Група дослідників із китайських університетів вирішила, що звичайна деревина бальзи, яку зазвичай використовують для авіамоделювання чи легких конструкцій, повинна виконувати роль високоефективної сонячної електростанції. Для цього вчені повністю переробили внутрішню архітектуру матеріалу на нанорівні, вимивши з нього лігнін, що відповідає за міцність та колір, і зробивши деревину надзвичайно пористою. У ці порожні канали автори розробки ввели чорний фосфорен, спеціальні наночастистки срібла та стеаринову кислоту, які перетворюють звичайну тріску на складний композитний механізм. Подібна модифікація дозволяє матеріалу поглинати сонячне випромінювання та утримувати тепло всередині навіть тоді, коли сонце вже давно сховалося за обрій.
Принцип роботи цього винаходу полягає у використанні фазового переходу, де енергія накопичується під час плавлення стеаринової кислоти та поступово вивільняється при її охолодженні, підтримуючи роботу термоелектричного генератора. За словами розробників, такий матеріал демонструє вражаючу ефективність у 91 відсоток при перетворенні світла на тепло і здатний генерувати електрику навіть у повній темряві. Окрім енергетичних властивостей, дерево вкрили захисними молекулярними щитами, які роблять його стійким до вологи, вогню та мікроорганізмів, що теоретично дозволяє йому роками перебувати на відкритому повітрі. Однак варто пам’ятати, що між успішним лабораторним експериментом із невеликим зразком та промисловим виробництвом будівельних матеріалів, здатних живити цілі будинки, лежить глибока прірва технічних та економічних складнощів.
Наразі цей винахід виглядає радше як захопливий науковий куріоз, ніж як реальний інструмент для заміни традиційних сонячних панелей, адже масштабування нанотехнологічних процесів для обробки великих обсягів деревини є надзвичайно дорогим та енерговитратним завданням. Хоча автори роботи стверджують, що їм вдалося уникнути складних методів вуглецевої обробки, незрозуміло, як саме вони збираються зберігати стабільність такої хитромудрої структури при масовому випуску. Навряд чи пересічний споживач побачить подібну технологію у своєму побуті найближчим часом, адже перетворення стін будинку на енергетичні станції потребує значно більшої витривалості та дешевших матеріалів, ніж пропонує сучасна наука. Поки що цей винахід залишається впевненим кроком до розуміння того, як можна «змусити» природні матеріали виконувати неприродні для них функції, але до появи реальних комерційних продуктів на ринку ще дуже далеко.
