У світлі непередбачуваних викликів сьогодення роль робототехніки в Україні набуває нового значення — від вирішального впливу на результати військових конфліктів до формування майбутнього освіти. Директор інжинірингової школи #brobots, Пилип Духлій, розповів про перспективи цієї галузі в Україні, які спеціалісти потрібні на ринку та як дитині визначитися зі своїм майбутнім.
Як виглядає ринок робототехніки сьогодні в Україні?
До широкомасштабного вторгнення у нас було достатньо мало професій, спеціальностей та вакансій, пов’язаних з робототехнікою. Ця професія була скоріше “на виріст”, але зараз великий дуже попит на інженерів, які розбираються в залізі. В основному, звісно, це MilTech: дрони, роботизовані системи, системи автоматизації і таке інше.
Проте робототехніка — це не тільки роботи. Це, наприклад, автономні ферми, на яких потрібно контролювати постачання поживних речовин до рослин, вологість, температуру, рух повітря.
Розкажіть про #brobots, чим вона відрізняється від звичайної школи?
Окрім загальноосвітньої програми, десь 30-40% всього часу навчання присвячено ІТ-напрямкам: робототехніка, електроніка, програмування, дизайн, моделювання, робота на станках, креслення. На початку ми даємо дитині базові знання та можливість познайомитись з різними напрямками, які бувають у ІТ. Таким чином вона зможе обрати для себе те, що її цікавить. Тому що профілізація і визначення — ким я буду в житті — велика проблема як у нас, так і за кордоном.
Можна ходити на гуртки, а можна отримати усі гуртки в одному місці, як це зроблено у нас. Плюс у нас усе навчання пов’язане між собою та зі шкільною програмою. У такий спосіб дитина вже в середній школі може визначитися з тим, що їй подобається: щось руками складати, схеми паяти чи програмувати.
В #brobots великий акцент робиться на математично-природничих науках: математика, фізика, хімія, плюс англійська. Наш слоган: навчаємо для життя, а не для іспитів. Для іспитів ми навчаємо в одинадцятому класі, готуємо до НМТ та ЗНО. А загалом ми більше орієнтуємось на практичність використання цих знань. Якщо ми щось вчимо, ми звертаємо увагу, для чого це потрібно.
У дітей абстрактне мислення тільки розвивається, і теоретичні абстрактні концепції їм дуже важко заходять. «Нафіга мені це вчити» — їх перше питання.
Ми намагаємося практику поставити перед теорією. Цікавіше спочатку щось взірвати, воно почне кипіти, а потім вже зрозуміти, чому так. І тоді можна вже якусь теоретичну базу давати. І так по всім предметам, наскільки це можливо.
У нас на хімії, до прикладу, діти постійно роблять якісь досліди, щось там палять, щось у них кипить, взривається. Я не знаю, чи це можна писати, але діти у нас вирішили зробити самогонний апарат, їм було цікаво, як отримується алкоголь :)
Інший приклад, ще перед вторгненням наші учні розробляли машину з комп’ютерним зором. Ідея була в наступному: є змагання, коли машинка їде по лінії, намальованій на дорозі, і має виконувати певні завдання. Датчики знаходяться на самій машинці, і вони бачать, що діється під машинкою. Мінус такого підходу в тому, що машинка не може швидко розганятися, бо вона не може передбачити, куди поверне лінія.
А ми вирішили зробити машинку з машинним зором для того, щоб вона “дивилася” вперед і могла заздалегідь бачити повороти та перемагати таким чином. Проект не вдався, але один з програмістів зараз тімлідер (Team Lead — керівник команди), а інший інженер машинного зору. Тобто це була, з одного боку, невдача, але учні там дуже багато досвіду набралися: тренували моделі, вчилися, як все це запихнути в Raspberry.
Якщо говорити про створення робота, то які спеціалісти потрібні, щоб його створити?
Дивлячись, про якого робота ми говоримо: машина — це одне, БПЛА — інше, робот, який їздить і стріляє – третє. Потрібен конструктор, який власне буде конструювати, розробляти, плюс різні сторонні консультанти. Наприклад, якщо БПЛА, то люди, які знаються на аеродинаміці.
Потрібні інженери, які потім втілюють розробку в життя, також програмісти і спеціалісти, які працюють над складанням і оптимізацією вже кінцевої моделі. Плюс люди, які запускають це в серію: маркетологи, керівники. Тобто там достатньо великий обсяг інвестицій та людей потрібен для того, щоб запуститися.
Як на вашу думку, робототехніка змінить обличчя сучасної війни?
В ідеалі, люди будуть менше воювати, будуть далі від лінії зіткнення, а більшість роботи робитимуть роботи. В Україні зараз дуже активний процес іде розробки роботизованих систем.
До речі, якщо говорити про Захід, то їм немає особливо де тестувати свої моделі. Для деяких західних виробників не зрозуміло, що означає відсутність GPS; вони з цим не стикалися. Тож їхні моделі можуть бути не розраховані на активну роботу засобів подавлення.
Тому у нас унікальна ситуація, наші виробники можуть відразу протестувати модель в зоні бойових дій, подивитися, як воно працює в реальних умовах і внести корективи. Цей процес відбувається досить швидко і максимально наближений до реальності, і це наша дуже велика перевага.
У нас працює багато команд, і всі конкурують між собою. В когось виходить, в когось ні, але сам факт того, що дуже багато людей в це включено — це класно.
Що б ви порадили молодим людям, які зацікавлені в робототехніці, чи їхнім батькам?
Піти до нас у школу :) А ще викинути Lego після десяти років. Я маю на увазі не дитячий конструктор, він прекрасний, а набори, пов’язані з робототехнікою. Вони чудово підходять для дітей до десяти років, але потім потрібно переходити на наступний етап. В більш дорослому віці дитина має переходити на використання плат, контроллерів, наприклад, Arduino, Raspberry, STM.
Потрібно йти на курси, яких зараз багато, та розвивати конструкторське, інженерне мислення. Тобто курси треба шукати не просто такі, де дають запчастини до роботів, а шукати гуртки, в яких є можливість рухатись далі, розробляти і придумувати щось нове. Тому що складання з готових деталей робота — це не є розвитком, це тільки перший етап.
Загалом я дуже рекомендував би батькам та підліткам звертати увагу на технічний напрямок. Тому що, умовно кажучи, юристів, економістів, бухгалтерів — зможе замінити штучний інтелект. Меншою мірою це буде стосуватись ІТ та різних інженерних напрямків; тут робота буде завжди, бо комусь це потрібно буде розробляти, підтримувати, обслуговувати.
Намагайтеся стати дійсно крутим професіоналом, тому що штучний інтелект не буде шкодувати нікого, але він буде заміняти в основному «мавпячу» роботу — одноманітну, рутинну діяльність. Розвивайтесь, ростіть, ставайте супер-спеціалістами, і ви уникнете «пожирання» штучним інтелектом. Як мінімум, трошки довше, ніж інші професії :)
