Швидке рішення присяжних відхилити позов Ілона Маска проти інших співзасновників OpenAI та Microsoft підтвердило те, що було видно в залі суду: позиція Маска була слабкою, зокрема тому, що він надто довго чекав із поданням позову.
Під час заключних промов минулого тижня юристи OpenAI детально, пункт за пунктом, показували, що закон на боці їхнього клієнта, тоді як команда позивача зосередилася на нібито відсутній довірі до Сема Олтмана та висловлювала нерозуміння, як хтось може не погоджуватися з обвинуваченнями Маска.
У підсумку після вердикту дехто не міг повірити, що Маск програв, включно з ним самим. У дописі, який він згодом видалив, Маск назвав суддю Івон Гонсалес Роджерс «жахливою активістською суддею з Окленда», а потім оголосив про намір подати апеляцію, заявивши: «Ніхто, хто детально стежить за справою, не сумнівається, що Олтман і Брокман справді збагатилися, вкрадовши благодійну організацію».
Але Олтман і Брокман були не єдиними, хто виграв від інвестицій некомерційної OpenAI. Попри спроби Маска та його юристів зробити процес насамперед судом над Олтманом, слухання багато що показали і про самого Маска.
Один епізод, який сплив у суді, продемонстрував, як Маск скористався OpenAI у дуже знайомий спосіб. Грег Брокман засвідчив, що у 2017 році Маск попросив його привезти команду дослідників OpenAI до штаб-квартири Tesla, щоб на кілька тижнів допомогти команді, яка займалася автопілотом. «Було цілком зрозуміло, що відмовити ми не можемо», – сказав Брокман.
За його словами, він привіз туди групу провідних науковців, включно з Андрейом Карпаті, Іллею Сутскевером і Скоттом Греєм, щоб ті проконсультували «деморалізованих» працівників Tesla. Вони допомагали генерувати ідеї для поліпшення технології автономного керування авто; Сутскевер, зокрема, сказав команді, що якщо зібрати 10 000 зображень складного «прикордонного» випадку, програмне забезпечення вдасться виправити. Маск навіть просив Брокмана порадити, кого з працівників звільнити, але той відмовився це робити.
Інша особа, знайома з цим епізодом, підтвердила розповідь Брокмана і зазначила, що Tesla не компенсувала OpenAI час і зусилля її співробітників. Сімейний офіс Маска Excession не відповів на запит про коментар.
Серцевина позову Маска полягала в тому, що Олтман, Брокман і OpenAI вчинили «порушення благодійної довіри»: нібито Маск жертвував кошти на конкретну благодійну мету, а його співзасновники використали їх інакше. Він також звинуватив їх у «несправедливому збагаченні» завдяки акціям та іншим вигодам від комерційної структури OpenAI.
У випадку з науковцями OpenAI, яких «десантували» в Tesla, благодійні внески Маска призначалися на найм дослідників, зосереджених на забезпеченні безпечної вигоди від AGI. Натомість він фактично залучив їх працювати безкоштовно на свою комерційну компанію.
Професорка Колумбійської юридичної школи та співведуча подкасту Beyond Unprecedented Дороті Лунд сказала TechCrunch, що така схема не була б законною, назвавши ситуацію «дещо іронічною, коли Маск подає позов за порушення благодійної довіри, хоча, здається, сам перенаправляв активи у спосіб, який не відповідав цій місії».
Правда, що робота над автопілотом теж стосувалася штучного інтелекту, але свідки з боку Маска наголошували: проєкт Tesla зі створення автономного водіння суттєво відрізнявся від дослідницького порядку денного OpenAI. Частково й тому, що Карпаті незабаром після цього епізоду залишив OpenAI і перейшов до Tesla. Адвокати OpenAI подали це як порушення Маском своїх обов’язків перед лабораторією, де він був співголовою ради директорів, адже він переманив одного з ключових дослідників до власної компанії.
Ще один факт, який, без сумніву, вплинув на присяжних, – це час, який Маск витратив у 2017 році, намагаючись отримати одноосібний контроль над потенційною комерційною «дочкою» OpenAI. Маск застосовував тактику «доброго та поганого поліцейського», щоб переконати співзасновників погодитися на повний його контроль над for-profit-структурою OpenAI – дарував їм безкоштовні автомобілі Tesla й одночасно погрожував припинити свої внески.
Ці дії поставили його адвокатів у складне становище: їм потрібно було переконати присяжних, що існує суттєва різниця між тим, що задумував Маск, і тією комерційною структурою, яку врешті створили. Вони стверджували, що «невелика додаткова» комерційна організація була б допустимою, однак свідки з боку OpenAI показали, що неприбуткові організації з великими комерційними підрозділами – явище доволі звичне.
Цілком правдоподібно уявити альтернативний сценарій, в якому Маск приймає одну з пропозицій співзасновників більш рівномірно розподілити акції і нині є одним із найбільших акціонерів OpenAI – але не контролюючим. Однак під час процесу кілька свідків з оточення Маска заявили, що він відмовляється інвестувати в будь-який бізнес, який не може повністю контролювати.
Те, що претензії Маска провалилися через надто пізнє подання позову, дехто називає технічною деталлю. Але строки позовної давності мають реальний зміст: люди та компанії ухвалюють важливі рішення й витрачають ресурси, виходячи з упевненості, що їхні дії законні. Якщо хтось на кшталт Маска затягує з поданням позову, вартість «розмотування» усіх цих рішень може перевищити справедливу компенсацію.
Жоден із присяжних поки публічно не розповів, як вони дійшли свого вердикту. Однак їм поставили запитання: чи мав Маск до 5 серпня 2021 року знати, що OpenAI витрачає ресурси поза межами своєї місії або запускає комерційну філію? Відповідь тут очевидна: сам Маск уже робив саме це.