи ілюзію персонажа всередині прозорої колби.
Пристрої оснащені камерами та мікрофонами, що дозволяє їм реагувати на голосові команди та запити. Персонажі можуть відповідати на питання, виконувати прості завдання або підбадьорювати користувача під час ігор. Серед образів – стилізовані маскоти та навіть віртуальні копії реальних кіберспортсменів.
Попри технологічну цікавість, концепція «мініатюрної цифрової істоти в трубці на столі» для багатьох виглядає щонайменше дивною. Ціни поки не оголошені, але Razer планує випуск у другій половині 2026 року та вже приймає резервування з депозитом у 20 доларів.
Glyde Smart Hair Clippers
Домашні пристрої для стрижки волосся давно не асоціюються з інноваціями. Компанія Glyde намагається змінити це, представивши «першу у світі розумну машинку для стрижки».
Glyde є надмірно складною конструкцією з регульованими елементами, колесами та змінними насадками, які мають мінімізувати ризик помилок під час домашньої стрижки. Ключова особливість полягає в тому, що ріжучий елемент автоматично регулює відстань до шкіри, зменшуючи ймовірність зняття занадто великої кількості волосся.
Система особливо орієнтована на створення плавних переходів, так званих фейдів. Для цього використовується спеціальна маска-смужка, яку необхідно надягати на голову, щоб машинка «знала», з якої зони починається перехід. Користувач обирає тип стрижки в мобільному застосунку і далі отримує покрокові інструкції.
Очевидно, що продукт не націлений на людей, які регулярно відвідують барбершопи. Його цільова аудиторія – сім’ї та користувачі, які постійно стрижуться вдома, намагаючись зекономити кошти.
Glyde навряд чи стане революцією в індустрії догляду за волоссям. Водночас вона потенційно здатна зменшити кількість невдалих домашніх стрижок, що само по собі вже можна вважати досягненням.
Магазин Google Play Store містить десятки цікавих ігор, які можна отримати за одноразову фіксовану оплату без додаткових покупок. Такий підхід має як переваги, так і суттєві недоліки. Основна проблема полягає в тому, що користувач не має змоги спробувати гру до моменту оплати. Саме цю проблему, імовірно, планує вирішити Google, оскільки в Google Play Store може з’явитися нова функція під назвою «Try before you buy» або «Спробуй перед покупкою», орієнтована на платні ігри.
Поточні обмеження моделі разової покупки
Наразі Google Play Store дозволяє розробникам надавати безкоштовні пробні періоди лише для підписок. Такий механізм не підходить для ігор і застосунків, які продаються за моделлю одноразової оплати. У таких випадках розробники часто змушені створювати окрему демонстраційну версію гри у вигляді самостійного застосунку. Цей «демо-варіант» дозволяє користувачам ознайомитися з обмеженою частиною гри перед ухваленням рішення про покупку повної версії.
Однак такий підхід має низку істотних недоліків. По-перше, демонстраційна версія є окремим записом у магазині, а отже, статистичні показники, такі як кількість завантажень, рейтинг і відгуки користувачів, не переносяться на основну сторінку гри. Це ускладнює просування платної версії та знижує її видимість у магазині. По-друге, оскільки демо є окремим застосунком, ігровий прогрес не зберігається. Якщо користувач вирішує придбати повну версію, йому доводиться починати гру з самого початку. По-третє, розробнику необхідно окремо створювати, оновлювати та підтримувати демонстраційну версію, що потребує додаткових ресурсів і часу. Для багатьох студій це є менш привабливим варіантом порівняно з впровадженням підпискової моделі.
Альтернативи та їхні обмеження
Щоб частково обійти недоліки демонстраційних версій, деякі розробники радять користувачам скористатися маловідомою політикою Google Play щодо повернення коштів. Згідно з чинними правилами, користувач має право запросити повернення коштів за платний застосунок або гру протягом приблизно двох годин після покупки. Це дозволяє ознайомитися з грою без остаточного фінансового ризику.
Проте на практиці більшість користувачів не знає про існування цієї можливості. Як наслідок, сам факт необхідності попередньої оплати стає психологічним бар’єром і стримує потенційних покупців від експериментів із платними іграми та застосунками. Навіть відносно невисока ціна може викликати так званий ефект «цінового шоку», який знижує готовність користувача натиснути кнопку покупки без попереднього досвіду використання продукту.
Ознаки підготовки нової функції
У версії Google Play Store v49.6.19-29 було виявлено фрагменти коду, які вказують на можливу підготовку нової функції «Try before you buy». Відповідно до знайдених рядків, Google може надати розробникам можливість добровільно підключати для своїх ігор обмежений за часом пробний період.
Передбачається, що користувачі зможуть отримати повний доступ до платної гри в межах цього безкоштовного випробування. Тривалість пробного періоду не буде фіксованою і, ймовірно, визначатиметься самим розробником. Відлік часу розпочинатиметься з моменту першого запуску гри. Протягом пробного періоду користувач матиме доступ до повного ігрового процесу з урахуванням природного прогресу гри, без штучних обмежень функціональності.
Після завершення пробного періоду користувач зможе придбати повну версію гри. При цьому ігровий прогрес, досягнутий під час тестування, не буде втрачено. Очікується, що стандартним обмеженням стане правило одного пробного періоду на одну гру для одного облікового запису, що відповідає загальній практиці в екосистемі Google Play.
Обмеження застосування та потенційний ефект
Судячи з наявних технічних рядків, функція «Спробуй перед покупкою» буде опціональною і доступною лише для розробників ігор. Згадки про інші типи застосунків відсутні, що може свідчити про те, що платні неігрові застосунки не отримають доступу до цієї можливості, попри те що вони також могли б виграти від такого механізму.
Незважаючи на це, поява подібної функції розглядається як позитивний крок як для користувачів, так і для розробників. Значна кількість якісних ігор продається за моделлю одноразової покупки без внутрішньоігрових транзакцій. Можливість повноцінно спробувати гру перед оплатою може знизити психологічний бар’єр, підвищити довіру до платних продуктів і стимулювати продажі без переходу до агресивних моделей монетизації.
На момент підготовки цього матеріалу Google офіційно не анонсувала функцію «Try before you buy», і вона ще не стала доступною в Google Play Store. Подальша інформація про запуск, умови використання та географічне поширення цієї можливості очікується з майбутніми оновленнями платформи.
З’являється все більше ознак того, що Microsoft працює над новою версією операційної системи Windows 11 під назвою 26H1. Особливість цього релізу полягає в тому, що він буде доступний лише для пристроїв, оснащених процесорами Snapdragon, тоді як комп’ютери на базі чипів Intel та AMD залишаться зі старою версією ОС. На перший погляд таке рішення виглядає дивним і потенційно дискримінаційним, однак у Microsoft є технічне та стратегічне пояснення такого підходу.
Інформація стала відомою завдяки виданню Windows Central, яке раніше припускало, що Microsoft може запровадити окремий графік оновлень Windows саме для ARM-пристроїв на базі Snapdragon. Після звернення до компанії Asus ці підозри отримали підтвердження. Asus офіційно повідомила, що її ноутбуки ZenBook A14 та ZenBook A16, оснащені процесорами Snapdragon, постачатимуться з попередньо встановленою Windows 11 версії 26H1. Водночас моделі цього ж виробника на базі процесорів AMD та Intel отримають Windows 11 версії 25H2.
Що це означає для користувачів без Snapdragon
Для користувачів, які не використовують пристрої на Snapdragon, ситуація має як негативні, так і позитивні аспекти. Негативна сторона полягає в тому, що Windows 11 26H1 містить низку покращень, яких немає у версії 25H2. Йдеться не про нові функції інтерфейсу чи додатки, а про внутрішні оптимізації, зокрема на рівні ядра та системних компонентів, які спрямовані на підвищення загальної продуктивності, енергоефективності та стабільності роботи системи на ARM-архітектурі.
Водночас позитивною новиною є те, що Windows 11 26H1 не впроваджує жодних нових користувацьких функцій. Це означає, що власники пристроїв на Snapdragon не отримають ексклюзивний доступ до нових програм або можливостей, які кардинально змінюють досвід користування Windows. Крім того, очікується, що всі ключові зміни та оптимізації, не пов’язані безпосередньо зі специфікою ARM-платформи, з’являться для пристроїв на Intel і AMD у межах наступного загального оновлення Windows 11 26H2.
Причини розбіжностей у версіях
За оцінкою Windows Central, основна причина такої асинхронності полягає у відмінностях у циклах розробки та оновлення між Microsoft і Qualcomm. Qualcomm, як виробник процесорів Snapdragon, дотримується власного графіка випуску драйверів, мікропрограмного забезпечення та платформи в цілому. Це змушує Microsoft адаптувати свій план розвитку Windows, щоб синхронізувати систему з оновленнями апаратної платформи.
Для Microsoft існує і стратегічний стимул підлаштовуватися під ритм Qualcomm. Хоча процесори Snapdragon уже не домінують у сегменті так званих AI PC так однозначно, як це прогнозувалося раніше, багато виробників продовжують впроваджувати ці чипи, щоб відповідати вимогам платформи Copilot+. Ці вимоги включають певний рівень продуктивності нейронних процесорів, енергоефективності та підтримку локальних AI-обчислень.
Надання пристроям на Snapdragon певних преференцій у вигляді окремої версії Windows може виконувати маркетингову функцію. Такий підхід здатен стимулювати інтерес до Copilot+ ПК і спонукати користувачів активніше знайомитися з вбудованими AI-можливостями, які Microsoft активно просуває як ключовий елемент майбутнього Windows.
Потенційний розвиток ситуації
Хоча Windows 11 26H1 не містить нових функцій, не виключено, що у разі появи версії 27H1 Microsoft може використати цю модель для раннього впровадження нових можливостей саме на пристроях із Snapdragon. У такому сценарії ранній доступ до функцій міг би стати додатковим аргументом на користь купівлі ARM-пристроїв із підтримкою Copilot+.
Також не можна виключати, що Microsoft спробує використати це як елемент просування, прямо або опосередковано позиціонуючи Snapdragon-пристрої як більш перспективні або «просунуті» з точки зору розвитку Windows. Водночас варто зазначити, що Copilot+ ПК уже з’являються і на базі процесорів Intel та AMD, що робить подальший розвиток цієї стратегії менш однозначним.
Наразі ситуація свідчить про перехідний етап у розвитку Windows, де Microsoft експериментує з різними моделями підтримки апаратних платформ. Остаточний напрямок стане зрозумілим лише після виходу наступних великих оновлень і реакції ринку на таке розділення версій операційної системи.
Нещодавно компанія Meta замінила нативний клієнт WhatsApp для Windows на прогресивний вебзастосунок. Це рішення викликало різко негативну реакцію користувачів. Reddit та інші онлайн-спільноти переповнені скаргами на новий клієнт, його надмірне споживання системних ресурсів та інші проблеми. Значна кількість користувачів закликає Meta повернутися до попереднього UWP-клієнта, який, попри власні недоліки, вважався значно якіснішим рішенням порівняно з поточною версією. Офіційного способу повернення до старої програми наразі не існує, проте є можливість відновити попередній клієнт WhatsApp для Windows 10 та Windows 11 неофіційним шляхом.
Як повернутися до попереднього клієнта WhatsApp у Windows
Для відновлення старого клієнта WhatsApp у Windows необхідні дві умови: наявність виконуваного файлу фінальної UWP-версії WhatsApp та призупинення оновлень у Microsoft Store. Другий пункт є критично важливим, оскільки без вимкнення автоматичних оновлень Windows оновить WhatsApp одразу після встановлення, що зведе всі дії нанівець. Обидва кроки виконуються відносно швидко та без складних налаштувань.
Слід враховувати, що цей метод є тимчасовим і з часом може перестати працювати. Також необхідно розуміти, що для старої версії застосунку не надходитимуть жодні оновлення, зокрема оновлення безпеки або нові функції. Водночас на поточний момент попередній клієнт усе ще працює, що дозволяє певний час уникати використання нового вебзастосунку.
Послідовність дій виглядає так:
Якщо WhatsApp уже встановлений на комп’ютері, його необхідно видалити. Для цього слід натиснути правою кнопкою миші на застосунок і вибрати пункт «Видалити».
Після цього потрібно відкрити Microsoft Store, натиснути на іконку профілю та перейти до розділу налаштувань магазину.
У налаштуваннях слід вимкнути автоматичні оновлення. Коли система запропонує вибрати термін, необхідно встановити значення п’ять тижнів.
Далі потрібно завантажити виконуваний файл старої версії WhatsApp. Цей файл був отриманий безпосередньо з Microsoft Store у той період, коли застосунок ще був доступний. Перед встановленням рекомендовано перевірити цифровий підпис файлу в його властивостях. Якщо довіри до джерела немає, встановлення виконувати не варто. Іншого способу отримати стару версію більше не існує, оскільки Meta вилучила всі попередні версії WhatsApp із Microsoft Store.
Після завантаження файлу необхідно двічі клацнути по ньому та натиснути кнопку встановлення.
Після завершення інсталяції на системі буде встановлений попередній клієнт WhatsApp для Windows.
Через п’ять тижнів Microsoft Store автоматично відновить оновлення та почне оновлювати всі застарілі застосунки в системі, включно з WhatsApp. На жаль, у поточних версіях Windows більше немає можливості повністю й назавжди вимкнути автоматичні оновлення програм. Після цього процедуру доведеться повторити заново, за умови, що на той момент старий клієнт WhatsApp усе ще залишатиметься працездатним.
