Наша космічна сусідка Венера має насправді пекельні умови – температура її поверхні сягає 464 градусів Цельсію, атмосферний тиск у 93 рази вище земного. Саме тому зонди виходили з ладу ще до того як досягали поверхні, а ті, які приземлялися на планету, працювали усього кілька десятків хвилин. У NASA подумали, що для вивчення Венери потрібен «танк» і вони створюють такий у стилі стімпанк – жодної електроніки.
Пекло на Венері
Пекельні умови Венери виявилися цілковитою несподіванкою для вчених – перший спущений апарат Венера-4 атмосфера планети розчавила до того як він досяг її поверхні. Наступні Венера-5 та 6 також були розчавлені величезним атмосферним тиском в 20 км від поверхні. Адже інженери розраховували на тиск у 20 атмосфер, але на Венері тиск 93 атмосфери, як стало відомо згодом.
Лише Венера-7 став першим апаратом, який досягнув поверхні планети в робочому стані і провів на ній дослідження. Його корпус був розрахований на 180 атмосфер. Апарат працював приблизно 20 хвилин після приземлення. Наступний Венера-8 протримався 50 хвилин після посадки, Венера-9 працював 53 хвилини, Венера-10 працював 65 хвилин.
Рекорд працездатності встановив передостанній спущений зонд Венера-13, якого вистачило на 127 хвилин. Цього досягли за рахунок попереднього охолодження. Тепер порівняйте це з рекордом зонду на Марсі – Opportunity «колесив» цю планету майже 15 років.
Чому Венера знову стала цікавою
Венера-14 (працював 57 хилин, хоча розраховувався на 32 хвилини) став останнім зондом, який спустився на поверхню Венери. За 40 років планету вивчали лише дистанційно. Адже такі місії виходять надзвичайно дорогими – десятки мільйонів доларів за менш, ніж годину роботи зонда (якщо він ще успішно долетить – траплялися і промахи).
Нещодавно Венера знову стала цікавою – в її атмосфері помітили фосфін. Це газ, формула якого PH3, але в атмосфері Венери він повинен окислитися. Концентрація фосфіну невелика – близько 1?ppb, однак пояснити її вчені поки не можуть.
Припускають, що існування фосфіну може бути результатом діяльності живих організмів. Відомо, що земні організми продукують такий газ.
Деякі науковці вважають, що за сліди фосфіну можуть бути помилково сприйняті сліди діоксиду сірки – поширеного газу в атмосфері Венери. Однак прибічники існування фосфіну нагадують, що місія NASA Pioneer Venus 1978 року запустила зонд в атмосферу і знайшла сліди фосфорного газу. Вони вважають, що це міг бути фосфін.
Зараз на орбіті Венери знаходиться лише японський апарат Akatsuki, але в нього немає інструментів, щоб прояснити питання фосфіну. Тому найближчі роки готуються кілька місій до цієї планети. Наприклад, в 2025 році запуск планує Індія. NASA в найближче десятиліття планує запустити місії VERITAS та DAVINCI+. Росія готує місію «Венера-Д».
«Танк» для Венери
Інженер NASA Джонатан Саудер придумав, що збільшити час роботи можна, викинувши тендітну електроніку. Повністю аналоговий девайс – саме те, що пропонує концепція стімпанку. Машину назвали Automaton Rover for Extreme Environments (AREE) – автоматизований ровер для екстремальних умов.
Саудер запропонував створити справжній танк, порівняно з попередніми венеріанськими зондами. Виготовлений зі сталі та титану та позбавлений високотехнологічної електроніки він буде добре пристосованим для вивчення Венери в її пекельних умовах.
Обстежувати світ та уникати перешкод пропонується за допомогою механічних сенсорів. Отримувати енергію «танк» має від вітру та запасати її в пружині. За деяких умов венеріанський вітер здатній надати стільки енергії, що ровер зможе рухатися без її попереднього накопичення.
Зібрані дані пропонується записувати на золоту стрічку, яку доправить до орбітального модуля спеціальна куля.
Інтелектуальна машина може бути цілком механічною – доводять комп’ютер Беббіджа (1820 рік), програмований ткацький станок Жакара (1801 рік), ляльки П’єра Жаке-Дро (1770-ті), які писали, малювали, грали на музичних інструментах.
Automaton Rover for Extreme Environments (AREE) вже існує в якості прототипу в чверть розміру фінальної машини. Тестовий апарат успішно уникає перешкод в камері, де створюються венеріанські умови. Стальна рама робота покрилась іржою від пекельної атмосфери, але машина працює без збоїв.
Запуск чергового венеріанського ровера планується приблизно на 2040-ві роки. Саудер вважає, що у нього є час і він встигне. А використані ним концепції стануть в нагоді майбутнім місіям на Венеру.
