NASA у п’ятницю на короткий час перевела п’ятьох астронавтів, які перебувають на борту Міжнародної космічної станції, у пристикований корабель SpaceX Crew Dragon, поки їхні російські колеги намагалися усунути витік у сервісному модулі.
Речниця NASA Бетані Стівенс спершу написала в X у п’ятницю, що російське космічне агентство «Роскосмос» виявило нові витоки в сервісному модулі й вирішило провести «масштабну ремонтну операцію».
«Із надмірної обережності NASA наказало всім чотирьом членам екіпажу місії SpaceX Crew-12 та астронавту NASA Крісу Вільямсу перейти в підвищений режим безпеки в кораблі Dragon на час ремонту», — зазначила вона. — «Ми продовжуємо працювати з нашими російськими колегами, а також з рештою міжнародної спільноти, яка підтримує космічну станцію, щоб знайти більш постійне рішення».
Приблизно за годину після цієї заяви Стівенс опублікувала ще один допис, у якому повідомила, що «Роскосмос» призупинив ремонтні роботи, аби проаналізувати «додаткові вимірювання та дані».
«З огляду на цей розвиток подій NASA інструктувало членів екіпажу всередині корабля Dragon припинити процедури укриття в безпечному місці та повернутися до запланованих операцій на борту Міжнародної космічної станції».
Російський сервісний модуль вже певний час має проблеми з витоками. Стівенс написала в п’ятницю, що тріщини «завжди були приводом для занепокоєння, за яким NASA дуже уважно стежить».
SpaceX наразі не відповіла на запити про коментар.
Зараз на борту МКС перебуває 10 людей. Четверо з них (двоє астронавтів NASA, один астронавт Європейського космічного агентства та один російський космонавт) прибули на станцію в лютому в межах довготривалої місії SpaceX Crew-12 на кораблі Dragon. Ще троє (один астронавт NASA та двоє інших космонавтів) прибули минулого листопада на російському кораблі «Союз».
Ремонтні роботи та тимчасовий наказ про укриття відбуваються на тлі невизначеного майбутнього Міжнародної космічної станції. Під керівництвом нового адміністратора Джареда Айзакмана NASA просуває плани замінити застарілу станцію на комерційно вироблені модулі пізніше цього десятиліття.
Цю публікацію оновлено з урахуванням того, що укриття екіпажу завершено.
По всій індустрії компанії починають обурюватися вартістю штучного інтелекту. Uber вичерпав увесь свій бюджет на AI‑кодинг на 2026 рік уже в квітні. Microsoft забрала у розробників ліцензії Claude Code через кілька місяців після їх видачі. Співробітник Priceline розповів TechCrunch, що рутинне продовження контракту з Cursor раптом подорожчало у 4–5 разів.
Попри те, що ціна за токен знижується, тиск на ширше впровадження AI та перехід до дедалі автономніших агентів різко збільшили споживання токенів. Компанії, які в першій половині 2025 року накидалися на безлімітні підписки, тепер гарячково намагаються зрозуміти, куди йдуть гроші, урізати витрати й зрозуміти, чи взагалі вдасться витягти якийсь ROI з руїн своїх бюджетів.
Тим часом формується новий ринок рішень під цю проблему. Стартапи, усталені вендори та новий орган зі стандартизації змагаються за те, щоб дати компаніям інструменти й спільну мову для обліку витрат.
“Шість місяців тому, коли я розмовляв з клієнтами, все крутилося навколо питання: ‘Що це може? Воно вже достатньо якісне?’” — розповів Александр Ембірікос, голова підрозділу enterprise в OpenAI, на заході в Нью-Йорку цього тижня. — “Зараз ми взагалі про це не говоримо. Зараз розмова про інше: ‘Ми витрачаємо надто багато. Яку видимість ви даєте? Яка аудитованість? Які є обмеження за токенами? Яка ефективність ваших моделей?’”
На цьому тлі Linux Foundation цього тижня представив плани зі створення Tokenomics Foundation — нового органу зі стандартизації, який має прищепити таку саму фінансову дисципліну навколо AI‑токенів, яку FinOps свого часу приніс у сферу хмарних витрат.
“У квітні й травні я почав чути від компаній: ‘Боже мій, ми вже втричі перевищили весь токен‑бюджет на 2026 рік, а ще тільки квітень’,” — сказав Дж. Р. Стормент, виконавчий директор FinOps Foundation, проєкту під егідою Linux Foundation, в коментарі TechCrunch. — “Ми почали чути про екзистенційні кризи, і вся розмова різко змінилася: від ‘tokenmaxxing’ і ‘їдь швидко’ до ‘нам потрібні запобіжники, як це контролювати?’”
Ці крики лунали на тлі палких вимог CEO, які змушували команди використовувати найкращі моделі й рухатися якомога швидше, не зважаючи на витрати. Нові моделі, що з’явилися в листопаді — такі як Claude Opus 4.5 від Anthropic, GPT‑5.1 від OpenAI та Gemini 3 Pro від Google — суттєво покращили “агентні” інструменти, які багаторазово збільшують споживання. Так, одна компанія нібито отримала рахунок на $500 млн за Claude після того, як забула встановити ліміти використання для співробітників.
“Це як епідемія крек-кокаїну”, — каже Кріс Рід, старший директор з IT‑фінансів у Priceline, зазначаючи, що компанія вже почала накладати ліміти за токенами для окремих груп. — “Вам дають спробувати, щоб підсадити, а потім ви вже залежні”.
Віталій Гордон, CEO платформи для управління інженерними командами Faros AI, розповів, що нещодавно говорив з одним CTO: “Один з моїх інженерів витратив $40 000 на токени за минулий місяць, і я щиро не розумію, чи мені його зупинити, чи піти й сказати всім іншим: будьте як він”.
Дворічне дослідження 20 000 розробників, яке Faros оприлюднив у квітні, показало: продуктивність зростає, але разом з нею росте й кількість багів і переробок. Платформа для управління розробкою Jellyfish також виявила, що інженери, які споживають найбільше токенів, приблизно вдвічі продуктивніші за тих, хто менше користується AI, але для цього вони витрачають у десять разів більше токенів.
Ніколас Арколано, керівник досліджень у Jellyfish, повідомив TechCrunch електронною поштою, що вибухове зростання витрат на AI значною мірою пов’язане з агентними можливостями: середнє споживання на одного розробника за дев’ять місяців зросло приблизно в 18,6 раза. Загалом ці цифри роблять аргументи щодо продуктивності набагато менш однозначними, ніж це випливає з обсягів витрат.
“Чи окупиться екстремальне споживання, зрештою залежить від кінцевої бізнес‑цінності відвантаженого коду (наприклад, доходу), а більшість компаній досі не вміють її вимірювати”, — каже Арколано.
Принаймні частково проблема вимірювання пояснюється масштабами нинішнього використання AI.
“Відстеження хмарних витрат — це завдання з обробки сотень мільйонів рядків даних на місяць”, — говорить Стормент. — “Відстеження витрат на токени — це вже трильйони рядків на місяць. Ви не можете просто закинути це в будь-яку таблицю чи базовий інструмент. Потрібно радикально переосмислити свої засоби, специфікації та облікові системи”.
У Priceline Рід уже бачить розбіжності: він зазначає проблеми між звітами постачальника щодо використання та внутрішніми даними компанії.
“Я розпочав кар’єру в управлінні телеком‑витратами, і зараз бачу ті самі паралелі — від телекомів до хмари й тепер до AI”, — каже він. — “Щоразу, коли з’являється щось нове, це благодатний ґрунт для помилок у білінгу, аудитів і можливостей оптимізації”.
Навколо цієї проблеми формується ринок. Є вузькоспеціалізовані компанії, як‑от Pay‑i, що відстежує, вимірює та оптимізує витрати й продуктивність інвестицій у генеративний AI. Платформа Paid, своєю чергою, дає розробникам змогу відслідковувати витрати, вимірювати використання й виставляти рахунки користувачам, спираючись на реальну цінність, а не фіксовану підписку.
Є й такі гравці, як Jellyfish, Waydev і Faros AI, які пропонують моніторинг AI‑агентів, щоб доводити окупність інструментів для розробників. За словами Стормента, більшість із 180 вендорів, що входять до FinOps Foundation, рухаються в цей простір.
Компанії з уже вибудуваною дистрибуцією також додають нові функції, щоб заробити на цьому новому ринку. Ramp нещодавно вийшла в сегмент управління витратами на AI; Datadog і New Relic додали сервіси для менеджменту хмарних витрат, спостережуваності на рівні токенів і моніторингу GPU. На конференції FinOps X наступного тижня від AWS очікують анонсу нових можливостей фінансового управління, орієнтованих на витрати підприємств на AI.
Партнерка NEA Тіффані Лак вважає, що ефективність і спостережуваність за токенами найімовірніше з’являться на рівні “harness” або застосункового шару. Вона вказує на Factory — стартап, що створює AI‑агентів для корпоративних клієнтів і цього тижня запустив роутер моделей, який автоматично обирає найкращу модель для кожного завдання.
Гордон очікує, що розробники передових моделей і інші постачальники будуть дедалі активніше впроваджувати оптимізацію в стилі OpenRouter, спрямовуючи запити до найдешевших моделей — тренд, який уже помітний у рахунках корпоративних клієнтів Claude.
“Фінансовий звіт про те, скільки ви витрачаєте на Anthropic, навіть якщо ви звертаєтеся до моделі Opus, частково буде про Sonnet чи Haiku, бо вони достатньо розумні, щоб це робити”, — каже Гордон. — “Гадаю, це ставатиме дедалі поширенішим”.
Однак усі ці інструменти будуються без спільної мови чи єдиних визначень того, скільки насправді коштує токен, що він виробляє та як порівнювати витрати між вендорами. Тут і має стати в пригоді Tokenomics Foundation.
Фонд працює над канонічним визначенням і рамкою для “tokenomics”; відкритими стандартами, специфікаціями й метриками для обліку використання AI‑токенів і білінгу; а також над новими метриками AI‑економіки — на кшталт вартість‑за‑інтелект або токени‑на‑ват. Також планується визначити показники ефективності “фабрики токенів” і ефективності споживання. Формальний запуск групи заплановано на липень, а вже наступного тижня на конференції FinOps X мають оголосити про нових учасників.
“Економіка токенів за своєю суттю набагато абстрактніша й непрозоріша, ніж будь‑що, чим ми керували в таких масштабах раніше”, — сказав у заяві Нішант Гупта, директор з доступності сервісів у Salesforce. — “Вона потребує зовсім іншого операційного м’яза, ніж той, який індустрія вибудувала для хмари”.
Разом із тим, за прогнозом Goldman Sachs, глобальне використання токенів до 2030 року зросте у 24 рази. Компаніям, які вже перевищили бюджети, рішення потрібні зараз, а перші результати роботи фонду з’являться лише за кілька місяців.
“Можливо, ми вже створили парову машину, але досі не вигадали конвеєр”, — каже Гордон.
За словами Арколано, найрозумніша стратегія — широке, але помірне впровадження.
“Найкращий ROI дає переведення широкої середньої групи користувачів з низького рівня використання на помірний, а не подальше розкручування найактивніших”, — зазначає він.
У підготовці матеріалу також брали участь Рассел Брандом і Тім Фернгольц.
Група зловмисників, що займається програмами-вимагачами, посилила атаки на юридичні фірми, інколи надсилаючи до офісів жертв фейкових працівників ІТ-підтримки. Саме там самозванці безпосередньо копіюють дані з комп’ютерів за допомогою USB-накопичувачів або допомагають іншим учасникам угруповання під’єднатися до цих комп’ютерів віддалено, повідомляють Google та ФБР.
У п’ятницю підрозділи Google з кібербезпеки — Mandiant та Google Threat Intelligence Group — опублікували новий звіт, у якому звинувачують кіберзлочинне угруповання Silent Ransom Group у спробах викрадення даних жертв «із використанням фізичного, особистого доступу» під час атак з січня по травень цього року, що були спрямовані проти «десятків» жертв.
«Mandiant розслідувала низку інцидентів, у яких зловмисники впроваджували інсайдерів, підкуповували співробітників або фізично проникали до будівель, аби полегшити кібератаки», — заявив у коментарі для TechCrunch технічний директор Mandiant Чарльз Кармакал, додавши, що компанія спостерігала цю тактику і в інших випадках протягом останніх років.
Минулого місяця ФБР опублікувало попередження, в якому заявило, що Silent Ransom Group націлюється на юридичні фірми за допомогою соціальної інженерії та фішингових атак, прикидаючись співробітниками ІТ-підтримки. Але в окремих випадках група відправляла до офісів жертв підставних «фахівців підтримки», які під’єднувалися до комп’ютерів співробітників і використовували USB-накопичувачі або засоби віддаленого доступу для викрадення таких даних, як контракти, персональна інформація (зокрема номери соцстрахування) та фінансові й податкові документи.
Представник ФБР повідомив TechCrunch: «Ми можемо підтвердити, що спостерігали кілька випадків, коли особи, що видавали себе за ІТ-підтримку, отримували або намагалися отримати фізичний особистий доступ до офісів та/або пристроїв компаній-жертв у рамках схеми Silent Ransom Group з ексфільтрації даних».
У межах вже доволі поширеної тактики вимагання — яка не передбачає фактичного шифрування даних жертви, як у традиційних атаках із програмами-вимагачами, — угруповання має власний сайт-злив, де погрожує оприлюднити викрадену інформацію, а потім дійсно публікує її, якщо жертва не заплатить.
Часто це відбувається після того, як хакери надсилають жертвам прямі листи з погрозами.
«У разі ігнорування або відсутності домовленості ми повідомимо ваших співробітників, партнерів і клієнтів, після чого опублікуємо ваші дані», — написали хакери одній із жертв, згідно з даними Google.
За даними звіту Google, хакери також використовують більш традиційні методи, зокрема фішингові листи, подальші телефонні дзвінки та прийоми соціальної інженерії. Кіберзлочинці прикидаються працівниками ІТ-підтримки компанії, щоб обманом змусити жертв надати доступ до їхніх комп’ютерів.
«Телефонні співрозмовники використовують різноманітні словесні інструкції, щоб керувати поведінкою цілі. Під виглядом вирішення проблеми безпеки або допомоги з корпоративною міграцією даних вони вибудовують довіру і спрямовують жертву приєднатися до сеансу спільного доступу до екрана», — пишуть дослідники Google. Потім хакери обходять засоби захисту, переконуючи жертв завантажити й запустити застосунки для спільного доступу до екрана або використовуючи відповідні функції в застосунках на кшталт Zoom чи Microsoft Teams.
Хоча здебільшого зловмисники викрадають дані віддалено — через шкідливе ПЗ або фішинг, ці випадки показують, що окремі хакери готові зайти ще далі, поєднуючи традиційні техніки злому з фізичним проникненням. Це є новим і суттєвим ескалаційним кроком у їхній діяльності.
Supabase, опенсорсна база даних, яку обирають «vibe‑кодери», залучила раунд Series F обсягом $500 млн за оцінки $10 млрд (pre‑money), повідомила компанія в п’ятницю. Після інвестиції вартість становить близько $10,5 млрд.
Нещодавно «народжений» decacorn подвоює свою оцінку кожні кілька місяців уже протягом кількох років — на тлі стрімкого зростання використання інструментів для vibe‑коду. Кількість запущених баз даних на Supabase за останній рік зросла більш ніж на 600%, і понад 60% із них були створені «за допомогою якогось AI‑інструмента», написав у блозі CEO та співзасновник Пол Копплстоун, оголошуючи про раунд.
Стартап також заявляє, що кількість його користувачів‑розробників майже досягла 10 млн — це подвоєння за вісім місяців. Копплстоун особливо відзначає Claude Code та Codex як драйвери цього зростання, адже популярні AI‑моделі «розширюють коло людей, які можуть створювати продукти». Supabase є базою даних за замовчуванням для Bolt, Figma, Lovable, Replit та інших.
Новий раунд фінансування відбувся після залучення $100 млн за оцінки $5 млрд у жовтні. А той раунд, у свою чергу, стався всього через кілька місяців після попередніх $200 млн за оцінки $2 млрд.
Supabase використовує популярну опенсорсну базу даних Postgres як свій двигун — вона з’явилася задовго до того, як AI став «іскрою в оці» Сема Альтмана. Одна з найцікавіших речей у Supabase — це робота над тим, щоб зробити Postgres менш вибагливою в обслуговуванні для розробників і vibe‑кодерів, коли їхні застосунки зростають і набирають користувачів.
Наприклад, цього тижня Supabase запустила інструмент під назвою Multigres, який описує як «операційну систему» для Postgres. Він має спростити роботу з Postgres у масштабі, надаючи розробникам єдиний центр керування такими рутинними, але складними задачами, як read‑репліки, failover, ліміти з’єднань, резервні копії тощо.
Ще один цікавий аспект компанії — це продуктові й бізнес‑рішення, які приймає Копплстоун.
Він розповів в епізоді подкасту Equity у листопаді, що відмовився брати участь у «зашитюванні» (занепаді якості) девелоперських інструментів, оскільки не хотів підлаштовуватися під великі корпоративні замовлення на мільйони доларів, які потім диктують вимоги до продукту. Натомість він дотримується власного бачення продукту. Це протилежна стратегія до більшості стартапів, але важко заперечувати, що для Supabase вона працює.
Раунд очолив GIC, а до нього приєдналися наявні інвестори, зокрема Stripe, а також нові — Georgian і Salesforce Ventures.
Lectric eBikes, компанія з Фінікса (Аризона), відома своїми практичними й доступними електровелосипедами серії XP, з початку року вже запустила три нові бренди: перезапущений Juiced Bikes, новий бренд Juiced Powersports та тепер преміальний пригодницький бренд Monarc. Така стратегія розширення різко контрастує з хвилею банкрутств, яка накрила ринок електровелосипедів.
Загалом Lectric інвестувала близько $10 млн у ці ініціативи, розповів CEO компанії Леві Конлоу в коментарі TechCrunch.
«Інші можуть згортатися або залучати гроші, а ми, навпаки, вкладаємо й інвестуємо в такі ініціативи», — каже він. — «Я насправді не вважаю, що ринок зараз насичений; минулого місяця Lectric мала найбільший місячний обсяг продажів за всю історію компанії — ми продали майже 30 000 велосипедів. Не впевнений, що хтось робив подібне навіть у пік COVID».
Зараз може здаватися дивним часом для запуску бренду електровелосипедів — тим більше трьох.
За останні два роки низка виробників e-bike подалися в банкрутство, закрилися або скоротились до стану, коли їх викупили більші гравці. Радіус найбільшого розголосу отримала Rad Power Bikes — електровелосипедна компанія, що залучила майже $330 млн венчурного капіталу. Компанія, яку раніше оцінювали в $1,65 млрд, у грудні подала заяву про банкрутство за главою 11, а її активи викупила Life Electric Vehicles Holdings за $13,2 млн.
«Для мене це, навпаки, відкрило ринок», — каже Конлоу, перелічивши з десяток компаній, які закрилися або залишили ринок США. — «Я думаю, що ринку зараз бракує гідної конкуренції».
Контрінтуїтивна ставка має таке саме контрінтуїтивне минуле. Конлоу та співзасновник Роббі Дізіл не залучали венчурного капіталу — спочатку вони розвивали бізнес власним коштом, заснувавши його сім років тому як друзі дитинства, а вже у 2020 році взяли інвестицію від приватного інвестфонду Bertram Capital Management. Те, що починалося як «гаражний» стартап, нині входить до числа лідерів серед direct-to-consumer виробників e-bike у США: у 2025 році компанія відвантажила 150 000 велосипедів.
Їхній підхід — будувати бізнес власним коштом, залишатися прибутковими, дати щедро профінансованим конкурентам «згоріти», а потім розширюватися — може бути показовим і для засновників в інших апаратних категоріях. Водночас Конлоу обережний щодо темпів і форм зростання Lectric. Спроба продавати електровелосипеди на будь-який смак і для всіх аудиторій ризикує розмити бренд, каже він.
«Ми зрозуміли, що Lectric не може бути всім для всіх», — говорить він, вказуючи на широку лінійку продуктів, яка вже включає складані велосипеди й електричний трицикл. Близько 90% продукції компанія продає напряму споживачам через власний сайт, який, залежно від місяця, відвідують від 2 до 4 млн користувачів.
Рішенням стало розділення брендів, щоби уникнути розмивання. Якщо, скажімо, розмістити модель Juiced Bikes на головній сторінці Lectric, це може відволікти увагу від найбільш продаваної серії XP і послати неправильний сигнал неправильному сегменту клієнтів.
«Потрібно бути набагато більш цілеспрямованими: коли ви фокусуєтеся, то можете глибоко зануритися у свій вертикальний сегмент; можна зробити сервіс, брендинг і маркетинг максимально специфічними під конкретний продукт і конкретну компанію», — пояснює він.
Саме так Lectric працює з Juiced Bikes, Juiced Powersports — який у серпні відправить перший електромотоцикл — та Monarc. Juiced Bikes Lectric придбала у 2025 році й перезапустила минулого місяця. А Monarc, що починав як внутрішній «сканкворкс»‑проєкт у Lectric, цього тижня був виділений в окремий бренд у штаті Міннесота, яким керують ветерани індустрії Джулія Моран і Раян Каллахан.
Кожен бренд має власні команди R&D та інженерії продукту, маркетингу, брендингу й клієнтської підтримки. Конлоу заходить ще далі й каже, що хоче, аби бренди конкурували між собою.
«Ми не хочемо трьох брендів, які в результаті виглядають, працюють і відчуваються однаково. Між ними має бути здорова конкуренція», — каже він.
Monarc робить ставку на преміальний пригодницький спосіб життя та сервісну стратегію, що включає п’ятирічну гарантію й телефонну підтримку з живими операторами. (Конлоу окремо підкреслює, що жоден із брендів не використовуватиме ШІ в клієнтському сервісі.)
Перший електровелосипед Monarc — позашляховий трейловий Marker — стандартно оснащується двома батареями LG 48 В 15 А·год. Така комплектація є нетиповою для ринку e-bike. Кожна з батарей забезпечує 720 Вт·год енергії та має сертифікацію UL 2271. До них додається швидкий зарядний пристрій на 5 А. Marker, поставки якого клієнтам розпочнуться в липні, також отримав низку преміальних компонентів: мотор Bafang, трансмісію Shimano та 3,5‑дюймовий кольоровий тачскрін, який можна синхронізувати з аксесуарами на кшталт радара заднього огляду та «розумних» шоломів.
Monarc і два бренди Juiced поки що невеликі — відповідно 10 і 8 співробітників, але очікується, що вони зростатимуть. У самій Lectric працює 170 людей. Бренди оперують незалежно, але користуються спільним ланцюгом постачань, закупівельною силою та бек-офісною підтримкою Lectric.
Чи продовжить Lectric запускати нові незалежні бренди, поки відкрите питання. Конлоу не відкидає такої можливості: «Ми продовжуємо досліджувати ринок і тримати очі відкритими». Водночас поспішати він не планує: «Ми й так сильно завантажили собі тарілку і маємо намір зосередитися на вже взятих напрямках».
Серед архітектурних пам’яток гігантського техцентру General Motors у Воррені поблизу Детройта заховався новий наріжний камінь ставки автовиробника у $900 млн на електричне майбутнє.
Непримітна пара кремових коробок площею близько 46 тис. кв. м, у яких розмістився новий Центр розробки акумуляторних елементів GM (Battery Cell Development Center, BCDC), зовні не вражає. Але саме тут, за зачиненими дверима, знаходиться ключ до плану GM знизити вартість своїх електромобілів майже на 10%.
У той час як деякі автовиробники пригальмовують електромобільні програми, новий центр розробки батарей GM став частиною перезапуску стратегії. У GM розповіли TechCrunch, що він дозволить вивести на ринок нове покоління дешевших батарей на рік швидше, ніж планувалося.
GM також відчув на собі застій на ринку електромобілів у США. Торік компанія списала $1,6 млрд, переглядаючи свої потужності з випуску електрокарів і звільнивши тисячі працівників. За повідомленнями медіа, вона також, принаймні тимчасово, відклала оновлення повнорозмірних електропікапів і позашляховиків.
Щоб повернути електростратегію в русло, Курт Келті, віцепрезидент із батарей і сталого розвитку GM, робить ставку на нову хімію акумуляторів під назвою LMR. Келті, який раніше очолював напрямок батарейних технологій у Tesla, за два роки в GM зробив її своїм фірмовим проєктом.
«Це справді має стати нашим основним продуктом, – сказав Келті TechCrunch. – Це буде наша головна лінійка».
Перезапуск батарейної стратегії
Прогалинами і затримками виведення електромобілів GM на ринок віддзеркалює проблеми всієї батарейної індустрії США, яка останні десятиліття розвивається ривками. Ранні стартапи не виправдали очікувань, а нещодавно потужна конкуренція з боку китайських компаній змусила автовиробників і виробників батарей переглянути плани, складені п’ять років тому.
У GM цей тиск призвів до скорочення життєвого циклу Ultium — брендованої батарейної платформи, на якій базуються поточні електромобілі компанії. Як і більшість ринку, автовиробник робив велику ставку на дорогу, але потужну хімію елементів NMC (нікель-марганець-кобальт). Зростання вартості сировини та домінування Китаю в ланцюгу критично важливих мінералів утримують ціни на електромобілі вище очікуваних. NMC не зникне, але в GM її планують залишити лише для преміальних моделей.
Натомість компанія розробляє LMR (lithium-manganese-rich, «літій-марганцево-збагачена»), яка, за її словами, майже не поступається NMC за енергетичною щільністю, але коштує приблизно стільки ж, як дешевші хімії на кшталт LFP (літій-залізо-фосфат), що живлять бюджетні моделі на зразок Chevrolet Bolt.
Коли GM представила LMR торік, компанія заявила, що у пікапі Chevrolet Silverado EV нова хімія дозволить зберегти більшу частину запасу ходу понад 400 миль і водночас знизити собівартість щонайменше на $6 000. Для моделі середнього цінового сегмента це наблизить загальну ціну до версії з ДВЗ.
Відкрити нову хімію батареї — це одне. Зробити її у промислових масштабах у гігават-годинному обсязі — зовсім інше, особливо з нинішніми темпами розвитку індустрії електромобілів. Під тиском таких автогігантів, як BYD, та батарейних лідерів на кшталт CATL, GM хоче вивести LMR-автомобілі на дороги до 2028 року. Щоб дотриматись цього дедлайну, новий Центр розробки акумуляторних елементів має спрацювати без збоїв.
Новий об’єкт став базовою ланкою батарейної стратегії компанії. У 2022 році GM відкрила свій центр інновацій Wallace Battery Cell Innovation Center та перший гігафабрику. Бракувало лише ланки, яка б з’єднала проривні розробки з Wallace з фабричними лініями в Теннессі та Огайо.
BCDC, як називають об’єкт у компанії, — це щось на кшталт пілотної лінії, але більшого масштабу. Після виходу на повну потужність він зможе виробляти близько 2 500 елементів на день, або приблизно пів гігават-години на рік. Сюди потраплятимуть батареї, розроблені невеликими партіями — по 30–50 штук на день — у дослідницькому центрі Wallace поруч. Тут мають визначати, чи готові вони до промислового виробництва.
Опановуючи «рецепт» батареї
Багато рецептів нових батарей провалюються на етапі масштабування, і в компаній немає років на усунення всіх недоліків. Якщо нова хімія за 18 місяців роботи виробничої лінії не може досягти виходу не менше 85%, її не слід вважати комерційно життєздатною, йдеться у звіті McKinsey.
Виклики нагадують спробу масштабувати рецепт, розрахований на сім’ю з чотирьох осіб, до весільного бенкету на 400 гостей. Проблема не лише в обсягах виробництва. Елементи, що виходять із дослідницького центру, — це маленькі «монетки», тоді як елементи для акумуляторних блоків електромобілів радше нагадують невелику обробну дошку.
«Як тільки ви навчитеся готувати «рецепт» у Wallace, постає питання: як зробити це у великих обсягах?» — каже Келті. — «Ви справді багато чого дізнаєтеся, переходячи від «монетки» до великого формату, бо цей перехід зовсім не є ідеальним».
BCDC має зробити цей крок менш болючим.
Тестовий прогін на цьому об’єкті коштує близько $200 000 — значно дешевше, ніж на повномасштабному заводі Ultium. Коли команда BCDC буде впевнена, що процес відпрацьований, перехід до серійного виробництва має пройти легше, каже Келті. «Обладнання майже однакове, тож передача не повинна бути такою складною».
BCDC на один–два порядки менший за 260-тисячний (2,8 млн кв. футів) завод з виробництва батарей Ultium у Теннессі. Фабрика Ultium виготовляє близько 300 000 елементів на рік, або 45 гігават-годин. BCDC має менше виробничих ліній, випускає приблизно соту частину цієї кількості елементів, а його змішувальні баки для поєднання матеріалів вміщують 40 літрів замість 2 000. Утім навіть у такому масштабі BCDC в рази більший за сусідній центр Wallace.
«BCDC покликаний закрити цю прогалину», — розповів TechCrunch керівник BCDC у GM Мо Галльєгос.
Ставка на моделі ШІ
Щоб ще більше знизити витрати, GM намагається максимально моделювати процеси за допомогою різних моделей штучного інтелекту. Компанія серйозно інвестує в обчислювальні ресурси, і хоча ніхто не називає точні цифри, внутрішньо це описують як «рівень національної лабораторії».
Автовиробник розробив фізично коректні моделі, щоб прогнозувати, як зміни хімії чи виробничого процесу вплинуть на характеристики батарейного елемента.
«Лише по LMR ми накопичили понад 150 мільйонів годин роботи CPU», — розповів TechCrunch Раду Тейюнні, директор GM з віртуальної електрифікації та силових агрегатів. — «Більшість програм розробки двигунів не використовують стільки обчислювального часу».
Також створено цифрового «двійника» всього BCDC, включно з платами керування обладнанням, проводкою і навіть лопатями в змішувальних баках. Перш ніж автор матеріалу потрапив до BCDC, команда наділа на нього VR-гарнітуру й провела екскурсію цифровим «двійником», де він зміг простежити виробничу лінію від початку до кінця.
У процесі створення BCDC цифровий «двійник» використовували для різних задач. Наприклад, щоб перевірити, чи достатньо відстані навколо обладнання для щоденних операцій і ремонту. В іншому випадку симулювали системи керування, щоб переконатися, що все поводиться так, як задумано.
«Чи працює обладнання так, як повинно? Чи працює воно безпечно? Чи робить усе, що, як ми очікуємо, має робити ця система керування? Це скорочує наш час налагодження та виходу на потужність», — каже Галльєгос. Загалом, за словами GM, ці симуляції заощадили компанії мільйони доларів.
GM потрібне кожне скорочення термінів, на яке вона здатна.
Хоча ринок електромобілів у США останнім часом охолов, глобально він зріс на 20% минулого року. Загроза високих цін на нафту разом зі зниженням вартості батарей свідчать, що перехід від викопного палива відбудеться рано чи пізно.
Якщо LMR буде готова вчасно, це може допомогти GM запропонувати електромобілі за конкурентною ціною з достатнім запасом ходу, щоб заспокоїти стривожених американських покупців. Але спершу LMR має пройти випробування в BCDC. Галльєгос очікує, що перші партії нових елементів зійдуть з лінії вже наприкінці цього року.
У наступне десятиліття розвиток батарей стане для автовиробників таким же критичним, як у минулому столітті була розробка двигунів. Майбутнє електромобілів GM залежить від здатності компанії провести нові хімії від стадії R&D до масового виробництва.
Келті любить повторювати, що GM розробляє «правильну батарею для правильного застосування», перегукуючись зі старим слоганом компанії про «авто на будь-який гаманець і для будь-яких потреб».
LMR, ймовірно, стане першим великим тестом для BCDC, але навряд чи останнім.
SpaceX уклала ще одну угоду щодо обчислювальних потужностей напередодні свого історичного IPO — цього разу з Google. Про угоду компанія повідомила в регуляторній заяві у п’ятницю.
За умовами контракту Google платитиме SpaceX 920 млн доларів на місяць з жовтня 2026 року до червня 2029 року за доступ до “приблизно 110 000 GPU NVIDIA, CPU, пам’яті та інших пов’язаних компонентів”.
Угода за тривалістю та масштабом подібна до тієї, про яку SpaceX оголосила з Anthropic наприкінці травня. У межах того контракту Anthropic погодилася платити SpaceX 1,25 млрд доларів на місяць до 2029 року за оренду всіх доступних обчислювальних ресурсів дата-центру Colossus 1 біля Мемфіса, штат Теннессі, який xAI — нині підрозділ SpaceX — спочатку будувала для власних проєктів зі штучного інтелекту.
Схоже, що Google платить приблизно за половину обчислювальних потужностей, до яких має доступ Anthropic у Colossus 1. SpaceX не уточнила, яким саме дата-центром користуватиметься Google. Раніше CEO Ілон Маск натякав, що дата-центр Colossus 2 компанія зарезервує для xAI.
До угоди зі SpaceX Anthropic суттєво обмежувала свої можливості за обчислювальними ресурсами й підвищила ліміти використання того ж дня, коли було оголошено про контракт. Позиція Google зовсім інша: за деякими оцінками, компанія є найбільшим у світі одноосібним власником обчислювальних потужностей для ШІ.
У заяві представник Google описав угоду як результат несподівано високого попиту на нещодавно запущені продукти ШІ. “Google Cloud і SpaceX вже давно є партнерами, — йдеться в заяві Google. — Це короткострокова, своєчасна угода, яка гарантує нам перехідні потужності, щоб задовольнити стрімке зростання попиту клієнтів на нашу агентну платформу Gemini Enterprise, який виявився ще вищим за наші очікування”.
Водночас материнська компанія Alphabet перебуває у фазі різкого зростання інвестицій. Цього року Alphabet вже зобов’язалася витратити понад 180 млрд доларів капітальних витрат і очікує, що ця сума “суттєво зросте” у 2027 році. Щоб частково профінансувати це, Alphabet нещодавно оголосила про продаж акцій на 80 млрд доларів.
Як і в угоді з Anthropic, контракт із Google містить пункт про можливе розірвання. І SpaceX, і Google мають право припинити дію угоди, попередивши за 90 днів після 31 грудня 2026 року. Доступ Google до дата-центру нарощуватиметься “до вересня за зниженою ставкою”, йдеться в поданих документах.
“Якщо ми не забезпечимо доступ до обумовленої кількості GPU до 30 вересня 2026 року, тоді після одномісячного пільгового періоду Google може негайно розірвати угоду або прийняти надану кількість GPU” зі зменшенням щомісячного платежу, зазначається в заяві.
SpaceX оголосила про угоду лише за тиждень до того, як акції компанії мають почати торги на біржі Nasdaq. Документи, подані до Комісії з цінних паперів і бірж США, показують, що компанія планує залучити близько 75 млрд доларів за оцінки капіталізації приблизно в 1,75 трлн доларів — це зробить IPO найбільшим в історії.
OpenAI почала поетапно впроваджувати Lockdown Mode — додатковий режим безпеки, покликаний забезпечити підвищений захист від атак через інʼєкцію промптів (prompt injection). Для тих, хто не знає, інʼєкція промптів — це форма соціальної інженерії, притаманна саме для розмовних чатботів. У міру того, як ШІ-системи краще навчаються отримувати інформацію з інтернету, зловмисники почали ховати шкідливі інструкції на вебсторінках та в інших місцях, щоб обманути ці системи.
OpenAI позиціонує Lockdown Mode як «останню лінію оборони» від таких атак, яка доповнює вже наявні засоби захисту в ChatGPT, його моделях і бекенд-системах. «Lockdown Mode не призначений для всіх, — пояснює OpenAI. — Він створений для людей та організацій, що працюють із чутливими даними і хочуть суворішого захисту від ризиків витоку через prompt injection».
Увімкнення Lockdown Mode обмежує частину можливостей ChatGPT та інших продуктів OpenAI. Наприклад, ви й надалі можете генерувати зображення й завантажувати фото у ChatGPT, але система може не підвантажувати картинки з інтернету й не показувати зображення у відповідях. Чатбот також не може завантажувати файли з мережі для аналізу, хоча ви все ще можете вручну завантажувати документи для опрацювання.
Деякі функції, такі як Deep Research та Agent Mode, повністю вимикаються. «Lockdown Mode не змінює роботу памʼяті, завантаження файлів, можливість ділитися розмовами чи те, чи можуть ваші бесіди використовуватися для покращення моделей, — додають в OpenAI. — Багато з цих параметрів окремо налаштовуються адміністраторами робочих просторів».
Компанія також наголошує, що Lockdown Mode не завадить самій появі шкідливих інʼєкцій у контенті, який опрацьовує ChatGPT. Натомість він покликаний не допустити витоку чутливих даних з вашого облікового запису за рахунок обмеження мережевих запитів, які зловмисник міг би використати.
Lockdown Mode доступний для всіх персональних акаунтів, включно з користувачами безплатного тарифу ChatGPT. Щоб його активувати, відкрийте налаштування ChatGPT і перейдіть до розділу «Safety and security». У блоці «Advanced security» виберіть пункт Lockdown mode і ввімкніть перемикач. Тимчасово вимкнути додатковий захист можна, натиснувши «Manage» у статусному повідомленні над вікном чату та обравши «Turn off for this chat».
Засновники стартапів, у вас залишилося лише три дні, щоб подати заявку на участь у Startup Battlefield 200.
Прийом заявок на Startup Battlefield 200 офіційно завершується 8 червня о 23:59 за тихоокеанським часом. Не варто зволікати: це ваш шанс вийти на сцену Disrupt під час TechCrunch Disrupt 2026, який відбудеться цього жовтня у Moscone West у Сан-Франциско.
Вже тисячі стартапів подали свої заявки. Якщо ви будуєте компанію з потенціалом змінити цілу індустрію, зараз саме час діяти.
Подайте заявку або номінуйте стартап до дедлайну.
Що таке Startup Battlefield 200
Startup Battlefield 200 — це майданчик, де амбітні ранні стартапи проходять шлях від невідомих до таких, яких неможливо ігнорувати. Відібрані засновники опиняться в центрі уваги на Disrupt, презентуючи свої проєкти наживо перед провідними інвесторами, впливовими медіа та глобальною стартап-екосистемою.
Один стартап отримає $100 000 без передачі частки в компанії, але кожна відібрана команда здобуває медійну присутність, яка може пришвидшити зростання, залучити клієнтів і відкрити шлях до майбутніх раундів фінансування.
За роки існування випускники Startup Battlefield сукупно залучили понад $32 млрд інвестицій і здійснили понад 250 екзитів. Чимало з них були придбані такими компаніями, як Microsoft, Google, Salesforce, Uber та Amazon.
Ця сцена також допомогла стати на крило таким компаніям, як Dropbox, Discord, Mint, Fitbit і Trello.
Чому засновники поспішають подати заявку
У конкурентному середовищі фандрейзингу вирізнятися серед інших важливіше, ніж будь-коли. Startup Battlefield 200 дає засновникам унікальну можливість представити свої компанії безпосередньо інвесторам, медіа, клієнтам і потенційним партнерам.
Відібрані стартапи отримують:
безкоштовний стенд на всі три дні Disrupt;
чотири безкоштовні перепустки на Disrupt;
брендування та видимість у мобільному додатку заходу Disrupt;
прес-покриття та можливості для генерації лідів;
доступ до закритих майстер-класів для засновників;
можливість презентуватися наживо на сцені Disrupt;
прямий зворотний зв’язок від провідних венчурних інвесторів;
шанс виграти $100 000 без передачі частки в компанії.
Хто має подаватися
TechCrunch шукає сміливі ранні стартапи з робочим MVP і візією, здатною змінити правила гри в галузі.
Стартапи на етапах bootstrap, pre-seed і seed особливо заохочуються до подання заявок. Окремі компанії на стадії Series A у капіталомістких галузях також можуть підходити за критеріями відбору.
Якщо ви будуєте компанію, що здатна сформувати нову категорію, це ваш шанс довести це на одній з найбільших технологічних сцен.
Три дні до дедлайну — один шанс
Вікно подання заявок зачиняється 8 червня, і кожну заявку розглядає команда TechCrunch.
За три дні, що залишилися, у вас є можливість показати свій стартап інвесторам, медіа, клієнтам і майбутнім партнерам — усім одразу, в одному місці.
Колишній топменеджер IBM з кібербезпеки звинуватив компанію в тому, що її мережі тричі зламували іноземні уряди протягом минулого десятиліття, а сама IBM нібито приховала інциденти.
У позові, розсекреченому цього тижня, але поданому ще у 2020 році, Вільям Барлоу, який був віцепрезидентом IBM з питань аналітики загроз до серпня 2019 року, стверджує, що IBM виявила: китайські хакери зламали її основну мережу в період з 2013 по 2016 роки, але компанія приховала ці злами і ніколи їх не розкривала. За словами Барлоу, принаймні дві «дочки» IBM також зазнали кібератак, і IBM приховала й ці інциденти.
У скарзі Барлоу вказує, що основна мережа IBM «систематично зламувалася іноземними державними акторами та іншими», при цьому дані регулярно викрадалися, а державні органи «ніколи не повідомлялися».
Хоча йдеться про інциденти більш ніж десятирічної давнини, ця історія демонструє: кібератаки, навіть на великі публічні технологічні компанії на кшталт IBM, іноді так і не стають публічними й не повідомляються навіть відповідним державним структурам. IBM є одним із ключових постачальників рішень з кібербезпеки для федерального уряду США, що робить можливе приховування особливо значущим. Останніми роками у США та інших країнах запроваджено низку законів про обов’язкове повідомлення про витоки даних, аби протидіяти цій проблемі.
Першим про позов повідомив Bloomberg.
Речниця IBM Мікі Карвер відмовилася відповідати на конкретні запитання щодо позову та висунутих звинувачень. Натомість вона заявила TechCrunch: «Цю скаргу подано шість років тому, і Міністерство юстиції США відмовилося втручатися. IBM упевнена, що наші дії повністю відповідали букві закону».
Зокрема Барлоу стверджує, що IBM стала однією з жертв хакерської кампанії угруповання APT 10, пов’язаного з урядом Китаю. Тодішній директор ФБР Крістофер Рей, коментуючи пред’явлення обвинувачень учасникам APT 10 у 2018 році, називав їхні цілі «зірковим списком» глобальної економіки. За словами Барлоу, хакери проникли як у внутрішню мережу компанії, так і до даних, які IBM обробляла спільно з AT&T.
Барлоу стверджує, що в березні 2017 року представники розвідок Австралії, Канади, Нової Зеландії, США та Великої Британії — так званого альянсу Five Eyes — попередили IBM про злам, після чого компанія запустила внутрішнє розслідування.
Згідно зі скаргою, розслідування дійшло висновку, що APT 10 потенційно зламувала мережу IBM понад 56 000 разів у період з 2013 по 2016 роки. Критично важливим моментом стало те, що компанія нібито не змогла продовжити розслідування, оскільки не зберігала журнали доступу до мережі — базову практику інформаційної безпеки.
За словами Барлоу, IBM після цього не повідомила про інцидент жодним регуляторам чи уряду США, який є одним з її головних клієнтів.
«Оскільки інфраструктура Core Networks IBM та AT&T застаріла, хакери неодноразово отримували доступ до системи і могли майже безперешкодно пересуватися нею, залишаючись непоміченими», — йдеться у скарзі, де пояснюється, що внутрішнє розслідування IBM встановило: внаслідок кампанії APT 10 було зламано чотири сервери.
«Зловмисники скомпрометували й/або отримали доступ майже до 400 облікових записів і близько 200 систем і серверів по всіх бізнес-підрозділах IBM, у 18 країнах і в межах кількох продуктів IBM», — мовиться у внутрішньому звіті IBM щодо розслідування зламу, на який посилається скарга.
Адвокат Джейсон Браун, який представляє Барлоу, повідомив TechCrunch, що його фірма «має намір активно відстоювати цю справу в суді».
«Не можна продавати рішення з кібербезпеки федеральному уряду, одночасно маючи, за твердженням позивача, такі проблеми з безпекою всередині власної компанії», — заявив Браун.
За словами Барлоу, інші відомі йому злами стосувалися Trusteer, стартапу з кібербезпеки, який IBM придбала у 2013 році та який, за його словами, зламали у 2018-му; а також Truven — стартапу з роботи з медичними даними, купленого IBM у 2016 році, який, за твердженням Барлоу, зазнав кількох атак уже після придбання.
Minecraft Dungeons II, сиквел до діабло-подібного спін-офу кубічної виживалки, за інформацією з Nintendo eShop, стане доступною 29 вересня 2026 року. На це звернув увагу куратор знижок і новин про відеоігри Wario64. Гру вперше анонсували під час Minecraft Live у березні 2026-го з планами релізу восени.
Як і оригінал, Minecraft Dungeons II поєднує данжен-кроулінг у стилі action RPG з естетикою та персонажами Minecraft. «Відклади кирку, візьми меч і вирушай у нову захопливу пригоду в Minecraft Dungeons II», — йдеться в описі гри в eShop. «Подорожуй незвіданими землями та таємничими локаціями, щоб зупинити нове зло, яке загрожує занурити в хаос не один, а одразу два світи! Зіткнись із небезпечними ворогами в вибухових сутичках і пробийся крізь орди мобів, які зроблять усе можливе, щоб завадити тобі врятувати ситуацію».
Оригінальна Minecraft Dungeons після виходу отримала кілька DLC-доповнень, а також щонайменше одне безплатне оновлення з кросплатформним мультиплеєром. Імовірно, Minecraft Dungeons II матиме з релізу кросплатформний мультиплеєр, онлайн-режим та локальний кооператив. Очікується, що Microsoft і студія Mojang поділяться додатковими подробицями про гру та її дату виходу під час Xbox Games Showcase, запланованої на неділю, 7 червня.
Minecraft Dungeons II вийде на Nintendo Switch, Nintendo Switch 2, PlayStation 5, Xbox Series X/S і PC через Steam та Microsoft Store.
Ремейк Resident Evil: Code Veronica вийде у 2027 році, і наразі ми напевно знаємо одне: у ньому є вкрай драматичний французький акцент у виконанні літньої пані, якій, звісно, нема чого приховувати. Принаймні перша половина цього твердження вже підтверджена.
Трейлер ремейка Code Veronica відкрив велику презентацію Summer Game Fest 2026 і став приємною несподіванкою на старті шоу. Ремейк отримав назву просто Resident Evil: Veronica, і виглядає він зовсім не так, як Dreamcast-версія у ваших спогадах.
Capcom випустила Resident Evil: Code Veronica у 2000 році. Гра розповідає про Клер і Кріса Редфілдів після подій Resident Evil 2 і 3, уже після знищення Раккун-Сіті. Основна дія розгортається на антарктичному тюремному острові, а гравці керують Клер і Крісом у різні моменти сюжету, намагаючись зірвати плани корпорації Umbrella.
Тон Code Veronica вирізняє її на тлі попередніх частин Resident Evil: гра має виразну готичну естетику та тривожний, психологічно напружений настрій. Capcom фактично повернулася до цього напрямку з Resident Evil Village, яка у 2021 році подарувала нам леді Дімітреску.
Останнім часом Capcom у відмінній формі: лише цього року компанія випустила надуспішні Pragmata, Resident Evil Requiem та Monster Hunter Stories 3.
Час у космосі та на інших планетах плине інакше, тож понад десятирічне очікування фанатів Alien Isolation на сіквел могло здатися лише миттю десь в іншому світі. Але на Землі минуло вже 12 років. Тепер, після першого тизера минулого місяця, ми нарешті отримали повноцінний погляд на Alien Isolation 2 під час основного шоу Summer Game Fest у вигляді кінематографічного трейлера.
У короткому ролику показано станцію в хаосі, вогнемет, крик і ксеноморфа. Усе на місці. За словами розробників із Creative Assembly, сіквел survival horror розгортається на «віддаленому колоніальному світі, спустошеному бурями», що дає чужому значно більше простору, щоб вистежувати свою здобич. Замість замкненого космічного корабля гравцям доведеться «пересуватися поверхнею планети й досліджувати клаустрофобні коридори форпосту Weyland-Yutani — станції Куросакі». Тож, можливо, простору все ж не так уже й багато.
Дата виходу Alien Isolation 2 поки не оголошена. Гра вийде в Steam, на PS5, Xbox Series X/S та Nintendo Switch 2. У трейлері показано пре-альфа версію, тож реліз може бути ще не скоро. Доведеться поморгати ще кілька разів, перш ніж вона з’явиться.
Минуло вже багато часу від виходу The Last Guardian — останнього ігрового проєкту режисера Фуміто Уеди. Та через 10 років gen Atlas продовжить фірмову для впливового ігрового творця тему неймовірних дуетів у грі. Трейлер показує безжальні локації та, судячи з попередніх робіт Уеди, історію, вплетену в саму тканину ігрового світу.
Ми писали про цей проєкт ще у 2024 році, коли він не мав назви, а тепер він офіційно зветься gen Atlas. Схоже, на гравців чекають високотехнологічні середовища в занепаді, багато сканування та кілька банд паразитичних істот. Питань безліч — відповідей поки небагато.
Згідно з пресрелізом, «колосальні споруди простягаються над безкінечними рівнинами, покинутими об’єктами та вічно мінливим морем. Залишки якогось грандіозного задуму всіяли поверхню планети».
Гру розробляє студія genDESIGN, а видавцем виступить Epic Games. gen Atlas вийде на PS5, а також, уперше для гри Уеди, на Xbox Series X/S і PC. Дати релізу поки немає, тож не варто надто поспішати з очікуваннями: The Last Guardian свого часу провела в розробці майже десять років.
Просити венчурних інвесторів про гроші — це майже обряд посвяти для техпідприємців. Звідси ще один універсальний досвід: «страшилки» про пітчі перед фондами. Цього тижня на X розгорнулася масштабна дискусія з такими історіями — одночасно смішними та дратівливими. Ми перечитали їх, щоб вибрати найцікавіші.
Стартап-подкастер, автор розсилки та засновник Late Checkout Studio (холдингової компанії, один з попередніх проєктів якої купила WeWork) Грег Айзенберг запустив обговорення історією про венчурного інвестора, який заснув під час пітчу. В Айзенберга велика аудиторія на X, і його допис явно потрапив у нерв.
«Я якось пітчив у переговорці в топ-3 VC-фонді, збирали $15 млн на раунд А. У кімнаті було 12 людей. Один із партнерів повністю заснув. Відрубався більш ніж на 30 хвилин. Ніхто цього не визнав. Усі просто продовжували зустріч», — написав він на X.
Історії про інвесторів, що сплять на зустрічах, стали беззаперечним «хітом» треду. Не просто дрімота, а повноцінний сон.
Засновник Zynga Марк Пінкус теж розповів свою історію про «сплячого» VC. «Я подивився на подругу, яка організувала зустріч, і спитав, чи мені продовжувати презентацію, і вона сказала “так”. Це було як “Вікенд у Берні” в стилі Кремнієвої долини», — написав він.
Цікаво, що сон зовсім не означав відмову від інвестицій. Кілька засновників розповіли, що отримали term sheet від партнерів, які задрімали під час презентації.
«Якось у 2015-му я пітчила партнерство в межах нашого раунду А: один партнер (зірка списку Midas) заснув, а інший не переставав хмуритись. Через дві години після інвесткомітету мені подзвонили і сказали, що надсилають term sheet», — написала Ліз Вессел. Вессел, яка співзаснувала і продала HR-стартап WayUp і тепер є партнеркою в First Round Capital, додала, що її команда гроші не взяла — і венчур дуже здивувався.
Історій про засинаючих інвесторів було так багато, що колишня партнерка a16z Аріанна Сімпсон написала: «З венчурами все гаразд?? Схоже, нарколепсія шириться епідемією».
Звісно, було й чимало історій про фонди, які підписують term sheet, а потім в останній момент зливаються або просто зникають, так і не переказавши гроші. Ще більш обурливо те, що деякі з них потім поводилися з фаундерами так, ніби все ж інвестували: просили оновлення по бізнесу або рекомендації. Один засновник сказав, що VC навіть хотів частку з продажу компанії після її поглинання.
Тревіс Каланік, співзасновник Uber, відомий своєю наполегливістю, згадав історію, як виявив, що інвестор намагається «змитися» зі зустрічі та тихо залишити будівлю. Каланік пішов за ним до машини і пітчив уже з пасажирського сидіння.
Втім, не в усіх були погані історії. Деякі засновники кажуть, що мали лише позитивний досвід з венчурними фондами, а дехто навіть ділився «історіями кохання» з окремими інвесторами. Так, більшість VC справді багато працюють, намагаються бути корисними і не сплять на зустрічах. Але негативний досвід настільки поширений, що Пінкус вигукнув: «Я, б***, обожнюю цей момент, коли засновники більше не бояться публічно викликати VC за тупу поведінку».
Найвражаючі історії
Найбільше вразили історії, які опублікував засновник Cloudflare Меттью Прінс. «Партнер Sequoia відмовився інвестувати в Cloudflare, бо не вважав, що жінка може очолювати компанію з інфраструктурної безпеки», — написав Прінс. Йшлося про співзасновницю та COO Cloudflare Мішель Затлін. З огляду на те, що сьогодні ринкова капіталізація Cloudflare становить близько $87 млрд, а очікувана річна виручка у 2026 році — $2,8 млрд, це рішення явно постаріло погано.
Партнер Sequoia Шон Магвайр, який і сам неодноразово опинявся в центрі скандалів через свої висловлювання, відповів, що завжди захоплювався Затлін, і попросив Прінса назвати партнера, який це сказав. Прінс ухилився: «Може, якось за келихом. Але, думаю, ти й так маєш хорошу здогадку».
Та й це ще не все: Прінс поділився ще.
Він розповів історію про відомого інвестора Вінода Хослу, який нібито спочатку запропонував інвестувати, а потім, за словами Прінса, порадив засновнику «звільнити» своїх співзасновників і забрати їхні акції. «Якщо по-доброму, це могло бути випробуванням мого характеру. Але я був настільки ображений, що ми більше ніколи не спілкувалися. Буквально заблокував його номер».
Прінс швидко додав нюанс щодо Хосли: «Він надзвичайно розумний і кмітливий. Був неймовірно успішним інвестором — не посперечаєшся з його трек-рекордом. Просто це не той тип особистості, з яким я хотів би працювати».
Варто пам’ятати, що спогади про розмови часто різняться, і ми не знаємо, що саме сказав, мав на увазі чи пам’ятає Хосла. Але відкриті заяви про одного з найуспішніших і найвпливовіших венчурів Кремнієвої долини все одно вразили багатьох. Чимало коментаторів назвали відвертість Прінса проявом «FU-грошей» — він, зрештою, нині мільярдер.
Не всі історії Прінса малюють венчурів як «лиходіїв». Зокрема, він розповів, що думав, ніби йде на звичайну ознайомчу зустріч у понеділок із Марком Андріссеном, співзасновником венчурної фірми a16z. Натомість Андріссен прийшов із усією інвестиційною командою, готовою до повноцінного пітчу. Непідготовлений Прінс не вразив їх. «Я обрамив лист-відмову, який вони надіслали», — зізнався він. Інші теж ділилися схожими історіями зустрічей з Андріссеном та його фірмою.
Можливо, найкумедніша історія належить Джулі Фредріксон, засновниці, яка стала інвесторкою. Вона отримала дзвінок від асоційованого партнера фонду ще до приїзду в офіс — той попередив її про кам’яну скелю за вікном, яка, на його думку, мала виразну форму чоловічих статевих органів, хоча самі інвестори, здається, цього не помічали. «У моїй голові цей фонд назавжди залишиться Dickrock Ventures», — написала вона.
Найбільше дісталося саме венчурам Кремнієвої долини, але засновники активно ділилися історіями й про міжнародні фонди. Деякі VC також розповідали, як самі ходили з пітчами до своїх інвесторів — limited partners.
Ці треди варті уваги не лише заради сміху, а й заради того, що вони оголюють: процес залучення інвестицій непрозорий, дисбаланс сил реальний, а ситуації, про які засновники зазвичай шепочуться кулуарно, трапляються набагато частіше, ніж індустрія готова визнати публічно.
Мабуть, найкраще мораль усіх цих історій підсумував Айзенберг: «Якщо ви зараз залучаєте раунд, просто знайте: у кожного фаундера є така історія. Процес дивний. Динаміка влади дивна», — написав він.
Другий урок: якщо Андріссен погодився з вами зустрітися — це серйозно.
StudioMDHR, розробник намальованого від руки платформера-екшена Cuphead, на Summer Game Fest Live 2026 оголосила, що працює над новою грою під назвою Mighty Cuphead Adventure. У новому 2D-платформері студія відмовляється від анімації в стилі 1930-х, знайомої за Cuphead, на користь 8-бітної графіки, яка більше нагадує Super Mario Bros. 3.
Під час анонсу розробники показали лише невеликий фрагмент Mighty Cuphead Adventure, тож поки важко сказати, чим саме вона відрізнятиметься від оригіналу, окрім стилю візуалу. Утім, схоже, що за відчуттями гра буде такою ж шалено динамічною. У StudioMDHR називають проєкт «швидкісним платформером-шутером», що дуже нагадує опис самого Cuphead.
Ретронатхнення проєкту простежується й у тому, як його створювали. У StudioMDHR кажуть, що Mighty Cuphead Adventure програмували на асемблері, причому з прицілом саме на оригінальну консоль Sega Master System. Гра вийде на сучасних консолях і ПК, але власники працездатної Master System зможуть купити й запустити Mighty Cuphead Adventure на фізичному картриджі (ймовірно, обмеженим накладом).
Нова 8-бітна гра — не єдиний проєкт, над яким зараз працює StudioMDHR. Розробники також повідомили, що паралельно роблять ще одну гру у всесвіті Cuphead з традиційною намальованою від руки анімацією. До її релізу, ймовірно, ще далеко, зате виглядати вона має вражаюче.
