За офіційною статистикою кубинської влади, близько 23% жителів країни мають вихід в інтернет. Однак у недавній промові щодо нових умов співпраці з Кубою Барак Обама відзначив, що проникнення Вебу в країні складає близько 5% та є одним з найнижчих у світі. Це суттєвий розрив, який означає, що 2 млн кубинців мають чи не мають доступ до онлайну.
Інтернет на Кубі відрізняється від того, що звикла бачити більшість світу. В онлайні на Острові свободи через економічну блокаду немає Twitter, YouTube, невелика кількість блоків та публікацій. Натомість, каже інтернет-дослідник Санья Келлі, Веб на Кубі обмежений національною системою електронної пошти, дозволених владою веб-сайтів, місцевою енциклопедією та декількома іншими ресурсами.
Закритість кубинського інтернету більше робить його схожим не на глобальну мережу, а на локальну, тому його часто називають інтранетом. З останнім знайомий майже кожен офісний робітник, адже корпоративні мережі – це також інтранет у масштабах організації.
Відмінність кубинського онлайну в тому, що локальна мережа охоплює цілу державу. Через малу кількість контенту всередині цього інтранету, пояснює Келлі, більшість користувачів працює з ним лише заради електронної пошти.
У світі є інші країни, які обмежують для своїх громадян доступ до онлайнових ресурсів, однак вони використовують інші способи фільтрації. Кубинський підхід, стверджує дослідник, унікальним тим, що він бінарний. «Влада воліє обмежувати доступ до повного глобального інтернету, – каже він. – Це означає повну відсутність зв’язку та завищені штучно ціни».
На Кубі провайдерам інтернету законодавчо заборонено надавати доступ в глобальний інтернет тим користувачам, які не мають підтвердженого державою дозволу. Іншим жителям країни доводиться задовольнятися сайтами лікарів, адвокатів, чиновників та іншими ресурсами, які, на думку місцевої влади, безпечні.
Вимушена шпарина в онлайн
Така закритість не дозволяє Кубі йти в ногу з часом, тому керівній партії, попри своє бажання, доводиться послабляти контроль. Наприклад, з 2009 року влада відкрила майже сотню інтернет-кафе в усій країні. Однак і в цьому разі доступ до світового інтернету виявляється дорогим задоволенням для населення: візит до закордонного сайту коштує в сім разів дорожче, ніж перегляд національних ресурсів. За читання зарубіжних матеріалів кубинцям доводиться платити близько $4,50 на годину. При цьому середня заробітна плата по країні становить $20.
Однак навіть якщо ціна не зупинить кубинця від перегляду зарубіжного веб-сайту, влада все одно намагатиметься його зупинити. Наприклад, пояснює Келлі, вони бачитимуть повідомлення, що всі візити до ресурсів за межами Куби відстежуються та контролюються.
Народ шукає вихід
Попри старання влади, деякі кубинці знайшли вихід зі скрутного становища. «Зарубіжний родич привозить обладнання для налаштування Wi-Fi та вклинюється в чиєсь з’єднання 3G, – пояснює один із виходів Джулія Швеіг. Вона працює директором відділу Латинської Америки при Консульстві міжнародних відносин. – Молоді кубинці воліють проводити час біля готелів, особливо там, де виходять в онлайн багаті кубинці та іноземці. Вони підключаються до їхніх бездротових мереж, використовуючи запозичені паролі». Деякі жителі навіть отримують економічну вигоду від такого напівпідпільного інтернету: вони завантажують фільми, музику та інші матеріали, а потім розповсюджують їх серед друзів та родичів на USB-носіях.
Хто відімкнув інтернет
Промова Барака Обами щодо послаблення економічного ембарго передбачає спрощення продажів ноутбуків та іншого телекомунікаційного обладнання. Раніше це було забороненим, і тепер кубинцям буде простіше придбати все необхідне для виходу в онлайн.
Однак представники влади не вважають, що відсутність масового онлайнового доступу – це результат економічної блокади США. «Президент сказав, що кубинський народ не має доступу до телекомунікаційних технологій 21 століття через ембарго США. Це неправда, – каже сенатор Марко Рубіо. – Причина, чому вони не мають доступу до телекомунікацій, як то смартфони чи інтернет, у тому, що це незаконно на Кубі. Думка, що Куба дозволить народу відвідувати будь-які сайти, – смішна».
За матеріалами: Washington Post
