Користувачі смартфонів серії Google Pixel після встановлення операційної системи Android 17 зіткнулися з помилкою, через яку певні програмні продукти припиняють розпізнавати підключення до бездротових мереж стандарту Wi-Fi. Цей технічний збій змушує власників пристроїв примусово використовувати мобільний інтернет, що створює значні незручності для тих, чиї тарифні плани передбачають обмежений обсяг трафіку. Повідомлення про таку поведінку системи масово з’являються на тематичних ресурсах на кшталт Reddit, де власники телефонів описують неможливість роботи сервісів навіть за наявності стабільного сигналу маршрутизатора.
Найбільш показовим у цій ситуації є те, що проблема здебільшого стосується фірмових застосунків від компанії Google, хоча окремі користувачі фіксують подібну відмову в роботі навіть для таких програм як TikTok. Ситуація виглядає парадоксальною, адже бета-тестування нової версії операційної системи тривало кілька місяців, проте загальносистемна помилка такого масштабу все одно потрапила до фінального випуску. Це підтверджує критичну вразливість програмного забезпечення до налаштувань мережевого обладнання, що знаходяться поза прямим контролем розробників зі сторони корпорації Google.
Для спроби самостійного усунення несправності користувачі намагаються змінювати параметри власних маршрутизаторів, оскільки офіційного патча від Google поки не існує. Деякі власники пристроїв зазначають, що активація протоколу IPv6 у налаштуваннях роутера здатна тимчасово відновити роботу мережі для згаданих застосунків. Водночас інші користувачі спростовують цю теорію, адже після вимкнення підтримки того самого стандарту IPv6 на іншому обладнанні помилка в роботі Android 17 не зникає, що вказує на складну природу конфлікту всередині коду нової системи.
Враховуючи, що крім проблем з Wi-Fi користувачі скаржаться на зникнення віджетів з екрана, можна зробити висновок про недостатню оптимізацію випущеного продукту для широкого кола пристроїв. Якщо ви володієте смартфоном Pixel 10 або старішою моделлю з інстальованою версією Android 17 і зіткнулися з подібною ізоляцією застосунків, єдиним раціональним кроком залишається відправка звіту про помилку до Google Issue Tracker, оскільки іншого дієвого інструментарію для виправлення цієї програмної вади на сьогоднішній день просто не існує.
Концепція «вітальні на колесах» уже стала кліше в автосвіті: йдеться про авто настільки зручне, продумане й розкішне, що ви з радістю проведете в ньому кілька годин — як удома на дивані.
Проблема в тому, що більшість таких концептів, як Cadillac InnerSpace чи Mini Urbanaut, спираються на повноцінні технології автономного кермування. А вони й досі існують лише в обмежених зонах роботи Waymo, Zoox та подібних сервісів. До моменту, коли ви чи я зможемо купити автомобіль, який їздить сам без нагляду, ще кілька років. Але це не заважає Mercedes виводити на ринок, можливо, найпереконливіший «рухомий living room».
Модель називається VLE. Вона все ще потребує водія за кермом, зате пасажирам другого ряду пропонують крісла з відкидною спинкою й масажем, 22-динамікову аудіосистему Dolby Atmos та ультраширокий 31,3-дюймовий 8K‑дисплей. Вражаючий пакет — але чи вистачить цього, щоб позбутися асоціацій із «мінівеном для сімей»?
«Гранд-лімузин», а не просто мінівен
Зовні VLE відповідає силуету безлічі сімейних мінівенів, які в США з 80‑х років виконують роль «шатлів для дітей» з часів першого Dodge Caravan. Але в Mercedes наполягають: це зовсім інший звір.
VLE компанія називає Grand Limousine — «гранд‑лімузин», і хоч звучить це дещо претензійно, по суті визначення точне. При довжині 216 дюймів (приблизно 5,5 м) VLE на 10 дюймів довший за кросовер GLS. Висота стелі в салоні — 49 дюймів (приблизно 124 см), тож мені з ростом 183 см легко пересуватися всередині.
Рівень розкоші тут щонайменше на рівні типової лімузинної версії, з відповідною конфігурацією сидінь. VLE можна замовити з максимально вісьмома місцями в трьох рядах, але найкраще він розкривається у варіанті з двома окремими кріслами-«капітанськими» у другому ряду — саме так, як на фото зі старту моделі.
Дві електричні версії та швидке заряджання
Передбачено два силові варіанти. VLE 300 має передній привід і 272 к. с., а VLE 400 4MATIC отримує двомоторну повнопривідну установку з 416 к. с. Обидві версії використовують одну й ту саму чималу батарею ємністю 115 кВт·год (корисний об’єм), що розташована в підлозі мінівена.
Mercedes обіцяє запас ходу до 435 миль (приблизно 700 км) за європейським циклом WLTP. За більш суворим американським EPA можна очікувати близько 350 миль (понад 560 км).
Електросистема на 800 В підтримує швидке заряджання потужністю до 300 кВт. Це дає змогу додати близько 200 миль (320 км) пробігу за 15 хвилин на швидкій станції.
31,3-дюймовий 8K‑екран для другого ряду
Найкращі місця у VLE — у другому ряду. Звідси можна відкинути спинку, дивитися крізь скляний дах або опустити 31,3-дюймовий ультраширокий екран і розгрібати чергу відео на YouTube.
Також безпосередньо на дисплеї можна дивитися контент Disney+. На жаль, це поки що єдині помітні стримінгові партнери. Підтримки Chromecast чи AirPlay немає. Є HDMI‑порт, якщо хочете підключити власне джерело відео, але тягнути кабелі через салон — не надто по-преміальному.
У системі є кілька базових ігор. А якщо у вас двоє дітей, які ніколи ні про що не домовляються, екран можна розділити на два 15‑дюймові 4K‑дисплеї. Співвідношення сторін 32:9 після поділу перетворюється фактично на пару екранів 16:9 — що навіть зручніше для більшості відео. Пара Bluetooth‑гарнітур дозволить двом пасажирам слухати власний звук незалежно один від одного.
Пікселі й для водія, і для переднього пасажира
Попереду також вистачає екранів. Їх тут три — сукупно формують фірмову панель MBUX Superscreen. Ліворуч — 10,25‑дюймова цифрова панель приладів, у центрі — 14‑дюймовий головний екран мультимедійної системи, праворуч — 14‑дюймовий дисплей переднього пасажира, на якому теж можна дивитися відео й інший контент.
За об’ємний звук відповідає 22‑динамікова система Burmester 3D з підтримкою Dolby Atmos, що занурює як у музику, так і в кіноформат. Цікаво, що система може динамічно перебудовуватися під розсадку пасажирів у салоні.
Якщо у салоні лише водій, звукова сцена автоматично фокусується на ньому. Коли ж машина заповнена, система рівномірно «заливає» музикою весь простір. На тесті плейлист із треків у форматі Atmos — від Тейлор Свіфт до Guns N’ Roses — звучав вражаюче.
Комфорт у другому й третьому рядах
Два центральні крісла мають підігрів і вентиляцію, можуть встановлюватися майже вертикально або від’їжджати й відкидатися до доволі комфортного кута. Повністю горизонтальними вони не стають — у разі аварії це було б небезпечно. Крісла трохи вузькі та з ними не надто зручно сідати й виходити, але кілька годин у дорозі тут провести не проблема.
Працювати в дорозі теж реально: у всіх трьох рядах є роз’єми USB‑C, а відкидний столик для ноутбука, попри крихкий вигляд, виявився достатньо міцним, щоб витримати мій Lenovo X1 Carbon. У підлокітнику є відсік із керованою температурою, який тримає напої гарячими або холодними, а ще один холодильний відділ розміщений ближче до задньої частини салону.
По всій кабіні проходить підсвітка RGB, тож можна налаштувати будь-який відтінок інтер’єру. Є й вбудований «небулізатор» — система ароматизації салону з фірмовими запахами.
Навіть третій ряд виявився комфортним. Середні крісла від’їжджають уперед і відкидаються, відкриваючи широкий прохід назад, і там достатньо місця над головою.
За кермом: швидкий, але хочеться їхати спокійно
Місце водія також зручне й просторе — на випадок, якщо вам усе ж таки доведеться керувати цією машиною самостійно.
З потужністю до 416 к. с. на всі чотири колеса VLE може їхати доволі швидко в режимі Sport. Пневмопідвіска з адаптивними налаштуваннями в цьому режимі підтискається й робить машину помітно зібранішою в поворотах.
Втім, під час тесту VLE не відчувався по-справжньому комфортним у агресивному стилі. Набагато приємніше було перейти в режим Comfort, розслабитися й просто плисти маршрутом.
У цьому режимі пневмопідвіска працює м’яко, а реакція на педаль «газу» стає плавною, щоб не турбувати пасажирів у другому ряду. Кермо має «повільне» передатне число, але це не означає, що мінівен незграбний. Завдяки повороту задніх коліс на кут до 7 градусів VLE розвертається на значно меншому радіусі, ніж очікуєш від такого габаритного авто.
Водій також отримує повний набір активних систем безпеки, включно з асистентом утримання в смузі на трасі та продуманим автопаркуванням, яке здатне «втиснути» цей велетень у маленьке місце. Автомобіль може й самостійно вибратися заднім ходом із тісного провулка, якщо ви помилково заїхали надто далеко.
Що поки що відсутнє — повна автономія
Пожалкувати можна, мабуть, лише про відсутність повного автопілота. Приємно було б сісти у VLE та дозволити машині везти вас на роботу, поки ви проходите кілька раундів у Fortnite на 8K‑екрані. Але до цього ще далеко. Водночас, є відчуття, що більшість людей познайомляться з VLE саме з другого ряду. Це був би ідеальний шатл до аеропорту чи на заходи — але до його появи в сервісі ще є час.
Вихід Mercedes-Benz VLE на ринок США запланований на кінець 2027 року. Ціну ще не оголошено, але Андреас Циґан, керівник підрозділу розробки Mercedes-Benz Vans, зазначив одне: «Це точно не буде дешевий автомобіль».
За даними Bloomberg, міністр торгівлі США Говард Латнік на низці недавніх зустрічей заявив керівникам ASML про занепокоєння тим, що один із екстремально ультрафіолетових літографічних сканерів голландської компанії міг опинитися в Китаї. Йдеться про EUV-системи – єдині в світі інструменти, здатні «друкувати» найпросунутіші напівпровідникові структури. Їхній продаж до Китаю заборонений експортним контролем ще з часів першої адміністрації Трампа.
Це серйозне звинувачення. Високопосадовці адміністрації США повідомили Bloomberg, що мають докази відвантаження ASML до Китаю компонентів і транспортного обладнання, пов’язаних з EUV, але неодноразово відмовлялися їх показати – як Bloomberg, так і, схоже, самій ASML. Компанія заявляє, що жодної такої машини в Китаї не існує й ніколи не існувало. Міністерство торгівлі не відповіло Bloomberg на запитання, чи має воно докази фактичної наявності EUV-системи на території Китаю.
Можна було б вирішити, що це дрібниця для тих, хто не в напівпровідниковій галузі, але це не так. ASML — нідерландська компанія, про яку більшість людей ніколи не чула, але вона з величезним відривом є найважливішою компанією глобального AI-буму, якщо не рахувати Nvidia та гіпермасштабні хмарні платформи. Вона виробляє єдині у світі машини для EUV-літографії — процесу нанесення мікроскопічних схем, що визначають найсучасніші чипи.
Усі передові процесори, які випускає TSMC – контрактний виробник чипів Nvidia та Apple, – залежать від інструментів ASML, створення яких зайняло близько двох десятиліть і коштувало компанії незліченні мільярди. Наразі другого постачальника не існує. Ця монополія зробила ASML найдорожчою публічною компанією Європи: її капіталізація цього тижня наближається до 700 млрд доларів, різко зростаючи протягом року на хвилі ненаситного попиту на чипи для ШІ.
Саме такий масштаб і робить «китайське питання» настільки важливим. Навіть один EUV-сканер, що опинився в руках Пекіна, став би одним із найвагоміших порушень режиму експортного контролю, який США вибудовують останніми роками, щоб обмежити доступ Китаю до передових можливостей ШІ для його військової та промислової бази.
Шість тижнів тому, задовго до появи цієї історії, я говорив із CEO ASML Крістофом Фуке й прямо запитав його про Китай.
Фуке розповів, що ASML відстежує кожну машину, яку коли-небудь відвантажила: вони або в активній експлуатації в клієнтів з моніторингом, або демонтовані й повернуті компанії. За його словами, всередині ASML багато років тому створили «внутрішній файрвол»: співробітники, які мають доступ до EUV‑технологій, документації та навчальних матеріалів, відділені від тих, хто цього доступу не має. Персонал ASML у Китаї, за задумом компанії, знаходиться «по інший бік стіни».
Він стверджує, що ASML змогла створити EUV‑машину лише тому, що приблизно 80% її технологій уже існували, спираючись на десятиліття попереднього досвіду, а розв’язання справді нової задачі – генерації самого EUV‑випромінювання – зайняло окремих 20 років. Головна думка Фуке полягала в тому, що неможливо відтворити машину, якої ніколи не мав, і що ніхто в Китаї такої машини не мав.
Є й простіша комерційна логіка, яка суперечить ідеї, що ASML ризикувала б своїм експортним дозволом заради таємної поставки китайському клієнту. ASML дійсно продає до Китаю старіші системи глибокої ультрафіолетової (DUV) літографії – обладнання, яке компанія вперше почала поставляти ще десять років тому. Але Фуке описує це як захисний розрахунок, а не «лазівку». Ідея полягає в тому, щоб зберігати достатній технологічний розрив: клієнти в Китаї можуть вести бізнес, але без можливості стати майбутнім конкурентом ASML.
За оцінками компанії, близько 20% її виторгу у 2026 році має забезпечити саме вже дозволений експорт до Китаю. Порушення заборони на EUV поставило б під загрозу ці надходження й статус ASML як «золотого» монополіста європейської індустрії заради однієї нелегальної угоди.
Усе це, однак, саме по собі не спростовує звинувачення. Уряд поки що не зробив свої «докази» публічними, тож остаточні висновки варто відкласти до появи інформації.
Міністерство торгівлі під керівництвом Латніка наприкінці минулого року погодилося вкласти до 150 млн доларів коштів платників податків у xLight – стартап, який розробляє нове покоління джерела світла й розглядається як довгостроковий виклик серцевині монополії ASML у EUV. CEO xLight минулого року казав мені, що компанія бачить себе майбутнім партнером ASML, а не конкурентом, і розробляє апаратне забезпечення, яке має підключатися до машин ASML, а не замінювати їх. Коли я озвучив таке позиціювання Фуке у травні, він поставився ввічливо, але без особливого ентузіазму: ASML, за його словами, не вважає, що потребує технологій xLight, щоб зберегти свою першість.
Чи має це якесь відношення до того, чому Латнік раптово тисне на ASML щодо EUV? Публічно цього ніщо не підтверджує. Цілком можливо, що це не пов’язано. Але ситуація, коли федеральний чиновник пильно вивчає монополіста, водночас маючи через власне відомство фінансовий інтерес у стартапі, який прагне посилити ядро технології цього монополіста, безумовно заслуговує на увагу.
xLight – не єдина зовнішня ставка на майбутнє літографії. Пітер Тіль, який має давні політичні зв’язки з оточенням Трампа, інвестував у Substrate – інший стартап, що відкрито розробляє власну технологію, альтернативну EUV, з амбіцією конкурувати з ASML більш прямо, ніж декларує xLight.
Як зазначає Bloomberg, двопартійний законопроєкт, який просувається в Конгресі США, йде значно далі за EUV: він фактично передбачає заборону на всі поставки до Китаю систем глибокої ультрафіолетової (DUV) літографії ASML – менш передових інструментів, які, утім, забезпечують приблизно п’яту частину очікуваного виторгу компанії у 2026 році. Документ пройшов ключовий комітет у квітні, а адміністрація Трампа поки не визначила свою офіційну позицію щодо нього.
Геймпади Steam Controller фактично розкупили одразу після старту продажів, і поки що немає ознак, що дефіцит скоро зникне. Valve повідомила, що нові замовлення на цей контролер можуть бути доставлені лише у 2027 році, хоча компанія, ймовірно, розраховує розв’язати проблему раніше.
Користувачі, які вже оформили замовлення, можуть перевірити відповідну сторінку в Steam, щоб дізнатися, коли їхнє замовлення буде виконане. Поточні орієнтовні терміни — вересень 2026 року та грудень 2026 року, а додаткові замовлення отримали позначку «У 2027 році».
Steam Controller — це фірмовий геймпад Valve, створений для роботи виключно зі Steam. Оглядачка Engadget Джессіка Кондит протестувала пристрій ще у квітні й відзначила його як міцний і стильний геймпад із висококласними TMR-стікерами. Головний недолік у тому, що він спеціально розроблений лише для Steam, а не як універсальний геймпад для ПК, що є частиною стратегії Valve із збереження свого домінування.
Річард Хермер, генеральний атторней Англії та Уельсу та генеральний адвокат Північної Ірландії, нібито наказав своєму відомству припинити публікувати офіційні оновлення в соцмережі X. За даними The Guardian та The Observer, Хермер вивів своє відомство з платформи через занепокоєння тим, що X використовується для підбурювання до насильства та расизму. Востаннє його офіс писав у X 12 червня. До того відомство публікувало там доволі часто, іноді й по кілька разів на день, інформуючи про роботу уряду над різними проблемами в регіоні.
У нещодавній промові про важливість збереження участі Британії в Європейському суді з прав людини після Brexit він сказав: «Ми просто не можемо дозволити дуже невеликій групі криптофінансованих мільйонерів у цьому світі використовувати дискусію про ЄСПЛ або зближення з ЄС, щоб сіяти ще більший розбрат у цій країні — ми не можемо дозволити їм проводити лінії розмежування між нашими спільнотами».
За повідомленнями видань, Хермер ухвалив рішення піти з X після заворушень у Саутгемптоні та Белфасті на початку цього місяця, оскільки вважає, що зловмисники використовують сайт, аби навмисно сіяти ворожнечу та розділяти громади. The Observer пише, що він повідомив співробітникам про своє рішення минулого тижня, після сплеску дезінформації на платформі щодо вбивства Генрі Новака, якого смертельно поранив ножем сикх, а також окремого нападу з різаниною на чоловіка в Дубліні, скоєного громадянином Судану.
Активісти крайніх правих використовували платформу, щоб поширювати дезінформацію та ненависть до іммігрантів, а власник X Ілон Маск ще більше підсилював їхні меседжі. Деякі відомі користувачі також поширювали змонтовані кадри з бодікамер у справі Новака. Крім того, Grok, за повідомленнями, помилково ідентифікував двох поліцейських, які були задіяні в цій справі, після чого їхні персональні дані широко розійшлися мережею.
П’ятеро учасників ініціативи Amazon Employees for Climate Justice (AECJ) раніше виступали на засіданнях міської ради Сієтла щодо дата-центрів для штучного інтелекту. Тепер троє з них, як повідомляється, опинилися під внутрішнім розслідуванням компанії. AECJ подала від їхнього імені скаргу про порушення цивільних прав, повідомляють CNBC та GeekWire, звинувачуючи Amazon у порушенні закону Сієтла, який забороняє компаніям дискримінувати працівників за політичною ідеологією, расою, релігією та віком.
Інженери виступали на слуханнях міської ради Сієтла щодо запровадження паузи на розширення мережі дата-центрів для ІІ. Вони, за повідомленнями, закликали раду додати до міських норм вимоги щодо використання відновлюваної енергії та трудових гарантій, пов’язаних із роботою дата-центрів. Крім того, вони закликали владу зупинити плани індустрії «побудувати якомога більше обчислювальних потужностей якомога швидше, поки регулювання не встигло наздогнати». У підсумку міська рада Сієтла проголосувала за річний мораторій на будівництво дата-центрів для ІІ.
У своїй скарзі інженери стверджують, що після слухань Amazon окремо викликала кожного з них на зустріч із відділом кадрів, де їм повідомили, що вони стали об’єктом розслідування через зміст їхніх свідчень. За їхніми словами, їм сказали, що це розслідування може призвести до дисциплінарних заходів, включно зі звільненням.
За даними GeekWire, Amazon заперечує, що погрожувала інженерам звільненням за їхні виступи на слуханнях. Представниця компанії Маргарет Каллахан заявила виданням, що після аналізу їхніх свідчень «стало очевидно, що вони могли виступати у своїй якості працівників Amazon, а не як приватні громадяни». Компанія з’ясовує, чи було насправді допущено порушення, оскільки Amazon не дозволяє співробітникам виступати як її представникам без дотримання певних процедур. «Важливо зазначити, що ми не терпимо репресивної поведінки щодо співробітників», — додала вона.
Коли Allbirds у квітні оголосила про перехід до штучного інтелекту, це виглядало як жарт із серіалу «Silicon Valley», що вирвався з екрана: бренд взуття direct-to-consumer, чиї кволі кеди допомогли сформувати те, що можна умовно назвати «силіконовеллівським стилем», раптом відкрив для себе новий тренд.
Хід був ніби за підручником із мем-акцій, написаним GameStop: взяти проблемну публічну компанію, причепитися до найгарячішого хайпу й отримати вигоду від зростання котирувань, коли роздрібні інвестори масово скуповують акції.
Це спрацювало. Компанія продала взуттєвий бізнес за $43 млн, залучила ще $100 млн на фондовому ринку й тепер називається Smartbird.
Тепер Надії Карлстен треба зробити так, щоб це запрацювало по-справжньому. Колишня керівниця в AWS із PhD з інженерії, Карлстен останнім часом очолювала європейську компанію в галузі обчислень DCAI, перш ніж учора офіційно стати CEO Smartbird.
«Ми будемо набирати абсолютно нову команду для AI-бізнесу й шукати офіс», — розповіла Карлстен TechCrunch з Амстердама. — «Взуттєвий бізнес офіційно закрито станом на вчора, з цим покінчено… Перше завдання, за яке я берусь зараз, — це сформувати керівну команду, наприклад, знайти людину, яка очолить інфраструктурні операції».
Назвіть це стартапом з одним засновником і дуже великим seed-раундом. Що буде далі — значно менш очевидно.
Smartbird прагне стати постачальником інфраструктури для AI, спираючись на, здавалося б, бездонний попит на обчислювальні потужності для навчання та запуску моделей глибокого навчання. Але на відміну від «неохмарних» провайдерів, які безжально грають на різниці між ціною чипів і вартістю GPU-часу чи токенів для інференсу, Карлстен орієнтується на більш керовані розгортання. Ідеальний клієнт Smartbird потребує прямого контролю над серверами, на яких працюють його моделі, — зазвичай через політичні причини або особливості бізнес-моделі — і ставить суверенітет даних вище за масштабованість публічної хмари.
Карлстен поки не взялася оцінювати обсяг цього ринку, стверджуючи, що він ще доволі зародковий, оскільки багато компаній лише пілотують AI-інструменти. У DCAI вона працювала з Novo Nordisk та іншими європейськими компаніями, які мають особливий інтерес до суверенітету даних або використовують кастомні моделі: «Це однозначно фармацевтика, енергетика, фінансовий сектор, держсектор», — каже вона.
З точки зору Карлстен, це означає, що Smartbird конкурує не з гіпермасштабними хмарами чи «неохмарами», а з внутрішніми проєктами самих компаній. Водночас на цьому ринку вже є помітні гравці — Hewlett Packard пропонує керований сервіс AI-обчислень у режимі single-tenant, аналогічні послуги має й дата-центровий гігант Equinix.
Це реальна бізнес-модель, але незрозуміло, чи має вона такий самий потенціал зростання, як хмарні сервіси, де експансія — абсолютний пріоритет. Карлстен очікує, що до кінця року Smartbird розгорне кластери для кількох клієнтів. Інші стартапи, як-от інференс-хмара General Compute, демонструють значно більші амбіції — компанія минулого місяця, вийшовши з режиму stealth, оголосила про замовлення чипів на $300 млрд.
За словами Карлстен, їй не потрібні величезні контракти на постачання чипів, щоб реалізувати бачення Smartbird, адже потреби її потенційних клієнтів — у діапазоні від сотень до тисяч чипів. Йдеться «не про гігантські масштаби й астрономічні кількості GPU; це радше про гнучкість цих кластерів і про контроль над усім інфраструктурним стеком».
Малоймовірно, що Smartbird зможе конкурувати з великими хмарами за ціною, оскільки ті максимально оптимізують завантаження чипів 24/7, щоб пропонувати найдешевші обчислення. Водночас Карлстен вважає, що компанії зі спеціалізованими робочими навантаженнями зможуть ефективніше працювати на власних серверах.
Попит на AI-інфраструктуру нині є потужною силою на ринку: він штовхає вгору акції виробників чипів, хмарних провайдерів та енергетичних компаній і навіть переконує інвесторів, що орбітальні дата-центри — реалістична ідея. Але Карлстен наполягає, що перехід Allbirds був ретельно продуманий.
«Це не було: “Давайте просто займатися AI, бо це AI і це гаряча тема”», — каже Карлстен, яка отримуватиме річну зарплату $700 000 і пакет акцій орієнтовно на $9 млн. — «Йшлося справді про те, чи маємо ми шанс з часом побудувати бізнес, який знайде свою нішу на ринку й зможе стабільно зростати».
Коли Allbirds розвернулася в бік AI, одним із рішень стало відмовитися від статусу public benefit corporation (PBC), який мав закріпити зобов’язання зі сталого розвитку, що були частиною позиціонування взуттєвого бренду. Статути PBC часто використовують, щоб підсвітити нефінансові обіцянки компаній. Наприклад, OpenAI є PBC із фокусом на безпеку AI. Однак зміна курсу Allbirds показує, що PBC далеко не завжди є непорушними.
Карлстен каже, що рада директорів Smartbird дала довгострокове зобов’язання реалізувати її AI-стратегію.
«Є компанії, які просто женуться за AI, — сказала вона TechCrunch. — Але врешті-решт важливо те, чи стоїть за цією гонитвою реальна вага».
Після п’яти фільмів цифрові технології нарешті дісталися світу тканини й пластику Toy Story. Але стрічка, знята ветеран(к)ою франшизи Ендрю Стентоном та Маккенною Грейс, переважно уникає банального тропу, де технології автоматично виставляють «злом». Замість цього їх показують як деструктивну силу, яка може бути і корисною, і шкідливою — залежно від того, як її використовують. Фільм наголошує, що батькам потрібно активно допомагати дітям упорядковувати взаємодію з ґаджетами, особливо коли йдеться про тривалість екранного часу та булінг.
Невеликі спойлери до Toy Story 5.
Toy Story 5 зосереджується на Бонні — дівчинці, якій важко заводити друзів і якій дісталися Вуді, Базз та інші іграшки Енді з перших трьох фільмів. Вона — єдина дитина в окрузі без планшета Lilypad: натомість Бонні надає перевагу «старомодній» грі, вигадуючи історії виключно за допомогою власної уяви. Її батьки неохоче вирішують купити їй Lilypad (його озвучує Ґрета Лі) як спосіб допомогти налагодити контакт з іншими дітьми.
Немов консультантка з McKinsey, яка вривається в затишний локальний бізнес, Lilypad вважає, що знає найкращий спосіб, як Бонні знайти друзів. Планшет надсилає запити в друзі кільком знайомим дівчаткам, і Бонні дивом отримує запрошення на піжамну вечірку. Але замість того, щоб гратися разом, усі дівчата просто «випадають» у свої Lilypad, майже не перемовляючись між собою. Пізніше ці ж дівчатка починають булити Бонні за те, що вона грається «застарілими» іграшками. У результаті батьки Бонні цілком розумно вимикають доступ планшета до соцмереж.
Може здатися дивним, що батькам узагалі доводиться перейматися соцмережами для восьмирічних, але вже існують платформи на кшталт Zigazoo та JusTalk Kids. Вони позиціонують себе як безпечні простори, де діти можуть спілкуватися з близькими друзями та родиною, але навіть там є місце токсичній соціальній динаміці. Діти залишаються дітьми, і чимало з них можуть поводитись жорстоко.
Поки Lilypad невпевнено намагається допомогти Бонні знайти спільну мову з однолітками, старші іграшки, як-от ковбойка Джессі (Джоан К’юсак), також усвідомлюють, що вони «випали» з сучасних способів гри. Коли Джессі пробує пробратися на піжамну вечірку Бонні, вона миттєво перетворюється на джерело сорому.
Дослідження показують зв’язок між умінням долати тривожність і творчою, уявною грою в дітей, і головні герої Toy Story зручно підходять на роль «месенджерів» цього меседжу. Але фільм дивує тим, що знаходить місце і для Lilypad, і для інших нових пристроїв. Завдяки застосунку з форумом у Lilypad Бонні знайомиться з Блейз — іншою дівчинкою, яка теж грається з іграшками по-старому. Без Lilypad вони, найімовірніше, ніколи б не зустрілися.
Звучить трохи банально, але в контексті фільму це працює. Та й загалом це реальність, у якій живуть батьки сьогодні. Попри потенційні ризики, дітям іноді корисно подивитися щось у дорозі. В iPadOS та Android є безліч освітніх ігор, а обидві платформи пропонують цілий набір застосунків для відеозв’язку, щоб підтримувати контакт із друзями та родичами. Ключ — у поміркованості й батьківському контролі.
Toy Story 5 була б ще глибшою критикою, якби знайшла місце для нових типів гри. У Lilypad є лише кілька базових дитячих ігор. Але сьогодні будь-який iPad може запускати Minecraft — гру, що приваблює саме тим, що дуже близька до уявної гри. Вона досить складна, щоб рости разом із дітьми й у дорослому віці, значно більше, ніж той самий Вуді чи Базз Лайтер.
Тепер, коли планшети офіційно увійшли у світ Toy Story, незрозуміло, куди франшиза може рушити далі. Pixar уже максимально вичавила базову ідею серії. Ми досліджували внутрішній світ іграшок, бачили, як вони міркують над сенсом свого існування та навіть безпосередньо стикаються зі смертю. (Toy Story 3, напевно, травмувала ціле покоління.) Toy Story 5 не настільки беззаперечно необхідна, як оригінальна трилогія, але принаймні нагадує батькам: коли йдеться про технології, просто «розслабитися і відпустити» не вийде.
Технології заполонили наше життя. У нас є смартфони, смартгодинники й смарттелевізори. Існують навіть «розумні» холодильники, унітази та секс-ляльки. А зростання інтересу до ШІ знову штовхає Big Tech у напрямку розумних окулярів.
На цьому тлі назріває аналоговий бунт. Нещодавно автор статті вперше за більш ніж десятиріччя зайшов у книжкову крамницю Barnes & Noble й здивувався кількості молодих, стильних відвідувачів, які роздивлялися паперові книжки та вінілові платівки. Паралельно відроджується інтерес до цифрових фотоапаратів, плівкових камер та касет.
Коли в середині 2010‑х років з’явилися перші смартгодинники, вони обіцяли швидкий доступ до інформації без необхідності щоразу тягнутися до смартфона. Теоретично це мало звільнити нас для більшої залученості до навколишнього світу. Та на практиці, більш ніж через десять років, далеко не всі вважають, що так і сталося.
Варто уточнити: ніхто не стверджує, що люди масово викидають смартгодинники. Навпаки, ринок стабільно зростає, а не скорочується. Але не всі хочуть рухатися саме цим шляхом.
«Мій смартгодинник тримав мене прив’язаним до того лайна, від якого я хотів за його допомогою втекти», — написав користувач RadioAdam, який повернувся до аналогових годинників. Втім, не всім обов’язково повертатися до Casio чи Timex. Мінімалістичні носятьні гаджети можуть відстежувати активність, не створюючи відчуття, що у вас є другий телефон на зап’ясті.
Постійні сповіщення й втома від онлайну
Настирливість онлайн-світу відчувається ще нав’язливішою, коли вона буквально на вашому зап’ясті. Одне діло — почути, як телефон подає сигнал десь у кишені чи сумці. Інше — коли пристрій на руці «штовхає» вас щоразу, коли щось приходить.
«Я не хочу, щоб моє зап’ястя взагалі зі мною спілкувалося», — написав користувач u/NeoMoose у сабредіті Whoop. «Мій телефон уже й так занадто відволікає». Звісно, сповіщення можна вимкнути. Але на цьому етапі ви, як і багато «колишніх» користувачів смартгодинників, починаєте ставити під сумнів, чи потрібен він взагалі.
Великі технологічні компанії продавали нам постійне підключення до мережі як утопію. Насправді ж це часто перетворюється на пекло дофамінової залежності. І якщо ви хочете скоротити кількість гаджетів у житті, смартгодинник — очевидний кандидат на роль першого зайвого пристрою.
Зайві функції та «повзуче розростання» можливостей
Смартгодинники часто страждають від «розростання функцій». У Apple Watch є потенційно рятівні можливості на кшталт виявлення падіння чи виклику екстрених служб просто з вашого зап’ястя. Але водночас там — і безліч іншого.
Наприклад, користувач Reddit з ніком u/Adventurous_Rice_731 ненадовго перейшов із мінімалістичного браслета Whoop на смартгодинник Garmin і швидко пошкодував. «Пішов на перше тренування й зрозумів, скільки разів я активно дивлюся на екран, перевіряючи, чи зараховує він усі повтори», — написав він. «Загалом я просто прилип до нього, навіть під час перегляду серіалів». Простіші пристрої можуть допомогти зосередитися на самій активності та залишатися присутнім у моменті.
Для деяких людей здоров’я‑трекінг (парадоксально) лише додає стресу. До того ж, коли смартгодинники та фітнес-браслети вимірюють сон, стрес або відновлення, це лише оцінки. Ці стани неможливо виміряти безпосередньо за допомогою пристрою на зап’ясті — тільки приблизно розрахувати складними алгоритмами. Дехто не бачить великого сенсу в даних, які є радше «обґрунтованою здогадкою», замість того, щоб просто уважніше прислухатися до власного організму.
Ціна й питання цінності
Справді корисні смартгодинники — недешеві. Наприклад, Apple Watch Series 11 стартує з $399. Аналогічні моделі від Samsung та Google коштують приблизно стільки ж. Є й доступніший Apple Watch SE за $249 і вище, але він позбавлений кількох ключових медичних функцій (ЕКГ, вимірювання рівня кисню в крові та моніторинг гіпертонії).
На тлі інфляції стає простіше критичніше оцінювати, чи вартий смартгодинник своїх грошей. Зручно не витягати телефон, щоб подивитися повідомлення чи прогноз погоди. Але чи варта ця зручність $400? Якщо вам потрібне лише базове стеження за здоров’ям, носятьні пристрої на кшталт Fitbit Air від Google або CMF Watch 3 Pro від Nothing пропонують це за невелику частку ціни флагманських годинників.
Смартгодинники й безпека за кермом
Смартгодинники можуть зробити кермування менш безпечним. Одне дослідження показало, що водії сильніше відволікаються на сповіщення від годинника, ніж від смартфона. Кинути погляд на зап’ястя часто означає відвести очі від дороги, тоді як телефон зазвичай закріплений на тримачі. (При цьому голосові відповіді на будь-якому з пристроїв виявилися найменш відволікаючими.)
Можна стверджувати, що тут більше йдеться про здоровий глузд і самоконтроль, ніж про сам гаджет. Але це ще один фактор, який варто враховувати, запитуючи себе, чи потрібен вам екран прямо на тілі.
Стиль: екран проти класики
Технокомпанії намагаються зробити смартгодинники привабливими зовні. Комусь, як автору матеріалу, подобається дизайн Apple Watch і деяких конкурентів. Але якби рішення ухвалювалося виключно за стилем, без вагання переміг би витончений аналоговий годинник.
Перевага безекранних фітнес-браслетів у тому, що вони достатньо непомітні й їх можна носити поруч із класичним годинником. Їх також легше поєднувати з діловим одягом чи брати на заходи, де смартгодинники недоречні. А якщо вам потрібен пристрій, який і показує час, і рахує кроки, але виглядає як звичайний годинник, існують гібридні моделі від Withings та Garmin, які можуть закрити ці потреби.
Простіші альтернативи: браслети та розумні персні
Якщо повноцінний смартгодинник — це забагато, існують простіші й дешевші варіанти.
Безекранні фітнес-браслети зараз переживають підйом завдяки нещодавньому запуску Fitbit Air від Google за $100. Пристрій, який отримав схвальні відгуки, наразі розкуплений усюди. Whoop — ще один помітний гравець у сегменті безекранних браслетів із розвиненим здоров’я‑трекінгом. Втім, він працює за підпискою: від $149 за перший рік (згодом $199) до $359 на рік, що може відлякати частину користувачів.
Є й «розумні» персні. Вони дорожчі (новий Oura Ring 5 стартує з $399), але відзначаються точним відстеженням сну й відновлення. У них немає екрана й вібрації — ще один плюс для тих, кого дратують постійні сигнали. Є й Samsung Galaxy Ring — конкурент за $400, який часто можна знайти в ритейлерів за близько $300.
Бонус у тому, що зап’ястя при цьому лишається вільним для механічного чи кварцового годинника. «Я можу носити механічний годинник і бути більше “в моменті”, — написав користувач u/Th3p4l4d1n. — Whoop дозволяє це, бо має автоматичне розпізнавання тренувань». До того ж, класичні годинники не потрібно постійно заряджати, і вони не застаріють через кілька років, як чергова «розумна» модель.
На ринку традиційних годинників — величезний вибір за стилем і ціною. Casio, наприклад, пропонує безліч моделей від $30. Або ж можна просто зайти в ювелірний чи звичайний універмаг і підібрати те, що до душі. Такі годинники не обіцяють «зірку з неба», але натомість не скорочують вашу здатність концентруватися й не підвищують тиск нескінченними сповіщеннями.
Поки Індія шукає власного претендента у глобальній гонці штучного інтелекту, мільярдер Мукеш Амбані позиціонує Reliance Industries як національного чемпіона, запускаючи сервіси ШІ для телефонних дзвінків, мобільних застосунків і розумних домів.
На щорічних зборах акціонерів у п’ятницю мумбайський конгломерат анонсував Jio Call Agent — помічника на основі ШІ, який може підключатися до телефонних дзвінків, транскрибувати розмови, створювати резюме та виконувати завдання на кшталт бронювання таксі, замовлення їжі й резервування столиків. Сервіс, який активується фразою «Hey Jio», очікується до запуску пізніше цього року для більш ніж 500 мільйонів користувачів Jio.
Вбудувавши сервіс безпосередньо в телеком-мережу, а не пропонуючи його як окремий застосунок, Jio робить ставку на те, що асистент на основі ШІ стане нативною функцією телефонних дзвінків. Такий підхід може зменшити залежність користувачів від сторонніх застосунків-асистентів і надати Reliance потужну перевагу в дистрибуції на дедалі більш насиченому ринку ШІ.
Reliance також представила оновлену версію застосунку MyJio з підтримкою ШІ, який може виконувати дії від імені користувачів — від активації eSIM до вибору тарифів у роумінгу — у відповідь на запити природною мовою. Окрім цього, компанія презентувала TeleFrame — домашній дисплей, що використовує агентів ШІ, аби проактивно показувати інформацію та рекомендації, як-от попередження про погоду, розклади та побутові нагадування. Продукт вписується в ширшу галузеву тенденцію до «амбієнтних» домашніх асистентів на базі ШІ, над якими працюють, зокрема, Amazon і Google.
Ці анонси позначають наступну фазу амбіцій Reliance у сфері ШІ на тлі прагнення Індії розвивати власні можливості в галузі, де наразі переважають технологічні компанії США та Китаю. Наступ відбувається після запуску минулого року платформи Reliance Intelligence, через яку конгломерат планує розвивати інфраструктуру та сервіси ШІ для споживачів, бізнесу і державних структур, зокрема рішення з підтримкою 22 індійських мов.
«Індія не повинна бути лише споживачем створеного десь інде ШІ. Вона має стати творцем, користувачем і світовим лідером у ШІ», — сказав 69-річний Амбані.
Reliance нарощує амбіції у сфері ШІ через партнерства з Google, Meta та Nvidia. Раніше цього року компанія оголосила про плани інвестувати 110 мільярдів доларів у інфраструктуру ШІ, прагнучи закріпитися як великий гравець в індійській екосистемі штучного інтелекту, що формується.
На зборах акціонерів Reliance також представила набір сервісів ШІ для медицини, освіти, сільського господарства та малого бізнесу. Продукти під брендами JioHealthIQ, JioLearnIQ, JioKrishiIQ та AI Vyapar, за словами компанії, розроблені для роботи кількома індійськими мовами й орієнтовані на локальні потреби.
Ті ж збори принесли й важливу новину для інвесторів, які очікують біржового дебюту Jio. За словами Амбані, рада директорів Jio Platforms затвердила проєкт проспекту первинного публічного розміщення акцій, який передбачає додатковий випуск до 270 мільйонів акцій, згідно з біржовою заявкою.
Оголошені ініціативи водночас породжують запитання про те, як Reliance працюватиме з даними користувачів у міру розширення сервісів ШІ для дзвінків, мобільних застосунків і розумних домів. Хоча компанія заявила, що сервіси працюватимуть за згодою користувачів, вона не відповіла, чи можуть дані, згенеровані цими продуктами, використовуватися для навчання моделей ШІ або передаватися технологічним партнерам.
Амбіції Reliance у сфері ШІ розгортаються на тлі того, що індійські компанії досі суттєво залежать від закордонних моделей ШІ та хмарних провайдерів. Нещодавні обмеження доступу до деяких із найновіших моделей Anthropic підкреслили цю залежність, показавши, як рішення, ухвалені за кордоном, можуть впливати на стартапи й бізнеси, що створюють продукти з використанням ШІ в Індії. Саме такі ризики ланцюгів постачання підштовхують індійські конгломерати до побудови власного технологічного стека, а не оренди чужого.
Минулого тижня Reliance оголосила про співпрацю з Meta зі створення дата-центру для ШІ в західному штаті Гуджарат. Це партнерство спирається на попередні інвестиції Meta у Jio Platforms і спільне підприємство, започатковане торік для розробки рішень на основі ШІ для корпоративних клієнтів в Індії та за кордоном.
Reliance — не єдина, хто переслідує можливості у сфері ШІ. Tata Consultancy Services, Infosys і конкурент Adani Group також розширюють свої ініціативи в галузі ШІ й партнерства з глобальними гравцями, зокрема Anthropic, Google та OpenAI, поки найбільші корпорації Індії змагаються за лідерські позиції у майбутньому країни, пов’язаному зі штучним інтелектом.
Водночас для Reliance ставки особливо високі: компанія готує Jio до очікуваного виходу на біржу і потребує нових драйверів зростання, адже акції конгломерату з початку року подешевшали приблизно на 17%.
Композитор та звукоінженер відеоігор Боббі Прінс помер. В некролозі зазначається, що Прінс помер 16 червня у віці 81 року після хвороби. Про смерть композитора також повідомила студія id Software.
Прінс, ймовірно, найбільше відомий своєю новаторською роботою над серією Doom. Лише минулого місяця Бібліотека Конгресу США включила його саундтрек до оригінальної гри до Національного реєстру звукозаписів.
«Попри обмеження звукових карток і драйверів зразка 1993 року, Прінс створив ідеальний, сповнений рифів музичний супровід до мандрівки грою, де гравець нищить демонів у пеклі та повертається назад», — зазначили в Бібліотеці Конгресу. «Скориставшись своїми знаннями MIDI, Прінс навіть подбав про те, щоб створені ним звукові ефекти проривалися крізь музику, призначаючи їх на різні MIDI-частоти».
Прінс також працював над такими іграми, як Wolfenstein 3D, Rise of the Triad та Duke Nukem 3D. У 2006 році Гільдія Game Audio Network відзначила його нагородою за життєві досягнення.
Норвегія запроваджує жорстку заборону на використання генеративних інструментів штучного інтелекту учнями початкової школи, повідомляє Reuters. Прем’єр-міністр Йонас Гар Стьоре на пресконференції заявив, що ШІ дає дітям змогу «перестрибувати» важливі етапи навчання, а школи мають зосередитися на тому, щоб учні вчилися «читати, писати та рахувати».
Нові стандарти набудуть чинності з початком навчального року наприкінці серпня. Заборона стосуватиметься учнів з першого по сьомий клас, віком від шести до 13 років. Водночас правила охоплять і підлітків, але в м’якшій формі: діти 14–16 років зможуть користуватися генеративним ШІ лише під наглядом учителя. Підлітків від 17 років заохочують самостійно, але відповідально використовувати такі технології.
Це не перший крок Норвегії щодо обмеження технологій у класі. У 2024 році країна заборонила смартфони в школах, і цей крок визнали успішним. Заборона призвела до зменшення кількості випадків булінгу, покращення оцінок і значного скорочення звернень до психологів через проблеми з психічним здоров’ям. Найпомітніший ефект фіксували серед дівчат.
Норвегія також планує запровадити заборону на користування соціальними мережами для всіх дітей до 16 років — подібно до підходу Австралії. Відповідний законопроєкт мають подати до парламенту до кінця року.
У США теж поступово рухаються до обмеження часу, який діти проводять із чат-ботами на базі ШІ. У Сенаті та Палаті представників обговорюють законопроєкт, який зобов’яже компанії, що працюють з ШІ, впровадити перевірку віку користувачів і заборонити надання чат-ботів неповнолітнім.
Законопроєкт під назвою Guidelines for User Age-verification and Responsible Dialogue Act (GUARD Act) уже пройшов через юридичний комітет Сенату США, але ще не був винесений на голосування. Минулого місяця його формулювання пом’якшили: якщо спочатку документ стосувався майже всіх чат-ботів на базі ШІ, то тепер він описує лише «AI companions» — цифрових «товаришів», що потенційно виводить з-під дії акта такі продукти, як ChatGPT, Gemini та Copilot.
Останнє, чого хочеться після того, як витратив кілька сотень доларів на носимий гаджет, — виявити, що він не працює з вашим тілом. Але саме з цим доволі часто стикаються люди з татуюваннями на зап’ястях відтоді, як з’явилися розумні годинники та фітнес-трекери. Безліч дописів на сторінках підтримки пристроїв та в Reddit роками описують одну й ту саму проблему: татуйована шкіра та сенсори в носях часто погано поєднуються.
Одна з основних проблем — вимірювання пульсу. Носимі пристрої використовують оптичний метод, який називається фотоплетизмографія (PPG), щоб визначати частоту серцевих скорочень. Це те саме зелене світло, яке ви бачите, коли перевертаєте пристрій. Та татуювання можуть заважати цьому світлу, спотворюючи показники. Інша проблема — розпізнавання того, що пристрій надягнуто на зап’ястя. Воно також базується на світлових сенсорах (разом з акселерометром та електричними датчиками). Якщо надіти фітнес-трекер на татуйоване зап’ястя, пристрій може взагалі не «бачити», що його носять, і тоді користувачу доводиться постійно його розблоковувати, щойно він хоче з ним взаємодіяти.
Може здатися дивним, що технологія, здатна реагувати на жести та давати персоналізовані поради щодо сну, «ламається» через трохи пігменту у шкірі. Але проблема з татуюваннями — це не безпідставне ниття споживачів. Виробники пристроїв її визнають і радять не носити трекери поверх тату.
«Татуювання (фарба, малюнок, насиченість) можуть блокувати світло датчика пульсу, що призводить до неточних або відсутніх показників», — зазначає Garmin на сторінці підтримки. «Для найкращих результатів носіть годинник на шкірі без татуювань, якщо це можливо». Подібні попередження Apple публікує ще з часів першого Apple Watch.
Чи є рішення?
Люди з татуюваннями вигадали кілька обхідних шляхів, щоб отримати максимум від своїх розумних годинників і фітнес-трекерів, хоча жоден із них не можна назвати ідеальним. Найпростіший варіант: якщо внутрішня сторона зап’ястя не татуйована (або там є достатньо чистої шкіри), можна розташувати пристрій там, а не зверху зап’ястя. Так само, якщо інше зап’ястя без тату, можна носити пристрій на ньому. Але якщо ви роками звикли до годинника на певній руці, зміна відчуватиметься дивно.
Як швидкий лайфхак деякі користувачі дуже хвалять епоксидні наклейки від пляшкових кришок або кілька шарів прозорого скотчу, які клеять поверх сенсорів — і з незрозумілих причин це справді виправляє проблему для багатьох. Є й багаторазові аксесуари, спеціально створені за тим самим принципом, і вони також мають певний успіх. Ще один варіант — нагрудний ремінь для вимірювання пульсу, якщо вам важливе саме точне відстеження серцебиття і якщо в цій зоні немає татуювань. Але це, знову ж таки, не найзручніший і не найкомфортніший спосіб використовувати носимий гаджет у повсякденному житті.
Зрештою, проблема залишатиметься, доки сенсори в годинниках і фітнес-трекерах не навчаться враховувати такі варіації шкіри, як тату-пігмент. До того ж оптичні сенсори виявилися менш надійними і для людей із темною шкірою, що підсвічує потребу в більш різноманітних учасниках досліджень і розробок подібних технологій.
Неформальні відгуки свідчать, що Google Pixel Watch 4 може значно краще справлятися з татуйованою шкірою, ніж попередні моделі. Кілька років тому ходили чутки, що Samsung готує оновлення прошивки для покращення ситуації, але скарги власників татуйованих зап’ясть із Galaxy Watch натякають, що проблема лишається.
Потрібно більше досліджень
Теоретично виявлення проблеми — перший крок до її розв’язання, але на практиці ступінь впливу татуювань на роботу сенсорів дуже непослідовний від випадку до випадку. У дослідженні, опублікованому у 2025 році, намагалися кількісно оцінити різницю між показниками пристроїв на татуйованій та нетатуйованій шкірі. Учені дійшли висновку, що наявність татуювань справді спричиняє неточності, але результати виявилися змішаними.
Дослідники використовували Polar Verity Sense та наручну пов’язку: учасників експерименту оснащували одним пристроєм поверх татуювання та другим на тій самій руці в зоні без тату. Також вони носили нагрудний ремінь Polar H10 для вимірювання пульсу як еталон, оскільки такий формат вважається точнішим. Протягом дня їх моніторили у стані спокою, під час неспішної ходьби та бігу підтюпцем.
Це показало, що татуювання таки впливають на вимірювання частоти серцевих скорочень, але ступінь впливу залежить від рівня активності користувача: «найбільший ефект спостерігався у стані спокою, а варіативність зменшувалася зі зростанням інтенсивності фізичних навантажень». В окремих випадках, як зазначають дослідники, «наявність татуювання на руці взагалі не впливала на валідність вимірювання пульсу». Потрібно враховувати багато змінних — колір фарби, насиченість, глибину нанесення — і на сьогодні бракує достатньо детальних досліджень, щоб повністю розібратися з цією проблемою та запропонувати технологічне рішення.
З 2015 року між автовиробниками та споживачами фактично діяв негласний договір: ми купуємо їхні автомобілі, якщо вони дають змогу під’єднувати смартфони через Android Auto або Apple CarPlay. Десять років усе працювало чудово. Водії отримували безшовний доступ до музики, карт і спілкування, а автовиробники перекладали частину турбот про інфотейнмент на Google чи Apple.
Останнім часом це рівняння змінюється. Один із найбільших автовиробників світу, General Motors, оголосив, що відмовляється від Android Auto у своїх електромобілях і планує прибрати його з усіх моделей у найближчому майбутньому. Замість нього GM запропонує власну розмовну систему на базі ШІ Gemini від Google.
Деякі виробники взагалі ніколи не пропонували Android Auto – зокрема Rivian і Tesla. І хоча абсолютна більшість моделей 2026 модельного року все ще мають цю функцію, ситуація може швидко змінитися з кількох причин — і вони навряд чи сподобаються водіям.
Як Android Auto захопив автомобільні панелі
Щоби зрозуміти, як Android Auto став стандартом для бортових систем, варто згадати коротку історію. Android Auto, подібно до CarPlay, стартував як проста система проєкції: ви під’єднуєте телефон до авто через USB і бачите на екрані інфотейнменту адаптований для водіння інтерфейс.
Виробники не кинулися одразу це підтримувати. Toyota та Ford спершу намагалися зробити власні рішення, а BMW навіть пробувала брати з користувачів $80 на рік за CarPlay (і взагалі не підтримувала Android Auto до 2020 року).
Покупцям авто це не сподобалося. Їм, навпаки, припала до душі ідея просто підключити смартфон і миттєво отримати доступ до своєї музики, контактів і адрес без зайвих налаштувань і платежів. Поступово автовиробники почали пропонувати Android Auto як опцію поряд із власними інфотейнмент-системами. Google максимально спростила інтеграцію, не беручи за це плату.
Поява Android Automotive OS
У 2017 році Google зробила новий хід — Android Automotive OS (AAOS), яка дебютувала в Polestar 2 у 2020-му. Вона підтримує Android Auto, але водночас є повноцінною операційною системою автомобіля на базі Android, якій не потрібні обчислювальні ресурси смартфона.
Це стало в пригоді, коли традиційні автовиробники на кшталт Volkswagen зрозуміли, що розробка бортової ОС зовсім не схожа на створення, скажімо, трансакселів. Багато хто в підсумку відмовився від власних ОС і перейшов на AAOS для частини чи всіх моделей — починаючи з Volvo та кількох брендів Stellantis і GM.
Дані, які отримує Google
В обмін на цю зручність Google отримує багато даних, які ви генеруєте за кермом. Окрім звичної інформації, компанія збирає GPS-дані та картографічну аналітику, яку можна використовувати для таргетованої реклами. Оскільки ми їздимо в авто за покупками та послугами, така інформація дуже цінна.
Жодні з цих даних не потрапляють до автовиробників. Більшість і не прагне продавати їх рекламодавцям — більше того, GM нині взагалі заборонено це робити після порушення законів про конфіденційність у Каліфорнії та штрафу в $12,75 млн. Водночас деякі компанії, як-от Rivian і GM, вважають, що це позбавляє їх корисних даних для покращення автомобілів і утримання клієнтів.
Наприклад, GM стверджує, що їй потрібні навігаційні дані для покращення досвіду заряджання електромобілів. «У середовищі Android Auto або Apple CarPlay модель енергоспоживання авто чи дані про дорожні ділянки передають енергоспоживання та іншу пов’язану інформацію на телефон, і їх дуже важко витягнути з телефону», — казав менеджер з інфотейнменту GM виданню GM Authority у 2023 році. За словами компанії, її власна система дозволить реалізувати «розумну» маршрутизацію для електромобілів із урахуванням рівня заряду, запасу ходу, доступності зарядних станцій та інтеграції з системою напівавтопілота Super Cruise.
Оскільки GM все одно використовуватиме AAOS від Google, компанія обіцяє, що авто працюватиме подібно до смартфона для дзвінків, стримінгу, контактів і додатків. Також можна буде користуватися вбудованими асистентами на кшталт Siri та Google Assistant через Bluetooth-під’єднання. За словами компанії, все це працюватиме плавніше завдяки більш потужному вбудованому «залізу».
GM додає, що її інфотейнмент-система надасть можливості, «які виходять за межі звичайної проєкції з телефона», як вона сказала виданню MotorTrend. Як приклад наводиться підтримка Dolby Atmos у Amazon Music, яку в компанії називають «неможливою» для простої телефонної проєкції.
Чому Rivian і Tesla не брали Android Auto взагалі
Rivian і Tesla — дві компанії, які ніколи не впроваджували Android Auto, пояснюючи це бажанням повного контролю над досвідом водіння. Rivian, ОС якої побудована поверх AAOS, також вважає, що системи дзеркалювання смартфона більше не потрібні з огляду на можливості сучасного ШІ.
«Можливості настільки глибокої інтеграції ШІ в авто роблять усю дискусію щодо CarPlay повністю застарілою», — заявила компанія The Verge минулого місяця.
Підписки та підключення: де починаються гроші
Та є й інші нюанси. GM також визнає, що власні інфотейнмент-системи відкривають «можливості абонплатної монетизації». Саме це раніше створило проблеми BMW, коли компанія спробувала брати $18 на місяць за підігрів сидінь у деяких регіонах.
Вбудовані додатки потребують постійного стільникового підключення авто, адже телефон більше не виступає «модемом». Останні моделі GM постачаються з вісьмома роками підключених сервісів OnStar, але що буде після цього — незрозуміло. Rivian пропонує власний преміум-сервіс передачі даних Rivian Connect+ за $150 на рік. Tesla, яка також відмовилася від Android Auto на користь власної системи, бере $150 на рік за преміальний стільниковий пакет Connect+.
Втім, навіть виробники на кшталт Kia, які повністю підтримують Android Auto, дедалі частіше ховають деякі функції — наприклад, дистанційне блокування авто — за пробними підписками, що згодом теж потребують оплати.
Реакція покупців
Покупці можуть стати головною перепоною для таких змін. Оголошення GM про скасування Android Auto в її авто викликало шквал критики: багато читачів Engadget, наприклад, заявили, що просто не купуватимуть машини без цієї функції. До того ж на ринку формується загальне невдоволення будь-якими підписками, і вимога платити ще й за сервіси в авто дратує багатьох.
Поки що Android Auto й CarPlay доступні в більшості автомобілів. Традиційні автовиробники вже продемонстрували, що часто роблять невдалі власні інфотейнмент-системи. Тож навіть якщо деякі бренди відмовляться від Android Auto, багато інших продовжать його підтримувати, а сама система, ймовірно, й надалі буде розвиватися й ставати розумнішою.
Поки новий Siri на базі ШІ та платформа Apple Intelligence забирали основну увагу на WWDC на початку місяця, Apple також наситила iOS 27 оновленнями для повсякденних додатків і сервісів. Серед них — розумніший поділ рахунків у Apple Wallet, нові способи ділитися геолокацією у «Локаторі» (Find My) та вдосконалені можливості Apple Maps.
Apple Maps
Apple покращила функцію Flyover, яка забезпечує 3D-огляди міст і визначних місць. Її оновили детальнішою графікою та плавнішою навігацією.
Компанія також запустила Local Lists — новий спосіб відкривати й зберігати рекомендації щодо ресторанів, розваг та інших цікавих місць у «Картах» за тим, що зараз у тренді. Так Apple намагається відтягнути користувачів від сторонніх застосунків для локальних відкриттів — на кшталт Google Maps, Instagram чи TikTok.
Find My
«Локатор» (Find My) стає гнучкішим завдяки новим налаштуванням спільного доступу до геолокації. Починаючи з осені, користувачі зможуть ділитися своїм місцезнаходженням на довільний проміжок часу: від кількох хвилин і годин до кількох днів чи до конкретної дати й часу.
Apple також додає можливість тимчасово призупиняти передавання геолокації для окремих контактів до кінця дня. Такі зміни розраховані на різні ситуації, зокрема щоб тримати в секреті сюрприз-вечірку з дня народження.
Apple Wallet
Apple Wallet отримує суттєве оновлення. Одна з ключових нових функцій дозволяє сканувати чеки камерою iPhone та автоматично ділити рахунки з друзями за допомогою Apple Cash. На базі Apple Intelligence система розпізнає окремі позиції в чеку, обчислює частку податків і чайових для кожного та дає змогу провести повернення коштів прямо через «Повідомлення» або Wallet.
Wallet також навчається оцифровувати фізичні картки учасника програм лояльності та клубні картки. Користувач може просто навести камеру iPhone на штрихкод або відсканувати цифрову картку, щоб зберегти її у Wallet. Підтримка поширюється й на Apple Watch — пропуски можна пришпилити до Smart Stack на годиннику для швидкого доступу.
Мандрівники отримають оновлений досвід користування цифровими ключами від готелів. Окрім розблокування номерів і сервісів за допомогою iPhone чи Apple Watch, гості учасників програми готелів і курортів зможуть переглядати деталі поїздки, розклад активностей, сервісну інформацію та отримувати оновлення в реальному часі прямо в Wallet.
Apple Pay
Apple Pay отримує перероблений інтерфейс оплати в інтернеті та в додатках. Користувачі зможуть легше перегортати карти для оплати, одночасно бачачи такі дані, як баланс бонусів, залишок на дебетовому рахунку та доступні опції оплат із відстрочкою. Пізніше цього року Apple обіцяє можливість поповнювати баланс підтримуваних дебетових карт прямо через Wallet або під час оплати Apple Pay.
Для продавців Apple розширює можливості Tap to Pay на iPhone новою функцією Tap to Share. Клієнти зможуть дотиком під’єднуватись до учасників програми — магазинів і сервісів — і безпечно ділитися інформацією, зокрема даними програм лояльності, адресами доставки та контактами.
Apple Music
Apple Music розширює функцію Lyrics Translation, додавши підтримку ще семи мовних пар, включно з англійськими перекладами пісень французькою, німецькою, італійською, корейською, іспанською та японською мовами. Функція Lyrics Pronunciation тепер допоможе підспівувати пісням мовами, якими користувач не володіє, показуючи фонетичний запис текстів ще для п’яти мовних пар.
Функція AutoMix, що автоматично створює плавні переходи між треками, отримує більш «занурливі» мікси та виходить за межі iPhone — з’явиться на Apple TV та HomePod. Передплатники Apple Music також отримують Hi-Res Lossless Audio на Apple TV 4K, що дозволить власникам сумісних аудіосистем слухати звук студійної якості у tvOS.
Apple Podcasts
Слухачі подкастів отримують кілька корисних оновлень. Нова функція «пошук у шоу» дає змогу шукати по епізодах конкретного подкасту на iPhone, iPad, Mac, Apple Vision Pro та у веб-версії. Крім того, Apple приносить відеоподкасти на Mac і Apple TV, що відображає зростання популярності відеоформату в цій категорії.
Спільні альбоми iCloud
Apple впроваджує обмін фотографіями у повній роздільній здатності, підтримку додаткових типів файлів, реакції емодзі, покращені стрічки активності та можливість переглядати активність окремо для кожного альбому. Також з’являються нові тимчасові альбоми, розраховані на короткотривалі проєкти та події — групи людей можуть співпрацювати, не займаючи постійно місце в iCloud.
Важливо, що до таких альбомів зможуть додавати фото й користувачі без пристроїв Apple — через веб-інтерфейс.
Fitness+
У Fitness+ запускається програма Strong Through Menopause — тритижневий курс із керованими тренуваннями з йоги та силових вправ, розроблений для людей у періоді перименопаузи та менопаузи. Вона покликана допомогти розвивати силу, покращувати мобільність і баланс та краще керувати стресом. Apple також додає новий епізод Time to Walk за участі акторки Бізі Філіппс, де вона ділиться особистими історіями про свій досвід перименопаузи.
Клод Жіймо, один із пʼятьох братів, які заснували Ubisoft у 1986 році, помер, що компанія офіційно підтвердила. Як першою повідомила Ouest France, 69-річний Жіймо став однією з двох жертв катастрофи літака Cessna 421, яка сталася вдень 19 червня.
За даними видання, місцеві пожежники повідомили, що аварія сталася в полі неподалік аеропорту Ла-Боль на західному узбережжі Франції. Рятувальники зазначили, що коли вони прибули на місце події, літак уже палав, а вогонь поширювався на навколишню територію.
«Ubisoft із глибоким сумом дізналася про смерть Клода Жіймо, співзасновника групи та голови Guillemot Corp., унаслідок нещасного випадку», — йдеться в заяві компанії. «Наші думки з його родиною та близькими в цей складний час. Додаткові коментарі наразі не надаватимуться».
