Економія токенів у середовищах на кшталт Claude Code стає критичною, коли йдеться про тривалу роботу агентів та складні проєкти. Канал KODARIK розбирає один із малопомітних, але дуже витратних елементів — MCP‑сервери — і показує, як їхнє коректне налаштування допомагає суттєво скоротити споживання токенів.
Що таке MCP‑сервери і навіщо вони потрібні
MCP (Model Context Protocol) — це новий стандарт для агентів, який дозволяє підключати зовнішні інструменти до моделі. Через MCP можна інтегрувати, наприклад:
- Figma
- Supabase
- Telegram
Після підключення агент працює з цими сервісами звичайним текстом — через промпти, без необхідності писати окремий код інтеграції.
У Claude Code список MCP‑серверів можна переглянути через команду MCP. У цьому списку видно:
- які сервери встановлені;
- які з них активні;
- які деактивовані.
Саме тут і криється джерело зайвих витрат токенів.
Як MCP‑сервери «з’їдають» контекст і токени
MCP‑сервери належать до найбільш «прожорливих» елементів у плані використання токенів — не лише в Claude Code, а й у будь‑яких агентних системах. Причина в тому, як формується контекст моделі.
На старті кожної сесії в Claude Code в контекст автоматично записуються:
- системний prompt;
- системні інструменти;
- описання MCP‑інструментів (MCP Tools) усіх активних серверів.
Навіть якщо модель фактично не використовує певний MCP‑сервер у поточних задачах, його опис усе одно зберігається в пам’яті. А контекст моделі передається при кожному запиті — відповідно, кожен зайвий опис інструменту збільшує кількість токенів, що витрачаються.
Це добре видно в команді context. Там відображається:
- максимальний обсяг пам’яті агента в токенах (наприклад, 200 000);
- поточне заповнення (наприклад, 38 000 токенів).
Навіть за мінімальної кількості запитів до моделі контекст може бути заповнений уже на 20% — значну частину цього займають саме системні налаштування та MCP‑інструменти. У наведеному прикладі лише MCP‑сервери забирають близько 5% контексту, хоча в поточному проєкті вони не потрібні взагалі.
Практична порада: вимикайте зайві MCP‑сервери
Ключова рекомендація для економії токенів у Claude Code:
- регулярно переглядати список MCP‑серверів у команді
MCP; - залишати активними тільки ті, що реально потрібні для поточного проєкту;
- деактивувати всі інші.
Це особливо актуально, якщо ви працюєте з кількома проєктами й з часом накопичили велику кількість встановлених MCP‑серверів. Навіть не використовуючись безпосередньо, вони продовжують займати місце в контексті й збільшувати витрати токенів на кожен запит.
Локальне, на перший погляд, рішення — просто вимкнути непотрібні MCP‑сервери — дає відчутний ефект у довгих сесіях і великих проєктах, де кожен відсоток контексту й кожна тисяча токенів мають значення.