Комфортно користуватись інтернетом можна й при 1 Мбіт/с. А от для провайдерів та телекомунікаційних компаній потрібно розширювати канали, бо обсяги інформації постійно зростають. Які ж зараз найвищі швидкості пересилання даних?
Дротовий спосіб
Найбільшою швидкістю, якої вдалося досягти, використовуючи оптичне волокно, є 255 Тбіт/с. Це приблизно дорівнює загальному піковому трафіку інтернету, а така кількість інформації вміститься трохи більше, ніж на 7,1 тис. DVD-дисків. Вежа з цих носіїв була б заввишки 9 м. Рекорд встановила спільна команда Технічного університету Ейндховена та Університету центральної Флориди.
Для цього вони використовували багатосерцевинне волокно, що називається мультимодовим (multi-mode), або «багаторежимним». Його відмінність від звичайного в тому, що воно має не одну, а декілька ліній передачі сигналу, по кожній з яких світлові промені розповсюджуються незалежно один від одного. У такому дроті одна серцевина йде по центру, а шість навколо неї.
Канали ізольовані один від одного повітряними прошарками (на фото – чорні цятки). До того ж їхній діаметр більший за ширину стандартних «однорежимних» серцевин – 20-60 мкм проти 5-10 мкм.
Довжина кабелю, що використовувався в експерименті, – 1 км. Тобто, умови наближалися до реальних – це не було пересилання даних між двома комп’ютерами, що стоять поруч. Проте говорити про промислове використання технології поки зарано – багаторежимний дріт доволі дорогий у виробництві, а його використання поки економічно невигідне.
Минулий же рекорд швидкості протримався три роки. У 2011 дві незалежні групи дослідників зі США та Японії досягли швидкості у 101,7 та 109,2 Тбіт/с. У першому випадку американці для цього використовували 370 окремих лазерних променів, що йшли по оптоволокну. Вони були суворо обмежені за спектром, мали різні полярності, фази та амплітуди коливання хвиль для кодування пакетів даних. Пересилання відбувалось по односерцевинному дроту на відстань 165 км. Японці ж в подібному експерименті використовували багатосерцевинне волокно.
У минулому представники Датського технологічного університету досягали швидкості у 43 Тбіт/с з використанням одного кабелю та лазерного передавача. А німці з Технологічного інституту Карлсруе заявляли про 32 Тбіт/с.
Чим довший дріт, тим більше падає швидкість. Проте й на великих відстанях є свої рекорди. Наприклад, компанія ZTE надіслала дані на швидкості 400 Гбіт/с на відстань 3 тис км. Для цього китайці використовували власні розробки, з технологіями дротового зв’язку 100G та 400G включно.
Бездротовий спосіб
Повітрям сигнал йде значно гірше. Але й тут тестуються та впроваджуються новітні технології, які дозволяють передавати великі обсяги даних радіосигналом. І мова йде, серед іншого, про 3G, що скоро з’явиться в Україні та 4G. Але деякі компанії вже тестують зв’язок п’ятого покоління. Рекорд швидкості пересилання даних тут поки що тримає Samsung.
Корейцям вдалося досягти показника 7,5 Гбіт/с у мережі 5G на місці та 1,2 Гбіт/с у русі зі швидкістю 100 км/год. Завдяки власній технології Hybrid Adaptive Array Technology спеціалісти компанії змогли використати частоту 28 ГГц. Вона має високі швидкісні показники, але не використовується через те, що працює лише на дуже малих відстанях. Розробка ж Samsung вирішує цю проблему.
Минулий же рекорд у 1 Гбіт/с протримався з 2013 року. Поставила його також компанія Samsung.
