Останнє, чого хочеться після того, як витратив кілька сотень доларів на носимий гаджет, — виявити, що він не працює з вашим тілом. Але саме з цим доволі часто стикаються люди з татуюваннями на зап’ястях відтоді, як з’явилися розумні годинники та фітнес-трекери. Безліч дописів на сторінках підтримки пристроїв та в Reddit роками описують одну й ту саму проблему: татуйована шкіра та сенсори в носях часто погано поєднуються.
Одна з основних проблем — вимірювання пульсу. Носимі пристрої використовують оптичний метод, який називається фотоплетизмографія (PPG), щоб визначати частоту серцевих скорочень. Це те саме зелене світло, яке ви бачите, коли перевертаєте пристрій. Та татуювання можуть заважати цьому світлу, спотворюючи показники. Інша проблема — розпізнавання того, що пристрій надягнуто на зап’ястя. Воно також базується на світлових сенсорах (разом з акселерометром та електричними датчиками). Якщо надіти фітнес-трекер на татуйоване зап’ястя, пристрій може взагалі не «бачити», що його носять, і тоді користувачу доводиться постійно його розблоковувати, щойно він хоче з ним взаємодіяти.
Може здатися дивним, що технологія, здатна реагувати на жести та давати персоналізовані поради щодо сну, «ламається» через трохи пігменту у шкірі. Але проблема з татуюваннями — це не безпідставне ниття споживачів. Виробники пристроїв її визнають і радять не носити трекери поверх тату.
«Татуювання (фарба, малюнок, насиченість) можуть блокувати світло датчика пульсу, що призводить до неточних або відсутніх показників», — зазначає Garmin на сторінці підтримки. «Для найкращих результатів носіть годинник на шкірі без татуювань, якщо це можливо». Подібні попередження Apple публікує ще з часів першого Apple Watch.
Чи є рішення?
Люди з татуюваннями вигадали кілька обхідних шляхів, щоб отримати максимум від своїх розумних годинників і фітнес-трекерів, хоча жоден із них не можна назвати ідеальним. Найпростіший варіант: якщо внутрішня сторона зап’ястя не татуйована (або там є достатньо чистої шкіри), можна розташувати пристрій там, а не зверху зап’ястя. Так само, якщо інше зап’ястя без тату, можна носити пристрій на ньому. Але якщо ви роками звикли до годинника на певній руці, зміна відчуватиметься дивно.
Як швидкий лайфхак деякі користувачі дуже хвалять епоксидні наклейки від пляшкових кришок або кілька шарів прозорого скотчу, які клеять поверх сенсорів — і з незрозумілих причин це справді виправляє проблему для багатьох. Є й багаторазові аксесуари, спеціально створені за тим самим принципом, і вони також мають певний успіх. Ще один варіант — нагрудний ремінь для вимірювання пульсу, якщо вам важливе саме точне відстеження серцебиття і якщо в цій зоні немає татуювань. Але це, знову ж таки, не найзручніший і не найкомфортніший спосіб використовувати носимий гаджет у повсякденному житті.
Зрештою, проблема залишатиметься, доки сенсори в годинниках і фітнес-трекерах не навчаться враховувати такі варіації шкіри, як тату-пігмент. До того ж оптичні сенсори виявилися менш надійними і для людей із темною шкірою, що підсвічує потребу в більш різноманітних учасниках досліджень і розробок подібних технологій.
Неформальні відгуки свідчать, що Google Pixel Watch 4 може значно краще справлятися з татуйованою шкірою, ніж попередні моделі. Кілька років тому ходили чутки, що Samsung готує оновлення прошивки для покращення ситуації, але скарги власників татуйованих зап’ясть із Galaxy Watch натякають, що проблема лишається.
Потрібно більше досліджень
Теоретично виявлення проблеми — перший крок до її розв’язання, але на практиці ступінь впливу татуювань на роботу сенсорів дуже непослідовний від випадку до випадку. У дослідженні, опублікованому у 2025 році, намагалися кількісно оцінити різницю між показниками пристроїв на татуйованій та нетатуйованій шкірі. Учені дійшли висновку, що наявність татуювань справді спричиняє неточності, але результати виявилися змішаними.
Дослідники використовували Polar Verity Sense та наручну пов’язку: учасників експерименту оснащували одним пристроєм поверх татуювання та другим на тій самій руці в зоні без тату. Також вони носили нагрудний ремінь Polar H10 для вимірювання пульсу як еталон, оскільки такий формат вважається точнішим. Протягом дня їх моніторили у стані спокою, під час неспішної ходьби та бігу підтюпцем.
Це показало, що татуювання таки впливають на вимірювання частоти серцевих скорочень, але ступінь впливу залежить від рівня активності користувача: «найбільший ефект спостерігався у стані спокою, а варіативність зменшувалася зі зростанням інтенсивності фізичних навантажень». В окремих випадках, як зазначають дослідники, «наявність татуювання на руці взагалі не впливала на валідність вимірювання пульсу». Потрібно враховувати багато змінних — колір фарби, насиченість, глибину нанесення — і на сьогодні бракує достатньо детальних досліджень, щоб повністю розібратися з цією проблемою та запропонувати технологічне рішення.