Однією з найкращих горор-ігор 2010-х стала Alien: Isolation від Creative Assembly, хоча гравцям знадобився час, щоб оцінити її належним чином. Попри змішані перші відгуки через надзвичайно напружені сутички та високу складність, сьогодні її вважають еталоном для фанатів жахів — за безкомпромісний геймплей і вірну передачу тону та досвіду оригінального фільму «Чужий» 1979 року. На Summer Game Fest 2026 Sega та Creative Assembly показали повноцінний трейлер Alien: Isolation 2. Сиквел не лише продовжує стелс-екшен формату survival horror, а й переносить жахи в нове середовище, знайомлячи з новою головною героїнею, яка опиняється в смертельній грі в кішки-мишки з кмітливим ксеноморфом.
На закритому заході SGF Play Days ми змогли зіграти в напружений пролог Alien: Isolation 2. Від режисера Алла Гоупа (Al Hope) ми дізналися, як команда будує сиквел, головна мета якого — занурити гравця в нове оточення, залишивши знайомого ворога.
«Було абсолютно неймовірно спостерігати за реакцією на трейлер. Ми були на сцені під час премʼєри, і я взагалі не був готовий до того шуму від людей, які бачили його вперше», — розповідає креативний директор Алл Гоуп. «З першою грою ми робили щось зовсім інше, адже ігри за ліцензією Alien до того були зосереджені на досвіді в дусі “Чужі” Джеймса Кемерона, і це теж дуже круто. Ми ж хотіли зробити щось інше й по-справжньому перенести гравця назад до оригінального фільму Рідлі Скотта 1979 року. Йшлося про те, щоб уявити, як це — зустрітися з цією істотою. Це мала бути історія виживання, а не знищення, і коли ми випустили гру, ми були неймовірно нею пишалися».
Події сиквелу розгортаються за кілька місяців після фіналу Alien: Isolation на віддаленій колоніальній планеті під назвою Terrafirma. Команда дослідників вивчає загадковий обʼєкт, що впав з орбіти. Одна з провідних геодезисток, Блейк, вирушає до місця падіння і виявляє, що це відʼєднаний модуль із приреченої станції Sevastopol. Досліджуючи корабель і знаходячи логи з даними про те, що сталося, вона натрапляє на ксеноморфа, який сховався в уламках. Це запускає безжорстку боротьбу за життя на ворожому світі.
Якщо оригінал був насамперед історією виживання Аманди Ріплі, то Alien: Isolation 2 зосереджується на новій головній героїні. Одним із ключових мотивів зміни перспективи стало бажання показати гравцю радикально інші локації. Замість замкнутого простору космічної станції з її клаустрофобією, колоніальна планета, що нагадує LV-426 і колонію Hadleyʼs Hope з «Чужих», акцентує виживання у відкритому середовищі.
Я відчув цей новий підхід у прологу гри, який водночас виступає розширеним навчанням. У ролі Блейк потрібно було пройти мертві лісові ділянки планети до місця падіння модуля. На відміну від моторошної тиші станції Sevastopol, колонія — гучне й хаотичне місце з обмеженою видимістю. Поки відлік часу до приходу повені невблаганно спливав, мені доводилося обережно маневрувати крізь поле уламків, щоб дістатися до місця аварії.
Усередині модуля згадалася перша Alien: Isolation. Як у фільмі 1979 року й оригінальній грі 2014-го, інтерʼєри виконані в добре знайомому поєднанні low-fi/high-tech — «брудна» промислова естетика та робочі приміщення простих техніків. Був і чудовий скример із розбитим андроїдом Working Joe, який робив останню агресивну спробу нападу перед остаточним вимкненням. Поки я збирав брухт для ремонту енергосистеми, особливо впадало в око (і у вуха) сильне звукове оформлення, яке передавало тривожну тишу всередині корабля і бурю зовні. Після відновлення живлення я зміг скористатися знайомою повільною станцією збереження, щоб записати прогрес. Коли я дістався до компʼютерної кімнати, зʼявився чужий, і розпочався обережний стелс-повернення до виходу.
Як і в оригіналі, пройти повз ксеноморфа можна лише за допомогою терпіння й уважного стеження за оточенням: одна помилка або необачний ривок — і чудовисько негайно мчить до вас. Ховаючись під столами та в вузьких проходах, уникаючи його погляду під час патрулювання, я зміг дістатися до виходу. У фіналі демоверсії чужий таки помітив мене й кинувся в атаку, але мене врятувала повінь, що дісталася модуля й зірвала його з місця, стягнувши донизу схилом. На цьому демо закінчилося.
Я вважаю Блейк непоганим вибором для нової протагоністки, хоча хотілося б більше знати про її мотивацію та минуле. Нині персонаж видається дещо надто схожим на Аманду Ріплі, тож є надія, що гра подасть іншу, відмінну історію та досвід Блейк.
За словами креативного директора, одна з головних причин зміни героя — створити нову перспективу, щоб усе відчувалося як «подорож відкриттів» у цілком новому середовищі.
«Ми, звісно, обожнюємо Аманду; як персонаж із Alien: Isolation вона для нас надзвичайно важлива, — каже Гоуп. — Але коли ми почали думати про можливість зробити сиквел, підходили до цього з дуже високого рівня. Ми такі: “Добре, ми хочемо розповісти історію, тісно повʼязану з першою грою, але при цьому нову історію в новому світі, який добре підходить саме для горору”. Йшлося про подорож відкриттів і таємниць для Блейк, і ми відчули, що саме це — правильний шлях для продовження».
Цей ранній погляд на початок Alien: Isolation 2 дав саме ту дозу страху та напруги, завдяки якій оригінал став таким памʼятним. Але найбільше мене зацікавила саме нова локація. Хоча демо за структурою дуже нагадує першу гру, мені справді сподобалося нове місце дії, яке відчутно відрізняється від станції Sevastopol. Воно зберігає той самий гнітючий жах, але додає тиск хаотичного оточення. Розробники поки що неохоче діляться подробицями про те, як зміниться структура гри в більш відкритому світі порівняно з оригіналом. Втім нова атмосфера пропонує інший спосіб пережити поєднання стелс-екшену та survival horror.
Я великий шанувальник оригінальної Alien: Isolation, і наразі Alien: Isolation 2 виглядає як дуже переконлива концепція продовження однієї з найкращих горор-ігор усіх часів.
Alien: Isolation 2 зараз активно розробляється й вийде на ПК, PS5, Xbox Series X|S та Nintendo Switch 2.