Концепція використання ресурсів на місці, таких як вода на поверхні віддалених світів, для синтезу ракетного палива існує вже багато десятиліть. Протягом багатьох років, наприклад, науковці пропонували використовувати заморожену воду на Місяці, щоб майбутні космічні мандрівники мали можливість повернутися додому. Тепер, як повідомляє видання Wired, колишній інженер SpaceX Хален Меттісон та його стартап General Galactic прагнуть остаточно перевірити цю ідею в реальних умовах.
Компанія планує здійснити запуск супутника вагою близько 500 кілограмів на ракеті Falcon 9 у жовтні, що стане частиною амбітного доказу концепції. Метою цієї місії є випробування води як палива для електричного та хімічного двигуна, процесів, що включають викид потоку плазми за допомогою магнітного поля та спалювання палива за високої температури і тиску для створення тяги відповідно. У випадку хімічного двигуна General Galactic планує розділяти водень та кисень, що містяться у воді, за допомогою електролізу, а потім спалювати газоподібний водень з киснем як окислювачем, як пояснює Wired.
В окремому експерименті компанія має намір перетворити кисень, отриманий шляхом електролізу, на плазму, застосовуючи сильний електричний струм. Цей амбітний план покликаний продемонструвати, що воду можна використовувати як для коротких та стабільних імпульсів тяги у випадку електричного двигуна, так і для значно потужніших, але короткочасних сплесків тяги у випадку хімічного двигуна. Меттісон зазначив Wired, що ця технологія потенційно може забезпечити значний імпульс для військових об’єктів у космосі, враховуючи, що супутники США вже були помічені в тіні китайських та російських апаратів, що вказує на майбутню потребу супутників захищатися або уникати небезпеки на орбіті.
Однак, попри оптимізм Меттісона та його компанії, покладання на воду для ракетного руху далеко не є безризиковим рішенням, і багато питань залишаються без відповіді. Наприклад, як зазначив Wired консультант General Galactic та колишній технолог NASA Раян Конверсано, іонізований кисень може завдати значної шкоди електроніці супутника, спричиняючи її корозію. Він підкреслив, що це робить вибір матеріалів та проектування пристрою чи пристроїв дуже складним завданням, і додав, що використання кисню з електролізу води може також не мати суттєвої переваги над більш звичайними хімічними ракетними паливами, особливо при врахуванні маси самої системи електролізу.
Отже, не дивно, що науковці залишаються скептично налаштованими щодо цієї ідеї, проте це не означає, що вона не варта подальшого дослідження. Дослідники вже активно працюють над тим, щоб з’ясувати, як воду та кисень можна видобувати з віддалених ресурсів, таких як реголіт на Місяці або марсіанські породи. Перетворення цих ресурсів на ракетне паливо може виявитися надзвичайно корисним, особливо для будь-яких майбутніх космічних мандрівників, які, на жаль, вичерпають паливні баки свого космічного корабля перед поверненням.
