Творці Mortal Kombat II чудово знають, як зняти поганий бойовик у стилі 90-х. Ми бачимо це на прикладі “Uncaged Fury” — фільму всередині фільму з Голлівудським плейбоєм Джонні Кейджем, де повно дотепчиків, крижано повільної хореографії та безглуздих трюків, які почувались би цілком доречними у забутому бойовику з Ван Даммом. Натякаючи на відверто трешове екшн-кіно — до якого цілком належить і Mortal Kombat (1995) — режисер Саймон Маккуойд та сценарист Джеремі Слейтер водночас роблять заяву: вони знають, як не треба знімати. Це саморефлексія врешті-решт робить Mortal Kombat II найкращим фільмом франшизи.
Цей сиквел майже покадрово спростовує все, що ми бачимо в “Uncaged Fury”. Маккуойд, Слейтер і команда зробили екшн набагато складнішим за все, що ми раніше бачили в серії. Удари здаються відчутно потужнішими, персонажі креативніше використовують оточення, а сама постановка бійок знята так, щоб підкреслити високий рівень майстерності, необхідний для сучасних бойових сцен. Жарти тут теж є (включно з відсилкою до “Big Trouble in Little China”, що безпосередньо вплинула на створення ігор Mortal Kombat), але це вже не просто випадкові репліки.
Мабуть, найважливіше те, що фільм уміє балансувати між цими (трохи) амбітнішими кінематографічними прагненнями та притаманною Mortal Kombat табірною кічовістю. Так, це досі історія про турнір, який вирішує долю світу. Люди мають суперсили. Є некромант. Але водночас у фільмі знаходиться місце для людяності в цих абсурдних персонажах.
Найкращий приклад — сам Джонні Кейдж, який у іграх зазвичай постає просто дратівливим кінозірковим нарцисом. У фільмі це вже спрацьована зірка бойовиків, що приїхала на гік-конвенцію, де його ніхто не впізнає. У виконанні Карла Урбана — актора-жанровика, якого ми бачили в “Xena: Warrior Princess”, “Володарі перснів” і нині у серіалі The Boys — Кейдж є втіленням невдахи. Він настільки себе ненавидить, що не здатен прийняти навіть мінімальної похвали від колишнього фаната. Урбан показує людину, яка вже пережила свій розквіт — і чий “золотий час” полягав у тому, що він кинув справжню кар’єру в єдиноборствах заради ролей у трешових бойовиках.
Коли його обирають битися в турнірі Mortal Kombat, Кейдж фізично не може сприймати себе як справжнього героя — адже до цього він лише грав його на екрані. Урбан демонструє і свій талант до фізичної комедії, коли героя буквально кидають по арені в його першому бою, показуючи кумедну, табірну сторону персонажа. Водночас актор достатньо переконливий, щоб змусити нас повірити в поступову героїчну трансформацію Кейджа.
Mortal Kombat II починається з історії Кітани, яку показують дитиною-принцесою, змушеною спостерігати, як тиранія Шао Кана закінчується жорстоким убивством її батька. Після цього її світ і всі його мешканці переходять під владу Кана. Зненацька він вирішує всиновити Кітану й узяти її матір як наложницю. Відтоді все життя Кітани підпорядковане помсті, тоді як назовні вона залишається вірною воїтелькою на службі Кана. З огляду на драматичну вагу її сюжетної лінії, у Кітани менше простору для гротескності й табору, як у Джонні Кейджа, зате вона отримує в арсенал крутий бойовий віяло-ніж.
У фільм також повертаються всі ключові герої з перезапуску Mortal Kombat: Джессіка МакНемі в ролі Соні Блейд, Луді Лін як Лю Кан і Коул Янг у виконанні Льюїса Тена — новий персонаж, створений спеціально для першого фільму. Усі вони отримують свої моменти слави в більш масштабних і винахідливих бойових сценах, які до того ж трапляються частіше, адже турнір виступає хребтом сюжету. В інтерв’ю для мого подкасту The Filmcast Маккуойд розповів, що його команда каскадерів витратила набагато більше часу на розробку хореографії й постановку сцен, що й дозволило створити значно динамічніший екшн, ніж у першому фільмі. На мою думку, це помітять навіть глядачі, які зазвичай не так уважно придивляються до бойової хореографії.
Я не стверджуватиму, що Mortal Kombat II — ідеальний фільм. Він настільки спирається на попередню частину, що буде повністю незrozумілим тим, хто спробує почати знайомство з франшизою саме з нього. А глядачам, байдужим до світу фільмів про бойові мистецтва, може не сподобатися, що персонажі тут значно більше б’ються, ніж говорять. Але якщо ви вмієте цінувати безсловесний “балет” добре поставленої бійки, де глибина характерів розкривається саме через дію, вам, найімовірніше, дуже сподобається Mortal Kombat II.