Вибух штучного інтелекту уже скоро може призвести до того, що дата-центри будуть вимушені шукати додаткові джерела енергії. Головний технічний директор Digital Realty Кріс Шарп, каже, що для цього вони будуватимуть васні атомні енергоблоки.
Компанія Шарпа щойно побудувала величезний новий центр обробки даних у Портленді, штат Орегон, присвячений штучному інтелекту. Наскільки він відрізняється від звичайного центру обробки даних?
«Звичайний центр обробки даних потребує 32 мегавати електроенергії, що надходить у будівлю. Для центру обробки даних зі штучним інтелектом це 80 мегават», — каже Шарп.
Системи штучного інтелекту використовують всю цю додаткову електроенергію тому, що вони виконують набагато більше обробки, ніж стандартні задачі. Вони «пережовують» набагато більше даних.
Шарп також зазначає, що вся мережа технічної підтримки, яка потрібна ШІ, є більшою. «У вас, наприклад, у п’ять разів більше кабелів».
Все це вказує на проблему. Як штучний інтелект може розвиватися, коли для його роботи потрібно набагато більше енергії?
Вимагати ще більшої потужності від існуючої мережі означає конкуренцію з будинками та іншими галузями промисловості. Це також становитиме проблему, якщо призведе до відключення електроенергії.
Шарп прогнозує, що центри обробки даних у недалекому майбутньому будуть оснащені власними спеціальними вбудованими ядерними реакторами.
Технологія, про яку йде мова, — це широко рекламований малий модульний реактор (SMR). Це проекти передових реакторів, які виробляють приблизно третину електроенергії традиційної великої атомної станції.
Хоча на даний момент у світі немає жодного SMR в комерційній експлуатації, Китай будує перший у світі, і подібна технологія вже використовується на атомних підводних човнах.
Сьогодні більшість компаній, що розробляють SMR для комерційного використання, зосереджені на тому, щоб допомогти містам не вимикати світло. Однак група спеціалізованих фірм вирішила, що центри обробки даних є найкращими кандидатами для їхніх проектів SMR.
Доктор Майкл Блак керує Центром ядерної інженерії в Імперському коледжі Лондона. «Центри обробки даних — енергоємні речі, але завдяки штучному інтелекту ми переходимо на новий рівень вимог до електроенергії», — каже він.
Існує близько 50 дизайнів SMR. Завдання полягає в тому, щоб створити їх у повторюваних одиницях, заводському стилі, стандартизуючи виробничі лінії.
У США один проект SMR від компанії під назвою NuScale вже отримав добро Управлінням ядерної енергії. Тим часом Управління ядерного регулювання Великобританії продовжує вивчати проекти SMR від Rolls-Royce і американської технічної компанії Holtec International.
Доктор Блюк вважає, що атомні підводні човни пропонують переконливий аргумент безпеки для технології SMR. «Ми будуємо реактор і ставимо його в підводний човен, а люди сплять у двох метрах від нього».
Навпаки, доктор Дуг Парр, головний науковий співробітник Greenpeace UK, каже, що висока вартість SMR виявиться занадто великою перешкодою.
Доктор Парр стверджує, що оператори центрів обробки даних охолонуть, коли з’являться переглянуті витрати, які зроблять SMR неконкурентоспроможними порівняно з відновлюваними джерелами енергії.
Грінпіс також виступає проти ядерної енергетики з міркувань безпеки, вказуючи на ризик аварій і необхідність поводження з радіоактивними відходами.
