Графічні процесори серії GeForce RTX 50 від компанії Nvidia, відомі під кодовою назвою Blackwell, залишаються одними з найбільш затребуваних комплектуючих на сучасному ринку. Через значний попит ці високоефективні відеокарти часто стають об’єктами уваги зловмисників, які прагнуть ошукати необізнаних покупців. Хоча шахрайство з продажем несправних або “пустих” відеокарт не є новим явищем, зростання його частоти та поширення викликає серйозне занепокоєння. Останні повідомлення з Німеччини підтверджують випадки, коли щонайменше двоє покупців стали жертвами однієї й тієї ж шахрайської схеми, ймовірно, від того самого продавця.
Терміни “порожні” або “фантомні” графічні карти не є повсякденними, проте вони точно описують пристрої, в яких відсутні ключові компоненти, такі як кремнієві чипи та мікросхеми пам’яті. Зловмисники свідомо видаляють ці елементи, після чого продають нефункціональні відеокарти своїм жертвам. Виявити відсутність цих компонентів можливо лише після розбирання графічної карти, що зазвичай не входить у повсякденні дії середньостатистичного споживача. Схожі афери вже зустрічалися раніше з підробленими модулями пам’яті без інтегральних схем або твердотільними накопичувачами, що містили всередині лише microSD карти.
Перший випадок, висвітлений відомим ентузіастом апаратного забезпечення Романом “der8auer” Гартунгом, розповідає про жертву, яка придбала вживану відеокарту Palit GeForce RTX 5090 GameRock OC приблизно за 2090 доларів США (1800 євро). Запропонована продавцем ціна одразу викликала підозру, адже нова така відеокарта в Німеччині коштує близько 5805 доларів США (4999 євро). Навіть для вживаного товару така суттєва різниця в ціні слугувала чітким індикатором потенційного шахрайства, вказуючи на невідповідність ринковій вартості.
Багато подібних шахрайств здійснюються через онлайн-транзакції, тому покупець вирішив зустрітися з продавцем особисто, сподіваючись, що пряма взаємодія гарантуватиме справжність графічної карти. Однак це не змінило ситуації, оскільки покупець не мав змоги протестувати відеокарту на місці. В результаті йому довелося покластися на слово продавця, що в кінцевому підсумку виявилося катастрофічною помилкою. Відсутність можливості перевірки на місці знизила рівень безпеки угоди, попри особисту зустріч.
Згодом з’явилося друге повідомлення від учасника форуму Hardwareluxx, який також став жертвою того ж шахрая, що продав несправну відеокарту. Цей індивід, на жаль, заплатив близько 2613 доларів США (2250 євро) за фантомну графічну карту, яка виявилася безкорисною. Цей випадок підтверджує системний характер шахрайства та свідчить про використання ідентичної схеми обману, що вказує на діяльність однієї й тієї ж особи, яка експлуатує довіру покупців до ринку вживаних комплектуючих.
В обох зафіксованих випадках шахрай демонстрував дружній вигляд та надавав, на перший погляд, справжні документи, щоб зміцнити довіру покупців. Першій жертві продавець показав рахунок-фактуру про придбання двох відеокарт, стверджуючи, що одну з них він продає через непотрібність. Аналогічно, у другій ситуації шахрай також надав рахунок-фактуру, щоб переконати покупця в легітимності транзакції та її прозорості, маскуючи справжній характер угоди.
Використання реалістичних рахунків-фактур є зростаючою тенденцією серед шахраїв, що ускладнює виявлення обману. Перший покупець виявив, що серійний номер, надрукований на самій відеокарті, не співпадав з серійним номером, вказаним на її упаковці. Другий покупець виявив, що серійні номери на рахунку-фактурі та упаковці збігалися, однак продавець свідомо стер серійний номер з самої графічної карти, що є явним свідченням спроби приховати справжнє походження або стан товару.
Враховуючи поточний “золотий період” у галузі штучного інтелекту, не варто очікувати швидкого покращення цінової політики на графічні карти, що лише посилює мотивацію шахраїв. Вони використовують бажання покупців отримати відеокарту, приваблюючи їх цінами, які здаються занадто привабливими, щоб бути правдою. Ці два інциденти слугують застереженням для всіх, хто намагається придбати графічну карту, особливо з рук або з інших вторинних джерел, де ризики шахрайства значно вищі.
