Я вже кілька років використовую ліміти часу перед екраном на iPhone, дозволяючи собі 30 хвилин на соцмережі щодня. Скільки разів я просто ігнорувала сповіщення про перевищення ліміту й продовжувала бездумно дивитися Reels? Мені страшно навіть уявити.
Виявилося, що весь цей час мені був потрібен шматок сірого пластику за 59 доларів (самодисципліна обійшлася б дешевше, але була «відсутня на складі»). Brick — це магнітний гаджет розміром із сірникову коробку — зробив те, чого не зміг жоден застосунок для контролю екранного часу. Він справді змусив мене менше користуватися телефоном і покращив мої звички сну.
Brick відрізняється від стандартних застосунків для контролю екранного часу тим, що виходить за межі софту й переходить у фізичний світ. Це брендований квадрат із підтримкою NFC, який дозволяє вимкнути ваші індивідуальні обмеження екранного часу лише тоді, коли ви прикладаєте смартфон до Brick, як на терміналі безконтактної оплати. Виявилося, якщо мені потрібно фізично встати й дійти до Brick, щоб відкрити Instagram, я просто не відкриваю Instagram.
«Brick народився з особистої потреби: наші телефони заважали нам жити», — розповів співзасновник Зак Насговіц у коментарі TechCrunch електронною поштою. — «Ми шукали рішення цієї проблеми в нашому житті, але нічого не підходило, тож вирішили зробити щось для себе, що справді її вирішить».
Я використовувала Brick, аби налагодити гігієну сну, і мені соромно зізнатися, що він працює навіть краще, ніж я сподівалася.
Як багато інших міленіалів — особливо тих, чиї роботи тісно пов’язані з інтернетом — я маю погану звичку лягати в ліжко й бездумно гортати стрічку на телефоні, ускладнюючи собі засинання. Ще гірше те, що іноді, прокинувшись, я залишаюся в ліжку з телефоном і починаю день у стані розбитості.
Я створила в застосунку Brick режим Sleep, який вмикається щовечора о 22:30. Після цього мій телефон автоматично блокує всі застосунки, крім месенджерів (я хочу залишатися на зв’язку на всяк випадок) і аудіозастосунків (я іноді слухаю подкасти або аудіокниги, щоб заснути). Коли я прокидаюся, я не можу гаяти час у телефоні, доки не встану з ліжка, не спущуся вниз і не прикладу смартфон до Brick. (Якщо ви хочете взагалі не брати телефон до спальні, але використовуєте подкасти як «засіб для сну», можна спробувати спеціальні будильники на кшталт Dreamie.)
Неприємно визнавати, що мені знадобився пластиковий гаджет за 59 доларів, щоб змінити спосіб життя, але без Brick я надто легко скотилася б до старих звичок. Я тестувала Brick, який компанія надіслала мені на огляд, і він виявився настільки ефективним, що я збираюся купити собі власний, щоб продовжити ним користуватися (ми повертаємо або віддаємо оглядові зразки з етичних міркувань). Якщо дуже захочете, ви навіть можете спробувати зробити щось подібне до Brick самотужки, використавши NFC-мітку та Apple Shortcuts.
«Суто програмні рішення на кшталт Screen Time і Digital Wellbeing легко обійти, а реально працює саме додаткова “тертя”», — пояснив співзасновник Brick Ті Джей Драйвер у листуванні з TechCrunch. — «Це дозволило фізичним технологіям стати інструментом для створення справжньої дистанції, яку неможливо відтворити звичайним софтовим вікном. Коли потрібно фізично повернутися до пристрою, щоб розблокувати застосунки, рішення знову під’єднатися стає усвідомленим, а не автоматичним рефлексом».
Користувачі отримують невелику кількість так званих emergency unbricks — «екстрених розблокувань» — про всяк випадок, якщо телефон заблокується поза домом, а вам конче потрібен конкретний застосунок, як-от Google Maps чи Uber, щоб безпечно дістатися додому. Але для себе я вважаю зручнішим просто додати ці застосунки до нічного режиму на випадок, якщо я затримаюся допізна, тож мені не потрібно витрачати «екстрене розблокування». На мій сон не впливає той факт, що я можу відкрити Uber. Я не влаштовую думскролінг в Uber.
«Замість того, щоб постійно покладатися на силу волі, часто ефективніше спроєктувати своє оточення так, щоб вам не доводилося без кінця випробовувати свою силу волі чи мозок», — каже Драйвер. — «Такі речі, як Brick, допомагають людям визначити, як саме телефон має служити їм у конкретний момент або для конкретного завдання, а потім налаштувати свій цифровий простір так, щоб більше про це не думати».
Саме цей акцент на персоналізації та відчутті контролю над ситуацією зробив продукт дієвим для багатьох користувачів.
«Один користувач роками хотів перейти на “дурний” телефон, але не міг відмовитися від свого основного застосунку для обміну повідомленнями KakaoTalk, через який спілкується з дружиною та друзями в Кореї», — розповів Насговіц. — «Він поділився: “Brick перетворив мій телефон на те, чого я завжди хотів — пристрій, який може писати, дзвонити, робити фото та запускати Kakao. Це ідеально”».
Люди дедалі більше цікавляться переходом на «дурні телефони», втомившись від Big Tech. Але кнопкові або простіші телефони погано пристосовані до нашого сьогоднішнього життя, де ми показуємо телефони замість паперових квитків на концерти, оплачуємо проїзд у транспорті з телефона й користуємося робочими застосунками для двофакторної автентифікації. (Деякі компанії, такі як Dumb.Co та Commodore, намагаються це змінити, «хакаючи» кнопкові телефони, щоб завантажувати туди застосунки на кшталт аутентифікаторів і WhatsApp, або ж створюючи нове апаратне забезпечення з нуля.)
Якщо вам страшно йти на радикальний крок і переходити на кнопковий телефон, Brick — це золота середина. Він працює, але не є настільки різким втручанням. Ви можете зробити свій телефон настільки «дурним», наскільки захочете, і в будь-який момент.
«Якщо подивитися ширше на рух за зменшення екранного часу, йдеться не про відмову від технологій», — говорить Драйвер. — «Йдеться про повернення контролю й усвідомленість».