Шоу Mixture of Experts від IBM Technology цього разу починається з цифри, яка миттєво змінює оптику на інтернет. Ведучий Тім Хван і його співрозмовники — фахівці з AI‑інфраструктури та впровадження в корпораціях — розбирають нове дослідження Cloudflare: агентні AI‑боти вже генерують більшість веб‑запитів у світі. Звучить як «кінець людського інтернету», але розмова швидко переходить від паніки до більш тверезого питання: що означає така зміна трафіку для того, як ми будуємо веб, показуємо рекламу й фінансуємо контент?
Боти в більшості — не вчорашній шок, а давно встановлений статус-кво
Перший холодний душ до гучної цифри 57,4% — це нагадування: боти вже давно переважають людей у веб‑трафіку. На це складаються веб‑скрепери, системи індексації пошуку, інші автоматизовані запити, які роками «пилососять» публічний інтернет.
Учасники дискусії наголошують, що «bots have outnumbered humans on the web for quite a long time… scrapers different things like that… search engine indexing… automated requests on the web are a pretty big part of it». Тому новина не стільки про раптову зміну, скільки про те, що до традиційних ботів додалася нова масова категорія — агентні AI‑системи, які працюють від імені користувачів.
Саме це й відображає дослідження Cloudflare: «Aentic AI bots generate 57.4 of web requests globally with humans accounting for just 42.6». Ключова деталь — це підрахунок «direct requests to websites». Люди все частіше не заходять безпосередньо на сайти, а натомість ставлять запити своїм AI‑асистентам, і вже ті роблять десятки запитів у бекграунді.
При цьому учасники розмови не вважають це «сейсмічним» зсувом: радше прискоренням тренду, який і так ішов роками. Веб давно живе в умовах «переважно роботизованого» трафіку, просто тепер роль цих ботів зміщується — від суто технічних службових функцій до інтерфейсу для людських дій.
UX через агентів: дослідження, пошук, доступ до знань
Одне з найяскравіших зрушень — те, як люди взагалі потрапляють до інформації. «A lot of people are interacting for research tasks through their AI agents these days… rather than people going directly to a site», — зазначають у подкасті.
Це означає, що користувацький досвід (UX) дослідження й пошуку тепер часто виглядає як діалог у чаті, а не як серія кліків по результатах видачі. AI‑агент за одним текстовим запитом користувача може «хітнути» десяток-другий сайтів, зібрати фрагменти, звести їх у підсумок і повернути людині вже агреговану відповідь.
Класичні пошуковики теж рухаються в цей бік. Наводиться приклад, коли пошук одразу повертає згенерований підсумок «топ сторінок», а частину трафіку сервіс фактично «переварює» у себе (зокрема через AMP та подібні механізми), зменшуючи пряму взаємодію користувача із сайтами-джерелами.
Цей розвиток піднімає очевидне питання: якщо основним «читачем» сторінки стає не людина, а модель, чи варто й далі проєктувати веб як людоцентричний інтерфейс?
Веб для людей чи для моделей: LLM.txt як симптом нової епохи
Одна з цікавих деталей, яку наводять учасники, — поява на багатьох документаційних сайтах спеціальних файлів на кшталт LLM.txt (у розмові згадується як «LLM.ext file»). Їхня ідея проста: «a lot of doc sites now have like an LLM.ext file… so the LLM doesn’t have to go and parse like the HTML». Моделі можуть читати компактну, структуровану версію знань без потреби розбирати верстку, меню, банери й інший «людський шар» сторінки.
Це вже практичний крок до світу, де «you may not even need to write websites for humans anymore» — достатньо зробити інформацію «widely accessible to LLMs». З погляду власника ресурсу, головне стає не те, як текст виглядає в браузері, а те, наскільки легко його з’їдають й цитують агенти.
Звідси — низка потенційних сценаріїв:
- роздвоєння вебу на «людський шар» (UI, візуальна мова, інтерактивність) та «машинний шар» (структуровані файли для LLM, API, схеми доступу);
- поява AI‑нативних сайтів, які майже повністю орієнтовані на моделі та агентів, а не на людський перегляд;
- можлива еволюція стандартів на кшталт
robots.txt, але вже спеціально для керування агентним доступом до контенту, ліцензуванням і монетизацією.
Поки що це більше напрямок руху, ніж усталена реальність. Але сам факт, що автори контенту вже адаптують формат подачі під LLM, означає: інтернет поступово починає говорити «на мові моделей».
Агентна комерція: обіцянка «священного Грааля» ще попереду
У розмові фігурує чіткий поділ на два великі блоки впливу агентного інтернету. Перший — як саме сервіси «serve up information to humans», тобто подають відомості людям у зручному вигляді. Другий — ширший пласт «agentic commerce», або агентної комерції: задачі, де агенти не лише шукають інформацію, а й виконують дії.
Сьогоднішній стан описують так: усе, що пов’язане з ботами, включно з агентними, «is still in that first category… how do you serve up information for humans ultimately to consume in some sort of a distilled manner». Користувачі йдуть у чат‑сервіси — «you go on chat you go on claw you go on perplexity whatever it is you’re looking up for information» — агенти збирають і «distill» інформацію, але фінальне рішення й дії все одно за людиною.
Натомість «the holy grail promise is that hey, you know, there is a world in which agents can go and do [shopping]». Учасники описують класичний сценарій: людина, яка самостійно обирає, наприклад, пару взуття — переглядає десяток варіантів, порівнює ціни, акції, додає в кошик, оформлює доставку й «already tired». Ідеальний агент мав би робити це автономно під задані вподобання, бюджет і контекст.
Зараз, як підкреслюють, «we’ve seen some of those glimpses of it with Perplexity», але це все ще «a couple of years out». Поточний бум агентів у трафіку — це саме інфраструктура для першої категорії (інформаційної дистиляції), а не зріла екосистема повноцінної агентної комерції. Людина «still deciding… which offers you want to take and then go shop around».
Однак як тільки агенти отримають повну довіру та змогу діяти фінансово й юридично автономно, сьогоднішня дискусія про трафік переросте в дискусію про перерозподіл контролю над транзакціями — і це вже прямо зачіпає бізнес‑моделі.
Реклама під загрозою: якщо агент дивиться, а не людина
Найбільшою економічною змінною в цій картині називають рекламу. В учасників немає сумнівів: «the real commercial impact is what does this mean for the ads business… what does this mean for the ads business I don’t think we have a clear answer on that yet».
Проблема багаторівнева.
По-перше, якщо AI‑агент стає основним каналом взаємодії з веб‑ресурсами, користувач не бачить банерів, нативних блоків, преролів або спонсорських інтеграцій: агент забирає лише змістову частину. Моделі можуть теоретично передавати якусь форму реклами далі, але механізми «як саме» й «хто за це платить» не визначені.
По-друге, реклама досі — фундаментальна опора для значної частини публічного інтернету. У подкасті прямо артикульовано: «a lot of the content on the internet that we care about like news and journalism and things like that are funded by advertising, right? They have to be». Якщо агентні системи «з’їдають» контент, але не повертають джерелу жодної вартості, модель фінансування новин, розслідувань, аналітики виявляється під питанням.
По-третє, вже зараз відбуваються експерименти з іншими моделями монетизації — платний доступ, преміум‑контент, пейволи. Але, як визнають учасники, «I don’t know where that’s going to land right and I think… figuring out a modern funding model for how does an agent give back to the places where it’s getting content from is not something that’s figured out yet».
Ще одна можлива точка напруги — гіпотетичний сценарій, де агенти не лише читають веб, а й «збирають» собі власні вузькоспеціалізовані сайти «на льоту», комбінуючи фрагменти з різних джерел. У такому всесвіті, де «you actually live in your own internet», класичні рекламні мережі втрачають не лише покази, а й сам об’єкт показу — сторінку як цілісний носій.
AI‑браузери й розщеплення інтернету на два шари
На тлі цих змін у розмові з’являється ще одна лінія — можливе розділення «AI‑native web» і «web that exists today». Йдеться про ситуацію, коли частина інтернету буде з нуля проєктуватись під взаємодію з агентами та моделями, а решта — лишатися переважно людоорієнтованою, з набором «плагінів» та «екстерналів» для роботи з AI.
Обговорюється, що сьогодні ми радше «намагаємося втиснути» агентні сценарії в існуючий веб, використовуючи розширення та надбудови. Але в майбутньому може скластися зовсім інша географія:
- AI‑нативні браузери, які працюють не як вікно в HTML‑сторінку, а як інтерфейс до агентів, що взаємодіють із ресурсами від імені користувача;
- окремі формати реклами та представлення інформації для людського вебу й для AI‑вебу;
- варіант, у якому ці два світи частково перетинаються, а частково розходяться, залежно від сценарію використання й уподобань користувача.
Поки що учасники дискусії обережні у висновках: «time will tell on that and how it evolves». Але сама постановка питання про «AI native browsers and AI native web» показує, наскільки серйозно індустрія сприймає можливість, що чат‑інтерфейс і агентні системи можуть стати основним способом взаємодії з інтернетом, а не просто ще одним «режимом» поверх класичного браузера.
Куди це веде: менше паніки, більше питань до бізнес‑моделей
Попри драматичну цифру 57,4%, тон розмови врешті-решт скоріше стриманий. Спікери відзначають, що ми, ймовірно, вже «довгий час жили в інтернеті, де домінують роботи», а сьогоднішні дослідження просто роблять це явище видимим і ставлять незручні запитання.
Головні з них стосуються не стільки технології, скільки економіки й дизайну систем:
- як має виглядати веб, якщо основним споживачем контенту стають LLM‑агенти, а не браузер людини;
- якою може бути життєздатна модель монетизації, в якій агенти не лише «витягують» знання з вебу, але й повертають вартість тим, хто цей веб створює;
- чи з’явиться стійке розділення між AI‑нативним інтернетом і класичним, і як між ними розподіляться реклама, UX і комерція;
- що станеться з рекламним бізнесом, якщо значна частина реального впливу на вибір користувача перейде від класичних оголошень до рекомендацій agentic AI.
Учасники обговорення не дають прогнозів, які б претендували на остаточну правду. Навпаки, наголошують: «I don’t think we have a clear answer on that yet». Але факт, що ці питання ставлять уже зараз, у момент, коли боти офіційно стали більшістю веб‑трафіку, означає: конфігурація інтернету як економічної системи — а не лише як технологічної платформи — неминуче зміниться.
Як саме — вирішить не лише інженерія моделей, а й те, які домовленості про доступ, ліцензування та оплату встигне виробити спільнота розробників, медіа й великих веб‑платформ до того, як «агентний веб» стане дефолтним для більшості користувачів.
Джерело
Mixture of Experts — Microsoft’s new AI models & bots dominate the internet