Компанія Google здійснила запуск прототипу супутника під час місії SpaceX, на борту якого розміщено власні спеціалізовані процесори Tensor Processing Units. Ці пристрої розроблені для прискорення обчислень у сфері штучного інтелекту та зараз проходять випробування в умовах відкритого космосу. Протягом найближчих тижнів інженери вивчатимуть реакцію обладнання на інтенсивне космічне випромінювання, різкі перепади температур та механічні навантаження, які виникають під час виведення апарата на орбіту та подальшої експлуатації у вакуумі.
Метою цього наукового проєкту є збір даних про можливість перенесення центрів обробки даних або окремих обчислювальних кластерів за межі земної атмосфери. Представники компанії класифікують цей експеримент як довгострокове фундаментальне дослідження, оскільки поточна вартість доставки обладнання, його обслуговування та забезпечення стабільного функціонування в таких умовах залишається економічно недоцільною. Однак розробники розглядають цей етап як обов’язкову перевірку технічної можливості реалізації подібної інфраструктури у віддаленому майбутньому.
Головним аргументом на користь розміщення обчислювальних потужностей на орбіті є стабільність постачання енергії, оскільки центри обробки даних потребують величезних обсягів електрики. На Землі сонячна генерація обмежена нічним часом та погодними умовами, тоді як на орбіті сонячні панелі можуть працювати майже безперервно. За розрахунками фахівців, продуктивність сонячної панелі в космосі може бути у 8 разів вищою порівняно з аналогічним пристроєм на поверхні планети, що потенційно вирішує питання енергозабезпечення систем.
Реалізація такого проєкту вимагає вирішення комплексу складних інженерних завдань, які наразі виходять за межі можливостей сучасних технологій. Ключовими перешкодами залишаються ефективне відведення надлишкового тепла у вакуумі, розробка надійного захисту від космічної радіації та організація стабільного високошвидкісного каналу зв’язку. Додаткову складність створює неможливість фізичного обслуговування та ремонту апаратури, тому від надійності кожного окремого компонента залежить загальна працездатність усієї системи в умовах віддаленої орбітальної експлуатації.
Детальний опис фізичних принципів, на яких базується це дослідження, опубліковано у науковому виданні Joule. Отримані результати під час поточної місії стануть основою для подальшого аналізу перспектив використання штучного інтелекту в умовах космосу. Оцінка успішності випробувань проводитиметься шляхом порівняння параметрів роботи процесорів у космосі з аналогічними показниками на Землі, що дозволить визначити рівень стійкості компонентів до специфічних факторів космічного середовища та розробити ефективніші стратегії захисту систем.
