Учені Університету Рочестера, можливо, проклали шлях до технологічного прориву століття. Адже приблизно стільки часу численні покоління науковців намагалися знайти матеріал, який є надпровідником при кімнатній температурі. Цим матеріалом став вуглецевий гідрид сірки, йдеться у свіжому номері Nature.
Надпровідники мають багато переваг проти звичайних дротів. Ці переваги випливають з їхньої основної властивості – майже нульовому опору для протікання електричного струму. У звичайних дротів значний електричний опір, що призводить до їхнього нагріву. Для мінімізації цього нагріву доводиться нарощувати напругу, збільшувати діаметр дроту і його вагу.
Нульовий електричний опір надпровідників дозволяє створювати, наприклад, термоядерні реактори. Також без них неможливі квантові комп’ютери.
Уже відомо багато надпровідників, але всі вони мають спільну особливість – надпровідні властивості проявляються лише при кріогенних температурах, близьких до абсолютного нуля. Це унеможливлює їхнє широке використання.
Найближче до кімнатної температури опинився матеріал H2S, який проявляв надпровідникові властивості при 203 градусах Кельвіна (-70 градусів Цельсія).
Відкритий командою фізика Ранга Діаса матеріал вуглецевий гідрид сірки демонструє властивості надпровідника при температурі 15 градусів Цельсія.
Однак що вуглецевий гідрид сірки, що H2S, мабуть, ще далі від практичного використання, ніж кріогенні надпровідники. Адже ці два матеріали демонструють нульовий електричний опір при гігантському тиску. Вуглецевий гідрид сірки стає надпровідником, якщо на нього діє тиск 267 гігапаскалів. Це приблизно як тиск у ядрі Землі. Учені досягають такого тиску в мікрооб’ємі на спеціальній установці з алмазним ковадлом діаметром 10-20 мікрометрів.
