Стандарти кодування медіа приходять та відходять, але деяким вдається зробити справжній переворот в індустрії та житті простих людей. Про стандарт кодування MPEG Layer 1 вже ніхто не згадує, MPEG Layer 2 ще іноді зустрічається в старих телевізорах. А ось MPEG Layer 3 навіть чверть століття потому використовується дуже активно. Для простих людей він відомий як MP3, який зробив музичну революцію.
У липні 1995 року команда інженерів із інституту Фраунхофера в Мюнхені погодилася, що стандарт кодування звуку ISO MPEG Audio Layer 3 називатиметься MP3. Цей формат надав можливість упакувати аудіо у файл такого розміру, який було легко передавати онлайн через повільні тогочасні лінії комунікацій. Альтернативні стандарти кодування звуку видавали файли, які займали в десятки разів більше місця, і їх було важко передавати онлайн.
Підписуйтесь на наш канал у Telegram: https://t.me/techtodayua
MP3 відкрив шлях до кишенькових програвачів, з iPod включно. У 2001 році директор Apple Стів Джобс, рекламуючи iPod, сказав: «1000 пісень у вашій кишені».
MP3 почався в 1970-х
Батьком MP3 можна вважати Карлхайнца Бранденбурга з німецького інституту Ерлангена, і робота над пошуком ефективного методу стиснення звуку почалася за кілька десятиліть до 1995 року. Науковець почав досліджувати методи стиснення аудіо в 1977 році.
У 1982 році науковий керівник попрохав Бранденбурга допомогти йому в патентуванні процесу пересилання музичних даних через телефонні лінії. Таке завдання на той час вважалося майже неможливим. «Це неможливо, ми не можемо патентувати неможливі речі», – відповіли на патентну заявку фахівці патентного бюро.
За його словами, реальний прогрес відбувся в 1986 році. «Ми мали кращі комп’ютери, кращі можливості експериментувати з музикою на комп’ютерах. На початку 86-го року у мене з’явилася ідея зробити трохи інакше, ніж робили інші. Ця ідея перетворилася на патент у 1986 році, і її досі можна знайти в MP3 та ISDN», – каже Бранденбург.
Бранденбург знову і знову піддавав стисненню свою улюблену пісню Tom’s Diner by Suzanne Vega, й одного разу він отримав прийнятний звук та невеликий розмір файлу. На той час чоловік прослухав цей трек від 500 до 1000 разів, але каже, що пісня йому досі подобається.
Версію а капела пісні Tom’s Diner вибрали тому, що вона була складним завданням для систем кодування. «Спосіб її запису – із Сюзанною Вегою в середині та трохи фонового шуму і жодних інших інструментів – є найгіршим сценарієм для систем, які ми мали в 1988 році», – згадує Бранденбург.
Фішкою MP3 стало використання особливостей людського слуху. Ваші вуха багато чого не чують, тобто такі дані з аудіозапису можна викинути. Так вдалося отримати хороше звучання та невеликий розмір файлу.
MP3 не «злітав»
У 1992 році технологія MPEG Layer 3 (назву MP3 вона отримає в 1995 році) була комерційно готовою і стала стандартом ISO. Але великі люди в технологічних компаніях не зацікавилися новинкою. Вони вважали, що популярний тоді MPEG Layer 2 є гарним компромісом. А MPEG Layer 3 видавався їм надто складним для практичного використання.
«Ми повинні були шукати інші способи просувати нашу технологію. Ми домовилися з першими компаніям, такими як Telos Systems із Клівленду. Вони першими використали Layer 3 для передачі аудіо через інтернет з віддаленого майданчика до студії. У деякому сенсі це була оригінальна ідея пересилати музику через телефонні лінії», – згадує Бранденбург.
До 1994 року фахівці з Ерлангену розробили стратегію просування. «Ми мали вікно можливостей зробити MPEG Layer 3 інтернет-стандартом для аудіо», – каже Бранденбург.
Потрібно було придумати назву розширення для аудіофайлів у форматі MPEG Layer 3. Науковці погодилися на MP3.
Революційний MP3
Революція MP3 полягає не тільки в зменшенні розмірів файлів у десятки разів. Він також перевернув фінансову частину музичної індустрії.
«Жодний інший музичний формат, починаючи з фонографа 1877 року, навіть не наближався до впливу MP3 на музичний бізнес, – розповідає британський бізнес та технокоментатор Імонн Форде. – Усі формати до MP3 розроблялися спеціально для збільшення прибутковості музичного бізнесу. MP3 порвав цю схему на шматки».
Революція MP3 почалася з комп’ютерного піратства – розробники кодувальника цього формату виклали на сайт утиліту для демонстрації можливостей. Вона кодувала лише хвилину музики. Але студенти-ентузіасти хакнули її та виклали розблоковану версію онлайн.
«До MP3 музична індустрія думала, що продає музику. Це не так, вона продавала пластик з музикою на ньому. MP3 змінив все це», – коментує голова Ivors Academy Кріспін Хант. Ivors Academy є однією з найбільших професійних асоціацій музичних письменників в Європі.
Рік 1999 став наступною поворотною точкою для MP3 – група SubPop із Сієтла стала першою, хто почав розповсюджувати свою творчість у новому форматі. За два роки Apple створила магазин музики iTunes та кишеньковий програвач iPod.
З’явилася платформа Napster для обміну файлами, а популярність та мільйони користувачів їй принесла можливість пересилання аудіофайлів. Це була перша така платформа, яка згодом породила торренти та інші способи обміну peer-to-peer (безпосередньо між користувачами, минаючи центральний сервер).
Можливість вільно обмінюватися файлами підірвала фінансову сторону музичної індустрії. Студії звукозапису почали подавати один судовий позов за іншим на піратів. Наприклад, історія Napster завершилася одним із таких рішень суду.
Індустрія відновила показники прибутковості приблизно у 2003 році з появою легальних сервісів для завантаження музики. Першим був iTunes Music Store, а у 2008 році запустився Spotify (у 2020 році він став доступний в Україні).
Сьогодні, за даними Міжнародної федерації фонографічної індустрії, майже 89% людей слухають музику у стримінговому форматі. Виручка від стримінгу музики лише за перше півріччя 2019 року зросла на 26,4%.
MP3 критикують
Попри революційний прорив, у MP3 є критики. Канадський музикант Ніл Янг каже, що цей формат є бідним варіантом аналогової музики і слабкою заміною чудесам, які слухачі отримують при прослуховуванні вінілових платівок.
Бранденбург погоджується з деякою критикою MP3. Але, за його словами, нові формати, такі як AAC, вже настільки гарні, що люди не можуть відрізнити аналогову та цифрову музику.
Сліпі тести, проведені британським Університетом Хаддерсфілда, показують, що на емоції від музики впливає не лише якість звуку. «Якість звуку не єдиний визначальний фактор. На вподобання слухачів значно впливають інші, не слухові атрибути».
За матеріалами: The Record, The Music Network, Musicians Union
