Китайський суперкомп’ютер LineShine офіційно очолив рейтинг Top 500, змістивши з першої сходинки американську систему El Capitan. Обчислювальний центр у Шеньчжені звітує про продуктивність 2,198 Ексафлопс у тесті Linpack, що робить цей апарат першим у списку, який подолав межу у 2 Ексафлопс при використанні лише центральних процесорів. Система побудована на 304-ядерних процесорах LX2 з архітектурою Armv9, працюючих на частоті 1,55 ГГц, та налічує загалом 13,79 мільйона обчислювальних ядер.
Для забезпечення роботи цієї масивної системи було використано фірмову технологію з’єднання LingQi, а енергоспоживання досягло позначки 42,2 МВт. Ефективність LineShine становить 52,07 Гфлопс на ват, що виглядає менш вражаюче порівняно з 60,94 Гфлопс на ват у El Capitan, проте значно краще за показники старого лідера Fugaku. Хоча пристрій демонструє високі результати у класичних наукових розрахунках, його обмежена продуктивність у змішаній точності на рівні 7,92 Ексафлопс ставить під сумнів ефективність машини для сучасних завдань штучного інтелекту.
Кожен процесор LX2 має складну архітектуру, що включає два обчислювальні чиплети, розділені на вісім кластерів по 38 ядер, кожен з яких оснащений блоками Arm SVE та SME для векторних і матричних операцій. Виробник поєднав 32 ГБ вбудованої пам’яті HBM з пропускною здатністю 4 ТБ/с та 256 ГБ зовнішньої пам’яті DDR5. Така конфігурація виглядає спробою нівелювати обмеження архітектури, проте приріст продуктивності при переході на змішану точність тут лише в 3,6 раза.
Залишається відкритим питання реальної автономності цього рішення, адже залежність від конкретних виробничих ліній та ефективність програмного забезпечення для такої неоднорідної пам’яті часто виявляються вузькими місцями. Попри гучні заяви про виключно вітчизняні технології, технічна документація та результати тестів вказують на те, що система демонструє високу продуктивність суто за рахунок масштабування фізичного заліза, а не через революційні прориви в ефективності архітектури чи енергоспоживанні, де лідерство все ще належить іншим гравцям ринку.
Слід зауважити, що порівняння енергоефективності в подібних рейтингах часто маніпулятивне, оскільки адміністратори систем можуть штучно знижувати тактові частоти для досягнення кращих показників Гфлопс на ват, ігноруючи реальні потреби у продуктивності. Хоча факт побудови такої потужної системи без західних прискорювачів заслуговує на увагу, реальна цінність LineShine для прикладних задач залишається предметом припущень, доки не з’являться незалежні дані про стабільність його роботи за умов довготривалих і комплексних навантажень.
