Apple готується повторно представити оновлену Siri на WWDC 2026 — і це відбудеться вже зовсім скоро. Звіт Bloomberg дає ранній погляд на апдейт з ілюстраціями того, як виглядатиме ІІ-агент на базі Gemini від Apple, коли він нарешті з’явиться в користувачів. «Фінальна версія, яку буде представлено публіці в червні, може відрізнятися», — додає Марк Гурман із Bloomberg.
Незабаром Siri «поселиться» всередині Dynamic Island на iPhone, і, як і раніше, ви зможете викликати асистента фразою «Siri» або затиснувши кнопку живлення на смартфоні.
Користувачі також зможуть проводити пальцем вниз із верхньої центральної частини екрана, щоб відкрити новий інтерфейс «Пошук або запитати», який поєднує елементи нинішнього пошуку в iOS 26. Там і надалі будуть пропозиції Siri — список рекомендованих застосунків — поруч із новими можливостями. За словами Гурмана, Apple дозволить через цей інтерфейс запускати застосунки, починати текстові повідомлення, додавати події в календар, шукати в нотатках тощо.
У звіті також зазначається, що Apple розглядає можливість дати користувачам доступ до інших ІІ-сервісів — зокрема ChatGPT, Claude та Gemini — через цей новий інтерфейс. Також очікується поява окремого застосунку Siri, який можна буде розмістити на домашньому екрані.
Siri з’явиться й поруч із застосунком камери. Новий режим замінить нинішню функцію Visual Intelligence компанії (яка так і не стала масовою). Він дозволить зробити знімок і запустити для нього зворотний пошук зображень Google або використати стороннього ІІ-агента для аналізу фото.
У самому застосунку «Фотографії» Apple, за даними Bloomberg, запропонує нові інструменти Reframe та Extend, які, як випливає з їх назв, дадуть змогу змінювати перспективу зображення та використовувати ШІ для генерації візуальних елементів. Подібні функції вже давно є на Android-пристроях. Хочеться сподіватися, що Apple пришвидшить свою повільну роботу з редагування фото, включно з цими новими можливостями.
— Мет Сміт
Новий «розумний» перстень Oura став на 40 відсотків меншим за свого попередника. За словами компанії, таке зменшення й без того компактного гаджета не призвело до компромісів. Його переробили так, щоб він став і меншим, і енергоефективнішим: кількість сигнальних шляхів зменшилася з 18 у Ring 4 до 12 у Ring 5. Водночас світлодіоди в новій моделі вчетверо потужніші за попередні й мають забезпечити точніші вимірювання.
Oura обіцяє приблизно тиждень роботи від одного заряду, а також новий зарядний кейс із вбудованою батареєю, ємності якої вистачить приблизно на місяць використання. Oura Ring 5 уже доступний для попереднього замовлення за ціною від 399 доларів.
Кожен ваш запит до ChatGPT запускає справжню естафету даних. Інформація виходить із пам’яті, проходить через CPU для попередньої обробки, потім вирушає на GPU для важких обчислень і повертається назад — і ця подорож повторюється для кожного окремого слова, яке генерує ШІ.
Уповільнення закладене в самій архітектурі: для кожного запиту доводиться ганяти дані через одні з найдорожчих і найенергоємніших чипів індустрії. Саме цю неефективність намагається розв’язати XCENA — стартап з офісами в Південній Кореї та США. Чотирирічна компанія розробила чип, який розміщує обчислювальні можливості набагато ближче до DRAM — швидкої оперативної пам’яті, де зберігаються дані, з якими процесор працює в поточний момент. Це дозволяє виконувати рутинні операції з даними «біля пам’яті», без дорогих «поїздок» між CPU, GPU та пам’яттю.
Якщо підхід запрацює у великому масштабі, це може суттєво знизити вартість інфраструктури для ШІ, що й пояснює інтерес інвесторів до компанії. Нещодавно XCENA залучила $135 млн у раунді Series B при оцінці $570 млн, довівши загальний обсяг інвестицій до $185 млн.
CEO XCENA Джін Кім заснував стартап у 2022 році разом із CTO До Хун Кімом та CPO Гаррі Джухьоном Кімом. Усі троє — ветерани Samsung і SK Hynix, гігантів ринку пам’яті, чиї чипи стоять у основі GPU Nvidia. «CPU та GPU ставали розумнішими десятиліттями. Пам’ять — ні. XCENA хоче це змінити», — сказав Джін Кім в інтерв’ю TechCrunch. «Останнє зростання цін на пам’ять і котирувань виробників говорить про ширший зсув інфраструктури ШІ до пам’яті-центричних архітектур», — додав він. (Цього місяця три компанії, які домінують на світовому ринку чипів пам’яті — Samsung, SK Hynix і Micron — вперше перетнули оцінку в трильйон доларів кожна.)
XCENA будує бізнес на тезі, що «інференс — це не лише проблема обчислень, це дедалі більше проблема масштабування пам’яті», каже Кім.
Чип XCENA MX1 під’єднується до CPU через CXL (Compute Express Link) — по суті, виділену «швидкісну смугу» між процесором та пам’яттю — і обробляє дані ще до того, як їм знадобиться залишати модуль пам’яті. Він підводить обчислення до даних, а не навпаки. Компанія стверджує, що те, для чого раніше було потрібно 10 серверів, потенційно може працювати на одному.
«GPUs чудово справляються з матричним множенням — важкою математикою, яка лежить в основі навчання моделей ШІ, — але більша частина навколишньої організації даних, включаючи попередню обробку, керування KV cache (система, що зберігає контекст попередніх розмов, щоб модель не перераховувала його щоразу) та кешування даних, усе ще виконується на CPU. Наш чип бере ці завдання на себе безпосередньо в модулі пам’яті», — пояснює Кім.
Попит на рішення в галузі пам’яті різко зріс із другої половини минулого року, і в компанії вважають, що час грає їм на руку.
Переговори з кількома глобальними виробниками пам’яті перебувають на ранній стадії, але Кім відмовляється називати імена. Ідеальні клієнти XCENA — гіпермасштабні хмарні провайдери, які щороку витрачають десятки мільярдів доларів на інфраструктуру ШІ. Для них навіть невеликий приріст ефективності пам’яті може означати економію в сотні мільйонів.
MX1 поки що залишається прототипом. Масове виробництво має стартувати на фабриках Samsung наприкінці 2026 року, а отримувати виручку компанія розраховує з 2027-го.
Поки виробники NPU (neural processing unit) змагаються за те, щоб кинути виклик Nvidia в задачах навчання, XCENA націлюється на «нижній» шар стеку — пам’ять, яка живить усі ці обчислення.
Найближчими конкурентами XCENA є Astera Labs та Marvell — обидві публічні компанії на Nasdaq, які працюють над рішеннями наступного покоління для підключення пам’яті. Marvell — великий гравець із усталеною позицією на цьому ринку, каже Кім, додаючи, що ключова відмінність — в інтелектуальній власності. «У нас тисячі ядер», — говорить він. Судячи з публічних специфікацій, підхід Marvell покладається лише на кілька універсальних ядер.
Ядра MX1 побудовані на RISC-V — відкритій архітектурі процесорів — і спеціально оптимізовані під обробку даних. Кожне ядро навмисно залишають невеликим і енергоефективним. Окрім самих ядер, XCENA самостійно проєктує внутрішню ієрархію пам’яті, шину інтерконекту та контролер DRAM — рівень вертикальної інтеграції, який більшість чип-компаній, включно з більшими конкурентами, зазвичай віддають на аутсорс.
РРаунд Series B очолили сеульські венчурні фонди Atinum та IMM Investment, до них приєдналися Corstone Asia, а також наявні інвестори SBI Investment і Mirae Asset Capital. Компанія, яка налічує понад 90 співробітників в офісах у Пангйо (технопарк неподалік Сеула) та Санівейлі, також веде переговори з міжнародними інвесторами щодо додаткового фінансування.
На початку місяця я отримав у руки Kiwibit Bird Feeder Pro 4K з камерою на базі ШІ, і вона швидко стала моїм улюбленим ґаджетом у дворі.
Налаштування доволі просте. Кілька варіантів кріплення дозволяють встановити годівницю на стовпчику, підвіконні або дереві. Подвійний відсік для насіння спрощує дозаправку та очищення. Сонячна панель зверху означає, що можна не хвилюватися через розряджені батареї.
Міцність конструкції та якість камери також на висоті. Серед інших характеристик — підтримка Wi‑Fi 2,4 ГГц, хмарне зберігання, вбудований двосторонній аудіозв’язок із мікрофоном і динаміком, а також ширококутний об’єктив із кутом огляду 130 градусів.
Щойно я встановив годівницю у дворі, підключив її до фірмового застосунку Kiwibit на телефоні. Через нього можна отримувати сповіщення, коли прилітає птах, переглядати записані відео та відстежувати всі візити.
Справжнє задоволення почалося за кілька тижнів тестування. Телефон сповіщав щоразу, коли з’являвся новий гість, і я з нетерпінням чекав на оновлення. Навіть у дуже дощові дні мені вдавалося привабити кількох птахів, зокрема неймовірно красивого кардинала, появи якого я тепер чекаю щоранку. На момент написання цього тексту пристрій успішно зафіксував візити шести видів птахів.
Я відверто підсів на це. Щоранку відкриваю застосунок, аби подивитися, який пернатий гість завітав цього разу. Я показую ці відео майже всім знайомим, наче це мої власні домашні улюбленці. Один кумедний тип сповіщень, який я часто отримую, — «виявлено шкідливу тварину», коли білки влаштовують набіги на мої запаси насіння (і трапляється це так часто, як ви й очікували).
Застосунок використовує власний алгоритм Kiwibit для ідентифікації понад 10 000 видів птахів, зокрема сойок, ворон і горлиць. Вкладка Activity («Активність») особливо корисна: вона відстежує кількість зафіксованих «візитів», записаних відео та загальну кількість виявлених видів. Також можна переглядати дані за конкретні дні через календар. Вкладка Birds («Птахи») пропонує детальну інформацію про кожен вид із розгорнутими описами з Wikipedia.
Втім, я помітив, що система, яка зазвичай коштує від $179,99 до $249,99 залежно від моделі, іноді помиляється під час підрахунку «візитів». Наприклад, якщо хатній горобець їсть перед камерою кілька хвилин, ШІ може зафіксувати це як кілька окремих візитів, навіть якщо птах майже не рухається.
У цілому тестування Kiwibit Bird Feeder Pro було дуже приємним. Якщо ви шукаєте спосіб ближче відчути природу й водночас трохи «позбирати» види птахів, наче це покемони, варто спробувати цю розумну годівницю. Просто будьте готові й до візитів усіх місцевих білок.
Смартфони давно замінюють кредитні та дебетові картки завдяки сервісам на кшталт Google Pay та Apple Pay. А зі зростанням кількості «розумних» авто ваш телефон може стати ще й заміною звичайним ключам. Завдяки підтримці цифрових ключів Android дозволяє, за умови сумісності смартфона й автомобіля, використовувати Google Wallet для розблокування машини, а в деяких випадках — навіть для її віддаленого запуску. Розуміння того, як працює ця функція та які смартфони її підтримують, полегшить налаштування і допоможе підвищити безпеку вас та вашого авто.
Google додала підтримку цифрових ключів для авто з виходом Android 12 у 2021 році — через рік після того, як Apple представила аналогічну функцію CarKey в iOS. Обидва рішення дозволяють зберігати цифрову копію ключа від автомобіля у стандартному додатку-гаманці (Google Wallet на Android-пристроях) і керувати авто через захищене бездротове з’єднання. Додаткові можливості залежать від виробника авто, але мінімум — це можливість відчиняти машину. Оскільки такий ключ повністю цифровий і фактично є представленням даних, пов’язаних з вашим авто, ним можна ділитися з іншими смартфонами через звичайне текстове повідомлення — навіть із пристроями на iOS.
Хоча цифрові ключі від авто як функція смартфонів з’явилися відносно нещодавно, сама концепція розроблялася задовго до того, як нею зацікавилися Apple і Google. Консорціум Car Connectivity Consortium, який об’єднує автовиробників і компанії з електроніки, представив перший стандарт “Digital Key” ще у 2018 році. Сучасні цифрові ключі, доступні на смартфонах сьогодні, базуються на оновленій версії цього стандарту.
На Android, після додавання ключа в Google Wallet, смартфон з’єднується з авто через Bluetooth і Ultra-wideband (UWB). UWB — це радіотехнологія, яка використовується, зокрема, у трекерах типу Google Find My Device або Apple AirTag. Якщо у вашому Android-пристрої немає UWB, цифрові ключі можуть працювати через NFC (Near Field Communication). Автомобіль також може використовувати NFC для першої автентифікації вашого телефону під час додавання ключа в Google Wallet.
Ці методи можуть бути навіть безпечнішими за звичайний бездротовий брелок. За даними Google, «цифрові ключі для авто забезпечують підвищений рівень безпеки порівняно з брелоками, які вразливі до ретрансляційних атак». Такі атаки підсилюють сигнал брелока, що дозволяє відчинити авто без фізичної близькості ключа чи власника.
Одна з головних переваг UWB — можливість дуже точно визначати положення об’єкта відносно приймача. Тому цифровий ключ не розблокує авто, якщо ваш смартфон не перебуває фізично поруч із машиною. А дані про ваш автомобіль зберігаються у захищеній області смартфона і захищені тими самими механізмами, що й ваші фото або повідомлення.
Процес додавання ключа від авто в Google Wallet залежить від конкретної моделі машини. Деякі виробники дозволяють зробити це безпосередньо через свій фірмовий застосунок, інші надсилають електронний лист із кнопкою «Add to Android». Частина автовиробників дозволяє налаштувати ключ через мультимедійну систему автомобіля. У будь-якому випадку вам знадобиться актуальний Android-смартфон із встановленим Google Wallet і обліковим записом Google.
У всіх трьох типових сценаріях потрібно ввійти до свого Google-акаунта, прийняти умови використання і пройти автентифікацію смартфона — через NFC (зчитувач у авто часто вмонтований у бездротову зарядку), одноразовий код підтвердження або обидва способи.
Функція цифрових ключів на Android потребує смартфона з Android 12 або новішою версією. Наприклад, це може бути Pixel 6 або новіший, смартфон лінійки Samsung Galaxy S26, Motorola Razr чи Razr Plus, OnePlus 15 тощо. Google веде повний список сумісних пристроїв на своєму сайті, але загалом підійде будь-який смартфон на актуальній версії Android із підтримкою Bluetooth, UWB та NFC. Водночас для базових функцій цифрового ключа обов’язкові лише Bluetooth і NFC — UWB потрібен для розширених можливостей.
Щодо автомобілів, підтримка цифрових ключів наразі зосереджена переважно в преміум- та люксовому сегменті, а також серед нових електромобілів, але з часом це може змінитися. Цифрові ключі підтримують Kia EV3, EV4, EV5, оновлений EV6 та EV9. Те саме стосується Hyundai IONIQ 5 та IONIQ 5N. Якщо ви їздите на Volvo EX90, BMW X5 або Rivian, випущеному після 2025 року, вам також пощастило.
Якщо вашої моделі немає в цьому короткому списку, бренд все одно може підтримувати цифрові ключі на Android. За даними сайту Google, цю функцію зараз підтримують такі основні бренди у США та Європі:
Audi
BMW
Genesis
Hyundai
Kia
Lexus
Mercedes-Benz
MINI
Polestar
Porsche
RAM
Toyota
Volvo
Попри те, що UWB та NFC можуть зробити цифровий ключ безпечнішим за звичайний брелок, використання смартфона як ключа не позбавлене ризиків. Додавання ключів від авто в телефон робить його втрату ще небезпечнішою. Якщо у вас слабкий захист пристрою (наприклад, простий PIN-код), зловмиснику буде простіше дістатися до вашої машини, якщо він поцупить смартфон. Покладання виключно на телефон замість фізичного ключа може створити проблеми й у випадку збою програмного забезпечення, який заблокує доступ до Google Wallet, або якщо ви взагалі втратите пристрій.
Найпростіше рішення — завжди мати з собою фізичний ключ як резерв, так само як ви носите звичайний гаманець навіть при використанні Google Pay. У разі збою смартфона ви завжди зможете відкрити авто ключем або ключ-карткою. Також варто увімкнути біометричну автентифікацію та вимкнути пасивний вхід — механізм Google для автоматичного розблокування авто — щоб двері відчинялися тільки за вашої свідомої дії. Якщо телефон украдуть, ви можете видалити або призупинити дію цифрового ключа з іншого пристрою, щоб ним не змогли скористатися, доки ви не повернете собі смартфон.
Чотири роки — довгий термін між поколіннями навушників. Деякі компанії оновлюють моделі щороку чи раз на два роки, інші ж розтягують цикли оновлення. Перевага тривалішого життєвого циклу в тому, що за цей час виробник зазвичай встигає підготувати суттєвіші покращення. Якщо зміни дійсно відчутні, а не просто ітеративні, нова модель стає набагато привабливішою навіть для власників попереднього покоління.
Sennheiser востаннє оновлювала лінійку накладних бездротових Momentum у 2022 році, тоді головними фішками були повністю новий дизайн і акумулятор на 60 годин роботи. Тепер з’явилися Momentum 5 Wireless з помітно покращеним звучанням і активним шумозаглушенням (ANC). Компанія також робить ставку на довговічність, додаючи змінний акумулятор, який користувач може замінити самостійно, щоб ще більше продовжити строк служби гарнітури. Але, як завжди, не обійшлося без нюансів.
Дизайн і керування
Мені не надто сподобався простий, переважно пластиковий дизайн Momentum 4. Після публікації огляду я прочитав чимало коментарів про те, що відмінний звук і неймовірна автономність роблять непоказну зовнішність менш важливою. Цю логіку легко зрозуміти, але я все ж був радий побачити, що в Momentum 5 Sennheiser трохи освіжила дизайн, зробивши його візуально більш преміальним.
Для початку, логотипи Sennheiser на оголів’ї тепер розташовані на фактурних сріблястих дисках, а не просто на відкритому пластику. Компанія також зробила чашки навушників суцільними, прибравши елемент, який раніше виглядав як окрема зовнішня кришка. Разом з нею зникла й виїмка по краю чашки — тепер усе виглядає більш цілісно. Нарешті, Sennheiser додала сріблясті акценти до сіток мікрофонів, прикрасивши їх логотипом Momentum 5 на лівій чашці та логотипом компанії на правій.
Як і в попередній моделі, на правій чашці є одна фізична кнопка, яка відповідає за ввімкнення живлення та Bluetooth-парування. Вона ж використовується для вимкнення мікрофонів під час дзвінків або виклику голосового помічника. Всі інші елементи керування відтворенням і ANC покладені на сенсорну панель на зовнішній стороні цієї ж чашки — як і в Momentum 4. Є також жест «щипка» двома пальцями для регулювання рівня адаптивного шумозаглушення або режиму прозорості — залежно від того, який режим активний. Подвійний дотик двома пальцями вмикає звук Dolby Atmos.
Поруч із кнопкою живлення розміщений ряд із п’яти світлодіодів — вони показують рівень заряду акумулятора та стан режиму сполучення. Окремий індикатор на кінці рядка блимає червоним, коли ви успішно вимкнули навушники. Тут же розташовані порти USB-C і 3,5 мм аудіороз’єм.
Всередині лівої чашки, за знімною амбушурою, знаходиться змінний акумулятор. Щоб дістатися до нього, знадобиться невелика хрестова викрутка: потрібно відкрутити чотири маленькі гвинти, що утримують панель динаміка, після чого можна буде витягнути й замінити батарею.
Додаток Smart Control Plus
Усі налаштування Momentum 5 здійснюються через застосунок Smart Control Plus. Тут з’явився новий 8-смуговий еквалайзер, який дає більше можливостей точно підлаштувати звуковий почерк навушників. Є також набір готових пресетів для тих, хто не хоче витрачати час на ручне налаштування.
Через додаток можна тонко відрегулювати рівні ANC та режиму прозорості, ввімкнути Dolby Atmos або скористатися функцією Sound Personalization, що алгоритмічно коригує звучання під ваші слухові вподобання.
Повернулися й «звукові зони» — можна задати автоматичну зміну налаштувань залежно від геолокації. Подібний підхід використовує і Sony: це зручно, якщо ви хочете, щоб удома, в офісі чи в спортзалі автоматично активувалися різні профілі. Але варто пам’ятати, що для цього додатку потрібен доступ до вашого місцезнаходження.
Подобається й те, що в Smart Control Plus можна налаштовувати плитки на головному екрані. Інші виробники теж це роблять, але така персоналізація дозволяє вивести на передній план саме ті інструменти, якими ви користуєтесь найчастіше, а непотрібне сховати.
Bluetooth і кодеки
Зазвичай я не акцентую увагу на версіях Bluetooth у навушниках, але з Momentum 5 тут є цікава деталь. Sennheiser постачає їх із Bluetooth 5.4, але обіцяє оновити їх до Bluetooth 6.0 найближчим часом. Основні переваги — менша затримка та краща якість звуку. Уже зараз Momentum 5 підтримують кодеки AAC, aptX Adaptive і aptX Lossless. Також гарнітура сумісна з фірмовим передавачем високої роздільної здатності BTD 700, який постачався з дорожчою моделлю HD 630 та продається окремо.
Звук: сильна сторона Sennheiser
Якщо є щось, що Sennheiser стабільно добре вдається в лінійці Momentum, так це якість звуку. Momentum 4 певний час навіть входили до нашого списку найкращих навушників саме за звучання. За майже чотири роки конкуренція значно посилилася, але Momentum 5 теж звучать відмінно.
Компанія окремо наголошувала, що приділила більше уваги розділенню інструментів і додала басу, не жертвуючи деталізацією. Саме відчуття простору, навіть без увімкненого Dolby Atmos, найбільше вразило в налаштуванні 42-мм драйверів, натхненних відкритими HD 600.
Покращений розподіл елементів міксу особливо відчутний на четвертому альбомі American Football (він так і називається American Football LP4). Унікальна, складна гітарна робота гурту стає справжнім полігоном для Momentum 5, з синтами і вокалом, що «пливуть» зверху, і барабанами, які тримають складні розміри внизу. Складається враження, що ви ніби ковзаєте крізь треки, а не просто слухаєте звук, спрямований прямо у вуха — кожен інструмент виразно вирізняється власною звуковою текстурою.
Повніший бас особливо помітний на більш вибухових композиціях, як-от «Twice» від Bilmuri: хаотичність треку ніколи не здається тісною або стиснутою, навіть у максимально насиченому бриджі ближче до фіналу.
Dolby Atmos і просторовий звук
Momentum 5 тепер підтримують Dolby Atmos, але потенціал функції поки що повністю не розкритий. Sennheiser обіцяє «в найближчі тижні» додати 3D-відстеження рухів голови, що має зробити просторовий звук ще більш занурювальним.
На жаль, на даний момент, на мою думку, перемикання тумблера Atmos у додатку Smart Control Plus не покращує звучання Momentum 5. Базове налаштування подобається мені більше, навіть для контенту, створеного спеціально під цей формат: із Dolby Atmos вокал стає занадто домінуючим, а решта міксу ніби відходить на другий план. У результаті треки на кшталт «Golden» із саундтреку до K-Pop Demon Hunters втрачають свій зазвичай високий рівень енергії. Я з цікавістю повернуся до цього питання, коли з’явиться оновлення з head tracking.
ANC і мікрофони
Під час анонсу Momentum 5 25 травня Sennheiser зробила гучні заяви щодо покращення ANC. Кількість мікрофонів для активного шумозаглушення та режиму прозорості подвоїли: тепер їх по чотири з кожного боку. За словами компанії, така система до трьох разів ефективніша в блокуванні дратівливих звуків, зокрема людських голосів.
Ця обіцянка підтвердилася в моїх тестах, коли мені був потрібен дуже потужний ANC, щоб заглушити нескінченні серії Bluey і Peppa Pig у тиждень між закінченням школи та початком літнього табору. Я міг увімкнути музику й спокійно працювати, не відволікаючись на мультики з iPad. Загалом Momentum 5 помітно краще блокують шум, ніж Momentum 4, тож Sennheiser вирішила одну з головних проблем у порівнянні з Bose та Sony.
Компанія також стверджує, що додаткові мікрофони забезпечують «більш природне звучання голосу» під час дзвінків і відеоконференцій. Функція Sidetone, яка підмішує ваш голос у навушники, щоб ви не кричали несвідомо, тепер вмикається автоматично й підлаштовується під рівень навколишнього шуму. Додана й Own Voice Detection: вона розпізнає частотний діапазон вашого голосу, щоб уникнути спотворень через роботу системи шумозаглушення.
На практиці голос дійсно звучить краще, але не настільки, як хотілося б, судячи з маркетингових заяв. Автоматичний Sidetone працює добре, і справді, коли ANC доводиться агресивно відсіювати фоновий шум, ви звучите менш «роботично». Однак співрозмовник все одно чує постійні джерела шуму на кшталт гучних вентиляторів, а загальна чіткість голосу поступається окремим конкурентам.
Чи достатні Momentum 5 для більшості робочих дзвінків? Так. Чи найкращий це варіант, коли ключову роль відіграє саме якість передачі голосу? Швидше за все, ні.
Автономність
У чому Momentum 5 трохи програють попередникам, так це в часі роботи від одного заряду — але відставання невелике. Momentum 4 могли тримати до 60 годин із увімкненим ANC, тоді як для цієї моделі Sennheiser заявляє 57 годин. Різниця не критична, але вона є — і може засмутити, якщо згадати ще й про підвищення ціни.
Втім, із огляду на покращене звучання й додавання Dolby Atmos з майбутнім head tracking, я би сказав, що невелике скорочення автономності виправдане, якщо саме це було потрібне для посилення аудіоможливостей.
Я ще не встиг безперервно відпрацювати на Momentum 5 усі 60 годин. Але, виходячи з мого звичного сценарію — ANC увімкнений майже завжди, і лише кілька разів на день я перемикаюся в режим прозорості для дзвінків, — немає причин сумніватися в заявах Sennheiser щодо автономності. Якщо виявиться інакше, я готовий це зафіксувати.
Конкуренти й позиціонування
Розрив між найкращими флагманськими навушниками на ринку зараз значно скоротився. Bose і Sennheiser практично наздогнали Sony, хоча остання все ще зберігає перевагу за кількістю функцій: лінійка 1000X, включно з новими 1000X The Collexion, пропонує більше інструментів, ніж будь-який конкурент.
Донині головною зоною, де Sennheiser програвала Sony WH-1000XM6 і другому поколінню Bose QuietComfort Ultra, була саме ефективність ANC. Із Momentum 5 ця різниця тепер мінімальна.
Sennheiser також пропонує власну цікаву альтернативу Momentum — модель HD 630. Якщо для вас на першому місці стоїть звук, це справжній «монстр»: у комплекті йде Bluetooth-адаптер високої роздільної здатності, є підтримка lossless-аудіо через USB-C. Акумулятор тут теж тримає до 60 годин. Однак за весь цей набір доведеться заплатити приблизно на 100 доларів більше, ніж за Momentum 5.
Підсумки
Якщо говорити про оновлення, Momentum 5 цілком виправдали очікування. Компанія змогла покращити й без того якісний звук і створити більш ефективну систему ANC. Паралельно вона поступово вирішує й мої претензії до дизайну Momentum 4, додаючи невеликі, але приємні візуальні зміни.
Попри трохи коротший час роботи від батареї, Momentum 5 усе ще забезпечують кілька днів використання на одному заряді — заряджати їх доведеться не так часто.
Наразі в Momentum 5 є два основні недоліки: ціна й реалізація Dolby Atmos. Навушники подорожчали на 50 доларів порівняно зі стартом Momentum 4, що, з огляду на нинішню економічну ситуацію, не виглядає шокуючим, але залишається важливим фактором.
Також хочеться вірити, що з оновленням, яке додасть head tracking для Dolby Atmos, ця функція стане реальною перевагою, а не тим, що хочеться вимкнути. Якщо Sennheiser вдасться цього досягти, у компанії будуть усі підстави претендувати на вершину списків найкращих навушників.
007 First Light виглядає ідеальним способом перезапустити Джеймса Бонда. Молодша версія героя тут — не мізогінний брутальний тип, як у романах, але все ще самовпевнений месник, який ефектно дає раду ворогам. Завдяки величезному досвіду студії IO Interactive, творців Hitman, у створенні стелс-екшенів, First Light нарешті дає змогу грати за Бонда-шпигуна, а не просто за хлопця, який розстрілює всіх підряд. У результаті маємо захопливий шпигунський трилер, зіпсований лише кількома затягнутими масовими перестрілками.
Goldeneye на Nintendo 64 я любив, але неможливо заперечувати, що його сюжетну кампанію згадують значно рідше, ніж головну фішку — можливість «мочити» друзів на одному екрані. Наступним іграм так і не вдалося відтворити магію образу Бонда: вони майже завжди намагалися перегнати кінематографічний досвід у форму стрілянини й погонь. Геній IOI у тому, що студія побудувала гру про Бонда на базі надійної стелс-механіки Hitman та великих рівнів, заповнених NPC, зробивши її максимально занурювальною. Акцент зроблено на інтерактивності, а не на спробах наздогнати кіно.
Гра починається з моменту, коли Бонд — звичайний авіатор без жодного звʼязку з MI6. Після того, як його літак збиває загадкова приватна військова компанія, герою доводиться тихо ухилятися від солдатів і водночас вивчати базову стелс-рутинну гри. Працює це очікувано: можна ховатися в укритті або за предметами, щоб уникати поглядів ворогів, а над головами противників зʼявляється акуратний індикатор помітності. Приємний штрих — можливість ривком добігати до укриття: це робить Бонда спритнішим, ніж, скажімо, Нейтана Дрейка з Uncharted. (Гра навіть кидає легкий жарт у бік Дрейка, натякаючи, що Бонд починає нагадувати археолога-авантюриста.)
IOI нікуди не поспішає у 007: First Light. Минає чимало часу, перш ніж ви отримуєте доступ до безшумних добивань, а ще довше — до вільного використання вогнепальної зброї. Перш ніж опинитися на справжньому завданні, минає приблизно три години. У цей час Бонд перебуває на тренувальній базі MI6, де заводить кількох близьких друзів (і потенційних ворогів).
Обовʼязковий навчальний сегмент IOI подає з нетиповою кінематографічністю. В один момент гра стискає тренування з рукопашного бою, стрільби та паркуру в одну плавну послідовність — точно як монтаж у кіно. Я ледь встигав усвідомлювати, що стрибаю між абсолютно різними діями та локаціями. Не встиг озирнутися, як Бонд уже був готовий до поля бою (а я знав, які кнопки натискати).
Коли Бонд входить у світ MI6, він отримує комплект гаджетів від Q — персонажа, який традиційно забезпечує Бонда високотехнологічним спорядженням. Q-Watch дає змогу зламувати навколишню електроніку — механіка дуже нагадує хакінг у серії Watch Dogs від Ubisoft. Телефон-дротик миттєво отруює цілі; лазерний ремінь ріже замки й засліплює ворогів; ракетна ручка — саме те, про що ви подумали. Корисні не всі — скажімо, для Shockwave Camera чи Flash Mine я так і не знайшов застосування, — але набір дозволяє налаштувати стиль проходження під себе.
Окрім «заліза» Бонда, величезну роль у 007: First Light відіграє технологічний бекграунд сюжету. Зʼясовується, що MI6 співпрацює з технологічним мільярдером заради — скажімо це разом — AI-суперкомпʼютера, який переглядає всю доступну у світі інформацію. THEAI, названий на честь грецької богині передбачення (і підозріло схожий на «the AI»), нібито став гучним успіхом для Британії, але дистопічні наслідки видно від початку. Як ми зрозуміємо, що всесильний ШІ помиляється? І чи не може технологічний гігант маніпулювати його висновками задля власної вигоди?
Коріння Hitman видно в First Light від перших хвилин, але воно проявляється ще сильніше після закінчення «шпигунської школи». Спершу треба проникнути в переповнений нічний клуб, щоб вирахувати підозрюваного — це пряма відсилка до кількох класичних рівнів у Hitman. Масштаб гри особливо відчутний у другій місії, де ви розшукуєте колишнього агента MI6 у бутік-готелі, де паралельно проходить шаховий турнір. Сам готель — величезний, прекрасно спроєктований і заповнений десятками гостей та учасників, багато хто з них залучений до сценарних рутин або діалогів. Одна лише ця частина механічного міні-світу First Light відчувається живішою, ніж більшість бездушних open-worldʼів.
Це ще не повноцінний immersive sim на кшталт Dishonored, але в дусі Hitman свої цілі можна досягти різними шляхами. Не варто лише розраховувати на підхід «увірватися з гарматою наголо». У більшості ситуацій система «License to Kill» не дозволяє вам відкривати вогонь першими — стріляти можна лише у відповідь. Це, по суті, нагадування, що ви граєте не холоднокровного кілера, а агента розвідки, і заклик витрачати час на стелс, пересування в тіні та безшумні нейтралізації ворогів.
Гра, на щастя, набагато поблажливіша за Hitman, якщо ви спалитеся. У Hitman це могло підняти на ноги всю карту й змусити перезавантажувати збереження. У First Light, якщо ворог помітив Бонда, ви можете просто оглушити його або вдарити об найближчу поверхню. Складніше стає, коли вас бачать кілька противників, але навіть тоді після зачистки можна спокійно продовжувати місію.
Хоча First Light більшість часу тримається «на землі», без кількох масштабних постановочних сцен не обійшлося — все ж це гра про Бонда. Доведеться займатися паркуром по дахах Лондона (привіт вступній сцені з «Казино Рояль»), битися кулаками, пролітаючи крізь кілька поверхів будівель, та таранити машини за кермом сміттєвоза. Є й кілька великих перестрілок, де потрібно косити десятки ворогів: вони дають потужний адреналін, але дуже швидко набридають.
Відчувається, що IOI значно більше думала про стелс, ніж про масштабні бойові сцени, і часом важко зрозуміти, куди саме бігти, коли по тобі стріляють з двадцяти стволів. Першу велику перестрілку в аеропорту мені довелося перепроходити приблизно десять разів, перш ніж я знайшов маршрут, що дозволяє вижити. (Для тих, хто легко дратується, складність можна знижувати «на льоту».)
Можливо, це наслідок того, що я грав дуже швидко заради огляду, але проблему темпу First Light важко ігнорувати. Коли дія й зловісна змова виходять на пік, гру починають гальмувати затягнуті стелс-епізоди, завдання-забігайлівки та мляві бос-файти. Вони не руйнують загальне враження від First Light, але відчутно, що історію можна було б підтягнути й ущільнити.
Стрімінговий сервіс Paramount+ імовірно використав генеративний ШІ, щоб створити обкладинку (thumbnail) для фільму “Star Trek II: The Wrath of Khan”. Про це повідомляє Kotaku. На зображенні капітан Керк у виконанні Вільяма Шатнера одягнений у діловий костюм. У “Гніві Хана” Керк ніколи не зʼявляється в бізнес-костюмі — як, власне, і в будь-якому іншому фільмі чи серіалі за десятиліття, відколи Шатнер грає цього персонажа. Максимум — він якось носив клечату сорочку й джинси під час візиту на Землю 1930-х.
Автор матеріалу зауважує, що подивився всі епізоди “Зоряного шляху” у більш ніж десятку серіалів і не впевнений, що в цьому далекому майбутньому бізнес-костюми взагалі існують, окрім поодиноких появ на голографічній Холодеці. У світі Federation немає грошей, тож і потреби в бізнесі — теж.
Це підводить до запитання, чому ж Paramount+ та його “маленький AI-приятель” вирішили посадити найіконічнішого капітана Starfleet у сорочку з краваткою. Точної відповіді немає, але художник Райан Естрада має свою версію. Він звернув увагу, що реальне зображення Керка взято саме з “Гніву Хана” — зі сцени, де капітан проходить сканування сітківки ока, щоб отримати доступ до компʼютерного файлу. Сцена не надто видовищна, і на ній він у стандартній формі Starfleet.
Естрада припускає, що Paramount+ захотів зробити саме цей кадр з Керком під час сканування сітківки ключовим зображенням і використати його як превʼю. Однак у фільмі це крупний план обличчя Шатнера, тож за допомогою генеративного ШІ голову Керка “посадили” на штучне тіло й одягли це тіло в бізнес-костюм. Волосся також виглядає штучним і дивним, адже в оригінальному кадрі верхня частина голови зрізана по лобі. Так народився “AI slop Kirk” — Кирк із ШІ-пюре.
Kotaku підтверджує, що це превʼю досі використовується на платформі, що також масово відзначають користувачі в інтернеті. Власник Paramount Девід Еллісон нещодавно заявив CNBC, що компанія “використовує технології, щоб трансформувати кожен аспект нашого бізнесу”. Якщо цей thumbnail є провісником майбутніх змін, фанатам “Зоряного шляху” варто замислитися про поповнення колекції Blu-ray-дисками.
СЕО Cognition Скотт Ву знову опинився у центрі уваги після того, як його стартап із розробки AI-агента для програмування за два роки залучив $1 млрд інвестицій при оцінці $26 млрд. Cognition створила Devin — одного з перших і, можливо, найуспішніших AI-агентів для написання коду. За словами Ву, Devin «природно бере на себе завдання від початку до кінця».
У блозі, де компанія оголошувала про раунд, Cognition окреслила бачення «переходу до світу самокерованої розробки програмного забезпечення».
Чи може Devin замінити, скажімо, програміста середнього рівня L4? І так, і ні, сказав Ву в розмові з TechCrunch. «Ми ніколи не думали про це як про заміну людей. Я знаю, що такий сценарій часто обговорюють, але це ніколи не було нашим баченням».
У цьому божевільному 2026 році, коли майже щодня черговий технічний СЕО оголошує скорочення персоналу в ім’я заміни працівників ШІ, Ву особливо наголошує, що не хоче, аби розробники коду втрачали роботу. «Ми всі самі програмісти, — пояснює він. — Я почав писати код у дев’ять років».
За нещодавнім профілем у Colossus, Ву називають одним із найуспішніших дитячих змагальних програмістів усіх часів. У другому класі школи він переміг у загальнонаціональній олімпіаді з математики для семикласників, що запустило дитинство, насичене математичними та програмістськими турнірами. Тоді ж він познайомився з іншими вундеркіндами, які згодом заснували AI-стартапи, зокрема Scale AI, де СЕО — Александер Ван.
Тож, каже він TechCrunch, метою ніколи не було зробити людських програмістів зайвими.
«Коли ми почали будувати Devin, це трохи смішно, — згадує Ву, — але ми просто думали про нього як про: це твій напарник, який допомагає будувати більше». Він навіть показує маленьку м’яку іграшку з комп’ютером у лапах — свого роду плюшевого Devіn, який стоїть у нього на столі. Він сприймає її як фізичний символ AI-кодера Devin: «Це мій напарник, який допомагає будувати більше».
Ву не хоче, щоб AI-агенти забирали в людей радість від програмування.
«Ні для кого не секрет, що більшість розробників люблять створювати софт, правда? — каже він. — Якщо ви їх запитаєте чому, вони, по суті, скажуть: “Я можу створювати речі з нічого. Я можу втілити свою ідею в продукт. Я можу перетворити її на досвід для користувача”».
Подібно до того, як візуальні середовища розробки абстрагували створення ПЗ від машинних інструкцій, Ву бачить в агентах ще один рівень абстракції між баченням програмного продукту та його реалізацією.
Водночас у самій Cognition роль Devin — фактично відвантажувати майже все програмне забезпечення. За даними компанії, 89% коду, який комітять її інженери, створено Devin, а решта — локальними агентами у Windsurf, конкурента в сфері AI-кодування, якого Cognition придбала торік.
Ву пояснює, що агент здебільшого виконує завдання з так званого «довгого хвоста» підтримки, які багато розробників і так не люблять: оновлення старого програмного забезпечення, перенесення застосунків із однієї платформи на іншу. За його словами, агенти звільнять програмістів «від великої кількості монотонної роботи, щоб вони могли більше займатися творчою частиною».
Тому Ву дратує сама постановка питання про те, що Devin нібито «замінює» живих програмістів. Хоча він і визнає, що агент може працювати автономно, його рівень він оцінює як «десь між джуніором і мідлом», залежно від конкретного завдання.
Щодо концепції самокерованого софту, де агент навчається й сам себе вдосконалює, щоб одного дня вийти на вищі рівні («рекурсивний» — одне з останніх модних слів в AI), Ву каже: «На нас чекає дике майбутнє».
Він очікує, що агенти увійдуть і в інші сфери, де навчатимуться завдань — від підтримки клієнтів до медицини, — але сподівається, що й там метою буде підсилення роботи людей, а не їх повна заміна.
«Код і софт стали першими, де ми бачимо цей зсув, але те саме станеться й в інших індустріях, — прогнозує він. — З самого початку для нас було очевидно: людина завжди має вирішувати, що робити… Це дуже добре видно в розробці ПЗ, але, гадаю, це справедливо й для всіх інших професій».
Після того, як дослідник кібербезпеки опублікував серію невиправлених вразливостей у продуктах Microsoft разом із кодом для їх експлуатації, компанія пригрозила вжити проти нього юридичних заходів і звернутися до поліції. Ця завуальована погроза відновила давню дискусію про те, який обовʼязок – якщо взагалі існує – мають дослідники безпеки щодо розкриття вразливостей, що стосуються великих та заможних технологічних гігантів.
У середу Microsoft опублікувала допис у блозі з критикою на адресу дослідника під псевдонімом Nightmare Eclipse за публічне розкриття серії вразливостей, зокрема BlueHammer, RedSun, UnDefend і YellowKey. Ці недоліки зачіпали такі продукти, як вбудований в Windows антивірус Defender та інструмент шифрування диска BitLocker.
Суть претензій Microsoft у тому, що дослідник не намагався спочатку повідомити компанію про помилки, аби вона могла їх виправити. Саме таке повідомлення було б «відповідальним», як зазначається в блозі Microsoft. Інша частина аргументації компанії полягає в тому, що, оприлюднивши деталі вразливостей і способи їх експлуатації до випуску патчів, Nightmare Eclipse міг допомогти зловмисникам. За даними Microsoft і американського агентства з кібербезпеки CISA, деякі з оприлюднених Nightmare Eclipse вразливостей уже використовуються хакерами в реальних атаках.
«Наш підрозділ Digital Crimes Unit і надалі порушуватиме справи проти цих дійових осіб і тих, хто сприяє їхній злочинній діяльності, координуючись у разі потреби з правоохоронними органами по всьому світу», — написала Microsoft. (За інформацією на сайті компанії, місія Digital Crimes Unit — захист компанії різними стратегіями, включно з «цивільними позовами, технічними контрзаходами, кримінальними зверненнями та державно-приватними партнерствами».)
У серії публікацій у блозі за останні кілька тижнів — без особливих конкретних деталей — Nightmare Eclipse стверджував, що контактував з Microsoft, але компанія нібито поводилася з ним неналежно, зокрема заблокувала доступ до його акаунта в Microsoft Security Response Center — порталу, через який дослідники повідомляють про вразливості. З натяків Nightmare Eclipse випливало, що в нього не залишилося іншого виходу, окрім як розкрити вразливості публічно. Це фактично зробило їх «нульовими днями» (zero-day) — терміном, який означає вразливості, про існування яких розробник програмного забезпечення не знає на момент розкриття або експлуатації.
Дослідник опублікував вразливості в репозиторіях з відкритим кодом GitHub (який належить Microsoft) та GitLab. Облікові записи дослідника на цих платформах заблоковані.
Nightmare Eclipse і Microsoft не відповіли на запити про коментар.
Експерти з безпеки попереджають про «охолоджувальний ефект»
Цей публічний конфлікт знову підняв давню й досі дещо суперечливу дискусію: чи мають незалежні дослідники безпеки обовʼязок стежити за тим, щоб знайдені ними вразливості були виправлені? І наскільки далеко вони повинні заходити, щоб домогтися, аби компанії, продукти яких є вразливими, справді їх виправили?
Одна частина цієї дискусії вже фактично вирішена й широко визнана: дослідники заслуговують на оплату своєї праці. Хоч зараз це може звучати очевидно, на це пішли роки боротьби, зокрема в межах кампанії 2009 року під назвою «No More Free Bugs». Майже 20 років потому більшість компаній — і великі, і малі — платять винагороди за знайдені баги (bug bounty), які сьогодні можуть сягати шести цифр і більше для дослідників, які конфіденційно повідомляють про вразливості та узгоджують публікацію технічних деталей після їх виправлення.
У відповідь на останній скандал із Nightmare Eclipse численні дослідники почали ділитися власним негативним досвідом повідомлення про баги в Microsoft. Можна сказати, що значна частина спільноти фахівців з кібербезпеки відверто невдоволена тим, як Microsoft поводиться в цій ситуації. До критиків належать і ветерани галузі, як-от засновниця Luta Security Кеті Муссуріс, яка, працюючи в Microsoft у середині та наприкінці 2000-х, стала піонеркою програм винагород за баги та переконала технологічного гіганта відмовитися від концепції «відповідального розкриття», запропонувавши натомість термін «координоване розкриття».
«Використання терміна “відповідальне” розкриття — це, на мою думку, був перший промах», — сказала Муссуріс у коментарі TechCrunch, маючи на увазі блог Microsoft. — «Додавання загрози переслідування, через згадку [Digital Crimes Unit], було вже занадто й лише призведе до того, що дослідники безпеки не довірятимуть Microsoft».
Муссуріс попередила, що наслідком втрати довіри дослідників до Microsoft може стати охолоджувальний ефект, коли менше людей буде готове повідомляти про вразливості, «роблячи середовище менш безпечним для всіх нас».
Дослідник безпеки та колишній співробітник Microsoft Кевін Бомонт також розкритикував компанію в окремому блозі, назвавши її позицію «сміттєвим пожежею власного виробництва» (dumpster fire of its own making).
«Створення й поширення експлойтів-доказів концепції для “нулевих днів” тепер вважається “злочинною діяльністю”?» — написав Бомонт. — «“Відповідальне розкриття” дуже часто формулюється так, щоб захистити власника продукту, а не клієнта — використання цього підходу для спроб кримінального переслідування людей є новим дном».
Компанія ThermoWorks більше відома своїми харчовими термометрами, але тепер переносить свою репутацію максимальної точності в нову категорію. З моделлю Gravitas ThermoWorks представляє свої перші ваги, розраховані на точні вимірювання на кухні, які підтверджені суворими тестами компанії та сертифікованим калібруванням. Водночас у цьому новому для бренду сегменті дизайн і функції пам’яті Gravitas можуть навіть затьмарити саму точність.
Головна особливість Gravitas — повністю бездротовий, знімний дисплей, щоб великі миски чи каструлі не закривали показники. Підсвічений екран легко від’єднується від основи й може бути розташований у зручнішому місці. Великі цифри, автоматичний поворот на 180 градусів і вбудовані магніти дають ще більше варіантів для розміщення. За бездротовий зв’язок відповідає радіоканал на частоті 2,4 ГГц, тож немає потреби в Bluetooth чи Wi‑Fi-паруванні.
Ще одна помітна можливість Gravitas — 20‑хвилинна пам’ять. Ваги переходять у режим очікування після п’яти хвилин бездіяльності, але останнє вимірювання не зникає. У цьому режимі пристрій зберігає останнє значення до 15 хвилин. У специфікації також заявлено тривалий час роботи від батарей: базовий блок Gravitas працює до 300 годин від чотирьох батарейок AA, а дисплей — до 350 годин від двох AA. Уся конструкція має ступінь захисту IP66, а вимірювальну платформу можна зняти й помити вручну.
Щодо точності, Gravitas вимірює з кроком у десяту частку грама та тисячну частку унції. Похибка, за обіцянкою ThermoWorks, не перевищує 0,7 г — це підтверджено калібруванням, простежуваним за стандартами NIST. Максимальне навантаження становить 11 фунтів (5 кг).
Ваги Gravitas уже доступні для передзамовлення за ціною $119 у кольорах: графітовий, червоний, білий, синій і жовтий.
Стартап Groq планує залучити $650 млн нового фінансування від наявних інвесторів, повідомляє Axios із посиланням на джерела. Компанія робить ставку на розвиток свого «неохмарного» inference-бізнесу, який базується на власних AI-чипах та системах.
У грудні Groq уклала з Nvidia так звану «не-угоду з поглинання», оцінену приблизно у $20 млрд. Вона передбачала перехід частини топменеджменту Groq до чипового гіганта, а також ліцензування Nvidia апаратної технології Groq. За даними Axios, ця угода стала вигідною для інвесторів стартапу, які отримали виплати готівкою. Якщо б це було повноцінне поглинання, воно стало б найбільшою покупкою Nvidia.
Тепер від цих інвесторів очікують нової підтримки — вони мають профінансувати плани Groq з розширення хмарного inference-бізнесу. Цей сервіс дозволяє розробникам та корпоративним клієнтам розміщувати додатки, що потребують інтенсивних обчислень на етапі виконання моделей ШІ. Inference — це обробка запиту до ШІ-моделі після того, як користувач вводить промпт, і наразі саме вона є значно більш затребуваною в індустрії, ніж навчання моделей.
Новим курсом компанії нині керують виконувач обов’язків CEO Адам Вінтер та CFO Метт Енг.
Частково раунд фінансування на $650 млн уже можна вважати гарантованим. За інформацією Axios, інвестори Groq — фонди Disruptive та Infinitium — погодилися викупити всю суму раунду, якщо інші наявні інвестори не захочуть брати участь пропорційно своїм часткам.
Штучний інтелект змінює світ і водночас породжує цілу нову мову, щоб описати, як саме він це робить. Варто лише кілька хвилин почитати про ШІ — і ви натрапите на LLM, RAG, RLHF та ще десятки термінів, від яких почуваються невпевнено навіть дуже обізнані люди в технологіях. Цей глосарій — наша спроба це виправити. Ми регулярно його оновлюємо разом із розвитком галузі, тож сприймайте його як «живий» документ — так само, як і системи ШІ, які він описує.
AGI
Artificial general intelligence, або штучний загальний інтелект (AGI), — доволі розпливчастий термін. Зазвичай ним позначають ШІ, який є здатнішим за пересічну людину в багатьох, якщо не більшості, завдань. CEO OpenAI Сем Альтман якось описав AGI як «еквівалент типової людини, яку ви могли б найняти співробітником». У статуті OpenAI AGI визначається як «високоавтономні системи, що перевершують людей у більшості економічно цінної роботи». У Google DeepMind трактування трохи інше: там AGI вважають «ШІ, який щонайменше не поступається людині в більшості когнітивних завдань». Заплуталися? Не страшно — провідні дослідники ШІ теж.
AI agent
AI agent — це інструмент, який використовує технології ШІ, щоб виконувати серію завдань від вашого імені — більше, ніж може базовий чат-бот. Наприклад, подавати звіти про витрати, бронювати квитки чи столик у ресторані або навіть писати й підтримувати код. Втім, як ми вже пояснювали раніше, у цьому напрямі багато рухомих частин, тож «AI agent» може означати різні речі для різних людей. Інфраструктура для реалізації всіх задумуваних можливостей ще будується. Але базова концепція — це автономна система, яка може звертатися до кількох систем ШІ, щоб виконувати багатокрокові завдання.
API endpoints
Уявіть API endpoints як «кнопки» на «задній панелі» програмного забезпечення, які інші програми можуть «натискати», щоб змусити його щось робити. Розробники використовують такі інтерфейси для створення інтеграцій — наприклад, щоб одна програма могла отримувати дані з іншої або щоб агент ШІ міг безпосередньо керувати зовнішніми сервісами без ручної роботи людини з кожним інтерфейсом. Більшість розумних домашніх пристроїв і підключених платформ мають такі приховані кнопки, навіть якщо звичайні користувачі їх не бачать і не використовують. У міру того як агенти ШІ стають потужнішими, вони дедалі частіше здатні самостійно знаходити й використовувати ці endpoints, відкриваючи потужні — і подекуди несподівані — можливості для автоматизації.
Chain of thought
На просте запитання людський мозок може відповісти майже без роздумів — наприклад, «яка тварина вища, жираф чи кіт?». Але в багатьох випадках вам потрібен олівець і папір, щоб дійти правильної відповіді, бо є проміжні кроки. Скажімо, у фермера є кури й корови, разом вони мають 40 голів і 120 ніг — щоб розв’язати задачу (20 курей і 20 корів), ви, ймовірно, запишете просте рівняння.
У контексті ШІ chain-of-thought (ланцюжок міркувань) для великих мовних моделей означає розбиття задачі на менші проміжні кроки, щоб покращити якість кінцевого результату. Зазвичай відповідь отримується повільніше, зате вона частіше є правильною — особливо в логічних задачах або програмуванні. Моделі «міркування» створюються на базі традиційних великих мовних моделей і оптимізуються саме під chain-of-thought завдяки методам підкріпленого навчання.
(Див. також: Large language model)
Coding agents
Це більш конкретне поняття, ніж «AI agent»: йдеться про програму, яка може самостійно виконувати крок за кроком дії для досягнення мети. Coding agent — це спеціалізований агент, орієнтований на розробку ПЗ. Замість того щоб просто пропонувати фрагменти коду, які людина має переглянути й вставити, такий агент може автономно писати, тестувати й дебажити код, виконуючи рутинну, ітеративну роботу, яка зазвичай забирає день розробника. Такі агенти можуть працювати з цілими кодовими базами: шукати баги, запускати тести й пропонувати виправлення з мінімальним людським наглядом. Їх можна порівняти з дуже швидким стажером, який не спить і не втрачає концентрації — хоча, як і роботу будь-якого стажера, результат усе одно має переглянути людина.
Compute
Хоча це слово має кілька значень, у контексті ШІ compute зазвичай означає критично важливу обчислювальну потужність, яка дає змогу моделям ШІ працювати. Саме ці ресурси живлять індустрію ШІ, дозволяючи тренувати й розгортати потужні моделі. Часто під compute мають на увазі безпосередньо «залізо», яке забезпечує обчислювальну потужність, — GPU, CPU, TPU та інші види інфраструктури, що є основою сучасної галузі ШІ.
Deep learning
Глибинне навчання — це підклас самовдосконалюваного машинного навчання, у якому алгоритми ШІ розробляються у вигляді багатошарових штучних нейронних мереж (Artificial Neural Networks, ANN). Це дає змогу встановлювати складніші кореляції, ніж у простіших системах машинного навчання, таких як лінійні моделі чи дерева рішень. Структура алгоритмів глибинного навчання натхненна взаємопов’язаними шляхами нейронів у людському мозку.
Моделі глибинного навчання самі виявляють важливі характеристики у даних, а не покладаються на те, що інженери заздалегідь визначать ці ознаки. Така структура також підтримує алгоритми, які можуть вчитися на помилках і через повторення й коригування поліпшувати власні результати. Однак глибинним системам потрібні дуже великі масиви даних (мільйони прикладів і більше), щоб давати гарні результати. Вони, як правило, довше навчаються, ніж простіші алгоритми машинного навчання, тож вартість розробки зазвичай вища.
(Див. також: Neural network)
Diffusion
Diffusion (дифузія) — це технологія в основі багатьох моделей генеративного ШІ для зображень, музики й тексту. Надихаючись фізикою, системи дифузії повільно «руйнують» структуру даних — наприклад, фотографій, пісень тощо — додаючи шум, доки від початкових даних майже нічого не лишається. У фізиці дифузія спонтанна й незворотна — цукор, що розчинився в каві, не можна знову зібрати в кубик. Але в системах ШІ дифузія навчається умовно «зворотному» процесу — відновленню зруйнованих даних. У такий спосіб модель набуває здатності відтворювати структуру даних із шуму.
Distillation
Distillation (дистиляція) — це техніка, яку використовують для «витягування» знань із великої моделі ШІ за схемою «вчитель–учень». Розробники надсилають запити до моделі-вчителя й записують її відповіді. Іноді ці відповіді порівнюють з еталонними датасетами, щоб оцінити точність. Потім ці вихідні дані використовують для тренування моделі-учня, яку навчають наближено відтворювати поведінку вчителя.
Дистиляцію можна використати для створення меншої й ефективнішої моделі на основі великої, з мінімальною втратою якості (distillation loss). Ймовірно, саме так OpenAI створила GPT-4 Turbo — швидшу версію GPT-4.
Усі компанії, що працюють у сфері ШІ, використовують дистиляцію внутрішньо, але деякі могли застосовувати її й для «наздоганяння» найпередовіших моделей конкурентів. Дистиляція з моделі конкурента зазвичай порушує умови користування API чи чат-асистентами.
Fine-tuning
Fine-tuning (тонке налаштування) — це додаткове навчання моделі ШІ, щоб оптимізувати її роботу для більш вузького завдання або області, ніж та, на якій вона спершу тренувалася. Для цього її донавчають на нових спеціалізованих (орієнтованих на конкретне завдання) даних.
Багато стартапів у сфері ШІ беруть великі мовні моделі за основу для побудови комерційного продукту, але прагнуть підсилити корисність для конкретного сектора чи задачі. Вони доповнюють початкові цикли навчання fine-tuning’ом на власних доменних даних і експертизі.
(Див. також: Large language model (LLM))
GAN
GAN (Generative Adversarial Network, генеративно-змагальна мережа) — це тип фреймворку машинного навчання, який лежить в основі низки важливих проривів у генеративному ШІ, зокрема при створенні реалістичних даних, включно (але не тільки) з deepfake-інструментами. GAN складається з пари нейронних мереж: одна, спираючись на тренувальні дані, генерує вихідні зразки, а інша оцінює їх.
Моделі запрограмовані змагатися між собою. Генератор намагається «протягнути» свій результат повз дискримінатор, а дискримінатор намагається виявити штучно згенеровані дані. Такий структурований «конкурс» дає змогу оптимізувати виходи ШІ, роблячи їх реалістичнішими без додаткового втручання людини. Водночас GAN найкраще працюють для доволі вузьких задач (наприклад, створення реалістичних фото чи відео), а не як універсальний ШІ.
Hallucination
Hallucination (галюцинація) — це улюблений термін індустрії ШІ для позначення ситуації, коли модель просто вигадує факти, буквально генерує неправильну інформацію. Очевидно, це велика проблема для якості ШІ.
Галюцинації створюють виходи генеративних моделей, що можуть ввести в оману й навіть становити реальний ризик — із потенційно небезпечними наслідками (наприклад, коли відповідь на медичний запит містить шкідливі поради).
Вважається, що «вигадки» ШІ виникають через прогалини в тренувальних даних. Проблема галюцинацій підштовхує ринок до створення більш спеціалізованих або вертикальних моделей — тобто доменно-специфічних систем ШІ з вужчою сферою компетенції, де менше ймовірних прогалин у знаннях і нижчі ризики дезінформації.
Inference
Inference (інференс) — це процес запуску моделі ШІ. Інакше кажучи, це момент, коли модель застосовують для створення передбачень або висновків на основі раніше побачених даних. Важливо розуміти, що інференс неможливий без тренування: модель спершу має вивчити шаблони в наборі даних, перш ніж зможе ефективно екстраполювати з них.
Для інференсу можна використовувати різне апаратне забезпечення — від процесорів смартфонів до потужних GPU чи спеціалізованих прискорювачів ШІ. Але не всі вони однаково добре підходять для запуску моделей. Дуже великі моделі на звичайному ноутбуці робитимуть передбачення надзвичайно повільно порівняно з хмарними серверами з топовими чипами для ШІ.
(Див. також: Training)
Large language model (LLM)
Великі мовні моделі (Large Language Models, LLM) — це моделі ШІ, які лежать в основі популярних асистентів на кшталт ChatGPT, Claude, Google Gemini, Meta Llama, Microsoft Copilot чи Le Chat від Mistral. Коли ви спілкуєтеся з таким асистентом, ви взаємодієте з великою мовною моделлю, яка обробляє ваш запит безпосередньо або з допомогою різних доступних інструментів — наприклад, веб-пошуку чи інтерпретатора коду.
LLM — це глибокі нейронні мережі, що складаються з мільярдів числових параметрів (ваг), які вивчають зв’язки між словами й фразами й створюють своєрідне представлення мови — багатовимірну «карту» слів.
Такі моделі будуються на основі патернів, знайдених у мільярдах книжок, статей і транскриптів. Коли ви задаєте LLM запит (prompt), модель генерує найбільш імовірну послідовність слів, яка підходить під цей запит.
(Див. також: Neural network)
Memory cache
Memory cache (кеш пам’яті) — це важливий процес, який прискорює інференс (роботу моделі над відповіддю на запит користувача). По суті, кешування — це оптимізаційна техніка, створена для підвищення ефективності інференсу. ШІ тримається на інтенсивних математичних обчисленнях, і щоразу, коли вони виконуються, витрачається енергія. Кешування зменшує кількість обчислень, які модель має виконувати, завдяки збереженню деяких результатів для повторного використання при майбутніх запитах.
Існують різні види кешування, але одним із найвідоміших є KV-кеш (key–value cache, кеш «ключ–значення»). Він використовується в трансформерних моделях і підвищує ефективність, пришвидшуючи відповіді за рахунок зменшення часу (і алгоритмічної «праці»), потрібного для генерації результатів.
(Див. також: Inference)
Neural network
Нейронна мережа — це багатошарова алгоритмічна структура, яка лежить в основі глибинного навчання й загалом буму генеративних інструментів ШІ після появи великих мовних моделей.
Ідея брати за приклад щільно пов’язані шляхи нейронів у людському мозку як дизайн-структуру для алгоритмів обробки даних виникла ще в 1940-х роках. Але саме відносно нещодавнє зростання популярності графічних процесорів (GPU) завдяки ігровій індустрії дало змогу масштабувати нейромережі до розмірів, які ми бачимо сьогодні, і зробити їх основою сучасного генеративного ШІ.
CNN приєдналася до зростаючої кількості медіакомпаній, які судяться з Perplexity через порушення авторських прав. Кабельний новинний канал звинувачує компанію зі сфери AI‑пошуку у «масовому порушенні авторських прав», що включає несанкціонований скрейпінг її сайту та копіювання понад 17 000 матеріалів.
У позові, поданому в четвер, стверджується, що компанія штучного інтелекту «незаконно сканує, збирає, копіює та розповсюджує контент CNN з цифрових платформ CNN та сторонніх платформ». Також заявляється, що інструменти на базі ШІ відтворюють «дослівні копії» матеріалів, включно з публікаціями за paywall, у відповідях на запити користувачів. Крім того, Perplexity нібито неправильно приписувала CNN «галюцинований» контент, що, на думку каналу, порушує його торговельну марку.
«Позов CNN базується на принципі, що Perplexity, компанія, оцінена в десятки мільярдів доларів, не повинна мати права красти в тих, хто створює оригінальний контент, який Perplexity експлуатує», — йдеться в заяві представника CNN, наданій виданню. «Громадськість покладається на якісну журналістику, яку створюють люди, щоб розуміти навколишній світ, а її виробництво часто є небезпечним і дорогим. Комерційні гравці можуть і повинні платити за можливість її використовувати».
CNN далеко не перша медіакомпанія, яка подає до суду на Perplexity за скрейпінг контенту без дозволу. Позови проти компанії також подали The New York Times, Chicago Tribune, Reddit, Merriam-Webster, Encyclopedia Britannica та Nikkei. «Факти не підлягають авторському праву», — заявив у коментарі CNN директор з комунікацій Perplexity Джессі Двайєр.
Цікаво, що раніше Perplexity намагалася укласти угоду з CNN, яка дозволила б їй легально використовувати частину контенту телеканалу. Згідно з матеріалами позову, торік компанії вели переговори щодо угоди, яка надала б платним підписникам Perplexity доступ до матеріалів CNN за paywall. Зрештою угода зірвалася, але Perplexity продовжила використовувати назву та контент CNN у своїх продуктах, попри попередження від юридичного відділу телеканалу. В позові зазначається, що Perplexity так і не відповіла на ці звернення.
Fable, перезапуск фентезійної RPG-серії для Xbox від студії Playground Games, знову відкладено. Дату виходу зміщено з осені 2026 року на лютий 2027-го, «щоб гра отримала належну увагу», йдеться у дописі Xbox в X. Нова дата дасть розробникам більше часу на фінальне полірування проєкту, а також виведе реліз за межі «вибухового радіусу» Grand Theft Auto VI, яку заплановано на 19 листопада.
Це не перша затримка для перезапуску Fable. Як зазначає Microsoft в анонсі, друга половина року і без того перенасичена великими премʼєрами — серед них Call of Duty: Modern Warfare 4, Control Resonant та згадана Grand Theft Auto VI. Перехід на 2027 рік, замість виходу у прямій конкуренції з цими більш очікуваними блокбастерами, може дати Fable більше шансів проявити себе.
Водночас і без того тривалий цикл розробки стає ще довшим. Перезапуск Fable анонсували ще у 2020 році, а повноцінні геймплейні кадри Microsoft показала лише в січні цього року. Це означає, що від першого анонсу до релізу на розробку піде сім років — і це, ймовірно, без урахування підготовчих робіт, виконаних до офіційного оголошення проєкту.
SpaceX готується до виходу на біржу наступного місяця, який аналітики вже називають потенційно найбільшим IPO в історії. Напередодні компанія отримала серйозний імпульс від адміністрації Дональда Трампа.
У п’ятницю Космічні сили США оголосили, що нададуть SpaceX $4,16 млрд у межах контракту на створення супутників для системи протиракетної та протиповітряної оборони, яку президент Трамп називає «Золотий купол» (Golden Dome).
Це оголошення доповнює інший контракт, який Космічні сили підписали з компанією Ілона Маска раніше цього тижня, на суму $2,29 млрд. У його межах SpaceX має побудувати орбітальну систему супутникового зв’язку на низькій навколоземній орбіті.
Нові угоди підтверджують інформацію, розкриту в документах до IPO SpaceX, оприлюднених минулого тижня: компанія суттєво залежить від державних замовлень. П’ята частина виторгу SpaceX у 2025 році припала на контракти з урядовими структурами.
Недавнє рішення індійського суду проти практик Google у сфері контекстної реклами за ключовими словами привернуло нову увагу після того, як засновники компаній заявили, що конкуренти роками використовували цю систему, щоб відтягувати клієнтів і змушувати бізнес платити за захист власних брендів.
Рішення, ухвалене Високим судом Делі 22 травня у спорі щодо торговельної марки виробника сантехніки Hindware, визнало Google винною у порушенні прав на торговельну марку через її практики з ключовими словами в рекламі. Компанії Hindware присуджено 3 млн рупій (близько 31 600 доларів) номінальних збитків.
У своєму 163-сторінковому рішенні (PDF) суддя Міні Пушкарна відхилила аргумент Google про те, що компанія є лише пасивним посередником у показі реклами на своїй пошуковій платформі. Суддя зазначила, що Google через свою платформу AdWords дозволяла конкурентам Hindware використовувати слово «Hindware» як ключове для таргетування користувачів, які шукали цей бренд.
«Google, продаючи торговельну марку позивача [Hindware] як ключове слово без будь-якого дозволу з комерційною вигодою, порушує право позивача на виключне використання своєї торговельної марки відповідно до статті 28 Закону про торговельні марки», — йдеться у рішенні судді.
Про це рішення знову заговорили в п’ятницю, коли індійські підприємці, зокрема засновник Zerodha Нітін Камат та засновник Zoho Срідхар Венбу, публічно підтримали вердикт. Вони стверджують, що конкуренти роками використовують рекламні інструменти Google для відведення трафіку від відомих брендів і змушують компанії витрачати гроші на захист власних назв.
Камат, який заявив, що Zerodha стикається з цією проблемою вже понад десятиліття, написав в X: «Коли хтось шукає “Zerodha”, трафік по праву має потрапляти до Zerodha. Але часто перші кілька результатів у Google Search — це реклама, яка веде клієнта на сайт конкурента».
Google у відповідь заявила, що її політика щодо ключових слів із торговельними марками в Ads «не дозволяє конкурентам-рекламодавцям використовувати такі терміни в тексті оголошення» і що ця політика діє в усьому світі.
«Ми з нетерпінням чекаємо на подальше узгодження нашої діяльності з місцевими правовими нормами, водночас підтримуючи суворі стандарти для захисту довгострокових інтересів наших користувачів», — йдеться у заяві представника Google для TechCrunch.
Індія є ключовим ринком для Google — за кількістю інтернет-користувачів країна поступається лише Китаю, тож судові рішення, які впливають на пошук і рекламний бізнес компанії, мають особливу вагу.
Юристи, втім, зазначають, що наслідки цього рішення можуть бути вужчими, ніж здається з публічної дискусії.
«Саме рішення змусить платформи переглянути свої процеси, щоб з’ясувати, чи їхні автоматизовані інструменти не заохочують або не пропонують рекламодавцям торговельні марки в цілому», — сказала Апраджіта Рана, партнерка юридичної фірми AZB & Partners.
Водночас, за словами Рани, це рішення не має «далекосяжного впливу» на визначення відповідальності онлайн-платформ в Індії, оскільки суди вже встановили, що інтернет-компанії можуть втрачати правовий захист, коли вони відіграють активну роль у протиправній діяльності.
«У цій справі важливо те, що надання доступу до торговельних марок, навіть у процесі підбору реклами між онлайн-платформами та рекламодавцями, який не є відомим користувачам, може вважатися для платформ формою участі в такій діяльності», — пояснила Рана.
