Наприкінці липня 2026 року дослідники, що працюють із детектором LHCb на Великому адронному коллайдері, офіційно підтвердили існування раніше невідомого адрона. Ця частинка, що отримала позначення Tcc+, складається з чотирьох кварків, що робить її вкрай нетиповим об’єктом для сучасної фізики елементарних частинок. Загальна кількість подібних відкриттів, зроблених на прискорювальному комплексі поблизу Женеви, досягла позначки 62, що значно розширює каталог відомих складових матерії, які утримуються разом завдяки сильній ядерній взаємодії.
Стандартна модель фізики передбачає існування протонів та нейтронів, які зазвичай містять два або три кварки. Виявлений тетракварк Tcc+ відрізняється від раніше зафіксованих аналогічних частинок своєю структурою. Якщо попередні знахідки нагадували молекулярні утворення з кількох кваркових пар, то новий об’єкт, імовірно, є єдиною та щільно пов’язаною групою з чотирьох кварків. Це відкриття дозволяє фізикам глибше дослідити механізми взаємодії елементарних компонентів матерії, які існували лише в перші моменти після зародження Всесвіту.
Точність вимірювання характеристик нової частинки виявилася безпрецедентною для подібних досліджень. Маса Tcc+ становить приблизно 4 маси протона, а похибка при визначенні цього показника виявилася в 3000 разів меншою, ніж під час реєстрації бозона Хіггса у 2012 році. Такі дані були отримані шляхом детального аналізу результатів високоенергетичних зіткнень протонів у 27-кілометровому кільцевому тунелі коллайдера, де частинки виникають і розпадаються за мізерні частки секунди після взаємодії.
На сьогоднішній день теоретична фізика передбачає існування значної кількості комбінацій кварків, багато з яких все ще очікують на експериментальне підтвердження. За оцінками науковців, існують десятки можливих конфігурацій двокваркових та трикваркових адронів, частина з яких досі не була зафіксована через складність їхнього отримання. Велика кількість даних, що накопичуються в архівах лабораторій, містить потенційно невідкриті збуджені стани, які вимагають подальшої обробки та переосмислення стандартних визначень елементарних частинок у науковій спільноті.
