Дефіцит прісної води у Сполучених Штатах набуває критичних масштабів через глобальні кліматичні зміни та зростання обсягів споживання ресурсів центрами обробки даних. Приблизно 8 відсотків населення країни вже проживає в умовах постійного браку вологи, що особливо помітно у західних та південно-західних регіонах. Науковці стверджують, що інтенсивні зливи не вирішують проблему, оскільки ґрунт та підземні водоносні горизонти неспроможні ефективно акумулювати вологу, яка випадає за короткий проміжок часу під час таких погодних явищ.
Стартап Rainmaker із Каліфорнії застосовує безпілотні літальні апарати для проведення процедури засіву хмар з метою провокування дощу. Під час серії випробувань у серпні 2026 року в штаті Аляска було здійснено 10 польотів, що, за оцінками розробників, забезпечило випадіння близько 71 922 750 літрів додаткових опадів протягом трьох годин. Робочий процес передбачає скидання частинок йодиду срібла в хмари, де вони сприяють формуванню та розростанню крижаних кристалів, які згодом випадають на поверхню у вигляді дощу.
Використовувані дрони сконструйовані для роботи в умовах низьких температур на висоті 4 572 метри, що дозволяє замінити пілотовану авіацію, яка традиційно використовувалася для подібних операцій з 1940-х років. Автономні системи здатні самостійно ідентифікувати ділянки хмарного покриву, придатні для обробки, та здійснювати маневри відповідно до локальних атмосферних умов. Це мінімізує ризики для екіпажів під час польотів у складних метеорологічних ситуаціях, які раніше потребували безпосередньої присутності людини для управління процесом розпилення реагентів у повітряному просторі.
Метод засіву хмар має суттєві фізичні обмеження, оскільки він не здатний створювати вологу за відсутності хмарного покриву. У періоди посухи або в регіонах з надмірною сухістю ефективність таких дій дорівнює нулю, оскільки ключовим фактором є наявність готових атмосферних утворень. Державний звіт за 2024 рік свідчить, що результативність подібних маніпуляцій коливається від 0 до 20 відсотків збільшення обсягу опадів. Компанія Rainmaker намагається підвищити ці показники за рахунок точного наведення дронів на найбільш сприятливі ділянки хмар.
Аналіз даних, зібраних за допомогою радарів та супутників після проведення кожної місії, дозволяє фіксувати точний обсяг випадіння опадів. Це допомагає компанії коригувати алгоритми дій та прогнозувати ефективність подальших вильотів в умовах постійних змін погоди. Проте використання таких технологій зіткнулося з активним спротивом на законодавчому рівні. На даний момент три штати США вже ухвалили закони, які забороняють модифікацію погоди, а органи місцевого самоврядування вимагають посилення контролю над діями приватних компаній, що втручаються у природні цикли.
Окремим предметом дискусій серед законодавців залишається питання безпеки йодиду срібла, який використовується як основний реагент для провокування дощу. Рахункова палата США та Всесвітня метеорологічна організація поки не виявили значних негативних впливів на здоров’я людей або стан навколишнього середовища. Однак обидві інституції наголошують на необхідності проведення додаткових досліджень, особливо у разі значного нарощування масштабів використання даної речовини. Тим часом у Китаї подібну практику вже активно впроваджують для регулювання кількості опадів та мінімізації рівнів атмосферного забруднення.
