Кіберспорт – це не забавка, показує дослідження Університету Чічестера. Науковці з’ясували, що кіберспортсмени відчувають такий самий рівень психологічного навантаження, як професійні спортсмени в традиційних спортивних дисциплінах, наприклад, футболі чи регбі.
На топових турнірах кіберспортсмени стикаються з 51 типом стресових факторів. Серед них – проблеми комунікації в команді, страх виступу перед реальною аудиторією.
«Кіберспорт став мультимільйонним бізнесом, який приваблює аудиторію усього світу, – каже один з авторів дослідження, старший лектор психології Університету Чічестера, доктор Філ Бірч. – Але нам мало відомо про психологічні фактори, які впливають на гравців. Ми з’ясували, що геймери знаходяться в значному стресі на топових турнірах. Визначивши ці фактори, ми можемо розробити тактику боротьби з ними та оптимізувати результати кіберспортсмена».
Одним із головних стресових чинників для спортсменів є погана комунікація з іншими членами команди в напружених ситуаціях. Найчастіше гравці намагаються подолати цей фактор, підвищуючи свою агресивність один до одного, або відмовляються від комунікації взагалі. Обидва способи негативно впливають на загальну продуктивність.
Дослідники кажуть, що кіберспортсменам варто вчитися психологічним прийомам боротьби зі стресом.
Кіберспорт важкий не лише психологічно – топові гравці відчувають і високе фізичне навантаження, яке в деяких випадках навіть перевищує навантаження атлетів у традиційних видах спорту. Наприклад, гравці виконують до 400 рухів на клавіатурі та миші за хвилину. Це в чотири рази більше, ніж для звичайної людини. При цьому рухи асиметричні, і це вимагає одночасної активності різних ділянок мозку. Такий рівень напруження не характерний в інших видах спорту. Це стосується і тенісистів, яким потрібний високий рівень координації очей.
Враховуючи кількість гормону кортизолу, який виділяється у кіберспортсменів під час матчу, і високий пульс, їхній стан можна назвати станом марафонця.
