Закони про перевірку віку стрімко поширюються по всьому світу, створюючи небезпечний і заплутаний клубок правил щодо того, що дозволено бачити та робити в інтернеті. Хоча ці вимоги декларують захист дітей, на практиці вони формують шкідливі режими цензури та нагляду, які наражають на ризик усіх без винятку, як дорослих, так і молодь.
Термін «перевірка віку» у повсякденному вжитку охоплює широкий спектр технологій підтвердження віку, від систем, які змушують завантажувати державні посвідчення особи, до інструментів оцінки віку, що сканують обличчя, а також систем, які визначають вік шляхом примусу до надання персональних даних. Хоча різні закони вимагають різних методів, залишається незмінним одне: кожен з цих методів збирає чутливу персональну інформацію та створює бар’єри для доступу до інтернету. Усі такі вимоги надалі позначаються як перевірка віку, підтвердження віку або вікові обмеження доступу.
Відчуття перевантаженості через лавину таких законів і нав’язливих технологій є поширеним. Це справді складно. Проте розуміння того, як працюють ці вимоги та кому вони завдають шкоди, є критично важливим для збереження безпеки в інтернеті для себе та близьких. Перевірка віку нині з’являється всюди, тому необхідно протидіяти, щоб захистити інтернет у тому вигляді, в якому він існує та цінується.
Чому обов’язкові вимоги щодо перевірки віку є проблемою
У Сполучених Штатах більше половини штатів уже ухвалили закони, які запроваджують вимоги перевірки віку для онлайн-платформ. Конгрес розглядає ще більше ініціатив на федеральному рівні. Нещодавні слухання в Палаті представників оцінювали дев’ятнадцять окремих пропозицій, пов’язаних з онлайн-безпекою молоді. Частина з них є масштабними, частина суперечливими, і кожна з них жорсткіша за попередню.
Безпека молодих людей в інтернеті є спільним прагненням. Однак перевірка віку не є тим універсальним рішенням, яким її намагаються подати законодавці.
Решта світу рухається в тому самому напрямку. У Великій Британії цього літа набув чинності Закон про онлайн-безпеку. В Австралії почав діяти новий закон, що забороняє доступ до соціальних мереж для осіб молодше 16 років. Низка інших країн також розглядає подібні обмеження.
Безпека дітей в інтернеті є традиційним обгрунтуванням. Проте перевірка віку не є панацеєю. Насправді обов’язкові вікові обмеження завдадуть більше шкоди, ніж користі, особливо тим молодим людям, яких вони нібито мають захищати. Такі вимоги підривають фундаментальні права на свободу висловлювання як дорослих, так і молоді, створюють нові бар’єри для доступу до легального, активного, а інколи й життєво важливого контенту, а також без потреби ставлять під загрозу приватність, анонімність і безпеку всіх користувачів інтернету.
Якщо законодавці справді прагнуть підвищити онлайн-безпеку, доцільніше ухвалити сильний і комплексний закон про захист персональних даних, замість побудови нових систем нагляду, цензури та виключення.
Небезпеки перевірки віку
Дорослі без посвідчень особи втрачають доступ до інтернету
Системи перевірки на основі документів виходять з припущення, що кожен має відповідне посвідчення, з правильним іменем і актуальною адресою. Близько 15 мільйонів повнолітніх громадян США не мають водійського посвідчення, а 2,6 мільйона не мають жодного державного посвідчення особи з фотографією. Ще 34,5 мільйона дорослих не мають водійського посвідчення або посвідчення штату з актуальним іменем та адресою.
Деякі закони дозволяють платформам вимагати фінансові документи, такі як кредитні картки або іпотечні записи. Проте при цьому ігнорується той факт, що майже 35 відсотків дорослого населення США не володіють житлом, а близько 20 відсотків домогосподарств не мають кредитних карток. Мігранти, незалежно від правового статусу, також можуть не мати можливості отримати кредитні картки чи інші фінансові документи.
Люди з інвалідністю стикаються з додатковими бар’єрами доступу до інтернету
Вимоги перевірки віку найбільш болісно впливають на людей з інвалідністю. Системи розпізнавання облич регулярно не справляються з обличчями, що мають фізичні відмінності, що зачіпає орієнтовно 100 мільйонів людей у світі, які живуть з такими особливостями. Технології «перевірки живості» можуть виключати осіб з обмеженою рухливістю. Коли ці технології стають пропуском до онлайн-просторів, люди з інвалідністю дедалі частіше опиняються відрізаними від необхідних сервісів і платформ без чітко визначених процедур оскарження, які враховують інвалідність.
Системи, засновані на документах, також не розв’язують цієї проблеми. Як зазначалося раніше, люди з інвалідністю рідше мають чинні водійські посвідчення, тому документальні технології вікових обмежень є так само виключними.
Анонімність в інтернеті зникає
Системи перевірки віку за своєю суттю є системами нагляду. Вимога підтверджувати особу для доступу до базових онлайн-сервісів створює ризик формування інтернету, в якому анонімність зникає. Для людей, які залежать від анонімності заради безпеки, це є серйозною проблемою. Постраждалі від домашнього насильства потребують анонімності, щоб приховатися від кривдників, які можуть відстежувати їхню онлайн-активність. Журналісти, активісти та викривачі регулярно користуються анонімністю для захисту джерел і організації діяльності без ризику переслідування чи державного нагляду. У країнах з авторитарними режимами анонімність часто є єдиним способом отримати доступ до заборонених ресурсів або поширювати інформацію без придушення. Системи перевірки віку, які вимагають державні посвідчення або біометричні дані, позбавляють цих захистів і залишають найбільш уразливих беззахисними.
Молодь втрачає доступ до життєво важливої інформації онлайн
Оскільки встановлені державами правила перевірки віку або блокують доступ молоді до соціальних мереж, або вимагають згоди батьків для входу, вони можуть позбавляти неповнолітніх доступу до важливої інформації про здоров’я, сексуальність і гендерну ідентичність. У багатьох штатах США обов’язковою є програма статевого виховання, заснована виключно на утриманні, що робить інтернет ключовим джерелом знань і самопізнання. Проте закони про перевірку віку можуть блокувати доступ до цієї критично важливої інформації.
Йдеться не лише про порнографію. Йдеться про сексуальну освіту, ресурси з психічного здоров’я та навіть важливу літературу. Деякі штати та країни можуть почати переслідувати контент, який вони вважають «шкідливим для неповнолітніх». До нього можуть зарахувати книги про сексуальне здоров’я, мистецтво, історію та навіть відзначені нагородами романи. Такі закони часто використовуються для атак на будь-що, що кидає виклик певним політичним або культурним наративам, від різноманітних освітніх матеріалів до медіа, які просто містять теми сексуальності або гендерної різноманітності. Те, що починається як «захист» дітей, легко може перетворитися на повномасштабний рух цензури, який блокує контент, життєво необхідний для розвитку, освіти та добробуту неповнолітніх.
Це також особливо шкодить дітям, які навчаються вдома. Вони покладаються на інтернет для досліджень, онлайн-курсів і складання іспитів. Для багатьох інтернет є центральним елементом освіти та соціального життя. Інтернет також має ключове значення для психічного здоров’я таких дітей, адже вони часто стикаються з ізоляцією. Закони про перевірку віку обмежують доступ до ресурсів, необхідних для їхньої освіти та добробуту.
Молодь у системах опіки повністю випадає з інтернету
Законопроєкти про перевірку віку, які вимагають батьківської згоди, не враховують молодих людей у системах прийомної опіки. Особливо це стосується тих, хто перебуває в групових будинках без законних опікунів, здатних надати згоду, або з тимчасовими прийомними батьками, які не можуть підтвердити опікунство. Такі системи фактично виключають деяких з найбільш уразливих молодих людей з доступу до онлайн-платформ і ресурсів, яких вони гостро потребують.
Персональні дані всіх людей опиняються під загрозою
Система перевірки віку створює гострі ризики для приватності як дорослих, так і молоді. Вимога завантажувати чутливу персональну інформацію, таку як державні посвідчення або біометричні дані, для підтвердження віку створює серйозні ризики для приватності та безпеки. За цими законами користувачі не просто короткочасно показують посвідчення, як, наприклад, у магазині з продажу алкоголю. Натомість вони передають свої документи третім компаніям, що породжує значні питання щодо того, хто отримує, зберігає та контролює ці дані. Після завантаження ця інформація може бути розкрита, неправильно оброблена або скомпрометована, як це вже неодноразово траплялося під час витоків даних.
Системи перевірки віку не є винятком з цього ризику. Компанії на кшталт AU10TIX та платформи на кшталт Discord уже зазнавали гучних витоків даних, у результаті яких найчутливіша інформація користувачів була відкритою протягом місяців або навіть років.
Чим через більше місць проходять персональні дані, тим вищий ризик їх зловживання або викрадення. Користувачі фактично втрачають контроль над своєю приватністю після передачі таких незмінних даних, що робить цей підхід до перевірки віку серйозною загрозою крадіжки особистості, шантажу та інших порушень приватності. Діти вже є однією з головних цілей для крадіжки особистих даних, і ці вимоги парадоксальним чином підвищують ризик завдання їм шкоди.
Порушуються всі права на свободу слова
Інтернет сьогодні є публічним простором, головним місцем, де люди обмінюються ідеями, організовуються, навчаються та будують спільноти. Навіть Верховний суд США визнав, що соціальні мережі є одними з найпотужніших інструментів, які звичайні люди мають для того, щоб бути почутими.
Системи перевірки віку неминуче блокують доступ деяких дорослих до законного контенту і водночас дозволяють частині користувачів молодше 18 років обходити обмеження. Оскільки ці системи є одночасно надмірно обмежувальними щодо дорослих і недостатньо ефективними щодо неповнолітніх, вони обмежують законне висловлення думок.
За матеріалами: EFF
