Корпорація Apple, схоже, розробляє нову функцію безпеки для своїх смартфонів iPhone, яка має автоматично блокувати пристрій у момент його виривання з рук власника, тим самим роблячи його марним для зловмисників. Ця проблема викрадення телефонів, особливо в великих містах, стає дедалі актуальнішою, причому в деяких регіонах, як-от Лондон, злочинці віддають перевагу саме iPhone, ігноруючи пристрої на базі Android.
Згідно з інформацією, отриманою з коду iPhone, команда Apple працює над системою виявлення, яка покликана боротися зі злочинцями, що вихоплюють телефони. Основна мета – перешкодити крадіжкам, коли iPhone знаходиться в активному стані використання. Якщо викрадач заволодіє розблокованим пристроєм, це відкриває негайні можливості для доступу до персональних даних та облікових записів користувача, що робить розробку такої функції надзвичайно важливою.
Нова функція, ймовірно, функціонуватиме аналогічно до “блокування від крадіжки” на Android. Вона буде використовувати дані з різних сенсорів, зокрема акселерометра, щоб визначити, чи був пристрій вирваний силою. При підозрі на крадіжку iPhone автоматично заблокується, роблячи його непридатним для подальшого використання.
Одним із ключових сигналів для активації блокування може стати швидке віддалення iPhone від власника, особливо якщо це відбувається під час використання Apple Watch. Якщо смартфон стрімко відривається від руки користувача, датчики розпізнають це як потенційну крадіжку, що призведе до негайного блокування.
Окрім простого блокування, нова функція, ймовірно, активуватиме правила “Захисту викрадених пристроїв”, які вже існують в iOS 26.4. Ці правила можуть враховувати контекст використання, наприклад, чи підключений користувач до відомої мережі Wi-Fi, чи знаходиться він удома або на роботі. Розробка цієї функції триває, і терміни її запуску для широкого загалу наразі невідомі.
Ця розробка є прямим відгуком на критику, яка лунає на адресу Apple, нібито компанія недостатньо робить для боротьби зі злочинністю, незважаючи на наявність функцій, таких як “Локатор” (Find My), “Блокування активації” (Activation Lock) та “Захист викрадених пристроїв”. Особливо гострою критика була з боку лондонської поліції, яка у листопаді 2025 року звинуватила Apple в бездіяльності, попри численні скарги.
Apple, своєю чергою, радила поліції займатися “традиційним поліцейським розшуком” і ловити злочинців, наголошуючи, що доступ до національних реєстрів мобільних телефонів вони використовують лише для перевірки статусу пристроїв, що здаються на обмін, а не для розслідування крадіжок.
Паралельно, у грудні 2025 року, індійський уряд вимагав від Apple попередньо встановлювати на iPhone державний додаток для відстеження та блокування викрадених телефонів, а також запобігання їх використанню в шахрайських схемах. Apple відмовилася, посилаючись на потенційні проблеми з конфіденційністю та безпекою, а також побоювання, що такий додаток може бути використаний для масового стеження.
Провайдер баз даних ClickHouse досяг річного показника виручки (annualized revenue run rate) у понад $250 млн, утричі збільшивши бізнес порівняно з минулим роком, розповів у коментарі TechCrunch співзасновник і президент з продукту та технологій Юрій Ізраїлевський. За його оцінкою, до кінця року цей показник може наблизитися до «високих девʼятизначних» сум.
У січні ClickHouse оцінили у $15 млрд після раунду інвестицій серії D на $400 млн під проводом Dragoneer Investment Group. Така оцінка означає дуже високий мультиплікатор — понад 60 річних доходів.
Швидке зростання виручки та преміальна оцінка створюють для компанії, якій ще немає пʼяти років, передумови для виходу на біржу протягом найближчих кількох років, каже Ізраїлевський. ClickHouse приєднується до невеликого, але зростаючого переліку технологічних стартапів, які сигналізують про плани стати публічними на тлі очікуваного відкриття вікна для IPO завдяки історичному дебюту SpaceX у червні, а також запланованим на цей рік лістингам OpenAI та Anthropic.
Минулої осені стартап найняв Джиммі Секстона, який раніше очолював департамент взаємодії з інвесторами в Snowflake — одному з головних конкурентів ClickHouse, — на посаду фінансового директора. Призначення CFO часто сприймають як сигнал підготовки компанії до виходу на публічні ринки.
Компанія вже придбала шість стартапів, зокрема Langfuse, який допомагає розробникам відстежувати та оцінювати ефективність AI-агентів. Ізраїлевський зазначив, що ClickHouse і надалі планує активно купувати «відносно молоді, але з дуже перспективними технологіями» стартапи, зазвичай з відкритим кодом, які доповнюють її основний продуктовий портфель.
Технологія ClickHouse була спочатку розроблена всередині російського пошуковика «Яндекс» 17 років тому, але у 2021 році виділилася в окремий стартап.
ClickHouse має понад 4000 клієнтів, серед яких Anthropic, Meta, Capital One та Decagon.
Відкрита база даних стартапу створена для обробки гігантських масивів даних, необхідних для роботи AI-агентів. ClickHouse заробляє, продаючи керовані хмарні сервіси. За словами Ізраїлевського, у підсумку ця комерційна пропозиція обходиться клієнтам дешевше, ніж самостійне управління відкритою версією. «Це трохи нелогічно на перший погляд, але для нас це стало потужним драйвером зростання», — каже він.
Для провідних дослідників штучного інтелекту в Китаї кордони швидко зачиняються. Науковці, засновники стартапів і топменеджери приватних компаній, за повідомленнями ЗМІ, тепер підпадають під обмеження на виїзд: деякі з найпомітніших фігур галузі мають отримувати дозвіл уряду перед поїздками за кордон.
Ці обмеження відображають ширший зсув у тому, як Пекін бореться з «відтоком мізків» у сфері ШІ. Попит на талановитих фахівців, здатних навчати й налаштовувати моделі, стрімко зростає, адже глобальна технологічна індустрія бачить у ШІ новий драйвер зростання.
У березні 2025 року The Wall Street Journal повідомила, що китайська влада рекомендувала провідним засновникам і дослідникам у галузі ШІ утримуватися від поїздок до США. Це стало раннім сигналом того, наскільки пильно Пекін почав захищати ШІ як економічний актив і пріоритет у сфері національної безпеки.
Схоже, що обмеження посилилися після того, як Пекін звузив фокус до угоди між Manus і Meta. За даними Financial Times, Китай заборонив двом співзасновникам Manus залишати країну, поки регулятори перевіряють, чи не порушує придбання Meta цього стартапу за $2 млрд правила Китаю щодо іноземних інвестицій. Тепер співзасновники Manus нібито розглядають варіанти виконання вимоги Пекіна розірвати угоду, зокрема можливість залучити близько $1 млрд від зовнішніх інвесторів, щоб викупити компанію у соціального гіганта.
Перегони у сфері ШІ між Сходом і Заходом стали як ніколи напруженими. Останній індекс Стенфорда показує, що розрив у продуктивності між провідними моделями США та Китаю скоротився до лише 2,7% станом на березень 2026 року — з приблизно 31% у 2023-му. Це породжує нові запитання щодо того, як довго Америка зможе зберігати лідерство.
США досі домінують за якістю моделей і кількістю впливових патентів, але Китай швидко наздоганяє, а подекуди й випереджає американські лабораторії ШІ за кількістю наукових публікацій, цитувань і обсягом поданих патентів.
Окрім обмежень на подорожі, Китай, за повідомленнями Bloomberg у квітні, планує посилити контроль за припливом американського капіталу до своїх провідних компаній у сфері ШІ. Тепер урядовий дозвіл може стати обов’язковою умовою перед тим, як такі технологічні компанії, як Moonshot AI, StepFun і ByteDance, зможуть приймати інвестиції зі США.
На конференції Google I/O це стало офіційно: у пошуку Google тепер на перший план виходять відповіді, згенеровані штучним інтелектом, і більшість брендів майже не мають можливості бачити, як саме AI описує їх клієнтам. Для всіх, хто роками будував стратегію навколо «10 синіх посилань», правила гри суттєво змінилися.
У цьому епізоді подкасту TechCrunch Equity Ребекка Беллан поговорила з Меттом Томпсоном, віцепрезидентом із партнерств у Scrunch — стартапі, який позиціонує себе в центрі зсуву до AI‑пошуку. Вони обговорили, що означають зміни Google та що насправді мають робити маркетологи й засновники компаній у нових умовах.
Залишилося лише три дні, щоб заощадити до $410 на квитку на TechCrunch Disrupt 2026. Дія пільгової ціни Early Bird завершується 29 травня о 23:59 за тихоокеанським часом, після чого вартість квитків зросте.
Якщо ви плануєте відвідати одну з найвпливовіших техконференцій цього року, саме час зафіксувати свою участь до чергового підвищення цін.
Disrupt: подія, де рухається техекосистема
З 13 по 15 жовтня в Moscone West у Сан-Франциско TechCrunch Disrupt збере понад 10 000 фаундерів, інвесторів, операторів і новаторів, які формують майбутнє технологій.
Якщо ви залучаєте інвестиції, шукаєте стартапи для вкладень, наймаєте таланти, запускаєте компанію або будуєте стратегічні партнерства, Disrupt створено для того, щоб опинити вас у центрі розмов про те, що буде далі.
Ось що ви отримаєте, відвідавши подію:
Практичні інсайти від фаундерів, операторів та венчурних інвесторів, які прямо зараз будують бізнеси й інвестують на ринку. Стежте за оновленням програми, де регулярно з’являються нові спікери та сесії.
Прямий доступ до інвесторів, які шукають наступні компанії до портфеля, та до фаундерів, що підбирають правильних партнерів.
Ранній погляд на нові технології та стартапи до того, як вони стануть мейнстримом.
Цінні контакти, що можуть перерости у фінансування, партнерства, клієнтів і кар’єрні можливості.
Чому тисячі людей щороку обирають Disrupt
Доступ до понад 10 000 фаундерів, інвесторів і техлідерів через спеціалізовану програму та мережеві активності.
Тактичні розмови й інсайти від 250+ спікерів у межах 200+ сесій на шести галузевих сценах, у форматі breakout-сесій та круглих столів.
Можливість стати свідком конкурсу Startup Battlefield 200, де найкращі стартапи змагаються за грант у $100 000 без передачі частки компанії. Фаундери все ще можуть номінуватися або подаватися на участь.
Вхід до Expo Hall з понад 300 стартапами, що демонструють наступну хвилю інновацій.
Понад 20 000 cформованих нетворкінг-зв’язків завдяки 1:1-зустрічам і матчмейкінгу в малих групах.
Понад 80 сайд-івентів по всьому затоковому регіону протягом тижня Disrupt.
Окремі формати для фаундерів та інвесторів
Founder Pass. Дає змогу спілкуватися з інвесторами, отримувати практичні поради й доступ до інструментів та зв’язків, які допомагають стартапам швидше зростати.
Investor Pass. Допомагає знайомитися з новими стартапами, знаходити свіжі інвестиційні можливості та максимально ефективно використовувати кожну розмову завдяки інструментам для керованого нетворкінгу.
Встигніть заощадити до $410 до підвищення цін
Реєстрація за пільговою ціною Early Bird триває ще три дні. Після завершення цього періоду вартість квитків зросте.
YouTube запроваджує автоматичне маркування відео, де було використано штучний інтелект, відмовляючись покладатися виключно на сумлінність авторів контенту. Відтепер внутрішні системи платформи самостійно ідентифікуватимуть та позначатимуть матеріали, в яких було застосовано “значний фотореалістичний ШІ”, роблячи ці позначки більш помітними як на довгих відео, так і на коротких роликах YouTube Shorts.
Ця зміна демонструє зростання потужності генеративних моделей ШІ, які здатні створювати контент, що майже не відрізняється від реальності. Хоча YouTube вже два роки вимагає від авторів декларувати використання ШІ, новий підхід означає, що платформа братиме на себе відповідальність за виявлення та маркування подібного контенту, якщо автори знехтують цим обов’язком.
Така політика виглядає як логічний крок після презентації Google новітніх мультимодальних ШІ-моделей Gemini Omni, що демонструють вражаюче розуміння фізики, культури та історії при створенні відео. Починаючи з травня, YouTube використовуватиме нові внутрішні сигнали для ідентифікації контенту, згенерованого ШІ, тим самим прагнучи забезпечити більшу прозорість для глядачів.
При цьому, автори, чий контент буде помилково ідентифіковано як створений ШІ, матимуть можливість редагувати статус розкриття інформації. Однак, якщо відео було створено за допомогою власних інструментів YouTube, таких як Veo або Dream Screen, видалити автоматично встановлені позначки буде неможливо.
Що цікаво, для відео, де застосування ШІ є очевидним, наприклад, анімаційні чи фантастичні сценарії, де реалістичність не є ключовим елементом, позначки будуть обмежені розширеним описом. Це свідчить про спробу YouTube диференціювати рівень втручання ШІ та його потенційний вплив на сприйняття реальності глядачами.
Важливо зазначити, що, згідно із заявами компанії, ці автоматичні позначки штучного інтелекту не впливатимуть на рекомендації відео чи можливості його монетизації, хоча це твердження потребує додаткової перевірки на практиці.
Додатково, YouTube розширює можливості виявлення глибоких фейків, дозволяючи будь-кому сканувати платформу на предмет збігів обличчя, що є кроком до посилення контролю над контентом, створеним з використанням передових технологій.
Розміщення позначок безпосередньо під відеоплеєром для довгих відео та поверх самого відео для YouTube Shorts покликане зробити їх максимально очевидними. Водночас, для відео з так званим “легким” втручанням ШІ, позначка залишиться в описі.
Традиційно бездротові навушники для сну створювали для маскування зовнішнього шуму й відтворення заспокійливих звуків. Але бостонський стартап SOND пропонує інший підхід: навушники, які активно втручаються в процес сну, щоб покращити його якість.
Компанію заснували двоє випускників MIT, один із яких раніше очолював глобальний напрямок sleep-продуктів у Bose. У середу SOND вийшла зі стелсу, оголосивши про раунд фінансування на $7 млн. Паралельно стартап показав свій перший продукт — Dreambuds, замкнену in-ear систему, що зчитує 12 фізіологічних сигналів користувача й у режимі реального часу реагує на них, допомагаючи краще спати.
У раунді на $7 млн взяли участь фонд E14 (афілійований із MIT), Crosslink Capital, Ubiquity Ventures, Alumni Ventures, Meach Cove Capital, а також співзасновник Boston Scientific Джон Абель.
Щоб працювати, пристрій відстежує такі сигнали, як дихання, варіабельність серцевого ритму, кардіореспіраторну синхронізацію, стадії сну, положення тіла, хропіння й сейсмокардіографію (SCG — механічні вібрації грудної клітки, які створює серце під час биття).
Ці дані сенсорів у реальному часі передаються до хмарного AI-коуча сну. Той обирає або генерує на льоту аудіопрограми для сну й з часом навчається, які саме найкраще працюють для конкретного користувача.
Користувачі можуть спілкуватися з AI-коучем голосом — просити пояснити дані про сон або ввімкнути певну програму зі спеціальної бібліотеки SOND, що налічує понад 500 аудіосценаріїв. За бажання можна слухати й подкасти через кейс. Також AI-коуч уміє створювати аудіоконтент на запит, наприклад казку для сну на певну тему.
Стартап співзаснував і очолює CEO Ядід Айзенберг, який раніше працював у Bose як Head of Sleep Products: він запустив друге покоління Bose Sleepbuds і керував портфелем інших sleep-продуктів компанії. Коли Bose вирішила стратегічно вийти з цього сегмента, Айзенберг побачив можливість створити стартап, повністю зосереджений на продуктах для сну, і у лютому 2022 року заснував SOND.
«На той момент я вже багато років працював із фізіологією, сенсорами, аудіо… Я був ніби створений для цієї справи», — розповів Айзенберг TechCrunch в інтерв’ю на вуличній терасі кафе, разом із співзасновником і CTO Аміром Лазаровичем, колишнім старшим менеджером з розробки ПЗ у Google, показуючи прототип Dreambuds.
Знайомство співзасновників у MIT також пов’язане зі сном. Лазарович, який вивчав розподілені системи, щойно заселився в сімейний гуртожиток і не мав матраца. Айзенберг запропонував йому свій запасний. Випадкова зустріч 14 років тому переросла в багаторічну дружбу.
Після MIT Айзенберг заснував стартап The Sync Project, який пов’язував музику з фізіологічними параметрами — зокрема частотою серцебиття та варіабельністю серцевого ритму. Через чотири роки компанію викупила Bose, і це зрештою привело Айзенберга до роботи над другим поколінням Sleepbuds.
За словами Айзенберга, користувачі Bose Sleepbuds хотіли від навушників більшого, ніж просто шумозаглушення: їм були потрібні сенсори для відстеження сну й інструменти для його покращення. На той момент технологій, які дозволили б у компактному форм-факторі на кшталт AirPods поєднати велику кількість сенсорів і при цьому не «вбити» батарею, ще не було. Але коли Bose виходила з ринку sleep-носимої електроніки, ситуація вже змінилася.
Айзенберг при цьому наголошує: Dreambuds не варто сприймати як те, чим могли б стати умовні Bose Sleepbuds III. Він визнає, що навушники конкурента Ozlo значно більше схожі на еволюцію лінійки Bose.
«Ми зробили щось зовсім інше. Можливо, форм-фактор у нас — навушники, але на цьому подібність закінчується», — каже він.
Система працює повністю автономно, без необхідності в смартфоні. Зарядний кейс Dreambuds оснащений Wi‑Fi, Bluetooth, OLED-дисплеєм, фізичними кнопками та динаміком. Останній потрібен, щоб розбудити вас будильником, навіть якщо ви заснете, так і не вставивши навушники у вуха.
Мета — позбавити користувачів необхідності брати до рук телефон для керування системою для сну.
«Ми жартуємо: дати безсоннику смартфон — це як проводити зустріч анонімних алкоголіків у крамниці алкоголю», — сміється Айзенберг. — «Ідея в тому, що все, що вам потрібно зробити, — дістати навушники з кейса, і вони продовжать ваш план сну. Ви можете перемикатися між іншими планами. І ви можете говорити з коучем: просто двічі торкнутися й сказати: “Мені важко заснути. Я хочу ось це або ось те”».
AI-коуч може допомагати з конкретними проблемами сну, спираючись на дані про те, що працювало раніше: дихальні вправи, заспокійливий трек, звуковий пейзаж, бінуральні біти тощо. Айзенберг підкреслює, що коуч ніколи не заговорить першим — лише після подвійного дотику. Інакше це могло б налякати або насторожити користувача.
Лазарович додає, що AI-коуч реагує з урахуванням поточного контексту. «Наприклад, якщо ви активуєте його перед сном, він запитає: “Готові до відпочинку?” А якщо одразу після пробудження — “Як минула ніч?”», — пояснює він.
Окрім голосової взаємодії з коучем, власники Dreambuds можуть переглядати свої дані та гіпнограми (графіки циклів сну) у супровідному застосунку й краще розуміти власні патерни сну.
Самі навушники мають нетиповий зовнішній вигляд: команда розмістила сенсори назовні, обравши радше «художній» візерунок із датчиків, ніж намагаючись приховати технології. Dreambuds оснащені широкосмуговими динаміками для високоякісного звуку, а також мікрофонами й сенсорами руху.
Ділитися улюбленими моментами з подкастів у Spotify стане простіше завдяки новій функції Podcast clips, яка з’являється в застосунку в середу.
У вікні “Зараз відтворюється” з’явиться нова іконка ножиць. Вона дозволить вирізати конкретний фрагмент подкасту, який ви слухаєте, а потім ділитися ним у соцмережах або надсилати друзям, колегам чи будь-кому іншому.
Під час створення кліпу користувач зможе обрізати потрібну частину аудіо та прослухати попередній перегляд перед тим, як поширити її публічно. Далі потрібно натиснути кнопку поширення, де будуть доступні різні варіанти: посилання на повний епізод, розділ, таймкод або, тепер уже, сам кліп.
Для індустрії технологій така новація особливо доречна, адже провідні керівники компаній та топменеджери в галузі ШІ дедалі частіше уникають традиційних медіаінтерв’ю, натомість обираючи подкасти, щоб розширити свою аудиторію і в окремих випадках уникнути більш жорстких запитань. Це означає, що все більше новин з’являється саме в подкастах, а от часу слухати всі випуски не вистачає. Нова функція полегшить потрапляння ключових фрагментів із тривалих інтерв’ю до ширшої аудиторії.
Spotify також зазначає, що після запуску функції розділів (Chapters) на початку цього року користувачі активно зберігають довші сегменти подкастів. З того часу розділи зберігають і додають у плейлисти понад 2 млн разів на місяць.
Поширення кліпів може стати й корисним інструментом маркетингу: воно дозволяє виділяти найцікавіші моменти й заохочувати слухачів переходити до повного випуску.
Збережені кліпи зберігаються у вашій бібліотеці Spotify, тому ви можете повернутися до них у будь-який момент або додати їх до одного зі своїх подкаст-плейлистів.
Функція поступово розгортається глобально для всіх користувачів Spotify на мобільних пристроях — як безплатних, так і Premium. З часом вона стане доступною для більшої кількості шоу.
Компанія ElevenLabs, що спеціалізується на голосовому ШІ, запустила нову версію своєї моделі для генерації музики під назвою Music v2, яка вміє змінювати жанри прямо посеред треку. У компанії зазначають, що модель розроблена для роботи як зі складним вокалом, так і з композицією. Новий реліз з’явився майже через 10 місяців після запуску першої версії музичної моделі стартапу.
ElevenLabs наголошує, що модель може переходити від опери до хеві-металу й назад, відтворювати швидкий реп без втрати зв’язності та додавати до треку немузичні звукові ефекти. Завдяки новій моделі виконавці можуть обрати частину пісні й перегенерувати її за допомогою промптів, не змінюючи інші ділянки треку.
Крім того, замість створення коротких фрагментів, музиканти можуть збирати композицію з окремих секцій — вступу, куплетів, приспіву — а потім зшивати їх докупи. ElevenLabs додає, що нова модель працює стабільніше з різними мовами, текстами, вокалом і аранжуваннями.
Останніми місяцями лабораторії ШІ змагаються у випуску моделей, здатних генерувати музику професійної якості. Google, Stability AI та Suno також представили нові моделі для створення музики, які вміють генерувати довші й складніші треки. На конференції розробників Google I/O компанія Google додала до свого інструмента Flow Music можливість легко створювати кавери, редагувати треки по секціях і генерувати музичні відео.
ElevenLabs підкреслює, що нова модель навчена на ліцензованих даних і дозволена для комерційного використання, тож користувачі можуть вільно використовувати згенеровані треки. Укладання угод із лейблами є критично важливим, адже інші стартапи в галузі ШІ-музики, зокрема Suno та Udio, вже зіткнулися з судовими позовами, пов’язаними з порушенням авторських прав.
Сьогодні – фінальний день, щоб подати заявку або номінувати стартап на участь у Startup Battlefield 200. О 23:59 за тихоокеанським часом закривається можливість позмагатися за грант у $100 000 без передачі частки в компанії, отримати глобальну видимість, напряму поспілкуватися з інвесторами та вийти на сцену TechCrunch Disrupt.
Якщо ви створюєте проривний стартап – або знаєте такого засновника, – саме час діяти.
Подайте заявку, щоб отримати шанс приєднатися до 200 найперспективніших ранніх стартапів світу на TechCrunch Disrupt.
Останній заклик для амбітних засновників
Засновники, це ваш дедлайн. Вікно подачі заявок зачиняється сьогодні вночі.
Найсильніші стартапи вже в «арені», і в останні години кількість заявок завжди різко зростає. Якщо вашу компанію вже номінували, але ви ще не завершили анкету, не ризикуйте втратити шанс, відклавши все на останні хвилини.
Якщо ви знаєте стартап, який заслуговує на увагу інвесторів, медіа й глобальну аудиторію, номінуйте його зараз – поки ще є час подати заявку до дедлайну.
Проривні стартапи починаються з малих кроків
Багато найвпливовіших технологічних компаній в історії не стартували з ідеальних пітчів або гігантських раундів. Вони почали з того, що наважилися спробувати.
Dropbox робив демо скептикам, коли хмарне сховище ще не було мейнстрімом. Cloudflare пітчила інвесторам, коли більшість ще не розуміла, що таке edge‑інфраструктура. Discord заходив на ринок як невеликий геймінговий стартап під назвою Hammer & Chisel.
Усі вони пройшли через Startup Battlefield.
Startup Battlefield 200 ніколи не був про винагороду найвідшліфованіших компаній. Його мета – знайти найперспективніші. Допуск можливий до запуску продукту, на ранній стадії з мінімальною трекцією, навіть без доходу. Важливо лише одне: чи створюєте ви щось, що справді змінює індустрію.
Сама заявка – це ваш перший пітч. І сьогодні – останній день, коли ви можете його зробити.
Більше, ніж просто пітч‑змагання
Startup Battlefield 200 – це місце, де відкриваються проривні стартапи.
Відібрані компанії презентуватимуться на TechCrunch Disrupt перед більш ніж 10 000 учасників, провідними венчурними фондами, глобальними медіа та широкою аудиторією TechCrunch. Засновники отримують прямий доступ до інвесторів, живе висвітлення й можливість довести, що вони заслуговують бути серед наступного покоління компаній, які формують нові категорії ринку.
Кожен обраний стартап отримує:
повністю профінансований триденний виставковий стенд на Disrupt;
безкоштовні бейджі для команди;
спеціальні тренінги з пітчингу;
майстер‑класи для засновників від топових венчурних інвесторів і операторів;
виділений профіль стартапу в додатку заходу;
доступ до прес‑листа та можливості лідогенерації;
шанси на редакційне висвітлення в TechCrunch, участь у подкастах і виступах у міру зростання компанії.
Усі відібрані компанії роблять живий пітч – або на головній сцені Disrupt, або на Pitch Showcase Stage. В обох випадках засновники опиняються безпосередньо перед інвесторами, медіа, клієнтами та партнерами, які шукають наступний великий проєкт.
Щоб змінити траєкторію компанії, не обов’язково виграти головний приз. Уже сам рівень видимості може стати тим фактором, який зрушить стрілку.
Результати говорять самі за себе
За роки в Startup Battlefield взяли участь понад 1700 стартапів. Разом вони залучили понад $32 млрд інвестицій і здійснили більш як 250 екзитів, включно з поглинаннями Microsoft, Google, Salesforce, Uber та Amazon.
Серед випускників – Dropbox, Cloudflare, Discord, Fitbit, Mint, Trello та інші.
За кожною з цих історій успіху стояв засновник, який наважився вивести свою компанію на світ раніше, ніж це зробив решта ринку.
Хто має подаватися
Організатори шукають амбітні ранні стартапи, які створюють інноваційні продукти з потенціалом сформувати нові категорії.
Подаватися можуть стартапи з усього світу й з будь‑яких індустрій. Більшість відібраних компаній – на до‑Series A стадії, хоча окремі стартапи на етапі Series A також можуть пройти відбір.
Для участі стартап має мати:
робочий MVP;
зрозуміле демо продукту;
сильний ринковий потенціал;
засновників із баченням, здатністю виконувати й першою трекцією.
Щороку надходять тисячі заявок. Лише 200 компаній потрапляють до Startup Battlefield 200. Лише 20 фіналістів пітчать на головній сцені Disrupt. Один стартап отримує $100 000 без передачі частки.
Дедлайн – сьогодні о 23:59 за тихоокеанським часом
Засновники, які змінюють індустрії, рідко чекають, доки відчують себе «повністю готовими». Вони подаються ще до того, як з’являється впевненість.
Якщо ви досі вагалися, чи подавати заявку, – це ваш останній шанс. Дедлайн – сьогодні о 23:59 за тихоокеанським часом.
Коли купуєш ноутбук і намагаєшся вирішити, як його сконфігурувати, після закриття базових потреб зазвичай починаєш додавати «приємні бонуси» — більше пам’яті, більший накопичувач тощо. Але у випадку з ROG Zephyrus Duo здається, що ASUS намагається проштовхнути цю межу в інший вимір, адже важко уявити ситуацію, де ігровий ноутбук за $4 500 з двома OLED-дисплеями та відеокартою аж до RTX 5090 можна вважати «нормальним» бажанням.
Саме це й робить, ймовірно, найшаленішим ноутбуком ASUS таким привабливим. Попри божевільну ціну, це відмінний приклад прекрасного «оверкілу», який виходить, коли компанія фокусується на тому, щоб зробити щось радше максимально потужне, ніж практичне.
Одне з найцікавіших у Zephyrus Duo — те, що у закритому стані він майже не відрізняється від звичайних ігрових ноутбуків ASUS, наприклад Zephyrus G16. Він трохи товщий — 0,98 дюйма проти 0,7 дюйма у G16 — і помітно важчий (2,8 кг проти приблизно 2 кг). Але дизайн дуже знайомий: один косий штрих на кришці (без вбудованих LED), мінімалістичний, трохи «коробкуватий» корпус із злегка заокругленими кутами. Ця «маскування» продовжується й усередині: Duo виглядає майже як класичний «книжковий» ноутбук з RGB-підсвіткою клавіатури й величезним тачпадом.
Якщо придивитися, видно дрібні відмінності: динаміки винесені на боковини корпуса замість традиційних верхніх, а кнопка живлення розташована збоку.
Справжня сутність Zephyrus Duo проявляється, коли розумієш, що клавіатура кріпиться лише магнітами. Її можна просто зняти — і під нею відкривається другий 16-дюймовий 3K OLED-дисплей, ідентичний верхньому. Час готуватися до подвійних пригод: зверху — гра, знизу — місце для віджетів (новини, погода тощо), додаткових вкладок браузера або віртуальної клавіатури й/або тачпада.
ASUS вдало додала жести: наприклад, можна торкнутися заголовка вікна й легким рухом пальця «скинути» його на інший екран. Хоча кілька клавіш здаються трохи «ватяними», для знімної клавіатури товщиною всього 5 мм вона забезпечує приємний відскок і достатній хід. А завдяки ряду контактів-пого на нижньому краї ноутбука клавіатура автоматично заряджається, щойно ви її приєднуєте назад.
Однак справжня магія починається, коли ви розкладаєте вбудовану підставку й ставите всю систему так, щоб створити «стек» із двох дисплеїв, а від’єднану клавіатуру розміщуєте перед собою на столі. Єдине, що вам доведеться взяти додатково, — це миша: хоч тачпад і великий, повноцінну окрему маніпуляторну мишу він не замінить.
У такому режимі можна продовжувати грати на верхньому екрані, а нижній використовувати як другий монітор для Discord, гайдів, проходжень або будь-яких інших додатків (чи одразу кількох). Це справжня «ігрова фортеця», яку все ж можна скласти й покласти до рюкзака.
Головні мінуси дизайну Zephyrus Duo, окрім додаткового об’єму й ваги, — це шумні вентилятори під навантаженням, а також відсутність підтримки Thunderbolt 5 і окремого Ethernet-порту. Останній був би дуже доречним для вибагливих кіберспортсменів. На щастя, шестидинамікова аудіосистема ASUS звучить неочікувано потужно й легко перекриває шум кулерів, коли не хочеться надягати навушники.
В іншому з підключеннями все добре: Zephyrus Duo підтримує Wi‑Fi 7, Bluetooth 6.0, має повнорозмірний HDMI, комбінований 3,5‑мм аудіороз’єм, кардрідер SD та чотири порти USB (два Thunderbolt 4 і два USB 3.2 Type‑A).
Базова конфігурація ROG Zephyrus Duo коштує $4 500 і включає процесор Intel Core Ultra 9 386H, 32 ГБ оперативної пам’яті, 1 ТБ SSD і графіку NVIDIA RTX 5070 Ti. Якщо хочеться максимуму, ще за $1 000 можна оновитися до RTX 5090 — саме така версія була на тесті. На жаль, це оновлення не додає ні оперативної пам’яті, ні обсягу SSD, що виглядає дещо скупо як для такого дорогого ноутбука.
З іншого боку, з огляду на поточні ціни на пам’ять, повністю «забитий» Zephyrus Duo легко міг би підступитися до позначки $7 000. Це, ймовірно, забагато навіть для тих, хто зазвичай без вагань витрачає великі суми на подібну техніку.
З огляду на топове «залізо», у Duo немає жодних проблем із продуктивністю. В Cyberpunk 2077 при 1080p на пресеті Ultra RT ноутбук видав у середньому 75 кадрів за секунду. В Control при 1080p і максимальних налаштуваннях Epic показники ще кращі — 124 fps. Це означає, що запас потужності дозволяє спокійно підняти роздільну здатність ближче до рідних 3K.
Під час повторних тестів у QHD (2 560 × 1 440) з тими самими налаштуваннями Epic було видно, що запас є і тут — середній показник 95 fps.
Не дивно, що з простішими завданнями на кшталт обробки фото й відео Duo розправляється без зусиль. В таких сценаріях особливо корисним стає вбудований кардрідер SD, а дисплеї з валідацією Pantone (100% охоплення DCI‑P3) гарантують яскраві та точні кольори. Тож хоча ноутбук орієнтований на геймерів, він без проблем впорається майже з будь‑яким завданням.
ASUS ROG Zephyrus Duo — це майже «гіперкар» серед ігрових ноутбуків, так само як Lamborghini Urus чи Ferrari виглядають на тлі звичайних кросоверів або купе. Він шалено дорогий, вимагає враховувати низку особливостей через свій незвичний формат, але водночас надзвичайно потужний, а дві панелі дозволяють створювати конфігурації, про які класичні ноутбуки можуть лише мріяти. І, на відміну від більшості гіперкарів, його «ефективність» краща, ніж очікується, при цьому він пропонує солідний набір портів і сучасні бездротові інтерфейси.
Подекуди здається, що Zephyrus Duo заслуговує на іншу назву, адже він перетворюється й трансформується навіть краще, ніж деякі попередні пристрої ASUS, які прямо називалися трансформерами — наприклад, планшети, що перетворювалися на ноутбуки. Якби Hasbro вирішила переосмислити своїх легендарних трансформерів G1 у вигляді сучасних гаджетів, цей ноутбук ідеально підійшов би для оновленої версії Blaster або Soundwave.
Кожного разу, коли я відкриваю Duo й бачу ці два дисплеї, відчуваю дитячу радість, а як дорослий дуже ціную додатковий екранний простір, який дає цей формфактор — не кажучи вже про його чудову продуктивність. На жаль, через ціну більшість тих, кому він теж міг би сподобатися, навряд чи зможуть собі його дозволити. Але якщо можете — ROG Zephyrus Duo неймовірно крутий ноутбук, і сьогодні на ринку практично немає нічого подібного.
Федеральне управління цивільної авіації США (FAA) зобов’язало SpaceX розслідувати причини відмови бустера ракети Starship під час тестового запуску 22 травня. Про це йдеться в заяві, надісланій TechCrunch у середу.
Це означає, що SpaceX має призупинити подальші тестові запуски Starship до завершення розслідування та подання його результатів на затвердження FAA. Імовірність ще одного запуску до очікуваного IPO компанії в середині червня зменшується.
SpaceX не надала коментар у відповідь на запит видання.
«Після ретельної оцінки операції FAA визначило, що запуск Starship Flight 12 компанії SpaceX 22 травня завершився інцидентом. Інцидент був пов’язаний із бустером Super Heavy під час його повернення до Мексиканської затоки після відділення ступенів. Повідомлень про поранення людей чи пошкодження майна немає», – заявили в FAA. «FAA контролюватиме розслідування, яке проводить SpaceX, братиме участь на кожному етапі процесу та затверджуватиме фінальний звіт SpaceX, включно з усіма коригувальними заходами».
Проблема з бустером Starship виникла через кілька хвилин після старту – це був перший запуск оновленої версії надважкої ракетної системи компанії. Першій ракеті Starship версії V3 вдалося пройти точку максимального динамічного тиску та вийти в космос, де бустер мав відділитися від корабля і повернутися до затоки для імітації приводнення.
Бустер дійсно від’єднався від корабля. Але одразу зіткнувся з очевидною відмовою двигуна – або навіть серією відмов – коли спробував виконати тривалий маневр гальмування, який мав скерувати його назад до майданчика запуску SpaceX у Південному Техасі. У результаті бустер почав неконтрольовано обертатися та падати в напрямку затоки, де, найімовірніше, вибухнув під час удару об воду.
У третій версії Starship SpaceX внесла велику кількість змін, щоб зробити ракету значно надійнішою порівняно з попередніми 11 тестовими польотами. Йдеться, зокрема, про доопрацювання конструкції бустера, встановлення абсолютно нових двигунів Raptor третього покоління, а також оновлення самого космічного корабля Starship.
Після відокремлення бустера власну відмову пережив і корабель Starship – він втратив один із шести двигунів Raptor. Це змусило SpaceX відмовитися від однієї з ключових цілей місії: виконати ще один тривалий маневр двигунів на орбіті.
У SpaceX очікують, що ракети на етапі розробки виходитимуть з ладу різними способами, але кінцева мета – створити апарат, подібний до Falcon 9, який буде не лише надійним, а й багаторазовим. Багаторазовість ракет є критично важливою для зниження вартості запусків важких вантажів у космос. Як зазначено в документах для IPO, SpaceX значною мірою покладається на те, що Starship стане надійною та багаторазовою системою, адже саме від цього залежить подальше масштабування супутникового сервісу Starlink – найбільшого джерела доходів компанії та наразі її єдиного прибуткового бізнесу.
FAA вже неодноразово зобов’язувало SpaceX проводити розслідування інцидентів у процесі розробки Starship. Федеральне агентство також висувало аналогічні вимоги до конкурента SpaceX – компанії Blue Origin – під час випробувань її власної надважкої ракети New Glenn.
Лише минулого тижня FAA знову дозволило здійснювати запуски New Glenn. Очікується, що четверта спроба запуску цієї ракети відбудеться протягом найближчого місяця.
Wi‑Fi став частиною повсякденного життя. Завдяки смартфонам і ноутбукам ми очікуємо мати підключення до мережі будь-де, навіть удома. Це потужний інструмент, але не ідеальний.
Інколи швидкість урізають у пікові години, а поруч працює багато сусідських мереж, які створюють завади. Навіть у моїй невеликій квартирі є «мертві зони», де сигнал слабшає. Я орендую житло, тож не можу просто штробити стіни й встановлювати Ethernet‑розетки там, де мені зручно, а в цьому столітньому будинку є лише одна точка, де можна поставити роутер. Для власників житла, своєю чергою, пріоритети бюджету можуть бути іншими, ніж платити за подібну модернізацію, навіть якщо відстань і фізичні перешкоди послаблюють сигнал Wi‑Fi. Mesh‑системи та репітери частково вирішують ці проблеми, але інколи найкраще рішення — піти «прямо до джерела».
Продуктивність при дротовому підключенні через Ethernet майже завжди краща, ніж у мережі Wi‑Fi. Пристрій напряму під’єднаний до роутера кабелем, тож маємо меншу затримку і менше перешкод від інших сигналів. Це значно кращий варіант, якщо ви часто виконуєте вимогливі задачі — граєте в онлайн‑ігри чи багато спілкуєтесь у відеодзвінках. Але навіть якщо ви просто дивитесь серіали, досвід буде кращим, коли картинка стабільно йде у чіткому 4K без буферизації.
Очевидне рішення — розкинути по оселі павутину мережевих кабелів до всіх точок, де може знадобитися інтернет. Але це має серйозні мінуси. Це реально лише для невеликих приміщень, де немає надто допитливих дітей чи тварин. Є різні кліпси й короби, щоб кабелі менше кидалися у вічі, але повністю їх замаскувати важко.
Практичніший варіант — спеціальні адаптери, які використовують уже наявні у стінах комунікації. Ще кілька років тому такі рішення сприймалися як жарт, але з часом вони перетворилися на надійний спосіб розширити доступ до Ethernet. Є три основні варіанти, кожен зі своїми плюсами й мінусами — вибір залежить від ваших потреб, типу житла та бюджету.
MoCA: інтернет по телевізійному коаксіалу
Одна з технологій, що може частково замінити Ethernet, — це MoCA (Multimedia over Coax Alliance). Такі адаптери використовують коаксіальні кабелі, якими зазвичай під’єднують кабельне телебачення, для передавання широкосмугового інтернету. Залежно від віку будинку, у вас може бути більше коаксіальних розеток уздовж плінтусів, ніж Ethernet‑портів. Оскільки коаксіал як домашня інфраструктура з’явився порівняно недавно, його стандартизація досить висока, тож можна очікувати стабільну якість для мережі.
Якщо вирішите використовувати MoCA і ваш модем уже підключений до коаксіалу, уточніть у свого інтернет‑провайдера, чи підтримує поточна модель цю технологію. Якщо так — вам знадобиться лише один адаптер для іншої коаксіальної розетки в оселі. Якщо ні — плануйте придбати два адаптери. У такому випадку, швидше за все, знадобиться спліттер, щоб модем і адаптер могли ділити один коаксіальний вихід.
Актуальні стандарти MoCA обіцяють теоретичну швидкість до 2,5 Гбіт/с, але в реальному житті все залежить від віку та якості кабелів і самих адаптерів: можете отримати від приблизно 400 Мбіт/с до верхньої межі.
Powerline: інтернет через електромережу
Інший, можливо навіть простіший варіант — powerline‑адаптери, які роблять те саме, що й MoCA, але використовують електропроводку. Для допитливих: і MoCA, і powerline працюють завдяки ортогональному частотному мультиплексуванню (OFDM). Дуже спрощено, ця технологія дозволяє провайдеру змінювати частоту передавання сигналу, розкладаючи дані на багато піднесучих.
Щоб стартувати з powerline, потрібні щонайменше два адаптери. Один під’єднуєте до роутера Ethernet‑кабелем, а сам адаптер вмикаєте безпосередньо в стінну розетку. Другий адаптер підключаєте в розетку біля пристрою, де потрібен інтернет, і з’єднуєте його з цим пристроєм ще одним Ethernet‑кабелем. Більшість стартових комплектів містять два адаптери й два кабелі Ethernet, тож побудувати базове «точка‑точка» з’єднання дуже просто. Є також моделі, які створюють власну Wi‑Fi‑мережу, але, як ми вже з’ясували, дротове підключення надійніше.
Що зі швидкістю? На коробках powerline‑наборів можна побачити сотні чи навіть тисячі Мбіт/с. До цих максимумів майже ніколи не вдасться дотягнутися. Незалежно від того, чи обіцяє пристрій 400 чи 1200 Мбіт/с, реальні показники все одно обмежить якість проводки у вашому домі.
Щоб отримати максимум, усі розетки, куди ви вмикаєте powerline‑адаптери, повинні сидіти на одному автоматі (брейкері), і на цій же лінії не повинно бути інших потужних приладів. У такій «ідеальній» конфігурації з топовими адаптерами можна розраховувати на стабільні 600 Мбіт/с. Що складніший маршрут сигналу, то гірші результати. Якщо адаптери на різних автоматах, але на одному боці електрощита, швидкість може впасти до приблизно 300 Мбіт/с, а якщо вони на протилежних сторонах панелі — і до 100 Мбіт/с.
Важливо пам’ятати: будь‑які інші пристрої в розетках створюють шум та завади у проводці, які псують сигнал. Якщо powerline‑адаптер увімкнений у тій самій «подвійній» розетці, що й, скажімо, блендер, сигнал може щоразу обриватися, коли ви вмикаєте кухонний прилад. Запуск потужних споживачів на кшталт кондиціонерів, сушарок чи бойлерів теж помітно погіршує роботу, особливо якщо адаптери на різних лініях. Чим далі має пройти сигнал, тим більше шансів, що його «вб’є» погана проводка або перешкоди від техніки. Для старих будинків із, м’яко кажучи, «креативною» електромережею це рішення може взагалі не підійти.
Водночас новіші моделі powerline досить непогано фільтрують «шум» проводки, а саме рішення має великий плюс: воно використовує стандартні електророзетки, тож підходить більшій кількості домогосподарств, ніж MoCA. У будь‑якому разі пам’ятайте: складність — ворог powerline. Уникайте подовжувачів і фільтрів, а також не вмикайте великі прилади в той самий «дуплекс», куди під’єднаний адаптер.
Ethernet по оптоволокну без штроблення стін
Останній варіант — Ethernet поверх оптоволокна. Як і MoCA та powerline, він переносить широкосмуговий сигнал, але вже не існуючими проводами, а прокладеним поверх стін тонким оптичним кабелем туди, де вам потрібен інтернет.
Головна перевага — продуктивність. Оптоволокно не страждає від такого ж згасання сигналу, як інші типи проводки, тож якщо комплект обіцяє 1 Гбіт/с — саме такі швидкості ви й отримаєте. Немає лотереї з якістю старих дротів, впливом інших приладів чи примхами архітектури. Кабелі дуже тонкі, тож не так помітні уздовж плінтусів, як звичайний Ethernet. Їх можна прокладати так, щоб не створювати ризику перечепитися й не доводилося руйнувати стіни.
Оскільки всередині — крихке скло, потрібно обережно ставитися до перегинів. Деякі DIY‑набори постачаються з дуже тонким, гнучким волокном, яке легко огинає гострі кути або проходить під дверима; інші — з товстішим, менш гнучким кабелем. Варто звертати увагу на мінімальний радіус вигину — це характеристика, яка показує, наскільки крутий поворот витримає кабель. Для стандартного «bend‑insensitive» волокна він може становити близько 10 мм, тоді як спеціальні варіанти можуть робити поворот на 90° уже на 2,5 мм.
Зворотній бік — вартість. Такі комплекти відчутно дорожчі: один набір може коштувати кількасот доларів, тоді як MoCA чи powerline частіше орієнтовані на бюджетний сегмент. Монтаж теж потребує більше зусиль: вам доведеться самостійно прокладати й акуратно фіксувати делікатні кабелі. Якщо ви не впевнені у своїх «ювелірних» навичках із клеєм чи скобами, це може стати викликом. Але для тих, хто готовий платити за максимальну продуктивність, така альтернатива традиційному Ethernet може виявитися виправданою інвестицією.
Cognition, розробник автономного AI-інженера-програміста на ім’я Devin, залучив понад $1 млрд інвестицій за попередньої оцінки $25 млрд ($26 млрд після раунду), повідомила компанія в середу.
Це суттєвий стрибок порівняно з оцінкою $10,2 млрд після раунду, коли в вересні, всього вісім місяців тому, компанія залучила $400 млн.
Раунд очолили фонди Lux Capital, General Catalyst та 8VC, до нього також доєдналася низка наявних інвесторів, зокрема Elad Gil, Soma Capital, Omri Casspi, Founders Fund та чимало інших. Серед нових інвесторів – Ribbit Capital, Atreides та Layer Global.
Це потужний вотум довіри від топових венчурних фондів до того, що на ринку знайдеться місце для незалежних AI‑стартапів у сфері розробки ПЗ. Торік здавалося, що цей гарячий сегмент повністю заберуть собі розробники великих моделей. Значну частку вже встигли зайняти Claude Code від Anthropic, Codex від OpenAI, а також, можливо, агент для програмування Jules від Google (після acqui-hire-угоди з Windsurf минулого року).
Втім Cognition, яка минулого року викупила решту активів Windsurf, заявляє, що серед її клієнтів – великі корпорації на кшталт Mercedes‑Benz, NASA, Goldman Sachs і Santander. Компанія також стверджує, що досягла рівня річного прогнозного доходу (annualized revenue run-rate) у $492 млн, а корпоративне використання Devin зростало на 50% щомісяця протягом останніх шести місяців.
Примітка: матеріал оновлено, щоб уточнити, що 8VC був серед лід-інвесторів, додати кількох інших основних інвесторів і назвати пост‑money оцінку.
CrowdStrike спільно з Google та Shadowserver, неприбутковою організацією, що сканує та моніторить інтернет на предмет кібератак, ліквідували ботнет, який кіберзлочинці використовували для розповсюдження шкідливого ПЗ та викрадення паролів у розробників відкритого програмного забезпечення.
Метою операції було порушити діяльність кіберзлочинців, що стоять за так званим ботнетом Glassworm, які, за даними CrowdStrike, протягом двох років атакували ширший ланцюг постачання відкритого ПЗ.
Останніми місяцями кілька хакерських угруповань почали цілеспрямовано атакувати розробників та open source-проєкти, щоб «протиснути» шкідливе ПЗ до компаній і організацій, які використовують цей код. Такі атаки ефективні, тому що експлуатують довіру до коду, розміщеного на платформах на кшталт GitHub, і до людей, які цей код створюють.
«Зловмисники більше не націлюються лише на продукти, вони атакують розробників, які їх створюють», — пише CrowdStrike у своєму звіті про цю операцію. «Розробники — це унікально цінні цілі: компрометація робочої станції одного розробника може перерости у компрометацію ланцюга постачання, що вплине на тисячі організацій і користувачів далі за ланцюжком».
Хакери Glassworm використовували кілька підходів для поширення свого шкідливого коду. Серед них — публікація шкідливих розширень на маркетплейсі для розробників; malvertising (коли зловмисники оплачують спонсоровані результати пошуку, що вводять жертв в оману і змушують завантажувати шкідливе ПЗ); а також використання облікових даних, вкрадених у попередніх зламах, що дозволяло захоплювати облікові записи розробників і впроваджувати шкідливий код у їхні репозиторії.
У підсумку хакерам вдалося «отруїти», як висловлюється CrowdStrike, понад 300 репозиторіїв коду на GitHub.
CrowdStrike повідомила, що їй вдалося вивести з ладу чотири канали командування і контролю, які використовували хакери Glassworm. Це відрізало зловмисників від заражених комп’ютерів і зупинило подальшу доставку шкідливого ПЗ.
За даними CrowdStrike, сервери командування і контролю спиралися на блокчейн Solana, однорангову мережу BitTorrent, Google Calendar та віртуальні приватні сервери.
Незрозуміло, на які саме юридичні чи технічні повноваження спиралися CrowdStrike та інші учасники операції під час ліквідації ботнету. На запит TechCrunch представниця CrowdStrike Кірстен Спіас відмовилася коментувати щось понад опублікований компанією блог-пост.
Минулого тижня хакери зламали кілька open source-проєктів і поширили шкідливі оновлення в межах іншої кампанії, яку назвали «Mini Shai-Hulud». Щонайменше двоє розробників OpenAI стали жертвами цієї групи. В іншій атаці на ланцюг постачання в березні підозрюваний північнокорейський хакер захопив популярний інструмент для розробки відкритого ПЗ Axios, яким користуються мільйони розробників.
У статті оновлено дані щодо кількості скомпрометованих розробників OpenAI та додано коментар CrowdStrike.
Стартап Thea Energy, що виріс із Принстонського університету, залучив перевищений попитом раунд Series B обсягом $100 млн під проводом U.S. Innovative Technology Fund. Така сума виводить компанію в число найкраще профінансованих розробників технологій керованого термоядерного синтезу та підвищує її шанси дійти до комерційного реактора.
Нові інвестиції допоможуть Thea розширити виробництво своїх унікальних менших магнітів і вже наступного року розпочати будівництво Eos — демонстраційної установки, «релевантної електростанції». Раніше, на початку 2024 року, компанія закрила раунд Series A на $20 млн. За даними Thea, загальний обсяг приватних інвестицій тепер становить $130 млн.
Магніти є ключовим елементом у більшості проєктів термоядерних електростанцій: саме вони утримують перегріту плазму стиснутою й достатньо гарячою для злиття атомів, під час якого виділяється тепло та енергія. Але магніти Thea відрізняються: кожен прямокутний магніт можна «налаштовувати», формуючи загальну магнітну конфігурацію реактора. У компанії порівнюють їх із пікселями на комп’ютерному моніторі, які спільно виконують «вказівки» програмного забезпечення, створюючи текст та зображення на екрані.
Для Thea ця гнучкість критична. Тип реактора, який вона розробляє, називається стеларатором. Стеларатори здатні утримувати плазму в дуже стабільному стані, але для цього мають складно викривлятися та вигинатися, підлаштовуючись під форму плазми. Це контрастує з токамаками — іншим провідним типом магнітних конфайнмент-реакторів, — які радше «беруть силою», утримуючи плазму за рахунок потужних магнітних полів більш простої геометрії.
Однак нерегулярна форма стеларатора значно ускладнює та здорожчує виробництво магнітів. Thea робить ставку на те, що, «обгорнувши» ядро реактора десятками стандартних магнітів, вона зможе програмно керувати невеликими, поворотними модулями й створювати всередині простішої фізичної конструкції магнітне поле форми стеларатора.
Програмне забезпечення також має полегшити складання реактора. У Thea навмисно монтували тестові магніти зі зміщенням, але ПЗ змогло це компенсувати.
Thea планує завершити будівництво демонстраційного реактора Eos у 2030 році, а комерційну установку під назвою Helios ввести в експлуатацію у 2034-му. Таким чином, компанія виходить на приблизно той самий горизонт, що й конкуренти на кшталт Commonwealth Fusion Systems, яка заявляла про намір запустити свій реактор Arc у Вірджинії на початку 2030-х.
Якщо магніти, натхненні концепцією «пікселів», спрацюють, Thea може отримати виробничу перевагу. Стартап уже виготовив у своїй лабораторії в Джерсі-Сіті десятки ітерацій магнітів у повному масштабі. Тим часом іншим компаніям у сфері магнітного термоядерного синтезу доводиться будувати гігантські цехи для складання магнітів розміру реактора.
Втім, дрібні магніти не виконують усю роботу. Зовні від площинних котушок Thea використовує 12 магнітів чотирьох різних форм, які забезпечують основну частину утримання плазми. Понад 300 менших модулів служать для її тонкого налаштування. Залежність від більших магнітів частково нівелює виробничу перевагу компанії.
Попри це, будь-яке спрощення термоядерних реакторів — а це одні з найскладніших пристроїв, які коли-небудь створювало людство, — полегшує шлях до комерційної енергії синтезу. Додаткові $100 млн тут також не зайві.
У раунді взяли участь інші інвестори, серед яких General Innovation Capital Partners, Linse Capital, Calm Ventures, Climate Capital, Divergent Capital, Emerald Technology Ventures, Gaingels, Idemitsu Kosan, Overlay Capital, Timescale Ventures та What If Ventures.
