Поширене уявлення про те, що будь-який HDMI-кабель є однаковим, не відповідає дійсності. Стандарт HDMI існує вже багато років і за цей час зазнав численних переглядів та оновлень. З одного боку, це сприяло розвитку відео- та аудіотехнологій, з іншого боку, суттєво ускладнило вибір правильного кабелю для отримання необхідної якості зображення та звуку.
Основна причина, чому дуже легко помилитися з вибором HDMI-кабелю, полягає в тому, що більшість таких кабелів зовні майже не відрізняються між собою. Виробники можуть змінювати колір ізоляції або матеріал оболонки, проте якщо перед собою покласти два довільні HDMI-кабелі, зазвичай неможливо визначити їхні можливості лише за зовнішнім виглядом. Сам роз’єм HDMI за весь час існування стандарту не зазнав змін, тому кабель, виготовлений у 2010 році, без проблем підключається до телевізора 2025 року випуску, і навпаки.
Саме через це старі кабелі часто продовжують використовуватися в нових конфігураціях. У реальних умовах це нерідко призводить до ситуацій, коли під час оновлення обладнання з’являються проблеми, яких раніше не було. Кабелі, які повністю задовольняли вимоги старішого телевізора або монітора, можуть виявитися неспроможними забезпечити потрібну пропускну здатність для сучасних моделей із вищою частотою оновлення або розширеними функціями.
Додаткову плутанину створює практика деяких продавців кабелів використовувати розмиті маркетингові формулювання на кшталт «готовий до 4K» або «висока продуктивність». Подібні описи не дають чіткого уявлення про те, йдеться про 4K при 30 Гц чи 60 Гц, а також у порівнянні з чим саме кабель вважається «високопродуктивним». У кращому випадку на оболонці кабелю або на корпусі роз’єму можна знайти друковане позначення стандарту. Якщо ж такого маркування немає і упаковка не збереглася, визначення характеристик перетворюється на пошук непрямих ознак.
Кожне велике оновлення стандарту HDMI, зокрема версії 1.4, 2.0 та 2.1, супроводжувалося суттєвим збільшенням пропускної здатності. HDMI 1.4 забезпечував підтримку 4K, але лише з частотою до 30 Гц, чого достатньо для фільмів і телепрограм, але недостатньо для сучасних ігрових консолей або персональних комп’ютерів. HDMI 2.0 приніс можливість роботи з 4K при 60 Гц і став основою для масового впровадження HDR. Найбільший стрибок відбувся з появою HDMI 2.1, який дозволив використовувати 4K при 120 Гц, 8K, змінну частоту оновлення зображення, автоматичний режим низької затримки та розширені аудіофункції, зокрема eARC.
Складність полягає також у назвах типів кабелів, які не завжди інтуїтивно зрозумілі. До них належать High Speed HDMI, який підходить для 1080p і базового 4K при 30 Гц, Premium High Speed HDMI, розрахований на 4K при 60 Гц із підтримкою HDR, Ultra High Speed HDMI, що забезпечує 4K при 120 Гц, 8K, VRR та eARC, а також Ultra96 HDMI, який пропонує пропускну здатність 96 Гбіт на секунду і підтримує всі можливості стандарту HDMI 2.2, включно з передаванням повного несжатого сигналу з повною хроматичною роздільністю. Існують також застарілі стандарти на кшталт Standard HDMI, які обмежуються 720p або базовими режимами 1080p і нині трапляються вкрай рідко. Офіційні значки сертифікації для кожного типу кабелю можна знайти на сайті організації HDMI.
HDMI є зворотно сумісним стандартом, тому використання нового кабелю зі старим обладнанням не створює проблем. Однак зворотна ситуація не гарантує коректної роботи. Якщо кабель не забезпечує необхідної пропускної здатності, можуть виникати як очевидні, так і менш помітні симптоми. Серед них обмеження максимальної роздільної здатності або частоти оновлення, наприклад коли телевізор відображає лише 4K при 30 Гц після підключення ігрової консолі. Деякі функції, зокрема змінна частота оновлення або автоматичний режим низької затримки, можуть бути недоступні. Можливі також проблеми зі звуком, відсутність підтримки eARC, мерехтіння зображення, випадкові чорні екрани або збої під час встановлення HDMI-з’єднання. Якщо кабель працює стабільно лише на нижчих налаштуваннях, але не справляється з вищими режимами, які підтримуються пристроями, це є чіткою ознакою недостатніх характеристик самого кабелю.
Для визначення того, який саме HDMI-кабель використовується, варто насамперед оглянути його оболонку або корпус роз’єму. Часто на них можна знайти тиснення або напис із зазначенням офіційного стандарту, наприклад Ultra High Speed. За відсутності будь-яких позначень є висока ймовірність, що кабель був виготовлений до впровадження сучасних вимог сертифікації. На новіших моделях іноді присутній невеликий QR-код, за допомогою якого можна перевірити автентичність і характеристики кабелю. Найнадійнішим джерелом інформації залишається оригінальна упаковка, якщо вона збереглася, оскільки саме на ній зазвичай вказані всі технічні параметри.
