Мільйони кілометрів оптоволоконних кабелів вже покривають Землю, включаючи приблизно 920 000 миль підводних кабелів на дні океану, але тепер вони набувають нового призначення, трансформуючись у сейсмічні датчики. Ця технологія, що використовується для моніторингу природних небезпек, таких як землетруси, виверження вулканів та повені, виявляє мікроскопічні зміни у вібрації, напрузі та русі ґрунту чи води за допомогою лазерних імпульсів.
На відміну від традиційних сейсмометрів, які вимірюють рух ґрунту в одній точці, оптоволоконний кабель може діяти як безперервний сенсор на великій території, збираючи дані у реальному часі з високою роздільною здатністю. Наприклад, система попередила про виверження вулкана Гріндавік в Ісландії за 26 хвилин до події, дозволивши евакуювати мешканців.
Дослідники з Каліфорнійського технологічного інституту продемонстрували потужність цієї системи, використовуючи 62-мильну ділянку оптоволоконного кабелю, яка надала дані, еквівалентні 10 000 традиційних сейсмометрів. Це потенційно може значно знизити витрати на сейсмічний моніторинг, адже вартість одного традиційного сейсмометра сягає 50 000 доларів США, тоді як система DAS потребує одного пристрою вартістю 200 000 доларів США.
Підводний сейсмічний моніторинг, який є ще дорожчим та складнішим, також може отримати вигоду від цієї технології. Наприклад, на Канарських островах дослідники перетворили підводний телекомунікаційний кабель на 11 968 датчиків напруги на довжині близько 75 миль, які виявили як місцеві, так і регіональні землетруси, а також сейсмічні хвилі від землетрусів за тисячі миль.
Ця ж технологія розглядається для дослідження Місяця, де дослідники пропонують використовувати оптоволоконні кабелі для виявлення місяцотрусів. Кабелі можуть бути розгорнуті на кілометри поверхні Місяця, і, за попередніми тестуваннями, не потребують закопування, що свідчить про їхню потенційну ефективність. Розгорнуті як сейсмічні датчики, ці кабелі в майбутньому можуть також слугувати для комунікації місячних місій.
На відміну від Землі, де землетруси спричинені тектонічними плитами, місяцотруси викликані гравітаційним впливом Землі та падінням метеоритів. Крім того, екстремальні температурні коливання на поверхні Місяця, від -410 градусів за Фаренгейтом вночі до 250 градусів за Фаренгейтом вдень, призводять до розширення та стиснення поверхні, що також впливає на сейсмічну активність.
Вивчення сейсмічних хвиль від цих явищ допоможе вченим дізнатися більше про внутрішню будову Місяця, його щільність, склад і наявність рідкого ядра. Виявлення геологічних розломів може свідчити про більшу геологічну активність Місяця, ніж вважалося раніше, а додаткові дані про місяцотруси можуть розкрити нові аспекти формування природного супутника Землі.
