Історія Wi-Fi. Від провалу до всесвітнього визнання

Кожен з нас хоч раз користувався бездротовим інтернетом у громадських місцях або будинку. Подібне не викликає жодних здивувань, усе ж Wi-Fi так щільно в’ївся в наше життя, що відмовитися від нього було б украй складно. Але, як і багато сучасних засобів зв’язку, технологія Wireless Fidelity з’явилася тільки в кінці 90-х. І провалилася.

Історія бездротових мереж починається у 1985 році, коли Федеральне агентство зі зв’язку США дозволило використовувати певні радіочастоти без ліцензії. Нововведення сподобалося іншим країнам, і вони вирішили перейняти ідею в США. Природно, не обійшлося без бізнесменів, які відразу вирішили комерціалізувати нову нішу і розпочали розробку засобів для бездротового зв’язку.

Питаннями стандартизації ніхто особливо не переймався, і на початку 1990-х ринок почали заповнювати пристрої, які дозволяли створювати бездротові локальні мережі. Вони забезпечували швидкість до 2 Мбіт/с і більш-менш стабільне з’єднання, що цілком задовольняло користувачів. Але ніхто з учасників ринку на більшу частку претендувати не міг. Відсутність єдиного стандарту заважала цілеспрямованому розвитку технології.

Суттєві зміни сталися у 1990 році, коли американський комітет зі стандартизації локальних мереж (IEEE) взявся за справу і почав розробку єдиного універсального стандарту для всіх пристроїв. Швидкого прогресу не вийшло. Робоча група закінчила роботу тільки в 1997 році і випустила у світ Wi-Fi 802.11.

Новинку з помпою презентували на ринку й отримали величезний пшик. Низька пропускна здатність і швидкість до 2 Мбіт/с не дозволяла конкурувати з наявними пропозиціями. Суперники давали швидкість у 3-4 рази більше і перевершували новинку за всіма параметрами. Усе-таки суттєва затримка в часі не дозволила розробникам зробити революцію.

Із цим вирішили допомогти старі друзі будь-якого мобільного ентузіаста. Nokia, Cisco, Symbol Technologies, 3Com взялися за справу в 1999 році і створили Wi-Fi Alliance, мета якого – популяризувати новий стандарт і зробити його хоч трохи конкурентоспроможним. Уже при появі альянсу група показала два нових прототипи 802.11 a і 802.11 b. Перший давав пікову швидкість до 54 Мбіт/с, але працював у більш закритих частотах у 5 ГГц, а другий розганявся до 11 Мбіт/сек у загальноприйнятих 2,4 ГГц. Уже через рік стандарт 802.11 b з’явився у продажу і практично відразу завоював ринок. Швидкість, пропускна спроможність, стабільність — усе забезпечувалося на високому рівні. Він виявився настільки популярним, що 802.11 а так і не вийшов з тіні після свого релізу в 2001 році.

Група Wi-Fi Alliance не зупиняла конвеєр, з кожним роком набираючи все більше учасників. У 2003 році їхня кількість досягла цифри в 100 компаній, а на ринку з’явився черговий стандарт — 802.11 g. Саме його можна назвати головною перемогою Альянсу. Працюючи в загальноприйнятих мережах 2,4 ГГц, новинка видавала швидкість до 54 Мбіт/сек, об’єднуючи кращі сторони своїх попередників. Але рік запам’ятався не тільки остаточною перемогою Wi-Fi над конкурентами.

У 2003 і 2004 роках по черзі випускаються у світ два протоколи безпеки для бездротових мереж — WPA і WPA2. Нововведення гарантували безпеку та конфіденційність інформації, яка передавалася через повітря. WEP, який діяв ще з моменту появи стандарту 802.11, був дуже вразливим, що спонукало компанії до вдосконалення протоколу. До речі, сучасні стандарти бездротового зв’язку підтримують якраз WPA2.

Що ж ми маємо? 2004 рік – Wi-Fi гордо крокує планетою, з вражаючою швидкістю і вдосконаленою безпекою, але ніхто так і не знає, звідки взялася назва. Якщо відкинути всі легенди і чутки, то ми знайдемо лише одне пояснення. На зорі появи стандарту в обігу було дуже модне поняття Hi-Fi – High Fidelity, музичний термін, який означає, що цифровий звук відтворюється максимально близько до оригіналу. Творці бездротового зв’язку вирішили зіграти на схожості і назвали своє дітище Wi-Fi, або Wireless Fidelity.

Хоча ще в 2000 в офіційній документації зустрічається саме це розшифрування, то зараз термін придбав інше значення, і розгорнуту форму скасували. Тепер Wi-Fi просто Wi-Fi. Офіційною датою народження фрази можна вважати 2005 рік, коли вона потрапила до словника Вебстера й Оксфордського академічного словника.

У цьому ж році починається масове впровадження технології Wi-Fi в гаджети і пристрої усіх форм і видів. Цьому сприяло як розширення Wi-Fi Alliance, так і той факт, що розробники трохи пригальмували з розвитком нового стандарту, давши можливість хоч трохи підлаштуватися всьому ринку. Завдяки цьому Wi-Fi з’явився навіть у парках.

Рішення 802.11 g «прожило» 6 років, після чого йому на зміну прийшов сучасний 802.11 n зі швидкістю пересилання даних до 600 Мбіт/сек. Стандарт був представлений ще в 2007 році, але вийшов у світ тільки в 2009. Враховуючи тенденції, 802.11 n стане останнім поколінням WiFi-мереж, які працюють на частоті 2,4 ГГц. На жаль, неможливо досягти більшої швидкості на частоті, яку засмічують мікрохвильовки і Bluetooth.

Сьогодні Wi-Fi оснащуються навіть чайники

Найбільш передовий і найновіший стандарт 802.11 ac з’явився тільки в 2014 році. Працюючи на частоті 5 ГГц, він дозволяє розігнати мережу до 1 Гбіт/с, а отже, спокійно працює зі швидкостями, які зараз доступні через оптоволокно. В Україні цей вид Wi-Fi мереж дозволений з початку 2015 року, коли Кабмін відкрив доступ до потрібних частот. Враховуючи, що попередники прожили цикл у 5 років, то раніше 2019 року новинок від Wi-Fi Альянсу чекати не варто. Але можна не сумніватися, що конкурентів уже не з’явиться.

За матеріалами: Ukrainianphone

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Коментуйте, будь-ласка!
Будь ласка введіть ваше ім'я